????
Важное
4 января, 2026
10 ноября, 2025
Человек не терпит насилия!
Меню
????
Перепечатка материалов «ОРД» в полном или сокращенном виде только с письменного разрешения редакции.
© 2026 ОРД. Републикация авторских текстов без письменного согласия редакции запрещена. При использовании материалов активная гиперссылка обязательна ord-ua.com
Связь с редакцией — [email protected]
11 095 ответов
Упродовж доби працівники митного поста Міндоходів «Рава-Руська» вилучили майже півтори тонни мийних засобів.
Про це інформує прес-служба Головного управління Мін доходів у Львівській області.
Минулими вихідними громадяни України намагалися перевезти через кордон з приховуванням від митного контролю велику кількість мийних засобів. Зафіксовано три аналогічні випадки порушення митних правил, коли у салоні та багажному відділенні автомобілів серед особистих речей везли товар, який перевищував неоподатковувану норму.
В одному з них громадянин намагався перевезти понад 500 кг засобів побутової хімії, серед яких були пральні порошки різних марок, а також рідкі засоби для прання та миття посуду.
В іншому випадку наш співвітчизник віз майже 700 кг прального порошку різних виробників. Ще 200 кг аналогічного товару було виявлено в третьому автомобілі.
За цими фактами, за ознаками ст. 471 Митного кодексу України, складено протоколи про порушення митних правил. Товари затримано до рішення суду
Начальника митного поста «Стрий» засудили до трьох років в’язниці.
Слідством встановлено, що працівник митниці у змові з посадовими особами однієї з брокерських фірм Львівщини систематично вимагали від підприємців незаконну грошову винагороду за сприяння в митному оформленні вантажів.
Правоохоронцями задокументовані понад двадцять фактів отримання хабарів на загальну суму понад 250 тис. грн.
У жовтні 2011 р. в службовому кабінеті брокерської фірми співробітники СБУ затримали чиновника «на гарячому» під час отримання 8500 грн.
Вже набув чинності вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за кримінальною справою, порушеною стосовно колишнього виконуючого обов’язки начальника митного поста «Стрий» Львівської митниці, який, зловживаючи службовим становищем, вимагав та отримував хабарі від суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Вироком суду працівника митниці визнали винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.28 та ч.3 ст.368 (отримання хабара) Кримінального кодексу України та призначели покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавленням права займатии будь-які посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на три роки, а також позбавили його спеціального звання «Радника митної служби другого рангу, сьомої категорії державного службовця».
З 1 по 7 травня працівники митних постів Львівщини та Служби боротьби з контрабандою склали 24 протоколи про порушення митних правил на суму вартості затриманих предметів 6 млн 284 тис. 839 гривень.
Загалом під час травневих і Великодніх свят на митницях Львівщини оформили 1095 вантажних митних декларацій, у результаті чого до державного бюджету перераховано 95 млн гривень.
Як повідомили у прес-службі Головного управління Міндоходів у Львівській області, оформлено 703 імпортних декларацій, 274 – на експорт, 118 – транзитних.
Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та
правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені
цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути
скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних
законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї
особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших
людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується
вільний і всебічний розвиток її особистості.
Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і
свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору
шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі,
етнічного та соціального походження, майнового стану, місця
проживання, за мовними або іншими ознаками.
Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням
жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і
культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці,
у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони
праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням
умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством;
правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства
і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших
пільг вагітним жінкам і матерям.
Стаття 25. Громадянин України не може бути позбавлений
громадянства і права змінити громадянство.
Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або
виданий іншій державі.
Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які
перебувають за її межами.
Стаття 26. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають
в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами
і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни
України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи
міжнародними договорами України.
Іноземцям та особам без громадянства може бути надано
притулок у порядку, встановленому законом.
Стаття 27. Кожна людина має невід’ємне право на життя.
Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок
держави — захищати життя людини.
Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і
здоров’я інших людей від протиправних посягань.
Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.
Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому,
нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи
покаранню.
Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана
медичним, науковим чи іншим дослідам.
Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту
недоторканність.
Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою
інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в
порядку, встановлених законом.
У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його
перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати
тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід,
обгрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути
перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо
протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено
вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.
Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно
повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз’яснено його права
та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто
та користуватися правовою допомогою захисника.
Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді
своє затримання.
Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено
родичів заарештованого чи затриманого.
Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла.
Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння
особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за
вмотивованим рішенням суду.
У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя
людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які
підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений
законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння
особи, проведення в них огляду і обшуку.
Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листування,
телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки
можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених
законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час
розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати
інформацію неможливо.
Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте
і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Не допускається збирання, зберігання, використання та
поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім
випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної
безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної
влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях
з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною
законом таємницею.
Кожному гарантується судовий захист права спростовувати
недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права
вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на
відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням,
зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Стаття 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на
території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір
місця проживання, право вільно залишати територію України, за
винятком обмежень, які встановлюються законом.
Громадянин України не може бути позбавлений права в
будь-який час повернутися в Україну.
Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і
слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і
поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій
вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах
національної безпеки, територіальної цілісності або громадського
порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони
здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей,
для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно,
або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Стаття 35. Кожен має право на свободу світогляду і
віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку
релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти
одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди,
вести релігійну діяльність.
Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в
інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності
населення або захисту прав і свобод інших людей.
Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від
держави, а школа — від церкви. Жодна релігія не може бути визнана
державою як обов’язкова.
Ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед
державою або відмовитися від виконання законів за мотивами
релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов’язку
суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього
обов’язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
Стаття 36. Громадяни України мають право на свободу
об’єднання у політичні партії та громадські організації для
здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення
політичних, економічних, соціальних, культурних та інших
інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах
національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я
населення або захисту прав і свобод інших людей.
Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню
політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами
політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження
щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією
Конституцією і законами України.
Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою
захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів.
Професійні спілки є громадськими організаціями, що об’єднують
громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної
діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу
на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають
рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках
встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.
Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання
громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до
політичних партій або громадських організацій.
Усі об’єднання громадян рівні перед законом.
Стаття 37. Утворення і діяльність політичних партій та
громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на
ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу
насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної
цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення
державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання
міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і
свободи людини, здоров’я населення, забороняються.
Політичні партії та громадські організації не можуть мати
воєнізованих формувань.
Не допускається створення і діяльність організаційних
структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і
виконавчих органах місцевого самоврядування, військових
формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних
закладах та інших державних установах і організаціях.
Заборона діяльності об’єднань громадян здійснюється лише в
судовому порядку.
Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні
державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах,
вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та
органів місцевого самоврядування.
Громадяни користуються рівним правом доступу до державної
служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
( Офіційне тлумачення положень статті 38 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 7-рп/99 ( v007p710-99 ) від 06.07.99 )
Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і
проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення
яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи
місцевого самоврядування.
( Офіційне тлумачення положень частини першої статті 39 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 4-рп/2001 ( v004p710-01 ) від
19.04.2001 )
Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися
судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки
та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи
злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод
інших людей.
Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи
колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів
державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і
службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і
дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і
розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї
інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному
законом.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися
об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до
закону.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Право приватної власності є непорушним.
Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може
бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної
необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та
за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним
відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи
надзвичайного стану.
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням
суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Використання власності не може завдавати шкоди правам,
свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати
екологічну ситуацію і природні якості землі.
Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка
не заборонена законом.
Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових
осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування
обмежується законом.
Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій
діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на
ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна
конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.
Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю
і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє
діяльності громадських організацій споживачів.
Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість
заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку
вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами
права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та
роду трудової діяльності, реалізовує програми
професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів
відповідно до суспільних потреб.
Використання примусової праці забороняється. Не вважається
примусовою працею військова або альтернативна (невійськова)
служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за
вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про
воєнний і про надзвичайний стан.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці,
на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для
їхнього здоров’я роботах забороняється.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Стаття 44. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту
своїх економічних і соціальних інтересів.
Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з
урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки,
охорони здоров’я, прав і свобод інших людей.
Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у
страйку.
Заборона страйку можлива лише на підставі закону.
Стаття 45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.
Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку,
а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого
робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої
тривалості роботи у нічний час.
Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість
відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові
дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що
включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або
тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття
з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших
випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов’язковим державним
соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян,
підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших
джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних,
комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є
основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не
нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 47. Кожен має право на житло. Держава створює умови,
за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати
його у власність або взяти в оренду.
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло
надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно
або за доступну для них плату відповідно до закону.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на
підставі закону за рішенням суду.
Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для
себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров’я, медичну
допомогу та медичне страхування.
Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням
відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і
оздоровчо-профілактичних програм.
Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх
громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних
закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно;
існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава
сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
( Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 49 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 10-рп/2002 ( v010p710-02 ) від
29.05.2002 )
Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту,
забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.
Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я
довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права
шкоди.
Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про
стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а
також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.
Стаття 51. Шлюб грунтується на вільній згоді жінки і
чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та
сім’ї.
Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.
Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних
батьків.
Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від
походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація
переслідуються за законом.
Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених
батьківського піклування, покладається на державу. Держава
заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.
Стаття 53. Кожен має право на освіту.
Повна загальна середня освіта є обов’язковою.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної,
повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в
державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної,
повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної,
вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання
державних стипендій та пільг учням і студентам.
( Офіційне тлумачення положень частини третьої статті 53 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 5-рп/2004 ( v005p710-04 ) від
04.03.2004 )
Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в
державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно
до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на
вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах
або через національні культурні товариства.
Стаття 54. Громадянам гарантується свобода літературної,
художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної
власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних
інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної
діяльності.
Кожний громадянин має право на результати своєї
інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати
або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими
законом.
Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових
зв’язків України зі світовим співтовариством.
Культурна спадщина охороняється законом.
Держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших
об’єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для
повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться
за її межами.
Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються
судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій
чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Кожен має право після використання всіх національних засобів
правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до
відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів
міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами
захищати свої права і свободи від порушень і протиправних
посягань.
( Офіційне тлумачення частини другої статті 55 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 6-зп ( v006p710-97 ) від 25.11.97; статті
55 див. в Рішенні Конституційного Суду N 9-зп ( v009p710-97 ) від
25.12.97 )
Стаття 56. Кожен має право на відшкодування за рахунок
держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та
моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи
бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними
своїх повноважень.
Стаття 57. Кожному гарантується право знати свої права і
обов’язки.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і
обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у
порядку, встановленому законом.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і
обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку,
встановленому законом, є нечинними.
Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають
зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або
скасовують відповідальність особи.
Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення
не визнавалися законом як правопорушення.
( Офіційне тлумачення статті 58 див. в Рішеннях Конституційного
Суду N 1-зп ( v001p710-97 ) від 13.05.97, N 1-рп/99
( v001p710-99 ) від 09.02.99, N 6-рп/2000 ( v006p710-00 ) від
19.04.2000 )
Стаття 59. Кожен має право на правову допомогу. У випадках,
передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є
вільним у виборі захисника своїх прав.
Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання
правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних
органах в Україні діє адвокатура.
( Офіційне тлумачення статті 59 див. в Рішенні Конституційного
Суду N 13-рп/2000 ( v013p710-00 ) від 16.11.00 )
Стаття 60. Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні
розпорядження чи накази.
За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи
наказу настає юридична відповідальність.
Стаття 61. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної
відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і
не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде
доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком
суду.
Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні
злочину.
Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних
незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо
доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У разі скасування вироку суду як неправосудного держава
відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.
Стаття 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати
показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких
родичів, коло яких визначається законом.
Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.
Засуджений користується всіма правами людини і громадянина,
за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.
Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина
не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією
України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть
встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням
строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи,
передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56,
57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
( Офіційне тлумачення статті 64 див. в Рішенні Конституційного
Суду N 9-зп ( v009p710-97 ) від 25.12.97 )
Стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної
цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком
громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Стаття 66. Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі,
культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Стаття 67. Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в
порядку і розмірах, встановлених законом.
Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за
місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за
минулий рік у порядку, встановленому законом.
Стаття 68. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися
Конституції України та законів України, не посягати на права і
свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична,
соціальна, правова держава.
Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її
територію.
Україна є унітарною державою.
Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність,
недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною
цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і
спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною
за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод
людини є головним обов’язком держави.
Стаття 4. В Україні існує єдине громадянство. Підстави
набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Стаття 5. Україна є республікою.
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є
народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної
влади та органи місцевого самоврядування. ( Офіційне тлумачення
положення частини другої статті 5 див. в Рішенні Конституційного
Суду N 6-рп/2005 ( v006p710-05 ) від 05.10.2005 )
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні
належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її
органами або посадовими особами. ( Офіційне тлумачення положення
частини третьої статті 5 див. в Рішенні Конституційного Суду
N 6-рп/2005 ( v006p710-05 ) від 05.10.2005 )
Ніхто не може узурпувати державну владу. ( Офіційне
тлумачення положення частини четвертої статті 5 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 6-рп/2005 ( v006p710-05 ) від 05.10.2005 )
Стаття 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її
поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють
свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і
відповідно до законів України.
Стаття 7. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства
права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші
нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України
і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до
суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина
безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Стаття 9. Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість
яких надана Верховною Радою України, є частиною національного
законодавства України.
Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції
України, можливе лише після внесення відповідних змін до
Конституції України.
Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування
української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території
України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і
захист російської, інших мов національних меншин України.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України
та визначається законом.
( Офіційне тлумачення положень статті 10 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 10-рп/99 ( v010p710-99 ) від 14.12.99 )
Стаття 11. Держава сприяє консолідації та розвиткові
української нації, її історичної свідомості, традицій і культури,
а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної
самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
Стаття 12. Україна дбає про задоволення
національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають
за межами держави.
Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші
природні ресурси, які знаходяться в межах території України,
природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської)
економічної зони є об’єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи
державної влади та органи місцевого самоврядування в межах,
визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними
об’єктами права власності народу відповідно до закону.
Власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися
на шкоду людині і суспільству.
Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права
власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.
Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.
Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що
перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і
реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно
відповідно до закону.
Стаття 15. Суспільне життя в Україні грунтується на засадах
політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.
Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова.
Цензура заборонена.
Держава гарантує свободу політичної діяльності, не
забороненої Конституцією і законами України.
Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання
екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків
Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу,
збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.
Стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності
України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є
найважливішими функціями держави, справою всього Українського
народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної
цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону
України покладаються на відповідні військові формування та
правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності
яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не
можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з
метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи
перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які
перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших
військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
На території України забороняється створення і функціонування
будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
На території України не допускається розташування іноземних
військових баз.
Стаття 18. Зовнішньополітична діяльність України спрямована
на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом
підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами
міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і
нормами міжнародного права.
Стаття 19. Правовий порядок в Україні грунтується на засадах,
відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не
передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування,
їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 20. Державними символами України є Державний Прапор
України, Державний Герб України і Державний Гімн України.
Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих
горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.
Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням
малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького
законом, що приймається не менш як двома третинами від
конституційного складу Верховної Ради України.
Головним елементом великого Державного Герба України є Знак
Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).
Державний Гімн України — національний гімн на музику М.
Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не
менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради
України.
Опис державних символів України та порядок їх використання
встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами
від конституційного складу Верховної Ради України.
Столицею України є місто Київ.
Стаття 69. Народне волевиявлення здійснюється через вибори,
референдум та інші форми безпосередньої демократії.
Стаття 70. Право голосу на виборах і референдумах мають
громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти
років.
Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.
Стаття 71. Вибори до органів державної влади та органів
місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі
загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного
голосування.
Виборцям гарантується вільне волевиявлення.
Стаття 72. Всеукраїнський референдум призначається Верховною
Радою України або Президентом України відповідно до їхніх
повноважень, встановлених цією Конституцією.
Всеукраїнський референдум проголошується за народною
ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України,
які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення
референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш
як по сто тисяч підписів у кожній області.
Стаття 73. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються
питання про зміну території України.
Стаття 74. Референдум не допускається щодо законопроектів з
питань податків, бюджету та амністії.
ПОСТАНОВА
від 20 березня 2013 р. № 228
Київ
Про реорганізацію деяких органів
державної податкової служби, спеціалізованих
митних органів та організацій
Кабінет Міністрів України постановляє:
Реорганізувати шляхом приєднання до Міністерства доходів і зборів такі органи державної податкової служби, спеціалізовані митні органи та організації:
Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби;
Департамент розвитку та модернізації державної податкової служби;
Департамент розвитку митної інфраструктури та міжнародного співробітництва;
Департамент боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Державної митної служби;
Департамент митних інформаційних технологій та статистики Державної митної служби;
Департамент митного аудиту, аналізу та управління ризиками;
Автотранспортне митне господарство Державної митної служби.
Установити, що з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України про можливість виконання Міністерством доходів і зборів своїх функцій діяльність органів та організацій, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, як юридичних осіб публічного права припиняється.
Визначити Міністерство доходів і зборів правонаступником органів та організацій, що реорганізуються згідно з пунктом 1 цієї постанови.
Прем’єр-міністр України М. АЗАРОВ
ПОСТАНОВА
від 17 квітня 2013 р. № 284
Київ
Деякі питання ввезення на митну територію
України товарів і постачання на митній
території України товарів та надання
послуг, що оплачуються за рахунок грантів
(субгрантів) Глобального фонду для боротьби
із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні
Відповідно до пункту 26 підрозділу 2 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановляє:
Затвердити такі, що додаються:
Порядок ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту товарів (крім підакцизних), що оплачуються за рахунок грантів (субгрантів), наданих відповідно до програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні, які виконуються відповідно до Закону України “Про виконання програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні”;
Порядок постачання на митній території України товарів (крім підакцизних) та надання послуг, що оплачуються за рахунок грантів (субгрантів), наданих відповідно до програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні, які виконуються відповідно до Закону України “Про виконання програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні”.
Міністерству охорони здоров’я, Міністерству фінансів, Міністерству доходів і зборів, Державній службі з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань привести у місячний строк власні нормативно-правові акти у відповідність із цією постановою.
Ця постанова набирає чинності з дня опублікування.
Прем’єр-міністр України М. АЗАРОВ
ПОСТАНОВА
від 8 квітня 2013 р. № 239
Київ
Про отримання, ввезення на митну територію
України легких та важких дистилятів, нафтопродуктів
для використання як сировини для виробництва етилену
та для виробництва у хімічній промисловості у 2013 році
Відповідно до підпунктів 229.2.14 і 229.2.15 пункту 229.2, підпунктів 229.3.16 і 229.3.17 пункту 229.3, підпунктів 229.4.14 і 229.4.15 пункту 229.4 та підпунктів 229.5.16 і 229.5.17 пункту 229.5 статті 229 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановляє:
Установити, що товариство з обмеженою відповідальністю “Карпатнафтохім” (код згідно з ЄДРПОУ 33129683) отримує, ввозить на митну територію України легкі та важкі дистиляти, нафтопродукти для використання як сировини для виробництва етилену та для виробництва у хімічній промисловості у 2013 році за такими квотами на відвантаження, ввезення:
за кодом 2710 11 11 00 згідно з УКТЗЕД
—
225 тис. тонн;
за кодом 2710 19 31 30 згідно з УКТЗЕД
—
170 тис. тонн.
Ця постанова набирає чинності з дня опублікування.
Прем’єр-міністр України М. АЗАРОВ
ПОСТАНОВА
від 27 березня 2013 р. № 295
Київ
Про деякі питання перебування товарів у митному режимі
переробки на митній території України, обмеження і заборони
щодо поміщення окремих товарів у зазначений митний режим
та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів
Кабінету Міністрів України
Відповідно до пунктів 1, 2 і 5 частини третьої статті 148 Митного кодексу України Кабінет Міністрів України постановляє:
Затвердити перелік товарів, поміщення яких у митний режим переробки на митній території України забороняється, що додається.
Установити, що:
фінансові гарантії відповідно до розділу Х Митного кодексу України застосовуються при поміщенні у митний режим переробки на митній території України товарів групи 17 згідно з УКТЗЕД (цукор і кондитерські вироби з цукру);
продукти переробки, отримані в результаті переробки іноземних товарів, щодо яких встановлено особливі види мита на підставі рішень Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України, підлягають обов’язковому реекспорту за межі митної території України.
Визнати такими, що втратили чинність, акти Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.
Ця постанова набирає чинності з дня опублікування.
Прем’єр-міністр України М. АЗАРОВ
Інд. 27
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 27 березня 2013 р. № 295
ПЕРЕЛІК
товарів, поміщення яких у митний режим
переробки на митній території України забороняється
Код згідно з УКТЗЕД
Назва товару
02
М’ясо та їстівні субпродукти
6309 00 00
Одяг та інші вироби, що використовувалися
25—97
Товари, в результаті переробки яких отримуються продукти переробки (крім залишків і відходів, зазначених у статті 157 Митного кодексу України) за кодами згідно з УКТЗЕД, що визначені у статті 1 Закону України “Про ставки вивізного (експортного) мита на брухт легованих чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикати з їх використанням”
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 27 березня 2013 р. № 295
ПЕРЕЛІК
актів Кабінету Міністрів України, що втратили чинність
Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1996 р. № 882 “Про призупинення приймання та переробки давальницької сировини для виробництва спирту, горілки і лікеро-горілчаних виробів та про порядок обкладання їх акцизним збором”.
Постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 642 “Про впорядкування вивезення на давальницьких умовах відходів та шламів металів платинової групи” (Офіційний вісник України, 1997 р., число 27, с. 99).
Постанова Кабінету Міністрів України від 2 липня 1997 р. № 667 “Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1996 р. № 882” (Офіційний вісник України, 1997 р., число 27, с. 143).
Постанова Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1997 р. № 1181 “Про встановлення термінів виконання операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах під час виготовлення труб”.
Постанова Кабінету Міністрів України від 17 березня 1998 р. № 308 “Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1996 р. № 882” (Офіційний вісник України, 1998 р., № 11, ст. 410).
Постанова Кабінету Міністрів України від 19 червня 1998 р. № 931 “Про переміщення через митний кордон сільськогосподарської продукції, що ввозиться для переробки” (Офіційний вісник України, 1998 р., № 25, ст. 921).
Постанова Кабінету Міністрів України від 18 липня 1998 р. № 1123 “Про встановлення термінів здійснення операцій з хутровою давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” (Офіційний вісник України, 1998 р., № 29, ст. 1098).
Постанова Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1998 р. № 1774 “Про встановлення терміну виконання операцій з давальницькою сировиною, пов’язаних з вирощуванням насіння першого покоління гібридів кукурудзи і доведенням його до посівних кондицій” (Офіційний вісник України, 1998 р., № 45, ст. 1670).
Постанова Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 р. № 109 “Про встановлення терміну виконання операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах під час виготовлення мідних катодів, мідної та алюмінієвої катанки” (Офіційний вісник України, 1999 р., № 5, ст. 163).
Постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 292 “Про встановлення терміну виконання операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах під час виготовлення комплексу з обробки листа трубної заготівки” (Офіційний вісник України, 1999 р., № 9, ст. 336).
Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 1999 р. № 866 “Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1996 р. № 882” (Офіційний вісник України, 1999 р., № 21, ст. 950).
Постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 1999 р. № 893 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1996 р. № 882” (Офіційний вісник України, 1999 р., № 21, ст. 969).
Постанова Кабінету Міністрів України від 27 травня 1999 р. № 911 “Про термін виконання операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах у разі виготовлення срібних заготовок для монет” (Офіційний вісник України, 1999 р., № 21, ст. 971).
Постанова Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1999 р. № 2345 “Про встановлення терміну виконання операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах під час виготовлення частин ливарних машин” (Офіційний вісник України, 1999 р., № 51, ст. 2544).
Постанова Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. № 629 “Про термін виконання операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах у разі виготовлення верстатів токарних металорізальних” (Офіційний вісник України, 2000 р., № 15, ст. 615).
Постанова Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2000 р. № 721 “Про встановлення термінів виконання операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах у разі виготовлення труб” (Офіційний вісник України, 2000 р., № 18, ст. 737).
Пункти 4, 10, 14, 16, 18, 21—23 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 р. № 1648 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 51, ст. 2270).
Пункт 8 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. № 1493 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 42, ст. 1925).
Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1099 “Про заборону ввезення на митну територію України спирту етилового неденатурованого українського походження та реалізації готової продукції за операціями з давальницькою сировиною” (Офіційний вісник України, 2004 р., № 34, ст. 2266).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 р. № 632 “Про встановлення строку виконання ремонтно-відновлювальних робіт для деяких видів верстатів на митній території України”.
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 р. № 653 “Про встановлення строку виконання ремонтно-відновлювальних робіт для деяких видів авіаційного обладнання за межами митної території України”.
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2004 р. № 712 “Про встановлення строку виконання операцій з ремонту та будівництва (складання) залізничних пасажирських вагонів” (Офіційний вісник України, 2004 р., № 51, ст. 3365).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2004 р. № 880 “Про встановлення строку виконання операцій з ремонту літаків типу ЯК, ІЛ та ТУ за межами митної території України”.
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 р. № 974 “Про внесення зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2004 р. № 880”.
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2005 р. № 111 “Про встановлення строку переробки товарів на митній території України, необхідних для виконання робіт з ремонту і відновлення газотурбінних агрегатів та їх складових частин” (Офіційний вісник України, 2005 р., № 16, ст. 849).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2005 р. № 127 “Про встановлення строку виконання ремонтно-відновлювальних робіт для деяких металообробних верстатів за межами митної території України” (Офіційний вісник України, 2005 р., № 17, ст. 910).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 276 “Про встановлення строку виконання операцій з переробки та ремонту авіаційних двигунів, газотурбінних приводів та електростанцій, редукторів та їх складових частин на митній території України та за її межами” (Офіційний вісник України, 2005 р., № 30, ст. 1833).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2005 р. № 507 “Про доповнення розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 276” (Офіційний вісник України, 2005 р., № 49, ст. 3081).
Постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1242 “Про встановлення строку виконання операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах під час виготовлення феронікелю” (Офіційний вісник України, 2005 р., № 52, ст. 3285).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 547 “Про встановлення строку переробки товарів на митній території України, необхідних для виконання робіт з ремонту і відновлення навігаційних комплексів та їх складових частин” (Офіційний вісник України, 2005 р., № 52, ст. 3344).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 січня 2006 р. № 6 “Про встановлення строку переробки на митній території України товарів, необхідних для виконання робіт з ремонту і відновлення газотурбінного агрегату та його складових частин” (Офіційний вісник України, 2006 р., № 1—2, ст. 50).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 січня 2006 р. № 26 “Про застосування простого векселя за окремими товарними позиціями у разі здійснення операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” (Офіційний вісник України, 2006 р., № 4, ст. 172).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 січня 2006 р. № 32 “Про встановлення строку виконання операцій з переробки та ремонту літаків Ан і Як та вертольотів Ка і Мі усіх модифікацій на митній території України” (Офіційний вісник України, 2006 р., № 4, ст. 176).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2006 р. № 57 “Про встановлення строку виконання на митній території України ремонтно-відновлювальних робіт для деяких видів тягового рухомого складу залізниць та його частин, силових установок і частин до них” (Офіційний вісник України, 2006 р., № 5, ст. 243).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 березня 2006 р. № 125 “Про встановлення строку виконання робіт з ремонту та відновлення верстатів та їх вузлів за межами митної території України” (Офіційний вісник України, 2006 р., № 10, ст. 638).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 травня 2006 р. № 277 “Про внесення змін до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2004 р. № 712” (Офіційний вісник України, 2006 р., № 20, ст. 1492).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 липня 2006 р. № 386 “Про встановлення строку виконання операцій з ремонту дизельно-електричних кранів на пневмоколісному ходу” (Офіційний вісник України, 2006 р., № 27, ст. 1973).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 р. № 394 “Про встановлення строку виконання ремонтно-відновлювальних робіт для турбореактивних, турбогвинтових двигунів та інших газових турбін за межами митної території України” (Офіційний вісник України, 2006 р., № 28, ст. 2034).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. № 454 “Про внесення зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 р. № 394” (Офіційний вісник України, 2006 р., № 31, ст. 2243).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2006 р. № 560 “Про встановлення строку виконання робіт з ремонту та відновлення спеціальних поздовжньо-фрезерних верстатів за межами митної території України” (Офіційний вісник України, 2006 р., № 46, ст. 3090).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 624 “Про встановлення строку виконання операцій з ремонту бронетранспортерів на митній території України” (Офіційний вісник України, 2006 р., № 51, ст. 3420).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 р. № 74 “Про встановлення строку виконання операцій з капітального ремонту муфто- і трубонарізних верстатів за межами митної території України”.
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 р. № 105 “Про встановлення строку виконання робіт з ремонту та відновлення верстатів за межами митної території України” (Офіційний вісник України, 2007 р., № 24, ст. 994).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 р. № 685 “Про встановлення строку виконання на митній території України операцій з переробки товарів для виготовлення комплектів проводів, що використовуються в автомобілях”.
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1034 “Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 276” (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3283).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2007 р. № 1052 “Про внесення зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2006 р. № 57” (Офіційний вісник України, 2007 р., № 91, ст. 3340).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 р. № 452 “Про встановлення строку виконання операцій з переробки опорних валків на митній території України” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 22, ст. 641).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2008 р. № 558 “Про внесення змін до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 р. № 105” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 27, ст. 860).
Пункти 2, 4, 5—7 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2008 р. № 386 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 31, ст. 995).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2008 р. № 636 “Про встановлення строку виконання операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах під час виготовлення стаціонарних бурових агрегатів” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 31, ст. 1005).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 779 “Про встановлення строку виконання за межами митної території України робіт з ремонту та відновлення головних редукторів” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1306).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 червня 2008 р. № 868 “Про встановлення строку виконання робіт з ремонту та модернізації компресорного обладнання за межами митної території України” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 47, ст. 1544).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 червня 2008 р. № 881 “Про внесення зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 р. № 653” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 47, ст. 1546).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 1142 “Про встановлення строку переробки авіаційних агрегатів, обладнання та їх складових частин на митній території України” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 65, ст. 2198).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2008 р. № 1177 “Про встановлення строку переробки на митній території України радіолокаційних станцій і запасних та складових частин до них” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 68, ст. 2288).
Постанова Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 р. № 969 “Про заборону ввезення на митну територію України як давальницької сировини одягу та інших виробів, що використовувалися” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 86, ст. 2882).
Постанова Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 р. № 1078 “Питання ввезення на митну територію України як давальницької сировини товарів групи 02 згідно з УКТЗЕД” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 95, ст. 3144).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 р. № 1520 “Про внесення зміни до переліку окремих товарних позицій, сплата за якими ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів) підприємствами у разі здійснення операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах проводиться з видачею відповідному органові державної податкової служби простого векселя” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 95, ст. 3145).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 р. № 335 “Про внесення зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 276” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 26, ст. 875).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 р. № 830 “Про доповнення пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 червня 2008 р. № 868” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 55, ст. 1918).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 р. № 882 “Про внесення зміни до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 1142” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 59, ст. 2095).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 р. № 883 “Про внесення зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 січня 2006 р. № 32” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 59, ст. 2096).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 р. № 1196 “Про доповнення додатка до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 січня 2006 р. № 26” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 79, ст. 2692).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2009 р. № 1452 “Про встановлення строку переробки авіаційних агрегатів та їх складових частин на митній території України” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 94, ст. 3222).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2009 р. № 1459 “Про доповнення додатка до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 січня 2006 р. № 26” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 95, ст. 3284).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 січня 2010 р. № 87 “Про внесення зміни до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 р. № 105” (Офіційний вісник України, 2010 р., № 3, ст. 112).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010 р. № 1466 “Про встановлення строку виконання робіт з ремонту стінок кристалізаторів машини безперервного лиття заготівок за межами митної території України” (Офіційний вісник України, 2010 р., № 56, ст. 1906).
Постанова Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2010 р. № 803 “Про здійснення операцій, пов’язаних з переробкою давальницької сировини на митній території України” (Офіційний вісник України, 2010 р., № 67, ст. 2417).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 жовтня 2010 р. № 2083 “Про встановлення строку виконання робіт з ремонту напівпричепів-цистерн для транспортування кріогенних продуктів (скраплених газів) за межами митної території України” (Офіційний вісник України, 2010 р., № 87, ст. 3078).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2010 р. № 2084 “Про встановлення строку виконання робіт з капітального ремонту машин рейкозварювальних К 924 на митній території України” (Офіційний вісник України, 2010 р., № 87, ст. 3079).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2010 р. № 2233 “Про встановлення строку виконання операцій з капітального ремонту машин колійних самохідних рейкозварювальних ПРСМ-3 на митній території України” (Офіційний вісник України, 2010 р., № 96, ст. 3412).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 січня 2011 р. № 56 “Про встановлення строку виконання операцій з капітального ремонту верстатів круглошліфувальних 3 М 195 на митній території України” (Офіційний вісник України, 2011 р., № 6, ст. 287).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 березня 2011 р. № 200 “Про внесення зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 березня 2006 р. № 125” (Офіційний вісник України, 2011 р., № 20, ст. 854).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2011 р. № 281 “Про встановлення строку виконання операцій з виготовлення заготовок колін головних циркулярних трубопроводів на митній території України” (Офіційний вісник України, 2011 р., № 26, ст. 1088).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 339 “Про встановлення строку виконання операцій з капітального ремонту сепараторів Alfa Laval SRPX-417 за межами митної території України” (Офіційний вісник України, 2011 р., № 30, ст. 1313).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 червня 2011 р. № 524 “Про внесення зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 276” (Офіційний вісник України, 2011 р., № 45, ст. 1871).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 липня 2011 р. № 722 “Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 р. № 685” (Офіційний вісник України, 2011 р., № 57, ст. 2306).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 липня 2011 р. № 1192 “Про внесення змін у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 січня 2006 р. № 26” (Офіційний вісник України, 2011 р., № 92, ст. 3345).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 січня 2012 р. № 37 “Про встановлення строку виконання робіт з ремонту та відновлення спеціальних обточувальних верстатів на митній території України” (Офіційний вісник України, 2012 р., № 5, ст. 184).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 січня 2012 р. № 41 “Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 березня 2006 р. № 125” (Офіційний вісник України, 2012 р., № 5, ст. 186).
присвоєння спеціальних звань митної служби України
Цей Порядок визначає процедуру присвоєння спеціальних звань митної служби посадовим особам, іншим працівникам митних органів та організацій.
Спеціальні звання митної служби присвоюються відповідно до займаних посад згідно з переліком, зазначеним у додатку.
Посадовим особам митних органів присвоюються спеціальні звання в межах відповідної категорії посад:
1) посадовій особі, що вперше призначена на посаду в митні органи, на які покладено виконання завдань, визначених Митним кодексом України, присвоюється спеціальне звання інспектора митної служби 4 рангу;
2) посадовим особам, що перебували на державній службі, військовій службі або службі в іншому органі, в якому передбачено присвоєння спеціальних звань, та вперше призначені на посаду у митному органі, на який покладено виконання завдань, визначених Митним кодексом України, може бути присвоєно спеціальне звання за посадою, на яку призначена особа, або на один чи два ступені нижче такого звання з урахуванням рангу державного службовця, військового, спеціального звання та результатів первинної атестації.
Працівникам митних органів та організацій, які не є посадовими особами та вперше призначаються на посаду в митному органі та організації, присвоюється спеціальне звання молодшого інспектора митної служби.
У разі присвоєння чергового спеціального звання в межах відповідної категорії посад для посадових осіб та інших працівників митних органів, організацій установлюється такий строк перебування у спеціальному званні:
радник митної служби 2 рангу — 5 років;
радник митної служби 3 рангу — 4 роки;
інспектор митної служби 1 рангу — 3 роки;
інспектор митної служби 2 рангу — 3 роки;
інспектор митної служби 3 рангу — 3 роки;
інспектор митної служби 4 рангу — 3 роки;
інспектор митної служби — 2 роки;
молодший інспектор митної служби — 2 роки.
Строк перебування у спеціальному званні, найвищому для відповідної посади, не обмежується.
Строк перебування у спеціальному званні дійсного державного радника митної служби, державного радника митної служби 1—3 рангів, радника митної служби 1 рангу не встановлюється.
Строк перебування посадової особи, працівника митного органу та організації у відпустці для догляду за дитиною не зараховується до строку перебування у спеціальному званні.
Спеціальні звання посадовим особам та іншим працівникам митних органів та організацій присвоюються послідовно, крім випадків, передбачених цим Порядком.
Особі, призначеній на посаду з установленням випробувального строку, спеціальне звання присвоюється після його закінчення.
Посадовим особам та іншим працівникам митних органів та організацій спеціальні звання відповідно до займаних посад присвоюються:
дійсного державного радника митної служби — Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України;
державного радника митної служби 1—3 рангів — Президентом України за поданням Голови Держмитслужби;
радника митної служби 1—3 рангів посадовим особам та іншим працівникам митних органів та організацій, а також спеціальні звання інспекторів митної служби 3 і 4 рангів, інспекторів митної служби випускникам спеціалізованого вищого навчального закладу митної служби — Головою Держмитслужби;
інспекторів митної служби 1—4 рангів, інспекторів митної служби та молодших інспекторів митної служби (крім випадку, передбаченого частиною четвертою статті 573 Митного кодексу України) — керівниками відповідних митних органів (за винятком митних постів).
Подання щодо присвоєння звання дійсного державного радника митної служби вноситься Кабінетові Міністрів України Головою Держмитслужби. До подання додаються такі документи:
біографічна довідка;
копія документа про призначення на посаду;
копія акта щодо присвоєння попереднього спеціального звання митної служби;
копія першої сторінки та сторінки трудової книжки із записом про присвоєння попереднього спеціального звання митної служби.
Посадовим особам митної служби, до яких застосовувалося дисциплінарне стягнення у вигляді пониження у спеціальному званні на один ступінь, попереднє звання поновлюється незалежно від посади, яку на момент поновлення звання вони займають.
Час перебування у пониженому спеціальному званні до строку перебування в поновленому спеціальному званні не зараховується.
У разі коли посадова особа тимчасово виконує обов’язки за посадою, спеціальне звання, що відповідає цій посаді, не присвоюється.
Голова Держмитслужби має право присвоювати посадовим особам та іншим працівникам митних органів та організацій, які сумлінно виконують службові обов’язки, — спеціальні звання в межах, визначених для відповідної посади, достроково, за умови перебування в попередньому спеціальному званні не менш як протягом половини встановленого строку.
Спеціальне звання, присвоєне посадовій особі, іншому працівнику митного органу та організації, зберігається за ними довічно.
Позбавлення спеціального звання здійснюється виключно за вироком суду у випадках, визначених Кримінальним кодексом України.
Про присвоєння та позбавлення спеціального звання робиться відповідний запис у трудовій книжці.
Особам, яким присвоєно спеціальні звання, виплачуються щомісячні грошові надбавки в установлених законодавством розмірах.
Ох я Фірко звільнення боїться!!!!!!!!!! про закони згадав
Фірко!Так ось хто ця вухаста потвора, яка разом із каддіком обдирає людей! Куди дивляться їхні керівники СБК,митниці! Чому нічого не роблять у відношенні цих моральних збоченців!Невже потурають таким як вони і їм подібним!А за невтручання у злочинну діяльність підлеглих, треба буде колись відповідати! І це КОЛИСЬ може бути не за горами!Панове-начальники, роззуйте свої очі і припиніть діяльність злочинного угрупування — каддік-фірко!
Виявіть нарешті мужність та державну мудрість!
Підкажіть що на раві робиться, чи йде товар на зміну ростика?
Підкажіть що на раві робиться, чи йде товар на ростика?
На Львівській митниці повний стоп,всіх заганяють в Чоп.
Це правда, похилькові дали добро на контрабас!
ЯК ПОЖИВАЕ ВОВА ГИРНЯК
Гірняк Вова нормальний пацан. Нєхуй пиздіти!
фірко здирник
Я сьогодні уперше піду на футбол,
Я з футболом раніше не знався, їй-бо!
Я бухав у дворі з пацанами, або
Магнітолки ходив продавати з тачили.
Та по радіо чув, як пикатий Вадім
Каже: ми щас фашистов з Вітьком пабєдім!
Нє пройдьот, каже, мімо фашист ні одін!
І прозрів я, братухи: мене оточили!
Де не глянь – причаївся паскудний фашист!
І вишкірює ікла, в лице сміючись,
І кричить навздогін: «Алкоголік, зашийсь!»,
Та мене не зупинить нацистська тварюка.
Між фашистів я мовчки прочовгаю, бо
Я сьогодні уперше іду на футбол,
Бо Колян з Алєксєєвки – нє балабол,
А Вадім і Вітьок подтвєрдят, шо й не сука.
До містечка сьогодні приїде «Шахтар»,
В «Шахтарі» найзачуханіший воротар
Заробляє, мов шейхи в країні КатАр
Чи то КАтар, як учить словник іншомовний.
Глядачам до вподоби, як грає «Шахтар»,
Глядачам цей «Шахтар» – мов кіно «Аватар»,
Мов концерт привозної з Москви суперстар:
За годину до старту трибуни вже повні.
Хай обмацує щільно на вході стюард,
Він обмацав яєць десь, напевно, мільярд,
А під формою носить тонкий пеньюар,
Бо нормальна людина стюардом не стане,
Навіть цей хитрожовтий стюард не збагне,
Що промацав у власнім житті головне,
Те, що зараз на весь стадіон як рвоне,
Щоб прославити антифашиста Коляна!
Для війни із фашизмом потрібне бабло –
Он Вадіму й Вітьку із баблом повезло,
Ветерани їм лижуть довольне табло,
І фашист нє пройдьот, і хвала регіонам!
Та оскільки у мене з баблом не ажур,
То несу те, що маю і чим дорожу –
Розстебну та на клятий фашизм возложу
Перед сотнями камер та всім стадіоном!
Хай побачать фашистськой Європи закат
Каталонська інчада й англійський фанат,
І тіфозі, і Фозі, й Вітьок, і Рінат!!! –
Ну прикиньте, а раптом в натурі Рінат?
Може, був у Ріната двоюрідний брат,
І підрізав брателу фашистський зольдат?
Чи собачку німецький скосив автомат?
Чи, можливо, команда донєцкіх рєбят
Відсмоктала в фашистів два матчі підряд?
І побачить Рінат, і згадає Рінат,
Просльозиться Рінат і пригостить мільйоном…
Тож тепер не тримайте мене, пацани:
Я по сходах трибуни спускаюсь униз,
І тремтлива рука розстібає штани…
Зустрічай – я до слави прийшов, стадіоне!
фірко знову затирає правду про себе і каддіка.Боїться що шеф прочитає і догадається про справжні розміри поборів які ця парочка видирає на кордоні з громадян.
Ох я Фірко звільнення боїться!!!!!!!!!! про закони згадав
Фірко!Так ось хто ця вухаста потвора, яка разом із каддіком обдирає людей! Куди дивляться їхні керівники СБК,митниці! Чому нічого не роблять у відношенні цих моральних збоченців!Невже потурають таким як вони і їм подібним!А за невтручання у злочинну діяльність підлеглих, треба буде колись відповідати! І це КОЛИСЬ може бути не за горами!Панове-начальники, роззуйте свої очі і припиніть діяльність злочинного угрупування — каддік-фірко! Виявіть нарешті мужність та державну мудрість!
ми касу грибем нам все пох. і ваші смс
ЯКИЙ РОСТИК?
И ты Рон класный пацан и Вова Гирняк не плохо шарит во всем. Забири его к себе на пиший.
Як там Галька з пішого?Кажуть кажуть пару кубиків для своїх робить регулярно?
Та відкупляться ці два задрипанця каддік та чебурашка, і далі будуть продовжувати під прикриттям службового пса грабувати людей!Ось і весь хрен до копійки.
ДААААААААААААА! дожились такого еще в СМИ не писали “Обзор форумов: Из-за «ТАБЛИЦЫ» от МИНЗДОХА импортеры массово отказываются от груза.” http://bring.com.ua/