Буковинський синдром харківського розливу – 2

Закон, що дишло

«Ты виноват уж тем, что хочется мне кушать»

Випадок із безпардонною стріляниною в Башкирівці багато-хто із харківських медійників запаралелив із цілою низкою схожого свавілля, а зокрема, зі справами буковинського риборозвідника, а за сумісництвом голови РДА Бойчука, пох*їста та «по життєво недоторканного» вправного стрілка судді Євгена Вовка або того ж таки Лозинського.

І дійсно, ця історія за виключенням деяких деталей досить схожа на згадані справи.

З одного боку маємо так звану пересіч, тобто простих, беззахисних, незаможних людей, котрі часто-густо перебувають на одному із найнижчих щаблів соціальної драбини – нижче них хіба що безхатчиники і волоцюги.

Для довідки: Віталій Денисов, 58 років, водій із багаторічним стажем, допрацьовує за фахом до пенсії в одній із Чугуївських фірм. Знайомими, друзями і колегами характеризується як працьовита, неконфліктна, доброзичлива людина. Непитущий, добрий сім’янин – надзвичайно любить маленьку онуку і більшість вільного часу приділяє їй. Позапартійний, політикою не цікавиться.Безвідмовний – попри незначні статки, готовий надати посильну допомогу будь-кому із односельців.

З іншого – представників так званої панівної верстви: такий собі симбіоз корумпованих високопосадовців/ділків мутного бізнесу, для котрих закон – це вони самі, а «пересіч» — пил попід ногами.

Для довідки: Олександр Семенюта, 46 років, член виконкому Чугуївської міськради, бізнесмен – володіє мережею супермаркетів «ДАРС». Чугуївці і досі згадують скандальну історію із сумнівним придбанням Семенютою деяких торгівельних об’єктів («Торгівельний комплекс», «Універсам», тощо) , котре стало можливим лише за сприяння тодішнього і нинішнього мера Галини Мінаєвої.

Позиціонує себе щедрим благодійником, хоча реально був помічений лише у фінансовій допомозі місцевій мєнтурі та спонсоруванні останньої виборчої кампанії місцевої ПР. Навіть серед колег-комерсантів має славу патологічного жлоба — «за копійку якщо не вб’є, то повіситься» -, це далеко не найкатегоричніша характеристика Семенюти одним із його колег.

По політичному життю – шістка сумновідомого Хвельдмана. Перебував в «Батьківщині», але близько року тому його звідтам зі скандалом виперли із наступним формулюванням: «…за дії несумісні із перебуванням в партії (брутальне неодноразове порушення Статуту, блокування роботи Чугуївської міської парторганізації та невиконання вимог вищих партійних органів), спрямованих на дискредитацію партії та підтримку дій Партії регіонів»

Областная партийная организация по факту попытки Семенюты рейдерского захвата Чугуевской городской партийной организации “Батькивщины”- незаконного присвоения им учредительных документов, печатей, штампов и имущества еще в сентябре 2010 года обращалась с заявлением в Чугуевский районный отдел ГУМВД Украины в Харьковской области о возбуждении уголовного дела, сообщили в ”Батькивщине”.

Але, як на мене, головне, що об’єднує усі ці та інші схожі історії – це те нахабство, із якими владоможці перекладають власну провину на потерпілих від їх нього ж свавілля. І чекати допомоги в такій ситуації постраждалому-небораці майже не доводиться – ні від закону (навіть якщо він формально на його боці), ні від ментів, ні від судів, та й як це не прикро часто-густо від громадськості.

Бідолаху може врятувати або посмертно реабілітувати хіба що збіг обставин:

• На його підтримку із суто власних шкурних міркувань ( піар, дискредитація конкурента чи те і інше вкупі) виступить котресь із потужних політично-олігархічних угрупувань;

• Історія набуде широкого і гучного розголосу в ЗМІ;

• На захист ображеного активно і дієво постане громадськість, в першу чергу сусіди, земляки, колеги по роботі, правозахисні та інші громадські організації .

Слід зауважити — найефективнішою є остання форма допомоги, але нажаль слід констатувати в Україні громадянське суспільство настільки несформоване, що випадки солідарних і не спонтанних протестів на користь якоїсь окремої людини надзвичайно рідкі.

Втім, повернемось до нашої історії…

Повернувшись додому і трохи оговтавшись від пережитого, Віталій Денисов все ж таки для початку вирішив з’ясувати: «А що то було?». Мо’ сусіднього олігарха замість лагідної мухи шмальнув розлючений джміль? А може просто з похмілля чи напідпитку був.

(Між іншим не лише Денисов чи його племінник, але й багато-хто інших, котрі того дня бачили Семенюту звернули увагу на його неадекватну поведінку. Але це так – до слова).

Денисов із дружиною Любою вирішили все з’ясувати по-доброму і спробувати конфлікт залагодити без втручання правоохоронців. Хоч до пуття і не розуміли, а в чому власне були винні сам Віталій і його хресник, подружжя завітало до Семенюти додому. Але той і слухати їх не схотів і брутально виставив за двері зі словами: «Можете заяву в міліцію писати – все рівно ви винні будете!»

Тільки після цього Денисов таки написав заяву до міліції. Там заяву прийняли і почали розбиратися: слідчо-оперативна група оглянувши місце інциденту відшукала там дві стріляні гільзи калібру 7.62 мм, які відповідали вилученому у Семенюти мисливському карабіну АКМС-МФ-1.

Втім, сам бізнесюк факту стрілянини не заперечував і подав зустрічну заяву, в котрій несподівано вигулькнув якийсь ніж, з котрим, буцімто на нього напав Денисов (спочатку в заяві ніж фігурував в руках племінника Денисова Сергія Кузякіна ), от Семенюта, мовляв і змушений був застосувати задля самозахисту вогнепальну зброю.

Чому міфічний ніж перекочував із рук Кузякіна до Денисова правоохоронці ніяк не пояснюють, зате з цього приводу мається думка їх сусідів та адвоката Денисова Володимира Байдали.

Раніше вже говорилось, що Віталій Денисов по життю людина мирна, тиха, неконфліктна. Але це зовсім не означає, що безхребетна. Тобто, наприклад, змусити його якимось чином засвідчити наявність ножа в конфлікті (а Денисов і допоки Кузякін категорично заперечують, що хтось із них загрожував Семенюті ножем, та й взагалі висловлював будь-які погрози на його адресу) буде важко.

А от якщо «вкласти» ножа до рук Денисова, то на Кузякіна – молодого і надзвичайно полохливого хлопця – можна надавити, аби той «пригадав» вигаданого Семенютою ножа.

До речі, так воно і трапилось. До Кузякіна спочатку навідались ходоки від Семенюти, які вмовляли того «пригадати» ножа, потім вже з погрозами приїздили якісь бандюкового вигляду типи. В решті-решт, Кузякін допоки від гріха перебрався жити до дядька і всіх подібного роду візитерів як до нього, так і до Денисова поки відшиває дружина останнього Люба.

Але найсмішніше, що того злощасного ножа таки «знайшли»! Але як? Це класика підкидання і фальшування речових доказів.

Показово, що ще до цієї знахідки чугуївські слідчі порушили кримінальну справу із формулюванням «хуліганство із застосуванням вогнепальної чи холодної зброї». Причому справу відкрили не через заяву Денисова, а за фактом.

Що змушує як односельців Денисова так і його адвоката підозрювати, що Семенюта руками правоохоронців таки покарає Денисова. А стаття, за якою порушена справа передбачає небагато немало до 7 років ув’язнення.

Та повернемося до ножа. Відшукався він, увага!!!, більше ніж через тиждень опісля інциденту. Це вже після того, як на місці конфлікту потовклись практично усі місцеві поселяни, купа журналістів та й просто випадкових роззяв.

Втім, і сама процедура виявлення ножа була сумнівною. Зі слів адвоката Байдали, безуспішні пошуки ножа за допомогою металошукача тривали понад дві години в присутності понятих і самих учасників конфлікту. Коли пошуки вже згортались, а Денисов з дозволу слідчого пішов додому та й інші учасники цього заходу почали розходитись ніж несподівано «відшукався». Причому не на місці конфлікту, а досить осторонь – поблизу того місця, де Денисов у день інциденту залишав машину.

Ніж, затвердженням Денисова не належить ні йому, ні його хреснику. Його адвокат Байдала вважає, що таким чином справу хочуть повернути так аби бізнесмен уник відповідальності, а то й навіть винуватим зроблять його клієнта, «інкримінувавши Денисову і Кузякіну дії, котрі вони не чинили».

За останньою інформацією зараз Володимир Байдала та його підопічний Денисов добиваються аби справу було передано із Чугуївського райвідділу до прокуратури, а також звернулися до Генпрокуратури зі скаргами стосовно процесуальних порушень в діях слідчих.

Бо мова ведеться про порушення кримінальної справи за фактом, в той час як, на думку адвоката, вона мусила би бути порушеною стосовно самого стрілка, бо його особа була з’ясованою. Окрім того Денисов до цих пір так і не набув статусу постраждалого, а лише свідка, в той час як Семенюті не інкримінують незаконне застосування зброї.

А тим часом обурені таким розвитком подій земляки Денисова і переконані в тому, що Денисов може виявитись «без вини винним», , схоже, готові підтримати земляка включно до активних протестних дій. Наприклад, сусідка Денисова Ганна Лизогубова вважає, що справа Денисова може стати останньою краплею, котра здатна трансформувати і без того накопичене незадоволення поселян через земельні конфлікти, у серйозні антивладні заворушення:

«Розумієте, народ і без того роздратований: відбирають городи, встановлюють на території наших давніх обійсть паркани, все якісь напівкримінальні типи вештаються, після випадку із Денисовим матері бояться дітей з двору випускати (а як хтось дурнуватий як Семенюта стріляти почне) – все це обурює нас. А якщо несправедливо вчинять ще й із Денисовим – село може вибухнути.»

Певне, розуміючи небезпеку заворушень, з одного боку сам Семенюта вирішив перевести суть інциденту у політичну площину, розпочавши на кожному розі патякати про «провокацію інспіровану проти нього політичними супротивниками». А з іншого боку – схоже, місцевій ПР головняк у вигляді Семенюти із його стріляниною зараз ні до чого. Тим паче, що він не є членом ПР.

Подейкують, що коли Семенюта звернувся до місцевих регіоналів за допомогою, то його в досить грубій формі відправили до патрона, тобто харківського базарного барона – Хвельдмана. Що за теперішніх розкладах фактично рівнозначно посиланню на квуй.

Справа в тому, що в харківській ПР існує два конкуруючих угрупування . Так зване «проросійське» імені Допи із Гепою, до котрого через давні (попри позірне колишнє протистояння) спільні бізнес-інтереси і долучився тушкообразний Хвельдман та «донецьке» очолюване нардепом Дмитром Шенцевим.

Сьогодні ж багато-хто перебуває в небезпідставному очікування скорого злиття Януковичем Допи, Гепи і Ко до політичного унітазу із одночасним «воцрєнієм» на Харківщині «донецьких».

Для Семенюти ж ці пертурбації неприємні ще й тим, що свого часу, прихопивши вже згадувані торгівельні об’єкти в Чугуєві, він фактично вирвав з рота у «донецьких» ласий шматок, на котрий ті тоді теж претендували. А таке не забувається…

Отже, повертаючись, власне до самого конфлікту поміж Семенютою та Денисовим, можна констатувати, що у першого, позбавленого підтримки ПР не такі вже й беззаперечні шанси «уконтрапупити» другого.

Так, у Семенюти маються і без офіційної підтримки ПР певні кінці і у владі, і в мєнтурі (подейкують, що замначальника райвідділу його добрий приятель), але й на боці Денисова підтримка земляків, серед котрих, між іншим, хтось турботливий розповсюдив низку матеріалів про Михайла Жиденка, натякаючи тим самим як в подібних ситуаціях мусить діяти громада.

Втім, на думку вже згадуваного екс-мера Чугуєва Анатолія Кваші, задля справедливого розв’язання цієї справи підтримки одних односельців Денисову може не вистачить. Потребується підтримка правозахисників, якоїсь політичної потуги і увага до розвитку подій медіа.

Останні ж (навіть харківські опозиційні ) десь із початку травня і словом не прохопились про подальший хід цієї історії. В якості ж правозахисника-аматора поки виступає сам Кваша. Ну, а що стосується політично-партійних сил, то поки опосередковану на консультативному рівні допомогу Денисову надавала місцева «Батьківщина» і певну зацікавленість цим конфліктом виявила харківська «Свобода». Втім, на Харківщині за будь-яких обставин підтримка будь-кого останньою може спрацювати лише на зле.

І останнє – не про людяність чи співпереживання, а про елементарне включення мізків.

У зв’язку із млявою зацікавленістю справою Денисова-Семенюти з боку місцевих партійно-політичних сил я ще раз переконуюсь в давно для мене відомій істині – про відсутність креативного мислення, а подеколи і взагалі мізків у більшості харківської керівної та політтехнологічної партійностурбованої публіки. Бо навіть поверховий аналіз ситуації свідчить, що будь-яка політична сила, котра відкрито і публічно підтримає Денисова, заробить такі електоральні симпатії, що їх одних може вистачить для потужного виступу на місцевій сцені загальнодержавного виборчо-парламентського концерту…

Валерій Семиволос, вільний журналіст, Харківська обл., село Губарівка, спеціально для ОРД