Народився він 10 січня 1940 року в Конотопі на Сумщині. Упочив 26 вересня 2011 року в Києві.
Батько його Василь був льотчик. Потрапив у німецький полон, за що був репресований радянською владою. До сім’ї не повернувся. Вітчим теж був військовий. Мама працювала в торгівлі.
1959 р. Петро був засуджений за ст. 138 КК УРСР на 8 р. позбавлення волі. 1968 засуджений за ст. 62 ч. 1 і ст. 222 КК УРСР (“антирадянська агітація і пропаганда” та “незаконне володіння зброєю”) на 5 р. позбавлення волі. Покарання відбував у політичних таборах у Мордовії. В ув’язненні оволодів спеціальністю різьбяра по дереву методом інтарсії. Табірна адміністрація заохочувала таку роботу, давала йому замовлення.
Після звільнення в 1973 направлений у м. Прилуки Чернігівської обл., де після закінчення вузу працювала за розподілом його дружина Лідія. Петро влаштувався різьбярем по дереву на Прилуцькому меблевому комбінаті.
З дозволу художнього фонду УРСР Петро Рубан здавав роботи, виготовлені ним у своїй домашній майстерні, у художній салон-магазин у Києві. Його роботи мали успіх, він неодноразово виконував замовлення Ради Міністрів УРСР, обкому КПУ, Зовнішторгу. Робота “Шахова книга” одержала в 1974 другу республіканську премію.
“Справа Рубана” 1976 р. була порушена після того, як він виготовив до 200-річчя США подарунок американському народові – дерев’яну книгу, на обкладинці якої зображено статую Свободи і зроблено напис “200 років”. Працював над нею 8 місяців. Невідомі зламали двері домашньої майстерні Рубана і викрали книгу. В прокуратурі йому порадили “забути” про це: “Сліди ведуть туди, де ми не компетентні провести обшук. Нема такого закону, який давав би вам право робити такий подарунок, але нема й такого закону, який забороняв би це робити. Влада вважала за потрібне вчинити так, щоб запобігти піднесенню подарунка”.
13 жовтня 1976 р. Петра Рубана заарештували. 29 грудня Прилуцький народний суд розглянув справу звинуваченого за ст. 81 ч. 3 КК УРСР (“крадіжка державної власності”) і ст. 150 КК УРСР (“приватнопідприємницька діяльність”). Рубану інкримінували здачу в художній салон 73 сувенірів, “виготовлених поза обліком на підприємстві”, а також крадіжку матеріалів на комбінаті.
Академік Андрій Сахаров вважав, що ця справа – помста КГБ за участь Рубана у винесенні з табору “Щоденника” Едуарда Кузнєцова. Листа з проханням втрутитися в цю справу А.Сахаров надіслав новообраному президентові США Джіммі Картеру. На захист Рубана виступив Левко Лук΄яненко, надіславши листа “Зупиніть кривосуддя!” редакції журналу “Народна творчість та етнографія”.
Суд засудив Рубана до 8 р. ув’язнення і 5 р. заслання. Після суду Рубану не дали ознайомитися з протоколом судового засідання, внаслідок чого спотворені його висловлювання послужили приводом для чергового звинувачення. Так, він сказав в останньому слові, що його судять тому, що він “боровся за відокремлення України від СРСР”, а в протоколі суду записано: “Я боровся і буду боротися за відокремлення України від СРСР”. Рубан подав касаційну скаргу, вирок скасували і справу повернули на нове розслідування. Через 10 днів заступник прокурора УРСР вказав на необхідність “провести перевірку щодо притягнення Рубана до відповідальности за ст. 187-1 КК УРСР”. До справи долучилися і співробітники КГБ.
18-29 квітня 1977 р. Чернігівський обласний суд розглянув справу Рубана, звинуваченого за тими ж двома статтями, а також за ст. 187-1 КК УРСР (“наклепи на радянський державний і суспільний лад”). Інкримінували записи, які він зробив у мордовських таборах (8 зошитів) і листи дружині з табору (усе це свого часу пройшло табірну цензуру), усні висловлювання, а також спотворені висловлювання на попередньому суді.
Суд засудив Рубана до 6 р. ув’язнення в таборі особливого (камерного) режиму, 3 р. заслання, повернення “незаконного прибутку” і конфіскації власности – недобудованої хати (сім’я Рубанів з двома дітьми третій рік жила в хліві, доки будувалася хата). Визнаний особливо небезпечним рецидивістом. Звинувачення в “крадіжці матеріалів” (ст. 81) суд зняв.
Покарання П.Рубан відбував у таборі УЛ-314/60 у Луганській обл.. Неодноразові пропозиції співробітників КГБ відмежуватися від «націоналістів, які використовують його ім’я в антирадянській агітації», категорично відхиляв.
Звільнений у 1985. Того ж року – вже останнім– вступив у репресовану правозахисну організацію – Українську Гельсінкську Групу. Домагався виїзду в США для проведення операції та лікування сина-інваліда Марка, за що 9 липня 1985 р. знову заарештований і засуджений 29 листопада Чернігівським облсудом за ст. 62 ч. 2 КК УРСР на 9 р. таборів особливого режиму і 4 р. заслання з визнанням його особливо небезпечним рецидивістом. На суді захищався сам і оголосив голодівку з вимогою дозволити паралізованому синові виїхати з СРСР на лікування.
Карався в таборі особливого режиму ВС-389/36-1 (сел. Кучино, Чусовського р-ну, Пермської обл.). У 1987 став на статус політв’язня, за що його неодноразово запроторювали в ШІЗО (штрафний ізолятор) і ПКТ (приміщення камерного типу). 8.12.1987 переведений у табір ВС-389/35.
31 січня 1988 року під тиском світової громадськости його дружину Лідію і сина-інваліда Марка таки випустили в США. Сам Петро звільнений 25 травня 1988 і висланий із СРСР. Його прийняв президент США Рональд Рейґан. Був зарубіжним представником Спілки Української Молоді (СУМ), Української Національної партії (УНП), Української Міжпартійної Асамблеї (УМА). У вересні 1989 виключений з УГС “за невизнання основних статутних принципів Спілки”.
Повернувся в Україну. У січні 1996 на II конференції Організації Українських Націоналістів в Україні (ОУНвУ) обраний заступником Голови Головного Проводу. Мав бізнес. Деякий час жив за кодоном.
Указом Президента України від 8.11. 2006 як член УГГ нагороджений орденом «За мужність» І ступеня.
Схилімо голови перед пам΄яттю митця і правозахисника, мужньої людини і патріота.
Прощання з Петром РУБАНОМ о 9 годині ранку 28 вересня біля моргу Жовтневої лікарні на вул. Мечникова, 5. Їхати на ст. метро “Кловська”, йти вулицею Мечникова вниз хвилин 5.
Похорон того ж дня в Конотопі.
Тел. родича: 093-311-23-63.
Бібліоґрафія:
І.
Заява-протест Генеральному прокуророві СРСР // Інформаційний бюлетень № 4. Листопад 1978 року. – Закордонне представництво Української Гельсінкської Групи. Нью-Йорк, 1981. – С. 48-51; Те ж: Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: Документи і матеріали. В 4 томах. Харківська правозахисна група. Харків: Фоліо, 2001. Упорядники Є.Ю.Захаров та В.В. Овсієнко. – Т. 3. – С. 198-201.
Петро Рубан. Перед тим, як Стуса вели на смерть, він кричав: “Хлопці, та робіть же хоч що-небудь, бо інакше нас усіх поодинці передушать”. – День, № 119 (656). – 1999. – 3 липня.
ІІ.
ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1977, вип. 43.— С. 98; вип. 44.— С. 103, 110, 111, 113; вип. 45.— С. 13; вип. 47.— С. 7, 146; 1978, вип. 48.— С. 21, 22, 67, 167; вип. 50.— С. 77; 1979, вип. 53.— С. 181-186.
Л.Лук’яненко. Не дам загинуть Україні! – К.: Софія. – 1994. – С. 158-166.
Український правозахисний рух. — Балтимор-Торонто: Смолоскип, 1978.— С. 227, 228.
Інформаційні бюлетені Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод.— Балтимор-Торонто: Смолоскип, 1981, випуски 1978-1980 рр.,— С. 12, 33, 36, 38, 77, 80.
Українська Гельсінкська Група. 1978-1982. Документи і матеріяли. — Торонто—Балтимор: Смолоскип, 1983. — С. 11, 16, 17, 61, 417, 575-578, 611, 612, 708, 854, 916, 920.
Вісник репресій в Україні. Закордонне представництво Української Гельсінської групи. Редактор-упорядник Надія Світлична. Нью-Йорк. 1980–1985 рр. – 1981: 3; 1984: 5-59; 1985: 7/8-1, 9-5, 11-2.
А.Сахаров. Воспоминания. – М.: Права человека, 1996. – С. 679.
Українська Гельсінкська Група. До 20-ліття створення.— К.: УРП, 1996.— С. 21-22.
А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Видавництво ім. О.Теліги.— 1998.— С. 417, 611-612.
Українська Гельсінкська Група. 1978-1982. Документи і матеріяли. — Торонто—Балтимор: Смолоскип, 1983. — С. 11, 16, 17, 61, 575-578, 708, 854, 916, 920.
Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: Документи і матеріали. В 4 томах. Харківська правозахисна група. Харків: Фоліо, 2001. Упорядники Є.Ю.Захаров та В.В. Овсієнко. – Т.1. – С. 29, 31, 34, 47, 98, 136-138; Т.3. – 73-74, 86, 98, 100-101, 120, 143, 198-201; Т.4. – 110.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”. – 2006. – 1–516 с.; Частина ІІ. – 517–1020 с. (Рубан П.: с. 623-626).
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 542-543.
Ірина Рапп, Харківська правозахисна група. Останні виправлення вніс Василь Овсієнко 27.09. 2011.
24 ответа
вічна пам’ять землякові! 🙁 треба замість лисих вождів встановлювати пам’ятники нашім героям, тоді зможемо змінити малоросію на Україну
А хто може підтвердити написане Анатолієм ?
Я слышал версию с точностью до наоборот. Да и потом, считать порядочным Григория Омельченко, особенно после истории с оглаской лжеАртековского скандала, взяток и поборов, — смешно и тошно.
О покойном или хорошо , или ничего . О Петре Васильевиче , после разговора с его куратором , ничего …
Анатолій
Что-то не “бьет” Ваша инфа о мафиози алмазных дел Рубане.
На ФУПе (форуме “Украинская правда”), куда дал ссылку ПисихоЛох, жена Рубана Лидия на связи.
То, что Лидия пишет ( а ее на ФУПе знают более 6 лет и которую, по Вашим словам он предал)) ну ни как не соответствует Вашим утверждениям.
Я знал Петра Рубана лично.Он никогда не стучал в СБУ. НЕ надо тут херню писать. Петр никогда не скрывал, что ходил в СБУ в Департамент Контрразведки и жаловался на гнойных чинуш Украины, торговцев смертью из Укрспецэкспорта под крышей Кэтрин Клер и тех, кто организовал это в том самом Посольстве Украины в Конго! И посадили его там в яму на полгода за прадоискание, хотел деньги вернуть, на которые его негры и наши Посольские кинули. Поэтому читать здесь болотную писанину этих чмырей, которые пытаются после смерти Петра оправдаться таким образом и облить его грязью сейчас, — тошновато.
Петр Рубан — действительно НАСТОЯЩИЙ ПОЛИТЗАКЛЮЧЕННЫЙ. ОН гораздо выше в своей иерархии, чем тот же Левко Лукьяненко, чем Вячеслав Черновил! За этого Человека в свое время просил сам Президент США Никсон. А это было еще при СССР! И не хмырям подзаборным осуждать его жизнь и действия. Петр никогда не скрывал, что ненавидит их продажных и не скрывал от них, что пойдет на них жаловаться в СБУ. Но…наивный чЧеловек был…Подумал и поверил этим продажным тварям, которые служат там и всю жизнь всех и вся продают. Как впрочем попытались продать и оппорочить Петра.
А то, что были у него недостатки…так у кого их нет? Да, занимался человек алмазами, золотом. Да, под старость маразмом слегка страдал. Да, менял женщин.А что, тут святые есть? Так может они не в том мире живут и думают, что их жены тоже святые?
Земля ему пухом!
Мне вот интересно кто и для чего организовал вот эту вакханалию чернухи?
На всех ресурсах о Рубане одинаковые чернушные посты от всезнающих ”патриотов”.
Последним отметился “Аналитик” к которому у меня ряд вопросов. (заранее уверен, что вопросы останутся без ответов)
От куда Вам известно, что там находится у правоохранителей? Это случаем не Вы ему дела ”шили”?
Почему Вы утверждаете, что ни кому , включаю жену и детей, не известна суть этого человека, а вот Вам и компании анонимных конспирологов все известно?
Вы православный антисемит?
Вы вообще из Украины, поскольку подобный стиль ,при упоминании хасидов, свойственен профессиональным русским из соседнего государства?
Странный Вы, панэ Админ.
Разместил тут не далее как вчера два свои поста, где привел с десяток сообщений с ветки форума “Украинской правды”, созданной бывшей первой женой П. В. Рубана, где все, кто был знаком с ним выражали свои соболезнования. Для того, чтобы показать посетителям этой ветки, что те два виртуальных олигофрена, которые написали здесь об этом человеке кучу дерьма, могли с чем-то сравнивать и делать соответствующие выводы. Так как посты были одинаковые написал еще один пост, в котором попросил Админа удалить мой самый первый пост, в котором как-то криво информация была отформатирована. Поблагодарил даже заблаговременно за его труды.
И класный парень Админ удалил вообще все мои посты. В то время, когда посты теперь уже трех виртуальных олигофренов с тем же самым дерьмом об умершем человеке, спокойно “висят” на своих местах. Я понимаю, конечно, плюрализм мнений и все такое, может быть даже, что пану Админу мнения трех виртуальных олигофренов ближе, так сказать по духу, чем людей, которые лично знали П. В. Рубана … К тому же некоторые из коментаторов этой ветки ссылались на мое сообщение.
Нет, я совем не против действий пана Админа, но все это вызывает у адекватных людей какие-то дивные, чтобы не сказать странные, ассоциации, хотя я понимаю, что пан Админ 1) всегда прав, а 2) если даже он не прав, то см. пунк 1. Ну мы же строим в неньке Украине что? Правильно. Вот с чего начинаем — то и построим. А потом будем удивляться, что опять совдепия или “донецкая демократия” вышла.
Для тех же читателей, которые имеют желание ознакомиться з другими мнениями об П. В. Рубане, чтобы долго им не искать привожу здесь прямую сылку на упоминаемую ветку форума “Украинской правды”:
Помер мій бувший чоловік П.Рубан http://forum.pravda.com.ua/read.php?2,211193632
Благодарю за внимание.
У меня такое впечатление, что здесь никто никого не слышит, а как в детском садике для психически-отсталых детей с задержкой развития каждый о своём.
Зачем было статью создавать, чтобы друг на друга слюной брызгать. Всё равно другим людям не разобраться. Ну умер, и что — все там будем. Хотели опустить надо было идти на кладбище и там выступать. Хотя я тоже придерживаюсь мысли, что об умершем — или хорошо, или ничего. Так вот пусть так и будет. А мораль надо воспитывать в себе и общество нужно воспитывать, начиная с себя.
Всем, кто обгадил в этом посте Петра Рубана. Он был, безусловно, своеобразным человеком, и в последнее время поступал не всегда адекватно. Но лить столько гадости на уже покойного человека, ссылаясь при этом на книгу Левко Лукьяненко….. Мне кажется, что Левка Лукьяненка вы же обгадите еще больше после его смерти. Кстати, что бы ни писали “умные” люди на этом сайте, которые никогда не были в Конго и даже отдаленно не знают, что это за страна, и уж тем более не были в лагерях, Рубан любил Конго и свою конголезскую жену. Ну а бизнес — это бизнес. Чем бизнес в сфере алмазов и золота хуже выкупа за копейки металургических комбинатов в Украине?
Таки понаписували тут гидоти про людину… Я підозрюю, що це писали люди, яких він кинув на гроші — мав покійний такий грішок… Але так би й написали — навіщо тут вигадувати все інше?! І чому би не підписатися справжнім ім’ям, аби можна було перевірити? Гидко й гірко таке читати, а особливо про людину, яка щойно пішла…
Уважаемые “тіпо” господа “тіпо” нац-гопники по списку: Анатолій, он же Григорій, он же Аналитик, он же Історик, он же Роман и прочие сотоварищи … Оказывается, вы хотите создать впечатление что есть некоторое количество более одного. И это есть хорошо. То есть хорошо, что таких “шляхэтных однодумців”, включая сюда еще с десяток “тіпо” господ “тіпо” нац-гопников с других форумов, где они успели отметиться, имеется в некотором количестве. И что, спросите вы?
А то, что в народе ходит такая поговорка — “языком п@здеть — не мешки ворочать”. Обладаете информацией, которая неимоверно давит на мочевой пузырь, а он, всвою очередь давит на “моск”? Так не надо столько много слов на ничего ни для кого не значащих форумов разбрызгивать. Если вы все действительно шляхетні однодумці и уверены в правоте своего дела — зброю в руки и доказывайте свою гражданскую и социальную позицию молча. И как сказано в святых христианских писаниях “… и по плодам их узнаете их, и по трудам вашим воздастся вам …”. Социально сознательные граждане могут подтвердить вам всем, что работы у вас просто непочатый край. Ну просто до неприличия непочатый. А? Вам нужно просто всем объединиться в одну Организованную Правозащитную Группировку (сокращенно ОПГ) и работать на благо простого народа Украины. Причем в таком деле рекламные акции абсолютно противопоказаны. А народ, будьте уверены, ваши заслуги оценит и подосберет деньжат на памятник вашей ОПГ в центре Майдана, чтобы ваши имена и дела увековечить в памяти грядущих поколений.
А? Как вам такое предложение? К сожалению такое, от которого вы можете сразу же и отказаться. Ведь “языком п@здеть — не мешки ворочать” … Или вы более привыкли чужими руками жар загребать, как настоящие последователи “ума, чести и совести” нашей недавней эпохи?
Благодарю за внимание.
Панэ Історику, вот более внимательно прочитал Ваш мэсидж и даже удивился. Т.е. Вы утверждаете, что “рубан в 2006 році кинув Левка Григоровича на 70 тисяч долярів”? Т.е. если разбирать это высказывание с конца, то в 2006 году у Левка Григоровича Лук’яненко “у одній з кишень” обнаружилось “70 тисяч долярів”? Ну Вы же должны понимать, что 70 тысяч долларов это же не 7 тысяч гривен, и даже не 70 тысяч гривен. И это в то время, когда большинство народа Украины перебивалось с хлеба на воду?
Для примера: у меня вот есть друг давнишний, который занимается правозащитной деятельностью лет эдак 20 уже, так он на 7000 гривен в месяц и семью с двумя детишками содержит и правозащитную деятельность осуществляет. Т.е. исключительно на свои собственные и честно заработанные деньги. И все налоги в налоговую инспекцию с них уплачивает. Так самое интересное, что при таких раскладах даже за десять лет в “закрома семьи” ничего невозможно отложить на черный день.
Но вот возникает и логический вопрос, а что у Левка Григоровича Лук’яненко имеется какая копальня с углем в Донецке или небольшая нефтяная вышка где-нибудь в степях Закарпатья? Откуда деньжища-то такие? А подтвердите нам еще, что с зтих денег все положенные налоги были уплочены …
Но это же подозрительно, в принципе, когда у человека увели 70 тысяч доларов, а он как молчит, как “рыба об лед”. Вон же в Украине было несколько случаев, когда люди снимали в банке около миллиона гривен и эти деньги уворовывали прямо с салона автомобиля. Так об этом же знала почти вся Украина. И некоторым из пострадавших милиция даже вернула их потерю, каким-то чудом изловив воров. А тут — такую кучу денег унесли — и полный молчок … Ну, возможно, что у Левка Григоровича Лук’яненко это не последние “70 тисяч долярів”, и даже не десятые …
Вот, шановный панэ Історику, коли Вы владеете информацией з цього питання — расставьте все точки над “Ё”, как говорится, чтобы все сознательные добродії не подумали чего лишнего, а то ж выходит палка о двух концах …
Благодарю за внимание.
ЛЮДИ, ЛЮДИ… Та які ви вже люди після таких вихаркувань…
ВИ ВСІ ОДНИМ МИРОМ, ЧИ ТО ПАК ГІМНОМ МАЗАНІ,,,
Світла память тобі,друже Петре.Земля тобі пухом.
Мабуть немає потреби зпайвий раз акцентувати, що мии були з Рубаном близькими друзями. Тому дякую панів “Ветерана третьей мировой” і ПсиоЛоха (який далеко не лох, а навпаки!)за їх правдиві хоча і критичні оцінки цієї незаурядної постаті як Петро Рубан.Погоджуюся з паном “Ветераном ІІІ мировой”:”А то, что были у него недостатки,так у кого их нет? Да, занимался человек алмазами, золотом. Да, под старость маразмом слегка страдал. Да, менял женщин.А что, тут святые есть? Так может они не в том мире живут и думают, что их жены тоже святые?”
Єдине добавлю, що Рубан був по психотипу ВОВКОМ-ОДИНАЧКОЮ. Рідкі люди могли отримати від нього прихильне ставлення, тим більше дружбу. Тому і ціную його дружбу зі мною,за що потрапив під критику тутешніх шавок.
А те що тут пишуть різні “анатолії”,”павли” і пр.,так це “ображене” й “опущене падло”, яке мало проблеми в бізнесі з Рубаном. Проте це падло виявилися неспроможним по-чоловічому ці проблеми вирішити.Тож як шавки гавкають на адресу вже покійної людини. Шавки вони і в Африці шавки. шавки.
От щодо пана Левка Лкяненка тут окрема тема. За місяць перед смертю Петро Рубан вручив мені свій рукопис, який він попросив опублікувати в пресі чи на сайтах інтернету. В рукописі Рубан критично (це мяко кажучи!) пише про Лукяненка. Дуже Рубана образили останні старчеські й маразматичні випади на адресу Рубана цього відомого і донещодавно поважного політвязня та ще Героя України. Рубан випади Лукяненка сприйняв як зраду. Його обуренню не було меж. Тож і зявилвся цей рукопис. який зараз в мене. На похоронах Рубана я звернувся до присутніх політвязнів:Сергієнка,Шевченка,Куценка,Овсієнка та ін. з питанням такого змісту, що в мене на руках рукопис Рубана і його фактично передсмертна воля опублікувати цей рукопис. Проте в цьому рукописі є делікатні моменти. А саме, ніщивна критика і нові невідомі факти з біографії Левка Лукяненка.
Що мені робити?
Думки присутніх на похоронах політвязнів розійшлися. Наприклад, Ваксиль Овсієнко сказав, що не іварто це виносити на загал. Проте йому заперечив Олекса Сергієнко наполягав, що рукопис Рубана треба опублікувати.
Зважаючи, що посмертний рукопис Петра Рубана знаходиться в мене і він мене прохав також його опублікувати, я прийняв рішення спочатку дати прочитати ксерокопію цього рукопису побратимам по таборам Рубана — політвязням, тим же Сергієнку, Овсієнку та ін., хто ще зголоситься. Тому нехай вирішують, що робити. Проте, поки немає їх рішення, але зважаючи на ситуацію, в якій я опинився, залишаю за собою право самому висловитися по цьому питанню. А саме, декілька слів про “священну корову” українського національного відродження Левка Лукяненка.
В 1989р., проходячи військову службу в чині майора СА СРСР в одному Науково-Дослідному Інституті в м.Харкові, я публічно вийшов з КПРС і вступив в Українську Хельсинську Спілку (УХС),яку створив в Харкові відомий політвязень, майбутній лауреат Шевченківської премії поет-дисидент Степан Сапеляк. Нас тоді було сім чоловік членів УХС на майжен двомільйонний Харків. Військовий був я один. Ми відразу потрапили під “увагук” КГБ.
30 квітня 1990р. на першому зїзді УХС-УРП мене було обрано в Раду новоствореної першої антикомуністичної партії УРП,головою якої було обрано Л.Лукяненка. Після цього мене чотири рази моє московське командування викликало до Москви “на промивання мозку”,де грозилося навіть розстріляти. Тому в жовтні 1990р. Міністр оборони Язов звільнив мене зі служби.
Продовжував активну громадсько-політичну діяльність в Харкові.Був одним з засновників Спілки Офіцерів України,членгом Напродного Руху України. Тож коли СРСР розвалився і Україна здобула незалежність, українська діаспора викликала мене до Лондону і нагородила “Срібним Хрестом” за якийсь там внесок,який я оцінюю дуже й дуже скромно, в розбудову незалежної України і її Збройних Сил. Після повернення з Лондону в Україну в квітні 1992р. перший Міністр Оборони України Морозов викликав мене з Харкова в Київ,призвав до лав ЗСУкраїни і призначив на високу посаду в МО України. В 2002р. мене було звільнено з лав ЗСУкраїни “за образу Президента Кучми”.Під час “Помаранчевої революції” в 2004-5р.р. Ющенко призначив мене керівником в його виборчому штабі по роботі з СБУ,МВС,ЗСУ в Київській обл. Проте після своєї перемоги Ющенко відмовився поновити мене на службі, бо, як це всім відомо, Ющенко вважав Кучму “батьком рідним”. А тут полковник Військової розвідки, що образив його “батька рідного”.
На той момент мене було обрано першим затупником новоствореної партії УРП Лукяненка,почесним головою якої був сам Лукяненко. Тому природньо, що я звернувся до нашого почесного голови партії з клопотанням звернутися до Президента ющенка і поновити мене на службі. Проте Лукяненко за очі сказав, що не буде за мене клолпотати перед Ющенком, бо “Недзельський критикую Ющенка”. Це викликало почуття незгоди і гадливості до Лукяненка. По-перше,хто цього недотруєного виродка Ющенка тоді не критикував? По-друге, де це писано в Конституції України чи в її законах, що за критику можна переслідувати7 По-третє, чи є гідною така поведінка для політвязня,який сам свого часу постраджав за критику марксизму-ленінізму? Тобто, поведінка Лукяненка була вкрай ганебною,бо нічим не відрізнялася від поведінки тих КГБістів, що його колись самого переслідували. До того ж Лукяненко нагло мене використовував у своїх старчеських маразматичних політичних проектах типа “УРП-Лукяненка”, де мені була відведена роль аж першого заступника!Саме тому Лукяненко не хотів і пальцем ворухнути перед цим невігласом Ющенком, щоб поклопотати за офіцера,якого звільнили зі служби “за образу Кучми”. Погодьтеся,така поведінка Лукяненка є підлою.Тому я відразу офіційно вийшов з партії Лукяненка.
Зважаючи на вище зазначену підлість Лукяненка, маю моральне право звернути увагу читачів на такі моменти з біографії цього “видатного” діяча. А саме, на постійні конфлікти з оточуючими і навіть з близькими соратниками. Наприклад, Лукяненко мав конфлікт аж з трьома Героями України, тим же Чорноволом. Це призвело до того, що на першиз Презщидентських виборах вони йшли конкурентами один до одного і це забеспечило перемогу комуніста Кравчука всього з 25% голосів!!! Нещодавно по ТБ в одній з передач Лукяненку ведучий закинув саме це, що
націонал-патріоти не домовилися, пішли самі висуватися в Президенти,а переміг комуніст Кправчук. Гидко було дивтися, як Лукяненко щось там леметав на своє випрвдовування.Немає йому тут вибачення! Хід історії України пішов вже іншим шляхом. І велика провина в цьому Лукяненка!!!
Далі,Лукяненко мав конфлікт з іншим Героєм України — Степаном Хмарою. Це призвело до розколу УРП на дві партії і появи УКРП під проводом Хмари. Тобто знову розкол і послабдення сил націонал-патріотів і тільки по причині, що бачте, цабе Лукяненко не вімє домовлятися, амбіції заважають.
Далі,Лукяненко мав конфлікт ще з третім також Героєм України — Євгеном Пронюком, що нині є головою організації політвязнів і репресованих. Пронюка Лукяненко взагалі виключив з УРП. Як то кажуть, коментарі зайві.
Список людей, з якими конфліктувала ця “священа корова” українського національного відродження можна продовжити. Саме сюди і увійшов Петро Рубан, також політвязень, хоча і не визнаний Ющенком Герой України.
То чи варто нам прислухатися до цих “священих корів”? Може давно пора було відправити їх на покой, нехай пишуть свої мемуари і не лізуть в державні справи. Тим більше, що маразму в українській політиці і без старчеського маразму “священних корів” і так вистачає.
Пановэ психоонанисты — Реквием, Рунтато со-товарищи.
Почему я так вас обозвал?
Потому что вам нужно было тявкать по теме из-под забора тогда, когда этот человек был живым. Вы же утверждаете, что этот человек “був ворогом людства, ворогом України, сексотом і зрадником … Багатьох людей він дуже образив, займаючись шахрайством, бандитизмом та кримінальним бізнесом”. Так вы, святые сыны Дажбожа и патриоты нэньки Украины, должны были своей никчемной жизнью пожертвоавать, чтобы освободить украинский народ и украинскую землю от такого ”вурдалака”!
А вы, когда он был жив и было опасно для вашего собственного здоровья тявкать из-под гнилого забора, сидели тихо, боясь даже перднуть в его сторону, засунув свой язык глубоко в свои священные ж@пы. Что молчали? Где ваши патриотические действия, если вы с чем-то были не согласны при его жизни?
Я вам приведу, двум тупарям из вашей псевдо-виртуальной команды, пример из жизни как поступают настоящие патриоты украинского народа и украинской земли.
___Олекса Гірник спалив себе за Україну___ http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=584
21 січня 1978 року, до могили Тараса Шевченка в Каневі піднявся чоловік, що приїхав з м. Калуша Івано-Франківської області. Коли стемніло, він розкидав по схилах Чернечої гори тисячу листівок, на яких його рукою було написано: “Протест проти русифікації українського народу”. І підпис: “На знак протесту спалився Олекса Гірник з Калуша”.
Після цього він облив себе керосином і підніс до грудей запальничку.
Вы, двое психоонанистов — Реквием, Рунтато со-товарищи — понимаете или не разницу между вами и Олексою Гірником или нет?
Почему мы до сих пор не видели ваших протестов, пока Петро Рубан, за вашими словами, совершал все эти страшные преступления против украинского народа и против украинсой нации, а вы были до колик в ваших печенках против такого развития событий, что даже спать ночами спокойно не могли? Не хватило денег на бензин или сірники змокли? Ну, дык, так надо было собрать со всей Украины по копеечке, а сірники надо было в целофановый кулечек завернуть, чтобы не промокли.
Или мужества не хватило? Если вы вообще имеете понятие, что такое мужество.
Да, еще вот этот пассаж — “Хай катують його на тім світі душі наших великих предків”.
Уважаемый, кто это написал, у Вас определенно что-то не в порядке с логикой, и, в принципе, с мозгами тоже.
Так щоб Ви знали, що наші українські великі предки тим і великі, що на тому світі вони нікого не катують. І на цьому світі вони нікого не катували. А якщо Ваші великі предки на тому світі когось катують — це немає ніякого відношення до поняття “Світло” з великої букви. Бовдуре, якщо Ви не розумієте, що поняття “катування” і “Світло” між собою абсолютно не сумісні — тоді Ви пацієнт психіатричної лікарні. І тоді Ви прямий нащадок НКВД-истів, які катували укранських патріотів і на цьому світі. І те, що ви собі присвоїли якийсь псевдонік типу Рунтато потрібно вимовляти і писати як Рунпахан. І оцей нік буде точно відповідати усій тій ахінеї, що Ви написали про катування, про Праду, про Світло і про Дажбога. І якщо його дитята-негритята свідчать Вам про його чорну смердячу душу, то написана Вами алогічна галіматья свідчить про те, що у Вас душа взагалі відсутня. Тобто душі у Вас НЕ-МА-Є — дупль-пусто.
Ну, панове, прослідковуєте нитку моєї думки чи ні?
А ну, прогундосьте що-небудь розумне у відповідь.
Вы должны быть также в курсе, что моя философско-религиозная подготовка сосавлят без малого лет 25 и потому любую всеми вами высосанную из пальца херню абсолютно на любую тематику, включая инопланетян и самые современные теории строения нашей Галактики, я в состоянии расколошматить число одними словами до состояния соплей в полете над гнездом кукушки. Фєрштеєн али нет?
И вообще в цивилизованном обществе принято правило — срать только в строго отведенных для этого местах с наличием соответствующей таблички с соответствующим сообщением. Вы где-нибудь видели здесь поблизости такую чабличку, на которой написано, что здесь разрешено срать? Нет? И я не видел. Потому всем тем у кого недержание по большому, либо по маленькому — все в сад, и побыстрее, чтобы не дай бог не случилось сирануть, прошу прощения за грубость, куда ни попадя. І сірники опять промокнут …
Благодарю за внимание.
Пане Полковнику Недзельський, а заповіт пана Петра Рубана потрібно виконувати незважаючи на “мнєнія” окремих товаришів. Тому що так вийшло, що останнє його прохання до Вас стало посмертним. А посмертні прохання адекватних людей потрібно виконувати на Землі, щоб їхні Душі, десь там у інших вимірах, заспокоїлися.
Дякую за увагу.
Пане ПсихоЛох, щиро дякую за Вашу по-справжньому чоловічу позицію. Мабуть так і зроблю, як Ви радите. Тут мені політв’язні підказують про випадок, коли Лукяненко протягнув нардепом до Верховної Ради по партійним спискам свою падчерицю. Таку собі Любу Стасів. Політвязні образилися на Лукяненка, бо вони сиділи по тюрмах і таборах, а той віддав перевагу своїй падчерці, яка а ні розумом, а ні мораллю не заслуговувала не те що бути народним депутатом, а навіть ходити по вулиці біля Верховної Ради. Сказав би прямо: «Мужики, моїй падчерці треба годувати своїх дітей. А їх аж ПЯТЕРО! Злі язики жартують: «Пятеро детей от семи мужей». Всі б зрозуміли. Але при чому тут висока політика, чому мають страждати державні справи? На це питання ви не почуєте відповіді від Лукяненка. Тому, коли Лукяненко несподівано почав поливати брудом Петра Рубана, то тут треба шукати відповідь на питання: «А кому це вигідно?» А вигідно поливати брудом Рубана було … Ющенку! Бо в одному зі своїх інтерв’ю Рубан розповів історію, що мала з ним місце в США, коли по проханню Рейгана Горбачов дав вказівку звільнити з таборів Рубана і відправити в США. Рубан декілька разів зустрічався з президентами США Рейганом, а потім і з Бушем. Декілька разів виступав в Конгресі США і зустрічався з держсекретарями. Так от, перекладачкою на цих зустрічах в Рубана була … Катька Чумаченко!!! Майбутня дружина Ющенка. На одній з зустрічей держсекретар Шульц сказав Рубану: «Незалежна Україна – це небилиця як двохдоларова купюра».
У відповідь Рубан «дещо» нагрубив Шульцу. Перекладачка Катька Чумаченко настільки, вибачаюся за різке слово, «обісралася», що відмовилася перекладати сказане Рубаном держсекретарю Шульцу. Рубан став наполягати на перекладі, проте Катька відмовилася це зробити. Тоді Рубан в знак протесту встав і пішов геть. Це був конфуз. Через багато років Рубан в одній статті написав про цей випадок і про поведінку Катьки Чумаченко також. Помста Ющенок-Чумаченок не заставила себе чекати. Коли Ющ в «передсмертній» істериці напередодні президентських виборів наліво-направо роздавав звання Героїв України, тому ж Лукяненку, то Рубану Ющенко Героя України не дав, а тільки «Орден «За мужність – 1-го ст.». Коли Ющ вручав орден Рубану, поряд з Ющем стояла його дружина Катька Чумаченко, яка, порушуючи етикет, встряла в процес нагородження і почала, як базарна баба, висловлювати своє «фе» Рубану з приводу його статті про зустріч з Шульцем і про неї-недолугу перекладачку. І це при тому, що ця ЦРУшниця мала офіційну легенду, що вона буцімто працювала у Вашингтоні редактором Центру вивчення проблем моралі та суспільної політики. То про яку мораль може йти мова, коли внаслідок хамської поведінки Катьки чумаченько між Рубаном і нею відбулася суперечка, яка ледь не переросла в сварку, в кінці якої Рубан банально «послав» Катьку «під три чорти». З цього моменту Рубан став суцільним ворогом для сімейства ющенок-чумаченок. А «священна корова» українського національного відродження Лукяненко почав поливати Рубана половою аби догодити Ющенку, який присвоїв Лукяненку звання Героя України. Ну, борги ж треба відробляти! Як тут не згадати слова Ліни Костенко:
«Отак ми котимося до руїни,
Отак ми опускаємось в убозтво.
Є боротьба за долю України,
Все інше то звичайне мискоборство».
Маю честь.
В мене вже з”явилися двійники… . Маю на увазі останній пост — “14.10.2011 9:44 Полковник Недзельський”
Невідомий пане, що підписується моїм ім”ям,я можу погоджуватися з тим, що ти тут написав. Але категорично заявляю, що це писав не поковник Недзельський. Так не добре робити. Якщо у тебе є почуття власної гідності, підпишись своїм ім”ям, в крайньому випадку візьми якийсь інший нік. Мнегні є що сказати в очі тому ж Лукяненку. Проте ще не прийшов час. Потрібно знати думку політвязнів, що сиділи з Лукяненком. Скоро я її буду знати.
Пане Марко Рубан! Якщо ти дыйсно син Петра Рубана, то те, що ти написав, не робить тобі честі. Але підозрюю, що це писав не Марко Рубан, а провокатор з числа ображених і опущених Петром Рубаном. Так, Петру Рубану можуть закидати претензії його колишня дружина Ліда, що пережила страшні літа поряд з цим чоловыком; його діти,донька і син. Але впевнений, що вони не стали б виносити на загал свої претензії до Петра Рубана. Мабуть не всім відомо, що великий, навіть, не побоюся цього слова, геніальний російський письменник Лев Толстой, попри свою геніальність в літературі, в побуті був справжнім мурлом. Доводив до самогубства свою дружину.
Також грецький філософ Сократ мав проблеми з дружиною. Вона виганяла його з дому. Історики навіть жартують, що якби Ксена-дружина Сократа була б більш поблажливою до свого чоловіка, греки так і не прознали про геній Сократа.Сидів би той Сократ на кухні і під закоханими очимами дружини декларував би їй свої геніальні думки.І ніхто б про них не дізнався. Окрім дружини Ксени. А так, честь і хвала Ксені, що виганяла свого чоловіка на вулицю, що дозволило людству познати і скористатися генієм Сократа. Життя складна річ. А оці примітивні істоти, що патякають негативне про Петра Рубана самі того не усвідомлюючи, тільки підтверджують неординарність його натури. Царство тобі небесне, друже Петре. А щодо гавкаючих шавок можна сказати східним прислівям: “Собака лает, а караван мдет”.
Архіваріус, коли відловлю тебе, ти, мерзота, пожалієш, що народився.
Сьогодні вночі, з 2-х до 4-х годин якийсь підар, що назвався “Васей” і балакав російською пять разів дзвонив і став мені погрожувати, що я пишу тут про Лукяненка, цього старого негідника, що оббрехав Рубана в своїй нікчемній книжці.
По-перше, коздяра, я чхати хотів на тебе і брехуна Лукяненка, який в своїй смердючій книзі оббрехав видатну людину — Петра Рубана.
По-друге, коли відловлю тебе, пожалієш, що народився.
І по -третє, Лукяненко підло вчинив по відношенню до Рубана. Цей старий козел і сам давно мав би “врізати дуба”. Але падло живе, коптить світ і псує атмосферу. Пригадаймо, як нещодавно по ТБ Лукяненку кореспондент поставив питання: чи не є його — Лукяненка виною, що на перших виборах переміг комуніст Кравчук? Бо якби тоді опозиція обєдналася, то голосів у неї було б більше, ніж у Кравчука. Проте Лукяненко пішов окрмео до Чорновола на президентські вибои, забрав у Чорновола голосів , а переміг комуняка Кравчук. Тож коли кореспондент спитав про це Лукяненка, той почав щось белькотіти, як ото корова на водопої. Не вистачило у старому козлу визнати свою найбільшу помилку в житті, що він завадив Чорноволу стати першим українським Президентом!!!!! Такої думки дотримується абсолютна більшість українців. Тому чхати я хотів, довбаний “Вася”, на твоє белькотіння. І передай це зраднику і брехуну Лукяненку. Тьфу!!!
Ветеран третьей мировой — TI PIDOR!!!! RUBAN BANDIT!!!! POISCHITE PRO NEGO INFORMATSIU I EGO SVAZI S HMAROI KOTORIY TOZHE ZDOH NEDAVNO. V AMERIKE ON ZDAL FEDERALAM SVOEGO PARTNERA PO ZOLOTU I KAMNAM A SAM SEBAL NA UKRAINU CHTO BI EGO NE ZAKRILI. KTO ETU MRAZ PODDERZHIVAET TOT SAM TAKOI ZHE KAK I ON!!!! SUKI VI PRODAZHNIE!!!
Полковник Недзельський PIDOR!!!! TI TAKAIA ZHE TVAR KAK I ETOT GANDON EBANIY. VI SUKI VSE STUKACHI!!! A VASH PETRO ZANIMALSA SKUPKOI KRADENOGO V PHILADELPHII ESCHE S ODNIM ZHIDOM. RUBAN EGO SDAL KOGDA ONI NE PODELILI BABKI I UEBAL CHTO BI EGO ZA ZHOPU NE VZALI V USA. TIPICHNIY STUKACH KGB POD VIDOM NATSIONALISTA. A VSE KTO EGO PODDERZHIVAET TAKIE ZHE PIDORI KAK I ON SAM.
Для полковника Недзельского: дуже рада,що знайшла близьку людину Петра Рубана. Надзвичайно зворушена його життєвим шляхом.Будь ласка,звяжіться зі мною за ел.адресою:[email protected] З повагою,Олена Буркацька