ЧИ МОЖЕ ПЕРЕСІЧНИЙ ГРОМАДЯНИН УКРАЇНИ РОЗРАХОВУВАТИ НА СУДОВИЙ ЗАХИСТ СВОЇХ ПРАВ, ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ, ПОТУРАНИХ СВАВІЛЛЯМ ДЕРЖАВНОГО ЧИНОВНИКА?

Автор цього матеріалу на реальному прикладі хоче показати, як пересічному громадянину  нашої держави важко забезпечити судовий захист своїх особистих прав, честі та гідності. 

23.09.2010 року біля 23-00 години громадянин Ч., мешканець міста Кіровоград  відпочиваючи у власній квартирі почув гримання та грюкіт у вхідні двері. Відчинивши двері він побачив Іванова Олексія Вікторовича, 1972 р.н., мешканця м. Кіровограда, заступника начальника Кіровоградської митниці – начальника служби по боротьбі з контрабандою, який був на добрячому підпитку, лаявся нецензурною лайкою (з матеріалів судової справи №1109/5825/12) та одразу ж образливими словами почав вимагати зустрічі з колишньою дружиною власника квартири, яка в цей час знаходилася в сусідній кімнаті квартири, оскільки проживає з колишнім чоловіком разом на одній площі. Слова незваного гостя:  «А  ну поклич мені ту повію!»,  були самими м’якими з його вступної промови.

Колишня жінка господаря, хоча і є колишньою, але ж таки є жінкою, почала благати не впускати нічного непроханого гостя. Власник квартири в спокійному тоні запропонував гостю прийти в інший раз в тверезому стані, що викликало в начальника відділу митниці бурю негативних образливих емоцій і він блискавично наніс господарю квартири удар головою в обличчя, після чого в коридорі квартири почалася бійка. Власнику квартири таки вдалося відстояти територію, він скрутив Іванова О.В. та вивів з парадної на вулицю, колишня армійська підготовка дала про себе знати. Після прийому пізнього візитера та обробки йодом подряпин і синців, мешканець квартири ліг відпочивати.

Здавалося б інцидент вичерпано, але ні, митниця не спить, о 00-30 годин знову у вхідні двері знову почали настирливо грюкати. Власник квартири відчинив двері і громадянин Іванов О.В. мов бик на червоне світло, кинувся в атаку. Збив з ніг громадянина Ч., і почав душити його за горло. На підлозі почалася боротьба нанайських хлопців, удари сипалися на ліво і на право.  

Поступово митниця видохлася  і нападника вдалося виштовхати з під’їзду. Зрозумівши, що посягання та територію власної квартири можуть продовжуватися до ранку,  власник зателефонував до міліції та сповістив про злочин.  На місце події прибула не слідчо-оперативна група, а працівники міліції, які побачивши на потерпілому рваний одяг, подряпини та синці, не склали ніяких документів, лише усно відібрали в потерпілого опис зовнішнього виду нічного візитера та його особливі прикмети, і начеб то відправилися шукати  злочинця вулицями нічного міста. Заяву мовляв завтра в райвідділку напишете. 

Наступного ранку потерпілий власник квартири звернувся до судово-медичної експертизи, де пройшов обстеження та получив акт №1599 від 24.09.2010., згідно якого в нього виявлені багато чисельні легкі тілесні ушкодження, що підтверджує факт нічного інциденту з фізичним тілесним  контактом.

Щоб захистити свої честь та гідність, громадяни Ч. звернувся до суду із скаргою в порядку ст.27 КПК України. Суд міста Кіровограда в складі головуючого судді Куценко О.В.  встановив «…що у справі є всі докази щодо отримання громадянином Ч. легких тілесних ушкоджень. Однак  вказані докази не свідчать про причетність підсудного (Іванова О.В.) до спричинення цих тілесних ушкоджень потерпілому Ч.».  

Згідно вироку суду, Іванова О.В. визнали невинним та виправданим у зв’язку з недоведеністю його причетності до вчиненні злочину.

І де ж СПРАВЕДЛИВІСТЬ? Тобто, любий хуліган та злодій може увірватися у нічний час до оселі кожного громадянина,  набити його,  причепитися до жінки, адже зрозуміло, що було потрібно п’яному митнику від жінки у нічний час – «клубнички», і залишитися непокараним.

Автор почав вивчати, що, або хто стоїть за митником, що ж то за така стіна та такий дак, що прикривають такі ганебні вчинки Іванова О.В. 

А виявилося, що в нічного ловеласа жіночка працює суддею в місті Кіровограді, і щоб рідного чоловіка з тріском  не вигнали з такого дуже дохідного місця, як начальника служби по боротьбі з контрабандою, та не лишитися самій свого крісла судді, адже в судді не може бути близький родич раніше засудженим, та щоб не довелося з суддівського крісла піти геть, почала спасати чоловіка. 

Тому родина почала вживати всіляких контр заходів для спасіння родинних інтересів, і тут на допомогу родині приходить татусь – суддя апеляційного суду Кіровоградської області. Бачите як глибоко закручений сюжет. Ну як же міг суддя Куценко О.В. не вдатися до корпоративної етики, та не допомогти своїм колегам? 

А в даний час справа готується до розгляду в суді вищої інстанції, тому хотілося, щоб вищий суд підійшов об’єктивно до розгляду цієї справи, адже в цьому і є СУТЬ цього матеріалу – захист потураних  прав, свобод, честі та гідності потерпілого громадянина від свавілля державного чиновника. 

Начальник Кіровоградської митниці Павло Скальський під час розширеної наради  в січні п.р. розповідав, що  під його керуванням досягнуті показники, які  є найвищими за останні 5 років. Показники 2012 року перевищують на 20% показник минулого року, і підкреслив, що є суттєві позитивні зміни які дозволили виконати у повному обсязі всі поставлені перед митницею завдання.

Але перший митник в області або не бачить, або не хоче бачити ті негативи, які творять його підлеглі. Невже ним не приділяється достатня увага дисципліні підлеглих, адже сьогодні його підлеглі в нетверезому стані глибокою ніччю грюкають у двері, б’ють мешканців осель та домагаються чужих жінок, а завтра почнуть просто їх вбивати.  До речі саме його безпосередній підлеглий Іванов О.В., як перший борець з контрабандою в області, був нещодавно причетний до незаконних оборудок з комбайнами, де держава потерпіла збитків майже на 1 000 000 гривень.  Він теж цього не знав? Чи просто не хотів бачити? Чи судова складова змушує тримати під рукою героя-коханця? 

В автора виникає запитання, які показники у першого борця з контрабандою в області вище, службові, чи любовні? 

А зовні Олексій Іванов порядна людина, добрий сім’янин, розповідає школярам, як розвивається митна справа, про перспективи та реформу митної служби «Обличчям до людей», про романтику у роботі митників та різноманітні цікаві історії про контрабандистів та митників.

Таким особам не місце в митниці, вони ганьблять почесне звання Митник! 

Олесь Мирний, для «ОРД»