Про ситуацію довкола заарештованих за підозрою у причетності до знищення пам’ятника Сталіну в Запоріжжя Радіо Свобода розпитувало в Євгена Захарова, голови правління Української Гельсінської спілки, співголови Харківської правозахисної групи, і Віктора Ніказакова, адвоката.
– Де вони зараз утримуються?
Андрій Тарасенко: Двоє на Франківщині і тринадцять у Запоріжжі.
– А звідки ці люди?
– Чи всі вони мають адвокатів?
Андрій Тарасенко: По Артему Циганку, хлопець із Запоріжжя, друзі говорять,що до цих пір адвокат до нього не може ніяк добитися.
Вони взагалі забороняють знімати і фотографувати, забирають мобільний телефон, коли попадають адвокати до затриманих. Вона розповіла всі ці жахи, приїхавши вже, поговоривши з мамою. На даний момент вона готує скарги, позовні заяви – все, що потрібно в даному випадку.
Мене тягали 5 діб без усяких санкцій суду, без пояснень, без документів. Вже пройшло більше місяця, а мені не повернули навіть паспорта, не говорячи вже про вилучення в мене особистих речей – одяг і рюкзак з цілою купою речей моїх. Зате покатали на літаку.
– Тих, кого затримали, чартерним рейсом відправили, окрім двох, у Запоріжжя, щоб там утримувати, у Запорізькому слідчому ізоляторі.
Віктор Ніказаков:
Важко зрозуміти, як вони протікають. Тому що виглядає так, що хтось намагається створити кримінальну справу з нічого. Спочатку було сказано, що це був терористичний акт, потім якісь розмови про незаконні воєнізовані формування. А насправді це була акція проти пропаганди сталінізму. І чому вона перетворилася у таку справу, я досі не знайшов собі відповіді.

Віктор Ніказаков:
Так.– У чому конкретно його звинувачують?


Віктор Ніказаков:
Він учасник, виявляється, злочинної групи, яка, за попередньою домовленістю, вчинила хуліганство. І це, власне, кваліфікується як «групповое хулиганство».Все викладається російською мовою, тому що всі хлопці – українці, і їхня мова українська. «С особенной дерзостью, с особенным цинизмом», у напівтемряві пиляли голову диктатору, який визнаний злочинцем, за законодавством України, а хуліганство кваліфікується як порушення громадського порядку.– Як кваліфікує цю ситуацію із затриманими у справі «Тризубу», пошкодженням бюсту Сталіна заступник міністра внутрішніх справ Віктор Ратушняк? Він це зробив на прес-конференції ще наприкінці січня, але з тих пір ситуація не помінялася.
Віктор Ратушняк: Кваліфіковані ці дії як кримінальний злочин.. .Вони це все знімали на відео. І на сьогоднішній день вони арештовані. Оцінку попередню, в тому що це злочин, дали міліція, прокуратура…
На сьогоднішній день це слідство триває. І якщо в суді, коли буде слухатись ця справа, буде дана оцінка, що це не є злочин, ці люди будуть випущені і буде вибачення чи ще щось. На сьогоднішній день це розцінюється, як …хуліганство.
– Отже, хуліганство. Пане Захаров, за час Вашої правозахисної діяльності, Ви багато знаєте таких справ, таких «хуліганів», яких так довго утримували в слідчих ізоляторах.
Євген Захаров: Ні. Якби це було справді хуліганство (там є і друга частина, і третя частина), якщо там було б ще насильство і так далі, то була б інша справа.
Але я не можу ніяк погодитися з такою кваліфікацією цих дій. Бо хуліганство – це грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.


І тому я змушений їхні дії оцінювати як політичне переслідування. А хлопці ці є типовими політичними в’язнями. Я абсолютно певен, що якщо буде заява до Європейського суду з їх боку, то ЄС цю позицію підтримає. Оскільки він у численних справах щодо курдів …уже говорив, що стаття 10 не залишає ніяких обмежень для політичної дискусії.
Це типова політична дискусія. Типова в тому сенсі, що в одних людей є погляди, що вони Сталіна люблять і хочуть поставити пам’ятник, і думки свої висловлюють таким чином, а інші проти цього, його розбивають і так далі.
Отже, я вважаю, краще б було цю справу закрити, по хуліганству, хлопців випустити, бо буде сором потім на ввесь світ для української держави.
Вже спочатку перше повідомлення можна простежити по повідомленнях інформаційних агентств. У ньому йшлося про те, що затримали в одній машині, їх було багато, і там якраз і знайшли багато зброї. Але потім у подальших повідомленнях з’ясувалося, що під час обшуків знайшли зброю.
Члени «Тризубу» стверджують, що один із тих, кого учора, до речі, Рогатинський суд не звільнив з-під варти, 60-літній затриманий, у якого, стверджують правоохоронці, знайшли автомат Калашникова, він це заперечує, що це його автомат. Ця людина є інвалідом ІІ групи, два інфаркти, цукровий діабет. Але Рогатинський суд учора відмовив відпустити його з-під варти.
Інша зброя – стартові пістолети, це те, що використовується у спортивних іграх і так далі – це стверджує «Тризуб». Я лиш передаю їхню інформацію. Правоохоронці кажуть, що насправді там була певна зброя, яку вони кваліфікують як порушення правил.
Євген Захаров:
Я перепрошую. Цих 9 хлопців не обвинувачують у незаконному зберіганні зброї. Їм це не пред’являлося, їм це не інкримінується. Ми кажемо про історію з Сталіним.– Із Бичеком і Стемпіцьким?
Євген Захаров: У них справді справа кримінальна, вони мешкають на Івано-Франківщині – у незаконному зберіганні зброї. Це інша справа. І тут я не можу коментувати і нічого сказати поки, іде слідство. А тут апріорі можна сказати, що складу злочину, який інкримінується, немає тут. З точки зору міжнародних стандартів це брутальне втручання…
Віктор Ніказаков: Чому вони сидять?
Євген Захаров: І сидіти вони не повинні. Порушувалися їхні права на захист.
– А чому сидять, пане Ніказаков? Я можу запитати як журналіст Вас, адвоката? Ваша думка з цього приводу?


Віктор Ніказаков: У мене є міркування. Колись було за совєтів: «тело №1 – Ленин, тело №2– Сталин». Зараз у нас незалежна держава, тіло №1 – наш Президент. І чомусь виникає така ситуація, коли якась шкода для тіла №2 загрожує нашому тілу №1.
Я так розумію, що суспільство це відчуває, і є загроза сталінізму в Україні, і є певні сили, які якимось чином намагаються ситуацію цю повернути на свою користь, тобто залякати в кожному випадку прояв якоїсь вільної думки, як щойно сказав пан Захаров. Дискусії вони намагаються обернути у якусь кримінальну ситуацію і роблять кримінальниками наших дітей. Так не годиться.
– Ви як адвокат спілкувалися зі слідчими?
Віктор Ніказаков: Я з ним спілкувався на формальному рівні і на неформальному рівні. Так от на неформальному рівні багато хто з них називає цю кримінальну справу, вибачте, «брєд».
Євген Захаров: Маячня.
– Я навчалася за радянських часів і трохи поїздила по Радянському Союзу, була в його різних куточках. Я чітко пам’ятаю, що я ніде не бачила пам’ятника Сталіну, в Радянському Союзі. Єдине, про що писали, я там не була, але на батьківщині Сталіна був бюст, усі інші пам’ятники його були ліквідовані, демонтовані після ХХ з’їзду партії. Так чи ні?
Євген Захаров: Так, так, звичайно.
– Ми намагаємося з’ясувати, чи є політичними в’язнями члени організації «Тризуб». Є такий ще один момент, який дуже суттєвий у цій справі, мені так видається, і багато хто про це каже, – це те, що у нас усі крапки у питанні того, чи можемо ми засуджувати Сталіна як організатора штучного голоду в Україні, через який загинули мільйони людей на цій території?
Чи є законодавчий висновок з цього приводу? І якраз це запитання учора в ефірі Вашої Свободи поставила моя колега Інна Кузнецова нашому вчорашньому гостю, голові Вищої ради юстиції Володимиру Колесниченку.
У цій розмові також ми дали можливість пану Колесниченку почути свідчення Жанни Стемпіцької, матері заарештованого 20-літного Пилипа Тарана.
– Інна Кузнецова: У нас же діє закон про Голодомор. Його ж ніхто не відміняв. Згідно з цим законом, Сталін поза законом?
Володимир Колесниченко: Визначити те, що він поза законом? Ну, Сталін не засуджений же. Я хотів би сказати, що винуватий тоді, коли є відповідний вирок, рішення суду. Оскільки я юрист, я повинен говорити тими термінами і тими поняттями, які вкладаються в поняття правосуддя.
– Інна Кузнецова: Просто ці люди з організації «Тризуб» зараз затримані, тривалий час перебувають у місцях попереднього ув’язнення.
Володимир Колесниченко: Ми знаємо, що Робін Гуд теж діяв, принаймні з літератури, в інтересах скривджених.
Разом з тим мова йде про те, що державою регламентований порядок захисту порушеного права. Якщо ці люди вважали, що цей пам’ятник якимось чином, можливо, скривджує їхню історичну пам’ять, можливо, у них були постраждалі від репресій, коли Сталін був керівником держави, то треба робити це у визначений законом спосіб. А якщо ми навіть справедливість будемо поновлювати , і сім’я загиблої людини катувати буде обвинуваченого або винного, то це неправильно.
– Інна Кузнецова: Ми розмовляли з мамою одного із затриманих, Пилипа Тарана. Її звати Жанна Стемпіцька.
Жанна Стемпіцька: Що Вам розказати за сина? Мінімум – катували 5 годин на добу, максимум – до 15. Застосовували електрошок, підключали до геніталій, під нігті вколювали голки, від палиць чи дубинок, я не знаю, як вони правильно називаються, залишені синяки, і на хребті є гематома. У нього все всередині пече. Важко, може сидіти тільки на твердому, важко йому ходити.
Володимир Колесниченко: Це вкрай недобре, це неправильно, це злочин з боку тих, хто повинен здійснювати ці заходи щодо утримання цієї особи або щодо проведення дізнання чи слідства. Треба діяти по закону.
Якщо такі випадки є, я рекомендую пані Жанні звертатися до прокуратури. Якщо це неможливо або прокуратура не реагує на це, звертатися до суду на бездіяльність або на інші дії цих людей, які причетні до цих тортур.
– Ірина Штогрін: Пане Захаров, я попрошу Вас першого, як правозахисника, прокоментувати те, що Ви почули, те , що сказав Володимир Колесниченко, голова Вищої ради юстиції.


Євген Захаров: Ви знаєте, він правий у тому, що саме суд може назвати людину злочинцем і ніхто інший. І законодавчо такі речі не визначаються. Суду такого не було. Той суд, що був по Голодомору, він на попередній стадії був закінчений, вироку такого не було.
У мене також рідні від голоду загинули тоді. Безперечно, я сприймаю цей пам’ятник і встановлення його, як образу і наругу. І жодним чином я це інакше сприйняти не можу. Те, що ці хлопці вчинили (спиляли голову), це не хуліганство.
У крайньому випадку можна говорити, що вони шкоду нанесли, бо це власність комуністів, що його встановили. У них інша точка зору, бо вони хочуть цього кабалісімуса вшановувати. Вони витратили кошти, ну, ставте питання про відшкодування шкоди, і не більше. Але за це саджати до СІЗО і звинувачувати у хуліганстві – це політичне переслідування. У мене немає в цьому абсолютно ніяких сумнівів.
– Пане Ніказаков, я не знаю, чи можете Ви, як адвокат, критикувати чи якось коментувати те, що сказав голова Вищої ради юстиції.


Віктор Ніказаков: Звичайно я можу. Є мертві і живі. Для живих потрібен суд, перш ніж їх позбавляти волі, перш ніж їм застосовувати якісь заходи. Немає суду, а вони вже страждають, їх катують, їх позбавили волі. А пан Колесниченко розмірковує, чи був злочинцем Сталін.
– Пане Ніказаков, але вчора прокуратура Запорізької області повідомила, що не виявила застосування тортур до члена Всеукраїнської організації «Тризуб» Пилипа Тарана з боку працівників запорізького слідчого ізолятора. Перевірку провели у відповідь на звернення родичів Тарана.
Ось таке повідомлення прес-служби прокуратури. І Генеральна прокуратура 8 лютого, я нагадаю, прес-служба Генеральної прокуратури повідомила, що вони провели кілька перевірок і жодних фактів катування не встановили.
Скажіть, будь-ласка, як зробити так, щоб звільнити? І як зробити так, щоб умови утримання цих людей були належні, пане Захаров?
Євген Захаров:
Я перепрошую, вони перевіряли щодо СІЗО, а про катування йшлося в міліції, а не в СІЗО. Це абсолютно різні установи, це служба пенітенціарна, а то міліція. Крім того, в інтернеті було повідомлення…Віктор Ніказаров: Вони не перевіряли, вони брешуть. Я отримав лист Лобайчука. Я направив лист зі своїм супроводом. Вони кажуть, ви не направляли, тому що у Вас немає довіреності від Лобайчука. Ну, це абсурд, як може Лобайчук у тюрмі написати довіреність?! Вони не перевіряють, вони дурять усіх.
– Отже, наші гості вважають, що це політична справа, справа проти «Тризубу».
Ірина Штогрін, “Радіо Свобода”
6 ответов
Боже,в якій країні я живу?
Виновные в том,что 15 человек находится в СИЗО органы местной власти, области и Киева,которые разрешили установить бюст Сталину.Виновны в том,что до сих пор не исполнены, кстати не отмененные Указы двух предыдущих Президентов о ликвидации памятников тоталитарного режима, также местные,областные власти.Пока Генеральный Прокурор не скажет,что он подчиняется Закону, а не выполняет волю Президента, будут у нас СИЗО переполнены. На мой взгляд дело лопнет в суде как мыльный пузырь.Не исключаю,что будет указание сверху осудить либо прекратить дела по не реабилитирующим основаниям,лишь бы сгладить незаконное задержание и арест. Позор!!!! Живем в 21 веке!Европа осудила фашизм и сталинизм, а Мы позволяем устанавливать памятники Тирану.Позор!!!!
Что за организация такая «Тризуб»? Бойцы в клетке, а ни митингов протеста, ни акций «устрашения», ни подключения к делу правозащитников.
Или их всего 13 человек, и бороться за них больше некому.
На Ваши ответные действия сейчас смотрит вся страна, на ровном месте можно себе имя «сделать».
И «свободовцы» почему то помалкивают? В чем дело, ни ваш ли это «звездный час» в борьбе против КПУ?
Интересная логика: если 60% населения против установления памятника, значит его можно разрушать. Интересно, какова будет статистика по Бандере? И еще вопрос к адвокату: если я соберу данные о том, что 60% населения против памятника Бандере в офисе “Тризуб”, можно спокойно проникать на частную территорию с целью его уничтожения?
Ложь — вот основное оружие Геббельса и его последышей в лице внуков фашистских шавок бандеровцев. именно поэтому им так мозолит глаза памятник Человеку, разгромившему фашизм. Но фашизм вновь поднял голову. Сегодня мы отступаем, но как наши деды, отстоим Родину и в очередной раз отправим в небытие лжегероев…
Для ДИА. Почитайте тему форума “Підірване опудало Сталіна в Запоріжжі — прояв народного гніву чи провокація поти ВО ”Свобода”?” и там вы найдете ваш же ответ на ваш вопрос — Что за организация такая «Тризуб»?
Всем коммунистам пророчу всю вечность быть в услужении у их обожаемого вождя Сталина — как на этом свете так и на том. Тот кто любит должен разделить судьбу того кого любит(Булгаков)… Да будет так. Аминь.Ха-Ха-Ха.