Зізнаюся, розкажи я людині «з вулиці» про те, що насправді відбувається у СЗР України, вона б мені напевно не повірила. Швидше за все, подумала би, що як справжній розвідник, я намагаюся її дезінформувати в інтересах нашої батьківщини, збити з пантелику, принизити могутність цієї секретної організації. «Справжній розвідник», — подумає мій співрозмовник. Саме тому, а ще з невідомих мені самому причин, я мовчу. Можливо, через страх зняти таку собі маску таємничості і внутрішньої сили перед тим обмеженим колом людей, які знають про мою тепер уже колишню професію. А може, щоб не травмувати психіку співрозмовника. Нехай продовжує думати, що наша батьківщина його захистить у разі чого.
Не бойся года уходящего. Он уже не будет хуже, чем был. Бойся года наступающего. Леонид Шебаршин, последний исполняющий обязанности председателя КГБ СССР.
Служба з кожним роком деградує все більше. Наведу простий приклад. Якщо раніше потрапити сюди було справді непросто, потрібно було мати не тільки зв’язки, але ще й певний освітній та інтелектуальний рівень, фізичну підготовку, бути морально стійким, то в останні півтора-два роки, за розповідями співробітників, туди беруть всіх підряд. Служба відчуває гострий кадровий дефіцит. Багато людей звільняється. У СЗР не хочуть іти працювати не тільки з причини низьких зарплат, але ще й тому, що хороших кандидатів відмовляють діючі співробітники. Не тому, що бояться конкурентів. Просто шкода тих років життя, які люди втратять. Якби було куди звільнятися, пішли б усі. Співробітників стримує кілька речей. По-перше, частина людей просто досиджують до пенсії. Ну що ж, три-чотири роки можна перетерпіти. По-друге, деякі стоять на квартирній черзі. З урахуванням того, що на 4 тис. співробітників в службі видають по одній-дві квартири на рік, а то й взагалі не видають, більшість житла так і не дочекається. По-третє, частина співробітників сподівається на виїзд за кордон. Не секрет, що існує так звана легальна розвідка, коли «під дахом» дипломатичних закладів працюють кадрові розвідники. Зарплати у дипломатів в таких установах коливаються від двох до трьох тисяч доларів на місяць. От і напружуються українські розвідники в надії поїхати за кордон, пожити по-людськи і, якщо пощастить, назбирати на автомобіль. Решта співробітників, які не увійшли ні в одну з перерахованих вище категорій, працюють з невідомих їм самим причин. Просто для того, щоб не позбутися тих крихт, які вони отримують у вигляді зарплати, а також стабільності в житті. Стабільно нікчемного існування.
Если трезво взглянуть на жизнь, то хочется напиться. Леонид Шебаршин, последний исполняющий обязанности председателя КГБ СССР.
Сумно спостерігати, як молоді і розумні хлопці, приходячи на службу, поступово перетворюються на свою тінь. У зв’язку із цим можна виділити декілька стадій, які проходить молодий співробітник Служби зовнішньої розвідки України: 1. Співробітник влаштовується на роботу. Очі горять. Готовий до героїчних вчинків. У передчутті участі в складних оперативних комбінаціях, знайомства з серйозними людьми, вербування іноземців, виїздів у відрядження по Україні та за кордон, стеження за супротивниками, участі в таємних операціях. Начитався книг про розвідників, бідолаха. 2. Півроку-рік на службі. Співробітник починає дивуватися, чому замість всього вищезгаданого він більше половини часу витрачає на заповнення статистичних звітів. І чому інша половина часу йде на підшивання справ і «списання» документів старшим колегам і керівництву, здачу чужих справ в архів, заміну картриджів в принтерах, доставку документів в інші підрозділи і назад, а також виконання інших завдань із серії «принеси-подай». Також він не розуміє, чому до оперативної роботи, зокрема, контактів з людьми, його допускають дуже неохоче і рідко. А вся справа в тому, що є інша, більш важлива робота. Перерахована вище. От і ходить він на зустрічі, як на свято. Один, максимум – два рази на тиждень, на кілька годин. І ніяк співробітникові не зрозуміти, чому його за результатами півріччя починають лаяти за погану агентурну роботу. Адже його просто не відпускають на зустрічі! Але це лише жалюгідна відмовка, керівництво каже, що треба все встигати. І ще молодий розвідник не розуміє, чому кожен підготовлений ним документ керівництво змушує переробляти по 6-7 разів, міняючи при цьому місцями абзаци, змінюючи «в» на «у», «і» на «й», «поряд із цим» на «водночас», «безпосередньо» на «зокрема», «в тому числі» на «також», «водночас» на «разом з тим», і так далі, не змінюючи нічого по суті. Не зрозуміти йому, що це єдиний спосіб для керівництва щодня засвідчувати те, що воно працює. 3. Рік-два. Співробітник бачить, що нічого не змінюється. Він, як і раніше, займається статистикою, заміною слів синонімами в документах. Іноді (не частіше двох разів на тиждень) ходить на оперативні зустрічі. Все в ньому починає вирувати. Він обурений. Це не те, заради чого він прийшов на службу. Він доходить до точки кипіння і … 4. Ламається. Він розуміє, що не в силах нічого змінити. І розуміє, що нічого не зміниться. Принаймні, в кращу сторону. Він стає байдужим. Механічно, як робот, стримуючи блювотні рефлекси, передруковує по 6-7 разів документи, пише нікчемні довідки. Розуміє, що до розвідки це все не має ніякого відношення, що вся робота марна, і вся Служба – величезний обман і величезна діра в бюджеті країни. Співробітник починає саботувати роботу. Не тому що він ледар, просто починає діяти захисний механізм психіки. Він починає грати в робочий час в нарди, косинку, гаяти час у кабінетах товаришів по службі. Деякі починають вживати спиртне. Теж в робочий час. У кращому випадку – ходять в басейн і тренажерний зал (єдиний реальний бонус від роботи в конторі). 5. Далі відбувається по-різному. Багато людей звільняється. Деякі переводяться в інші підрозділи, змінюючи шило на мило. Ті, хто залишаються, деградують, животіють як люди-рослини, безвольні, безініціативні. Інші ціною неймовірних моральних зусиль, закривши очі на свої чоловічі принципи, захлинаючись власним блювотинням, підлаштовуються під висунуті абсурдні вимоги і видають «на гора» купу інформаційного та оперативного сміття, абсолютно непотрібного державі. Особливо цілеспрямовані вибиваються в керівники і починають з незворушним виглядом висувати підлеглим ідіотські вимоги і ставити такі ж завдання. Але про керівників поговоримо пізніше.
Майте на увазі, що лише п’ять відсотків повідомлень розвідки відповідає дійсності. Дуглас Макартур, американський воєначальник
У випадку з вітчизняної розвідкою майже сто відсотків інформації є достовірною. І навіть актуальною. Не дотримується тільки третій і найважливіший принцип якості розвідувальної інформації – її секретність. І дійсності ця інформація відповідає не реальній, а віртуальній, тому що береться з газет, журналів та Інтернету. Зрозуміло, ні про яке розвідувальне проникнення не може бути й мови. Всі вербування іноземців відбуваються виключно на папері, ніхто навіть не намагається скільки-небудь залучити їх до співпраці. З ними можуть спілкуватися, дружити сім’ями. Можуть навіть ходити в ресторани. Правда, чеки потім необхідно здавати до бухгалтерії розвідки. Яка вже тут конспірація, самі розумієте. На оперативні витрати розвіднику за кордоном виділяють цілих 50-100 доларів на місяць (при мінімальному чеку в ресторані на 100-150 доларів за одну вечерю), так що можна ні в чому собі не відмовляти. Само собою зрозуміло, що під час такого дружнього спілкування іноземці можуть поділитися лише тією інформацією, яку вранці прочитали в газеті.
Чем глупее начальство, тем меньше оно сомневается в своей мудрости. Леонид Шебаршин, последний исполняющий обязанности председателя КГБ СССР.
У конторі існує правило носити костюми з краватками. Начебто нічого незвичайного в цьому немає, але краватки змушують носити, в тому числі, в 35-градусну спеку, навіть із сорочкою з короткими рукавами. Дух тупої армійщини, яка була відсутня в КДБ, супроводжує тебе з порога. Наприклад, начальник одного з управлінь, що відповідає за безпеку дипломатичних установ України за кордоном, маленький такий, з вусиками, назвемо його Дід, за відсутність краватки, кантика на шиї або неголеність може ледь не стягнення на тебе накласти. Любить він, щоб все було паралельно і перпендикулярно. У свій час Дід трохи постраждав через відділення СЗР від СБУ. Було це на рубежі 2004-2005-го років. Він займав тоді хорошу посаду і вирушив на роботу за кордон. А тут якраз реформа розвідки почалася. Всі керівні посади швидко були поділені тими, хто знаходився в центральному апараті. І повернувшись на батьківщину, Дід змушений був зайняти посаду, де-факто нижчу, ніж займав до поїздки. Так і сидить, чекає нагоди отримати велику зірку. Однак, при всіх недоліках Діда, він не злопам’ятний і не підлий. Своїх підлеглих намагається захищати, і, напевно, знайдеться небагато людей, які затаїли образу на старого.
Те, що створювалося сто років, може бути зруйновано протягом години. Китайське прислів’я
Говорячи про руйнування, не варто обходити стороною долю підрозділу, що в минулому був серцем радянської розвідки, і відповідав за підготовку і направлення співробітників за кордон. Те, що відбувається там, напевно, є квінтесенцією маразму, що пустив свої метастази у вітчизняну спецслужбу. За достовірність інформації не відповідаю, але викладене нижче, швидше, правда, ніж брехня. Підрозділ, у який ще років 10-15 тому можна було потрапити з великими труднощами, ось уже кілька років відчуває гострий кадровий голод. І це незважаючи на те, що теоретично він є розвідувальним в чистому вигляді, так як направляє співробітників за кордон для роботи під дипломатичним прикриттям. Де, як уже була сказано, розвідники мають 2-3 тисячі доларів щомісячного заробітку і можливість пожити в іншій країні. І навіть такою морквиною дуже складно затягнути туди людину. Як же так вийшло? Деградація підрозділу почалася з того моменту, коли його очолив нині вже колишній заступник голови служби Пшеничний Андрій Миколайович. Людина, яка хоч і відучилася у свій час ще в радянських інститутах КДБ, особливими талантами не володіє. Відповідно, і результати його роботи були дуже скромними. Розвал продовжили генерали Мороз і Сенкевич. Останній свого часу відзначився тим, що його зі скандалом «попросили» з Посольства України в Угорщині за інтимний зв’язок з дружиною високопоставленого українського дипломата. Однак у своєму підрозділі розповсюдив версію про те, що був відкликаний на Україну, щоб уникнути розшифровки перед спецслужбами Угорщини, так як його однокурсник по Вищій школі КДБ СРСР став зрадником і міг «здати» всіх своїх товаришів. Ставши керівником, Сенкевич не гребував брати хабарі за можливість виїхати на роботу за кордон. А потім «доїв» своїх співробітників, вимагаючи надсилати йому безкоштовно елітний алкоголь, подарунки і все, що йому заманеться. До речі, практика вимагати від своїх закордонних співробітників «алкогольні посилки» нікуди не зникла. Після відходу Сенкевича в підрозділі з часом сформувався владний тріумвірат. Назвемо даних персонажів Хіцик, Членський і Різун. Хіцик, він же «нанаєць» (останнє прізвисько отримав за те, що будь-яку фразу закінчує словом «нах…й», закінчення якого ковтає). Цей товариш, за чутками, прикладав кулаки до своєї дружини. Ще не будучи керівником, коли в кабінеті дзвонив телефон оперативного зв’язку (за цим телефоном, як правило, дзвонить начальство), він відповідав на дзвінок, витягаючи у струночку, як на параді. І взагалі, кажуть, що Хіцик дуже старанний співробітник і майстер «стелитися» перед керівництвом, але до тих пір, поки керівництво залишається керівництвом. Хіцик якісно відрізняється своїм цинізмом, підступністю, зневагою до всіх, хто нижче за посадою, готовністю мостити собі дорогу до зірок розтоптаними долями людей. У всіх підлеглих бачить ворогів і апріорі підозрює їх у зраді. Всіх незгодних ламає через коліно, використовуючи свої службові можливості. «Стучить» у внутрішню безпеку на своїх співробітників (унікальний в цьому відношенні керівник). Вважається, що хіцикова мрія – отримати генерала. Членський, який начебто переживає сімейні негаразди, вдало з’їздив у складі президентської делегації в зарубіжну поїздку, і вже удостоївся звання генерала. І його дуже бентежить, що Хіцик вище його за посадою, хоча нижчий за званням. Тому й хоче Членський випхати Хіцика із займаної посади. Далі історія взагалі кумедна і вельми показова. Обидва вищезазначених товариша живуть в одному районі і мають власні автомобілі. Службовий транспорт їм не передбачається. Але ж негоже шановним людям їздити на громадському транспорті або витрачати гроші на пальне. Тому і використовують як шоферів своїх підлеглих з автомобілями, які проживають поруч. Вранці і ввечері. Не гребують, так би мовити, бути ближче до народу. Природно, про солідарну оплату витрат на пальне мови не йде, за задоволення повозити шефів платить підлеглий. Останній представник владного тріумвірату, Різун, що відповідає у ввіреному йому підрозділі за оперативну роботу, в цій же самій роботі зірок з неба не хапав. За чутками, поїхавши у закордонне відрядження в країну Х, у першу чергу, він зламав собі ногу, впавши з місцевого пам’ятника архітектури. Навіщо туди поліз? Напевно, виконував важливе розвідувальне завдання. Агентурну роботу вів виключно сидячи в кабінеті і тільки на папері. Джерелами розвідувальної інформації для нього були місцеві газети (добре, іноземну мову знає непогано). Подейкують, що єдиним досягненням, яким він похвалився за результатами свого відрядження, був перевернутий йому на причинне місце келих пива в барі. Мовляв, перекинув йому іноземець випадково пиво на «гармату», і як добре контакт зав’язалася. Не далася Різуну агентурна робота. Ну не хотіли люди приходити на другу зустріч з ним після результатів спілкування на першій. Але як кажуть, якщо хочеш щось побороти, треба це очолити. Ось і керує тепер даний екземпляр оперативною роботою в самому серці української агентурної розвідки.
Без справжньої боротьби нічого не докажеш, без доказів немає довіри, а без довіри немає поваги. Кас Дамато, тренер Майка Тайсона
Потрапивши до цієї чудової трійці, можна просидіти у своєму службовому кабінеті хоч все життя, так і не дочекавшись виїзду за кордон. Можна виїхати за кордон, але бути повернутим через півтора-два роки під приводом незадовільної роботи. Співробітник може бути «докою», але ці товариші знайдуть формальний привід, щоб «підмочити» його. І зіпсувати йому службову характеристику. «Фішка» вищезазначених керівників – відкликати співробітника за кілька місяців до закінчення відрядження, також під будь-яким формальним приводом. Так вирішуються одразу два завдання. По-перше, співробітник справно виконував всі завдання протягом свого відрядження, даючи потрібний начальству результат. Щоб було чим звітувати перед вищим керівництвом. А відкликавши співробітника на пару місяців раніше, трійця вирішує друге завдання, демонструючи вищестоящому керівництву свою жорсткість і вимогливість. Зрозуміло, за таких підходів бажаючих попрацювати на вістрі вітчизняної розвідки не залишилося. Не йдуть нові кадри з інших підрозділів. А діючі співробітники стабільно покидають лави славного підрозділу, хто до інших керівників, а хто і зовсім стає цивільним. Незважаючи на негативну характеристику, яку згадана трійця обов’язково напише їм наостанок. Кадровий голод, що виникає, вирішується двома способами. Частину людей підбирають з вулиці. Беруть, зрозуміло, всіх підряд. Другий спосіб полягає у відвертій «крадіжці» співробітників з інших підрозділів, коли їх «перетягують» не тільки без їх відома і згоди, але й без відома і згоди їх керівників. Одним словом, гра без правил, здорового глузду і моралі.
Жити, щоб робити вибір. Але для того, щоб робити правильний вибір, ви повинні знати, хто ви і що відстоюєте. Куди хочете дістатися, і навіщо вам туди потрібно. Кофі Аннан, колишній Генеральний секретар ООН
З моменту звільнення з розвідки мені жодного разу не довелося пошкодувати про прийняте рішення. Зізнаюся, вибір дався непросто. Складно вибиратися з відстійника і занурюватися в реальне життя. Зі своїми труднощами і бонусами. Не приховую, рішення виправдало себе. Зауважу, що під час служби в розвідці у мене не було проблем по службі, серйозних конфліктів з керівництвом, я ніким не був ображений. Тому вважаю, що маю право писати все те, що виклав вище.
Єдине, що я в деякій мірі втратив від звільнення з контори – це певну культуру відносин між колегами, що мала місце там бути. Це почуття виручки, готовність допомогти товаришеві, відчуття надійного плеча і можливість розуміти один одного з півслова. Такі відносини між колегами властиві чоловічим часто військовим колективам, у звичайному житті це рідко вдається знайти. Зі своїми товаришами з контори продовжую спілкуватися. Неприємно чути розповіді про те, що там відбувається. Важко повірити, що спецслужба колишнього СРСР може так деградувати.
Ця країна була хвора. Цій країні потрібне лікування. Цій країні потрібні ліки. Насправді, я ризикну сказати, те, що дійсно потрібно цій країні прямо зараз – це Лікар. Доктор Хто (Doctor Who)
На даний момент у мене немає ані найменшого сумніву, що наші спецслужби розвалюють свідомо. Доводять все до абсурду, виштовхують звідти більш-менш здібних людей. Робиться це повільно, руками таких от недалеких керівників, приклади яких були приведені вище. А ослаблення таких важливіших органів неминуче веде до ослаблення всієї держави та підвищення ризиків. А значить, нашій країні поки що не дозволено піднятися з колін.
“Доктор Хто” для ”ОРД”
191 ответ
Бывший лесник, если бы автор не был обижен, он бы этого не написал, поверь. Чтобы на такой шаг пойти, нужно было человеку сильно насрать. Однако это не говорит о том, что автор написал неправду.
согласен с автором. Согласен с танкистом.Как правило, отношение к сотрудникам, как к быдлу, но только слегка завуалированное. А по сути любых претензий и неудобных вопросов ответ один — мы никого не держим, идите поднимайте народное хозяйство. А потом опера, после того как об них вытерли ноги, должны идти работать с людьми изображая из себя “элиту”, с большой куче г…на в душе и пониманием безнадежности всего происходящего и нахер никому не нужной своей работы.
Для “бувшого мента”. Ти, після так званої акaдемії, в якій під час навчання пропивав гроші батьків, нічого не навчився, а просто відбув чергу за дипломом. Після випуску з академії, тебе поставили слідчим,із зарплатою 1300грн/місяць, де з твоїх слів це мало. Перевівшись в оперативний відділ із зарплатою 1200-1400грн (не дуже відрізняється від попередньої), це з твоїх слів нормально. Щось не має логіки.Фактично ти мабуть не виходив із запою ні в слідчому відділі, ні в оперативному, пропиваючи справи,тому тебе і поперли звідти. Роботи в міліції дуже багато, любої складності, і в любому відділі, і її важко якісно виконувати, тому що, суспільство само створює багато перешкод, щоб її не виконувати.Це зрозуміє тільки той, хто працював.При такій владі, і з таким відношенням до міліції, якщо ще хтось працює, то він повний ідіот. Тому, що не міліція корумпована, а влада, яка ставить задачі перед міліцією, а корупція в міліції, це наслідки жидо-масонського керівництва — засранців з депутатськими значками.
скучно стало, все выплакались, поругали руководство и бардак, а реальных предложений не высказали:-( про бардак мы и сами знаем.. а тут уже “Жидомасоны” и менты появились:-) в общем тема сдулась. скажу моё мнение : пока ещё есть правильные сотрудники и не пропитые мозги, значит не все потеряно и для службы и для страны:-) господа офицеры! (все встали и вышли 🙂
ну пара дельных предложений была (про Штазика:-) друзья, приятно видеть что данная тема не безразлична многим, и эти многие думающие и не погасшие люди! начальники, радуйтесь что такие остались. самые главные, пожалуйста, прислушайтесь, ещё не поздно выгнать много-много ненужных людей и превратить службу в боевое подразделение. сам готов уйти, если не опрадаю оказанного мне доверия:-)
Штазик, Резя, Хицман, Члениус, Сирота, Отсосокхур — наши агенты, их задача — развал вашей структуры. По состоянию на сегодня их результаты оценены нами позитивно. Работайте дальше, так держать!
За особые заслуги мы презентовали Q7 главному агенту. Спасибо за работу, товарищи!
обиженные и ущербные как раз молчат и своим языком очечко начальству полируют! Обманывают себя, что все хорошо, либо изменится к лучшему. Продолжайте разлагаться, чтобы к пенсии пригнать б/ушную говномашину и дрочить на нее остаток своей жизни. Рассветчики-нищеброды!
Ребята, а вы задумайтесь, кто стоит сейчас у “руля” украинской разведки: выпускники военно-политических училищ,бывшие погранцы и к этому можно добавит + бизнесмены. Сейчас у любого из руководства СВР есть свои бизнес интересы. В связи с этим 2 вопроса: 1. А знают ли эти люди (в том что они опытные управленцы никто не сомневается) как управлять, куда направлять и что иметь в результате от такой структуры как СВР;2. А надо ли им это знать, для решения своих бизнес-вопросов и решения своих личных генеральских задач. Логичный вопрос — причём тут жидомассоны?
Бувшому ліснику від ”Діючого”
“У-894502”, я знаю особисто, він вже начальник досить тривалий термін. У тебе, “Лісник” хороша чуйка,”У-894502” дійсно отримав квартиру, заробив у ДЗВ досить пристойну машину, але, разом з тим, залишився ЛЮДИНОЮ з великої літери “Л”. Він за своїх підлеглих лягає кістьми, чого лише вартує його остання жорстка контра зі Штазіком, коли останній успішно був посланий ним за відомою адресою на букву “ХА”, причому — дослівно. Не хочу співати своєму другові деферамби, але він справжній розвідник і патріот. І на відміну від тебе, “бувший лісник”, коли ти зламався і як поганий щур дременув з тонучого корабля, він залишився у той час якщо не на містку — то у машинному відділенні і, повір мені, такі як він достойні зайняти місце на містку корабля під назвою “СЗРУ”. Як на мене, саме ти тут скиглиш і завиваєш. “У-894502” не побоявся, на відміну від тебе, залишитися безликим дзявкаючим анонімом (чи аноністом), а вказав свій реальний “смертний жетон”! (майор)
Описываемая структура ущербна даже не с момента выделения ее в отдельную спецслужбу, а с момента образования Украины. Пытаясь на опыте ПГУ играть как спецорган государства геополитического масштаба, она изначально ушла от понимания своего места в системе госорганов. Вместо конкретных целей ставятся всеохватывающие задачи, которые естественно не могут быть решены даже при условии миллиардных вливаний (это мечты). Иллюзия, которую продвинули фантасты-Тешники во главе с М. и с которой не захотели и не смогли бороться Кашники (И.), их и так все устраивает. Даже при желании руководства вернуться в реальную жизнь ничего не получится. Контора обросла обеспечивающими подразделениями с нереальным штатом, которые рулят на фоне специально созданной импотенции добывающих ячеек.
Хотите выживать на этом тонущем корабле, учитесь у Б., зама одного очень энергичного Б., который еще недавно держал Киев. Б. уже поменяли на В., а Б. второй прекрасно вписался в команду уже 5-го или 6-го руководителя и рассказывает про то, что с Мухатаевщиной надо бороться. Ржачно и грустно одновременно !!!
Только ликвидация с последующим конкурсным набором – реальный выход. Грузия вам в помощь.
Доброго времени суток всем. Как “бывший” согласен и не согласен с вышесказанным. Не согласен по нескольким причинам:
1. Маленькая зарплата. Берем офицерский состав. “Летеха” получает 3000-4000 грн. (с учетом всех надбавок и компенсаций). И это маленькая зарплата? В медицине, например, доцент — “проффесор”)) получает около 4000 (официально). Так это в медицине генерал на чуть-чуть!? Ну или полковник так точно. Или учителя… Тут смотря с чем сравнивать… Тут же соглашусь с возражением что “они, мол, компенсируют себе малые зарплаты”)) Эт да, “лесным братьям” (в основном) компенсация не светит)) Просто не с кого. Они ж все на острие атаки))
2. Бумажная работа. Это да. Ее выше-крыши… Но чтоб не пускали в город на встречи — такого не помню. Даже когда руководил подразделением (небольшим) — все равно спокойно можно было встречаться. Даже иногда выгоняли на встречи — если рабочий интерес был… (извините, “секрета”). Однако, надо еще понимать специфику… Лес — за городом. У кого нет транспорта в город добираются или на “развозке”, или на “оленях”… И возвращаются так же. Поэтому, ясен-красен, желание выезжать в город уменьшается прямо пропорционально выслуге. Просто надоедает. Молодежь норовит вообще уехав на встречу утром не возвращаться на работу вообще. В общем тут не 2 стороны 1 медали, а все 10. Правда это было в 2005-2008 г.г… Может сейчас и так как пишет автор. Печалька…
Во всем остальном согласен. Особенно по руководству))) С Дедом знаком лично и на счет его “незлопамятности” и “отходчивости” могу многое рассказать… Но да ладно, кто прошлое помянет — тому глаз вон. Хотя говорят, что за кордоном — он отличный дядька (спокойный, деловой, рассудительный). А здесь — как подменяют и то со временем. Это подтверждает тот факт, что “морально-психологический климат” в “лесу” ниже плинтуса. Я еще помню предшественника Деда — тоже небольшого, но о-о-очень активного дядьку. Назовем его “Брателла”. Вот тот был ураган… Хотя и довольно-таки “здоровский” мужик)) Он не звонил по телефону — он просто орал в коридор и слышно его было всем… Но да ладно… А по поводу происходящего — печалька полная…
Вроде умные люди эти разведчики, а пишут всякую хрень. Вы остановитесь и подумайте в какое историческое для Украины время мы живем. На самом деле “КЫривныки”все понимаю они не такие “Тауны” как вы говорите. НО, разведка Украине в настоящее время не нужна!!! ЕЕ содержут только как атрибут современного демократического государства не более, и пока не появится в ней необходимость будет все так и далее. Денег на нее НЕТ!!! А раз нет денег, то и разведки нормальной нет.
П.С. Предложение для руководства! Да постройте вы несколько семейных общежитей в лесу для сотрудников и решите хоть один вопрос с жильем!
Ужасно наблюдать некомпетентных проверяющих. Если невьебенный руководитель без вербовки нормальной инфа от бывшего начальника персонажа приезжает с Тернополя что-то рассказывать о разведке — это фейл изначально. Молчит и слущает подчиненных, которые пытаются объяснить, что в принципе подразделение работает хорошо. А потом хуясь — справка, в которой все пидарасы. Таких уебков система плодит тоннами, еще и квартиры получают Штазиковские.
В который раз просматривая комментарии, хочу отметить, что отдельные из них меня действительно зацепили. Хочу отдельно поблагодарить “Патриота”, “Діючого” и “У-894502” за действительно толковые и здравые высказывания. Неплохо отожгли “Радикал” и “Б-6” с их виденьем перспектив и “глубины” решения назревших проблем СЗРУ в условиях голландской тюрьмы. И пусть как там бы не изголялись все плачущие и стенающие, в системе еще остались достойные люди, которые работают за совесть, верность и за честь, что мне самому близко по духу и моему мировозрению. Поэтому также считаю себя одной из боевых единиц озвученой ранее “Діючим” и “Патриотом” когорты, ряды которой, я надеюсь, будут только приумножаться правильными и верными последователями идеи необходимости оновления отечественной разведки.
Расчитывайте и на мое плечо в когорте !
P.S.А Діючий майор, с Божьей помощью, далеко пойдет. Попомните мое слово !
Да ни хера вы там не делаете, так как нельзя делать что либо (соглашусь с “О том же”) по всеобъемлющим задачам, которую рисует то пчеловод с Госдепом, то … но не будем о личностях. Задачи должны быть конкретны (это аналитиков касается в том числе, которые мечтают только взять труд опера и переложить из папки в папку, или которые вообще пишут только то, что хотят услышать в РНБО, а информацию берут из отсрала в фимиамах табачного дыма, а операм кидают объедки балов за бутылку, зачастую не принимая во внимание норм. “уголек”. Автор строк однажды был послан, но упорно протолкнул информейшн наверх, где он был оценен, но это др. история), тогда будут вербоваться конкретные люди. Очень у немногих подразделений они таковы. Товарисчи под Дедом и их коллеги, так их в 2004 ваще хотели в СБУ отдать, т.к. они РД не занимаются как таковой, сидят на цепи в диппредствах официально засвеченные (так что Деда и зашифровывать тут не надо было), сторожат, щеки надувают. Но их задача тоже предметна и иногда они оказывают милость помочь по многим вопросам. Че там еще остальные типа делают? Ну есть там в РТ толковые ребята. У инопланетянина вроде ничего. Хоть и все с мухами в голове, но все (если не смотреть на Штазика и пидроздилы обеспечения) чего-то делают (хотя иногда и липачат, но это потому что спрос с них есть-таки), но вот у героев эпоса какой-то проходной двор в большей степени, чем у остальных — как в руководстве, так и в личном составе. Курс выстрел — 2 года — увольнение. Это, извините, полная херня. И бродят потом уволенные по бирже труда, треплются о своем опыте работы. Ясно, что грузчиками работать никто не пойдет, так что граница на замке, спите спокойно.
2 “Всем кому интересно”
Порядок зарплат назван верный, и то что взять… ну можно Родину продать, за мильйон и бочку варенья, это если дадут ))) Тут взятки не наберешь ))) Тока в отличии от врача или мента, которому проситель и сунет, и телефон пополнит, и машину заправит, тут, как говорится, феодальный оруженосец сцуко ОБЯЗАН прибыть с боевым конем в полном вооружении под знамя короля. Только в отличии от эсквайра огород никто не выделяет, и крепостные замок (то бишь квартиру) не строят )))
ну и срач развели, почитайте лучше интервью с Юрием Дроздовым:
http://www.fontanka.ru/2011/03/05/042/
На мой взгляд, любая сфера деятельности требует профессионального подхода. Специфические области обязуют иметь определенные качества. Не хватает силенок тягать штангу, тебе не место в тяжелой атлетике. Нельзя быть “любителем” в медицине, от этого зависит жизнь людей, ты должен жить этим. Быть “рыцарем плаща и кинжала” в первую очередь необходимо быть по убеждению, делая сознательный выбор, а не относится к работе как к выполнению функциональных обязанностей.
Человек так устроен, всегда будет появляться чувство обиды, или недооценки, аргументация своей нереализации объективными и субъективными причинами, но сотрудник который любит саму роботу, ремесло разведки ну не должен даже уродцев расшифровывать, пускай по кличкам, но не сложно догадаться. Почему автор не думал, что его текст могут читать люди которые может должны принять важное решение, в какой то сложной игре, ситуации и он в первую очередь делает “медвежью услугу” тем сотрудникам которым в кайф работать и которые никогда не будут “бывшими” по убеждению.
Наверное автору не повезло поработать в тех подразделениях или в том коллективе, где работа стала частью жизни и когда любая мелочь продумываеться в деталях и когда все заряжены на результат а не на “галочку”.
и если у тебя реальные люди , то за тебя будут писать все бумаги, лишь бы золотую жилу держать. Автор понятно из “упырей” (это не обидное слово), там вирутальности всегда было больше, наверное не фарт ему вышел.
Понятно, что порой даже очень успешные результаты нивелируются “синдромом Касандры”, но есть еще те, кто кайф получает от процесса, от победы на своем уровне, вызывая уважение к спецслужбе со стороны коллег. Очень хочется верить что таких сотрудников еще хватает, и это фундамент который позволит удержать здание.
Специально для йцукенгшщзхъ — пиздеть не мешки ворочать, тебя бы, сучару, в условиях КЗВ или ДЗВ в реальную боевую ситуацию, ты, мразь, там бы там и обосрался жидким стулом, а те, кого ты тупо харишь, зарзуливают такие ситуации о которых тебе даже и не снилось. Долбоебов в системе хватает, но не стоит всех равнять под одну гребенку. И если ты себя не нашел в конторе — вали НАХЕР за забор, там такие падлючные хуесосы как ты — в цене !
Комменту
За Ваши высказывания — личный респект ! Чувствуется, что пишет здравомыслящий человек, а не та быдлота, которая неизвестно как попала а разведку и тепеть на правах опущеных и униженых (в силу своей тупизны, лени и личной передастичносты) обсырает все что не попадя.
Заметьте как отличаются комменты нормальных интеллигентных действующих сотрудников от комментов зажратого быдлоначальства. Мат и водка выносят мозг со временем и там уже ничего не осталось.) Лично я переживаю и сейчас за друзей и молодых сотрудников, что там остались. Да. Я сбежал с тонущего корабля. Признаю. А какой смысл тонуть самому и еще топить свою семью в нищете и быть нахлебником для государства? В отличие от некоторых просиживающих штаны в кабинетах за госбюджет, я сделал больше пользы своим увольнением. Теперь я сам плачу нашему государству налоги, чем и помогаю ему. Получается, что эти бездари, которые ничего не умеют кроме как создавать видимость работы, живут сейчас за мои деньги и не осознают даже этого. Думают, что заслужили свою ЗП тем, что долго были на тонущем корабле и рассказывали сказки подчиненным о службе. Но надо же и что-то делать. Хоть какую-то пользу приносить стране. Развиваться как-то. Лично я на стороне радикально настроенных комментаторов. Ничего никто не сделает. И вся эта переписка до одного места. Но начальство читает ее и, возможно, от этого попробует включить мозг. Может даже придут в голову светлые и умные мысли. Но скорее всего им выгоднее устроить репрессии. Вычислить кто и что пишет. Запугать всех, пару человек уволить чтобы остальных держать в страхе. Держитесь. Лет через 5-10, если не будет кумоства и коррупции в Службе, у руля станут нормальные, порядочные и здравомыслящие люди. Удачи всем в новой пятилетке! Ребята! Я далеко но я с Вами!
Специально для Б-6, который перешел на личности. “Пиздеть не мешки ворочать” — это про 1 разведупр, а не ко мне. И в ДЗВ на газетах я не отсижусь, т.к. задачи выполнять умею, даже за свой счет. А на личности перешел, видимо от того, что правда глаза колет. На коллегиях оно, слыхал, все газетные результаты, они известны ))). Честь имею.
… да, и в ДЗВ бухать не надо как свинья, тогда меньше “боевых” ситуаций придется разруливать.
… вы бы там вообще меньше бухали по кабинетам, алконавты блядь
Як на мене, публікація автора дійсно спрацювала у якості справжнього детонаційного каталізатора, який досить масштабно (підрахувати хоча б кількість відгуків) “ахнув” у середовищі як пересічних громадян, так і тих хто дійсно у повному обсязі розуміють про що йде мова. Єдине, що мене вкрай неприємно вразило, так це те, що значна частина коментарів, з боку окремих дописувачів, носить відверто ненормативно-матюгальний характер (розумію — таки добряче накипіло). Але якщо ви (згадані мною дописувачі) маєте О.№, а, отже, регулярно мотаєтесь на об”єкти “Б” та “Н”, то ж не варто, у такий відверто похабний спосіб, висловлювати своє бачення проблеми та окремих “достойних” персонажів (хоча вони цього і заслуговують), оскільки ваші комменти читають також і ті, хто перебуває поза парканом, а отже формують свою думку стосовно тих, хто проходить службу у згаданій структурі. Якщо проаналізувати викладене, складається враження, що переважна більшість нині діючих співробітників при оформленні на службу в обов”язковому порядку складала іспит з предмету “1000 і один спосіб провідміняти термін НА…Й” Зрозумійте, найболючіше б”є не мат-перемат, а іронічно-фал”єтонна викладка матеріалу грамотно підкріплена аргументовано доведеними фактами (невже ви не проходили відповідні курси на обєкті “В” біля Руїни). То ж, все ж таки тримайте марку вітчизняної розвідки та не опускайтесь нище плінтуса, перетворюючи свою мову на бомжацько-помийний сленг, що є НЕДОПУСТИМИМ для тих, хто дійсно вважає себе достойними гарувати на державу на цьому невидимому фронті (свідомо не вживаю термін “служити”, бо якось досить влучно було відзначено, що “служать собаки”). У цій ситуації треба бути ВОВКОДАВАМИ !!!!! Окремо висловлюю вдячність за озвучені коментарі користувачам “Патріоту” та “Полкану”. (майор)
“Колишньому ліснику” від “Діючого”. Прочитав Ваш останній коментар — вимушений визнати, що я таки перегнув палку у своєму попередньому висловлюванні на Вашу адресу. ПРОШУ МЕНЕ ВИБАЧИТИ — погарячкував, однак, зауважу, що причиною вказаного виступила та обставина, що Ви незаслужено “наїхали” на користувача “У-…..”, а я за своїх горлянку готовий порвати, незважаю на звання та посади кривдників.
У не У, а 1 разведупр — БОЛОТО. И эта публикация с комментариями лишний раз это доказывает. Самое разящее, что описывая “упырей” автор макнул всю Службу скопом, но пусть, всегда есть что добавить. Может к лучшему.
То что 1 упр БОЛОТО я согласен, исследование и анализ психологического климата 1 упра — это находка в качестве диссертации для практикуещего психолога, добавил бы даже — психиатра. Но — “йцукенгшщзхъ” ты в большенстве своих комментом несеш чистую ахинею, обиженого на весь мир параноика ! Нехер лить грязь брансбойтом, тебя же тоже, надеюсь, учили, как правильно отметил “Диючий”, хирургическим формам и методам работы конторы… вот и бей какашками точечно… деятель, блядь. Извиняться по примеру “Диючого” (чесно скажу — зауважал чувака) перед тобой не буду. Слишком паскудный осадок остался от твоих прочитаных “опусов” !
“Полкан” для “Б-6”. Согласен с вашей точкой зрения, но не с текстовым наполнением комментом в адрес “йцукенгшщзхъ”. В написании документов берите пример с “Диючого” и меньше матерьшины. Высказывайтесь “иронично-фальетонно” — сильнее зацепит. Вы же по нашу сторону забора… “держите марку” !