Відразу хочу зауважити: я, мабуть, щаслива людина, бо за своє життя особисто із судами справ практично не мав. За виключенням хіба що декількох відвідин цитаделей районної Феміди із суто репортерських причин та одноразової участі в судовому дійстві в якості свідка. Але навколишній світ не такий щасливий як я, і кожного дня підкидує все нові і нові факти судового свавілля щодо сіромашної пересічі нашої неправової держави.
Про те, що нашу судову систему легше розтрощити, аби вибудувати нову, ніж мати з нею справу чи реформувати відають не лише спеціалісти, але чим далі, тим впевненіше переконується народонаселення. Особливо нещаслива його частка, котру доля зіштовхує з реаліями судового життя.
Бо наша система судової влади вкрай спотворена, не відповідає потребам суспільства і являє потужне гальмо на шляху формування правової держави. Корупція охопила суди та суддів всіх рівнів без винятку. Хабарі, як спосіб життя судді, прокурора, слідчого, адвоката, та інших осіб, залучених до справ правосуддя, перетворив судову та правоохоронну системи на якусь ненажерливу багатоголову гідру . І якщо людина, потрапляючи до пащеки цієї тварюки, не здатна вгамувати її апетит грошовим жертвоприношенням, то бути їй зрепаною. І небораці не допоможе ніхто: ні закон сам по собі, ні інститут адвокатури (котрий часто-густо і сам є однією із голів отієї самої гідри), ні розголос в ЗМІ, ні так звана громадська думка.
Аби було зрозумілішим про що я власне веду мову наведу пару компіляційних цитаток:
«На сьогодні (листопад 2009 р.) кримінальне судочинство в Україні має звинувачувальний ухил. В результаті, кількість виправдувальних вироків в кримінальних справах не перевищує одного відсотка.
…кожна десята справа, яка надходить на розгляд до суду, повертається на додаткове розслідування, що призводить до безпідставно тривалих, нічим не обмежених термінів попереднього ув‘язнення осіб, що підозрюються у скоєнні злочинів.»
Директор Департаменту Мін‘юсту з питань законодавства про правосуддя, правоохоронної діяльності та антикорупційної політики Руслан Рябошапка.
А ще років із 5-6 тому голова Харківського управління Департаменту виконання покарань Володимир Бутенко незадовго до своєї відставки (певно знаючи про це, і тому дозволивши собі таку відвертість) під час зустрічі із журналістами і правозахисниками проговорився, що за його оцінками «близько 30% його підопічних сидять безвинно, тобто за злочини, котрих вони не коїли. А ще як мінімум стільки ж відбувають покарання за злочини ступінь котрих не вимагає ізоляції від суспільства або ж терміни отримані за них не відповідають мірі скоєного».
І такий стан речей склався не лише через хибність судової системи. Це результат злочинної корупційно-корпоративної трансформації у вже згадувану багатоголову гідру суду, мєнтури прокуратури та адвокатури у їх протистоянні із суспільством.
Чи можливо із цим гідроподібним явищем якось радикально боротися. В нинішніх умовах ні. Бо сама ця гідра є складовою нині діючої в Україні посттоталітарної системи влади. Аби щось кардинально в цьому сенсі зробити, треба для початку зламати всю систему влади. Але дещо спробувати вдіяти, аби суспільство мало трохи більше можливостей у його протистоянні із цим мафіозним утворенням можна. І починати треба саме із судової системи.
Це аксіома -, аби розплутати клубок треба потягти бодай за яку-небудь ниточку. На мою дилетантську думку, такою ниточкою може стати вимога суспільства до влади привести діюче законодавство у відповідність до Конституції , зокрема увівши в систему судочинства інститут присяжних.
Нагадаю, що розділ VIII «Правосуддя», Конституції України, в ст.ст.124,127,129, прямо вказує на здійснення правосуддя не тільки професійними суддями, але й народними засідателями та присяжними.
Окрім того, ці конституційні положення відтворені в Законі України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року, де конкретизовані положення про те, що участь народних засідателів і присяжних у здійсненні правосуддя є їхнім громадянським обов’язком (ч. 3 ст. 5). Закон окреслює правові шляхи залучення до судочинства народних засідателів й присяжних, і визначає їх правовий статус, критерії добору та фінансово-матеріальні умови їх діяльності (глава 10, ст.ст. 65-72). На жаль ці конституційні і законодавчі норми поки декларативні, оскільки не впроваджено правового механізму втілення їх у життя. Внаслідок чого, вони не виконують покладених на них завдань щодо удосконалення правосуддя і посилення захисту прав та інтересів громадян у судовому процесі.
Які ж аргументи на користь впровадження у вітчизняне судочинство інституту присяжних, окрім того, що це є дуже давнім, кров’ю набутим досвідом цивілізованих країн, можна навести? Висловлю свою думку, яка швидше ґрунтується на здоровому глузді, ніж на юридичних сенсах.
Перше і, мабуть, найголовніше. Суд присяжних є конституційною нормою в Україні і її треба дотримуватись і виконувати.
Друге, і не менш важливе. Розірвати хибне корупційно-корпоративне коло із судді, прокурора та захисника можливо тільки шляхом введення в судовий процес людей, незалежних від владних преференцій та вільних від постійного перебування в юридичній спільноті. Присяжні , це сторонні люди, які не підпорядковуються начальникам, не ходять на дні народження суддів і прокурорів, не отримують від них подарунків та самі їх не дарують. Вони не є членами судово-правоохронної корпорації і не пов’язані так званою корпоративною етикою.
Третє. Кількість присяжних сильно ускладнює «вирішення питання» у вигідному якій-небудь стороні напрямку. Зовсім виключити хабарництво присяжних неможливо, але, одна справа підкупити суддю чи прокурора, а інша – 12 присяжних(цифра умовна, бо в різних країнах, де діє інститут присяжних вона варіюється). Окрім того, виключити витік інформації про підкуп серед такої кількості людей дуже важко. Хтось може або ж проговоритися, або ж свідомо злити компромат.
Четверте. З введенням присяжних змагальний судовий процес перестає бути фікцією, та набуває позитивних особливостей. Адвокат перестає бути особою, здебільше, зайнятою однією проблемою – як і скільки занести судді. Необхідність переконувати присяжних в правоті своїх аргументів, пред’являти обґрунтовані законом докази в ході відкритої полеміки перед судом присяжних потребує певної кваліфікації і змусить підвищити професійний рівень адвокатів.
Прокурор, підтримуючий обвинувачення, не буде знайомитися зі справою за п’ять хвилин до засідання і шукати в тексті знайомі букви, розмірковуючи про себе, скільки ж недодали йому адвокат з суддею, а виступати повноцінною стороною судового процесу, ретельно готуючи доказову базу і обґрунтовано доводячи свою позицію. Можливо, за участі присяжних, чи передбачаючи процес за їх наявністю, прокурор зовсім відмовиться від підтримки обвинувачення, якщо докази виявляться слабкими, або отриманими незаконними шляхом, а справа слідчим «зшита білими нитками».
П’яте. В здійсненні правосуддя присяжними вкрай важливими є деякі суто особисті психологічні моменти. Це не наукове спостереження, але з життєвого досвіду багатьом відомо, що коли на тебе покладають якийсь відповідальний, але разовий обов’язок, то з’являється бажання сумлінно його виконати. В цьому контексті важлива й така річ, як громадська відповідальність присяжного і можливий суспільний осуд у разі явно неправомірного вердикту. Якщо різноманітні юристи і правники, як ми вже знаємо,головним чином, знаходяться всередині своєї юридичної касти, яка дає їм хоч якийсь захист, на кшталт «честі мундира» і невимоглива до морально-етичних вад своїх членів, то пересічний громадянин (а саме така людина і є присяжним) перебуває в зовсім в інший системі людських стосунків. Тут я хочу зазначити, що мова, в першу чергу, йде про запобігання, шляхом участі присяжних в судовому процесі, прийняття одіозних і незаконних рішень. Мені, наприклад, важко уявити виправдання присяжними чиновника, депутата, або мажора, який в стані алкогольного сп’яніння здійснив ДТП з важкими наслідками. А сьогодні — це звичайна практика.
Це, мабуть, далеко не всі вагомі доводи на користь впровадження суду присяжних. Також маються деякі невизначені та законодавчо не врегульовані юридичні норми щодо судового процесу за участю присяжних, зокрема, прийняття нового кримінально-процесуального кодексу. Але розмову про це треба починати, провокуючи суспільство до дискусії, паралельно вимагаючи від влади конкретних дій в цьому напрямку.
Автор вдячний за ідею та посильну допомогу в написанні матеріалу Олександру Ружанському
Валерій Семиволос, вільний журналіст, Харківська обл., с. Губарівка Товариство «Малого Кола»
P.S. Інформація до відома. В РФ, де суд присяжних впроваджено 10 років тому і де кількість виправдувальних вироків складає, як і в Україні менше відсотка (0.5%) кожен п’ятий із них припадає на вердикт народних посланців. Це при всьому тому, що коло статей КК РФ, за якими може бути застосований суд присяжних надзвичайно обмежене. Та й територіально інститут присяжних впроваджений далеко на у всіх суб’єктах федерації.
14 ответов
Присяжные, присяжные.. ерунда все это.
Ничего не изменится, пока суддей выбирать не будут в своих же районах, где их знают по делам их и пока не будет установлен жесточайший контроль и ответственность суддей за принимаемые решения, за их законность.
Демократия — это законность, а не вседозволенность и произвол чиновников, в т.ч. и суддей.
я бы с вами поспорил: профессиональный судей пусть выбирают профессионалы согласно своей профессиональной оценки, а присяжных-выбирает народ согласно своей человеческой оценке.
Конечно по всем вопросам присяжными не обеспечишь. Но в апелляционных судах это можно сделать. И сделать по всем делам, а не как предложила ПР-только по делам пожизненного заключения.
Вот знаете господа-товарищи почему мы так плохо живем? не от коррупции нет..потому что каждый занимается не своим делом,а рассуждает в той области ,в которой и понятия не имеет,по типу как этот журналистик или вот как коммент Майка..
То Майк…с августа 2010 апелляционные суды к Вашему сведению практически не рассматривают дела по первой инстанции,только старые дела,которые были не рассмотрены до 03.08.10 или те,которые вернулись после отмены…а дела где предусмотрено наказание в виде “пз” сейчас рассматривают местные суды..
Идем дальше ..любой городок,средний по Украине 60-90 тыс населения,это я увеличил даже.. и там допустим возбудили дело по ст.115 ч.2 УК ( ну допустим 3 трупа,в т.ч. с убийством малолетней) кто там и как выберет как минимум 50 -70 присяжных ( с учетом отводов,запасных присяжных и т.д.)для одного процесса ?!!! которые были бы не родственниками прокурора,следователя,обвиняемого, судьи,потерпевшего и др.возможных участников процесса?!!!а потом обеспечить их ограничение от общества во время процесса и объективное решение и как они будут решать вопрос виноват не виноват?!!!..я даже об оплате не говорю…что каждый раз будем менять подсудность? так в другом городе такая же ситуация и родственники найдуться и заинтересованные…и т.д. и т.п……тут заседателям не платят,а какой то смех о присяжных разводят…
Вы хотя бы на минутку представили что сейчас в наше время стоит пригласить и обеспечить явку ,а потом и оплату народных заседателей, двоих или троих!!!! а потом писали бы всяческие измышления теоретические об институте присяжных…вот же все упорно пишут “присяжные”!!!! фильмов нужно меньше смотреть американских))))или больше….
Правильно рассуждает товарищ Алекс. Да присяжные нужны в судах 1 инстанции. Но не по всем вопросам, а по вопросам установления преступлений в действиях работников правоохранительных органов: фальсификации, пытки, взятки, заказухи и т.д. Каково?
Товарищу Майку.Вот видите даже в такой небольшой полемике у Вас уже выборочное правосудие,кому то значит присяжных,тех кто по вашему мнению совершил наибольшее зло,а кому то получается судью взяточника?!так не бывает мой друг,как это ни банально звучит,но правосудие должно быть одно,а почему оно не может быть в таком виде как вы хотите я написал выше.
зы.кстати ,сами американцы которые у нас в Украине приезжали по различным грантам читать и поучать правосудию,говорили: “на дай Бог вам такой системы как у нас ,не копируйте этого…” это я Вам совершенно ответственно это говорю,любой кто с ними сталкивался на семинарах может подтвердить мои слова
Підтримую Алекса. Присяжні це дурниця. Відповідальну роботу повинні робити професіонали. А контроль за ними, це вже інша тема. Тим більше що все починається з міліції, з перших слідчих дій.Реформувати треба всю правоохоронну систему в цілому, підвищуючи професіоналізм і відповідальність кожного та дієвий контроль за службами , а не спорити про колір шпалер в будинку з тріснутими стінами. Якщо лікар не те вирізав, то що, біля нього двох представників громадськості поставимо, щоб “правильно різав”. А громадськість в нас яка? 7 з 10 звичайних, добропорядочних громадян, в суді, при наявності залізних доказів,говорять,м”яко кажучи, “не завжди правду”. Приблизно така ж кількість легко готова лжесвідчити, аби сам чи родич, не втратив водійське посвідчення, спадщину, чи отримав кримінальне покарання.
Знаю человека который три раза пытался стать судьей. Сам в возрасте, юрист, адвокат с огромным опытом. Первый раз он сдал все квал. экзамен но не было вакантной должности и он ждал три года, хотя те кто платил бабки назначились вне очереди.
Второй раз он дошел до ВСЮ но денег не заплатил и его футбольнули.
В третий раз он прошел ВСЮ но адсмин. президента его футбольнула.
И вот сейчас уже по новой процедуре он в четвертый раз хочет пойти сдать тест.
К ситуации относиться с юмором и смеется сам над собой. Рассказывает интересные истории как с ним проходили мальчики мажоры которые кодекс в глаза не видели и не на один вопрос ответить не могли но уже сидят в мантиях.
Что такое судья? Это лицо, наделенное правом принимать решение, т.е. ЧИНОВНИК той ветви власти, которая называется судебная.
Кто такой судья? Человек обыкновенный со всеми присущими ему качествами, в т.ч. НЕДОСТАТКАМИ и ПОРОКАМИ.
Кто его назначает? Другой чиновник.
Почему я — гражданин, чуть-чуть даже юрист, проигриваю все дела во всех судах и всех инстанций, хотя Закон на моей стороне?
Потому, что чиновник, во имя исполнения якобы Закона издает свой “макумент” (от слова макулатура), который противоречит Закону и его никто не отменяет, в т.ч. и суд.
Где прокурор? Там же, его назначает чиновник, но даже не дает ему права контроля судьи и т.д., хотя и так прокурору контролировать исполнение закона любым чиновником неудобно, они вместе водку пьют.
Это и есть ДЕРМОКРАТИЯ.
Потому, что ДЕМОКРАТИЯ есть торжество Закона. И нужны МЕХАНИЗМЫ действия Закона, а не уверения чиновника, что у него есть вместо этого честь и совесть и он порядочный человек.
Тысячу раз был прав дедушка Ленин, учивший, что такое “двойное” и даже многократное подчинение чиновников исполнительной власти ПРЕДСТАВИТЕЛЬНЫМ органам, избираемым народом, в т.ч. общественным организациям. Ибо во все времена, в любом государстве все самое плохое исходило и будет исходить от ЧИНОВНИКОВ и в первую очередь от ИСПОЛНИТЕЛЬНОЙ ветви ВЛАСТИ. Але ж ми українці, нам кожному свою тюрму давай, ми квадратні колеса винайдемо!
У нас в Конституции их, чинуш-бюрократов, выделили даже в отдельную ветвь власти — ИСПОЛНИТЕЛЬНУЮ. Даже Гаранту подчинили, таким образом превратили его в ГЛАВНОГО ЧИНОВНИКА. С целым аппаратом других чиновников, Администрация Президента называется. Эти вообще без Конституции и всякого контроля трудятся. Главные решалы, и все тут. Кто их тронет?
Хана! Приплыли. Рыба с головы…, а народ …
Суд присяжных – дело хорошее (но пока не для нас).
Усложнение любой системы (суды, правоохранительные органы, органы власти и т.д.) не приведет к увеличению ее эффективности (в нашей стране).
Повышение производительности системы осуществляется совершенно другими путями, они известны всему миру и очень давно.
Но пока мы допускаем к управленческой деятельности тех, кто там сейчас……..
Товарищ ДИА, если вы себя низко цените, считая, что суд присяжных для вас рано, то не расписывайтесь за оставшиеся кроме вас 42 миллиона насеоения Украины. Что же касается производительности труда украинских правоохранительных органов, то она очевидно высокая, судя по стонам украинских граждан, сетующих на произвол, и заказные дела.
Я не верю, что бы в Украине не нашли деньги на суды присяжных. Думаю, что они прекратят поток взяток и краж, совершаемых украинскими судьями, милиционерами и прокурорами. И для этого прекращения не требуется суды присяжных пр всем делам-а только по делам частного обвинения-где оспариваются с прокурором основания уголовного преследования работников фемиды: за фальсификации обвинений, заведомо неправосудные решения и т.д.
интересно зачем так громко подписываться “адвокат” и позорить эту профессию своими бездарными постами.Вы хотя бы УПК для начала прочитали и узнали какие категории дел относятся к жалобам частного обвинения и какие к публичным..а то так ..пукнул какую то хрень и считает себя умным)))) почитай хотя бы ст.27 УПК аблокат)))тебе бы югу луцика защищать самое то !!
Для адвокат.
Приведите примеры «реорганизаций» правоохранительной или судебной систем за последние 20 лет, приведшие к улучшению общей ситуации с правами человека в стране.
“пример улучшения правосудия за последние 20 лет” украинского беспредела — более глупого вопроса я еще не слышал.
Для адвокат.
Ваша фраза – Вам видней.
Примеров привести значит не можете, я – тоже.
Подитожим: оснований думать, что суды присяжных
«« прекратят поток взяток и краж, совершаемых украинскими судьями, милиционерами и прокурорами»» (как Вы выразились) – НЕТ.