Приватизація Київсього університету завершується ?

 У Київському національному лінгвістичному університеті, нещодавно пройшли вибори, після 30-ти річної влади ректора Артемчука Галіка Ісаковича,  змагалися дві кандидатури, а саме Васько Роман Володимирович – “ставлєнік Ректора” та креатура Міністерства, Ректор Вісконсінського американського інституту в Україні Пан Романовський. У “чесному” двобої Міністерства проти Галіка Ісаковича, несподівано перемагає Васько, окриланий своєю перемогою над противником, він починає використовувати щойно отриманий від свого Наставника адмін-ресурс:

Починаються масові звільнення викладачів, докторів, професорів та іншої еліти маленького, але дуже гордого Лінгвістичного інституту.

У всіх паніка на обличчі та “Чемодани” в руках, звідки ж інформація про голосування, адже звільняють точно по списку, голосувавших проти пана Ректора! А як виявляється, все дуже просто, маючи прихильність Артемчука, який і організовував свій фінальний акорд, вибори наступника, встановили камери у кабінках для голосування;)

Репресії, дійшли до того, що в університеті невистачає професорсько викладацьокого складу, інститути починають об’єднувати, переводити у факультети, кафедри зміщати, спеціальності анульовувати, незгідних викладачів ласкаво просять задвері, а бунтівних студенті на перездачу екзаменів, з яких вони уже повертаються вільними людьми, але вже точно не студентами. Одним словом, вуз вичищається, але ж в чому ціль, яка мета таких, як на перший погляд дурних, нерозумних і непродуманих вчинків??

А все виявляється дуже і дуже просто, це план, старого, але дуже і дуже мудрого чоловіка, екс-Ректора Артемчука, який назбиравши за 30-ть років певних коштів, впливу, зв’язків, але ще більше царських звичок у побуті та власності та зверхності у відношенні до звичайних людей, вирішив кудись вкласти свої багатства, а так як банківська система ненадійна, а окрім свого інституту він нічого більше і не знає, він вирішує придбати свій же, але державний університет.

Дуже швидко він знайшов спільну мову із Міністром Табачником, який на такі авантюри має дуже добрий нюх. Він запропонував формулу, за якою вони доводять Вуз до ручки, виставляють на огляд громадськості, кажуть що приєднувати баласт немає смислу ні до Шевченка, ні до іншого великого університету, і що ситуація дуже складна не тільки в Лінгвістичному а й в країні в вцілому. І десь між цими перепетіями, з’являється Фонд, який згоден інвестувати в освіту, реформувати її, одним словом, за бесцінь прибрати ласий шматочок, Лінгвістичний університет.

Скажу одразу, Табачнику не так зацікавила приватизація Лінгвістичного, як нова схема збагачення, і так не бідного чиновничка(екс-голова АП, екс-гуманітарний віце-прем’єр, Міністр і ін.), адже земля розкуплена, заводи приватизовані, бюджет дірявий, з якого Міністру не так багато і перепадає, але земля столичних вузів КПІ, Авіаційного, Аграрки, йому запала в душу. Він зрозумів, що старий дід каже приємні для нього речі, позабулись і старі непорозуміння щодо кандидатур на виборах, це ж дрібниці, коли за столом вирішують такі серйозні справи. Домовившись, потиснувши руки, хлопці пішли, займатись кожен своєю справою, Табачник бударажити Галичан Москалями, Артемчук готувати вуз для приватизації, що і у першого і у другого гарно виходить.

Завдання приватизації було поставлено талановитому менеджеру Роману Володимировичу Ваську, новому Ректору університету який уже і без того довів свою вірність покровителю Галіку Ісаковичу, будучи кілька років підряд головою приймальної комісії. Усі сірібряні збиралися та оформлялися на рахунки Васька, аж поки ГПУ не зацікавилася  скоробагатьком, хоча конфлікт був дорого, але швидко залагоджений, неприємний осадок про молодого вченого пішов по закладу. Васько так і живе на гачку у Галіка, оформивши на себе його рахунки, ставши на місце Шефа, отримав завдання, повикидати із Вузу усіх тих, хто буде заважати приватизації та прихопленню до рук “Лінгівстичного пирога”.

І тут “Остапа понесло”, Ваську так сподобалась нова роль узурпатора, що виганяти почали і далеко за межами списку, запропонованого Галіком Ісаковичем, подейкують, що Роман Володимирович зводить свої особисті рахунки із деякими опонентами, які заважали його кар’єрному росту та його прогресивній роботі у приймальній комісії, тому полетіли шапки голів кафедр, полетіли і низка докторів філософії.

Із ними ситуація взагалі смішна, якщо Ви людина не далека від освіти, то Ви повинні розуміти, щоб виростити доктора наук, а щей у філології, потрібно років 20, це сотні тисяч державних коштів, адже спершу має вирости магістрант, це 5-ть років, потім кандидат, це ще 3-5 років а то і цілих 10-ть, а потім і довгожданний доктор, але “ламать не строїть”, стара злопам’ять та нові завдання Шефа важливіше, тому і не стало в університеті кілька десятків докторів буквально за один рік, арифметику рахуйте самі.

Процес приватизації розпочнеься через рік, коли остаточно буде підготовлений плацдарм, цікаво те, що старий ректор, Галік, з університетут не пішов, він став начебто звичайним викладачем, але насправді скоро він буде власником 51% акцій Приватного вузу, ще 40 Табачнику, 9-ть Ваську, чому так мало за такі заслуги? Але ж він у нас ще маленький, як любить казати на застольних промовах старий Галік Ісакович, і посаду я йому дав, і взагалі я його виростив, тому ще має бути вдячним. Але Васька це не турбує, адже на його рахунках гроші Галіка, мільйони корумпованих доларів із приймальної комісії, які із відходом Галіка на той світ йому ж і залишаться, можливо трохи цинічно, але правда. Тому супер-менеджер, класний-ректор працює, працює у поті чола, розганяючи “неугодних” викладачів. І все тихо., і все спокійно, адже Міністерству не цікаві так звані міжусобиці маленького вузу, на станції метро Республіканський, ще не цікаві.. і в такому форматі не цікаві, цікаво, а як же буде називатися Фонд приватизації ? Грааль? Тіко ? Чи може інтелігенти придумають щось нове?

Орест Кемп для ”ОРД”