Продолжение ветки пограничников
Важное
10 ноября, 2025
27 апреля, 2025
Человек не терпит насилия!
Меню
Продолжение ветки пограничников
Перепечатка материалов «ОРД» в полном или сокращенном виде только с письменного разрешения редакции.
© 2025 ОРД. Републикация авторских текстов без письменного согласия редакции запрещена. При использовании материалов активная гиперссылка обязательна ord-ua.com
Связь с редакцией — [email protected]
19 536 ответов
УПЦ (МП) ПЕРЕДАЛА П’ЯТЬ ТОНН ГУМАНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ ДЛЯ ВИМУШЕНИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ У СЕВЕРОДОНЕЦЬКУ
Делегація УПЦ (МП) на чолі з вікарієм Київської Митрополії єпископом Ірпінським Климентом 27 квітня доставила до м. Северодонецька гуманітарну допомогу, призначену для вимушених переселенців з Луганської області. Того ж дня в приміщенні Сєверодонецької єпархії понад 500 біженців отримали продуктові набори, ліки та дитяче харчування. Загальна вага гуманітарного вантажу сягала більше п’яти тонн.
Гуманітарна допомога для луганчан була зібрана зусиллями парафій Східного київського вікаріатства, Київського Свято-Введенського монастиря та благодійного фонду «Покрова Божої Матері».
Дякуючи за допомогу від Київської Митрополії, єпископ Сєверодонецький і Старобільський УПЦ (МП) Никодим зазначив: «Наша Православна Церква не залишає нас наодинці з цим лихом, з проблемами нашого регіону. Для людей, які отримали сьогодні гуманітарну допомогу, така підтримка дуже важлива».
Наступного дня гуманітарні набори дитячого харчування свяґщеннослужителі передали до Луганського обласного будинку дитини №2, де перебувають на вихованні діти від шести до дев’яти місяців. Як зазначили співробітники дитячого закладу, такої кількості продуктових наборів вистачить їх вихованцям на три місяці, повідомляє офіційний сайт УПЦ (МП).
http://risu.org.ua/ua/index/all_news/community/charity/59857/
«Какой же убогой позор: России даже нечем ответить на санкции — ведь иностранцы не держат деньги в наших банках, не ездят на наши курорты. Остается только вводить санкции против собственного народа, брать его в заложники, морить голодом, чтобы давить на нервы цивилизованных стран. Это историческое преступление и позор. Огромная бессмысленная страна, которая за много веков существования не сумела произвести ни одного сорта сыра, который мог бы конкурировать с иностранными. Во Франции, Италии, Германии и Англии, к примеру, в каждой — по несколько СОТЕН сортов того же несчастного сыра. Сравните их территорию с территорией России. То же — с автомобилями, лекарствами, компьютерами и т.д. Огромное, бездарное, агрессивное, вечно на всех обиженное место. Страна, ничего не желающая производить, понимать и уважать.» — Евгений Понасенков
СИНОД РПЦЗ, ЩО ВІДБУВСЯ В ОДЕСІ, ЗАКЛИКАВ ПАСТИРІВ І ПАСТВУ БУТИ ПОЗА ПОЛІТИКОЮ
Чергове засідання Архиєрейського Синоду Руської Православної Церкви Закордоном під головуванням першоєрарха цієї Церкви митрополита Агафангела (Пашковського) відкрилося 28 квітня в новому Синодальному домі при храмовому комплексі на Михайлівській площі Одеси, повідомляє “Релігія в Україні” з посиланням на Рortal-credo.ru.
РПЦЗ під керівництвом митрополита Агафангела (Пашковського) є найбільшою і відомою частиною РПЦЗ, яка відмовилася приєднатися до Московського Патріархату в 2007 році.
У засіданні взяли участь архиєпископи Андронік і Георгій і єпископи Афанасій, Кирило, Никон і Роман, Григорій (по скайпу), представники Істинно-Православної Церкви Греції.
Архиєреї РПЦЗ заслухали доповідь митрополита Агафангела про життя Церкви в міжсоборний період. Вони поділилися інформацією про події в своїх єпархіях. Після детального обговорення актуальних питань архиєреї констатували повну однодумність, відзначає першоєрарх РПЦЗ у своєму блозі.
Послання Архиєрейського Синоду РПЦЗ від 30 квітня 2015 року, зокрема, зазначає: “У непрості часи проходив наш Архиєрейський Синод. Через кілька років відносного «спокою» після розколу 2007 року, зовнішні сили знову активно і наполегливо відновили свої спроби внести смуту до лав нашої Церкви. Причому способи для цього вибираються досить різноманітні, що говорить про системний підхід до знову актуального питання знищення Руської Зарубіжної Церкви. Деякі, наполягаючи на якихось політичних поглядах демонстративно «вийшли від нас, але не були наші: бо якби вони були наші , то залишилися б з нами »(1Ів 2.19). Займаючи і відстоюючи ту чи іншу політичну позицію, люди малоцерковні, часто забувають як церковні правила, так і саме Євангеліє. У зв’язку з цим, ще раз нагадуємо, що Руська Зарубіжна Церква завжди була вельми терпима до різних політичних вподобань, і ніколи в її лавах не було відкритих розколів через відмінності в політичних поглядах. До такої терпимості ми закликаємо пастирів і паству і сьогодні, оскільки, якщо ми дозволимо політиці прижитися у нас, то ми успадкуємо і всі хвороби , властиві політичному життю: війни, ненависть, інтриги, обман та інше ”.
http://risu.org.ua/ua/index/all_news/orthodox/old_believers_and_other_orth odox/59930/
«Русские — это бывшие, потомственные рабы. И ничего тут не сделаешь». — Эрнст Кудусов
Украинские пограничники продолжают пресекать работу морских каналов перемещения мигрантов-нелегалов
Сотрудники Государственной пограничной службы Украины обнаружили и предупредили попытки незаконного перемещения через государственную границу нелегальных мигрантов на участке отдела погранслужбы “Очаков” Херсонского отряда.
“Правоохранителям стало известно, что некоторые небольшие катера, зарегистрированные в Украине, используются злоумышленниками для переправки нелегальных мигрантов в страны Европейского Союза”, — говорится в сообщении пресс-службы Госпогранслужбы.
При проведении контрольных мероприятий владелец одного из катеров (флаг Украины) не смог объяснить закупку большого запаса питьевой воды — около 800 литров. Кроме того, при осмотре пограничники обратили внимание на резиновую лодку, которая могла использоваться для доставки нелегальных мигрантов с берега к катеру. В дальнейшем было установлено, что экипаж получил задачу доставить нелегальных мигрантов из территориального моря Турции к берегам Италии.
Во избежание перемещения нелегальных мигрантов украинские пограничники проинформировали правоохранительные органы иностранных государств средиземноморского бассейна.
В случае с другим прогулочным катером (флаг Украины) владелец также не смог объяснить закупку большого запаса питьевой воды (более 200 литров). На подготовку к противоправной деятельности указывали и другие обстоятельства. В дальнейшем правоохранители нескольких государств задержали трех граждан Украины — членов экипажа вышеуказанного судна, которые пытались незаконно перевезти 37 нелегальных мигрантов из Афганистана, Сирии и Сомали.
В погранведомстве отметили, что с начала текущего года украинские пограничники обнаружили почти 300 незаконных мигрантов, которые незаконным путем пытались пересечь государственную границу Украины и попасть в страны Европейского Союза.
http://interfax.com.ua/news/general/264447.html
Розмову записала Оксана ГОРКУША
“НАЦІОНАЛІСТ, НА ВІДМІНУ ВІД ШОВІНІСТА, СПИРАЄТЬСЯ НА ЛЮБОВ ДО БЛИЖНЬОГО”, — ГОЛОВНИЙ КАПЕЛАН “ПРАВОГО СЕКТОРА”
Розмова з керівником капеланської служби Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор» отцем Миколою МЕДИНСЬКИМ-ЗАЛІЗНЯКОМ про особливості служіння капелана-націоналіста
Про історію створення капеланської служби ДУК «Правий Сектор»
Наказ про створення і розбудову капеланської служби ДУК «Правий Сектор» дав провідник Правого Сектору Дмитро Ярош. Після організації самого ДУК «Правий Сектор» у зв’язку з активізацію збройної боротьби проти російських загарбників, провідник побачив дійсну потребу не лише у військовому вишколі добровольців, але й у їхній духовній опіці.
Воїн на війні, а тим більше свідомий націоналіст, що захищає у жахливій нелюдській загарбницькій війні право на існування свого народу та свою Батьківщину, потребує не лише психологічної, але й особливої духовної підтримки. Психологи, метою діяльності яких є повернути здоров’я розтрощеній жахіттями війни психіці людини, не можуть забезпечити духовного здоров’я. В основі духовного здоров’я перебуває світоглядне та свідомісне вкорінення у вищих духовних цінностях, в яких людина переростає себе як окремішність чи просто представника роду людського, й постає причетною до світу Богом створеного як носій національної гідності. Цілісність світогляду тут потребує збалансування особистісного, Божого та національного вимірів людського життя. Тож тут є доречною праця досвідченого духівника. Духовні потреби воїна є глибшими від психологічного рівня й допомога психолога є малоефективною. А ідеологічна націоналістична мотивація до дії без глибокого духовного вкорінення особистісної свідомості в Бозі не має способу звіряти людську правду з Божою Істиною.
Та український націоналізм має давню традицію духовної опіки. Історія капеланської служби націоналістичних військ є набагато глибшою та давнішою. Початки, очевидно, ще в козацькій добі. Нашими попередниками є капелани УГА, капелани УПА та капеланська служба ВО «Тризуб», яка працювала пізніше і на Майдані, зокрема і з нашими побратимами. Тож у нас це все відбувається природно, бо духовний супровід є традицією для українських військ.
Головною місією капелана є духовний провід побратима. Значно меншою мірою ми переймаємось пропагандою чи популяризацією своєї праці. Так на сцені за весь період Майдану отець Микола з’являвся разів зо два.
Особливість особового складу ДУК «Правий Сектор» у тому, що тут зібрались “кращі з кращих” — свідомі особистості, глибоко вмотивовані добровольці, які взяли на себе відповідальність за захист та розбудову Батьківщини. Їх не треба переконувати в необхідності служити ближньому аж до самопожертви. Вони це вже роблять свідомо. Це їхній особистий вибір. Однак існує потреба у постійному оприсутнені цього особистісного вибору перед Богом і Україною, утвердженні їх у вірі й любові, надії в немарності людських зусиль й особистісного внеску.
За такої умови відсутні різномовні чи міжнаціональні проблеми. Головне, щоб цінності, які сповідуються, були єдиними, були цінностями, встановленими Єдиним Богом. Водночас слід зазначити, що Божі цінності людина сприймає людською мовою, а мовою українського націоналізму через Богом визначену культурно-історичну особливість є українська мова. Тому українська мова має пріоритетне місце в духовному утвердженні. Але неважливо якою саме мовою спілкуються побратими, важливо, що тебе бачить Бог, що Він чує твою щиру молитву і звернення як сина своєї землі, свого народу, як особистість, що утверджена гідністю цілої нації разом з її історією та майбуттям звернутись до Бога з сучасної України.
Водночас сьогодні гідне українство існує у багатоманітті. Тому й наша капеланська служба є міжконфесійною. Щонайбільше священиків, зрозуміло, з УГКЦ, бо ж вона не втрачала навиків духовної опіки націоналістичного руху й у найважчих часах минулого століття, з її духовним вихованням українського народу пов’язано й національне відродження та утвердження незалежності України. Останнє треба сказати й про УПЦ КП. Тому між капеланами з УГКЦ та УПЦ КП в нас повне порозуміння. Ці Церкви є носіями Київської християнської традиції східного обряду. Це ж стосується й УАПЦ. Тож тут немає ніяких віроповчальних чи обрядових невідповідностей, критичних несумісностей у Таїнствах чи традиції. Особливо з огляду на нагальну потребу опікуватись духовним проводом добровольців, а не вишуковувати відмінності. Переважна більшість побратимів є християнами східного обряду, тож і переважна кількість наших капеланів теж.
Добре співпрацюють і римо-католицькі капелани. Щодо протестантських капеланів, виникає об’єктивна потреба для здійснення ними духовного проводу бійців в організації окремого протестантського загону, бо ж існують обрядові й віроповчальні відмінності.
Наразі є священики й пастирі, які спочатку беруться за допоміжну роботу (співпрацюють як медбрати, волонтери, допомагають при потребі капеланам). Серед таких священиків є й представники УПЦ (МП). Однак до цієї Церкви через те, що вона стала знаряддям ідеологічної пропаганди агресора, маємо дуже обережне ставлення. Але це не заважає окремим священикам з УПЦ (МП) у разі їхнього звільнення від належності до так званого “русского міра” — загарбницької ідеології країни-агресора, співпрацювати з нами.
Слід наголосити, що духовний провід і опіка не мають нічого спільного із пропагандою та нав’язуванням якихось переконань усім. Однак у бійців на передовій, де життя й смерть настільки щільно й гостро стикаються у кожній миті, може з’явитись потреба у наверненні до Бога. Тому поруч має бути капелан. Мусульмани, юдеї чи невіруючі не примушуються до обрядової чи віроповчальної складової капеланської служби. Для бійців капелан – це побратим, що завжди поруч і тримає у своїй руці духовний меч та шукає прихистку Божого заступництва й підтримки Божою волею. Він має приносити побратимам духовну підтримку, розраду й натхнення. Іноді бійцям достатньо поруч капелана, щоб кулі й уламки снарядів минали, завжди бійцям потрібна віра в любов Божу, в немарність своєї найвищої жертви через любов до ближнього. Систематичний обрядовий супровід вкорінює свідомість бійця в духовну глибину світу, відкриває віру в надприродне значення його дій та подій, дає надію на спасіння від остаточності смерті та утверджує в любові до Бога та до ближнього, що огортає і самого бійця.
Про війну збройну та ідеологічну
Зараз видається, ніби боротьба ведеться в основному збройна. Й військові капелани служать на передовій. Ми знаємо, що сучасна війна є війною гібридною, і один з найстрашніших її фронтів – інформаційний. Однак інформаційна війна насправді є лише блідим відображенням війни ідеологічної, де воюють ідеологемами та міфами, воюють правдою та брехнею, воюють не стільки за територію, як за душі. Тут воюють за історію і Батьківщину, за свідомість і світогляд, воюють сьогодні за минуле та майбутнє. І ця війна є найстрашнішою, бо ж мова йде зрештою про спасіння людини як образу і подоби Божої. Духовна боротьба ведеться на рівні індивідуальному й національному, за свідомість й душу кожної людини. З одного боку – це війна за життя людини, народу, нації, життя гідне, правдиве й праведне. З іншого – війна проти людини – гідного українця, та України як держави.
І ця духовна боротьба ведеться протягом століть. А московська Церква завжди була форпостом шовіністичної російської ідеології. Ця Церква стала ідеологічним знаряддям російської імперії, що винищує дух українства у свідомості віруючих. Вона поступово робить з вірян безвільних безбатченків та зрештою – слухняних служників агресора, що загарбує нашу Батьківщину. Саме на території найбільшого впливу УПЦ (МП) ми бачимо поширення зарази сепаратизму, запроданства й яничарства. А все зазвичай починається зі ствердження неблагодатності рідної української мови, непридатності її для богослужінь та звернення до Бога. Поступово ця теза розширюється до визнання меншовартісності усього українського, до паплюження української історії, підміни справжньої національної гідності ефемерною міфологемою величності штучно створеного зі шматків викривленої й викраденої в українців історичної пам’яті ідеологеми “Русского міра”.
Та я наведу конкретний приклад поступової пропагандистської роботи духовенства цієї церкви навіть не в центральній чи східній, а у західній Україні. У Коломиї я питав прихожан УПЦ (МП) років 7 тому, чому ж вони ходять саме до московської церкви. Тоді вони відповідали, що “Бог один, а ця церква знаходиться найближче”. Та вже років 5-3 тому вони відповідали, що “це ж єдина канонічна Церква”. Як бачимо, якщо спочатку люди туди ходили у пошуках Бога, а обирали саме певний храм через зручність до нього добиратися чи ж через звичку туди ходити з дитинства, то згодом вони перестали говорити про Бога. Бога підмінив статус “єдиної канонічної Церкви”, яка ніби цим своїм лише статусом, нею самою їй призначеним, викупила право на Божу Правду, взяла на себе місію паплюжити українську мову та перетлумачувати українську історії на догоду імперській політиці Росії. Вона значною мірою стала засобом ідеологічної пропаганди і завоювання України через підкорення душ українців.
Тож так церковна пропаганда працює. І спочатку люди аргументують свою церковну належність буттєвим комфортом (ближча церква, наші батьки у неї ходили), а через декілька років – починають бачити й «канонічні» переваги. Спочатку люди приходять в храм для пошуку Єдиного Бога, а через декілька років – уже пишаються належністю до церковної інституції, яка чомусь виявляється «єдиноканонічною». Отже вони шукали Бога, а стали частиною Церкви як земної інституції з її політично-ідеологічним служінням. Та найцікавіше, що ті священики часто не привезені із Росії, а місцеві, але наскільки просочені тією ідеологією московського шовінізму, зверхності, земної гордині, що вони сіють цю духовну заразу й у західній Україні.
У військовій вервиці, яку ми здійснюємо з побратимами, є слова: «кров наших полеглих побратимів прийми Господи, як жертву відкуплення за гріх яничарства і запроданства, що був присутнім в історії нашого народу». Ось якраз проблема тих прихожан, що з діда-прадіда були щирими українцями, але піддались на ідеологічну пропаганду – це гріх яничарства, запроданства, гріх духовного рабства. Коли люди не усвідомлюючи того, що руйнується таким чином історична пам’ять як основа нашої нації, піддаються цій ідеологічній заразі і стають носіями духовного вірусу зачарування чужою імперською ідеологією.
Беззаперечно, що в цьому значною мірою винна й відсутність духовно-патріотичного виховання на державницькому рівні. Та й навіть церковне духовно-патріотичне виховання досі не набувало необхідного широкого масштабу, бо ж Церква (я маю на увазі власне українські Церкви) не мала того державного впливу, щоб це зробити масово. Та якщо на Західній Україні таке духовно-патріотичне виховання церквою і мало значний вплив, хоч і недостатній, то на центральній і східній Україні здебільшого духовний вплив Греко-Католицької Церкви був мінімальним. Хоча тут слід швидше говорити про низький рівень впливу. Бо ж саме насаджування, нав’язування духа меншовартості, неповноцінності через масовий вплив ідеології Кремля на суспільну свідомість зокрема через ЗМІ та Московську Церкву був настільки сильним, що того, що робилось нами було замало для духовного відродження українців.
Та якщо минулого століття пропаганда Кремля агресивно впливала на свідомість українців (і повністю намагалась контролювати її) здебільшого через партійну ідеологію (компартія, комсомол) та всю систему освіти й цілий інформаційних простір, то сьогодні обставини інші. Тому подив викликає сучасне яничарство, адже ніхто не примушує тих людей, які добровільно відмовляються від своєї національної гідності та історичної пам’яті, це робити. Немає ні загрози втратити роботу чи не здобути освіту, ні загрози бути переслідуваним, висланим до Сибіру чи ж ув’язненим. Та є внутрішня світоглядна загроза – втратити себе як духовно вкорінену відповідальну перед Богом та Україною особистість зі здоровим історично-культурним фундаментом та гідним майбутнім. І вони з цієї загрози користаються. Вони скорюються не перед зовнішнім примусом і страхом, але перед внутрішнім поневоленням від слабкості меншовартісності й упосліджуваності. Понівечені безпам’ятством і зневірою та уярмлені рабською покорою душі. Як вони можуть вільно відповісти на Божий заклик стати знаряддям любові до Бога та любові до ближнього? Під впливом церковної московської пропаганди здійснюється сьогодні світоглядне загарбання України кремлем.
Тож щодо сучасних українців-носіїв московської духовної бацили, то це їхня добра воля, звичка і вибір. Парафіяни, що тепер ходять до Московського Патріархату, мають вибір. Особливо в Західній чи Центральній Україні, де в кожному селі наявна альтернатива із УПЦ КП чи УГКЦ. Хоча слід визнати, що основний кістяк прихожан Московської патріархії в Західній Україні – колишні комуністи, представники місцевої влади, люди похилого віку, чиєю земною батьківщиною був атеїстичний Радянський Союз.
Тому розуміємо, що навіть по закінченню збройної війни російського агресора проти України, після нашої перемоги над загарбником, внутрішня війна на рівні свідомості продовжуватиметься. Війна за душі українців триватиме.
Але нічого не стається в житті просто так. В усьому діє промисел Духа Святого. І очевидно ці жахливі випробовування є й горнилом української духовності.
Про головні засади й напрямки капеланської роботи
Духовні
Капелан – це воїн на духовному фронті. У нього особливе поле бою і особлива зброя й під час військових дій, й після їх закінчення. Його завданням є духовний провід бійця-побратима під час його вишколу, у бою та в мить перепочинку, опіка духовним станом поранених, звільнених з полону, тих, хто повертається до мирного життя, їхніх близьких та родин.
Щодо духовного виміру боротьби, вкажу на деякі його засади. Будучи щирими християнами, маємо керуватись Заповідями Христовими та Ним продемонстрованим способом вирішення конкретних життєвих проблем. Тому щонайперше ми задаємось питанням, а як на моєму місці вчинить Христос? Згадуємо відповідну історію з Біблії, звіряємо обставини і чинники, узгоджуємо із віроповчанням.
Зараз ми зустрілись із ворогом на своїй землі. Грубо кажучи – з неуком. А церковна наука каже: «неука навчи». Гріх мовчати, коли чиниться відверте зло. Гріх закривати очі на брехню, що підміняє собою Правду й приводить до кривавої борні. Християни мають захищати свою землю, дотримуючись Христової науки, і не змовчати на гріх.
Загарбники, запроданці та неуки — вони прийшли на нашу землю творити гріх. І якщо ми будемо мовчати, ми долучаємось до того гріха. І люди, котрі кажуть, що вони за мир, а війна не їхня справа, хай не грішать, бо вони мають великий гріх, підтримуючи зло через допущення військової агресії.
Тож як на нашому місці вчинив би Христос? Я кажу хлопцям, що якби Христос був тут, Він би зараз був на передовій. Чому? Бо треба бути послідовним у розумінні дії Христа. Тут завжди слід відрізняти, чи це стосується моменту захисту Правди Божої та своєї землі, чи це стосується моменту агресії. Поставивши це запитання, ми можемо дати адекватну відповідь в кожній конкретній життєвій ситуації. А Христос, коли зустрівся з подібною категорією людей, з якими зустрівся сьогодні й наш народ, в подібних обставинах, будучи втіленням Любові, не проповідує, не розказує, а діє. Як би ми сьогодні сказали, не йде на так-звані «мирні переговори» із злочинцем. Коли Христос заходить у храм (Батьківський дім, святилище Бога Отця) і бачить там торгівців (зайд), він перевертає ногою стіл, бере в руки бич і виганяє їх з храму: «Іди звідси і не осквернюй Дім Отця мого».
Прозираючи далі, бачимо, що тут ще один пласт значень: торгівці в храмі, це ті, котрі на місце, яке має займати Бог, ставлять гріш. Торгівля в храмі в цьому значенні відкриває шлях запроданству духовному, підміні духовних цінностей земними вигодами. Зайди і запроданці мають бути вигнані з Отчого дому. Крім того, Христос як втілення Любові, виганяє їх з храму б’ючи. Хіба Він Сам Собі суперечить у цій дії? Ні. Є категорія людей, які не розуміють іншої мови, крім мови сили.
Сьогодні ми зустрілись із зайшлими торгівцями набагато страшнішими, ніж ті торгівці. Ці торгівці – це торгівці душами наших дітей. Московські попи протягом століть несуть вірус московського шовінізму в душі наших дітей і молоді, намагаючись перетворити їх на душі запроданців. Крім того, ми маємо справу з торгівцями, які торгують кров’ю наших дітей, вони паплюжать світлу пам’ять наших героїв і минулої і сучасної доби. Вони топчуться по крові наших дітей. І ми як сини нашого народу, як добрі практикуючі християни повинні в цей момент уподібнитись Христу. І взявши бич (тогочасна холодна зброя) у руки. Я це кажу образно, коли це стосується, скажімо капеланів. Бо при згадці про два мечі, що їх мали учні Христа, я згадую й про ті два мечі, що в двох руках: в лівиці – меч віри і надії, меч духовний, а в правиці – меч двосічний (це якраз той реальний меч, від якого згине той ординець і загарбник, що прийде на нашу землю з мечем). Тож наша зброя для захисту також має бути подвійною – духовною та реальною.
Звичайно, капелани несуть меч духовний, а бійці – меч реальний. Та ми усі, як практикуючі щирі християни повинні уподібнитись до Христа. І взявши в руки бич сучасний, вигнати з нашої землі всякого торгівця, ординця, чужинця-загарбника, котрий прийшов сюди порушувати Божі Заповіді і творити гріх. Вигнати зі словами: «іди звідси і не осквернюй нашу святу Богом дану українську землю». Бо Україна і є нашим земним храмом Небесного Отця.
Організаційні
Своєрідні капеланські служби є і в УПЦ КП, і в УПЦ (МП), в протестантів та чи не в усіх інших Церков. Офіційна капеланська служба є і в УГКЦ. Капеланська служба існує при багатьох військах.
У чому ж відмінність капеланської служби саме націоналістичної структури? Чим ми відрізняємось від офіційної капеланської служби при сучасному українському війську? Тут є одна особливість, яка випливає із характеру ДУК «Правий Сектор». Бійці-добровольці, разом з якими ми служимо, є глибоко вмотивованими свідомими особистостями, добровольцями і побратимами. Їх немає потреби переконувати захищати свою Батьківщину, бо вони свідомо й добровільно взяли на себе відповідальність щодо захисту й розбудови Україну. Їх не треба закликати поважати ближнього свого, бо вони знають, що таке справжнє побратимство із щоденного бойового й життєвого досвіду. Та чого вони справді потребують, це довершення духовного розуміння своїх зусиль і жертв, правдивого визначення свого місця у цій кривавій боротьбі зла проти життя. Життя людини у всіх його важливих визначних вимірах, і як особистості, і як представника народу та нації, і як будівника Батьківщини згідно з Божими Заповідями. Бо саме через ось ці життєві виміри розкривається людина як дійсний Образ і Подоба Божа. Їм потрібно надати можливість побачити духовний вимір і значення їхніх дій та жертв.
Для християнина «Немає більшого блага, ніж віддати душу свою за ближнього свого». Воїн, який загинув захищаючи свою землю, свою родину і свою Україну, він вже, незалежно від людського визнання, належить до Чину Святих Воїнів Українського Народу.
І як керівник капеланської служби Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор», я зрозумів, що тут потрібен більший наголос на прививанні любові до Бога через любов до свого народу, своєї нації. Дві головні Заповіді Ісуса Христа: перша — Люби свого Бога всім серцем своїм і душею своєю, і друга – люби свого ближнього як самого себе. Ці заповіді дублюються головним гаслом українського націоналіста: «Бог і Україна». Якщо, наприклад, слідування першій заповіді завжди у церковних капеланських структурах виконувалось добре і якісно, то виконання другої заповіді «Любов до ближнього», хоч завжди і пропагувалось церквою, але можливо слабше наголошувалось, в усякому разі протягом останнього десятиліття (бо в часи УПА капеланською службою це робилось дуже потужно і ефективно). Але сьогодні ця заповідь втрачає свою живу ідентичність, з неї вихолощуються або ж недостатньо проектуються дійснісні життєві характеристики “ближнього”.
Тож я хочу, щоб наша капеланська служба цей момент врахувала і ставила більш чіткий наголос на любові до ближнього як любові до свого народу, що має гідну минувшину, величну історію, поважає своїх предків і нащадків. Адже ж ближній, це не просто якась абстрактна людина, і не будь-яка людина, але це Людина, що поділяє моє життя, історію, майбуття.
Офіційна капеланська структура це не завжди враховує і на цьому акцентує, надміру вихолощуючи національні характеристики «ближнього», можливо зважаючи на нерозуміння світовою спільнотою сьогодні націоналізму, патріотизму як запоруки й дійсної життєвої основи правдивого християнського життя.
З врахування ж реальних духовних потреб наших бійців-добровольців, наша капеланська служба є міжконфесійною. Оскільки більшість віруючих добровольців є християнами київської традиції східного обряду, то найбільше наших капеланів з УПЦ КП та УГКЦ, є й представники УАПЦ та римо-католики. У зв’язку з обмеженою кількістю можливих капеланів важко забезпечити усе різноконфесійне розмаїття. Однак ми готові за потреби й можливості до співпраці і з капеланами-протестантами, і з мусульманами чи іудеями. Та в такому разі було б зручніше здійснювати капеланське служіння при створенні окремого загону, скажімо, лише суто із протестантів. Але за жодних обставин ніхто не збирається примушувати когось до певної обрядово-віроповчальної належності. Кожен боєць має право вирішувати свої віросповідні потреби згідно з власною волею. Однак повинен за потреби мати доступ до капеланської підтримки. З-поміж наших опікуваних є ті, хто й раніше були практикуючими вірними й залишились такими, інші – були не практикуючими, але такими стали або ж стають, є – не практикуючі, або й невіруючі, для яких ми просто побратими з добрим словом розради. Однак особливі екстремальні умови війни створюють дійсну потребу в присутності капелана серед побратимів. Крім того, ми зустрілись з величезним вливом в лави ДУК «ПС» нових людей, що ускладнює роботу, бо ж щоразу доводиться починати проповідь з найпростіших речей.
Насправді ж на фронті не практикуючих людей малий відсоток. Свист куль та вибухи снарядів збільшує потребу людини у Божій підтримці. Тож у завдання капелана входить і практичний духовний супровід, що включає богослужіння, сповідь, повчання.
Зараз ми працюємо над програмою капеланського вишколу. Зрозуміло, що спосіб капеланського служіння на підготовчій базі добровольців чи в резервному батальйоні, безпосередньо на фронті, чи пізніше в процесі реабілітації бійців (після бойових дій, поранених, звільнених з полону), відрізнятиметься. Що ж до основних форм, то тут значних відмінностей немає.
Бог та Україна
Головним стрижнем побудови капеланського проводу ДУК «ПС» має бути поєднання духовного та національного: «Бог та Україна» у відповідності двом головним Заповідям Христа: «Люби Бога свого та люби ближнього свого».
У сучасному світі бояться слова націоналізм. Насправді ж здоровий націоналізм є найкращим засобом спротиву будь-якому шовінізму та основою патріотизму. І побратими-капелани покликані пояснити і українській і світовій спільноті, що український націоналіст-патріот, що сьогодні демонструє найвищий прояв християнської любові, стоїть на захисті збереження не лише України, але й цілого світу, Богом створеного, від сатанинського всепожираючого агресора і загарбника, що послуговується шовіністичною імперською ідеологією та нелюдською ненавистю й брехнею. Насправді ж острах націоналізму, поширений сьогодні у світовій суспільній свідомості, є продукцією цієї ж брехливої московської шовіністичної ідеології. Та націоналіст, на відміну від шовініста, спирається на любов до ближнього, а не на ненависть. Тож справжній націоналіст щиро виконує другу заповідь Христа: «Полюби ближнього свого як самого себе». І ближнім для нього, зрозуміло, є щонайперше його сім’я, рід та нація, його Україна, та зрештою — й світ, у якому знаходиться його Батьківщина й живе нація. І він готовий захищати та розбудовувати їх з любов’ю. І він готовий з любові до ближнього пожертвувати собою. Натомість для шовініста, який ненавидить іншого, весь світ зрештою стає ворожим середовищем, яке він прагне використати, підкорити, побороти, зруйнувати, знищити. Захищаючи ж світ, Богом створений, від цієї ненависливої, брехливої, руйнівної сили, український націоналіст сьогодні демонструє любов до Бога через свою любов до ближнього, любов до свого народу, нації, України.
Отже, головною особливістю капеланської служби ДУК «ПС» та націоналістичних організацій є духовний провід. На відміну від духовного супроводу офіційного військового капеланства, спрямованого на забезпечення доступу бійця до Бога та релігійної практики й віроповчання незалежно від життєвих належностей бійця (зокрема національної ідентичності), наш духовний провід спирається на ці базові належності людини як на необхідну основу формування здорової духовності. Людина є Образом і Подобою Божою. Але Боже в людині може проявитись лише посередництвом справжнього людського. Правдивої вільної і свідомої людини без національної належності та Батьківщини не буває. Національна гідність та земна Батьківщина є запорукою й можливістю людського служіння Богові та реалізації людиною головних заповідей Христа: Любити Бога та любити ближнього.
Образ Божий може проявитись в людському. І саме через людське він діє. Головне тут зберегти баланс між Божим і людським таким чином, щоб людське не затьмарювало Божого, щоб людська земна ідеологія не підміняла собою Божого. Та людські особливості, зокрема національні, є тією земною оболонкою Божого, у якій це Боже і проявляється. Людина не може бути абстрактною людиною, вона має національну ідентичність, вона має свою земну Батьківщину. І тому любити Бога і любити ближнього вона природно може саме із цієї своєї людської ідентичності і узгоджено з нею. Націоналістичний духовний провід полягає в тому, що служити Богові і діяти згідно з Його волею треба не нехтуючи, а утверджуючи свою людську ідентичність, не руйнуючи і не паплюжачи її, не підмінюючи Богом дану людську визначеність, яка містить національну свідомість, історичну пам’ять, визнання Богом даної Батьківщини, не зраджуючи і не запродуючи таку на догоду земним владам, пропаганді, ідеології.
Натоміть пропаганда московської шовіністичної ідеологіє є брехливою, а отже – вона є виявом неправди, підміни Божого і Богом даного штучним, людським витвором. А до Бога тільки і можна дійти через справжнє земне, Богом визначене людині, через Богом даровану людськість з її конкретними національними й історичними життєвими ідентичностями. Любити Бога може людина, яка має свою національність і Батьківщину, яка шанує свою історію, через яку Бог провадить її в майбутнє, та своє майбутнє не як окремішність, відірвану від родини і дому, а як фундамент і осередок родини і дому. Бог проявляється в родинному затишку і влаштуванні за Богом встановленими заповідями своєї Батьківщини. Тож наш духовний провід покликаний формувати здорову духовність українців з патріотизмом та націоналізмом. В майбутньому це стане в нагоді й при розбудові звільненої від загарбників України.
Головне завдання
Капеланство як духовна служба націоналістичної організації і в майбутньому має нести наше бачення єдності Любові до Бога та любові до своєї нації. І цей духовний патріотичний стрижень – основа потужного українства. Надихати потужне ядро українства – формувати гідне майбутнє України, майбутнє із здоровою духовністю, тверезим сприйняттям дійсності, гідною позицією відповідального перед Богом, родиною та домівкою українця. Викорінення в душі молоді і нашого народу загалом духа меншовартості, неповноцінності – ось наше завдання. Боротьба із духовною бацилою, котру несе шовіністична російська імперська ідеологія. Спонукання до свідомого відповідального національного самоствердження.
Дві головні Заповіді Ісуса Христа: любити Бога та любити ближнього свого, що дублюються основними гаслами націоналіста: Бог і Україна, — ось вони й складають два наріжних камені побудови духовно здорової України, у якій би реалізувався задум Божий щодо нашого народу. Наслідуючи капеланів УПА, УГА відносно цього ми і будуємо свою роботу. Є вертикаль – Бог та людина, але людина не позбавлена своїх Богом даних характеристик, а людина з родиною, історією, Батьківщиною та майбуттям, у яких (горизонталь) проявляється Божа воля і провід. Тому ми й говоримо про духовний провід, бо вчимо жити у своїй Батьківщині згідно із Божими настановами. Український націоналізм є вищим проявом Любові до ближнього і правдивим проявом любові до Бога, бо ж лише свідомий своєї людськості здатний адекватно й гідно відповісти на заклик Божий. Наше завдання після перемоги над зовнішньою агресією, побороти внутрішню агресію і окупацію, вилікувати духовно націю від зарази меншовартості, що заважає будувати Україну. А викорінити таку можливо через духовний провід і формування здорового світогляду нації, кожного українця.
Тож основна мета нашої капеланської служби не лише в наданні можливості отримати духовний супровід бійцеві-побратимові, який того потребує, але у формуванні його здорової духовності. Здійснюючи духовний провід ми утверджуємо свідомість воїна в любові до Бога та любові до ближнього. Таким чином ми послуговуємось формуванню й особистісного цілісного, духовно вмотивованого світогляду. Через любов до нації реалізується й заповідь любові до Бога. Людина стає його творчою силою, що бере на себе відповідальність з любов’ю захищати й будувати світ.
Людина не вкорінена в Батьківщину, позбавлена національної пам’яті, втрачає основи особистісної гідності дати належну обґрунтовану відповідь Богові на його заклик стати знаряддям Любові. Людина покликана любити Бога, покликана любити ближнього, покликана бути знаряддям Божої любові і в любові до Бога та ближнього розбудовувати майбутнє. Яничарство – гріх, породжений вилущенням національної пам’яті та вкорінення людини. Яничарство і запроданство – гріх втрати людиною особистісної гідності, за якого людина стає знаряддям зайд й окупантів, за якого людина перетворюється на маріонетку земних влад й сил сатанинських.
Національне вкорінення є запорукою привнесення Божої любові в світ, бо людина не народжується без роду і племені, бо Батьківщину людині дає Бог. І людина несе відповідальність перед Богом не лише за своє особисте життя, але й за життя предків та нащадків, за розбудову і догляд дарованої Богом Батьківщини. І як Адам був покликаний доглядати сад Едемський, так і український націоналіст покликаний Богом доглядати й захищати за Божою волею свою Батьківщину. І український націоналіст з гідністю має нести відповідальність за справу опікуватись власним садом і родом, стати знаряддям Божої любові для цього саду і роду – України, а через свою відповідальну діяльність – й цілому світові. Бо ж Бог уділив нам своєю волею цей шмат світу під нашу відповідальність. Й запорука особистісного спасіння людини, як і спасіння людства загалом, у цій місії. Не буде свідомих духовно загартованих націоналістів – не буде України як Богом заповіданої нам земної Батьківщини. Свідомість цієї вищої місії є стрижнем усіє життєдіяльності українських націоналістів. Бо для українців заповіданим для догляду й опіки садом Едемським є Україна. Тому Бог і Україна – два покликання, що насправді є одним покликом Божим для нас, проявленим у Небесному і земному вимірах, є фундаментом світогляду духовно вкоріненого громадянина України. Відірвана від свого ґрунту людина не має змоги потужно прорости для гідної відповіді Богові, для виконання своєї місії нести Божу любов у світ.
Ближній це той, хто поділяє з тобою спільну пам’ять, спільну історію, спільну Батьківщину, хто бачить з тобою одну дійсність і діє за єдиним покликом Бога, розбудовує одну єдину Україну разом з тобою. Любов до ближнього є водночас і любов’ю до Бога. Адже цей ближній є образом і подобою Божою. Виражаючи діяльно аж до самопожертви свою любов до цього ближнього, ми водночас реалізуємо через своє життя і любов до Бога.
Я бачу, в чому ми можемо принести максимум користі, це інтенсивно працювати закладаючи ось цей духовний стрижень: від дітей, до юнаків, до воїнів резервних батальйонів, до воїнів на передовій.
Тож завдання наших капеланів – формування здорової духовності українця-християнина, розбудова його цілісного світогляду, у фундаменті якого знаходиться два вкорінення: небесне та земне — Бог та Україна. І це згідно з двома головними заповідями Божими: Любити Бога та любити ближнього свого. Вкорінившись духовно у Бозі Єдиному особистість зажди знаходитиметься під проводом Божої Істини, звіряючи її розуміння з Біблією та християнським віровченням, під непохитним супроводом особистої совісті бути щирим й правдивим у свідченнях свого життя. Вона перебуватиме у мирі з Богом як люблячим Творцем Світу, і родиною, як люблячий ближнього Образ і Подоба Божа. І люблячи Бога, особистість любитиме світ, Богом створений, а люблячи ближнього – з любов’ю захищатиме й будуватиме Україну, Богом призначену під її відповідальність Батьківщину. Бо справжня духовно здорова людина – це не набір окремішностей. У ній любов до Бога не може бути відділеною від любові до ближнього. І ставши щирим знаряддям Любові Божої такий українець бачить своє призначення у поширенні Божої Істини в світі щонайперше через себе і Україну.
Про найважче
Що найважче у нашій справі: дивитись в очі матерів загиблих героїв. В їхніх очах я бачу погляд Марії, Син якої пожертвував своїм життям для спасіння людства. http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/interview/59805/
После годичного перерыва представитель отечественной Суперлиги вновь примет участие в международном турнире. Ассоциация европейских клубов определила квоты стран на следующий сезон.
В Евролиге для украинцев места не нашлось, а вот одну путевку в Еврокубок выделили.
Скорее всего, она достанется новоиспеченному чемпиону Украины – южненскому “Химику”. Команда из Одесской области блестяще провела сезон, выиграв все тридцать шесть матчей чемпионата.
Эксперт рассказал, как украинцы будут жечь русский танк «Армата»
http://nr2.com.ua/News/Ukraine_and_Europe/Ekspert-rasskazal-kak-ukra incy-budut-zhech-russkiy-tank-Armata-96274.html
Будет работа для хороших высокоточных средств поражения
Киев, Май 08 (Новый Регион, Константин Зельфанов) – На этой неделе Россия представила целую коллекцию новой бронетехники, среди которой выделяется средний танк Т-14 на базе платформы «Армата». Украина уже более года является полигоном, на котором Кремль обкатывает новейшие системы вооружения. Поэтому нет сомнений, что рано или поздно нашим воинам придется встретиться с новой продукцией «Уралвагонзавода». Военный эксперт Сергей Згурец в статье для «Лиги» проанализировал, что может противопоставить Украина против нового российского танка. «Нужно за короткий промежуток времени определить оптимальные эффективные способы уничтожения таких грозных с виду танков и реализовать все контрмеры на практике, – пишет Згурец. – Причем чем быстрее, тем лучше. Варианты 1. В рамках работ по модернизации 300-мм РСЗО «Смерч» параллельно начать решать задачу создания кассетных частей с самоприцеливающимися боевыми элементами. Необходимо обеспечить рубеж поражения бронецелей как минимум с 70 км. Важной особенностью технической политики при создании этих средств поражения должна стать разработка модульных унифицированных блоков кассетных самонаводящихся и самоприцеливающихся боевых элементов, которыми могут снаряжаться не только РСЗО, но и артснаряды, управляемые и неуправляемые авиационные контейнеры. Кстати, партнером в таком проекте может выступить Китай. На недавней выставке IDEX в Эмиратах они показывали свой РСЗО с такими элементами.
2. Начать переговоры с европейскими/американскими компаниями по закупкам/совместному производству в Украине боеприпасов с самонаводящимися и самоприцеливающимися боевыми элементами для ствольной артиллерии. Среди производителей – США, Франция, Швеция, Израиль. Как пример – американский снаряд ХМ-898 Sadarm калибра 155 мм. Он предназначен для поражения объектов бронетанковой техники на дальностях до 22 км. Вероятно, в увязке с этим нужно формировать отдельную программу по созданию в короткий промежуток времени своей подвижной дальнобойной (30-40 км) артсистемы большого калибра – с версиями размещения как на гусеничном, так и колесном (8х8) шасси. Также нашей артиллерии пора переходить на натовские стволы и на новый калибр – 155 мм. При этом учесть и минимизировать риски использования противником средств противодействия боеприпасам с самонаводящимися и самоприцеливающимися боевыми элементами. 3. Решить задачу оснащения вертолетов управляемыми противотанковыми средствами поражения. Рубеж поражения целей – 8, в идеале 10 км. При этом надо так ракету пустить, чтоб сам вертолет вражеский «Панцирь» сбить не успел. Т.е. требование к противотанковому оружию «выстрелил-забыл» выходит на первый план. Держать 10-14 секунд марку на цели до попадания ракеты в танк, как у нас на Ми-24 – это катастрофически долго. Украине нужные живые и умелые пилоты, а не летчики-камикадзе. Они нам дороже, нежели инициирование проектов по созданию собственных головок самонаведения или их закупке для ПТУР, которые производит ГосККБ «Луч».
Нужно научить танкистов и экипажи БТР-4/БТР-3 пользоваться управляемым вооружением украинского производства при стрельбе из танков и БТР. Рубеж поражения целей – 5 км. За период АТО ни танковый «Комбат», ни «Барьеры» с бронетранспортеров ни разу не применялись. Понимаю, не готов наш личный состав к таким вызовам. Но надо же когда-то начинать изучать материальную часть и собственное новое вооружение, а Генштабу – поставлять эти новые образцы на передовую.
Наши новые ПТУР от ГосККБ «Луч» бьют танк в переднюю, наиболее защищенную проекцию. С прицелом на толстолобую «Армату» все-таки придется достать с полки отклоненные ранее за ненадобностью проекты по производству ракет, поражающие бронецель сверху. И опять же, искать партнеров, которые помогут если не с прямыми поставками, то станут участниками в нужных нам проектах по тематике высокоточного оружия «выстрелил-забыл». Очень хорошие разработки есть в Южной Корее – как для танков, так и для пехоты. Надеюсь, Южная Корея нам друг. 6. Пересмотреть организационно-штатные структуры наших частей ВСУ и НГУ для увеличения в них количества противотанковых средств – возимых и носимых. Или же начать формирование отдельных специализированных подразделений на легких бронированных машинах, оснащенных противотанковыми средствами – особенно перспективными. Такие противотанковые «кулаки» надо обучить собственной тактике применения. Все это нужно делать независимо от того, доведут в России до ума все свои новые гусеничные и колесные «железки» или нет. Для хороших высокоточных средств поражения в умелых руках работа на поле боя всегда найдется.
Отложу на потом анализ возможных преимуществ и недостатков танка Т-14 на базе платформы «Армата». Это требует более обстоятельного подхода, нежели оперативный комментарий. Пока же можно утверждать, что россияне доводить до ума танк будут долго. Говорю так с учетом всего прошлого опыта в России по созданию легкой и тяжелой бронетехники, как-то канувший в лету БТР-90 «Росток» или же перспективный танк «Объект 195», который после двадцати лет работ и испытаний в 2010 году был признан неперспективным изделием. Тем не менее, детальный анализ всех новых боевых машин семейства «Армата» актуален и крайне интересен – даже при недостатке на данном этапе информации по ряду параметров и определенных конструкционных решений. Это потенциальное оружие вторжения армии страны-агрессора».
http://nr2.com.ua/News/Ukraine_and_Europe/Ekspert-rasskaza l-kak-ukraincy-budut-zhech-russkiy-tank-Armata-96274.html
Константин Зельфанов Источник: ЛИГА
Адвокат народного депутата Украины Надежды Савченко Илья Новиков предположил, что до конца года его подзащитная выйдет на свободу.
Об этом он сказал в комментарии ”Коммерсанту”.
“По официальной версии, после убийства тележурналистов ВГТРК Надежда Савченко незаконно пересекла российскую границу и вблизи Воронежа была задержана при проверке документов. А поскольку при предъявлении обвинения в окончательной редакции ей инкриминировали и незаконное пересечение госграницы (ч. 1 ст. 322 УК РФ) , не исключено, что суд будет назначен по месту совершения преступления — в Воронеже “, — заявил он.
Читайте также: Савченко могут убить, выдав это за самоубийство — российский журналист
“В случае с Надеждой Савченко главное не как и где пройдет суд, а что решат дипломаты. Поэтому надеюсь, что она уже к концу года выйдет на свободу”, — добавил адвокат.
П.И.Д.А.Р.А.С.Ы — это 90% жителей ЛУГАНДОНА!!!
12 мая в галерее “Художник” откроется персональная выставка народного художника Украины, лауреата Национальной премии имени Тараса Шевченко Марии Левитской.
Художница представит зрителям эскизы к спектаклям и эскизы театральных костюмов, созданные за последние 5 лет. Изюминкой экспозиции станут манекены с костюмами главных персонажей спектаклей. Все эти наряды создавались вручную с использованием уникальных техник шитья. Кроме театральных работ, Мария Левитская представляет свои станковые произведения, созданные во время путешествий по Европе, Азии и Америке. Зрители смогут увидеть пейзажи Турции, Египта, Израиля, и даже Большого американского каньона, а также зарисовки природы родной Украины.
Мария Левитская вдохновляется природой для воплощения художественного образа спектакля. Художница рассказывает: “Для того, чтобы написать небо в театральных декорациях, его нужно написать с природы. Так же как и цветущие ветви, воду, траву. Я очень люблю постоять на природе, вслушиваясь в течение длительного времени в тишину и изучать, как меняются цвет, форма, освещение деревьев, цветов, неба. Все мои поездки по миру тоже связаны с творчеством. Когда я впервые работала с итальянским режиссером над оперой “Турандот”, то специально поехала в Китай. Составила себе маршрут путешествия по стране начиная с Пекина. Вернулась и сделала спектакль. Утверждают, что очень красивый. Работая над “Сказкой о царе Салтане”, ездила в Москву. Там я искала решение для второго акта и нашла его в музеях Кремля. Это были жемчужины на старинных костюмах. Мои впечатления впоследствии превратились в “город жемчужин” в спектакле. Перед постановкой “Дона Карлоса” две недели провела в Испании. План поездки написала сама. Сначала в книге нашла то особенное ретабло (большой заалтарный образ), которое мне необходимо было увидеть для решения спектакля. Потом разыскала именно тот старинный монастырь, где оно находилось. И в конце долгого пути пришла к нему пешком. Такие поездки — моя отдушина”.
СПРАВКА
Мария Сергеевна Левитская — главный художник Национального академического театра оперы и балета Украины имени Т.Г. Шевченко; Народный художник Украины; Лауреат Национальной премии Украины имени Тараса Шевченко; Член-корреспондент Национальной Академии искусств Украины. Родилась в Киеве, окончила Национальную академию изобразительного искусства и архитектуры Украины — факультет живописи, отделение сценографии под руководством профессора Даниила Лидера. Как художник-постановщик и художник по костюмам начала работать на киностудии им. Александра Довженко. С 1989 года — главный художник Национального академического театра оперы и балета Украины имени Т.Г. Шевченко.
Путин освободил от должности почти 20 генералов!!!!
Президент России Владимир Путин освободил от должности порядка 20 генералов. Об этом говорится в указе, подписанном главой государства.
Документ размещен на официальном портале правовой информации.
Как отмечается, освобожден от должности генерал-лейтенант полиции Сергей Лавров, который занимал пост начальника управления ФСКН по Кубани, а также генерал-майор внутренней службы, начальник управления по взаимодействию со СМИ МВД России Андрей Пилипчук.
Уволен с военной службы первый заместитель командующего войсками Центрального регионального командования внутренних войск МВД России Владимир Падалко.
Освобожден от должности министра внутренних дел по Республике Коми генерал-майор полиции Жуковский Анатолий Николаевич.
https://www.youtube.com/watch?v=gtgS8djFcyY
Известный артист Жерар Депардье, как сообщает ряд СМИ, продал всю недвижимость в России, покинул нашу страну и переехал в Бельгию. «Жерар Депардье, так и не вселившись в свою саранскую квартиру, ** (уехал) в Бельгию. (простите, честно искал другой глагол – не нашел). В интервью он сказал, что его кратковременное пребывание в России еще раз убедило его в том, что он француз,а не русский фашист с балалайкой. А жить в стране где возрождается русский фашизм просто невыносимо. Это до него еще долго доходило, я вам скажу», – подтверждает эту информацию на своей странице в Facebook российский писатель-сатирик Виктор Шендерович. Известно также, что артист уже два года живёт в Бельгии.
Пока непонятно, решил ли Депардье отказаться от российского гражданства, однако продюсер артиста Арно Фрилле, заверил журналистов «Комсомольской правды», что речи об этом пока не идёт.
«Весь день сегодня звонят с этим вопросом. Депардье не собирается отказываться от российского гражданства. Это глупости. Даже мыслей таких нет. Сейчас он на съемках. Думаю, об этих разговорах он ни сном ни духом. Когда узнает, будет очень удивлен», — заявил Арно. Он добавил, что артист планирует посетить Россию в конце апреля.
Напомним, еще в 2013 году Депардье по личному распоряжению Владимира Путина получил гражданство России и паспорт из рук самого президента. До этого он сбежал из Франции, не желая платить налог на роскошь, и отказался от французского гражданства.
Ранее он уже говорил о своих планах. «У меня есть русский паспорт, но я француз, и у меня, безусловно, будет бельгийское гражданство», — рассказал актер в интервью французскому спортивному телеканалу L’Equipe в Цюрихе, куда он приехал по приглашению главы ФИФА Зеппа Блаттера на церемонию вручения «Золотого мяча».
Гражданство актер получил «за особый вклад в развитие кинематографа». Кроме паспорта гражданина России, Депардье получил сразу две квартиры. Первая из них находится в Грозном. Это пятикомнатная квартира стоимостью в 15 млн рублей. Вторая — в саранской новостройке. Вот так бегут ……..актеры с тонущего корабля!
Єврокомісія підтвердила: Київ не отримає безвізовий режим на саміті в Ризі…
Європейська комісія заявляє, що ані Україна, ані Грузія не отримають безвізовий режим з ЄС на саміті “Східного партнерства” у Ризі наприкінці цього місяця.
Про це заявила речниця ЄК Наташа Берто виступаючи в Брюсселі після оприлюднення щорічного звіті щодо візового режиму з двома країнами, повідомляє Радіо Свобода.
“Дуже амбітно з точки зору термінів”, — зазначила вона, додавши, що Єврокомісія знає про бажання України та Грузії отримати безвізовий статус на саміті.
Берто додала, що ЄК готова рухатися далі у наступному звіті наприкінці 2015 року за умови досягнення прогресу.
У звіті Єврокомісії йдеться, що і Україні, і Грузії треба зробити більше в галузі боротьби з корупцією і торгівлею людьми. Грузію закликали досягти прогресу в боротьбі з обігом наркотиків, у той час як Україну Брюссель закликав активізувати закони, що стосуються організованої злочинності і боротьби з дискримінацією.Нагадаємо, Молдова отримала безвізовий режим з ЄС у 2014 році і залишається однією із шести країн “Східного партнерства”, яка здобула цей статус.
http://www.ukrinform.ua/ukr/news/e_vrokomisiya_pidtverdila_kiiiv_ne_otr imae__bezvizoviy_regim_na_samiti_v_rizi_2051354
Ненависть, нетерпимость, жадность и зависть… все это Украина сегодня! Хавайте убогие свою гиднисть, чтобы она вам поперед горла встала, прыгуны хреновы, не хотели под “узурпатором-диктатором” Януковичем в мире и достатке жить, теперь существуйте нищеброды в крови, смерти и разрухе от демократов майдана от народа… так вам всем и надо! Семьдесят лет вы ждали этого безпредела свидомости и возрождения нацизма — дождались теперь жрите по самые нихочу! Пусть самопровозглашенные нацистки-Завирухи радуют вас добытой для них гидностью за ваш счет, работайте на них, боготворите их! Это ваши новые герои, которые совсем не далеко отошли от ваших старых героев семидесятилетней давности!
Пацани хто чув чи то є правда що в вб у чоп вертаєсі Педиш. І куда сі дивить по наше командування, ун на ужгороді дер з кожної машини тай з кожного контролера. А кулько його раз виносили з ПП ужгород пяного обриганого і обісцяного. Як йому казали Педарашик
Если пишут вам про жопы, про ху-и, го-вно и рот, я скажу вам, без сомненья — пишет Русский Патриот!
Так вот ты какой, Северный Олень! Ой, нет, не то… Так вот ты какой, Русский Патриот!!!
С 9 мая, укропы!
Поздравляю всех пограничников с Днем Великой Победы над фашистской Германией!!! Пусть Георгиевская лента — символ побед русского-советского оружия в последних двух мировых войнах, гордо реет на груди воинов-пограничников!!! Газета «Правда» писала 24 июня 1941г. : «Как львы дрались советские пограничники, принявшие на себя первый внезапный удар подлого врага. Бессмертной славой покрыли себя
воины-чекисты. Они бились врукопашную, и только через мертвые их тела мог враг продвинуться на пядь вперед».
В Днепропетровске на Аллее памяти героев Небесной сотни горожане почтили погибших на Востоке украинских воинов зажиганием свечей и возложением цветов.
На памятном знаке возле облгосадминистрации увековечены имена первых героев АТО с Днепропетровской обалсти, которые служили в 20-м батальоне территориальной обороны – Олега Ейсманта и Сергея Демиденко. Они погибли 9 мая прошлого года во время штурма городского отделения Мариупольской милиции.
“Они отдали самое дорогое, что у них было – это их жизнь, за наше будущее, за будущее наших детей. Я хочу, чтобы быстрее наступил настоящий мир, а наши дети вырастали на именах людей, которые его нам подарили”, – рассказал житель Днепропетровска.
Вот ватаны взбесились на ветке! Наверное алкогольный психоз начался! Представляю сколько ватанов поиздохнет в Мордоре от водки за эти 11 выходных дней… В приемной Ада будет дел невпроворот!
С праздником 9 мая, а укро дебилов с днем маковия.
Меркель раскритиковали за отказ приехать в Москву….
Жесткой критике подвергли канцлера Германии Ангелу Меркель за отказ приехать в Москву для участия в праздновании Дня Победы 9 Мая политики Левой партии, сообщает газета Neues Deutschland.
“Тем самым канцер оскорбляет страну, которая вынесла на своих плечах основную тяжесть Второй мировой войны и имела наибольшие потери. Нельзя связывать немецкую агрессию и победу над фашизмом с украинским кризисом. Тем более что в Киеве с немецкой помощью к власти пришел режим, восхваляющий нацистских коллаборационистов. Такой исторический ревизионизм, направленный против России, достоин сожаления”, — отметила депутат бундестага Севим Дагделен.
По словам парламентария, потомкам следует прислушаться к клятве узников концлагерей — “Никогда больше войны, никогда больше фашизма”. Однако сегодня правительство Германии выступает за более широкое использование бундесвера в военных операциях за рубежом. Это столь же фатально, как и отсутствие Ангелы Меркель 9 мая на Параде Победы в Москве.
Левые выступают за проведение Всемирной конференции за мир. Эту идею поддерживают представители многих немецких общественных организаций. Главной задачей является оказание давления на правительство Германии, чтобы удержать от участия в агрессивной военной политике США, направленной на эскалацию отношений с Россией, заключила политик Левой партии.
Александр Саможнев
Поработаем в этом году по старой схеме по молдавским фруктам? Может задушим своих фермеров и садоводов? Пусть сдохнут от голода. Да? Пусть один из ваших нажрется, а сотни сработают в минуси семьи по миру пойдут. Контробанда на удобном и других точках это жирно, да ,гн-иды?
Поработаем в этом году по старой схеме по молдавским фруктам? Может задушим своих фермеров и садоводов? Пусть сдохнут от голода. Да? Пусть один из ваших нажрется, а сотни сработают в минуси семьи по миру пойдут. Контробанда на удобном и других точках это жирно, да ,гн-иды?
9 мая представитель США при ОБСЕ в Вене, Даниэль Байер заявил о том, что Соединённые Штаты требуют от России отвести военные формирования с территории Украины. Кроме того, требования Госдепа США также предполагают обязательное освобождение российскими представителями территории Крыма. Брайер в своём выступлении снова начал аппелировать к минским соглашениям, а также сослался на невыполнения Москвой тех договорённостей, к которым стороны пришли в Минске.
«В очередной раз мы призываем Москву прекратить своё военное присутствие на территории Украины. Мы не поддерживаем введение Россией своего вооружения на территорию сопредельного, суверенного государства. И очень надеемся на то, что мировая общественность продолжит поддерживать нас в наших требованиях, выполнение которых мы считаем залогом будущего мира и спокойствия в регионе», — заявил в своём выступлении на заседании совета ОБСЕ американский представитель.
В свою очередь стоит отметить, что Сергей Лавров уже не впервые заявлял представителям США и дипломатической миссии Европейского Союза о том, что США и ЕС слишком большое внимание уделяют действиям Москвы в плане выполнения минских соглашений. Тем не менее, представители Запада будто закрывают глаза на то, с каким «успехом» выполняют достигнутые договорённости силовые структуры украинской стороны. По словам Лаврова, «соглашения должны выполняться в двустороннем порядке, в противном случае, Россия никогда не пойдёт на уступки тем, кто сам не спешит выполнять договорённости».
Надписи на Рейхстаге “благодаря ответственному отношению немцев, сохранились поныне такими, какими они были в дни обретения Великой Победы в мае 1945 года”.
Донбасс, Полтава, Киев, Одесса, Днепропетровск — такие надписи видны на фото. “Это еще одно свидетельство того большого вклада украинского народа в Победу, который невозможно стереть из истории или забыть”, — написано на странице МИД в соцсети.
Невзирая на то, что падонка Слюсарева удалось выдавить из погранслужбы радоваться еще конечно рано. Эту гадину нельзя списывать со счетов. Но к нашему счастью Бог не наградил его особо умом, поэтому планы его лежат на поверхности.
План «А»: оставить вместо себя на хозяйстве Никифоренка. Будучи начальником управления Никифоренко будет продвигать денежные и контрабандные интересы Слюсарева на границе.
План «Б»: сохранить за Никифоренком должность зама. Находясь на должности зама, Никифоренко будет иметь доступ к информации и возможность собирать компромат, в том числе и на высшее руководство. Избрав нужный момент собранные аналитические материалы, при помощи генерала Коваля, лягут на стол Президенту….. Дальше сами знаете.
Вывод напрашивается сам – кто такой Никифоренко и что с ним делать??????????