«Лазаренко обиделся, что я не встретил его на границе». Допрос Владимира Щербаня по делу об убийстве нардепа Евгения Щербаня. Часть 1.

4 марта 2013 года Печерский суд Киева продолжил заседание по делу об убийстве в 1996 году народного депутата Украины 2-го созыва Евгения Щербаня. Следующим свидетелем обвинения по делу выступает однофамилец убитого, Владимир Щербань, до июля 1996 года был губернатором Донецкой области. Выступая на заседании суда, г-н Щербань заявил о том, что в убийстве депутата были заинтересованы экс-премьеры Юлия Тимошенко и Павел Лазаренко. НБН подает стенограмму заседания суда, на языке оригинала, без купюр и цензуры.

Прокуроры:  Владимир Пушкарь (Пу), Юлия Фролова (Ф).

Судья: Анна Медушевская (С).

Суддя: Судове засідання по справі оголошується відкритим.

Секретар: Судовим засіданням керують прокурори Пушкар Володимир Володимирович, Фролова Юлія Олександрівна, слідчий Божило Степан Богданович, захисники Плахотнюк Олександр Андрійович, Власенко Сергій Володимирович, Кожемякін Андрій Анатолійович. Судове засідання контролюють потерпілий Щербань Євгеній Євгенійович (сын убитого Евгения Щербаня. Евгений Щербань – донецкий бизнесмен, один из богатейших людей Украины в начале 1990-х. Народный депутат Украины 2-го созыва (самовыдвиженец, Волновахский район Донецкой области. Убит 3 ноября 1996 года в аєропорту города Донецка, вместе со своей супругой Надеждой Никитиной – НБН). Будь-ласка, представтеся.

Потерпевший: Щербань Євгеній Євгенійович.

Секретар: Особа потерпілого встановлена на підставі паспорту громадянина України, а також з’явився захисник потерпілого Осіпов Андрій Геннадійович. Ваше прізвище, будь ласка.

Захисник потерпілого: Осіпов Андрій Геннадійович.

Секретар: Також на засідання прибув свідок Щербань Володимир Володимирович. На судове засідання не доставлена підозрюванаТимошенко Юлія Володимирівна, яка мала прибути вчасно та належним чином, про що свідчить акт Качанівської виправної колонії. Причини недоставки суду невідомі.

С: Будь ласка потерпілий або захисник, чи зрозумілі вам обставини,які викладені в вашій пам’ятці про права та обов’язки? Кажіть, будь ласка. Чи зрозумілі вам права і обов’язки, які викладені у справі?

Потерпілий: Так!

С: Зрозумілі… Отже, на обговорення учасників процесу ставиться питання щодо можливості розгляду даного виробництва без присутності недоставленої на судове засідання Тимошенко Юлії Володимирівни, яка про розгляд діла судом була повідомлена належним чином, і згідно з актом Качанівської виправної колонії номер 54 відмовилась від участі у справі. Будь ласка, думка прокурора.

Ф: Згідно статті 225, неявка, неприбуття сторони кримінального виробництва, якщо вона була завчасно повідомлена про дату та час проведення судового засідання, не перешкоджає проведенню засідання. Тому, я вважаю, судове засідання може бути проведено.

Пушкар: Вважаю, що можна проводити без підсудної.

Власенко: Шановний суд, ну, по-перше абсолютно шикарна і геніальна позиція прокуратури, яка каже, що треба проводити судове засідання тому, що «я вважаю, що судове засідання можна проводити без Юлії Тимошенко». 

Геніальна позиція Фролової, яку навіть коментувати не хочеться. Це з одного боку, з другого боку в матеріалах справи, зараз я назву аркуш справи, лежить… 92-ий, аркуш справи 92. Лежить письмова заява Юлії Тимошенко, яка заявляє про те, що вона вимагає доставки до суду. При цьому прокуратура вчергове, я це підкреслюю, вчергове або демонструє повне незнання Кримінально-процесуального кодексу або свідомо маніпулює статтями Кримінально-процесуального кодексу. Тому, що, шановна пані Фролова, неприбуття і недоставка це різні речі. 

Не прибуває людина, коли вона зі своєї волі може не прибути. А недоставлена людина – це та людина, яка не може висловити свою волю щодо бажання або небажання приймати участь у судовому засіданні. Якщо прокуратурі це невідомо, то я переконаний, що суд розуміє, що людина, яка перебуває в ув’язненні не може вибирати, чи поїде вона на суд чи не поїде вона на суд. 

Я розумію, що це – суд, який позбавив захист можливості заявляти про відводи суду і прокурора. В мене є відводи суду. В мене є відводи прокурора. Але суд позбавив захист цієї можливості. Суд позбавив захист можливості заявляти клопотання. В мене є клопотання по порядку організації проведення цього допиту. Тому мені цілковито зрозуміло, що суд зараз, вислухавши всіх, кивне головою та скаже: «Ні, будемо слухати. Бо Щербань же прийшов…». Володимир, я маю на увазі. 

До речі, звертаю увагу суду, що наскільки мені відомо, потерпілий, Євген Щербань, не був належним чином повідомлений про дату та місце судового розгляду. Наскільки мені відомо, потерпілий Руслан Щербань взагалі не повідомлений про час та місце судового розгляду. Тому, говорити, що всі учасники судового розгляду заздалегідь, завчасно і в належний спосіб якось повідомлені, ну, язик не повертається. І матеріалами справи це не підтверджується. 

При цьому, я ще раз звертаю увагу суду, що у суду, з точки зору закону, є дві можливості: або відповідно до частини 5-ої статті 138 КПК, визнати, що Тимошенко перебуває на стаціонарному лікуванні. У вас же в акті написано, що акт складений в ЦКЛ №5 Укрзалізниці, не в колонії. Навіть цей сфальшований акт складений в ЦКЛ №5 Укрзалізниці, де перебуває Юлія Тимошенко. Я розумію, що наші мудрі прокурорчики зараз почнуть махати довідками…

Ф: Ваша честь, прошу зробити зауваження захиснику з приводу висловлювань на адресу прокурорів.

В: Не мудрі прокурорчики тоді.

С: Захисник, вам робиться зауваження.

В: Дякую. Мудрі прокурорчики і прокурорші. Так толерантно?

Ф: Не треба тут язвить.

С: Захисник, вам поставлено запитання…

В: Я обговорюю питання щодо можливості слухання справи. Так от я розумію, що зараз мудрі або дуже мудрі прокурори та прокурорші, будуть махати довідками про те, що нібито Тимошенко не потребує лікування. Не потребує, то виписуйте з лікарні! Тому, на сьогоднішній день, у шановного суду є дві процесуальних можливості. Для того, щоб діяти по закону. Не «в беспределе», а по закону. Або відповідно до частини п’ятої, статті 138 КПК визнати, що Тимошенко перебуває в стаціонарі на лікуванні. І це є поважною причиною неявки, не доставки Тимошенко на судове засідання. Або наполягати на доставці Тимошенко на судове засідання. 

Я ще раз підкреслюю: навіть те відео, яке було розповсюджено у незаконний, вчергове незаконний спосіб пенетенціарною службою, там Тимошенко чітко зазначає: «Хлопці, дійте по закону». Ніякий закон не вимагає від неї додаткових заяв, щодо того, чи хоче вона бути присутньою чи не хоче. Нема такої норми закону. І не може суд послатися на таку норму закону. Це по-перше. По-друге, жодних заяв на доставку Тимошенко теж не потрібно. Але така заява в матеріалах справи лежить. Я розумію, що дуже хочеться прокурорам слухати цю справу за відсутності Тимошенко. Але я ще раз звертаю увагу шановного суду на те, що ми розглядаємо справу обвинувачення у вбивстві. 

У вбивстві! Не в дрібному хуліганстві, яке вони мені кажуть, зараз. А у вбивстві! І слухаємо справу з пустою лавою, і робимо ідіотів з усієї країни. Тому я вимагаю суд, зараз, припинити цей фарс зараз, бо це до судового засідання поки що не має жодного відношення. Припинити цей фарс. Визнати неможливим слухання справи за відсутності Юлії Тимошенко, а далі приймати одне із двох можливих процесуальних рішень. Або відкладати розгляд справи у зв’язку із поважністю причин недоставки, або вимагати доставки Юлії Тимошенко на судове засідання.

С: Дякую, будь ласка другий захисник Плахотнюк

Плахотнюк: Захисник Плахотнюк. Я підтримаю позицію свого колеги та хочу зазначити про те, що в матеріалах справи на аркуші 74 міститься вимога суду на ім’я начальника Качанівського УВК 54, Калпащукова, в якій зазначено, у зв’язку з допуском зазначеного свідка, просимо доставити підозрювану Юлію Тимошенко до Апеляційного суду міста Києва для участі в судовому засіданні, яке призначено на 04 березня 2013 рік в 11 годин ранку в приміщенні Апеляційного суду України. Ні одного слова в цьому документі не сказано про те, що пенітенціарна служба повинна з’ясовувати, може Тимошенко чи не може, хоче чи не хоче бути доставлена на судове засідання. 

Жодний нормативний акт, жодна інструкція пенітенціарної служби, якою вони керуються, не передбачає з’ясування бажання особи, яка перебуває під вартою, або яка відбуває покарання, з’ясування бажання чи хоче вона їхати чи не хоче. Є чітка вказівка суду доставити особу в судове засідання. І питання можливості доставки повинно з’ясовуватися пенітенціарною службою не з Тимошенко Юлією Володимирівною, воно повинно з’ясовуватися з лікарями. 

І пенітенціарна служба повинна говорити, що не доставлена Юлія Тимошенко в зв’язку з її хворобою тому, що заборонили лікарі. А не тому, що вона, як зазначено в повідомленні петенціарної служби, прес-служби, «що кожного разу на одне і те саме запитання, чи готова засуджена Тимошенко за станом здоров’я під свою власну відповідальність бути доставленою до Києва та провести в дорожньо-статистичному положенні тривалий час, вона постійно давала різні відповіді…» 

Я вибачаюся, як особа, яка весь час перебуває під вартою, яка відбуває покарання, може під свою власну відповідальність щось обійти або брати на себе якусь відповідальність, коли вона повністю перебуває під контролем держави? Під яку відповідальність? Звільніть її з-під варти, тоді можна буде говорити, що під власну відповідальність з таким станом здоров’я, вона тоді буде брати на себе таку відповідальність. Яка у неї відповідальність, коли вона під вартою знаходиться? 

Тому оця гра слів пенітенціарної служби про те, що Тимошенко в ергове відмовилася, що пенітенціарна служба робила все можливе для того, щоб доставити її, але вона чітко не висловила свого бажання, це все дійсно гра слів. 

Пенітенціарна служба не повинна робити все можливе для того, щоб забезпечити та організувати за станом здоров’я… А ця сама служба повинна доставити Тимошенко в судове засідання. Якщо для цього є перешкоди за станом здоров’я, то про це повинен бути складений акт не про те, що вона відмовилась. А про те, що за станом здоров’я їй не можна. І тоді дійсно це є поважна причина для відсутності у судовому засіданні. В іншому випадку є заява Юлії Володимирівни, бажання її, це метод Кримінально-процесуального кодексу, хоча КПК дійсно не передбачає дії такої заяви, але думку вона висловила, що вона бажає приймати участь в допиті свідка. Вона бажає реалузівати права, надані підозрюваній у судовому розслідуванні справи. Вона таким чином бажає і хоче реалізувати своє право на захист. 

Відмовляння, а це дійсно відмовляння, у доставці Тимошенко на судове засідання на допит свідка, таким чином порушується її право на захист і захищати свої інтереси на судовому засіданні. Тому я дійсно вважаю, що у суду є дві можливості в даному випадку. Є ознаки в даному випадку. Це визнати неявку, вірніше, недоставку Юлії Тимошенко на судове засідання за станом здоров’я, поважною причиною – і відкласти розгляд проведення даної слідчої дії до того часу, коли Тимошенко буде доставлена в судове засідання. В іншому, всі інші дії, всі інші якісь рухи будуть незаконними з точки зору і українського законодавства, і з точки зору конвенції с прав людини, європейського законодавства, а також практики Європейського суду з прав людини.

Кожемякин: Ваша честь, я підтримую повністю своїх колег і вважаю, що сьогоднішній допит в суді, вами безпосередньо, не може відбуватися без участі Юлії Тимошенко. Це перше. Друге – я хочу сказати, вкотре, що ні Тимошенко ні захист не боїться цих свідків тому, що Юлія Тимошенко ніякого відношення до скоєння цього злочину не має. І сьогоднішнє засідання це ще раз сьогодні підтверджує. Це друге. І третє. Головна причина того, що тут сьогодні немає Юлії Тимошенко, це боязнь спілкування з пресою – і преса це бачить, – з колегами, і взагалі влада боїться позиції Юлії Тимошенко. Тому це головна причина чому вона тут відсутня. Дякую.



Власенко: Пані суддя…



Судья: Будь ласка, думка захисника Плахотнюка.



Пл: Я вибачаюся, що не зазначив зразу, справа в тому, що є й інші причини, підстави для перенесення розгляду даної слідчої дії. Справа в тому, що ознайомлюючись з матеріалами справи, які були надані до клопотання для проведення даної слідчої дії, захистом була з’ясована певна інформація, отримана певна інформація, що при проведенні даного допиту слідчий посилається на протокол у допитів інших осіб. Захисту було надано клопотання в суд – проханням витребувати протокол допиту цієї особи, і до слідчого з клопотанням про подання ознайомлення з допитом даної особи, але на жаль на сьогоднішній день відповіді не отримано, і захист не ознайомлений з протоколами допиту даної особи.

Таким чином захист знаходиться в нерівному положенні з обвинуваченням. Тому що обвинувачення мало можливість ставити питання свідку, який буде зараз допитуватися, виходячи з показань іншого свідка. Захист такої можливості не має і не отримав поки що копії протоколів. Я вважаю, що принцип рівності в даному випадку не буде дотриманий тому, що ми не знаємо про що говорить свідок, на показання якого посилається в протоколі допиту слідчий чи прокурор. І в даному випадку це ставить в нерівне становище і захист, і обвинувачення. Тому ще і з цих причин, я вважаю, треба відкласти судове проведення слідчих дій.

Власенко: Мова йде про свідка Гайдука, шановний суд. Це щоб було зрозуміло. (Виталий Гайдук – бизнесмен, политик. Судя по показаниям Владимира Щербаня в 2012 году – один из идеологов создания «Индустриального союза Донбасса», в 1994-1997 годах заместитель главы Донецкой облгосадминистрации Владимира Щербаня – НБН)

С: Керуючись ст. 225 КПК допит особи, з проханням протилежної сторони та розгляду судового засідання, суд з цим погоджується. Визнає можливим допит свідка за відсутності затриманої Юлії Тимошенко. Окрім того судом повідомляється, що запит клопотання від Плахотнюка по справі Тимошенко, які приєднані до провадженя. Будь ласка, розпорядник, запросіть свідка. 

Будь ласка, назвіть ваше прізвище, ім’я та по-батькові.

Щ: Щербань Володимир Петрович.

С: Дата вашого народження.



Щ: 26 січня 1950-ий рік.



С: Ваша посада і місце роботи.



Щ: Зараз нема посади. Без посади. На відпочинку. Займаюсь власними справами. Пенсію не оформлював.



С: Де працюєте?

Щ: Не працюю.

С: Повідомте, будь ласка, суду, чи знайомі ви з Тимошенко Юлією Володимирівною? У яких стосунках ви з нею перебуваєте?

Щ: Знайомий з Юлією Володимирівною. Заочно ще був знайомий з 1995-го року. Знав Юлію Володимирівну ззовні ще в 1997 році. Спілкувався з нею як з віце-прем’єр міністром. Один раз вона приїжджала до Сумської області. А один раз був, коли вона була прем’єр-міністром України.

С: В яких зараз стосунках перебуваєте?

Щ: Чисто в ділових на державній посаді.



С: Зрозуміло. Ознайомтесь, будь ласка, і повідомте, чи вам зрозумілі ваші права та обов’язки як свідка.

 Зрозумілі вам ваші права?

Щ: Так, зрозуміло все.



С: Чи бажаєте ви запросити до суду захисника на час вашого допиту?

Щ: Ні, єдине прохання, якщо можна, і російською, і українською.



С: Прошу, як вам зручно. 



В: Шановний суд, з дозволу суду, поки свідок підписує документи відповідно до частини 12 ст. 352, свідок даючи показання має право користуватися нотатками лише у випадку, якщо його показання пов’язані з будь-якими обчисленнями чи іншими відомостями, які важко зберегти у памяті. Відповідно до протоколів допитів відомостей або обчислень, які тяжко зберегти у памяті не містяться… Тому я просив би суд зобовязати свідка забрати нотатки. Я розумію, що прокуратура йому написала вже текст.



С:Будь ласка, захисник, сідайте. Свідок, звертайте, будь ласка, увагу на головуючого. Будь ласка, свідок, повідомте чи немає у вас підстав визначених законом, щодо відмови подачі показів.



Щ: Немає підстав.



С: Суд вас попереджає про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 і 385 УПК за дачу завідомо неправдивих показань. А також за відмову у наданні показань. Чи зрозуміле вам попередження?

Щ: Зрозумілі.



В: Шановний суд, я прошу все-таки забезпечити виконання пункту 12-го статті 352-ої КПК України. Жодних обчислень в протоколах допиту свідка Щербаня немає. Тому у мене прохання до суду забезпечити виконання вимог пункту 12-го статті 352-ої КПК.

С: Свідок, вам надається текст присяги. Будь ласка, заповніть його і прочитайте вголос.



Щ: Я,Щербань Володимир Петрович, клянусь говорити правду і тільки правду.

С: Свідок, вам пропонується повідомити все, що ви знаєте, по даному кримінальному виробництву шляхом вільного надання вами показань.

Щ: Я почну мабуть ще здалеку. Ще з тих часів – до 90-тих років. Коли познайомився з Євгеном Щербанем. Познайомилися ми на бізнес інтересах, коли він працював головою корпорації «Атон», а я працював директором об’єднання «Універсам Україна». З Євгеном ми разом співпрацювали у виробництві і продажі горілчаних виробів, відправляли їх на Росію ешелонами. Спирт, вина, які закуповувалися в Молдові, в Азербайджані – і заробляли таким чином кошти. 

Крім того, займалися всією продукцією. А на той час дефіцит був в Радянському Союзі продуктів харчування. І ми займались цим питанням, поставляючи в Донецьку область і в місто Донецьк всі ці товари. Співпрацювали дуже тісно. 

Скажу відверто, що в той час ще дуже мало людей розбиралися в бізнесі і розуміли, що таке підприємництво. Євген був дуже досвідченою людиною в цьому питанні. Він до цього працював секретарем партійного бюро в участку дільниці на шахті Кіровській. Потім залишив цю роботу і пішов працювати, пішов на вільні хліба, по стопам батька, і займався підприємництвом. 

Перші наші стосунки з ним були ще коли він будував ресторан на Маріупольській трасі. Це було десь приблизно 1987, 1986-ий рік. І з того часу ми почали тісно працювати. 

В 1990-му році я був обраний на виборах у депутати міської ради міста Донецька. Очолив комісію по торгівлі продуктами харчування переробного виробництва міста Донецка, Донецького міськвиконкому, і працював будучи на посаді директора універсаму. Був і членом президії Донецької міської ради. 

У 1992-му році, в грудні місяці, мене запросили в свою команду. Мене, Рибака Володимира (Владимир Рыбак – спикер ВР – НБН), і багатьох тих, що сьогодні всі мої колеги, що працюють на посадах у місті Донецьку. Ми очолювали Донецький міськвиконком. З Євгеном продовжували працювати. 

У 1994-му році ми були обрані депутатами Верховної Ради, я по Путилівському району міста Донецька. Євген – від Волновахського району. 

І будучи депутатами Верховної Ради, і до того, ми сім’ями зустрічалися. Разом їздили до Америки. Бував я в гостях у нього вдома в Америці, ще до обрання депутатом Верховної Ради, спілкувались вдома, зустрічались сім’ями. Інколи свята разом відмічали. Знали один одного. Знали не тільки біографію, знали хто чим займається. Мали спільний бізнес. Власний бізнес, деякий ми поєднали, а деякий залишився в кожного з нас. 

Коли я був обраний в 1994-ому році, після обрання мене головою бюджетної комісії, членом президії Верховної Ради в 1994 році, я ще після цього був обраний головою Донецької обласної Ради. Після того вже зовсім інші завдання стояли переді мною, стояли як перед губернатором області. І до цього схилявся Євген, щоб у нас була відповідальність за спинами, щоб не тільки за себе, там за власність свою, кишені свої здобуті якісь, а й роботу, яку ми робили, з утра до півночі кожен день. А й те, щоб люди в області жили нормально – відчували і заробітну плату, і соціальні проблеми вирішували. 

Коли я був обраний губернатором, я зрозумів, що головний напрям, який має бути у мене в роботі, це економіка. І головне завдання – це підняття сільського господарства, вугільної галузі, металургії і енергетичної галузі, машинобудування. 

Але розуміли, що основа всього цього закладена в енергоносіях. І перший наш візит з Євгеном… моя дружина, його дружина, два наших помічника взяли літак ЯК-42 в 1994-му році в листопаді місяці, з відомаЛеоніда Даниловича Кучми, президента України, я подзвонив йому особисто. Я запитав у нього дозвіл на те, щоб я відбув з відрядженням до Туркменістану, безпосередньо до президента Туркменії Ніязова (Сапармурат Ниязов, президент Туркменистана – НБН). 

У Леоніда Даниловича чого питав це питання (разрешение на визит в Туркменистан – НБН). Тому що я був на державній посаді, це по-перше, а по-друге, з точки зору моралі, президент ще не зустрічався, новообраний наш президент України з президентом, своїм колегою, вперше наносили візит. Він дозволив нам, і ми поїхали туди. Головне питання, яке ми поставили перед Туркменією, – розуміючи, що Туркменії потрібен метал, Туркменії потрібні машини, Туркменії потрібно багато обладнання, яке виробляється донецькими підприємствами, у тому числі і харчі. 

І ми домовились, зустрілись з Ніязовим, зустрілись з його віце-прем’єрами, зустрілись з Кабінетом Міністрів, і домовились що газ, який в Туркменії, – на той час вже лунало кругом, що Туркменія багата газом, – ми будем получати в Донецьку область напряму. І розрахунки наші, як домовлялись, будуть частково грошима, так і бартером. Тією продукцією, яка необхідна буде Туркменії. 

Ми почали готувати контракти, і десь через півроку до України приїхав з офіційним візитом президент Туркменії, пан Ніязов. І я, будучи в делегації, в державній делегації, зустрічаючи його біля Маріїнського палацу, він тоді підійшов до мене і поздоровався особисто. До Леонід Даниловича повертається і каже: «Із Щербанем ми будемо працювати з регіоном Донецьким напряму. Леонід Данилович, будь ласка, тому що ми розуміємо, наскільки це промисловий регіон. Ми знаємо, яка там продукція є і домовилися, що ми будемо отримувати продукцію від Донецької області». На що Кучма сказав: «Ну, добре. Домовилися значить домовилися». 

Почались переговори. Почали ми працювати, але складнощі були. В тому числі, ринок газу уже був занятий, в тому числі і російськими компаніями: «Газпромом», «Ітерою», «Республікою». Ми почали працювати з ними, час не гаяли, в тому числі готуючи документи до співпраці з Туркменією. Особливо багато газу постачалось, Донецька область потребувала тоді 16 млрд кубометрів газу, ми працювали, з «Ітерою» працювали. Працювали з «Республікою», працювали з «Газпромом». Деякі підприємства області працювали самостійно напряму. 

Дивлячись на те, що відбувається в області, коли вугілля закуповують наші підприємства за кордоном, по ціні значно вищій, ніж є вугілля власне, яке добувають в Донецьких шахтах, ми вирішили. Я запросив до себе на роботу Гайдука Віталія, якого знав ще років десять до того як економіста, запросили до роботи провідних вчених Донецької області. І тих, хто мав не тільки дисертації, а й відповідні знання в галузях Донецької області, в економіці, запросили їх, щоб створити таку модель, коли не бартер, не напівфабрикат буде віддаватись за кордон на експорт, і заробляться кошти будуть. 

А на той час це були не кошти, а були колготки жіночі, були «відіки», були телевізори, якісь харчі, які нікому не потрібні. Ми розуміли, що нам потрібно заробляти кошти, виплачувати людям заробітну плату, і вирішувати всі ці соціальні питання, які стояли перед Донецькою областю. І ми вимушені були створювати структуру, яка б взяла на себе обов’язки не тільки державного збутового підприємства й постачального підприємства, а й могла між собою зв’язати стосунками економічними всі підприємства області. 

Наведу я приклад: є два комбінати, «Азовсталь» виробляє сляби (сляб – полупродукт металлургического производства, представляющий собой стальную заготовку прямоугольного сечения с большим отношением ширины к высоте; предназначены для прокатки листовой стали – НБН). Сляби відправляє за кордон, продає їх по дешевим цінам. В той час як сляби необхідні комбінату Ілліча (ММК им. Ильича – НБН) для того, щоб прокатати штрипси, це заготовка для труби Каспійського заводу, який виконував тоді завдання на 15-20%, не більше. І дивлячись на все це, вугілля стояло, горіло вугілля, не виплати заробітної плати шахтарям, ми вимушені були проводити наради. Бесіди проводили окремо з кожним керівником підприємств, величезних підприємств, розуміючи те, що на кожному підприємстві не меньше як 30-60 тисяч людей працюють – на великих гігантах і в тому числі на об’єктах вугільних. 

І ставили задачу перед ними, щоб виробляти все у власній області, і віддавати тільки готову продукцію за межі області. Таким чином могли виплачувати заробітну плату і всі інші проблеми. Для цього ми почали відпрацьовувати питання. 

Чого саме напряму з Туркменією працювали? Нам було вигідно працювати напряму тому, що ціна значно нижча. Сьогодні читаючи пресу і в тому числі виступи деяких депутатів, дивлячись на те, що ми там з «Ітерою» (российская компания, крупнейшим акционером которой в те годы был бизнесмен Игорь Макаров – НБН)…

У нас не було непорозумінь з «Ітерою». Якраз з «Ітерою», я даю всім зрозуміти, і адвокатам у тому ж числі, з «Ітерою» нам було вигідно працювати тому, що ЕЭСУ (корпорация «Единые энергетические системы Украины», которой руководила Тимошенко – НБН) була «прокладкою» між нами з «Ітерою», і частина залишалася як раз ЕЄСУ, а не в «Ітері». А «Ітера» давала по дешевим цінам газ. 

Тому,ъ ми нікого не хотіли бачити окрім закордонних постачальників газу й енергоносіїв,і ще не було тоді «Індустріального союзу Донбасу» ((ИСД, «Индустриальный союз Донбасса» – корпорация, идея создания которой в 1995 году принадлежала Евгению Щербаню и авторитетному бизнесмену из Донецка Ахатю Брагину (убит в октябре 1995 года). Также создание ИСД связано с именемАлександра Момота, который, как и Щербань, был убит в 1996 году (16 мая). Первичный капитал ИСД заработал на продаже природного газа промышленным предприятиям Украины, преимущественно Донецкая область – НБН), але тоді народилась думка така, що треба об’єднатися не тільки через наради там якісь, бесіди окремі. Треба було створити структуру. 

По-перше, була думка така, щоб ввести туди засновниками всі величезні підприємства та обєдання Донецької області. Але потім ця думка у нас розвіялась, тому що не буде цілком відповідальності. Це буде величезний колгосп – вся Донецька область, але відповідальності не буде ніхто нести. І тому створили комерційну структуру, в яку увійшли самі провідні вчені, взяли до керівництва цієї структури. 

Взяли ми Момота Олександра. На той час я його знав десь з 1985-го року. Уже в 1990-му році Момот Олександр мав величезні особисті статки. Він займався комп’ютеризацією. Ця людина була дуже інтелігентна, жодного мату выд нього ніколи чути не було, як пише преса, що він з кимось там лаявся і зустрічався. Це в третьому поколінні інтелігентна сімя. Ми взяли Олександра розуміючи на скільки він продвинутий в питаннях програм, забезпечення програмами. 

Ну, наприклад, у мене в кабінеті була величезна «простинь» величезного розміру бумагою, на якій були намальовані усі підприємства області, були стрілки – куди хто і що везе, як ідуть гроші з тим, щоб дійсно залучити всі підприємства до спільної і загальної роботи на благо Донецької області. 

Перший мій візит, як тільки я був обраний, був до Дніпропетровської області. В 94-ому році. Я чув, що в Дніпропетровській області значно йде вперед сільське господарство. Я зібрав своїх голів районних державних адміністрацій, подзвонив Павлу Івановичу Лазаренку і ми зустрілись і домовились, що я до нього привезу делегацію познайомитися з досвідом, який має Дніпропетровщина в сільському господарстві. Ми приїхали в Дніпропетровськ. Нас водили по фермам, показували нам підприємство наукове, показували переробні підприємства. Нам показували торгівлю. 

Я побачив, що дійсно були приклади, що заслуговували на увагу, але була й чиста бутафорія. Я пам’ятаю ми на підприємство торгівлі зайшли, а там все викладене – банани, ананаси і так далі. І я питаю директора магазину: це у вас кожен день так? -Ні, тільки сьогодні до вашого приїзду. Ну розумію, що це «Потемкинские деревни». 

З Павлом у нас стосунки були не дружні, але були чисто так, службові. В лютому місяці 1995 року перший візит до Донецької області був здійснений президентом України. І Павла Івановича не зустріли на кордоні. Особисто я не зустрів, на що він був дуже обурений, образився, проявив свої амбіції, і десь через пітори години залишив засідання, яке проводив президент, і повернувся в Дніпропетровську область. 

ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ.

Стенограммы допросов предыдущих свидетелей бизнесмена Сергея Зайцева:

«ЛАЗАРЕНКО НЕ НРАВИЛОСЬ, ЧТО «ДОНЕЦКИЕ» ОБХОДЯТ ЕГО ПО БИЗНЕСУ». ДОПРОС СВИДЕТЕЛЯ ЗАЙЦЕВА ПО ДЕЛУ ОБ УБИЙСТВЕ ЩЕРБАНЯ. ЧАСТЬ 1.

«ЛАЗАРЕНКО ПЛАКАЛ, РАССКАЗЫВАЯ, КАК РАЗДЕТУЮ ЮЛЮ МУЧИЛИ УРКИ». ДОПРОС СВИДЕТЕЛЯ ЗАЙЦЕВА ПО ДЕЛУ ОБ УБИЙСТВЕ ЩЕРБАНЯ. ЧАСТЬ 2.

«ОН СКАЗАЛ, ЧТО ЭТА ЛОШИЦА УПЛАТИЛА ТРЕШКУ». ДОПРОС СВИДЕТЕЛЯ ЗАЙЦЕВА ПО ДЕЛУ ОБ УБИЙСТВЕ ЩЕРБАНЯ. ЧАСТЬ 3.

«Проблемы Лазаренко и Тимошенко были решены убийством Щербаня». Допрос свидетеля Зайцева по делу об убийстве Щербаня. Часть 4.

и бизнесмена Игоря Марьинкова:

СВИДЕТЕЛЬ ИГОРЬ МАРЬИНКОВ ОБВИНЯЕТ ТИМОШЕНКО В УБИЙСТВЕ ЩЕРБАНЯ. ПОЛНАЯ СТЕНОГРАММА ДОПРОСА. ЧАСТЬ 1.

«ТИМОШЕНКО ПИЛА ЧАЙ С КУЧМОЙ. И НЕ ТОЛЬКО ПИЛА». СТЕНОГРАММА ДОПРОСА СВИДЕТЕЛЯ МАРЬИНКОВА ПО ДЕЛУ ОБ УБИЙСТВЕ ЩЕРБАНЯ. ЧАСТЬ 2.

«ОНА БЫЛА В ЛУИ ВИТОНЕ, И ОТ НЕЕ ПАХЛО НЕ ГУЧЧИ, А ШАНЕЛЬЮ». СТЕНОГРАММА ДОПРОСА СВИДЕТЕЛЯ МАРЬИНКОВА ПО ДЕЛУ ОБ УБИЙСТВЕ ЩЕРБАНЯ. ЧАСТЬ 3.

«ПЛАТЕЖКА «ЗА УБИЙСТВО ЩЕРБАНЯ». СТЕНОГРАММА ДОПРОСА СВИДЕТЕЛЯ МАРЬИНКОВА ПО ДЕЛУ ОБ УБИЙСТВЕ ЩЕРБАНЯ. ЧАСТЬ 4.

«Я НЕ СООБЩИЛ ОБ УБИЙЦАХ ЩЕРБАНЯ, ПОТОМУ ЧТО БОЯЛСЯ ЗА СВОЮ ЖИЗНЬ… ЭТО ВОЛЧЬЯ СТАЯ». СТЕНОГРАММА ДОПРОСА СВИДЕТЕЛЯ МАРЬИНКОВА ПО ДЕЛУ ОБ УБИЙСТВЕ ЩЕРБАНЯ. ЧАСТЬ 5.

«ПАША СКАЗАЛ, ЧТО ЖИЗНИ ЮЛИ УГРОЖАЕТ ОПАСНОСТЬ». СТЕНОГРАММА ДОПРОСА СВИДЕТЕЛЯ МАРЬИНКОВА ПО ДЕЛУ ОБ УБИЙСТВЕ ЩЕРБАНЯ. ЧАСТЬ 6.

Следите за свежими новостями НБН на Facebook.