Один мій товариш днями поставив просте запитання: «А чому всі мовчать?» Стосувалося воно чистосердечної явки з повинною від голови адміністрації Президента Сергія Льовочкіна. Той повідомив журналістам, що його частка у власності групи каналів “Інтер” складає 20%. Те саме підтвердила прес-служба імперії Фірташа Group DF: «Новими акціонерами компанії Inter Media Group Limited стануть компанії, які належать Дмитру Фірташу і Сергію Льовочкіну». А прес-заява самого Інтера відкрила цифру оборудки: “Сьогодні Компанія K.H. Media Limited, що належить Валерію Хорошковському, уклала угоду щодо продажу 100% акцій компанії Inter media group limited виходячи з оціночної вартості 2,5 мільярди доларів США”.
Отже, державний чиновник Льовочкін, який у своїй декларації за 2011 рік засвітив заледве 7,736 мільйонів гривень сукупного доходу, легко виклав 500 мільйонів доларів?! Тобто заплатив 4 050 000 000 гривень і ще, напевно, залишив собі трошки на харчі, одяг і комуналку, щоб дотягнути до наступної скромної зарплати державного чиновника АПУ.
Якщо Льовочкін дійсно витратив 4 мільярди гривень за багаторазово переоцінений актив – то це зізнання у суперкорупції. Якщо ж усе купив сам мільярдер Фірташ, а 20 % записав (передав) держчиновнику Льовочкіну – тоді це така сама суперкорупція. І передача прав на управління телекорпорацією від глави адміністрації Президента в руки приватному багатію абсолютно не знімає факту КОРУПЦІЙНИХ дій.
Здається саме в цей момент півтори сотні юридично грамотних законотворців – депутатів від опозиції мали би строчити депутатські запити в СБУ, податкову і прокуратуру. Того ж дня, коли глава президентської канцелярії зізнавався у витраті 4 мільярдів на те, щоб забезпечити свободу слова і творчу незалежність журналістам Інтеру, усі опозиціонери мали би надіслати запити до генпрокурора або хоча б його заступнику правдорубу Кузьміну.
Тиша…
Коли Верховна Рада тим самим олігархам списала боргів на 25 мільярдів з їхніх же приватних обленерго, облгазів – опозиція і то більше шуму спробувала підняти. Не так в правоохоронних органах, як в телевізорі – але люди хоча б почули тоді правду про корупційні дарунки для олігархів.
У випадку мільярдної оборудки глави Президентської адміністрації з Фірташем опозиція зобов’язана кричати на всіх перехрестках. Півтора сотні депутатів ( а часами зо дві сотні) не можуть змінити закони чи зупинити нові ініціативи Банкової та Межигір’я, але вони зобов’язані ставити вголос правильні питання. Не купка журналістів сайту «Наші гроші» має вичитувати про нові «золоті унітази» для владних поміщиків у Віснику держзакупівель, а про факти тотальної корупції за бюджетні кошти цілодобово має волати, кричати, інформувати і запитувати в прокурорів та сама опозиція. Не з інтернету опозиція має дізнаватися про чергові вибрики «чорних стоматологів» та правильних пацанів нової генерації донецьких менеджерів, а інтернет-спільнота від опозиції має отримувати найсвіжіші викриття злочинних освоєнь коштів.
Опозиціонери часто нарікають на збайдужіння простих людей, які їх акції протесту масово ігнорують. А коли люди виходять висловити своє «захоплення від стабільності і чергового покращення», то не бажають бачити у своїх рядах політиків і їх партійних прапорів.
Це взаємне відторгнення пояснити дуже просто. Візьмемо приміром банальну українську зимову реальність. Адже, коли тисячі людей ламають руки й ноги на неприбраному льоді, коли тисячі людей розбивають свої авта на ямах і калічать себе в аваріях від цих ям-воронок, яких на українському бездоріжжі більше, ніж на дорогах війни, – тоді їх немає кому захистити. Страховики відмовляють, бо з такою кількістю виплат уся страхова система збанкротує, влада розводить руками, ніби у неї бабок не було й немає. Злочинність місцевої влади, комунальних служб і бездіяльність Укравтодору не розслідує прокуратура. Сама ж бо бездіє. І тут усе й так зрозуміло: бездіяльність прокуратури на цьому фронті компенсується надактивною і важкою щоденною працею по знищенню опозиціонерів та усяких «нєсогласних» з лінією партії одного регіону.
Коли б’ють трьох жінок-депутаток – це достатній привід вимагати позачергової сесії парламенту. Але коли щодня громадських активістів, небайдужих мешканців мікрорайонів, дрібних підприємців пресують і кидають в каталажку – тоді питання їх звільнення стає справою «самих невільних». Юридичний, правовий і депутатський захист — ой як би їм усім знадобився б! Але його немає.
У кожного нардепа є юридична служба та помічники, у кожної партії є свої юристи на місцях, в опозиції є свої фракції в місцевих радах – тобто тисячі людей, які б могли допомагати громадянам у щоденній боротьбі і захисті їх прав.
Якби опозиція реагувала на безправ’я та біди простих громадян, то ті самі ставали б у перші ряди опозиційних акцій і кликали б депутатів на свої марші та пікети.
Коли вищий адмінсуд крокує «по бєспрєдєлу» і відбирає мандати, видані народом на виборах – це щось із сфери абсурду в правовій площині і щось зі сфери державного перевороту по суті. Депутати опозиції просто зобов’язані реагувати на це і захищати депутатство і брата Балоги, і екс-губернатора Вінничини Олександра Домбровського. Але якби за два останні роки опозиціонери спромоглися налагодити дієву допомогу активним громадянам, які не бояться виступати проти необільшовицького режиму, то б і на цей випадок ліквідації делегованих повноважень двох політиків вийшли б сотні тисяч солідарних виборців. А так – це буде чергова поразка купки опозиціонерів супроти бульдозера репресивної машини.
Безправні громадяни не бачать у лідерах парламентської опозиції своїх захисників. Вони ніби захищаються від репресій у різних світах: люди у повсякденному житті, де продовженням правлячого режиму є податківець, суддя, міліціонер, чиновник «собезу», начальник ЖЕКу, а депутати — у печерському віртуальному просторі, де правлять бал урядовці, пшонки з кузьміними, «сім’я» та адміністрація. Якщо завтра прийдуть за Турчиновим чи Яценюком, Кличком чи Тягнибоком, то люди не підуть їх захищати – вони подивляться цей серіал по свіжоприватизованому владою телевізору.
«Слішкам далекі ані ат народа» — писав про них “поет” державного перевороту. Оскільки більшовики перейшли у нову фазу війни за утримання довічної влади, коли по-сталінськи ціль виправдовує будь-які засоби, то опозиція просто зобов’язана бути з народом. Якщо ж депутатська опозиція цього так і не второпала за ці роки «покращань», то й не повинна бути здивованою у майбутньому, коли терпець найтерпеливіших у світі громадян незалежної України колись увірветься. І нова опозиція вийде з народу і вийде з народом. І скаже старій: «ти кто такой? давай дасвідан’я».
Важное
27 апреля, 2025
18 ноября, 2024
28 августа, 2024
9 ответов
Сьогоднішня “апазиція” це натовп губошльопів, не більше
Вот так они и жили. У одного мама диплом оценивает, а потом он национальным банком управлял. Да как управлял? Столь «блестящего» менеджера не сыскать в банковском мире, там у них в Европах да Америках народы друг другу финансами помогают, банкиры в отставку идут из-за высокого процента на государственные бумаги, а тут у нас, треть золотовалютных резервов растратили и поворовали, …и ничего, теперь первый вице-премьер министр. У другого, того, что стоматолог, папа «бизнес планы пишет». Правда министры его о том не признаются, только вот «бизнес планы» те, настолько «профессионально» написаны, что их компании и банки растут сказочными темпами. Третий, с высокой трибуны заявляет, что пришел служить тому папе, что так удачно «нарисовал» бизнес империю своему сыну стоматологу. Вообще можно продолжать и продолжать, даже интересно как-то, прямо по Ульянову-Ленину все организовано. Их «и почта и телеграф» вместе с «Укртелекомом», национальный банк и кабмин, прокуратура и милиция с СБУ включительно, теперь вот и мощный телеканал прикупили, денег «потратили» много, но ни одной проводки по пенсионному фонду и налоговой, их бухгалтера не сделают. «Бизнес план» написанный их папой, того не предусматривает, а вы о какой-то декларации пишите. Да разве где в нормальном цивилизованном государственном аппарате подобный «фрукт» работал бы? Вот- вот, и я того же мнения, у них и президента такого нет, там и президент пошел бы в отставку, ну и прокурор с налоговым инспектором заодно, а у нас…? Так у нас они семья, им вроде все можно, семейственность предусматривает процветание семьи, когда наследуются не только имущественные права, а и приемы реализации тех самих прав…Вспомнили все с чего начинал их папа? Так теперь должны и представить себе, какие он им «бизнес планы пишет», да что остальным светит от подобных планов?
П.Романе свої права потрібно захищати самим, а якщо хтось у цьому допоможе, то дякувати, а не скиглити, що мало захищають. Як на мене, то потрібно жити за принципом “як не я, то хто?” і боротись до кінця, а не до останньої можливості.Тоді і громадяни достойні в країні будуть, і опозиціонери і журналісти…
И Фирташ, и Левочкин, и Хорошковский — это всё «Intelligence service» МИ-6, замыкающиеся на Ротшильда. В частности, Фирташ замыкается через «Group DF». Так что это такой себе междусобойчик — перекладывание из одного кармана в другой.
Беда укров в том, что они с этой оборутки не получат ничего. Ни одной копейки! Ни в виде налогов, ни в виде пошлины и т.д.
Другая беда укров, что 13 пакетов акций облгазов, контрольный пакет «Крымского титана» и Харьковскую ТЭЦ-5 Украина продала компании Фирташа примерно в 15 раз дешевле оценочной стоимости указанной медиа-группы Валерия Хорошковского!!!
http://vybor.ua/article/economika/gruppa-firtasha-stremitsya-k-politicheskom u-revanshu-s-vygodoy-transnacionalnyh-grupp.html
Когда-то искренне предложили посильную помощь юлиной ”Батькивщине”.
Колоритный дядя на ниве озвучил “взнос” — определенную сумму в $ или энное количество человек по 50 грн каждый в агитпалатки.
Наивность не моя главная черта, но от ТАКОГО просто окуеваешь.
Предлагаешь искренюю/бесплатную помощь, а тебе в лоб — плати.
Так что, все вы одним миром мазаны.
Ох… ну зачем же такую безграмотную чушь нести 🙁 Ну с каких пор “часть собственности”
эквивалентна “выкладыванию 500 миллионов”. Автору хорошо бы хоть немного изучить
основы экономики, про акции почитать, про оценочную стоимость, про интеллектуальную собственность.
В итоге: по сути, вроде, все верно. Но, увы, безграмотность текста убивает наповал и лишает статью всякой ценности.
Автор:-” Коли вищий адмінсуд крокує «по бєспрєдєлу» і відбирає мандати, видані народом на виборах – це щось із сфери абсурду в правовій площині і щось зі сфери державного перевороту по суті.”………….
Це повний крах системи правосуддя в Україні.Слідуючим кроком буде трудовий кодекс, який узаконить закріпачення найманих працівників.Ну а дальше зовсім просто, ми підемо славним шляхом країни без друзів-Північної Кореї.А хотілось би щоб Україна йшла шляхом Південної Кореї де у 60-70-ті роки “сеульське економічне диво” викликало неабиякий інтерес.
Вийшовши в авангард нових Індустріальних країн, Південна Корея до кінця
сторіччя хоче приєднатися до найбільш розвинутих країн світу. Практично
протягом життя одного покоління країна змогла піднятися на 11 місце у
світі за загальним обсягом ВНП (225 млрд дол., або 5,5 тис. дол. на душу
населення в 1992 р) та ввійти в десятку найбільших торговельних держав
(1992 р експорт оцінювався в 225 млрд дол., імпорт- 63,8 млрд дол). За
останні 30 років ВНП на душу населення в Південній Кореї виріс у 161
раз. Подібного рекорду ще не знали в світі. Тому Україні, яка почала
шлях свого незалежного розвитку та інтеграції в МПП, особливо важливо
врахувати уроки “східноазіатського дива”. Хочу подякувати Людмилі Михайлівній:-” Як на мене, то потрібно жити за принципом “як не я, то хто?” і боротись до кінця, а не до останньої можливості.”Це вірний принцип.Таку ж назву взяли для своєї організації воїни-авганці.”Хто,як не МИ.”
Все очень и очень правильно. Только вошли в парламент самые умные и правильные, по меньшей мере- по их убеждениям.
А дальше носа никто не видит… Блокируем Раду — что дальше?
Буяним в судах — где результат?
Оппозиция нынешняя не способна работать на результат, прогнозировать и программировать действия власти. Весь мощный потенциал законодательной ветви власти расходуется на рекламу околичных проблем,бессмысленные акции,бессодержательные и бесполезные законопроекты.Пока держится только Удар.Сказал:”Или голосуем персонально, или не работаем” Молодцы! Только этого мало. Не оглядывайтесь на попутчиков. Газуйте, они будут вынужденны догонять…
Херня всё это. Оппозиция в Раде может залупаться по каждому крупному/мелкому вопросу, как предлагает автор,недовольные граждане могут устраивать акции протеста против плохих дорог,захвата Гостинного двора,незаконных застроек и невыплаченных зарплат,в защиту Павличенкив и парняги замочившего пьяного мусора,возмущаться смогом в Мариуполе и ломающимися Хюндаями,но ничего не изменится. Не изменится,пока овощ сидит своей сракой на Украине,как на своём золотом унитазе,принимая подношения от опричников,грабящих страну и людей,пока эта оппозиция не поднимет и не организует людей на массовый,очень массовый,протест с чёткими требованиями и понятным планом действий,как то: роспуск праламента и отставка Януковича с внеочередными выборами в Раду исключительно по пропорциональной системе и одновременными выборами Президента. Проведение после выборов радикальной реформы всех силовых ведомств по образцу грузинской,с введением в судебную систему реального суда присяжных и выборности судей. Возврат к старому УПК с его доработкой и усовершенствованием. Привлечение к уголовной ответственности всех без исключения лиц нынешней власти,виновных в коррупционных и антигосударственных действиях,а также ответственных за незаконные уголовные преследования. Реформа налоговой системы с упразднением коррупционного НДС и заменой его на налог с продаж. Создание других условий для улучшения условий ведения бизнеса и максимального привлечения зарубежных инвестиций. Выполнение всех требований ЕС для скорейшего подписания договора об ассоциации. Мораторий на любые языковые вопросы до возможного изменения государственного устройства Украины на федерацию. Это основные пукты,которые,на моё ИМХО,необходимо рассматривать оппозиции и за которые она должна начать вести массовую агитацию населения. Вопрос только,практически такой,как и у автора: а оно ей (оппозиции) надо?