Судьи Слива, Зимина и Черкасов опять «всосали цифру». Падонки высшей меры

Шановні представники ЗМІ! Оскільки усі мої звернення до багатьох контролюючих та правоохоронних інстанцій в Україні, з проханням про допомогу у припиненні суддівсько-експерного свавілля не отримали жодної підтримки та втручання, єдиною інстанцією, на яку у мене залишилась ще надія на допомогу, є засоби масової інформації – як четверта влада в країні!

В кінці 2009 року, в місті Бориспіль, групою осіб Ломакою О.В. та Гаврилюком В.С. в громадському місці, поряд з розважальним закладом, в присутності більш як п’ятдесяти очевидців, моєму синові, Гроні Євгену Миколайовичу, було завдано тяжких тілесних ушкоджень. Дії злочинців супроводжувались нанесенням йому численних ударів руками та ногами в голову й продовжувались тривалий час, в результаті чого він одержав важкі, небезпечні для життя, травми.

У зв’язку з постійним розшуком, у період 2009-2011 років, підозрюваних Ломако О.В. та Гаврилюка В.С., залякування ними свідків та знищенням речових доказів, розслідування кримінальної справи проводилось більше 4 років.

Такий тривалий час досудового розслідування також пов’язаний з наявністю у батька засудженого Гаврилюка В.С. тісних контактів з керівництвом місцевих органів міліції та прокуратури, за допомогою яких розслідування кримінальної справи постійно гальмувалось.

Врешті решт справу в 2012 році таки було направлено до суду.

За результатами судового розгляду кримінальної справи, у грудні 2012 року Броварським міськрайонним судом Київської області постановлено вирок, яким:

Ломако О.В., визнано винним та засуджено за ст. 121 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі на строк 8(вісім) років, за ст. 296 ч. З КК України у виді позбавлення волі на строк 4(чотири) роки. На підставі ст.70 ч. 1 КК України; остаточно призначено Ломако О.В. покарання у виді позбавлення волі строком — 8 (вісім) років.

Гаврилюка В.С. визнано винним та засуджено за ст. 121 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі на строк 7(сім) років, за ст. 296 ч. 3 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки. На підставі ст.70 ч. 1 КК України остаточно призначено Гаврилюку В.С. покарання у виді позбавлення волі строком — 7 (сім) років.

Указаний вирок було оскаржено в апеляційному порядку.

Справу розподілено на розгляд колегії суддів Апеляційного суду Київської області: доповідач Зіміна В.Б., суддів Слива Ю.М., Черкасов В.Н., якими одразу ж прийнято рішення про проведення судового слідства у повному обсязі.

Судові засідання постійно супроводжуються систематичними грубими порушеннями з боку суддів Сливи Ю.М., Зіміної В.Б. та Черкасова В.Н. вимог КПК, а їх дії в судовому процесі спрямовані на досягнення єдиної мети: — допомогти засудженим Ломако О.В. та Гаврилюку В.С. уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

З поведінки суддів Сливи Ю.М. та Зіміної В.Б. стає зрозумілим єдине, що на сьогоднішній день уникнути кримінальної відповідальності без будь-яких складнощів може кожен, у кого є багато грошей, навіть не дивлячись на те, що його вина підтверджується показами багатьох свідків, зібраними речовими та іншими доказами.

На деякі з порушень я хочу звернути Вашу увагу.

Зокрема, моїм сином подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебування на стаціонарному лікуванні в районній лікарні. На підтвердження чого до клопотання було приєднано відповідну довідку. Його представником також через канцелярію подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з відрядженням до іншого міста, на підтвердження чого надано копії проїзних квитків.

В судовому засіданні, прокурор заперечив проти проведення судового засідання у зв’язку з відсутністю потерпілого та його адвоката вказавши, що продовження розгляду та допит свідків, викликаних з боку захисту, які з’явилися в судове засідання, призведе до грубого порушення прав потерпілого.

Не зважаючи на це, судді приймають рішення про продовження розгляду справи та без участі мого сина допитують свідків, викликаних за ініціативою засуджених Ломако О.В. та Гаврилюка В.С, які є їхніми друзями.

Велике здивування, навіть у прокурора, викликав сам процес допиту суддями указаних свідків.

Дані свідки, яких було допитано в цьому судовому засіданні, неодноразово, під час досудового слідства та в суді першої інстанції змінювали покази. Суддями дані покази не перевірялись.

Навпаки, ставились навідні запитання, в яких уже містились відповіді, а також таким чином, щоб спростувати їх попередні покази та виключити участь засуджених у побитті мого сина. Не з’ясовувалось, чому свідки — друзі Ломако О.В. постійно змінюють покази, спочатку стверджуючи, що бачили як засуджений Гаврилюк В.С. завдавав моєму синові ушкоджень, а в судовому засіданні в апеляційному суді указали, що нічого не бачили й очевидцями бійки не були.

У задоволені заявленого моїм сином клопотання про повторний допит указаних свідків, суддями без жодної мотивації було відмовлено.

Також необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання представника мого сина, який щойно вступив у справу про ознайомлення з її матеріалами, що призвело до його формальної участі в судовому процесі.

21.05.2013 року, в судовому засіданні, прокурором тричі заявлялись клопотання про допит чотирьох свідків, щодо яких органом досудового слідства обрано заходи безпеки. Усі ці клопотання суддями було невмотивовано відхилено.

Врешті, за результатами розгляду чергового клопотання з того ж питання, суддями таки прийнято рішення допитати даних свідків.

Проте, свідомо, грубо порушуючи вимоги ст. 52-4 КПК, в засіданні суддями поставлено прокурору умову: або він забезпечує в судове засідання явку свідків для допиту в загальному порядку (відкрито), або в протилежному випадку, у допиті усіх чотирьох «залегендованих» свідків буде відмовлено.

Указані свідки чітко вказували на безпосередню участь засуджених у нанесенні моєму синові тяжких ушкоджень.

Стаття 52-4 КПК закріплює конкретний порядок скасування заходів безпеки, який відбувається за мотивованою постановою (ухвалою) суду та письмово, протягом доби доводиться до відома особи, щодо якої були застосовані ці заходи.

Не скасувавши, вжиті постановою органу досудового слідства заходи, судді в порушення ст. 52-4 КПК розпочали в загальному порядку відкритий допит зазначених свідків.

Більше шести годин тривав допит одного свідка.

Останньому, з боку суддів Зіміної та Сливи було поставлено величезну кількість запитань, побудованих таким чином, щоб його заплутати. Судді неодноразово вказуючи, що засуджені сумніваються у правдивості показів свідка, вимагали від нього доказів того, що він був присутнім у момент побиття мого сина, бачив як все відбувалося. Вимагали від останнього номер телефону та мобільного оператора, яким на той час користувався свідок з метою перевірки достовірності його показів.

Однак, розуміючи, що свідки один за одним вказують на причетність засуджених до побиття мого сина, судді приймають рішення «розвалити» дану справу іншим шляхом – за допомогою експертів, шляхом призначення «замовної» повторної комісійної СМЕ.

Для цього судді Слива Ю.М., Зіміна В.Б., допитуючи чергового лікаря-травматолога Мурдзу, який всього лиш надавав мені первинну медичну допомогу, ставили останньому запитання, які до його компетенції не мають жодного відношення.

Як згодом стало зрозуміло, запитання до некомпетентної особи з приводу характеру одержаних моїм сином травм та локалізації тілесних ушкоджень були поставленні суддями виключно для створення у справі розбіжностей з первинним висновком СМЕ, з метою подальшого безпідставного та надуманого призначення у справі повторної комісійної судово-медичної експертизи.

Й таке свавілля чинилось суддями Сливою Ю.М., Зіміною В.Б. не зважаючи навіть на те, що у справі уже в апеляції було допитано компетентну особу – експерта, який розвіяв будь-які сумніви та надав чіткі й послідовні відповіді на усі поставлені йому запитання.

При цьому, постановляючи ухвалу про призначення експертизи, суддями безпідставно задоволено клопотання захисника одного з засуджених, який до адвокатської діяльності працював в СУ ГУ МВС України у м. Києві, про зміну територіальності експертної установи.

У рішенні не мотивовано чому повторну комісійну судово-медичну експертизу доручено проводити експертній установі м. Києва, а не Київському обласному бюро СМЕ відповідно до принципу територіальності, чи в Головному бюро СМЕ МОЗ України.

За наявною у мене перевіреною інформацією адвокат, який здійснює захист засудженого Ломаки О.В. має тісні зв’язки з начальником відділу експертиз Київського міського бюро СМЕ, який керує ходом проводення експертизи.

Більше того, на даний час експерти Київського міського бюро СМЕ до обстеження мого сина, яке судом визнано обов’язковим та до дослідження медичної документації вже вбачають у нього не тяжке тілесне ушкодження, а ушкодження середнього ступеня тяжкості про що мені в розмові відкрито заявили.

У разі, якщо експертами дійсно буде складено такий завідомо неправдивий висновок, вказане призведе до незаконної перекваліфікації дій засуджених на злочин меншої тяжкості з негайним звільненням останніх з під варти.

Крім того, як мені стало відомо, що для зміни ступеня тяжкості тілесних ушкоджень з тяжкого на середнє, експертом вчиняються дії, спрямовані на знищення важливих даних медичної документації потерпілого.

При цьому судді, з метою проведення експертизи саме в місті Києві, обов’язок по відшкодуванню витрат на її проведення поклали саме на родичів засудженого Гаврилюка В.С. безпосередньо зацікавлених у результаті експертизи, що є грубим порушенням вимог ст. 93 КПК, оскільки такі витрати покладаються на особу при визнанні її винною у вчинені злочину під час постановлення у відношенні до неї обвинувального вироку.

Крім того представником Грони Є.М., мого сина, до Київського міського бюро СМЕ було подане клопотання про відкладення проведення судово-медичної експертизи у зв’язку з його перебуванням на лікуванні.

На що сином одержано відповідь від завідуючого відділу комісійних судово-медичних експертиз В.В.Зосименка, зокрема в якому йдеться :

«… ставлю Вас до відома, що в разі Вашого неприбуття саме 24.09.2013 року о 09.00 год., судово-медична експертиза буде виконана на підставі наявної документації», що прямо суперечить ухвалі Апеляційного суду Київської області, у якій йдеться: «…Призначити … повторну комплексну судово-медичну експертизу, проведення якої доручити експертам Київського міського бюро судово-медичної експертизи з залученням необхідних спеціалістів: невролога і стоматолога та обов’язковим оглядом потерпілого Грони Є.М. … і повторним проведенням йому МРТ» .

Виходячи з явної упередженості суду та «прикормлених» експертів, я маю величезні сумніви у справедливості правосуддя. Адже відповідно до вказівок ухвали суду, висновки судово-медичної експертизи необхідно зробити, спираючись на знімки МРТ, зроблені на даний час, тобто через 4 роки після нанесення травм. А це, на думку спеціалістів в області медицини та практикуючих лікарів, що безпосередньо лікували мого сина: Максюти Д.В. – наразі головного рентгенолога м. Києва, зав. неврологічним відділенням клініки швидкої медичної допомоги м. Києва Камінського А.О. та інших спеціалістів, зокрема, лікарів клініки «Борис», не зможе показати реального стану щодо нанесених травм у 2009 році, які були однозначно зафіксовані медиками на момент нанесення побоїв моєму синові. Крім того є нонсенсом: проводити повторну комплексну судово-медичну експертизу через 4 роки після одержання травм, шляхом безпосереднього огляду потерпілого!

Крім того, МРТ з покроковим аналізом, яке хочуть робити експерти СМЕ є шкідливим (при тому, що суд не отримував дозволу потерпілого на проведення цієї процедури, яка несе шкідливе опромінення, чим порушив права мого сина) — це додаткове опромінення головного мозку моєму синові, яке до того ж, на думку спеціалістів, не зможе показати правдивого стану травм після 4-х років.

Тож прошу Вас звернутися до усіх компетентних органів з проханням втрутитись у дану проблему та вжити належних заходів для відновлення правосуддя та недопущення уникнення злочинцями кримінальної відповідальності. Крім того, прошу Вас провести у цій корумпованій судовій справі журналістське розслідування та у випадку подальшого порушення судом та експертами СМЕ прав мого сина та закону, прошу звернутися до інших ЗМІ, з метою більш ширшого висвітлення цієї проблеми перед громадськістю з тим, щоб кожен громадянин достеменно розумів про реальний рівень правосуддя у нашій державі та усвідомлював чи є сенс сподіватися на захист з боку держави, в особі «замовних» судів та експертів.

Батько потерпілого, Грона Микола Іванович