Геннадій Москаль: Ті, на кого з адміністрації Ющенка давали команду «фас», платили мільйони

В українських правоохоронців немає більш нещадного критика, ніж Геннадій Москаль. При цьому слово” ідіот” в його характеристиках — ще евфемізм.

Цей кар’єрний міліціонер встиг попрацювати на безлічі посад. Ще за часів Кучми Москаль встиг побувати начальником міліції Криму, Закарпатської, Дніпропетровської областей, заступником покійного керівника МВС Юрія Кравченка та губернатором Закарпаття.

Після “Помаранчевої революції” Москалем “посилили” цивільного міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, давши йому посаду керівника кримінальної міліції. Потім, за часів Ющенка, Москаль працював губернатором Луганщини, представником президента в Криму та заступником глави СБУ.

2007 року Москаль пройшов до Верховної Ради від луценківської “Народної самооборони”. Вже після приходу до влади Віктора Януковича та “посадки” Луценка, Москаль вступив до “Фронту змін” Арсенія Яценюка.

На парламентських виборах 2012 року йому дісталося непогане 32 місце у списку, яке фактично гарантувало проходження до Верховної Ради.

Завдяки давнім міліцейським звязкам Москаль має найсвіжіші “гарачі” новини про політичних опонентів і може коментувати будь-який резонансний кримінальний злочин.

Саме Москаль першим дізнався, що син Євгена Щербаня Руслан написав свою скандальну заяву про причетність Юлії Тимошенко до вбивства батька після того, як сам опинився під загрозою обвинувачення у вбивстві на полюванні.

Останній зі здобутків Москаля  — історія зі втраченим дипломом міністра соцполітики Наталії Королевської, який вона начебто загубила, гуляючи по Луганську, акурат перед призначенням у Кабмін.

“Є добрі люди. І на пошту пишуть, і в Facebook. Якби я не спілкувався з ними… Я в суботу-неділю завжди ходжу пішки по Києву. В центрі отут – Хрещатик, Бесарабський ринок, Глобус, Мандарин, по цьому кругу. Багато людей зустрічаю —  з СБУ, і з Генпрокуратури, і з МВС, і з областей, і з Кабміну, і з адміністрації президента. За день з тим пива вип’єш, з тим 100 грам… За два дні такого назбираєш, Ірина Сергіївна (секретар) друкувати не встигає”, — ділиться секретами депутат.

На інтерв’ю Москаль запрошує до свого дуже скромного кабінету в комітетах на Садовій. Його обстановка — дві шафи (одна з іменними футболками, інша з документами) і стіл, завалений паперами. На вікні тарілка з його портретом і написом “Головний Москаль України”.

Щоб дістати потрібні документи, Москаль голосно грюкає по стіні, викликаючи свого секретаря. “Прямий зв’язок”, — жартує він.

На стіні в кабінеті Москаля — подарунок від правоохоронців, стяг з написом “Бандитам -смерть! “. Фото “Української правди”

СЬОГОДНІ НІКОМУ ВПІЙМАТИ НАВІТЬ КИШЕНЬКОВОГО ЗЛОДІЯ

— Якби ви були вчителем у школі, як би ви оцінили роботу правоохоронної системи зараз?

— Абсолютно незадовільна оцінка, повністю.

— В одному з коментарів ви згадали, що такого рівня злочинності не було за всі часи незалежності.

— Знаєте чому? Автори нового КПК на сьогодні доносять громадськості, що, бачите, новий КПК не дає людей в слідчих ізоляторах. Це дійсно правда. Але нема людей не від нового КПК, а від того, що нічого не розкривається. Деякі райвідділи, а їх сьогодні близько 50%, на місяць не затримують жодного в ізолятор тимчасового утримання. Спочатку людина повинна піти в ІТУ, а потім за три доби має бути вирішено в суді питання. Так ІТУ порожні.

Я дав запит, чи є в слідчому ізоляторі хоч один злодій, який затриманий за кишенькову крадіжку. Нема в Україні – жодного. Шановні, це що, подіяв КПК? Я думаю, що 60% киян, якщо не більше, скажуть, що в них була крадіжка або з кишені мобільного телефону, або гаманця, або портмоне, або розрізали сумочку і тому подібне. Злодії діють безкарно.

Ви ж самі бачите, ви б як журналісти перші дали новину, що знайдені вбивці сім’ї судді Трофимова, знайдені голови. Коли я пристидив пана міністра, що розказувати про якогось наркомана з Донецька, про якісь монети – це не рівень…

— Ви думаєте, зможуть знайти вбивць? В міліції хоч є нормальна версія?

— Немає. От в чому питання – що раніше ніхто нікому не ставив версій. Тобто я не кажу, що раніше було багато людей… Я працював начальником карного розшуку УВС Чернівецької області. У нас були три людини, яких, як правило, посилали керівниками груп з розкриття вбивств. Але якщо посилали, то на цих трьох людей була повна надія. Зараз вбивства передали з Генпрокуратури до МВС України. Але слідчі ж не пішли! Всі слідчі, які спеціалізувалися на розкритті вбивств, лишилися в прокуратурі. Тобто МВС статтю отримувало, а фахівців не отримувало.

— Якщо буде створене ”Національне бюро розслідувань”, це вирішить ситуацію?

— “Національне бюро розслідувань” не буде займатися вбивствами. І це, до речі, вимога не наша, а це план дій Україна-ЄС, який 20 листопада 2010 року отримав Янукович.

“Національне бюро розслідувань” буде займатися тільки “білокомірцевою” злочинністю. Я вважаю, що за межі Києва вони не повинні виходити.

Я стажувався в знаменитій італійській “антимафії”. Чому кажуть: “Суддя веде справу?”. Я не міг зрозуміти. Виявляється, там генеральна прокуратура знаходиться при Верховному Суді. І це дуже правильно… Якби в нас в Україні пленум Верховного Суду призначав генерального прокурора, то у нас би не було справ Луценка, не було б справ Тимошенко, не було б інших справ.

— Свого часу ви різко критикували особисто екс-керівника МВС Анатолія Могильова. Зараз у вас більше критики стосовно всього МВС, а не чинного міністра Віталія Захарченка. Ви вважаєте, що Захарченко чимось кращий?

— Ні. Ну як він може бути професійно кращий? Я взагалі не розумію, що на вбивство Трофимова виїхав Захарченко. А за своє життя він розкрив хоч одне вбивство? Він був начальник радянського ОБХСС – отдел по борьбе с хищениями социалистической собственности и спекуляциями. Основні їх статті були – спекуляції, обман покупців.

Він приїхав так як я б приїхав, якби розбився космічний корабель, не злетів і впав у воду, мене б викликали, я б на все те дивився і давав цінні вказівки. Це приблизно так.

Могильов був дуже публічний, яскраво виражена публічна особистість. І коли він публічно виступав, він у 90% говорив всяку дурню, яка ні в тин ні в ворота не влазила. Захарченко вибрав тактику – він взагалі мовчить, нічого не каже. Він щось там сказав два-три слова, його покритикували, він замовк, і знову його не чути, не видно.

Критикувати людину можна, коли він щось говорить. А коли він глухонімий, за що його критикувати? Я критикую систему. А якщо система некерована, я притримуюся правила, що нема поганих солдатів чи поганих правоохоронців, є погані командири.

— Ви знали за міліцейськими справами Захарченка?

— Ні, я його взагалі не знав. Це людина невідома. І якраз це мінус системи МВС. Тому що в системі МВС, як правило, в міністри повинні приходити відомі люди, які мають якесь ім’я. Він нікому не був відомий, він не їздить по регіонах, не зустрічається з особовим складом.

— А що ви чули про нинішнього начальника СБУ Олександра Якименка?

— Нічого, вони там міняються з надзвичайною швидкістю.

— В чому ви бачите причину таких змін?

— Чомусь у вищого керівництва політичного нашої держави є таке розуміння, що КДБ тотожне СБУ. КДБ – це було КДБ, а СБУ – це організація, яка взагалі на сьогоднішній день в Україні непотрібна, вона підлягає реформуванню повністю. Це має бути класична контррозвідка, а всі інші функції треба передати іншим органам.

Є, скажімо, департамент контррозвідувального забезпечення економіки. Скажіть, а що, іноземні агенти зруйнували НАК “Нафтогаз” чи “Енергоатом”, чи зруйнували вугільну промисловість в Україні, Укрзалізницю? Це агенти іноземних спецслужб чи наш уряд це зробив своїми невдалими кроками? Що забезпечувати? Це взагалі придуманий варіант… Є дві резолюції ПАРЄ по СБУ, але, на жаль, жодна не виконана.

Люди, які сьогодні знаходяться в керівництві держави, виросли в тій системі, при КДБ, коли всі тряслися, і воно було всемогутнє. Але зараз це не те. Ну, якогось міліціонера зловить, що наркотики продавав. Правда, за останній час я і такого не чув від прес-служби. Може, до вас доходять якісь великі успіхи.

— Кажуть, що Валерій Хорошковський поїхав з великим обсягом компромату.

— Ну, великого обсягу компромату не треба шукати. Треба один сайт прочитати, тому що там всі працівники СБУ йдуть в інтернет-кафе і на сайт викидають все, що там є. Я ще такої прозорої організації спецслужби не бачив. Тому не треба нічого Хорошковському везти, він може спокійно вийти на сайт і все прочитати.

— А у вас багато компромату залишилось?

— У мене все в голові.

— Ви все про всіх знаєте?

— Ну, часом згадую, якщо потрібно.

В Москаля багато папок на столі

СЛІДЧІ КАЖУТЬ, ЩО СЛІДИ ВЕЛИ ДО ВОЛОДИМИРА ЩЕРБАНЯ

— Ви по справі Щербаня багато чого згадували. Казали, що в свій час ви знали і Сергія Зайцева, і Ігоря Мар’їнкова. То Мар’їнков таки був “стукачем” СБУ?

— Ну якщо він з трьома заступниками керівника має спільний бізнес? Вибачте, який він може бути свідок і на чиїй стороні він може бути свідок? І чому, коли перший раз вони везли зброю, і коли в нього вдома зробили обшук і вилучили цілу купу зброї, і зброя була всього злочинного угрупування і частина цієї зброї використовувалася при скоєнні злочинів, він отримав щось там рік умовно? А його напарник отримав 7 років?

Як так може бути? Стаття ж була однакова. Явно що він був використаний як ключовий свідок на випадок, коли приїде пан Лазаренко. А на сьогоднішній день він переорієнтований на одного з ключових свідків. Хоча я не бачу, в чому його покази? Це “одна баба сказала”.

— А свідок Зайцев?

— Так я давно знав. Я ж працював у Дніпропетровську. Якщо на нього була ціла купа кримінальних справ, куди йому було? І то, він таких дурниць наговорив, що наробив абсолютно фатальних для генпрокуратури помилок. Те, що гроші за вбивство перераховував Кириченко, що Кириченко хотів налякати Тимошенко, підклавши муляж вибухового пристрою у вигляді торта, написавши “Привет с Донбасса”.

І третє, найголовніше, він сказав – що не вони заходили в Донецьк, а вони повиганяли з Дніпропетровська всіх донецьких. Це зовсім протилежне, ніж треба прокуратурі… Той, хто зрадив раз, зрадить два і три. Він відкрив таке, що Кириченко наркоман, алкоголік. Ну яка може бути віра наркоману, який три куби на день вживав наркотиків? Яка може бути віра п’яниці?

— Але на свідченнях Кириченка базується обвинувачення Лазаренка в США.

— Правильно. Кириченко, він там під захистом. Я не знаю, як американська влада буде розцінювати його співробітництво з Генеральною прокуратурою. Але Зайцев, Кириченко – вони були заморожені на випадок, коли Америка видасть Лазаренка. Мар’їнков абсолютно був під справу Лазаренка.

І тут в терміновому порядку їх довелося переорієнтувати на Тимошенко.

Вони ж ніколи на Тимошенко не говорили. І тоді працювала велика група. Що, Кучма любив Тимошенко? Що, Потебенько любив Тимошенко? Якщо йти по принципу того, що говорить Мар’їнков, що прокуратура йому казала не говорити нічого про Тимошенко, сьогодні треба свідками виставляти пана Потебенька, керівника, який тоді був головним по розслідуванню особливо важливих справ, всіх слідчих оперативної групи.

Хто давав такі команди – не згадувати прізвища Тимошенко? Якщо хтось це підтвердить, але ж ніхто це не підтвердить! Сьогодні пішла переорієнтація. Вони сьогодні кажуть: “Ми думали, що це є одне ціле”. Вибачте, бізнесменша і прем’єр-міністр не можуть складати одне ціле. Той був політичний, державний діяч, і в нього в руках була сконцентрована влада. Яке вони могли мати одне ціле? Що вони туди йшли в Донецьк? Добре, а чого ми “Ітеру” взяли в сторону? На ній же тоді були обрубані всі нитки.

— Ви взагалі допускаєте, що Лазаренко міг бути зацікавлений у смерті Щербаня?

— Ні. Якщо ми хочемо знайти правду, ми мусимо знайти, хто підірвав і хотів підірвати Лазаренка на Рибальському острові, коли він їхав у 1996 році в Донецьк. Тоді був Володимир Щербань губернатором. І, наскільки я знаю, по всіх, кого я питав, всі нитки вели до нього. Але чомусь цю справу ніхто не реанімує, хоча вона не розкрита. А реанімували справу, яка розкрита, де люди засуджені, де люди вже давали покази, де люди попереджалися за дачу завідомо неправдивих показів і т.д.

Щоб в цій справі все зв’язати до купи, потрібно цю справу зв’язати. Що, у нас так багато була замахів на прем’єр-міністрів України, що ми не можемо цю справу розкрити? Наскільки я знаю, там хочуть відвести на Бакая, на Волкова. Я з багатьма людьми з тої групи, яка брала участь у розслідуванні, говорив. Вони прямо кажуть, що там сліди вели до Володимира Щербаня. Але була дана команда з адміністрації президента припинити, і група була розформована.

— Саме тому Щербань тікав до США?

— Ні, Щербань тікав у 2005 році.

— Але перед тим він теж тікав. Він же сказав у суді, що поїхав до США, а Євген Щербань не поїхав.

— Ну давайте будемо діяти по логіці. Так, як каже Володимир Щербань, що за пару днів до вбивства до нього прийшов Євген Щербань, і каже: “Мене хочуть вбити”. Вища посадова особа в області, губернатор. Поруч начальник міліції, СБУ, прокурор, зв’язок з президентом.

Що він йому сказав? Він викликав людей, він їм сказав: “Ану, хлопці, швидко візьміть його під охорону, організуйте оперативні заходи” і т.д.? Він сказав: “Ну, ти поїдь в Америку, пересидь”. Це каже вища посадова особа в області? Так його треба притягувати до кримінальної відповідальності за службову недбалість, за невжиття ніяких заходів.

Як так губернатор міг? Коли до нього приходить людина, чітко каже: “Мене хочуть вбити”, а він каже: “Поїдь там в Америку, пересидь і потім повернешся”. Взяти цей старий кодекс 60-го року, то вони навіть не підпадають під статус свідків. Вони нічого в справі абсолютно показати не могли. Те, що цей Кримінально-процесуальний кодекс писали під Тимошенко – це абсолютна правда. Щоб там влада не розказувала. Це писалося абсолютно під одну людину.

Це було зроблено так, що сьогодні і Європа тисне, і Росія тисне, і США тиснуть, що Тимошенко треба питання з газовими контрактами вирішити, бо це є політичне питання. Але фобія, яка є сьогодні у вищого керівництва держави перед нею, страх якийсь абсолютно панічний, штовхає їх… Їм треба було щось знайти кримінальне, до чогось прив’язатись.

Сьогодні реанімували цю справу про ЄЕСУ. Якби там щось було, ви вірите в те, що суд би не відбувся? Якби там було — хотіла б вона йти на суд, не хотіла б вона йти на суд, суд би почав слухати справу. А що там слухати, як там нічого нема? Я говорив з тими фахівцями, які в той час були членами слідчо-оперативної групи – і з прокуратури, і з МВС, і ті, що на пенсії. Вона що, не мала бухгалтерів? У неї що, не було управляючих компаній? Вона що, підписувала якісь платіжки? І коли я дав читати протокол про підозру, я не хочу світити ці документи, але їх рано чи пізно… Абсолютно це зовсім не так. Тому що гроші йшли…

— Ви маєте на увазі протокол про підозру у справі Щербаня?

— Так, у справі Щербаня. Там вирвані з контексту платіжки. Там вказано тільки частину. А звідки ці гроші йшли? Чиї це гроші були? Той перерахував звідти, той звідти. Це як у тому старому анекдоті: “Ти звідки береш гроші?” “З тумбочки”. “А хто їх туди кладе?”. “А я їх туди кладу”. Хто поклав ці гроші на рахунок – ось питання.

— А що за документи?

— Документи, які дехто зі слідчих, коли йшов, позабирав з собою. Вони свідчать про зовсім іншу картину платежу.

— І хто кому за що платив?

— Гроші платилися з внутрішніх доходів однієї комерційної структури України. Гроші не могли взятися нізвідки в тумбочці. І якраз не хочеться показувати банк, який першочерговий платіж із внутрішніх своїх доходів перерахував, і ті гроші пішли далі, далі.

— А що це за банк?

— Український банк.

— Кому він належить?

— Тому, хто сьогодні в Партії регіонів. Тому й не показують цей банк.

— Можете сказати, кому?

— Чого я зараз буду розказувати? Потрібно – я прийду вже на судове засідання і покажу.

— Вам пропонували виступити свідком?

— Мені не пропонували. Але я не збираю ці матеріали, вони самі сходяться. Люди приносять, кидають на Фейсбук, кидають на електронну пошту. Багато ж співробітників є, які працювали в цій системі.

— Ця людина з вищого керівництва Партії регіонів?

— Ну, не останні люди. Так покажіть, звідки? Звідки першочергові гроші, хто їх туди поклав? Вони перерахували, ніхто ж не каже, це ж зовсім інша схема. Є люди, які працювали, які нікуди не поїхали, є в Україні, у них лишилася маса документів.

— Так хто гроші перерахував? Невже Володимир Щербань?

— Ні. Але, знаєте, якби там все було на мазі, справа вже давно була б у суді. Значить, щось там не сходиться. Або щось там треба показувати, чого не можна показувати.

На фоні подарункової тарілки з портретом і написом “Головний Москаль України”

У СПРАВІ ЩЕРБАНЯ, ЯК І СПРАВІ ГОНГАДЗЕ ВСЕ ТРЕБА ПОЧИНАТИ СПОЧАТКУ

— Це як по Пукачу. Таке велике розслідування. Перше, що мала вияснити прокуратура? Якщо проводиться зовнішнє спостереження, має бути оперативно-розшукова справа. За що судили Луценка? Що він проводив зовнішнє спостереження поза межами ОРС.

Чи встановлено слідством і судом особу, яка завела, винесла постанову про заведення оперативно-розшукової справи по Гонгадзе? Ні. Чи встановлений той, хто написав “згідний” внизу, начальник підрозділу? Ні. Хто затвердив постанову? Хто написав план оперативно-розшукових дій? Друге. Наскільки мені відомо, постанова заводилася УВС міста Києва.

— Тобто постанова таки була?

— Ну а як же? Що спалив Пукач? Журнал, завдання. Як один із видів оперативно-розшукової діяльності є завдання на проведення зовнішнього спостереження. Пукач спалив завдання, бо у завданні було прізвище ініціатора, і хто затвердив.

Справа заводилася УВС міста Києва. А хто проводив зовнішнє спостереження? Підрозділ МВС України. Хоча такий же підрозділ є в місті Києві. Значить, тоді постанову мав підписати міністр, але міністр такі постанови ніколи не підписував, хтось із заступників міністра. Він встановлений? Ні. Так про що ми кажемо? Ми сьогодні доходимо до Кучми, до Литвина.

— Це міг бути Фере, який вже мертвий.

— Фере не був суб’єктом оперативно-розшукової діяльності. Я витребував спеціально з міністерства внутрішніх справ його функціональні обов’язки.

— А хто мав такі обов’язки?

— Тільки заступники міністра.

— А хто з заступників міністра?

— Той хто був на момент заведення справи. Це не я маю відповісти, але слідство і суд. Але ні слідство, ні суд нічого не відповіли. Звідки все це почалося? Все треба починати спочатку.

Треба починати з того, хто завів справу, хто її вів і куди вона ділася. Друге – яка відповідальність Генеральної прокуратури по Гонгадзе? Він офіційно звернувся на ім’я генерального прокурора: “Мені загрожує небезпека, за мною стежать, номери такі-то, такі-то машини”. Були прийняті якісь міри? Не були. Це було предметом розслідування? Не було. Якщо ми кажемо, що ми доведемо до крапки Кучму і Литвина, і поставимо крапку. Так ми крапку не поставимо, поки ми не докопаємося до початку цієї справи.

— Тобто ви не допускаєте, що Кравченко міг віддавати незаконний наказ по Гонгадзе?

— Я в це не вірю. Тому що першочергові джерела не були знайдені. По-друге, він ніколи сам нікому накази не давав. Це треба було з ним робити і його знати. Я не був з тих людей, які були допущені до його кабінету. Ті, хто були допущені – це були одиниці, їх можна на п’яти пальцях руки перерахувати. Пукач ніколи в його кабінеті не був, це я вам говорю на 100%. Тому що він там розказує – це його справа.

Кравченко програв через те, що він оперся, як сьогодні наше вище керівництво держави, тільки на земляцтво. Коли сталася біда – всі земляки поховалися, не стало їх, повтікали.

— Ви переконані, що його вбили?

— Ні. Це класичний суїцид. Перед його викликом до мене підходили і питали: “Ну що Кравченко?”. Я кажу: “Поки не спіймають Пукача, йому поки нічого абсолютно не грозить, чого він переживає?”. Явно був би Пукач, були б очні ставки і різні слідчі дії. Просто в людини здали нерви. Стільки робити міністром внутрішніх справ. Як його могли вбити, як у той вечір кругом його будинку була служба зовнішнього спостереження СБУ? Значить, вони його застрелили?

— Таку версію ви не допускаєте?

— Явно не допускаю. Ніхто ж не міг пройти. Вони ж контролювали повністю. Він же жив не в 22-поверховому будинку, а в заміському будинку. І був під зовнішнім спостереженням, що й було основною причиною його самогубства. Я бачив тисячі самогубств. Це не є приємні речі… Всі вважають, що самогубство – це є прояв слабкості людини. Слабка людина ніколи не піде на самогубство.

На самогубство йдуть тільки люди, які мають сильну волю. Слабкий ніколи такого собі не зробить. Перший вистріл – це є реакція, так званий больовий шок, де людина не відчуває болю, могла зробити один і ще один вистріл. Я бачив, де по 12 і по 20 ножових ран собі наносили, і кожна з них могла привести до смерті – не раптової, але через хвилину чи півтори.

СПРАВИ У 2005 БУЛИ ІНІЦІЙОВАНІ, ЩОБ ЮЩЕНКО ДОЇВ ОЛІГАРХІВ

— А ви можете згадати, як тоді все відбувалося.

— Як… У 2005 році я був перший, хто прийшов на конспіративну квартиру і зібрав усіх тих, хто займається зовнішнім спостереженням. Я кажу: “Хлопці, ви мене знаєте?” “Знаємо”. “У мене нема багато часу. Я вам даю час до завтра. От вам мій телефон, все. Якщо до завтра не буде дзвінка, хто все це зробив і хто до цього причетний, то збирайте сухарі. Тоді я кидаю все, сідаю тут, але якщо я вже сяду, то тут від вас нікого не лишиться.

На другий день мені один з учасників першої трійки передзвонив і сказав: “Я хотів би зустрітися особисто з міністром, отримати від нього якісь гарантії”. Я йому дав телефон Луценка, вони щось говорили. Луценко сам пішов, десь його не було цілу годину, і через годину він разом з ним прийшов в кабінет.

Якби тоді Луценко мав досвід і чітко від нього прийняв заяву про скоєння злочину, написав мені як куратору провести перевірку і розслідувати, ми би те все оформили культурно. А він зразу подзвонив Піскуну, і тут приїхала “Альфа”, почався шум, гам.

— Це був один з тих обвинувачених?

— Так, він отримав 15 чи скільки років. Він все розказав чітко.

— Ви кажете, ви багато знали фактів про минуле керівництво, і в системі МВС, і казали людям: “Я дуже багато про вас знаю”. Чому за ті факти ви їх не притягали до відповідальності?

— Це треба було сидіти і активно працювати. Тоді була ціла купа, надавали робіт… Тоді був у Черкасах убитий міліціонер під час нападу на виборчій дільниці. Там зв’язали міліціонерів, забрали сейф з виборчими документами. Там побили масу людей перед ЦВК. Тобто зразу були поставлені задачі… Там маніяк, там серійний вбивця, третє, десяте.

— Але вони були набагато дрібніші, порівняно зі справою Гонгадзе.

— Так у справі Гонгадзе нічого не треба було вигадувати, треба було Пукача шукати. Ми тоді говорили прокуратурі, але тоді все було засекречено, група, яка вела розслідування, ні з ким не контактувала в Генпрокуратурі. Ну така була тактика. Піскун привітання отримував, хто нагороди. А МВС… Спитайте колись Луценка, він вам розкаже. Він мене питає: “А ми ж ніби як…?”. Кажу: “Ну, ми як вантажники в якомусь магазині”.

— Колись у Луценка запитували, коли тільки прийшла до влади Партія регіонів: “Чому ви не посадили Колеснікова, Ахметова і інших?”. Він казав: “Ми б тоді самі перетворилися на дракона”. Ви поділяєте цю думку?

— Та ні. Тоді нікого було саджати. Донецьк був порожній. Нащо це робилося, я зрозумів лише вкінці. Чому і пішов. Знаєте, Ющенко по натурі така людина… Це тільки на людях він казав, що над усе він любить Україну. А мені здається, над усе він любив гроші. Це я потім зрозумів, що це була психологічна атака на олігархів з метою примусити їх дати гроші. Ну, коли я відкрив фонди “України 3000”… вибачте, ті, на кого давали з адміністрації президента “фас”, платили 17 мільйонів доларів, 15 мільйонів доларів у фонди. І після того зразу поступала команда: “Ну, того не чіпати”.

— Тобто були прямі вказівки з адміністрації Ющенка про те, щоб припиняти розслідування справ?

— Так. Чому я і сказав, що я не можу такі команди дати своїм підлеглим.

— Луценко завжди казав, що у вас не було повноважень, що всі повноваження були в Генпрокуратурі.

— Повноваження Генпрокуратури були – довести ці справи до суду. А повноваження міліції… Якби не це крисятничество Ющенка і його сім’ї, і циї всіх фондів, які повідкривала дружина, дочки і тому подібне, мабуть, би такої ситуації не було. Тобто це був розводняк, подоїти цих людей, залякати. А коли людина перелякана і відчуває за собою погоню…

Він за багатьма висилав літаки державної авіакомпанії “Україна”, і з державною службою охорони їх привозили сюди, от вам вся “бандитам – тюрми”. Це все перетворилося на комерційний проект пана Ющенка. І всі ці повиплачували в різні фонди.

— Це кого так ”розводили”?

— Що я вже буду казати? Воно вже в історії. А скільки марафонів робили, а скільки всього. Якби я це не зрозумів… От спитайте Безсмертного. Я підійшов до нього, кажу: “Роман Петрович, є якась робота?”. Він каже: “От в Луганськ ніхто не хоче йти. Підеш?”. Я кажу: “З великим задоволенням”. От виконувати програму “Бандитам – тюрми” я таким способом не збираюся, щоб через мій авторитет, через мої руки, ті руки, які нічого не крали, набирали цілу купу мільйонів доларів.

— А чому Луценко продовжував грати в цю гру?

— Як продовжував грати? Сказати, що він любив Ющенка… Потихеньку-потихеньку воно все йшло до того, що він ішов до нього в опозицію. І в кінці він опинився в жорсткій до нього опозиції. І хто хотів посадити Луценка перший – Янукович чи Ющенко? Ющенко хотів посадити! Перші справи, які були порушені проти Луценка – це були за літак, за зброю, за таку ж дурницю, як і посадили за концерти і за цивільно-правові відносини між водієм і пенсійним фондом. Ніби Луценко – голова пенсійної служби, нараховував пенсію.

В РАДІ ЩЕ НІКОЛИ НЕ БУЛО СТІЛЬКИ ЗЛОЧИНЦІВ

— Давайте поговоримо про нинішні політичні реалії. Чи багато в нинішній Верховній Раді представників угрупувань?

— Маса. Ще не було ніколи стільки!

— А скільки?

— Я десь нарахував 18.

— А з яких саме угрупувань?

— З яких хочете. З усіх регіонів є. І маленьких…

— І в опозиційних є?

— Ні, в опозиції нема, на щастя.

— А хто саме, можете назвати?

— Ну хто, хто? Не буду про своїх колег негарно говорити.

— Які зараз загальні настрої в парламенті? Виникають якісь спонтанні бійки, як у вівторок зі “Свободою”. Бували блокування “Батьківщини”, не погоджені з колегами з опозиційних фракцій. Які зараз відносини між опозиційними фракціями?

— Я не входжу ні в які керівні органи ВО ”Батьківщина”.

— А як вирішувалась доля “Вставай, Україно”? Невже рядових депутатів не ставили до відома, не казали, що ви маєте організувати в регіонах?

— До речі, я на жодному (мітингу) не був. Тому що справді не ставили. Є керівники обласних організацій ВО “Батьківщина”, “Свободи”, не знаю, чи УДАР брав участь, вони організовували в кожній області.

Я, наприклад, з Чернівецької області. Якщо будуть в Чернівецькій області, то я буду присутній обов’язково, чи мене запрошують, чи не запрошують. Це мій обов’язок – прийти. В цьому питанні є керівні органи, є політрада партії, є фракція, голова фракції, заступники голови фракції. Що я буду втручатися? Я не є учасником жодного переговорного процесу.

— Ці акції якось проговорювалися до того, як Яценюк на трибуні оголосив повстання? Чи це було спонтанно?

— Чому спонтанно? Так пройшло багато часу. Потрібно йти до людей. На виборах я був як спікер ВО “Батьківщина”, я об’їхав всю Україну. Це показало себе дуже ефективно – спілкування з людьми на Сході, на Заході, в Центрі і т.д. Загітований за 3-4 місяці один давав 100-200 голосів 28 жовтня. Це була дуже ефективна акція. І сьогодні хто б що не казав… Повірте мені, скільки б людей не було на акції, в області через тиждень про цю акцію буде знати достеменно кожен громадянин.

— А після того, як Власенка позбавили мандату, на фракції обговорювалося питання про припинення блокування?

— Справа в тому, що закон нічого не дає, крім того, що ми могли попасти в абсолютну западню. Перший не подає документи в ЦВК — по закону викликають іншого для подачі. Не подає – викликають іншого. Таким чином за місяць вони могли б обнулити списки до єдиного. Неприйняття присяги – все, крапка. Неподача документа в ЦВК – наступний, наступний.

Що б це дало? Абсолютно нічого. Якщо сьогодні кажуть, що подвига 28 панфиловців — це міф, його не було, то робити такий подвиг в реаліях нинішніх – це нічого не дає. Мав заходити 63-й. Ну, сказали йому: “Ти не приходь”, викликали б 64-го, 65-го, 66-го. І дійшли б до 200-го. Потім би обнулили і сказали: “Крапка, більше людей у ВО “Батьківщина” немає”.

— Але склалося враження, що Власенка просто здали.

— А як інакше ми могли поступити? Просто демонструвати патріотичні гасла? Так закон виписаний, що у випадку чого заходить інший, якщо інший не хоче – заходить інший, і т.д. За місяць при тій наявній більшості, яка є в ЦВК, вона могла обнулити повністю список ВО “Батьківщина”. І Власенку б не допомогли, і самі б лишилися ні з чим.

— А як вам взагалі “свободівці”? Ви з ними попрацювали?

— Нормально. Без “Свободи” цього парламенту сьогодні б не було. Той парламент, який був -скучний, і буйних було так мало. Я думаю, що вони сьогодні займають нормальну позицію. Я так зрозумів, від цього всього наносного вони вже відійшли. А те, що вони вимагають, вимагають все правильно.

Я завжди, коли мене питали на виборчій кампанії, чи підтримувати “Свободу”, казав: “Так”. “За що?”. Я кажу: “Я не буду казати про їхні досягнення, я тільки скажу одне – що в них нема, не було і ніколи не буде “тушок”. Це достатній аргумент? Достатній. А все інше – це таке, ля-ля-ля”.

— Ви бачили законопроект про фінансову поліцію?

— Ні. Це повна утопія, його ніхто не прийме і за нього ніхто не проголосує. Навіть якщо спустить, не знайдуться голоси. А ви бачите, що в Партії регіонів сьогодні не можуть навіть голову сільської ради вибрати? Ви хочете, щоб ще фінансову поліцію створили. Партія регіонів – це партія жирних котів, які мають статки. Їм такого монстра абсолютно не потрібно.

— А взагалі ця схема могла б спрацювати?

— Ну як вона може бути підпорядкована президенту? Це треба міняти Конституцію. Президенту можуть бути підпорядковані тільки військові формування. Тому що президент є головнокомандуючий Збройних сил. Як можна КРУ підпорядкувати президенту? Явно, що сьогодні фінансових органів дуже багато, а толку немає. Держфінмоніторинг, результат – нуль. Конвертаційні центри закрити не можуть, контрабанду за гроші з адміністрації президента домовилися, декриміналізували спеціально.

Далі, офшори закрити не можуть, з державними закупівлями навести лад не можуть. От сьогодні ще ці чотири позиції могли б давати додатково ще три державних бюджети України. Я тут розробив закон про конвертаційні центри. “Що ви вносите? Хто це буде голосувати? Ні наші, ні ваші не будуть”. Тоді треба закривати всі бутіки, всі дорогі ресторани, всі будуть жити на одну зарплату. От і все.

— А у вас особисто є якийсь бізнес?

— Ні.

— Ви на депутатську зарплату живете?

— А що, депутатська зарплата маленька?

— Яка у вас машина?

— Мені абсолютно вистачає. Я маю пенсію від МВС України, плюс зарплата, це складає достатньо, щоб нормально прожити в Києві, нікуди не влазити. Тому що у нас, по-перше, посада, по-друге, комітет і по-третє, власний імідж. Тут моментально спіймають. І перший розпише Лещенко і Мустафа в “Українській правді”.

— У вас є така слава, що у вас залишилося багато контактів з очільниками облуправлінь МВС…

— Так.

— …Яким ви допомагаєте вирішувати питання.

— Ні, навпаки – вони мені допомагають з інформацією. У мене є ті, хто на пенсії, ті, хто працює. А звідки я все це дізнаюся?

Тетяна Ніколаєнко, Сергій Щербина, УП