Втiм, сам Винничук не має часу купатися у променях слави. Крiм усього, вiн активний критик нинiшньої влади, а його регулярнi iронiчнi й зухвалi полiтичнi виступи заважають добре спати багатьом владоможцям. Сьгоднi Юрiй Винничук — наш гiсть, i ми говоримо з нами саме на полiтичнi теми.
— В одному з iнтерв’ю я прочитала такий ваш прогноз: “Восени вiдбудуться парламентськi вибори. Влада, розумiючи, що виборiв не виграє, буде вдаватися до грубих фальсифiкацiй. Це викличе нову хвилю народного гнiву i на цьому кар’єра Януковича закiнчиться”. Що ви тепер у зв’язку з цим можете сказати?
— Скажу малоприємну рiч. Мiй оптимiзм розбився об одну прикру реальнiсть, яку я збагнув лише недавно: наша опозицiя насправдi не дуже вiдрiзняються вiд регiоналiв. У мене iнколи навiть таке враження складається, що кожен iз них таємно мрiє стати Януковичем. Ось тому люди це iнтуїтивно вiдчувають i не вiрять полiтикам, навiть опозицiйним. А тому поки що не готовi бунтувати по-справжньому.
Iсторiя з тушками Табаловами мене узагалi приголомшила: ми ж не повiй вибирали, а депутатiв. От в Iталiї колись вибрали проститутку Чичолiну, i вона не соромилася того, що проститутка, вiдверто демонструвала свої цицьки. А цi спочатку вдають, що вони непорочнi херувими, а потiм продаються. А тодi вже демонструють свої костюми i годинники. Вони не мали жодного права мiняти орiєнтацiю. Жванiя белькоче про якесь “право вибору”. Нема у них жодного права. Це у нас є право вибору, а вони своє право нехай запхають в одне мiсце.
Ось днями народний депутат Олександр Бригинець покинув новорiчне святкування “Батькiвщини” лише тому, що забаву вели двома мовами, а на сценi крутили задницями “пающiє труси”. “Не маю нiчого проти росiйської, — пояснив вiн, — але не на заходi фракцiї, яка вiдстоює українську мову”. Замiсть того щоб зiбратися скромно у своєму колi, цi нашi скороспеченi вождi вирiшили, що вони нiчим не гiршi вiд “бiло-голубих”. Чому б їм не порозважатися пiд московську попсу?
Бiльшiсть опозицiонерiв i регiонали — одного поля ягоди. Вiдмiнностi мiж ними не надто виразнi, i сповiдують вони тi самi цiнностi: попса i грошi.
— Ви вiдчуваєте сповзання України до такої ж диктатури, як у Бiлорусi або тiєї, яка була в СРСР?
— У вiк iнтернету i мобiльного зв’язку це вже неможливо. Винятком можуть бути такi тоталiтарнi заповiдники, як Куба i Пiвнiчна Корея. Нас, правда, уже не ведуть пiд примусом у свiтле майбуття, зате тихенько ведуть у глухий феодалiзм. Уже маємо короля i його кронпринцiв, королева, щоправда, в опалi, зате є барони i барончики, князi i князьки, графи i графинчики, а усiляких “швальє” хоч гать гати. При чому цей феодалiзм не європейський, а середньоазiйський: до влади допускаються лише вихiдцi з одного аулу.
Воно може бути тупе як валянок, але своє. Час вiд часу цi валянки переставляють мiсцями саме через їхню тупiсть, i це називається проведенням реформ. А щоб валянки рухалися у правильному напрямку, їм на допомогу приходять лаптi: Саламiтiн, Калiнiн, Азаров, Арбузов, Колобов. А що може народитися доброго iз такого симбiозу?
— Що має статися, аби люди вiдчули, що країна почала рухатись у правильному напрямi?
— Можна тiльки подивуватися, а потiм хiба вжахнутися, яка велика, ба навiть печерна лють нуртує в українцях, скiльки лайок, матюкiв i прокльонiв фонтанують щоразу, коли мова заходить про депутатiв, причому не важливо, якої полiтичної сили. Дiйшло до такої межi, за якою свiтить хiба нова гайдамаччина. Народ готовий знову “рiзать усе, що паном звалось”.
Як на мене, бунт проблеми не розв’яже, не зробить нас мудрiшими чи охайнiшими.
— Хто винен у такiй ситуацiї?
— Народ не має тiєї свiдомостi, яку вiн мав у минулому. Українцi ХIХ столiття — це ще високоморальнi, масово непитущi й побожнi люди, якi бережуть традицiї, мову, шанують старших, хазяйновитi. Але — несвiдомi свого українства. Коли дiйшло до можливостi вибороти свободу пiд час московсько-української вiйни 1918 —1920 рокiв, то iдею державностi несли сiчовi стрiльцi. Юрко Тютюнник, займаючи українiзацiєю фронтових вiйськ, писав, що коли вiн скомандував: “Українцi! Два кроки вперед!” — вийшло кiльканадцять, “Малороси!” — вийшло вже кiлькадесять, а коли вигукнув “Хохли!” — виступило кiлькасот. Причина тодi була зрозумiла: при тiй цензурi, яка iснувала на початку ХХ столiття i при цiлковитiй заборонi мови у ХIХ столiття iнтелiгенцiя не мала змоги впливати на свiдомiсть народу.
Iнша ситуацiя нинi. Iнтелiгенцiя має змогу впливати, має засоби, але — не знаходить слiв.
— Який ваш рецепт розвитку України?
— Я бачу, що iншого рецепта, крiм того, який застосував колись Мойсей для свого народу, для нас не iснує. Минув 21 рiк, ще зосталося 19 блукати пустелею, доки не вимруть усi зараженi совєтською бацилою. Ми мусимо змiнитися ментально.
Українцi, на жаль, за роки колонiалiзму зазнали величезних втрат. Досить порiвняти 1912 рiк iз 2012-м i побачите, де ми опинилися. Нагадую в 1912 ми мали Богдана Лепкого, Михайла Грушевського, Володимира Липинського, Володимира Гнатюка, Миколу Леонтовича, Володимира Винниченка, Дмитра Донцова, Ольгу Кобилянську, Гната Хоткевича, Миколу Вороного, Олександра Олеся, Василя Стефаника, Михайла Яцкова. Ще жили Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Iван Франко, IванНечуй-Левицький, Панас Мирний!
А що ми можемо протиставити цiй плеядi у 2012 роцi? Жодного iсторика рiвня Грушевського, жодного публiциста рiвня Донцова, жодного етнографа рiвня Гнатюка, жодного композитора рiвня Леонтовича, жодного письменника рiвня Франка або Винниченка. Народ зостався сам на сам, а елiта все ще перебуває у пiдлiтковому вiцi. Хiба, наприклад, у мiжвоєнний перiод у Галичинi хтось бачив таке на селах, щоб люди скидали смiття де тiльки хочуть: у балку, в лiс, в рiчку? Люди тодi навiть дверей не зачиняли на ключ, а приставляли до них палицю, i це означало, що господарiв нема.
— На вашу думку, Янукович як Президент — не може, не хоче чи не вмiє?
— Думати можна рiзне, а правда може бути iнакша. Часто такi люди у своєму колi дуже милi, компанiйськi. Менi Янукович не здається таким залiзним господарем, яким його намагалася змалювати Герман. Це просто важкий тупий предмет, неосвiчений, невихований, недалекий. Але керований. I там, звiдки ним керують, знали добре, чим їм пiдходить саме вiн. А всi iншi — це статисти, люди, якi в жоднiй iншiй країнi нiколи б не зробили такої кар’єри. Який господарник з Азарова, Бойка чи Колесникова? Це ж люди з минулого, сучаснi неуки. Вони умiють лише освоювати грошовi потоки, а не економiкою керувати.
— Як вважаєте, пiдозри, що партiя “Свобода” вигiдна Януковича виправданi?
— Я скажу таке. Коли Кучма балотувався проти комунiста Симоненка, на телебаченнi нi з того нi з сього почали з’являтися фiльми про Голодомор, розстрiли й iншi злочини комунiзму. До того часу такого не було! Там коли-не-коли щось показали. А це щодня.
На наступних президентських виборах може бути те саме. Тiльки вже пiдуть кадри про лютих бандерiвцiв, “смерть жидам-москалям”. Вiдразу знову органiзують напiвмертвий “Тризуб”, який самi ж кагебiсти й створили. А потiм ця органiзацiя агiтувала за Кучму i за аграрiїв. Одне слово, якщо Тягнибок пiде у президенти, усе стане зрозумiлим.
— Що для вас Україна?
— Я її страшенно люблю, але вона мене доводить до сказу — вся Україна, вся її iсторiя. Це дивовижна iсторiя народу, який столiттями не мiг зiбратися докупи i впорядкувати свої намiри та бажання створити державу. Великий народ, якому судилося мати немудрих вождiв i володарiв. Трагедiя в тому, що й досi у нас нема лiдера, а тi, що вигулькнули в 2004-му, не виправдали себе. Невдахи вершать нашу долю: як не бухгалтер Петлюра, то бухгалтер Ющенко, то екс-зек Янукович. Але виннi у цьому, мабуть, ми самi, бо таких обираємо. Тому вчитись нам треба i книжки читати. Це таки доможе нам стати мудрiшими.
Ксенiя ПIДГIРНА
21 ответ
— На вашу думку, Янукович як Президент — не може, не хоче чи не вмiє?
— Думати можна рiзне, а правда може бути iнакша. Часто такi люди у своєму колi дуже милi, компанiйськi. Менi Янукович не здається таким залiзним господарем, яким його намагалася змалювати Герман. Це просто важкий тупий предмет, неосвiчений, невихований, недалекий. Але керований. I там, звiдки ним керують, знали добре, чим їм пiдходить саме вiн. А всi iншi — це статисти, люди, якi в жоднiй iншiй країнi нiколи б не зробили такої кар’єри. Який господарник з Азарова, Бойка чи Колесникова? Це ж люди з минулого, сучаснi неуки. Вони умiють лише освоювати грошовi потоки, а не економiкою керувати.www.youtube.com/watch?v=qn_svW4bMKk
Не в бровь, а в глаз. Сущая правда.
Настоящий писатель — совесть нации!!!
выбрали на свою голову, предмет неподдающийся никакому логическому обьяснению, к тому же менталитет у предмета зековский…
Мудрый,умный, порядочный. Как приятно, что у нас ещё есть такие люди. И главное, оценка ситуации совпадает с тем, что хотело бы сказать большинство людей. Такие люди дают надежду
Шановна громадо, ознайомившися з думками пана Винничука стосовно нашого сьогодення — негаймо сідаймо, й починаймо плакати гірко й багатоводно. Я люблю читати художні, надполітичні твори Юрія Винничука,та із задоволенням сміюся з його саркастичних жартів щодо режиму. Але в цьому інтерв*ю Винничук, на жаль, продемонстрував свою підтримку противсіхства. Він пропонує нам 40 років, за прикладом Мойсея, блукати пустелею, аби вимерли покоління й народилися нові. Хай митець, філософ, відлюдник робить вибір для себе, за бажання йде в пустелю на 40 років, блукає, вмирає, народжується в іншому тілі. Але ми зараз не базікаємо за кавою. Більшість громадян хоче домогтися гідного життя за свого життя і за життя вже народжених дітей. Кроки до досягнення цього є можливими. І ми підтримали й підтримуватимемо кроки опозиції, доки ці кроки будуть вірними, якщо треба, підштовхуватимемо ці кроки. Якою б “такою-сякою” не була, чи не здавалася наявна політична опозиція. Ганьба противсіхам! Звичайно, як кажуть у таких випадках, крім пана Винничука, шанованого у якості художнього письменника, що й мусить бути його справою.
Так. Насмілюсь заперечити Юрію Вінничуку. Не можна чекати ще, як він каже, 19 років. Ті молоді люди, що голодували на граніті, проводили акції “Україна без Кучми”, зрештою здійснили “Помаранчеву реврлюцію”, хоч і пам”ятали, і знали, що таке Радянський Союз, — все ж були більшими патріотами, не рабами аніж нинішнє покоління (тодішнє майбутнє) молодих людей. В їхніх серцях не було рабської покори, рабського страху і йшли вони за велінням серця і розумінням того, що вони роблять. В той час, як Мойсей водив своіх (як прийнято про це говорити) задля того, аби вивітрити в них страх рабства. У наших же — вивітряться рештки патріотизму, любові до своєї Батьківщини. Бо вже зростає покоління, для якого ці речі не вартісні. В їхніх очах — гроші, гроші, гроші, пиво, баби… Просто так, без “бабла” навіть копійчаного, вони не вийдуть на жодні протести. Жадібність і байдужість загублять Україну Тоді оті, що нав”язали нам отой “тупий предмет” знову заповзуть, розповзуться по ній і зжеруть все. Адже й ті, яких водив Мойсей, зрештою, заповзли туди, де не сіяли, не жали, не будували! То ж навіщо ще 19 років блукати.
http://gazeta.ua/articles/politics/_ukrajinci-vzhe-gotovi-do-povstannya-kohanivs kij-nazvav-8-pravil-dlya-revolyuciji/483346
прочитав сам — перешли іншим!
“Українці вже готові до повстання” — Коханівський назвав 8 правил для революції
На думку Коханівського, після революції в Україні має запанувати консервативна президентська республіка. Фото: sd.org.ua
На думку Коханівського, після революції в Україні має запанувати консервативна президентська республіка. Фото: sd.org.ua
“Руйнатор Леніна” націоналіст Микола Коханівський опублікував сьогодні на своїй сторінці у фейсбуці 8 правил для борців за справедливу Україну.
“Кількість силових протистоянь із міліцією зростає. Майже щодня бійка, затримання, новий привід для акції протесту. Відбувається зростання відверто революційних настроїв. Але для загострення ситуації треба міняти методи і тактику протистояння”, — написав Коханівський. Далі чоловік виклав 8 правил.
Активіст пише, що влада керує вдень, а націоналісти вночі. За його словами, для акцій прямої дії вночі не потрібні повідомлення до міськради, це безпечніше й ефективніше.
“Частину з цих пунктів я у когось перебрав, частину сам написав, — розповідає Gazeta.ua Коханівський. — Переконаний, що зараз акції протесту повинні бути і публічними, і паралельно підпільними. Наша країна зараз перебуває у режимі внутрішньої окупації. Вчорашні події — це лише підтвердили, що наша влада йде за путінським і лукашенківським сценарієм і намагається нам вказати на місце рабів. Міліція наплювала на Конституцію і грубо побила як простих громадян, так і народних депутатів”.
Націоналіст радить уникати безпосереднього контакту з переважаючими силами міліції, переймати досвід європейських акцій, де бійки з поліцією відбуваються лише на відстані. Жодних штовханин.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У 2013 влада буде здаватися у Митний союз. На цьому тлі в Україні і можуть розгорнутися повстання — Корчинський
“Це мій заклик до підпільної боротьби з існуючим режимом, — пояснив він. — Таким чином ми будемо підштовхувати народ до революції, час якої уже настав. Останні два роки я постійно закликаю до повалення цього внутрішнього окупаційного режиму, бо він переростає у прямий окупаційний режим. І якщо влітку Медведчук поведе нас під цей Митний союз, то це вже пряма окупація буде. Хоча ці режими окупації між собою мало чим відрізняються”.
На думку Коханівського, народ уже готовий до революції.
“Я постійно спілкуюся з різними людьми й знаю настрої суспільства, — сказав Коханівський. — Усі мої найрадикальніші промови народ зустрічає позитивно. Тому я знаю, що заклик на повалення режиму в народу є, і я думаю, що він отримає позитивну відповідь. Для революції треба зовнішній ворог, який уже є і лідери. Лідерів не вистачає. Але вони можуть з’явитися будь-якої хвилини. Тоді й станеться загальнонаціональне повстання”.
Після революції в Україні має запанувати консервативна президентська республіка.
“У країні буде комбінована економічна модель, про яку писав Микола Сціборський у своїй “Націократії”, — пояснив активіст. — Влада буде більше у руках президента. Давати стовідсоткову гарантію, що прийдешня людина буде ідеальним правителем не можна, але зараз в України немає іншого шляху. Ми можемо або скотитися в ніщо, мова буде втрачена, нація знищена, або відбудеться революція, після якої прийдуть справжні лідери нації, які наведуть свій порядок у своїй країні. Я за це молю бога”.
Решта пунктів від Коханівського:
Коли починають усіх “пакувати” і немає можливості допомогти товаришам — виривайся і тікай. Запам’ятай — на волі ти зможеш допомогти ув’язненим, у камері ні! Вирватись і втекти — у цьому більше героїзму, ніж “героїчно” сісти в тюрму.
Не давати БУДЬ-ЯКИХ свідчень. Навіть самі безневинні свідчення про себе чи інших учасників події будуть у суді використовуватися проти тебе. 80% кримінальних справ збудовані на свідченнях підозрюваних.
Ворог має нести збитки. Хоч мінімальні, але матеріальні втрати. Це має бути завданням акцій прямої дії.
Не витрачати час на симуляції. По-перше, це безсенсово. По-друге, на цьому поприщі дуже багато конкурентів, які зазвичай перемагають у цьому жанрі.
Проявляй солідарність із Політв’язнями, незалежно від того, з якої вони тусовки. Жертвуй грошима. Якщо українці нарешті зможуть самі фінансово підтримувати власний повстанський рух — це перший крок до перемоги.
Будь готовий кинути все і податись у “біга”. Заздалегідь продумай надійні варіанти, де можна пересидіти.
Джерело: <a href=”http://gazeta.ua/articles/politics/_ukrajinci-vzhe-gotovi-do-povstannya-ko hanivskij-nazvav-8-pravil-dlya-revolyuciji/483346”>Gazeta.ua</a>
Юрий Винниченко настоящий патриот Украины, умный, образованный и скорее всего порядочный человек. Все комментарии представителей модератора, КГБ или безграмотных балбесов понятны. Чтобы оценить такого человека нужно понять предмет о котором идет речь. Это для Вас господа критики похоже недостижимо или вам этого не приказано теми от кого вякаете.
В основному згідний з автором.
Але фактично країни (Україну=Укранію=Урканію) вже поділили “маланці”, які домовились з “Рашею” і “великим”(і нікчемним) Пу. Чистий торг, ніяких інших мотивів, властолюбиві дегенерати захопиди світ.
Капут всьому людству, в тому числі і іудеям. Аргументів — безліч.
Не має змісту цитувати — афера з долларизації світу, “ізбраннысть” крихітної частини людства, ( а тому) заборона володіння ядерною зброєю (чому я можу а ти НІ — “НЄ РЕКОМЕНДУЕТСЯ”) тьху і тільки.
Роги дегенератів стирчать з усіх “мішків” — МВФ, ОПЕК, НАТО, Давос(отчёт смотрящим),
кляте СНГ ….
я хоть и далек от политики, но мужик красава! Все четко, особенно о “нашей” оппозиции! Молодец, вот такого бы нам лидера с таким мышлением. Жаль Черовола грохнули……
Погоджуюся з “Д.Ф.”, “Заперечую” — приклад з Моїсеєм невдалий і некоректний, тому що не можна порівнювати рівень інформаційного розвитку суспільства кількатисячолітньої давнини і 21 століття. Пригадаймо роки “перебудови” — десятиліттями совкова т.звана “інтелігенція” снобістськи-зневажливо ставилась до “торгашів”; слова “бізнес”, “кар’єра”, “підприємництво” вважалися синонімами “загниваючого капіталізму”… Однак достатньо було системно дозволити підприємництво, приватну власність, просто заробляти гроші за свою працю — і вистачило 2-3х років, щоб 2/3 представників тієї ж самої “інтелігенції” прекрасно навчилися торгувати (і не тільки, в ті часи було місце і науково-технічним розробкам, тощо). На жаль, “вільний ринок”, “вільна конкуренція” були (і лишаються) не до вподоби армії паразитів-функціонерів, які зробили все, щоб як і в совкові часи, найвищу ринкову ціну мали не підприємницькі ідеї, інтелект, а “крісло”, право підпису і право сили…
Згадаймо 2004 — лише півроку вистачило, щоб майже половині населення України прокинутися і відчути себе громадянами, вільними людьми. Без сучасного рівня інформаційного забезпечення Майдан був би неможливим. На жаль, вже не завдяки, а внаслідок продажності більшості журналістів, політолухів і тих самих сучасних ЗМІ, противникам реформ і демократії досить швидко вдалося посіяти в людей зневіру і байдужість і відкинути суспільство назад. Чому я навів ці приклади — дуже часто політологи, історики, полюбляють бездумно проводити якісь історичні паралелі, забуваючи при цьому, що суспільство, світ розвивається і змінюється в наш час набагато швидше, ніж в давні часи.
Партия регионов это надводная часть айсберга. А оппозиция подводная. За какую из них не голосуй все равно выйдет партия регионов. По другому просто не получится. Все нормальные люди это давно поняли. А спасение всех в счастье каждого. Каждый обязан быть счастливым. Любой лишний день прожитый вами и вашими близкими это плевок в сторону нашей власти. А если вы ещё в этот день и денежек заработали или ещё чего хорошего для себя и своих близких сделали, то вообще нет слов. Давайте не забывать наше прошлое. СССР обрушили в конечном счете не Бандеры с Шухевичами. Их роль в истории ещё более сомнительна, чем допустим той же Тимошенко. Союз прикончили мы с вами. Маленькие и гордые несуны, через проходные зловещих казенных предприятий. Когда захотели жить счастливо. Вот и давайте с накатанной дорожки не сворачивать. Ты здесь хозяин а не гость возьми с работы хотя бы гвоздь. Такой должен быть наш девиз. С автоматами пусть бегает кто хочет. А мы им патроны продавать будем. А также бинты и йод.
Винничуку та іншим перечитати б Льва Толстого “Війна і мир”, де він пише, хто такі лідери, звідки беруться, куди заводять свої народи, від лідерів одна біда — Наполеон, Гітлер, Ленін, Сталін, Горбачов. Наприклад, Брежнєв лідером не був і поки був при глуздах СРСР розвивався, пішли в історію голод і бунти. І це був позитив у країні перманентного голоду. Кучма лідером не був, він був технічним виконавцем і його перший срок пройшов з плюсом, потім приклад лідера Єльцина на нього в плинув негативно, скотився до банального злодія. Далі доля нагородила лідером, якби хоч одним, а то зразу двома. Тепер знову лідер, тільки не країни, а шайки. Жоден з успішних політиків розвинутого світу не є лідером — тільки технічним виконавцем певних державних функцій. Тому не треба нам шукати лідера, а якщо хтось в лідери лізе, відщтовхувати. Вже якщо прийдеться чекати 15-го року, то слідуючим президентом має стати успішний адміністратор або бізнесмен не олігарх. Його до влади можуть привести “обездолені” бізнесмени, якщо обєднаються. В чому солідарний з Винниченком, це те, що наш народ винищили настільки, що він вже нездатний регенерувати дійсну еліту
В отличие от папередников нынешняя провладная банда грабит страну системно, целенаправленно, настойчиво и результативно. Для них нет мелочей: отжать киоск, 30 000 га земли или системный бизнес. Вымогатели действуют по принципу — “30% отдай нам. А, ты говоришь, что ты член семьи? Тогда отлично — отдавай все 50%, ведь ты член семьи !”. Такая системность грабежа завораживает — они имеют хороших начштабов, менеджеров и командиров. Эта шобла пришла не на время, а навсегда, и не надо себя тешить и ставить шобле временные рамки грабежа. Это как голодомор, когда парочка продразверстников ставила раком все село, как несколько фашистских конвоиров вело сотни пленных на расстрел — и никто не сопротивлялся. Хребет сломлен. Сопротивления не будет — будет скулеж по углам и заискивание перед властным быдлом.
А кто оно такое это Жвания? И почему это хитрожопое все время щось белькоче? При любой власти востребованный защитник простого народа — миллионер!
http://www.radiosvoboda.org/content/article/24908548.html
шерше ля мусор!
Згуртовує народ не навчання а війна проти зовнішнього ворога…
…полностью согласен с Юрием Винничуком.
Очень хорошо, что есть патриот, который хорошо говорит и хорошо пишет. Теперь, ещё бы с десяток тысяч патриотов, которые умеют не только говорить…
А так получается просто Виннипух с разными читалками , считалками и пустым горшочком из-под мёда в сухом остатке.
” Вот горшок пустой он предмет простой…” теперь бери его и ходи по пустыне сто лет, а то, когда он был полным моя муза не хотела его отдавать, для опозиции берегла.
Сказочники, очень часто, приносят много вреда, особенно, в детские головки, искажая представление о реальном мире до неузнаваемости.
К тому же, когда историки и драматурги начинают руководить народами на свет появляются исторические драмы. История Украины яркий пример.