Зізнаюся, розкажи я людині «з вулиці» про те, що насправді відбувається у СЗР України, вона б мені напевно не повірила. Швидше за все, подумала би, що як справжній розвідник, я намагаюся її дезінформувати в інтересах нашої батьківщини, збити з пантелику, принизити могутність цієї секретної організації. «Справжній розвідник», — подумає мій співрозмовник. Саме тому, а ще з невідомих мені самому причин, я мовчу. Можливо, через страх зняти таку собі маску таємничості і внутрішньої сили перед тим обмеженим колом людей, які знають про мою тепер уже колишню професію. А може, щоб не травмувати психіку співрозмовника. Нехай продовжує думати, що наша батьківщина його захистить у разі чого.
Не бойся года уходящего. Он уже не будет хуже, чем был. Бойся года наступающего. Леонид Шебаршин, последний исполняющий обязанности председателя КГБ СССР.
Служба з кожним роком деградує все більше. Наведу простий приклад. Якщо раніше потрапити сюди було справді непросто, потрібно було мати не тільки зв’язки, але ще й певний освітній та інтелектуальний рівень, фізичну підготовку, бути морально стійким, то в останні півтора-два роки, за розповідями співробітників, туди беруть всіх підряд. Служба відчуває гострий кадровий дефіцит. Багато людей звільняється. У СЗР не хочуть іти працювати не тільки з причини низьких зарплат, але ще й тому, що хороших кандидатів відмовляють діючі співробітники. Не тому, що бояться конкурентів. Просто шкода тих років життя, які люди втратять. Якби було куди звільнятися, пішли б усі. Співробітників стримує кілька речей. По-перше, частина людей просто досиджують до пенсії. Ну що ж, три-чотири роки можна перетерпіти. По-друге, деякі стоять на квартирній черзі. З урахуванням того, що на 4 тис. співробітників в службі видають по одній-дві квартири на рік, а то й взагалі не видають, більшість житла так і не дочекається. По-третє, частина співробітників сподівається на виїзд за кордон. Не секрет, що існує так звана легальна розвідка, коли «під дахом» дипломатичних закладів працюють кадрові розвідники. Зарплати у дипломатів в таких установах коливаються від двох до трьох тисяч доларів на місяць. От і напружуються українські розвідники в надії поїхати за кордон, пожити по-людськи і, якщо пощастить, назбирати на автомобіль. Решта співробітників, які не увійшли ні в одну з перерахованих вище категорій, працюють з невідомих їм самим причин. Просто для того, щоб не позбутися тих крихт, які вони отримують у вигляді зарплати, а також стабільності в житті. Стабільно нікчемного існування.
Если трезво взглянуть на жизнь, то хочется напиться. Леонид Шебаршин, последний исполняющий обязанности председателя КГБ СССР.
Сумно спостерігати, як молоді і розумні хлопці, приходячи на службу, поступово перетворюються на свою тінь. У зв’язку із цим можна виділити декілька стадій, які проходить молодий співробітник Служби зовнішньої розвідки України: 1. Співробітник влаштовується на роботу. Очі горять. Готовий до героїчних вчинків. У передчутті участі в складних оперативних комбінаціях, знайомства з серйозними людьми, вербування іноземців, виїздів у відрядження по Україні та за кордон, стеження за супротивниками, участі в таємних операціях. Начитався книг про розвідників, бідолаха. 2. Півроку-рік на службі. Співробітник починає дивуватися, чому замість всього вищезгаданого він більше половини часу витрачає на заповнення статистичних звітів. І чому інша половина часу йде на підшивання справ і «списання» документів старшим колегам і керівництву, здачу чужих справ в архів, заміну картриджів в принтерах, доставку документів в інші підрозділи і назад, а також виконання інших завдань із серії «принеси-подай». Також він не розуміє, чому до оперативної роботи, зокрема, контактів з людьми, його допускають дуже неохоче і рідко. А вся справа в тому, що є інша, більш важлива робота. Перерахована вище. От і ходить він на зустрічі, як на свято. Один, максимум – два рази на тиждень, на кілька годин. І ніяк співробітникові не зрозуміти, чому його за результатами півріччя починають лаяти за погану агентурну роботу. Адже його просто не відпускають на зустрічі! Але це лише жалюгідна відмовка, керівництво каже, що треба все встигати. І ще молодий розвідник не розуміє, чому кожен підготовлений ним документ керівництво змушує переробляти по 6-7 разів, міняючи при цьому місцями абзаци, змінюючи «в» на «у», «і» на «й», «поряд із цим» на «водночас», «безпосередньо» на «зокрема», «в тому числі» на «також», «водночас» на «разом з тим», і так далі, не змінюючи нічого по суті. Не зрозуміти йому, що це єдиний спосіб для керівництва щодня засвідчувати те, що воно працює. 3. Рік-два. Співробітник бачить, що нічого не змінюється. Він, як і раніше, займається статистикою, заміною слів синонімами в документах. Іноді (не частіше двох разів на тиждень) ходить на оперативні зустрічі. Все в ньому починає вирувати. Він обурений. Це не те, заради чого він прийшов на службу. Він доходить до точки кипіння і … 4. Ламається. Він розуміє, що не в силах нічого змінити. І розуміє, що нічого не зміниться. Принаймні, в кращу сторону. Він стає байдужим. Механічно, як робот, стримуючи блювотні рефлекси, передруковує по 6-7 разів документи, пише нікчемні довідки. Розуміє, що до розвідки це все не має ніякого відношення, що вся робота марна, і вся Служба – величезний обман і величезна діра в бюджеті країни. Співробітник починає саботувати роботу. Не тому що він ледар, просто починає діяти захисний механізм психіки. Він починає грати в робочий час в нарди, косинку, гаяти час у кабінетах товаришів по службі. Деякі починають вживати спиртне. Теж в робочий час. У кращому випадку – ходять в басейн і тренажерний зал (єдиний реальний бонус від роботи в конторі). 5. Далі відбувається по-різному. Багато людей звільняється. Деякі переводяться в інші підрозділи, змінюючи шило на мило. Ті, хто залишаються, деградують, животіють як люди-рослини, безвольні, безініціативні. Інші ціною неймовірних моральних зусиль, закривши очі на свої чоловічі принципи, захлинаючись власним блювотинням, підлаштовуються під висунуті абсурдні вимоги і видають «на гора» купу інформаційного та оперативного сміття, абсолютно непотрібного державі. Особливо цілеспрямовані вибиваються в керівники і починають з незворушним виглядом висувати підлеглим ідіотські вимоги і ставити такі ж завдання. Але про керівників поговоримо пізніше.
Майте на увазі, що лише п’ять відсотків повідомлень розвідки відповідає дійсності. Дуглас Макартур, американський воєначальник
У випадку з вітчизняної розвідкою майже сто відсотків інформації є достовірною. І навіть актуальною. Не дотримується тільки третій і найважливіший принцип якості розвідувальної інформації – її секретність. І дійсності ця інформація відповідає не реальній, а віртуальній, тому що береться з газет, журналів та Інтернету. Зрозуміло, ні про яке розвідувальне проникнення не може бути й мови. Всі вербування іноземців відбуваються виключно на папері, ніхто навіть не намагається скільки-небудь залучити їх до співпраці. З ними можуть спілкуватися, дружити сім’ями. Можуть навіть ходити в ресторани. Правда, чеки потім необхідно здавати до бухгалтерії розвідки. Яка вже тут конспірація, самі розумієте. На оперативні витрати розвіднику за кордоном виділяють цілих 50-100 доларів на місяць (при мінімальному чеку в ресторані на 100-150 доларів за одну вечерю), так що можна ні в чому собі не відмовляти. Само собою зрозуміло, що під час такого дружнього спілкування іноземці можуть поділитися лише тією інформацією, яку вранці прочитали в газеті.
Чем глупее начальство, тем меньше оно сомневается в своей мудрости. Леонид Шебаршин, последний исполняющий обязанности председателя КГБ СССР.
У конторі існує правило носити костюми з краватками. Начебто нічого незвичайного в цьому немає, але краватки змушують носити, в тому числі, в 35-градусну спеку, навіть із сорочкою з короткими рукавами. Дух тупої армійщини, яка була відсутня в КДБ, супроводжує тебе з порога. Наприклад, начальник одного з управлінь, що відповідає за безпеку дипломатичних установ України за кордоном, маленький такий, з вусиками, назвемо його Дід, за відсутність краватки, кантика на шиї або неголеність може ледь не стягнення на тебе накласти. Любить він, щоб все було паралельно і перпендикулярно. У свій час Дід трохи постраждав через відділення СЗР від СБУ. Було це на рубежі 2004-2005-го років. Він займав тоді хорошу посаду і вирушив на роботу за кордон. А тут якраз реформа розвідки почалася. Всі керівні посади швидко були поділені тими, хто знаходився в центральному апараті. І повернувшись на батьківщину, Дід змушений був зайняти посаду, де-факто нижчу, ніж займав до поїздки. Так і сидить, чекає нагоди отримати велику зірку. Однак, при всіх недоліках Діда, він не злопам’ятний і не підлий. Своїх підлеглих намагається захищати, і, напевно, знайдеться небагато людей, які затаїли образу на старого.
Те, що створювалося сто років, може бути зруйновано протягом години. Китайське прислів’я
Говорячи про руйнування, не варто обходити стороною долю підрозділу, що в минулому був серцем радянської розвідки, і відповідав за підготовку і направлення співробітників за кордон. Те, що відбувається там, напевно, є квінтесенцією маразму, що пустив свої метастази у вітчизняну спецслужбу. За достовірність інформації не відповідаю, але викладене нижче, швидше, правда, ніж брехня. Підрозділ, у який ще років 10-15 тому можна було потрапити з великими труднощами, ось уже кілька років відчуває гострий кадровий голод. І це незважаючи на те, що теоретично він є розвідувальним в чистому вигляді, так як направляє співробітників за кордон для роботи під дипломатичним прикриттям. Де, як уже була сказано, розвідники мають 2-3 тисячі доларів щомісячного заробітку і можливість пожити в іншій країні. І навіть такою морквиною дуже складно затягнути туди людину. Як же так вийшло? Деградація підрозділу почалася з того моменту, коли його очолив нині вже колишній заступник голови служби Пшеничний Андрій Миколайович. Людина, яка хоч і відучилася у свій час ще в радянських інститутах КДБ, особливими талантами не володіє. Відповідно, і результати його роботи були дуже скромними. Розвал продовжили генерали Мороз і Сенкевич. Останній свого часу відзначився тим, що його зі скандалом «попросили» з Посольства України в Угорщині за інтимний зв’язок з дружиною високопоставленого українського дипломата. Однак у своєму підрозділі розповсюдив версію про те, що був відкликаний на Україну, щоб уникнути розшифровки перед спецслужбами Угорщини, так як його однокурсник по Вищій школі КДБ СРСР став зрадником і міг «здати» всіх своїх товаришів. Ставши керівником, Сенкевич не гребував брати хабарі за можливість виїхати на роботу за кордон. А потім «доїв» своїх співробітників, вимагаючи надсилати йому безкоштовно елітний алкоголь, подарунки і все, що йому заманеться. До речі, практика вимагати від своїх закордонних співробітників «алкогольні посилки» нікуди не зникла. Після відходу Сенкевича в підрозділі з часом сформувався владний тріумвірат. Назвемо даних персонажів Хіцик, Членський і Різун. Хіцик, він же «нанаєць» (останнє прізвисько отримав за те, що будь-яку фразу закінчує словом «нах…й», закінчення якого ковтає). Цей товариш, за чутками, прикладав кулаки до своєї дружини. Ще не будучи керівником, коли в кабінеті дзвонив телефон оперативного зв’язку (за цим телефоном, як правило, дзвонить начальство), він відповідав на дзвінок, витягаючи у струночку, як на параді. І взагалі, кажуть, що Хіцик дуже старанний співробітник і майстер «стелитися» перед керівництвом, але до тих пір, поки керівництво залишається керівництвом. Хіцик якісно відрізняється своїм цинізмом, підступністю, зневагою до всіх, хто нижче за посадою, готовністю мостити собі дорогу до зірок розтоптаними долями людей. У всіх підлеглих бачить ворогів і апріорі підозрює їх у зраді. Всіх незгодних ламає через коліно, використовуючи свої службові можливості. «Стучить» у внутрішню безпеку на своїх співробітників (унікальний в цьому відношенні керівник). Вважається, що хіцикова мрія – отримати генерала. Членський, який начебто переживає сімейні негаразди, вдало з’їздив у складі президентської делегації в зарубіжну поїздку, і вже удостоївся звання генерала. І його дуже бентежить, що Хіцик вище його за посадою, хоча нижчий за званням. Тому й хоче Членський випхати Хіцика із займаної посади. Далі історія взагалі кумедна і вельми показова. Обидва вищезазначених товариша живуть в одному районі і мають власні автомобілі. Службовий транспорт їм не передбачається. Але ж негоже шановним людям їздити на громадському транспорті або витрачати гроші на пальне. Тому і використовують як шоферів своїх підлеглих з автомобілями, які проживають поруч. Вранці і ввечері. Не гребують, так би мовити, бути ближче до народу. Природно, про солідарну оплату витрат на пальне мови не йде, за задоволення повозити шефів платить підлеглий. Останній представник владного тріумвірату, Різун, що відповідає у ввіреному йому підрозділі за оперативну роботу, в цій же самій роботі зірок з неба не хапав. За чутками, поїхавши у закордонне відрядження в країну Х, у першу чергу, він зламав собі ногу, впавши з місцевого пам’ятника архітектури. Навіщо туди поліз? Напевно, виконував важливе розвідувальне завдання. Агентурну роботу вів виключно сидячи в кабінеті і тільки на папері. Джерелами розвідувальної інформації для нього були місцеві газети (добре, іноземну мову знає непогано). Подейкують, що єдиним досягненням, яким він похвалився за результатами свого відрядження, був перевернутий йому на причинне місце келих пива в барі. Мовляв, перекинув йому іноземець випадково пиво на «гармату», і як добре контакт зав’язалася. Не далася Різуну агентурна робота. Ну не хотіли люди приходити на другу зустріч з ним після результатів спілкування на першій. Але як кажуть, якщо хочеш щось побороти, треба це очолити. Ось і керує тепер даний екземпляр оперативною роботою в самому серці української агентурної розвідки.
Без справжньої боротьби нічого не докажеш, без доказів немає довіри, а без довіри немає поваги. Кас Дамато, тренер Майка Тайсона
Потрапивши до цієї чудової трійці, можна просидіти у своєму службовому кабінеті хоч все життя, так і не дочекавшись виїзду за кордон. Можна виїхати за кордон, але бути повернутим через півтора-два роки під приводом незадовільної роботи. Співробітник може бути «докою», але ці товариші знайдуть формальний привід, щоб «підмочити» його. І зіпсувати йому службову характеристику. «Фішка» вищезазначених керівників – відкликати співробітника за кілька місяців до закінчення відрядження, також під будь-яким формальним приводом. Так вирішуються одразу два завдання. По-перше, співробітник справно виконував всі завдання протягом свого відрядження, даючи потрібний начальству результат. Щоб було чим звітувати перед вищим керівництвом. А відкликавши співробітника на пару місяців раніше, трійця вирішує друге завдання, демонструючи вищестоящому керівництву свою жорсткість і вимогливість. Зрозуміло, за таких підходів бажаючих попрацювати на вістрі вітчизняної розвідки не залишилося. Не йдуть нові кадри з інших підрозділів. А діючі співробітники стабільно покидають лави славного підрозділу, хто до інших керівників, а хто і зовсім стає цивільним. Незважаючи на негативну характеристику, яку згадана трійця обов’язково напише їм наостанок. Кадровий голод, що виникає, вирішується двома способами. Частину людей підбирають з вулиці. Беруть, зрозуміло, всіх підряд. Другий спосіб полягає у відвертій «крадіжці» співробітників з інших підрозділів, коли їх «перетягують» не тільки без їх відома і згоди, але й без відома і згоди їх керівників. Одним словом, гра без правил, здорового глузду і моралі.
Жити, щоб робити вибір. Але для того, щоб робити правильний вибір, ви повинні знати, хто ви і що відстоюєте. Куди хочете дістатися, і навіщо вам туди потрібно. Кофі Аннан, колишній Генеральний секретар ООН
З моменту звільнення з розвідки мені жодного разу не довелося пошкодувати про прийняте рішення. Зізнаюся, вибір дався непросто. Складно вибиратися з відстійника і занурюватися в реальне життя. Зі своїми труднощами і бонусами. Не приховую, рішення виправдало себе. Зауважу, що під час служби в розвідці у мене не було проблем по службі, серйозних конфліктів з керівництвом, я ніким не був ображений. Тому вважаю, що маю право писати все те, що виклав вище.
Єдине, що я в деякій мірі втратив від звільнення з контори – це певну культуру відносин між колегами, що мала місце там бути. Це почуття виручки, готовність допомогти товаришеві, відчуття надійного плеча і можливість розуміти один одного з півслова. Такі відносини між колегами властиві чоловічим часто військовим колективам, у звичайному житті це рідко вдається знайти. Зі своїми товаришами з контори продовжую спілкуватися. Неприємно чути розповіді про те, що там відбувається. Важко повірити, що спецслужба колишнього СРСР може так деградувати.
Ця країна була хвора. Цій країні потрібне лікування. Цій країні потрібні ліки. Насправді, я ризикну сказати, те, що дійсно потрібно цій країні прямо зараз – це Лікар. Доктор Хто (Doctor Who)
На даний момент у мене немає ані найменшого сумніву, що наші спецслужби розвалюють свідомо. Доводять все до абсурду, виштовхують звідти більш-менш здібних людей. Робиться це повільно, руками таких от недалеких керівників, приклади яких були приведені вище. А ослаблення таких важливіших органів неминуче веде до ослаблення всієї держави та підвищення ризиків. А значить, нашій країні поки що не дозволено піднятися з колін.
“Доктор Хто” для ”ОРД”
191 ответ
“Я сказочный дебил! Что я тут еще делаю?” — хорошо пока не оброс детьми, потом кольцо не выдернешь. Впрочем большинство карьеристов смыли детей родне, или вообще не завели. А потому они могут срать на подчиненных, которым прежде чем добраться неебических 40 км до леса в одну сторону с какого-нить левого берега или оболони, их нужно сдать в детсад/школус 8до 8:30 и не дай Боже, опоздать на 5 минут! в Белку. Благо Попов начал ремонт проспекта Победы, да и спасибо несуществующей большой окружной столицы мира. Ничего, им Боженька в старости это отношение детей вернет. … а сколько разводов? проблемы индейцев шерифа не ипут…профсоюзы запрещены конституцией, союзы офицеров разогнаны, членство в политпартиях запрещено, КзОТ не для нас… РАБСТВО… а раб ленив и безинициативен.
хаять систему легко, и это делают многие а потом либо подымаются в руководство и давят подчиненных не помня как сами лили грязь на руководство либо ноют постоянно. а какие конкретные предложения по реформированию? сами то чего-то придумать монете чтобы оно работало в условиях недофинансирования и бардака?
Друзья, вы ничего не смыслите в разведке. Разведчик — это круто, это на всю жизнь. Как рассказывал один действующий украинский разведчик Вася, который ездит на развозке, он в жизни кое-чего добился. Говорит, что у него есть звание, работа, определенное служебное положение. Его все устраивает. И не стоит, говорит, с горяча рапорт на увольнение писать. В украинской разведке у сотрудника есть перспективы. Не то что на гражданке. Вот в отличии от него, некоторые его коллеги поувольнялись еще в 90-х или начале 2000-х. Кто куда. Кто на государственную службу. Кто в бизнес. Многие, говорит, жалеют, что уволились, хотя скрывают это. Вот приезжал к нему как-то друг, который в конце 90-х уволился. На Мерседесе приезжал. Посмотрел ему в глаза Вася, а в глазах — грусть. История не выдуманная, такой разговор действительно был.
Танкист, ты точно танкист, е-мое. Ты сколько в лесу работаешь? Полгода уже есть? Ты знаешь сколько этих предложений-то вносилось? Вагон и маленькая тележка. Это все до задницы, со временем ситуация меняется единственно в худшую сторону.
Статья наболевшая и очень правильная! Честь и хвала автору-не смалодушничал…хотя мог-бы и по жестче….не всех “героев” вспомнил…Ну, с почином, господа разведчики!
интересно, “дойдет” ли до “верхов” ентот “крик души”
Петя. Вот завтра ты станешь руководителем, я посмотрю как ты поборешь 2000 инструкций, позаштатное администрирование ПЕОМ (это гуманитариями в т.ч.) и многое др., что слито пидроздилами обеспечения на голову боевого звена. Это говно начинается с того, как при переезде из корпуса в корпус мебель таскают капитаны и полковники, а прапора УМеРЛО покуривают в сторонке… или когда умрлист говорит начальнику управления на замечание заменить устройство для опечатывания двери, что-то в духе “Вот возьмите пивную крышечку и прикрутите”. Понаплодили на военных кафедрах эти свинные рыла тыловые, как они в 1941 мозг трахали (чего стоит эпизод с Рокоссовским и складами под ружье), так и дальше щеки надувают. Новый комп новому сотруднику хер выбъешь, а склады ломятся от них — видимо выдерживают как коньяк, хотя скорее хлеб в военных ВУЗах — до состояния сухаря, пока новый не привезут. Чтобы просто организовать себе офис надо наверное умереть, начиная с выбивания картриджа под принтер, заканчивая чем угодно. Кроме того, опер никогда не болеет, не ест, не нуждается в адекватной оплате поднайма жилья в одном из дорогущих городов Европы, а те, кто живет семьями в лесу не нуждаются в магазине, который закрыли не ясно какого хуя. Инспекцию возглавляет не волкодав, а особист из советской военной части, и керует кучей бездельников, которые либо сбежали с оперработы (кто в силу некомпетентости, реже — кого там сожрали), а кого просто из СБУ перетащили (им бы хоть теорию разведки почитать — контроллеры херовы). При желании они бы давно порядок навели, но исполняют какую-то упоротую херню, потому что для нормального контроля надо чего-то петрить в этом деле для начала.
да чего греха таить, очень многие мл. да и ст. офицеры любят гриф дск или т присобачить к газетной статейке, или сварганить фейк как Киса Воробянинов на пароходе с Бендером, отчего летели далеко и быстро…. вот спасибо таким скажите, оттого и отношение к вам такое, хотя часто, к сожалению, незаслуженное… а потом бац! и фейкер в дамках )))
Кстати, я уже очень давно уволился но уже знаю, что ваше руководство читает эту переписку и в данный момент в панике)). Утечка информации). Иногда интересно понаблюдать со стороны за цирком, что у Вас происходит. Ностальгия блин. Иногда хочется просто прийти и проведать старых друзей. Жаль ребят. Толковые почти все. Мне бы таких сотрудников на фирму — озолотился бы. Сам уволился после того как мне начальник сказал — “Выбирай! Либо семья либо работа”. Ребенок как-раз был с температурой под 40, а я отпрашивался в 21-00 с работы к ребенку в больницу. Естественно, что такого никакие нервы не выдержат и он моментально был послан очень далеко. Хорошо, что начальник сверху меня понял и дал спокойно уволиться.
для666
10 лет уже ..башу, но надежд не потерял что когда-то поймут что “нужно старые зубы повыбивать” что не грызут уже никого и ничего:-) нужен просто нормальный менеджер заточенный на результат а не на процесс, а у нас все в процессе досиживания про результат забыли совсем. граждане, нужно 3,14здячить а не соплями увлажнять галстуки, может что-то и выйдет!!!! лесовики ещё не все отупели, сам знаю, кто-то продолжает РАБОТАТЬ
А чому ніхто не пише про коррупцію в сфері видачі житла? Хто давав хабаря началству у розмірі 20-30 відсотків ціни квартири, щоб її отримати нібито законно в порядку черги? І в кого не одна вже квартира? Переписують на родичів і отримують наново….або видають ще і службову… А затримка зарплати? Думаю за пару днів прокрутки грошей фінансовим управлінням в укрексім банку начальник не один таурег придбав і т.д. Ось побачите, хто почне звільнятись з керівництва або переводитись до інших підрозділів, значить почули запах викриття з конкретними прізвищами хабарників. Автору висловлюю особисту подяку, так як він розпочав справжню революцію здорового глузду! Треба захищати гідність офіцерів та майбутньє розвідки.
А вспомните историю с “Маэстро”! Он не испугался!!!
А чому блеать нихто не пише що асабисти наплодили купу идиотских инструкций и для того щоб взять срану справку для нужд поза забором, под приводом конспирации херовой, надо рапортец раз пятдесят по кругу пустить? А то что морские блеать тюлени свои приемы в подвале отрабатывают, носятся как дЫбилы по подвалу, людей пугают, изображая Рембо?! Кому они нужны? И где? За бугром? Охвицеры, нужна волна болоту!
В черговий раз переглянувши коментарі, з частиною яких я категорично не згоден, особливо з занадто недалекоглядними висловлюваннями абонента “1” та “2” (наскільки я зрозумів — це одна й та ж сама персона), разом з тим, хотів би зауважити ГОЛОВНИЙ позитив вказаної публікації, а саме — те, що вона не залишила байдужими досить широкий загал, і в першу чергу, самих “бійців невидимого фронту”, які, будучи позбавлені даною системою права голосу, хоч у такий спосіб, мають змогу “випустити пару”. Єдиним негативом вбачаю те, що такого роду статті значною мірою дискредитують авторитет вітчизняної спецслужби в очах пересічних громадян і одночасно дають чергові підстави представникам іноземних спецслужб радісно потирати руки. Однак, це фактично єдиний спосіб реалізувати хоч і незначні, але потуги на шляху оновлення та очищення української розвідки. Один із дописувачів насправді озвучив достовірну оперативну інформацію, що дана стаття дійсно навела значного шухєру у середовищі великих начальників СЗРУ. Хочеться сподіватися, що вище керівництво контори накінець-то навчиться робити правильні висновки, оскільки такого роду прецеденти у вигляді “довільної переписки-коментарів вітчизняних Зорге в Інтернеті” є досить безпрецедентним явищем, яке, в першу чергу, свідчить про те, що критична маса вже сформувалася і сформувалася з тих, кому реально не байдужа Служба, Батьківщина, її національні інтереси та її майбутнє. Можливо вказане прозвучатиме занадто пафосно, однак, я себе зараховую саме до згаданої когорти. (майор)
Діючому — ПОДДЕРЖИВАЮ Вашу точку зрения, майор ! Хотя не совсем разделяю Вашу толерантность — что-бы на даном этапе очистить СЗРУ от внутренних вредителей (ШтаZиков, ВерWольфоff и других не менее достойных особей) нужна локальная революция, цитируя классика — “нужен бунт кровавый и беспощадный” и это время, при провальной политике нынешнего руководства конторы, может наступить в достаточно скором времени. Я согласен с тем, что критическая маса уже достигает максимально допустимой точки своего кипения… Так что делайте выводы господа начальнички !
Бывшему леснику
я лично уже 15 лет в системе (с первого дня в разведке) и не сломался, не отупел и не деградировал. У меня есть единомышленники, которые, как и я верят в то, что рано или поздно мы займем необходимые посты что-бы начать то что называеться оздоровление системы. Потому что король без подданых — ноль без палочки (Старая английская пословица гласит — “Страна ВСЕ — Соверен — НИЧТО”). И если “подданые” (в даном случае — сотрудники системы) в основной своей массе проявят свое “ФЕ” — верхам волей-неволей придеться пересматривать свои действия в отношении своих подданых. Всем верноподданым, которые сохранили веру и причисляют себя к когорте (как озвучил “Патриот”) — РЕСПЕКТ !!!!!!!!!!!!!
Для !!!
Если не очень смущает, то дайте намек относительно имени того начальника, что менял Вам семью на работу. Наша тусовка все-таки достаточно плотная и хвост этому деятелю найдем способ прищемить. Это Комолов, Мороз, Пшеничный?
Цілковито згідний з “Танкістом” — треба діяти, а не жувати соплі та наматувати їх на кулак, діяти кожен на своєму напрямку у єдиному задумі та руслі. І тоді, дійсно, як відзначив, У-000000 — буде кінцевий результат. Кістяк у розвідки є, це і ті хто у свій час закінчили ВЧШ КДБта проходили службу у ПГУ, і молодь, яким останні правильно “заточили” мізки. Тримаймося, браття — настане наш час і всю цю бридоту ми ще відправимо на смітник історії, а ще краще до голландської в”язниці в “хату” з активними геями, щоб вони на собі (чи у собі) відчути всю глибину проблеми….
Алаверди радикалу — тут два моменти, як то кажуть “хороша та погана новина”:
1) хороша — я б усі свої відпускні відвалив би за те щоб хоч краєм ока позиряти на те як верхівку контори зі смаком “опускатимуть” голландські “блакитноокі активісти”;
2) погана — цим же уродам за перебування у тюрязі зарахують “льготку” рік за три…
… про автопарк — разнылись жулики, не стыдно? тачилы у вас водятся, вопрос в другом — ёпер вынужден содержать батькивщину, а не наоборот, вот это в корне неверно, я считаю. Пока что разведка — это не ремесло, а рабство или хобби (это у кого как сложилось в силу мат. состояния и крепкости характера). Пока так будет, ни о какой системности говорить не приходится. Там, где нет системности — это дилетантство.
“носятся как дЫбилы по подвалу” — у них уже все на роже написано, им блеать не приемы надо отрабатывать, а привести рожу и мозги в др. состояние, хотя чего греха таить, ведь Мороз как говорил — ёпер “должен быть одет с иголочки, чтобы издалека было видно — что это настоящий разведчик!” … да, я думаю они не виноваты, что в подвале — спортзал то маленький, все ж уперлось в этот ёбаный бассейн, который нахер не нужен, в нем иногда ОДР из экзотических стран с экзотическими болезнями говорят купаются)) Бугагага
Про вербовку инопланетянина давай! А то отсидится… И очень жаль, что Владимир Петрович ушел на пенсию, без этого персонажа многие вздохнули, но тема не наполнена )))
Товарищи, это не честно, под всякими никами, пряча свое лицо, на руководство гнать. Давайте и им слово дадим.
Ризун: Кому какое дело, откуда я падал и что ломал. Одно могу сказать: падал я по заданию страныи ногу ломал намеренно. Потому что я патриот своей родины и ради нее готов идти на жертвы. И вам, щенкам, не позволю ставить под сомнение мое доброе имя. Сломайте себе хотя бы палец для начала, или вылейте на яйца хотя бы рюмку, а не бокал, тогда и поговорим.
Хиц: всё, пиздец вам, всех уничтожу, всех расстреляю. Клеветники, проходимцы, ничтожества! На коленях ко мне приползете! Так, кто меня еще домой не возил?
Членский от комментариев воздерживается, ссылаясь на то, что не хотел бы светить свою фамилию в прессе.
Лучше б вы о доблестных бездельниках финансистах СЗР поговорили….какие у них премии в конце года и зарплаты….!!!!!!За-то если поднять “воину с поля” премию на 20-50 гривен…сразу к Голове бегут за санкцией!!!!!!!
…и смотрят многие финансисты на всех как на говно, и разговаривают так же… ну это мелочи…
пусть лучше г-н Илляшов вспомнит (если конечно общался) фразу господина Баронина, про то, что предатель мстит прежде всего начальнику, а не бежит за деньги, или там чего еще — это уже так, бонусы … только за хамство начальников надо уже снимать — они от этого Бог весть как пострадают, у нас работа индивидуальная, каждый сам руководитель своей агентурной сети, и кубики одрские можно как-угодно рисовать, если человек в поле работать способен, там итак многие начальники бывшие сидят, их попробуй еще обратно затащи…
даааааа, прикольный винегрет получается, друзья:-) хоть решение коллегии оформляй по материалам комментов:-) 🙂 только мне кажется что этой команде “прорыв” в работе службы не нужен,там же космонавты сидят, поля не видевшие и книжек перечитавшие , благо Штазик знает что рекомендовать:-) 🙂 🙂 слушают его, а не “Барона”, к сожалению и на фоне их маразма даже старик “Ил” выглядит жёстким практиком:-) 🙂 🙂 пересидим врагов в засаде и создадим новую структуру!!!
цитирую Барона — “Главная награда для шпиона — это деньги”, наша организация очень щедрая, вот сидит наверное агентура читает и плачет … от смеха. Дадут человеку гроши на дело, а ФЕУ потом еще и сдачу требует. Тьфу, несерьезно.
Бывший лесник и !!! это одно лицо — я).
Для У-894502. Идея у вас хорошая, но мне кажется, что заняв должность, получите пару квартир, служебную машину и станете таким же начальничком как и все ныне действующие или то, что были еще в мое время. Сразу перехочется что-то делать.
Патриота поддерживаю!!!
Для Leva. Хотя и не служу давно но называть имена не хочется даже самых сволочных людей. Как-то неэтично расшифровывать службу. Уважение осталось. Все это читают. Не только наши офицеры. А тот начальник вывелся в ОДР. С его отдела уволились еще много людей и по этой причине высшее руководство попросили его пойти подальше.
А финансисты еще получают добавки к З/П за то, что сэкономили на выплатах надбавок офицерам? Помню как начальник СЗР звонил начальнику ФЕУ и спрашивал что подписывать, а что нет. Сразу понятно кто кому начальник).
Я так полагаю, что Бывший лесник и есть автор 😉
Нет. Я не автор. Автор вроде ни на кого не обижен. А у меня обида немного осталась на начальника (за два года службы не успел наверно понять всю сложность системы в общем поэтому за всю Службу ничего сказать не могу и, тем более, в данное время). Кстати, автора уже раскрыли выше. Читайте внимательнее. Да и времени у меня нету столько чтобы писать огроменные статьи о реалиях ныне служащих. Интересно понаблюдать что пишут ныне служащие. Надеялся, что все изменилось к лучшему как нам обещали.