Відразу скажу відверто: для мене це питання поки що залишається риторичним. Хоча відповіді на нього залишилося чекати недовго. Нещодавно я отримав повідомлення з Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про те, що до Окружного Адміністративного суду м. Києва був направлений позов щодо стягнення з мене заборгованості в сумі 656 грн. 30 коп. А ще через тиждень прийшов лист з самого суду, де повідомлялося що за позовом вказаного вище районного управління ПФУ суддею Окружного Адміністративного суду м. Києва Пісоцькою О.В. відкрито провадження в адміністративній справі про стягнення з мене зазначеної суми. Справа має розглядатися порядку скороченого провадження, без запрошення сторін. Тож мені пропонувалося протягом десяти днів здати до канцелярії суду свої заперечення щодо позову. Або погодитися з вимогами.
В перерві між цими повідомленнями мало місце моє спілкування з юристами районного управління ПФУ, які довірливо повідомили, що судова практика з аналогічних справ не залишає мені жодних шансів. Чому? А тому, що підприємці просто не приходили до суду й справи розглядалися без їхньої участі. Швидко й, звичайно ж, на користь ПФУ. А чи не варто якось зламати цей «конвеєр»? Уже наступного дня я здав до канцелярії суду свої заперечення на дев’яти сторінках. Те, що це буде несподіванкою для судді Пісоцької О.В., я не сумнівався. Сумніваюся лише, чи читатиме вона взагалі мої заперечення і чи прийме до уваги мої аргументи. В світлі подій у Печерському суді такі сумніви, на жаль, цілком обґрунтовані…
А все почалося навіть не з того, що я, як фізична особа-підприємець, що працює на так званому єдиному податку, не заплатив (з банальної причини браку зайвих коштів) страхові внески до ПФУ за четвертий квартал 2010 року з. Як того нібито вимагає нова редакція Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», прийнята 08.07.2010 року. Все почалося з того, що вирішив стати приватним підприємцем не в тій країні, і не в той час. Про те, що нова влада в гробу бачила весь малий і середній бізнес, бо їй потрібна дешева робоча сила й заклопотана пошуком шматка хліба слухняна біомаса, я знав і навіть попереджав ще за рік до перемоги Віктора Федоровича.
Тож коли влітку 2010 року Верховна Рада прийняли спочатку поправки до пенсійного закону, а потім новий Бюджетний кодекс, мене це не здивувало. Здивувала реакція декілька мільйонної армії приватних підприємців, які відверто проґавили прийняті зміни. Навіть багато з тих, хто виходили на «Податковий майдан» не знали, що мали платити додаткові страхові внески до Пенсійного фонду. Сто разів має рацію відома захисниця прав малих підприємців Алла Алексенцева, коли говорила, що нова влада почала здирництво з малого бізнесу, бо він менш захищений і організований. «Слабка ланка» в порівнянні з олігархами. Багато хто пішов у малий бізнес навіть не вивчивши правила гри й не відаючи, що, на відміну від різних ТОВ і ВАТ, фізична особа-підприємець ризикує власним майном.
В принципі, я нічим не кращий від більшості підприємців. Не заплативши внески до Пенсійного фонду, я був впевнений у власній безпеці, бо знав, що на сайті громадської організації «Спільна справа» можна знайти повний пакет документів для захисту малого підприємця від неправомірних вимог Пенсійного фонду. Я знаю, що у всьому світі пенсійні внески вираховуються лише із заробітної плати. Вимога платити їх з прибутку – це економічний нонсенс, можливий лише при уряді, очолюваним маркшейдером. Залишалося лише довести цей доконаний факт не в економічній, а юридичній площині. Пропонований підприємцям пакет скарг і позовів, розроблений Риммою Білоцеркіською, здавалося б, міг би успішно допомогти виконати це нелегке завдання.
Тож коли в районному управлінні Пенсійного фонду я відмовилися прийняти мій звіт за минулий рік через мою «заборгованість» за останній квартал, я пригрозив поданням до суду. Звіт прийняли, але через тиждень прислали вимогу сплатити «борг» у десятиденний термін. Ось тут настав час посилати скаргу на адресу районного управління ПФУ про неправомірність такої вимоги. Однак тепер уже уважно продивившись запропонований шаблон скарги, я засумнівався, чи є в ньому достатньо «залізних» юридичних аргументів. Натомість було занадто багато фраз про закріплене законом право громадянина займатися підприємницькою діяльністю. Втім, я не юрист, і можу помилятися.
Внутрішньо у був уже готовий здатися, але цьому завадив той же брак зайвих коштів. Тож коли дійшло до суду в мене був тільки один вибір – захищатися. Я ще раз уважно проглянув позовну заяву районного управління Пенсійного фонду, й нарешті зрозумів, чому юристи з управління при розмові зі мною виглядали не надто переконливими. Сама позовна заява була складена юридично некоректно. В ній говорилося, що відповідно до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» я є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. І жодної вказівки на відповідну статтю. Так, у заяві були посилання на ст..ст. 14, 15, 17, 19, 20, 58, 63, 106 названого закону, але жодна з них не вказує, що я як фізична особа-підприємець є обов’язковим платником страхових внесків. Більше того, посилання на ст. 17 та 19 було взагалі недоречним, оскільки вони були вилучені із названого Закону на підставі Закону № 2464-VI (2464-17) від 08.07.2010.
Неправомірним було також посилання на ст. 14 даного Закону, ч. 5 якої визначає, що страхувальниками є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11. Якщо позовна сторона мала на увазі абзац перший пункту 3 статті 11 названого Закону, то її остаточна редакція була затверджена 23 грудня 2010 року згідно із Законом № 2856-VI (2856-17). Однак, відповідно до ч. 3 статті 27 Бюджетного кодексу України, «Закони України, які впливають на формування доходної чи видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми відповідних законів, що впливають на формування доходної та/або видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим…». Отже, ця норма ніяк не могла вступити в дію в 2010 році.
Крім того, у пошуках захисту від Пенсійного фонду я знайшов інформацію про те, що 6 жовтня 2010 року набула чинності Ухвала Вищого адміністративного суду України справа № П-222/10, яка зупинила дію акту № 6673 проекту Закону України “Про внесення змін до законів України “Про державний бюджет України на 2010 рік” та ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в зв’язку подачею Уманської ліги підприємців позовної заяви (адміністративного позову) до Верховної Ради України. Я не знаю, як довго тривала ця зупинка, але це стало додатковим аргументом на мою користь.
Про все це я і повідомив суддю Пісоцьку О.В. у своєму запереченні. На мій погляд, навіть цих аргументів було достатньо, щоб відмовити позовній стороні. Однак я вирішив перестрахуватися. Юристи з районного управління ПФУ у своєму позові не зробили посилання на підпункт 1 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» із змінами, внесеними згідно з Законом № 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010, ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Там дійсно є вимога до платників єдиного податку робити обов’язкові страхові внески до Пенсійного фонду.
Ось тут мені й стали в нагоді юридичні аргументи, запропоновані підприємцям Риммою Білоцерківською. Я не буду детально переповідати їх – усі бажаючі можуть ознайомитися з ними на сайтах «Спільної справи» та «Правового простору». Відзначу лише, що вимоги ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” вступають у протиріччя з Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», ЗУ «Про систему оподаткування», Господарським кодексом та рядом інших законів. А, відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ч. 7 ст. 4 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов’язків суб’єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб’єкта господарювання (платника податку).
Попри переконливість моїх аргументів, мені важко спрогнозувати рішення судді Пісоцької О.В. Я цілком усвідомлюю, що вона може побоятися створити судовий прецедент, який сильно вдарить по позиціях не лише Пенсійного фонду, а й усього уряду. Однак, коли людина з поверхневими юридичними знаннями й повною відсутністю юридичної практики, змогла (як мені здається) знайти багато контраргументів проти незаконних вимог Пенсійного фонду, то скільки б більше могли зробити професійні юристи. Як відзначив ще один захисник прав малих підприємців, навіть неправомірна юридична норма може стати повноцінним законом, якщо вона була прийнята суспільством. Ми «проковтнули» й продовжуємо «ковтати» не лише вказані вище зміни до закону про страхові пенсійні внески, а й усі інші експерименти над здоровим глуздом в рамках «реформ успішного уряду».
А може досить?
Олег Кубах, для “ОРД”
12 ответов
Ошибочка — ВАСУ не приостанавливал действие указанных законов, автор что-то напутал, да и исход дела закончился банально — очередным возвратом иска заявителю…
Прошу помощи! Та же история,приказывают отдать последние копейки,и плевать им на нас!Выручайте,братцы,у меня нет средств на этих дармоедов.На руках двое детей и больная жена.
Здесь нужно совместно подумать юристам-хозяйственникам. И выработать общую стратегию. Если в результате родится шаблонный документ, то можно хорошо это дело раскрутить. Давайте думать
Финансовые санкции (штраф, пеня) и административные взыскания, а также принудительные взыскания органами исполнительной службы за неуплату взносов на общеобязательное государственное пенсионное страхование физическими лицами – субъектами предпринимательской деятельности, избравшими особый способ налогообложения (в т.ч. единый налог), не применяются.
Начисленные органами Пенсионного фонда Украины суммы финансовых санкций, указанных в абзаце втором настоящего пункта, и не уплаченные физическими лицами – субъектами предпринимательской деятельности, избравшие особый способ налогообложения, подлежат списанию.
Такое изменение в часть пятнадцатую статьи 106 Закона Украины «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании» внесенное Законом № 3609-VI, 6.08.09 вступило в действие.
Платить надо пенсионные взносы и все здесь в соответствие с законом, а вот штрафы отменили. А кто Вам на пенсию должен зарабатывать, уважаемый? Вот сами за себя платите хоть какой-то минимум. Не поверю, что на интернет деньги есть, а примерно 320 грн. в месяц на взносы нету. А то пенсию хотите как за границей, а платить кто за Вас должен? Всем работающим гражданам удерживают взносы с зарплаты(в среднем 2%). Это делает их работодатель, кроме того работодатель еще и начисляет на фонд заплаты пенсионные взносы (примерно 36%) и платит их за свой счет . Вы есть и работодатель и работник в одном лице, Вас обязали платить хотя бы что-то: минимум!!!!! Ну что это за жлобство?
[url=http://www.pensioner.tk]Пенсии в Украине[/url]
Миша называет пенсионеров дармоедами. Что ж, его дети тоже лет через 20 назовут его так. Миша, вы предлагаете пенсионерам мыло и веревку?
Я вважаю потрібно розділити малих підприємців відносно доходів…..Пенсійний платити потрібно але не половина мінімальної зарплати…..Я торгую в палатці і ледве зводю кінці з кінцями.Народ живе бідно і намагаються одягатись в секонді…Тільки ті хто торгує дорогим товаром-процвітає,тому що в нас різко збільшилась пропасть між багатими і бідними, середнього класу як такого= майже немає….от я і думаю….і кинути немає як, тому що треба розрахуватись і далі житя неможливе….Хоч я патріотка але хочеться тікати в світ за очі….Чи це прокляття якесь на нашу країну-не розумію….
Створене нинішніми пенсіонерами майно у народу вкрадене і приХватизоване господярями життя, які володіють фабриками і заводами, а тепер поналазили до влади і права качають. А тим пенсіонерам від створених ними прибуткових підприємств нема ніяких дивідендів. А забезпечення тих пенсіонерів перекладають на дрібних підприємців, які самі одягаються в секондхенді і ледве зводять кінці з кінцями.
Це дуже вишуканий лохотрон, коли підприємство дає прибутки такі, що власники їх собі хороми і дорогі машини купують, а люди, які завдяки нинішній політиці не можуть навіть свою сім”ю забезпечити — мусять ще й пенсіонерів утримувати.
Чи є вимога ПФУ виконавчим документом?
Останнім часом до Інституту сприяння демократичному розвитку громад побільшало звернень від підприємців із запитаннями щодо законності дій посадових осіб державної виконавчої служби, які в примусовому порядку стягують з підприємців заборгованість перед ПФУ та чи є чи є вимога ПФУ виконавчим документом, який підлягає виконанню виконавчою службою.
Аналіз чинного законодавства та судової практики свідчить про те, що діючим законодавством не передбачено порядок виконання вимог ПФУ про сплату боргу державною виконавчою службою, а тому державна виконавча служба не має права приймати зазначені вимоги до виконання та відкривати виконавче провадження.
Так, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів визначених цим законом…, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Відповідно до розділу VІІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Прикінцеві положення) були виключені ч.ч.1-9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме ч.3 вказаної статті, якою вимоги про сплату боргу надавався статус виконавчого документу, тобто державна виконавча служба відкриває виконавчі провадження на підставі документів, які не є виконавчими.
Згідно пункту 7 розділу Прикінцевих положень стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Таким чином, з 1 січня 2011 року статтею 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» обов’язок з виконання вимог Пенсійного фонду не покладено на органи державної виконавчої служби, а з урахуванням пункту 7 розділу Прикінцевих положень вимоги є підставами для звернення органів Пенсійного фонду до суду з позовами про стягнення несплаченої суми боргу та відповідно подальшого відкриття органами державної виконавчої служби виконавчих проваджень на підставі виключно рішень суду згідно статті 17 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ч.14 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виконавчими документами є лише рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу передбачених частинами дев’ятої та десятої цієї статті.
Згідно ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження лише на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.17 цього закону.
Згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі неподання виконавчого документа, зазначеного у ст. 17 цього закону, проте відповідач такі дії не вчинив.
Відсутність у державної виконавчої служби законних підстав для відкриття виконавчого провадження по вимогах ПФУ підтверджується також судовою практикою, а саме:
Ухвалою Уманського міськрайсуду суду про неправомірні дії держвиконавця 4-с-10-2011 р. від 22 березня 2011 р.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду (справ № 2а-4748/11/1270 від 23 серпня 2011 року
Постановою Яготинського районного суду Київської області Справа № 2-а-2315 від 01 серпня 2011 року
06.02.2012 р.
Директор Інституту сприяння
демократичному розвитку громад М.Саволюк
Я ЧП -при доходе 1500 -2000 в месяц, (пришлось открыть ЧП так как работы больше ни какой нет в районе), мне нужно платить эти 320 грн в пенсионный + 70 грн в налоговую, + 350 алименты,,,,и остается пшик?!
А чем мне семью жену с ребенком и мать инвалида( у которой 900 грн пенсия) кормить???!!!
И притом что если даже я буду платить в ПФУ — то доживу ли я до этой пенсии с такими усовиями?!!
,,,,даже если доживу то сколько я буду получать этой пенсии через 30 лет?!!!!
ТАК ВОТ ЧТО Я ВАМ СКАЖУ- ЕСЛИ Я БУДУ ЛОЖИТЬ ЭТИ 320грн В БАНК ПОД САМЫЕ МИНИМАЛЬНЫЕ ПРОЦЕНТЫ- ТО КОГДА Я ВЫЙДУ НА ПЕНСИЮ В 60лет я буду иметь в месяц 3000-4000 тыс,,,
Нах,,,,я мне ваш ПФУ вместе с вашими уродливыми депутатами которые обсираются сонные на креслах и жируют за наши налоги!!!!???
А вы защитники херовы рты позакрывайте!!!Сами наверно за наши налоги и живете!
P.S.цитата из фильма “,,,,,скоро наши прийдут -раскулачат”
Наглости нынешней власти нет предела. В прошлом году Управление ПФУ в районе силой удержало 1500 грн. По моему иску районный суд принял решение в мою пользу, но … Харьковский апперцепционный , не церемонясь и не соблюдая порядок судопроизводства, пользуясь моей неопытностью ОТМЕНИЛ.
В этом году местное управление ПФУ выставило уже 4500 грн. Я не согласился подготовил иск в суд. При этом, понял, что нынешнее законодательство полностью на стороне предпринимателя — пенсионера. Но так ли решит суд? Требования ПФУ к работающим пенсионерам основываются на определении “пенсии за возрастом”. Поэтому ПФУ предъявил огромные суммы , как долг, к уплате в 10 — дневный срок, рассчитывая на то, что предприниматели- пенсионеры или пропустят сроки апелляции, или просто сдадутся перед системой. А это пенсионеры с уменьшенным пенсионным возрастом — чернобыльцы, щахтеры, по вредности, за выслугу и др.
При этом, если даже учитывая , что Вымога ПФУ не есть исполнительным документом относительно недоимки, то рассчитывать на справедливое решение судов не приходится.
Остается одно — пройти до конца, заплатить , закрыться и уйти в тень ( или эмигрировать).
Правда, непонятно, кто тогда будет содержать остальных пенсионеров, которые с такой злобой реагируют на мытарства работающих пенсионеров?
Но это еще не конец… Если мы все и на этот раз “проглотим” подарок ПФУ, тогда на следующий год ждите , други по несчастью, претензий о том, что все пенсионера за ворастом, вышедшие на пенсию до 60 лет, НЕЗАКОННО получали все эти до ( до 60 лет) пенсию и она ( пенсия, полежит возврату.
Как вам такая перспектива?
Поэтому, нужно “драться” до последней возможности. При этом, — объединяться,массово подавать иски в суды и открыто протестовать… Это касается всех. И донецких тоже… Хотя, они заслужили такое отношение…