Моя історія – смішна і гірка одночасно. Її фабула дуже проста. Я — юрист-криміналіст, працюю на державній службі. І на мене через контакти з німцями контррозвідка СБУ завела оперативно-розшукову справу.
Події розвивались теж дуже просто.
Нещодавно керівництво запропонувало мені невеличке підвищення. Я погодилась, але… мене не підвищили. Конкурентів не було, тому виникло питання — чому керівництво мовчки відхилило свою ж пропозицію?
Один давній друг-дисидент, який за радянських часів емігрував до Німеччини, дещо збентежено припустив: “У твоєму випадку за Радянського Союзу тобі би прямо сказали, що ти не пройшла спецперевірку КДБ. Сьогодні так не висловлюються, бо посилатися на спецслужби не солідно”.
Наступного день він дав мені в руки раритетне видання радянських часів “Юридическую памятку для тех, кому предстоят допросы“ Єсєніна-Вольпіна.
Версія про спецслужби видалась надзвичайно цікавою. І, оскільки понад десятиліття я працювала журналістом, а по закінченню юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціалізацією “слідство, криміналістика” у мене практично в усіх правоохоронних органах є надійні знайомі, я провела журналістсько-правове розслідування.
Результат приголомшив: без СБУ таки не обійшлося.
Передісторія: “небезпечні” контакти
…До Німеччини я їжджу регулярно з трирічного віку. Мої батьки, які студентами слухали Висоцького і читали передруківки Солженицина, навчались разом з німцями, з якими тепло товаришують до цього часу.
Мама з татом ще й сьогодні згадують, які кола пекла їм доводилось проходити, щоб отримати дозвіл на виїзд з Радянського Союзу. Випускали нас тільки попарно – то маму зі мною, то тата з сестрою, або навпаки.
Моя мама – росіянка, але вчитись віддала мене до віддаленої від дому україномовної школи, де німецьку викладали з першого класу.
Штрих: у 1989 році мого тоді 36-літнього тата, фізика-доцента столичного університету ім. Т. Шевченка, було висунуто студентами і обрано від Києва народним депутатом СРСР. Кілька років він жив і працював у Москві, очолював один з підкомітетів ВР СРСР і був членом Міжрегіональної депутатської групи.
Вступивши на юрфак, я усвідомила, що треба “підживлювати” німецьку мову, тому з другого курсу працювала в німецькій редакції іномовлення українського радіо і їздила до Німеччини то по навчанню, то по роботі. Потім журналістика занесла мене надовго на західнонімецьку радіостанцію, а юриспруденція – у Мюнхенський університет.
Повернувшись до України, я працювала у Верховній Раді.
У 2000 році я отримала стипендію від Німецького Бундестагу для піврічного стажування в Берліні. До слова, через отримання цієї стипендії на мене визвірився мій тодішній шеф у парламенті і наполіг на звільненні “за власним бажанням”.
Тоді з чотирма колегами ми були першими українцями у Бундестагівській програмі “IPP – Міжнародна парламентська практика”. Відтоді щороку таку можливість отримує п’ятеро молодих людей з нашої країни. Досвід – колосальний! А контакти – політичні, дружні й на все життя. Принаймні, так сталося у мене.
Без перебільшення – за 36 років мого життя я провела у Німеччині настільки багато часу, що кордонів для мене більше не існує. Оскільки в моєму активі й наукова діяльність, з появою спеціальних пропозицій від авіакомпаній я прилаштувалася літати частіше і на вихідні, встигаючи і до бібліотек в університетах Мюнхена, Бонна чи Берліна, і до друзів.
Інколи я потребую дещо більше часу – коли у моїх дітей канікули, беру “за свій рахунок”, і ми разом їдемо до Німеччині.
Зважаючи на це, я маю у ФРН багато знайомих. Серед моїх візаві: політики, поліцейські, високопосадовці з державних установ, професори, журналісти, власники магазинів, пенсіонери, прокурори, судді, представники неурядових організацій… З цими людьми ми по-дружньому або по-колегіальному спілкуємось, зустрічаючись у кав’ярнях, кнайпах, біргартенах або у них вдома чи в їхніх робочих кабінетах.
А ще я маю багато контактів з німцями у Києві, серед них і з дипломатами. У колі моїх знайомих (також і близьких) – співробітники посольства Німеччини і працівники німецьких організацій, зокрема, політичних фондів. Один з таких контактів – керівник представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні Ніко Ланге. До речі, дуже освічена і приємна людина.
Я не знаю, багато це чи ні, але на моєму мобільному телефоні – 574 контакти (разом з українськими). Збережені тільки ті, які є активними, тобто з якими я спілкуюсь більш-менш регулярно.
Історія: контррозвідка СБУ й ОРД
“Папочка” на мене в СБУ (так звані матеріали контррозвідувальної діяльності) – це було моє наївне припущення. Чергова зустріч з джерелом шарахнула – саме через мої контакти з німцями на мене уже кілька місяців тому завели оперативно-розшукову справу.
В народі – “ОРД”, як ніяк — дєло. Пізніше цю інформацію підтвердило мені й інше джерело.
Виклад джерелом деталей мого особистого життя, про які знало вузьке коло осіб, практично стовідсотково підтвердив, що відкриття справи – правда.
За законом, оперативно-розшукова справа заводиться на особу, яка підозрюється в підготовці або вчиненні злочину. Заведення такої справи повинно бути підставним та вмотивованим, і в її межах з метою запобігання, припинення і розкриття тяжких або особливо тяжких злочинів дозволяється вживати оперативно-розшукові заходи з тимчасовим обмеженням прав людини.
У такому випадку, як мій, органи, підрозділи та співробітники СБУ, що здійснюють контррозвідувальну діяльність, можуть негласно виявляти сліди злочину і фіксувати їх, також негласно проникати до приміщень і транспортних засобів, прослуховувати телефон, читати СМС, електронну пошту та поштову кореспонденцію. Можуть вони здійснювати й візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відео зйомки, оптичних і радіоприладів, інших технічних засобів.
Крім цього, вони можуть будь-кого, хто погодиться, опитувати про об’єкт ОРД і навіть встановлювати з такими особами конфіденційне співробітництво або виплачувати винагороду за інформацію.
Можуть також застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю …
Усе наведене дозволено оперативникам на підставі статті 8-ї закону “Про оперативно-розшукову діяльність”.
Як криміналіст зі стажем я з розумінням ставлюся до кримінально-правових і кримінально-процесуальних нюансів нашого життя, водночас усвідомлюючи, що таке “права людини” і ”безпека”.
Коли моє джерело у СБУ підтвердило зацікавленість контррозвідки моєю мультиконтактною персоною, перше, що я зробила, це уважно прочитала закони “Про контррозвідувальну діяльність” та “Про оперативно-розшукову діяльність“ .
Довелось по-новому прочитати і статтю 111 Кримінального кодексу про державну зраду, тобто про діяння, яке умисно вчиняється громадянином на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
Державна зрада полягає, зокрема, у шпигунстві, наданні іноземній державі чи організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
До слова, державна зрада відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, оскільки карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.
Хоча я напевно знаю, що не мала і не маю доступу до державної таємниці або будь-якої секретної інформації, мені, направду, стало не по собі від того, що ці монстри-контррозвідники-опери, маючи хоч-які на мене матеріали, обговорюють мене і мої контакти на нарадах. Контекст таких розмов можна собі тільки уявити.
Тим більше, що за певних обставин мої розмови з німцями про те, що в Києві на місяць вимикають гарячу воду, а у моєї бабусі її немає взагалі, що стічні води в Україні практично не знезаражуються і що у супермаркетах продають прострочені продукти харчування, а пральний порошок і каву я приводжу з-за кордону, можуть бути розцінені як розголошення відомостей, що шкодять державі….
Втім, не заперечую, що правоохоронні органи мають право на збирання інформації, і, про всяк випадок, могли збирати таку і про мене у окрему теку. Все ж таки в інтересах безпеки!
Варто наголосити, що наше законодавство оперує таким поняттям, як гарантії законності під час здійснення контррозвідувальної і оперативно-розшукової діяльності. Однак, в країні, яка за даними “Transparency International” є однією з найкорумпованіших в світі, вони мене не тішать…
Як не тішить й те, що ніби ніхто на моїй роботі ні про що не мав би знати, оскільки законом накладена заборона на оприлюднення або розголошення зібраних відомостей, а також інформації щодо проведення або непроведення стосовно певної особи контррозвідувальної діяльності. Тим більше, що спецперевірка СБУ по моїй посаді на роботі не мала б проводитись.
Зауважу, що у тій же Німеччині оперативно-розшукові заходи узгоджуються з прокуратурою, а на практиці використання, наприклад, таємних агентів обґрунтовується тільки тим, що застосування інших засобів розслідування не має шансів на успіх. Основне завдання прокуратури — запобігти необґрунтованому порушенню прав людини у зв’язку із вжиттям заходів оперативно-розшукової діяльності…
В Україні мене тішить одна надія: ведення оперативно-розшукових справ здійснюється в межах певних строків (максимально – до 18-ти місяців), причому у випадку мого кшталту до 18-ти місяців їх подовжує сам голова СБУ…
Олена Перепадя, для УП
P.S. Мною надіслано запит до очільника СБУ з проханням надати інформацію про вжиття щодо мене оперативно-розшукових заходів.
P.P.S. Наснився мені сон – я стала послом України в Німеччині. І я вирішила про це помріяти. От, тільки з цим ОРД, очевидно, мрія накривається: якщо по цій державно-таємній справі буде спростування від СБУ, то, як в анекдоті, “осадок-то останется”.
24 ответа
Они однозначно дадут Вам ответ, что в отношении Вас нет никакого ОРД, либо вообще что-либо об ОРД упоминать, скорее всего не будут.Типа, Вы спросили нас об поставке кукурудзы, так вот, рис у нас есть в наличии и пшено тоже:-) Так, как ОРД — это ж страшно “секретистое” дело и его Вам разглашать никто не имеет права.Тем более, что Вы там, согласно ОРД находитесь под кодовым словом. К прмеру, Ваше орд может называться “Штирлиц” или “фрау Ганс”:-) Но давайте дождемся ответа. Дальше думайте, кому из СБУ, особенно департамента Котрразведки Вы где-то перешли дорогу и не уступили его маленькой. но настойчивой просьбе?! И таким образом задели болезненое самолюбие этого подонка.
Не переживайте, сейчас в СБУ уже не осталось никого, кто знает что-такое разработка — всех уволили или сместили. На их место пришли начальнички, которые далеки от контрразведки. Не преувеличивайте их потенциал! Через 12 месяцев закроют дело по представлению надзирающего прокурора. А опер и начотдела получат по взысканию.
Скорее всего речь идет не об ОРД. Возможно ДКП (СКП -укр.) — почитайте Закон Украины “Про контррозвідувальну діяльність”!
Если принять во внимание факт данной публикации, то судя по всему, не СБУ — причина отказа Вам в повышении, а то что Вы “балакуча дурна баба”; которая не имея на руках какого-нибудь документального подтверждения своих предположений, а только “потаємне джерело”, уже галасує!!!!
Напишите заявление в Генпрокуратуру. Там есть один из замов Генерального, кто курирует СБУ. ОН даст соответсвующее поручение. Возможно, Ваше ДКП ведется еще с советских времен и о нем давно забыли, но не закрыли. СБУшники получат драндулей и закроют. Хотя, Вам об этом могут и не сказать. НО путь расчистится.
А о том, кто именно Вам это сообщил о Вашей разработке из СБУ, ВЫ можете на основание Конституции не говорить, чтобы в дальнейшем не принести себе лично никакого вреда.
Их дело проверить. А Ваше дело — не сдать своего человека и снять вопрос.
Да успокойтесь, у них планы по заведеням таких дел! По графику подошёл кому-то срок заводить, шлёпнули бумажку (вы тему сами описали) ни хера себе шпиёнка! Вот и закрыли “галочку” , пару раз продлятся, и незаметно от Вас, Вас исправят.. Ну разве что сделают неуклюжую попытку “вер….ки”. Но Этим сейчас пользоваться никто не умеет. Разме что будут искать прошлую и ждать компры. Удачи!
На 100% поддерживаю тов.Ганса. Нечего на зеркало пинять коли рожа крива. И нечего свои личные проблемы сваливать на спецслужбы. У Вас, матушка шизофрения на почве шпиономании. И вообще кому ты,курица, нужна чтобы на тебя орд заводить, а если и завели то, что на работу сообщили???? — для проведения воспитательной работы хаха три раза.
Юрррист — кримминалист на державній службі. Это где ж такая служба? Как знающий человек уполномочен заявить, что в правоохранительных органах Украины таких должностей нет. К тому же, криминалистом недоучка с 10 летним журналистским стажем быть не может. Вывод: меньше надо смотреть детективов типа SCI. Смотри лучше порнуху…
Нефиг было с Колей Ланге общаться)), а если серьезно то очевидно поступали сигналы по обьекту, можете сами проанализировать девушка госслужащий зарплата небольшая, а она по загрницам катается часто в отпуск ходит, расходы превышают доходы, с иностранцами крутит мутит, “А ще я маю багато контактів з німцями у Києві, серед них і з дипломатами. У колі моїх знайомих (також і близьких) – співробітники посольства Німеччини і працівники німецьких організацій, зокрема, політичних фондів. Один з таких контактів – керівник представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні Ніко Ланге. До речі, дуже освічена і приємна людина.” как вы думаете есть среди них сотрудники БНД если нет, тогда откуда она знает, что все “чистые” дипломаты. Если включить здравый смысл и поставить себя на место контрразведчика, Вы разрабатываете немецкого дипломата который является кадровым разведчиком, вы установили его устойчивые контакты из граждан Украины,среди которых фрау Лена вот и завели по ней ДКП. Вывод всё правильно и законно.
Да никто не спорит, может и завели чтото. А если завели значит была причина — замозолила всем глаза своими сношениями с иностранцами. Но это всё равно не причина непродвижения по служб, много чести.
Жалуйтесь в прокуратуру.Там есть отдел,который будет разбираться,законно ли в отношении вас заведено орд.
Читаю и поражаюсь тупости аффторов статеек и большинства комментаторов. “Источник в СБУ сообщил…”. Это не источник, это КРЫСА. А вообще, люди работу свою работают, не мешайте
Леночка! Я Вам сочувствую. Вы писали в УП, сейчас разместили автобиографию на ОРД (похвастаться чтобы — я такая умная цаца). Нужно сотворить себе рекламу. Рекомендую немецкий Шпигель. Это тот, который писал о Юре Луценке. А не пробовали жить нормально: как юрист-криминалист-журналист. Даже люди из первой сотни Форбса не мотаются так часто по заграницам. А стипендию Вам случайно не за специфические информационные услуги дали в Вашем-то возрасте? Так что остепенитесь и не представляйтесь жертвой спецслужб.
Шановна фрау ЕЛЕН !Невже так “запахло жареным”, що аж через інтернет треба було вимальовувати собі алібі на упередження? Не той видно сон вам, шановна приснився. Мабудь снилися приемні спогади, як друзі-німці за одне місце тримали, а “мац-мац іх нема”. Що, “КОНТОРА” підвела? А про стипен-діі,візи, літаки,відпочинки, численні друзі у всіх гілках влади Німеччини, і все це просто так -“за красивые глазки”? Про всі ці блага, дорогенька, розкажи хіба що психіатру, може він і повірить цим казочкам.Achtung! А може вже запізно? Все може бути.
Знание иностранного языка и расширение связей за рубежом является основанием для заведения дела оперативной проверки на советского человека.
Как мне кажется, у Автора типичная мания величия. Ну как же — он такой умный и все знает, а его не назначают. Вывод (по мнению автора) — происки СБУ (КГБ, может и российских спецслужб). Ну полная бредятина. А перемывание читающих про возможность такого вообще выглядит неубедительно. Не совсем уважаемый Автор. Мания величия лечится, но не в условиях полной занятости, а в лечебных учреждениях. Причем специального типа, а не районной поликлиники. Может стоит поискать другие причины, а не возможно-невозможные связи с зарубежьем. Хотя именно мания величия, как и большинство заболеваний психического типа, имеет основой то, что больной не замечает очевидные вещи, не может критически смотреть на свои действия и поступки, а воспринимает действительность с точки зрения — я прав, а остальное говно, не дающее гению нести светлое, разумное и великое. Смешно, горько и обидно, что такую ничтожную тему выносят для обсуждения. Есть более важные и насущные темы.
Тим більше, що СБУ, як правоохоронний орган, займається проблемою природнього газу (що Путін з Тимошенчихою вкрали у бідосі Фірташа) та проблемою хабарів, які беруть у сільрадах.
Більше ні про що інформації в СБУ немає.
Всё может быть, план довели надо шото делать, только фрау хоть и юрист, но плохо читает ЗУ “Про ОРД” и сама на себя этой публикацией дала повод для проверки изложеной информации, в соответствии со ст. 6 ЗУ “Про ОРД” (Підстави для здійснення оперативно-розшукової діяльності), а также в соответсвии со ст. 9 этого же ЗУ теперь они просто обязаны её завести, ну и как писали здась выше через 6, а может и через 12 месяцев через выговор сдадут в архив.
Проблема в том, что на данный час в СБУ буквально снизу до верху по иерархической лестнице собрались на разных должностях поддерживающие друг-друга львовские жиды, которые хорошо знают, за что им платят деньги государство, но не имеют должного понятия, что и как надо делать. Поэтому, отрабатывая бюджетные деньги, хватаются за “завідомо хибні” объекты, создают видимость бурной деятельности и образцовую реализацию ОР дела “на бумаге”. Пора потихоньку менять львовян на бело-голубых. А то жидки будут продолжать “осваивать в холостую” бюджетные средства, в то время, как в СБУ, по многим признакам деятельности оперативных подразделений, работают на руководящихт должностях “кроты”. Самое интересное, что когда эти “кроты” начинают потихоньку “прокалываться”, почему-то попадают в Управление внутрененй безопасности, но даже не на профилактику, а на те же руководящие должности. Чешите грудь пяткой, ребята!
Товарищ Буйнов прав на сто прОцентов. Львовские жиды есчо в 1939-41 годахъ достали реально НКВД УССР, а щас прошли годы, и даже , не побоюсь этаго слова, десятилетия, и снова Львовские жиды морочат головы сотрудникам СБ Хох_ляндийи. Де жа вю какоето, чесслово.
Меня не статья удивила, а комментаторы. Сколько их, талдычащих друг за другом: та ничего нет! все выдумала! мания преследования! мания величия! а если и не выдумала — ерунда: только свистни — сразу всё закроют! а если не закроют — в прокуратуру, ну а та, конечно, как водится в правовом государстве, сразу нарушителей закона из СБУ — к ногтю! И прочая, и прочая, и прочая. Но вот вопрос: если дело — ерунда, или его вообще нет, что они все так разволновались?..
Что касается чекистов, то они, как водится с незапамятных советских времен, за дефицитом иностранных шпионов борются с собственными гражданами: зарплату отрабатывают. Тоже ведь семья, дети…
А вы представляете, какой вред наносят Украине, ее внешней политике, эти якобы радетели интересов Украины? Кто же в Европе будет серьезно относиться к открытии безвизового сообщения с Украиной, если контакты с иностранцами считаются там подозрительными и за это заводят “дело”, как в сталинские времена? Кто вообще захочет общаться с такой гэбэшной дремучестью?! И надо же было этим идиотам именно Германию выбрать, где к Украине относятся лучше, чем в других странах ЕС и в США… И где преследования журналистов считаются чуть ли не самым страшным грехом… Вот поистине: заставь дурака Богу молиться, он и лоб расшибет. Жаль только что в данном случае — не себе, а своей стране.
Для юриста изложено слабо, скорее журналист, слегка знакомый с юриспруденцией. Понятийный аппарат используется неточно. На ровном месте “спалил” источники — явно не юрист. Движущая сила — корысть (не назначили на высшую должность, тоже мне трагедия!) Юмористические произведения диссидентов явно не читали, а то бы знали как можно развести “публику в штатском”. Вывод — статья “крокодиловы слезы”. Пишите лучше! У Вас получится!
Статью писал явно журналист, а не юрист, возможно специализирующийся на криминальной, правовой тематике, работы автора статьи есть на сайте Украинской правды, стыдно за юрфак Киевского университета выпускники, которого, проучившись пять лет, не знают, что такой должности как юрист-криминалист нет. Барышня просто занялась конкретным пиаром в нете.