????
Важное
4 января, 2026
10 ноября, 2025
Человек не терпит насилия!
Меню
????
Перепечатка материалов «ОРД» в полном или сокращенном виде только с письменного разрешения редакции.
© 2026 ОРД. Републикация авторских текстов без письменного согласия редакции запрещена. При использовании материалов активная гиперссылка обязательна ord-ua.com
Связь с редакцией — [email protected]
11 095 ответов
Велика панда живе в листяних та хвойних лісах із густим бамбуковим підліском в гористих місцевостях центрального Китаю, таких як, наприклад, Сичуань і Тибет, на висоті від 1200 до 4000 м над рівнем моря. Зливи та густі тумани протягом всього року властиві цим лісам, що часто повиті густими хмарами.
Загальна площа ареалу їхнього проживання біля 30 000 км², проте існує думка, що панди живуть на ділянці, що становить не більше 6 000 км². У рідних лісах кожна панда визначає свою територію, помічаючи крайні дерева за допомогою виділень із пахучих залоз. Іноді ці території частково накладаються на чужі межі, проте тварини звичайно уникають одне одного, живучи усамітнено.
Китайська назва панди означає «ведмідь-кіт,» і означає те саме якщо прочитати її в зворотному напрямку. На заході свою назву, «панда», вона отримала через віддалену схожість із Малою пандою, також вона була знана під назвою Плямистий Ведмідь (Ailuropus melanoleucus). Ближче до кінця 20-го століття панда стала своєрідним символом Китаю, та її зображення використовується на китайських золотих монетах. Вчені не мають точних даних скільки панди живуть в дикій природі, але, без сумніву, менше ніж в неволі. Китайські вчені повідомляли що панди в неволі досягали віку до 35 років.
Протягом довгого часу точна класифікація панди була предметом дебатів серед науковців, оскільки як Велика панда так і Червона панда поєднують ряд характеристик як ведмедів так і єнотів. Але генетичні тести виявили, що Велика панда є безсумнівно справжнім ведмедем, та належать до родини Ursidae. Найближчим її родичем серед ведмедів є очковий ведмідь з Південної Америки. Науковці досі не досягли згоди щодо того, чи Червона Панда належить до родини ведмедевих (Ursidae) чи єнотових (Procyonidae).
Велика панда це вимираючий вид, головною загрозою її виживанню є подальша втрата середовища проживання та дуже низький рівень народжуваності, як в неволі так і в дикій природі. Вважають, що близько 1,600 панд досі проживають в дикій природі. Велика панда є символом Всесвітнього Фонду Дикої Природи (WWF) (http://www.wwf.org).
Зовнішній вигляд [ред.]
Велика панда має чорно-біле забарвлення та будову тіла типову для ведмедів. Шерсть на вухах, лапах та плечах чорного кольору, також має чорні «окуляри» навколо очей. Решта тіла покрито шерстю білого кольору. Хоча науковцям невідома причина такого забарвлення, дехто припускає, що таке плямисте забарвлення забезпечує панді ефективне маскування на тінистому снігу та скелях, що характерні для середовища їхнього проживання. Товста шерсть забезпечує тепло панді в її холодних лісах. Велика панда має великі кореневі зуби та сильні щелепні м’язи, що допомагають їй поїдати твердий бамбук.
Розмір панди порівняльний із розміром американського чорного ведмедя: на чотирьох лапах її зріст становить 0.5-1 м в холці, довжина 1.2-1.5 м. Самці більші ніж самки, та можуть важити до 160 кг. Самки рідко досягають ваги понад 90 кг.
Велика Панда має незвичну лапу: з «великим пальцем» та п’ятьма нормальними пальцями; «великий палець» насправді є зміненою зап’ястною кісткою.
Поведінка [ред.]
Великі панди — істоти нічні, що не сплять від сутінків до світанку. Вдень вони засипають і відпочивають, проте не в постійному лігві, а в затишному місці, де-небудь поміж скелями чи навіть у дуплі дерева.
Владно тримаючись на задніх лапах, великі панди звикли завжди рухатися, ступаючи на на всі чотири лапи клишоногою ходою. У разі погоні вони переходять на незграбний клус, проте невдовзі втомлюються і полишають швидкісний темп. Панди зразкові верхолази, через що часто видираються на нижні гілки дерев, шукаючи корм, чи просто відпочити чи сховатися від небезпеки.
Харчування [ред.]
Панда їсть, встає та грається
Попри те, що таксономічно велика панда є хижаком, харчується вона майже винятково бамбуковими пагонами. Доросла панда протягом дня поїдає до 9-14 кг бамбуку. Як більшість ведмедів, вона є всеїдною твариною та в її раціон входять, окрім бамбуку, яйця, комахи, дрібні ссавці, риба, якщо на них вдається вполювати, а також вживають траву, квіти, гриби, корінці та кору. Як і ведмідь, панда вдається до нападів на бджолині гнізда.
Попри те, що бамбук становить близько 99% раціону тварин, у панд відсутні гени, що кодують ферменти здатні розщеплювати целюлозу наявну у бамбуці. Здатність засвоювати целюлозу пандами приписують мікробам, що живуть у травній системі.[2] Відтак, травна система в панди не така ефективна, як в інших травоїдних тварин. Якщо більшість травоїдних засвоює 80% їжі, то панда лише 17%. Через низькопоживну дієту, пандам важливо зберігати повним травний тракт. Це причина чому панди можуть випорожнюватися до 40 разів на добу.[3]
Через низьку ефективність травлення, у період неспання, тобто близько 16-ти годин на добу, панда майже постійно харчується. Для збереження нормальної маси тіла їй необхідно з’їдати величезну кількість бамбуку. Специфічна дієта визначає поведінку та анатомію панди. Задля збереження енергії, панди тяжіють уникати соціальних контактів та круто нахиленої місцевості. Округле масивне тіло та спокійний спосіб життя вказують на низький рівень метаболізму, що дозволяє економити енергію.[4] Кругла голова — наслідок наявності масивних м’язів від верху голови до щелепи, які дозволяють пережовувати волокнистий бамбук.
Панди вживають усі 25 видів бамбуку, що існують в природі. Лише кілька видів бамбуку ростуть у тих висотах, які зараз населяють панди. Листя бамбуку містять найвищий рівень протеїну; стебла — менший. Через синхронне цвітіння, ріст та відмирання усього бамбуку одного певного виду, велика панда мусить жити у досяжності принаймні двох різних видів рослини аби уникнути голодування.
Розмноження [ред.]
Сезон парування великих панд триває від середини березня до травня, коли тварини знаходять собі пару. На одну самицю претендує 4-5 самців, але щойно гамірне спарювання відбулося, тварини повертаються до колишнього усамітненого способу життя. Через 3-5 місяців самиця знаходить у печері чи дуплі затишний теплий барліг. Вагітність триває від 95 до 160 днів. Заславши лігво листям та гіллям, вона починає народжувати маля. Нерідко на світ з’являються двоє чи троє ведмежат, але у більшості випадків самиця, за браком часу для необхідної опіки та уваги вигодовує одного з них, а решту полишає на загибель.
Тижневе дитинча панди
Панди народжуються сліпі й майже голі, вагою не більше 150 г. Перші три тижні самиця практично постійно сидить, не випускаючи малюка з передніх лап та притискаючи його до сосків. Дитинча швидко росте. Наприкінці першого місяця в нього відростає хутро з чорними плямами, а через два тижні розплющуються очі. Ходити воно починає лише через три місяці, а до цого мати постійно його носить на собі.
У п’ятимісячному віці малюк переходить на бамбуковий корм, а ще через місяць його відлучають від грудей. Коли йому виповнюється 1-1,5 року, дитинча залишає матір і провадить самостійне життя. Великі панди досягають статевої зрілості в шестирічному віці, і самиця народжує потомство кожні 2-3 роки.
Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 7 квітня 2011 року № 3206-VI (далі — Закон № 3206) набув чинності 1 липня 2011 року. Хоча при підготовці Закону була проведена значна робота, все-таки деякі його новації не вдалося до кінця узгодити із застарілим профільним законодавством.
Результатом роботи по приведенню низки законодавчих актів України у відповідність до сучасного антикорупційного законодавства став Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 17 травня 2012 року № 4711-VI (далі — Закон № 4711), який набув чинності 13 червня 2012 року.
Так, зміни внесено до 44 законів України (зокрема, КЗпП України, Митного кодексу України, Законів України «Про Кабінет Міністрів України» від 7 жовтня 2010 року № 2591-VI, «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII (далі — Закон № 1789), «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року № 2493-III, «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року № 2790-XII, «Про Державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII, «Про Державну прикордонну службу в Україні» від 3 квітня 2003 року № 661-IV тощо), а також до двох підзаконних актів, затверджених постановами Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року № 1796-XII та від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР (Дисциплінарного статуту прокуратури України та Положення про помічника-консультанта народного депутата України відповідно).
У цій статті зроблено спробу привернути увагу до найбільш важливих правових норм, запроваджених новим законом.
Основною метою змін, унесених травневим законом, є узгодження положень Закону № 3206 і законів, присвячених діяльності конкретних державних органів та служб, що стосуються:
— проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування;
— подання публічними службовцями декларацій про майно, доходи, витрати, зобов’язання фінансового характеру;
— обмеження для прийняття на роботу (службу) до органів державної влади осіб, яких раніше засуджено за вчинення злочинів або на яких протягом трьох останніх років накладались адміністративні стягнення за вчинення корупційних правопорушень;
— вимог щодо запобігання конфлікту інтересів;
— обмежень щодо роботи близьких осіб;
— звільнення з роботи осіб, притягнутих до відповідальності за корупційні правопорушення.
Звернути увагу
Зміни, внесені Законом № 4711 у антикорупційне й трудове законодавство, потребують врахування у роботі кадрових підрозділів підприємств, установ та організацій. Ці зміни достатньо великі за обсягом, і тому не можна їх недооцінювати чи вважати другорядними порівняно із базовим Законом.
Аналіз змін свідчить, що значна їх частина не містить якісно нових антикорупційних норм, а лише узгоджує термінологію і доповнює галузеве законодавство нормами, аналогічними Закону № 3206. Разом з тим застосовуються і принципово нові механізми запобігання корупції тавирішення низки правових колізій, які донедавна виникали перед кадровиками при застосуванні антикорупційного законодавства.
ЗМІНИ, ВНЕСЕНІ ДО КЗпП
Насамперед слід згадати зміни до КЗпП. Стаття 36 згаданого Кодексу, яка містить підстави припинення трудового договору, доповнена новою підставою — набуття законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення. Цю ж статтю доповнено нормою, яка встановлює триденний строк (з дня одержання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набуло законної сили), протягом якого особа підлягає звільненню з роботи у разі корупційного правопорушення. Вказані зміни значно полегшили роботу кадрових служб, оскільки раніше поставало питання, за якою статтею КЗпП звільняти працівників за вчинення корупційних правопорушень.
Аналогічний строк тепер встановлено і для припинення трудового договору внаслідок набуття законної сили вироком суду, яким працівника засуджено до позбавлення волі (окрім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) або до іншого покарання, яке унеможливлює продовження цієї роботи. У цьому разі строк поширюється і на правопорушення, не пов’язані з корупцією.
Крім того, змінами до статті 41 КЗпП передбачено й розширення кола додаткових підстав розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників. Новою підставою для такого розірвання стало перебування працівника, всупереч вимогам Закону № 3206, у безпосередньому підпорядкуванні у близької особи, якщо його неможливо перевести за згодою на іншу роботу (раніше таке звільнення передбачалося лише Законом № 3206, проте не КЗпП).
ЗМІНИ, ВНЕСЕНІ ДО ДИСЦИПЛІНАРНОГО СТАТУТУ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ
Зазнав змін і Дисциплінарний статут прокуратури України, який не до кінця відповідав вимогам антикорупційного законодавства. Змінами, запропонованими Законом № 4711, норми Дисциплінарного статуту гармонізовано із Законом № 3206 (зокрема, встановлено порядок відсторонення від виконання повноважень працівників прокуратури, обвинувачених у корупційних правопорушеннях, до розгляду справи судом).
Разом з тим слід зазначити, що Закон № 4711 створив нову колізію у сфері дисциплінарної відповідальності працівників прокуратури. Як уже зазначалося вище, відповідно до нової редакції статті 462 Закону № 1789 порушення Дисциплінарного статуту прокуратури України може мати наслідком лише звільнення. Водночас сам Дисциплінарний статут передбачає за своє порушення, окрім звільнення, такі санкції, як догана, пониження в класному чині; пониження в посаді; позбавлення нагрудного знака «Почесний працівник прокуратури України».
На нашу думку, до додаткового тлумачення цих норм законодавства компетентними органами слід керуватися Законом № 1789, оскільки, по-перше, він має вищу юридичну силу, ніж постанова Верховної Ради України, а, по-друге, вказівка Закону № 4711 про те, що слова «можуть бути звільнені» слід замінити словами «підлягають звільненню» (формулювання наслідків порушення Дисциплінарного статуту), недвозначно вказує на позицію законодавця щодо звільнення як єдиної можливої санкції у цьому разі.
У Законі № 1789 також установлено гарантії, спрямовані на недопустимість незаконного звільнення та переслідування працівниківпрокуратури, які здійснюють боротьбу з корупцією. Так, прокурор або слідчий, який повідомив про порушення вимог Закону № 3206 іншим працівником прокуратури, не може бути звільнений чи примушений до звільнення з роботи або притягнутий до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з таким повідомленням. Аналогічні гарантії встановлено для військовослужбовців, співробітників Служби безпеки України, осіб рядового або начальницького складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної кримінально-виконавчої служби України, органів і підрозділів цивільного захисту, посадових осіб Державної спеціальної служби транспорту, Державної митної служби, Державної податкової служби.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ПЕРЕВІРОК
Змінами до законодавства, внесеними Законом № 4711, значно вдосконалено правове регулювання спеціальних перевірок щодо осіб, якіпретендують на зайняття посад, пов’язаних з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.
Потреба проведення спеціальної перевірки щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, була закріплена ще у 2011 році в Законі № 3206. У вказаному Законі була детально прописана процедура такої перевірки та зазначалося, що особі відмовляється у призначенні (обранні) на посаду у разі відмови від перевірки чи встановлення за результатами спеціальної перевірки факту подання претендентом на посаду неправдивих відомостей.
Одначе залишалася певна прогалина стосовно випадків, коли особа, яка вчинила у минулому корупційне правопорушення, не відмовляється від спеціальної перевірки і не надає неправдивих відомостей. Здоровий глузд підказує, а базові принципи антикорупційної політики вказують на те, що особа з непогашеним корупційним правопорушенням не може обіймати посади, щодо яких здійснюється спеціальна перевірка. Разом з тим прямо у Законі № 3206 про це не йдеться. Питання мало б регулюватися профільними законами, проте не всі вони містили відповідну заборону на зайняття посад. Тому були усі передумови для виникнення досить парадоксальної ситуації: з одного боку, незважаючи на результати перевірки, які виявили причетність особи до корупційних правопорушень, ці результати не могли стати підставою для відмови у прийнятті на роботу, а з другого — законодавством до травня 2012 року заборонялося прийняття на посади з антикорупційними обмеженнями всіх осіб, раніше засуджених за вчинення злочину, не враховуючи випадків, коли особу було засуджено помилково, а потім реабілітовано.
Законом № 4711 внесено зміни до профільних Законів («Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі — Закон № 3723), «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII, «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 року № 2229-XII, «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII тощо), якими встановлено додаткові підстави для відмови у прийнятті на роботу черезрезультати спеціальної перевірки. На теперішній час не можна прийняти на посаду з антикорупційними обмеженнями особу, яка раніше засуджувалася за вчинення злочину, за винятком реабілітованої, або на яку протягом трьох останніх років накладалось адміністративне стягнення за вчинення адміністративного корупційного правопорушення. Тож у прийнятті на посаду відмовляється незалежно від того, приховувала чи ні особа наявність у себе корупційних правопорушень у минулому.
КОНКРЕТИЗАЦІЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ІНФОРМАЦІЇ ФІНАНСОВОГО ХАРАКТЕРУ
Іншим аспектом законодавства про боротьбу з корупцією, який конкретизовано у Законі № 4711, став правовий статус інформації фінансового характеру (як-от, декларації про майно, доходи, витрати й зобов’язання фінансового характеру). Відповідно до частини другої статті 12 Закону № 3206 обов’язковому оприлюдненню підлягали декларації Президента України, Голови Верховної Ради України, народних депутатів України, Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та суддів Конституційного Суду України, Голови та суддів Верховного Суду України, голів та суддів вищих спеціалізованих судів України, Генерального прокурора України та його заступників, Голови Національного банку України, Голови Рахункової палати, Голови та членів Вищої ради юстиції, членів Центральної виборчої комісії, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівників інших органів державної влади та їх заступників, членів колегіальних органів державної влади (комісій, рад), керівників органів місцевого самоврядування та їх заступників. Стосовно решти посадових осіб, які зобов’язані подавати такі декларації, вимог щодо їх оприлюднення не було.
Така дещо двозначна норма, разом з нормами Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI, давала підстави вважати, що декларації про майно, доходи, витрати й зобов’язання фінансового характеру всіх решти осіб (окрім перелічених у частині другій ст. 12 Закону № 3206) належать до інформації з обмеженим доступом і не підлягають оприлюдненню.
Законом № 4711 прямо встановлено, що відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати й зобов’язання фінансового характеру, оформленої за формою і в порядку, встановленими Законом № 3206, не належать до інформації з обмеженим доступом. Винятком із цього правила є відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, його місця проживання та відомостей про місцезнаходження нерухомого майна, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта, а також нерухомого майна, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування членів сім’ї декларанта (ці відомості є інформацією з обмеженим доступом і не підлягають оприлюдненню).
Звернути увагу
Інформацією з обмеженим доступом є лише інформація про місцезнаходження нерухомого майна, а не про його наявність чи відсутність та загальну площу. Відомості про наявність нерухомого майна, його загальну площу, так само як і повний обсяг задекларованих відомостей про транспортні засоби, вклади у банках, цінні папери та інші активи, фінансові зобов’язання, можуть вільно поширюватися.
Таким чином, тепер декларації посадових осіб про майно, доходи, витрати й зобов’язання фінансового характеру не належать доінформації з обмеженим доступом навіть тоді, коли законодавством не встановлено вимог про обов’язкове оприлюднення такої декларації (окрім винятків, зазначених вище).
ЗМІНИ, ВНЕСЕНІ ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ПРОКУРАТУРУ»
Важливі зміни внесено Законом № 4711 і до Закону № 1789. Насамперед тепер на прокуратуру офіційно покладено завдання із координації діяльності з питань протидії корупції органів внутрішніх справ, органів служби безпеки, органів податкової міліції, органів митної служби, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та інших правоохоронних органів.
Звернути увагу
Прокуратуру визнано на цей час головним органом у сфері протидії корупції та координатором цього процесу.
Зазначений статус накладає на прокуратуру та її співробітників низку антикорупційних обмежень, які у деяких аспектах значно жорсткіші, ніж загальні норми Закону № 3206.
Так, додаткові (порівняно із передбаченими КЗпП) підстави для звільнення співробітників прокуратури, перелічені у частині другій статті 462 Закону № 1789, набули абсолютного характеру.
Звернути увагу
Якщо раніше наслідком додаткових підстав для звільнення могло бути як звільнення, так і інше дисциплінарне стягнення, то з ухваленням Закону № 4711 єдиним наслідком цих порушень стало звільнення працівника прокуратури.
Крім того, перелік цих підстав поповнився двома новими, пов’язаними із корупційними правопорушеннями. На цей час до повного перелікупідстав, які, безумовно, ведуть до звільнення працівників прокуратури, належать:
— недотримання пов’язаних із проходженням служби в органах прокуратури антикорупційних та інших вимог і обмежень, які встановлюються законодавством України;
— порушення «Присяги працівника прокуратури» чи відмови від її прийняття;
— набуття законної сили обвинувальним вироком щодо них;
— невідповідність працівника займаній посаді за результатами атестації;
— припинення громадянства України;
— притягнення до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України;
— набуття законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення;
— неможливість або відсутність згоди на переведення на іншу посаду у зв’язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі.
ЗМІНИ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ПЕНСІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Деякі зміни внесено Законом № 4711 і до пенсійного законодавства. Стосуються вони насамперед військовослужбовців. За загальним правилом вони не можуть бути звільнені з військової служби до набуття права на пенсію за вислугу років, окрім випадків, установлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі — № 2011) та актами Кабінету Міністрів України. Змінами, внесеними Законом № 4711 до статті 8 Закону № 2011, доповнено перелік підставдострокового звільнення з військової служби безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та позбавленням права обіймати певні посади у зв’язку з набуттям законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за корупційне правопорушення.
Треба зауважити, що зазначену вище редакцію статті 8 Закону № 2011 не можна вважати термінологічно вдалою. Відповідно до нових норм цього Закону безпосереднє підпорядкування близькій особі є підставою для звільнення з військової служби до набуття права на пенсію за вислугу років. Водночас відповідно до частини другої статті 9 Закону № 3206 працівник, який перебуває у безпосередньому підпорядкуванні близькій особі, підлягає звільненню лише у разі неможливості переведення його в установленому порядку на іншу посаду. На нашу думку, керуватися слід усе-таки нормами статті 9 Закону № 3206, оскільки вони мають імперативний характер, а їх конструкція не передбачає винятків, установлених іншими законами.
Зрештою, слід зазначити деяке пом’якшення норм антикорупційного законодавства стосовно пенсійного забезпечення державнихслужбовців. Раніше нормами статті 37 Закону № 3723 передбачалося позбавлення права на одержання пенсії усіх державних службовців, звільнених із державної служби за вчинення корупційного діяння.
З огляду на те, що корупційні діяння включають не лише кримінальні злочини, а й адміністративні правопорушення, такі санкції були занадто жорсткими. Адже відповідно до них пенсій позбавлялися навіть ті державні службовці, яких було звільнено за невчасне подання податкової декларації. З ухваленням Закону № 4711 підставою для позбавлення пенсій державних службовців може бути лише звільнення у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, тобто за найбільш тяжкі корупційні злочини.
Проте треба зауважити, що й теперішня норма щодо позбавлення пенсій за корупційні правопорушення потребує певного вдосконалення. Так, особи, помилково притягнені до кримінальної відповідальності за корупційні злочини та з часом реабілітовані, все одно втрачатимуть право на отримання пенсії державного службовця (оскільки у ст. 37 Закону № 3723 йдеться не про судимість, яка і справді скасовується у разі реабілітації, а про притягнення до кримінальної відповідальності).
З огляду на сказане та враховуючи принцип системності законодавства, доцільніше було б зазначити, що позбавлення права на пенсії не застосовується до реабілітованих осіб, за аналогією до норм щодо спеціальної перевірки, яка не враховує притягнення до відповідальності, за яким особу потім було реабілітовано.
Можливо, такі зміни до законодавства будуть унесені трохи пізніше, скажімо, після набуття чинності з 1 січня 2013 року новим Законом України «Про державну службу» від 17 листопада 2011 року № 4050-VI. У будь-якому разі антикорупційне законодавство не є чимось фіксованим та застиглим, процес його розвитку та вдосконалення постійний, оскільки воно чутливо реагує на всі суспільні зміни.
Звичайно, не можна очікувати, що Закон № 4711 буде останнім нормативно-правовим актом, яким уносяться зміни до антикорупційного законодавства. Безумовно й те, що розвиток законодавства про боротьбу з корупцією не обмежиться лише змінами до законів. Певні норми антикорупційного законодавства все ще потребують додаткових тлумачень компетентними органами (на зразок Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини першої статті 7, пункту 2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 про право входити до складу органу управління підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку), і такі тлумачення теж значно вплинуть на специфіку застосування такого законодавства.
Проте все-таки годиться зауважити, що Закон № 4711 став значним кроком у вдосконаленні законодавства про боротьбу з корупцією. Завдяки йому узгоджено значну кількість законодавчих актів із Законом № 3206, розв’язано низку законодавчих колізій, значно підвищено ефективність реалізації передбачених цим Законом антикорупційних механізмів, чим спрощено застосування антикорупційного законодавства на практиці, зокрема, керівниками та працівниками кадрових служб.
Респу́блика Зимба́бве (англ. Republic of Zimbabwe [zɪmˈbɑːbweɪ], до 1980 года — Ю́жная Роде́зия) — государство в Восточной Африке, между водопадом Виктория, реками Замбези и Лимпопо. Граничит с ЮАР на юге, Ботсваной на западе, Замбией на севере и Мозамбиком на востоке.
Название страны указывает на её преемственность по отношению к первому государству на этой территории — империи Мономотапа, столицей которого был Большой Зимбабве, а основным населением — народ гокомере, предки преобладающих ныне шона.
Время в Зимбабве опережает гринвичское на 2 часа.
Первоначально территорию Зимбабве населяли народы, говорившие на койсанских языках, близкие по культуре современным их носителям.
Примерно с IX века н. э. существуют свидетельства заселения нынешнего Зимбабве достаточно развитой культурой, которую принято считать принадлежащей народу гокомере, предкам нынешних шона. Они основали империю Мономотапа, столицей которой был город, развалины которого ныне известны как Большой Зимбабве (на современном шона dzimba dzemabwe означает ‘каменные дома’).
К середине XV века, когда на побережье Индийского океана появились португальцы, это государство охватывало почти всю территорию Зимбабве и часть Мозамбика. После столкновений с португальцами империя развалилась, хотя её обломки в виде государств племени каранга сохранялись до начала XX века. К XVII веку часть племён шона вновь объединилась в империю Розви, которой удалось вытеснить португальцев с зимбабвийского плато.
Империя Розви прекратила своё существование в середине XIX века, когда в результате экспансии зулусов под руководством Чаки на территорию нынешнего юго-западного Зимбабве переселились племена ндебеле под правлением короля Мзиликази (см. Мфекане). В то же время на территории Зимбабве были открыты залежи золота, и эти земли попали в зону интересов Британской империи.
В 1888 году Сесил Родс заключил договор с Лобенгулой, наследником Мзиликази, который позволил британцам вмешиваться в экономику Матабелеленда (юго-западного Зимбабве, населённого народом ндебеле). В 1899 году усилиями того же Родса Британская Южноафриканская компания получила право освоения обширных территорий, включающих нынешние Зимбабве и Замбию, с тех пор известных как соответственно Южная и Северная Родезия. В 1895 году войска компании вошли в Машоналенд (центр и север Зимбабве), что положило начало колонизации этих земель.
В 1896 — 1897 годах чёрное население (в первую очередь шона и ндебеле) восстало против британского владычества, но этот мятеж, известный как (Первая) Чимуренга потерпело полный крах, в первую очередь из-за катастрофического технологического разрыва. Уже с XX века начинается заселение Южной Родезии белыми поселенцами.
В 1922 году Британская Южноафриканская компания перестала управлять Южной Родезией. В результате референдума, проведённого главным образом среди белых поселенцев, она не вошла в Южно-Африканский Союз, а стала самоуправляемой колонией в рамках Британской империи.
После окончания Второй мировой войны и начала разрушения колониальной системы многие получившие независимость страны Африки выбрали социалистический путь развития, в то время как в Южной Африке (ЮАР, Анголе, Мозамбике) власть перешла исключительно к белому меньшинству. Чтобы избежать обеих этих крайностей, в 1953 году была организована Федерация Родезии и Ньясаленда, включавшая Южную Родезию, Северную Родезию и Ньясаленд (современная Малави), со статусом федеральной территории (уже не колонии, но ещё не доминиона). Однако через десять лет, в 1963 году Федерация развалилась, когда независимость получили Замбия и Малави.
Белое правительство Южной Родезии также требовало независимости, однако Лондон отказывался её предоставить, прежде чем власть в стране будет полностью отдана чёрному большинству (политика NIBMAR: No Independence Before Majority African Rule). В ответ 11 ноября 1965 года премьер-министр Южной Родезии Ян Смит провозгласил независимость, которая не была признана Великобританией. В 1970 году Смит провозгласил Родезию республикой, что также не получило международного признания.
Правительство Смита проводило в Родезии политику сегрегации, которые часто сравнивают с апартеидом, хотя, строго говоря, это не совсем верно. Так, вместо «расового» ценза в Южной Родезии часто использовался ценз имущественный, в парламенте сохранялось присутствие чернокожих депутатов, в армии существовали смешанные по расовому признаку части, в Родезии не проводилось территориальной сегрегации по южноафриканскому типу. Однако на деле вся власть принадлежала белому меньшинству, в стране действовал режим расовой дискриминации. В многих общественных заведениях обслуживали только белых, большая часть плодородных земель находилась в руках белых фермеров.
Вооружённую партизанскую борьбу против родезийского правительства вели Африканская национально-освободительная армия Зимбабве (ЗАНЛА) под руководством Роберта Мугабе и Народно-революционная армия Зимбабве (ЗИПРА) во главе с Джошуа Нкомо, лидером Союза африканского народа Зимбабве (ЗАПУ), имевшие базы в соседних с Южной Родезией странах (например, Ботсване и Замбии) и пользовавшихся поддержкой СССР и КНР. После прихода к власти в Мозамбике социалистов из ФРЕЛИМО в 1975 году эта страна стала основной базой для вылазок ЗАНЛА. Вооруженная борьба против власти белого меньшинства, которая велась с 1964 года, получила название Второй Чимуренги.
Смит, чтобы избежать полномасштабной гражданской войны, с 1978 года начал переговоры с умеренными чёрными лидерами, такими как Абель Музорева из Объединённого африканского национального конгресса или Ндабанинги Ситоле из ЗАНУ-Ндонга. Страна получила название Зимбабве-Родезия, а в результате выборов в парламенте впервые образовалось чёрное большинство, хотя судейский корпус или, к примеру, армия, по-прежнему были в основном белыми. Премьер-министром стал Абель Музорева, которого поддержали и Смит, и правительство ЮАР, однако он не получил полного доверия избирателей в Зимбабве.
В соответствии с решениями Ланкастерхаузской конференции 12 декабря 1979 года власть в Родезии-Зимбабве была временно передана британскому губернатору лорду Артуру Кристоферу Джону Соумсу, партизанские отряды должны были прекратить вооруженные действия и размещались в специальных изолированных лагерях[1]. На всеобщих выборах 1980 года убедительную победу одержало радикальное крыло ЗАНУ — Африканского национального союза Зимбабве под руководством Роберта Мугабе.
В 1982 году Нкомо был изгнан из правительства (из-за обнаруженного у него склада оружия), что вызвало недовольство среди его соплеменников-ндебеле, вылившееся в массовые беспорядки. Правительство направило состоящую в основном из шона Пятую бригаду в Матабелеленд для борьбы с ними, в ходе которой было совершено множество преступлений: погибло до 20 000 человек. Лишь в 1987 году переговоры между ЗАНУ и ЗАПУ возобновились, и в 1988-м они объединились в партию под названием ЗАНУ-ПФ.
После засухи 1992 года и последовавшего голода было введено чрезвычайное положение; программа восстановления, разработанная МВФ, привела лишь к ещё большему недовольству. Поток беженцев из страны усилился, особенно на фоне продолжающегося преследования ндебеле и прихода к власти в ЮАР АНК. В результате правительство приняло решение ускорить земельную реформу.
До 70 % пригодной для обработки земли в стране находилось в руках белого меньшинства, приобретшего её в основном уже после провозглашения независимости. Великобритания выделяла миллионы фунтов стерлингов на добровольный выкуп этих земель правительством Зимбабве, однако передача их чёрным шла очень медленно. В результате в 1999 году началось насильственное выселение белых фермеров с передачей их земель чёрным (в основном политическим сторонникам Мугабе), вызвавшее резкую критику со стороны международного сообщества и в первую очередь в Великобритании, введшей против Зимбабве экономические санкции.
В результате миграции число белого населения до независимости страны росло: в 1927 г. на 922 тыс.чернокожих приходилось 38,2 тыс. белых, в в 1939 г. число белых выросло до 60 тыс. человек, в 1946 г. на 1640 тыс.чёрных приходилось 80,5 тыс. белого населения. В 1952 году число белых достигло 135 тыс., в 1963 г. — 223 тыс. В настоящее время из-за массового выезда из страны здесь осталось примерно 100 тыс. белых жителей — менее 1 % населения страны.
В 2002 году Содружество наций приостановило членство Зимбабве из-за нарушений прав человека и фальсификации выборов; в 2003 году Мугабе сам объявил о выходе Зимбабве из Содружества.
После выборов 2005 года, в ходе которых расколотая оппозиция не смогла ничего противопоставить ЗАНУ-ПФ, Мугабе объявил о начале операции «Мурамбатсвина» (шона «Выгоним мусор»), якобы нацеленной на очищение страны от трущоб. Критики указывают, что страдают от неё в основном беднейшие слои населения, особенно ндебеле.
Перераспределение земли привело к резкому спаду продуктивности в сельском хозяйстве и катастрофическому росту цен и безработицы (до 80 %[2] взрослого населения).
Государственное устройство [править]
Республика. Глава государства — президент. Избирается населением на 6-летний срок, количество сроков не ограничено. С 1987 года один из самых пожилых действующих руководителей государства в мире Роберт Мугабе.
Парламент — двухпалатный. Сенат состоит из 93 членов (60 избираются населением, 10 губернаторов провинций входят по должности, 16 из местных вождей избираются советом вождей, 5 сенаторов назначаются президентом, также в сенат входят председатель и заместитель совета вождей). Палата Собрания — 210 депутатов, избираются населением раз в 5 лет.
Политические партии:
Движение за демократические перемены (Морган Цвангираи) — 30 мест в сенате, 109 мест в палате собрания;
ЗАНУ-ПФ (Роберт Мугабе) — 30 мест в сенате, 97 мест в палате собрания.
Зарегистрировано более 20 партий, из них наиболее влиятельные: Африканский национальный союз Зимбабве — Патриотический фронт (ЗАНУ-ПФ) -Zimbabwe African National Union-Рatriotic Front, правящая политич. партия страны, осн. в 1963;
Движение за демократические перемены (МДС, фактически две организации) — Movement for Democratic Change; Национальный союз за хорошее управление (НАГГ) — National Alliance for Good Governance;
Объединенная партия (ЮП) — United Party; Африканский национальный союз Зимбабве — Ндонга (ЗАНУ-Ндонга) — Zimbabwe African National Union-Ndonga; Союз африканского народа Зимбабве (ЗАПУ) — Zimbabwe African People Union.
Конгресс профсоюзов Зимбабве — Zimbabwe Congress of Trade Unions (ZCTU), осн. в 1981; Федерация профсоюзов Зимбабве — Zimbabwe Trade Unions Federation (ZTUF).
Вооружённые силы [править]
Численность армии: 39 тыс. чел., из них — сухопутные войска — 35 тыс., авиация — 4 тыс. Главнокомандующий — президент. Численность полиции — 19,5 тыс. чел. Кроме того, имеется полувоенное полицейское соединение — 2,3 тыс. чел. (2000) Расходы на армию — 3,7 % ВВП (2006, оценка).
Внешняя политика [править]
После получения независимости ключевым направлением внешней политики Зимбабве становится Африка. Зимбабве играла активную роль в Движении неприсоединения, Содружестве наций, в борьбе против апартеида, являясь членом группы «прифронтовых государств». Руководство Зимбабве поддержало правительство Мозамбика в его борьбе против РЕНАМО; с 1992 по 1995 Зимбабве участвовала в миротворческих миссиях ООН в Мозамбике, Руанде, Анголе, Сомали.
Отношения правительства Р. Мугабе с Западом испортились после начала в стране реквизиции земель белых фермеров, а также после того, как наблюдатели из западных стран признали выборы в 2000 несправедливыми. МВФ и Всемирный Банк перестали выдавать кредиты Зимбабве, ссылаясь на злоупотребление чиновниками полученных средств, а также на прекращение выплаты долгов. Другой причиной стал принятый в США закон о «Демократии и Восстановлении экономики Зимбабве» (декабрь 2001), по которому Р. Мугабе мог нормализовать отношения с международными финансовыми институтами только в случае выведения войск из Демократической Республике Конго (ДРК) и обеспечения проведения прозрачных и справедливых выборов. Действия властей Зимбабве в отношении оппозиции перед президентскими выборами 2002 были расценены ЕС как угроза демократии, что привело к введению в отношении Зимбабве ограниченных санкций. Содружество наций временно приостановило членство Зимбабве в организации, после чего страна сама вышла из неё.
Правительство Р.Мугабе пользовалось достаточно стабильной поддержкой регионального лидера — ЮАР, хотя ситуация временно осложнилась после ввода войск Зимбабве в ДРК. ЮАР проголосовала за исключение Зимбабве из Содружества на один год, но выступила против введения международных санкций. Руководство ЮАР принимает активное участие в урегулировании политического кризиса в Зимбабве.
В 2006 правительство Зимбабве официально объявило программу «Взгляд на Восток» («Look East»), ставшей частью государственной политики переориентации с западных рынков на рынки Китая, Индии, Ирана, Индонезии, Малайзии, КНДР.
Зимбабве — член ООН (с 25 августа 1980), входит в состав Африканского союза, Сообщества развития Юга Африки, Экономического сообщества стран Восточной и Южной Африки и др.
Географические данные [править]
Рельеф Зимбабве
Основная статья: География Зимбабве
Бо́льшая часть территории Зимбабве расположена на высоте 1000—1500 м в пределах обширных докембрийских цокольных плато Машона и Матабеле, которые ступенчато понижаются к высоким пластовым песчаным равнинам среднего течения реки Замбези (на севере) и междуречья Лимпопо и Саби (на юге). Высшая точка страны — гора Иньянгани (2592 м) в горах Иньянга на востоке Зимбабве.
Платиноиды и хромиты, по которым Зимбабве занимает III место в мире. Также многочисленны месторождения железных руд, золота, редких металлов, меди, никеля, кобальта, бокситов, каменного угля и драгоценных камней (алмазы, рубины, изумруды).
Густая речная сеть принадлежит бассейну Индийского океана, за исключением небольшой области внутреннего стока на западе. Река Замбези, протекающая по северо-западной границе страны, собирает притоки с половины территории Зимбабве (Гвай, Сенгва, Саньяти, Хуньяни…). В Лимпопо, текущей по южной границе, впадают реки Шаше, Умзингвани, Бубье, Мвенези. На юго-востоке река Саве принимает притоки Рунде и Саби. На западе река Ната с притоками высыхает по пути к Калахари. Реки Зимбабве немноговодные, пересыхающие в сухой сезон, с многочисленными порогами и водопадами, самый знаменитый из которых Виктория на реке Замбези. На многих реках построены водохранилища, крупнейшее из которых Кариба. Судоходны только отдельные участки Замбези и Лимпопо.
Из-за катастрофических темпов сведе́ния лесов, древесная растительность занимает ныне менее половины территории страны. Реликтовые влажные вечнозелёные леса сохранились только на склонах гор Иньянга на востоке страны. На западе произрастают сухие листопадные тиковые леса. На плато Машона распространены сухие редкостойные леса миомбо и мопане. Древесными и кустарниковыми саваннами занято плато Матабеле. В долине Замбези развиты затопляемые саванны.
Из крупных животных в Зимбабве до сих пор многочисленны слоны, антилопы, зебры, жирафы, львы, крокодилы. Малочисленны носороги, гепарды, ориксы, питоны. 10 % территории страны занимают заповедники и национальные парки.
Климат [править]
Климат Зимбабве варьирует от субэкваториального на севере до тропического на юге. В году выделяют три сезона: тёплое влажное лето (с ноября по март, 21—27˚С), прохладная сухая зима (апрель-июнь, 13—17˚С, в горах бывают заморозки) и жаркая сухая весна (август-октябрь, 30—40˚С). Осадков от 400 мм в год на южной равнине до 2000 мм в горах на востоке.
Средняя годовая температура в центральной части плато — 18,89 °C; среднегодовой максимум — 25,56 °C, минимум — 12,22 °C.
Июнь и июль являются самыми прохладными месяцами в году. В это время для основной части страны характерны лёгкие заморозки, однако сильные морозы (-5 °C и ниже) являются редкостью. Начиная с середины августа температура постепенно растёт, достигая своего пика в октябре — поэтому сентябрь и октябрь являются наименее приятными месяцами. Хотя в регионах, расположенных выше 1200 метров над уровнем моря, температуры, превышающие 37 °C, случаются нечасто — как правило, в эти месяцы температура находится в интервале между 29 и 35 °C.
Относительная влажность воздуха в октябре и сентябре не превышает 35—40 %. Начиная с ноября дневная температура понижается — из-за нарастающей облачности, знаменующей начало сезона дождей, а влажность повышается[3].
Слоны в национальном парке Хванж.
Камни в равновесии, холмы Матобо.
Восход солнца над национальным парком Матобо.
Пейзаж национального парка Гонарежу.
Животный мир [править]
Животный мир 3имбабве довольно разнообразен. В малонаселённых районах страны встречаются антилопы (импала, стенбок и др.), буйволы, жирафы, зебры, слоны, носороги, львы, бегемоты, леопарды, гиены, земляные волки. Много птиц, ящериц, змей (в том числе африканский питон); в реках водятся крокодилы. Распространены различные виды муравьев и термитов; на Севере — муха цеце. Под угрозой исчезновения числятся 9 видов птиц и млекопитающих (в том числе черные носороги, половина мировой популяции которых проживает в Зимбабве), а также 73 вида растений. Для охраны животного и растительного мира создан ряд заповедников и национальных парков (ок. 10 % территории страны), наиболее крупные из них — Хванге, Матусадона, Виктория-Фолс, Мана-Пулс.
Состояние окружающей среды. Экология [править]
Экология Зимбабве находится в сравнительно благополучном состоянии. Наиболее острые экологические проблемы Зимбабве — эрозия с.-х. земель и обезлесение. Бессистемная вырубка леса привела в середине 1990-х к сокращению площади лесных массивов на 1,5 % (то есть по 70-100 тыс. га) ежегодно. Общий объем выбросов углекислого газа снизился с 16,6 млн тонн (в 1990) до 11,5 (в 2005), что связано с ухудшением экономической ситуации и падением промышленного производства. Основными источниками загрязнения вод являются горная промышленность и использование удобрений. Концентрация ДДТ (инсектицид) в с.-х. производстве З. является одной из самых высоких в мире.
Кры́сы (лат. Rattus) — род грызунов семейства мышей. Включает в себя не менее 64 видов.
Длина тела 8—30 см, длина хвоста равна длине тела или больше её[1], масса от 37—39 граммов (Rattus exulans) до 400—420 граммов (некоторые экземпляры серой крысы могут достигать 500 граммов)[2]. В окраске тела преобладают тёмно-серые или серо-бурые тона, однако встречаются жёлтые, красные и оранжевые оттенки[2]. Пальцы на лапах подвижные — это компенсирует недостаточное развитие мозолей, необходимых для лазания[1].
Широко распространены два синантропных вида — серая и чёрная крысы. Остальные виды распространены в Юго-Восточной Азии, Новой Гвинее, Австралии, на островах Малайского архипелага. Ещё один синантропный вид R. exulans завезён на многие острова Океании и Гавайи[2].
Несинантропные виды крыс обитают преимущественно в тропических лесах, в том числе горных. В Австралии крысы встречаются в саваннах и на пастбищах[2].
В ископаемом состоянии род Rattus известен со среднего плейстоцена[3].
Большинство крыс ведут наземный или полудревесный образ жизни. В качестве убежищ используют норы (как самостоятельно вырытые, так и норы других животных), естественные убежища, гнезда различных животных[4]. Живут крысы как одиночно, так и образовывая семейные или территориальные группы.
Большинство крыс всеядны. Однако у разных видов существуют определённые предпочтения. Некоторые предпочитают растительную пищу — семена, овощи, фрукты. Другие животную — различных насекомых, моллюсков и других мелких беспозвоночных[4]. У серых крыс меню в различных популяциях сильно различается.
Размножаются крысы круглый год, за исключением северных популяций синантропных видов. Количество крысят в приплоде у разных крыс отличается. У серой крысы может быть от 2 до 22 крысят, но в среднем 8—9, у малайских видов в среднем от 3 до 6, у австралийских видов от 3 до 14 детёнышей. Самки некоторых видов крыс полиэстральны[2].
В роде выделяют около 70 ныне живущих видов, разделяемых на несколько групп[2][5][6]. Ещё несколько видов вымерло в историческое время.
Экономический ущерб [править]
Синантропные виды крыс наносят большой экономический ущерб, поедая и портя продовольственные и непродовольственные товары, а иногда повреждая электрические сети, что может приводить к пожарам. В США, по оценке 1977 года, крысы ежегодно наносят прямой ущерб на сумму от 500 млн до 1 млрд долларов[2]. Также некоторые виды крыс наносят ущерб сельскому хозяйству, поедая посевы.
Вследствие этого в настоящее время разработано и разрабатывается множество способов борьбы с крысами: от отпугивания до уничтожения.
Опасность для здоровья [править]
Крысы являются природным резервуаром многих зоонозных и антропозоонозных инфекций. Они переносят возбудителей чумы, туляремии, бешенства, тифа, токсоплазмоза, лептоспироза, риккетсиозов, содоку[7] и других заболеваний[8][4].
В США ежегодно крысы кусают не менее 14 000 человек. По данным Городского центра дезинфекции, в Москве в 2008 году крысы покусали 506 человек[9].
Неприязнь к крысам [править]
Многие люди отрицательно относятся к крысам. При этом многие «крысофобы» положительно относятся к другим похожим грызунам: хомячкам и морским свинкам; главным отличительным признаком и объектом фобии для крысофобов обычно является наличие длинного голого хвоста.
Джон Б. Уотсон вместе с Розалией Рейнер в 1920 году проверил возможность формирования эмоциональной реакции страха белой крысы у 11-месячного младенца. Выяснилось, очень многие страхи, антипатии и тревожные состояния взрослых формируются ещё в раннем детстве и весьма трудно поддаются терапии[10][11].
Крыса как домашнее животное [править]
Ручная крыса
Основная статья: Ручные крысы
Специально выведенные крысы начали содержаться как домашние декоративные животные по крайней мере с 19-го века. Ручные крысы — это обычно разновидности серых крыс, но также существуют ручные разновидности чёрных крыс. Ручные крысы ведут себя иначе, чем их дикие предки, в зависимости от того, сколько времени их разводили как домашних животных[12]. Кроме того, крыс разводят в качестве «живого корма» для обитателей домашних террариумов и зоопарков.
Лабораторные крысы [править]
Лабораторная крыса линии Вистар
Крысы являются одними из основных экспериментальных систем в биологических и медицинских исследованиях. За долгие годы были выведены специальные лабораторные крысы. Благодаря быстрому метаболизму, неприхотливости, неагрессивности они до сих пор остаются одним из основных объектов во многих отраслях биологии.
На подопытных крысах в различных научных областях проводится значительное число экспериментов.
Крысы в культуре [править]
Крыса как символ [править]
Образ крысы связывается с порчей, разрушением, смертью (как разносчик чумы и других болезней), но также она воплощает мудрость и предусмотрительность (поскольку крысы бегут с обречённых на крушение кораблей). В Китае крыса связывалась с процветанием. Крыса (или мышь) является первым животным, открывающим 12-летний цикл восточного гороскопа; по преданию, она добилась этого хитростью, вызвавшись доказать, что именно она — самое большое животное на Земле[13][14]. Знак Крысы в китайской традиции считался одним из символов женского начала «Инь».
В исламской традиции крыса считается воплощением чувственности[15].
Индуизм представляет крысу бывшим демоном[16], ставшим боевым конём Ганеши — победителя препятствий, бога учёности, крыса олицетворяет собой удачную попытку и успешное начинание. Также крыса в Индии является объектом поклонения, «Храм Крыс» Карни Мата, расположенный в городе Дешнок, снискал международную известность благодаря своим необычным обитателям. Крысы в нём чувствуют себя весьма комфортно, имея постоянное питание и почёт от местных жителей, которые верят, что в крысах живут души умерших детей, спрятанные от бога смерти — Ямы[17].
В сленге разведчиков, полиции и др. «крысой» называют сотрудника спецслужб, тайно работающего на противника (однако большее распространение получило слово «крот»). В уголовном жаргоне «крысой» называют человека, ворующего у своих (совершающего «крысятничество»).
Крысы в популярной культуре [править]
Крысы часто являются главными или второстепенными героями литературных произведений (например, «Хруп. Воспоминания крысы-натуралиста» А. Л. Ященко, «Чудесное путешествие Нильса с дикими гусями» Сельмы Лагерлеф), мультфильмов («Рататуй», «Грязный Гарри» и другие), фильмов («Крысиные похороны», «Уиллард»), легенд (так известна легенда о Гамельнском крысолове), а также символическими героями, например «Стальная Крыса».
Факты [править]
Крысы обладают способностью адаптироваться к различным ядам, используемым для их уничтожения, а также распознавать яды. Если из поколения грызунов, попробовавших отравленную приманку, выживает особь, то следующее поколение особи, возможно, будет менее восприимчиво к этому яду. Например, яды, которыми с 40-х годов прошлого века эффективно травили крыс в Москве, на современных крыс Москвы почти не действуют. Если крыса была отравлена, но летальный исход не наступил, она будет избегать приманки с данным типом отравы.[источник не указан 507 дней]
Учёные Оксфорда пришли к выводу, что крысы обладают абстрактным мышлением, потеснив человека как единственное существо, обладающее такой способностью[18][19].
Большинство крыс предпочитают слушать музыку Моцарта, немногие — современную музыку, и никто из них не желает слушать звук вентилятора[20].
Сьогодні закінчується громадське обговорення “Комплексного плану заходів щодо формування позитивного іміджу органів внутрішніх справ на 2013-2014 роки”
“Кожен структурний підрозділ представив свої рекомендації, які лягли в основу документа. Кожний підрозділ потім буде відповідати за реалізацію своєї частини плану”, — розповів заступник начальника управління зв’язків з громадськістю МВС Іван Бабаєв.
Передбачається, що він вступить в силу вже 1 червня.
Згідно з документом, метою плану є “руйнування негативної громадської думки про діяльність міліції та формування “позитивного образу міліціонера як професіонала”.
План, зокрема, передбачає створення спеціальних груп із представників центрального апарату МВС та громадських організацій, які будуть проводити раптові перевірки підрозділів.
Крім того, в міністерстві мають намір посилити підбір кадрів на посади з підвищеним ризиком вчинення корупційних дій.
Для підняття престижу служби в органах МВС співробітникам міліції мають намір підвищити зарплати. Також планується збільшити кількість стажувань міліціонерів за кордоном. Особливу увагу обіцяють приділити розвитку як загальної, так і мовної культури міліціонерів.
Слід зазначити, що згідно з результатами соціологічного дослідження, проведеного в 2012 році за замовленням МВС у всіх регіонах країни, 51,3% опитаних оцінили роботу міліції як “неефективну”, а про недовіру до МВС заявили 47,7% опитаних.
“Для реальної роботи з поліпшення іміджу МВС потрібна політична воля. А такі плани з правильними словами часто приймаються лише для подальшої звітності” — заявив голова ради правозахисної організації “Донецький меморіал” Олександр Букалов.
Мэр Львова — мэру Донецка: “Нас никто не ”кормит”
Мэр Львова Андрей Садовый заявляет, что делая отдельные доплаты воинам УПА, Львовский городской совет действует в пределах своих полномочий.
Ушел в запой глава украинского Генштаба
С Пабатом произошло настоящее чудо
Об этом он написал в своем блоге на “Украинской правде”, реагируя на заявление мэра Донецка, который хочет забрать доплату у ветеранов УПА, передает Цензор.НЕТ.
“Статья 91 Бюджетного кодекса четко дает право за счет поступлений на собственные полномочия местных советов принимать решения по социальной защите и социальному обеспечению жителей территориальной общины без каких-либо ограничений”, — написал Садовый.
“Нас никто не “кормит”, — считает мэр.
И добавляет: “В государственном бюджете Украины из Львова изымается значительно больше, чем возвращается”.
Он также призвал всех “не поддаваться на попытки расшатать Украину и разделить ее”.
“Всем, кто сомневается в том, что УПА в годы войны боролась за Украину, советую заглянуть в паспорт. Там на обложке есть трезубец, а внутри сине-желтый флаг”, — написал Садовый.
Игроки национальной сборной по футболу все дружно уже поют гимн “Ще не вмерла Украина”. Так вот, бойцы УПА в годы страшной войны были единственным вооруженным формированием на территории Украины, которые боролись как с нацистами так и НКВД-стами под этими символами, которыми сегодня пользуется государство, в котором мы живем”, — подытожил политик.
Как известно, Донецкая горорганизация Партии регионов рассмотрит вопрос об обращении в Кабмин и президенту по поводу отмены решений о выплате ежемесячного пособия ветеранам УПА.
“Нас никто не “кормит”, — считает мэр.
И добавляет: “В государственном бюджете Украины из Львова изымается значительно больше, чем возвращается”.
Он также призвал всех “не поддаваться на попытки расшатать Украину и разделить ее”.
“Всем, кто сомневается в том, что УПА в годы войны боролась за Украину, советую заглянуть в паспорт. Там на обложке есть трезубец, а внутри сине-желтый флаг”, — написал Садовый.
“Игроки национальной сборной по футболу все дружно уже поют гимн “Ще не вмерла Украина”. Так вот, бойцы УПА в годы страшной войны были единственным вооруженным формированием на территории Украины, которые боролись как с нацистами так и НКВД-стами под этими символами, которыми сегодня пользуется государство, в котором мы живем”, — подытожил политик.
Как известно, Донецкая горорганизация Партии регионов рассмотрит вопрос об обращении в Кабмин и президенту по поводу отмены решений о выплате ежемесячного пособия ветеранам УПА.
Жабы, или настоящие жабы (лат. Bufonidae) — семейство бесхвостых земноводных (Anura).
Жабы отличаются отсутствием зубов в верхней челюсти, вполне развитым слуховым аппаратом, сильно развитыми околоушными кожными железами и треугольными, плоскими отростками крестцовых позвонков.
Известно около 300 видов, принадлежащих к 21 роду[1] (по другим данным — 365 видов и 32 рода[2]). Род Bufo отличается полным отсутствием зубов, бородавчатой кожей, относительно короткими конечностями, — из которых задние лишь немного длиннее передних, так что жабы более ползают, чем прыгают, — свободным сзади, цельнокрайним языком и половинными плавательными перепонками. Самцы имеют голосовые пузыри.
Жабы — ночные наземные животные, входящие в воду лишь для откладывания яиц; зимуют в земле. Полезны истреблением насекомых и моллюсков.
Из известных видов около 2/3 принадлежит Новому Свету. На территории России распространены лишь представители из рода Bufo:
Обыкновенная, или серая, жаба (Bufo bufo) с сильно выдающимися полулунными ушными железами и парными бугорками на пальцах; спина серо-бурая или черновато серая, иногда с пятнами; брюхо светлое, у самца одноцветное, у самки с пятнами; у самца чёрное утолщение на большом пальце задней ноги. Длина 8—20 см. Водится в Европе (кроме Сардинии), Средней Азии и Японии; днем прячется под камнями, растениями и в земле; половой зрелости достигает 4 года; жить может более 40 лет. Самцов больше, чем самок. Может привыкать к людям.
Кавказская жаба (Bufo verrucosissimus)[3].
Дальневосточная жаба (Bufo gargarizans)[4].
Зелёная жаба (Bufo viridis).
Камышовая или вонючая жаба (Bufo calamita)[5] — сверху оливково-зеленого или оливково-бурого цвета с красноватыми бородавками и жёлтой продольной полосой; брюшная сторона беловатая; на пальцах парные утолщения, плавательные перепонки очень коротки. Длина 6—8 см. Водится в Средней Европе; днём прячется на суше в ямках или вырытых ею норах, ночью идёт в воду. Выделяет при нападении из кожных желез беловатое, пенистое, вонючее вещество.
Монгольская жаба (Bufo raddei)[6]
Жаба душит (жаба давит, амфибиотропная асфиксия) — фразеологический синоним скупости или жадности. Метафорическое обозначение состояния человека, испытывающего сомнения в обоснованности произведенных затрат, или двоякое отношение к своему еще не совершенному поступку (чаще всего — к товарно-денежным отношениям). Профессиональный синдром жлобов и нищебродов, однако в течение жизни может неоднократно наблюдаться у 99,7% населения планеты.
КОНТРІКИ ЗАТИРАЮТЬ ГАМНОМ СТОРІНКУ!!!!!!!!!!!
вони дармоєди
Ну і перестрашений той кінолог Василь Ш.!!! Геть всю інфу про себе затер. Але як відомо — шила у мішку не сховати.
Украинский бизнесмен Ринат Ахметов владеет самой дорогой квартирой мира по версии Forbes.
Как сообщает издание, трехэтажная квартира в жилом комплексе One Hyde Park, который расположен в фешенебельном районе Лондона — Найтсбридже, обошлась Ахметову в $ 221 млн.
Ранее недвижимость, которая оказалась в распоряжении украинской бизнесмена, была признана самой дорогой квартирой мира.
Наряду с этим Ахметов со своей квартирой оказался лишь на 5 месте в рейтинге владельцев дорогой недвижимости в мире, который составил Forbes.
На первом месте оказался индийский миллиардер Макеш Амбани, в собственности которого находится здание Antilia, стоимостью $ 1 млрд. Здание имеет шестиэтажную парковку и взлетно-посадочные площадки для вертолетов.
На втором месте в рейтинге владельцев самых дорогих квадратных метров разместилась американская миллиардерша Лили Сафра, которая владеет домом Villa Leopolda во Франции. Его построил бельгийский король Леопольд II для своих многочисленных любовниц. В 2008 году дом оценили в $ 750 млн.
Третью строчку в рейтинге занял Айра Реннерт со своим домом Fair Field в США, стоимость которого оценивается в $ 248 млн. Дом Реннерта имеет 29 комнат и три бассейна.
Магнат Лакшми Миттал занял четвертую позицию в рейтинге благодаря тому, что в его собственности находятся три здания на лондонском переулке миллиардеров Kensington Palace Gardens. Один из них стоит $ 222 млн.
Министерство внутренних дел Украины предлагает внедрить систему фотофиксации нарушений ПДД без вмешательства уполномоченных лиц. Об этом сообщает пресс-служба ГАИ Украины.
МВД предлагает внести изменения в Кодекс Украины об административных правонарушениях, которыми внедрить фотофиксацию нарушений правил дорожного движения в режиме “без вмешательства уполномоченного лица”. О сроках реализации данной программы пока ничего не говорится.
Иными, словами, сотрудники ГАИ могут исчезнуть с украинских дорог. Вчера руководитель центра безопасности дорожного движения МВД Украины Сергей Будник сообщил, что в автоинспекторах скоро не будет надобности. “Мы очень серьезно работаем над тем, чтобы исключить субъективный фактор. Предусмотрена разработка законопроекта о вводе автоматической фиксации дорожного движения”, — заявил Будник.
По его словам, это будет сделано для того, чтобы исключить взяточничество со стороны сотрудников ГАИ.
Проблема коррупции в ГАИ и МВД — одна из главных для Украины. По официальной статистике, предоставленной недавно Минюстом, только в минувшем году 289 сотрудников автоинспекции попались на взятках и были привлечены к административной ответственности. Еще 264 сотрудника внутренних дел, включая гаишников, стали фигурантами уголовных дел. При этом речь идет не только о низовом уровне, рядовых инспекторах, но и о руководителях подразделений.
Ранее МВД предложило парламенту повысить украинским водителям штрафы. В частности, больше всего вырастет штраф за не пристегнутый ремень безопасности: с 51-85 грн до 170-340 грн, а также за “невыполнение требований должностных лиц МВД” — до 1020 грн для обычных водителей и до 1700 грн для должностных лиц, а за незаконную тонировку могут оштрафовать на 680 гривен.
Видать правду пишут раз так кого то задело что глушит ветку
Кого-то это кинолог Шевчук Василий а в народе каддик.Взяточник попрошайка и жадина.Берет больше чем смена и его все коллеги по СБК в несколько раз.Интересно он начальству тоже декларирует свои втрое увеличенные ставки,доходы и поборы.Сколько раз граждане после визита к Васе Шевчуку плакались что на смену оставить им уже нечего ибо Вася все забрал.А каждая смена начинается у Васи Шевчука с обходом всех участков поста и договорками о том “щоб я тут не почав проблеми створювати давай домовимось зразу скільки я буду мати з кожної машини…”А то как он отнимает улюдей часть товара на протокол,а пиво отнятое Васей Шевчуком у заробитчан с Чехии или снятое с немецких автобусов.Такое ощущение что Вася содержит Старгород,столько пива он ворует каждую смену,а ящики яблок снятые с машин для Васи…СКОЛЬКО ЭТО МОЖЕТ ПРОДОЛЖАТЬСЯ??????????????
Каньовський каже дредупу скоріше звільнять ніж мене.
Люди добрі! Може кінологові Василькові встидно за себе?!Може йому боляче і соромно дивитись людям в очі, а вночі його мучать сумління совісті і від того він погано спить?! Може він встидається того, як з простого державного служаки, перетворився на брутального містечкового олігарха-здирника, якому все мало?! Може йому привиджуються голоси та прокльони ображених і обібраних ним співвітчизників?! А може у нього велика і бідна родина, яку він самотужки годує та одягає?! А може з роками у нього виробився якись хворобливий комплекс — як не вкрав,то день дарма пройшов, який потребує негайного лікування?! А може він вважає себе нещасною жертвою системи, яка перетворила його на таке чмо?! Це ж треба все зважити! Може його просто потрібно зрозуміти і пробачити?! Бідний,бідний Василько!!!
Шевчук Висиль або кінолого каддік втратив будь-яке відчуття міри.Знахабнів вкрай.Він тільки називається кінологом,але коли він останній раз працював і щось знаходив за допомогою пса.Хто бачив Васю до цих публікацій разом з собакою?НІХТО.Всі знають Василя як безстижу нишпорку в постійних пошуках наживи.А причин його наглості багато:відсутність інтелекту яка породжує відсутність страху,бардак в системі де такі як Вася можуть почуватися в комфорті,будова чималого особняка,моральна підтримка вухастого соратника та коріша з яким Вася в дуеті займається здирництвом.І все що пищуть про Шевчука 100% правда,таких як він в контрабанді є тільки ще один.Дивно як про цю парочку ще шефу недоповіли,про їхні кратні обдирання.
Досить обсирати Ростика Каньовського безпідставно.Всім милим не будеш.Пишіть факти і конкретику як про Васю Каддіка.Ніщо так не страшить людей як правда.А слова тіпа чмо і дебіл ніякого ефекту не мають.Всі це розуміють.
Депутат от “Батькивщины” Сергей Сас считает, что закон о выборах в 7 округах — это лишь попытка одним нарушением перекрыть другие.
Об этом он заявил в комментарии журналистам.
“Я думаю, что надо разбираться с этим следственной комиссией. Ибо это лишь попытка одним нарушением закона перекрыть другое. ЦИК должна была устанавливать результаты выборов, потому что нет в законе такой нормы, которая бы позволяла им не устанавливать результаты выборов”, — сказал депутат.
По его словам, “теперь одно нарушение закона влечет за собой другое”.
Как известно, в среду третьим вопросом в повестке дня стоит правительственный проект о назначении выборов в 7 округах.
ЦИК отказалась устанавливать результаты выборов в 5 округах из-за массовых нарушений, а результаты в округах Павла Балоги и Александра Домбровского были отменены судом.
Учені з Австралійського національного університету виявили, що ядро Землі часто розсинхронізовується з іншими частинами Землі і починає обертатися з більшою чи меншою швидкістю.
Іншими словами, розпечене ядро всередині Землі з незрозумілих поки що причин починає або набирати, або знижувати швидкість і обертатися швидше або повільніше за Землю. Більше того, зміна швидкості відбувається надзвичайно швидко.
Факт розсинхронізації обертання Землі і її ядра довгий час виявити не вдавалося. Але австралійські вчені використовували дуже трудомістку методику вивчення так званих дублетів землетрусів за останні 50 років. Це пари ідентичних землетрусів, які можуть відбутися з інтервалом від 2 тижнів до 30-40 років. Порівняння сейсмічного малюнка двох віддалених за часом подій дозволяє вивчити зміни в глибинних шарах Землі, в тому числі дізнатися про зміну швидкості обертання ядра планети.
У результаті вчені виявили, що ядро планети не тільки обертається з різною швидкістю в порівнянні з мантією (шар між ядром і корою), але швидкість цього обертання ще й змінюється з плином часу. Так, порівняно з мантією, внутрішнє ядро оберталося швидше в 1970-х і 1990-х роках і, відповідно, повільніше в 1980-х. В останні кілька років внутрішнє ядро сильно розігналося, причому воно обертається швидше, ніж за всю історію вивченого 50-літнього періоду. Щоправда вчені відзначають, що це попередні дані і необхідні подальші дослідження для їх підтвердження.
Досі вчені вважали, що швидкість обертання внутрішнього ядра постійна, але дослідження австралійських вчених спростовує цю точку зору. Важливе відкриття порушує багато питань. Насамперед потрібно внести зміни в моделі пристрою Землі. Також необхідно знайти можливу періодичність розгону і гальмування ядра і співвіднести цю інформацію із наслідками для життя на поверхні нашої планети. Ця робота вкрай важлива, оскільки ядро має великий вплив на поверхню планети і магнітне поле Землі. Не виключено, що прискорення ядра, що спостерігається в останні роки, може становити небезпеку. На жаль, навіть якщо це справді так, вплинути на цей процес ми не в змозі.
Мэр Львова Андрей Садовый заявляет, что решение Львовского городского совета об отдельных доплатах воинам УПА является правомерным. Об этом он написал в своем блоге на “Украинской правде”, комментируя заявление мэра Донецка Александра Лукьянченко, выразившего возмущение данным решением Львовского горсовета.
“Статья 91 Бюджетного кодекса четко предоставляет право за счет поступлений на собственные полномочия местных советов принимать решение по социальной защите и социальному обеспечению жителей территориальной общины без каких-либо ограничений”, – написал Садовый.
“Нас никто не “кормит”. В государственный бюджет Украины из Львова изымается значительно больше, чем возвращается”.
А. Садовый призвал не “поддаваться на попытки расшатать Украину и разделить ее”.
“Всем, кто сомневается в том, что УПА в годы войны боролась за Украину, советую заглянуть в паспорт. Там на обложке есть тризуб, а внутри – сине-желтый флаг”, – написал Садовый.
“Игроки национальной сборной по футболу все дружно уже поют гимн “Ще не вмерла Украина”. Так вот, бойцы УПА в годы страшной войны были единственным вооруженным формированием на территории Украины, которое боролось как с нацистами, так и с НКВД-стами под этими символами, которыми сегодня пользуется государство, в котором мы живем”, – резюмировал мэр.
Как сообщалось ранее, председатель Донецкой городской организации Партии регионов, Донецкий городской голова Александр Лукьянченко 13 мая после завершения XVIII Донецкой городской конференции Партии регионов сказал журналистам, что считает неправомерным решение Львовского городского совета о доплатах к пенсиям воинам УПА и дивизии «Галичина».
Чоловік Анджеліни Джолі Бред Пітт назвав рішення своєї дружини пройти операцію з превентивної мастектопіі “абсолютно героїчним”, пише The Evening Standard.
“Все, що я хочу для неї – це щоб вона прожила довге життя без хвороб зі мною і нашими дітьми. Це щасливий день для нашої сім’ї”, — заявив Пітт.
Він також додав, що вважає героїнями всіх жінок, що зважилися на видалення молочних залоз за медичними показниками.
Нагадаємо, Джолі зробила операцію з видалення грудей, побоюючись раку, про що повідомила в колонці для My Medical Choice для The New York Times.
Председатель фракции “Батькивщина” в Верховной Раде Арсений Яценюк обвиняет Президента Виктора Януковича в том, что он избегает общения с Верховной Радой. Об этом он заявил журналистам.
“До 31 марта Янукович должен был сделать послание к Верховной Раде и обратиться, таким образом, к народу именно из стен парламента, что, к сожалению, не было сделано. То есть он избегает общения с парламентом, он не общается с оппозицией, и, получается, не хочет объединения страны”, — сказал лидер ”Батькивщины”.
А.Яценюк призвал В.Януковича представить, наконец, обращение к Раде и лично презентовать его в парламенте.
Ранее председатель фракции Партии регионов в Верховной Раде Александр Ефремов прогнозировал, что обращение Президента к депутатам будет направлено в Раду в мае.
В начале марта под председательством В.Януковича состоялось заседание рабочей группы по завершению подготовки ежегодного послания Президента к Верховной Раде о внутреннем и внешнем положении страны.
По информации СМИ, над текстом послания на этот раз трудились не только сотрудники Национального института стратегических исследований при Президенте, который традиционно занимается разработкой документа, но также чиновники АП и Кабинета министров. В АП разработку документа курировала первый замглавы этого ведомства Ирина Акимова. В Кабмине – премьер-министр Николай Азаров.
Манку́рт — людина зі стертою історичною пам’яттю. Термін походить із тюркського міфу і був популяризований Чингізом Айтматовим у романі «І довше століття триває день» (1980). За Айтматовим, людину перетворюють в бездушне рабське створіння, повністю підпорядковане господарю, якщо вона забуває свою батьківщину, мову та історію.
Киргизька легенда, згадана в романі, описує жорстокий шлях створення манкурта, людини, котра забуває все, окрім своїх основних функцій і тому стає ідеальним рабом. Полоненому вдягали на поголену голову щось схоже на шапку, що була свіжою шкірою верблюда. Раба залишали в пустелі на кілька днів із зав’заними руками та ногами і колодкою на шиї, аби він не міг доторкнутися головою землі. Шкіра верблюда під сонцем стискалася. Це разом зі спрагою завдавало пекельних мук полоненому. Він або помирав або залишався жити, забуваючи про своє минуле та ставав ідеальним рабом. Манкурти цінувалися більше, аніж звичайні раби.
В наш час, завдяки роману Ч. Айтматова, це слово набуло нове значення на теренах СРСР. Починаючі з горбачовської Перебудови і Гласності (1985), та критичного переосмислення історичної спроби вивести в СРСР нову породу «радянської людини» (Homo sovieticus , множ. — «радянський народ») шляхом знищення національної свідомості і пам’яті та прищеплення так званого марксистсько-ленінського комуністичного світогляду. Це слово почали використовувати для позначення у широкому сенсі — людини без етнічної (національної) культури та національної історичної пам’яті, без релігії та етики, та ще ширше — без культурно-цивілізаційної самоідентифікації.
Слово «манкурт» найбільш використовується у країнах тюркської спорідненості колишнього Радянського Союзу (Азербайджані, Узбекистані, Татарстані, Казахстані тощо), щодо їхніх співгромадян, які не піклуються достатньо про рідну мову і рідну культуру, наприклад, розмовляючи лише російською мовою.
Шевчук Висиль або кінолого каддік втратив будь-яке відчуття міри.Знахабнів вкрай.Він тільки називається кінологом,але коли він останній раз працював і щось знаходив за допомогою пса.Хто бачив Васю до цих публікацій разом з собакою?НІХТО.Всі знають Василя як безстижу нишпорку в постійних пошуках наживи.А причин його наглості багато:відсутність інтелекту яка породжує відсутність страху,бардак в системі де такі як Вася можуть почуватися в комфорті,будова чималого особняка,моральна підтримка вухастого соратника та коріша з яким Вася в дуеті займається здирництвом.І все що пищуть про Шевчука 100% правда,таких як він в контрабанді є тільки ще один.Дивно як про цю парочку ще шефу недоповіли,про їхні кратні обдирання.
Шакал — узагальнена назва чотирьох видів роду Пес (Canis) з родини псові (Canidae), що мешкають в Африці, Азії та Південно-Східній Європі[1].
Назва шакал (тур. çakal походить від санскр. sṛgālaḥ [2][3]).
Шакал займає аналогічну екологічну нішу, що й койот у Північній Америці. Невеликі або середні за розміром хижаки, що харчуються падлом і рештками. Їх довгі ноги і вигнуті ікла пристосовані для полювання на невеликих ссавців, птахів та плазунів. Здатні підтримувати швидкість 16 км /год тривалий час. Найактивніші в сутінках.
У шакалів соціальним осередком є моногамні пари, які захищають свою територію від інших пар. Ці території захищаються енергійним витисканням суперників і маркування орієнтирів навколо території сечею та калом. Територія може бути достатньо великою, щоб дозволити молоді жити з батьками до тих пір, поки вони створять свою власну територію. Шакали іноді збираються у невеликі зграї, наприклад, задля поїдання падла, але зазвичай полюють поодинці або в парі.
Кого-то это кинолог Шевчук Василий а в народе каддик.Взяточник попрошайка и жадина.Берет больше чем смена и его все коллеги по СБК в несколько раз.Интересно он начальству тоже декларирует свои втрое увеличенные ставки,доходы и поборы.Сколько раз граждане после визита к Васе Шевчуку плакались что на смену оставить им уже нечего ибо Вася все забрал.А каждая смена начинается у Васи Шевчука с обходом всех участков поста и договорками о том “щоб я тут не почав проблеми створювати давай домовимось зразу скільки я буду мати з кожної машини…”А то как он отнимает улюдей часть товара на протокол,а пиво отнятое Васей Шевчуком у заробитчан с Чехии или снятое с немецких автобусов.Такое ощущение что Вася содержит Старгород,столько пива он ворует каждую смену,а ящики яблок снятые с машин для Васи…СКОЛЬКО ЭТО МОЖЕТ ПРОДОЛЖАТЬСЯ??????????????