Коктейль Могильова

Все перемішалось у голові міністра внутрішніх справ України – напалм і псалом, співачка Білозір і журналіст Білозерська, Конвенція про захист прав і основних свобод людини й словник тюремно-табірного жаргону. Якби з такою симптоматикою Могильов просто мовчки керував би армією в 300 тисяч озброєних людей, то про лихо, що спіткало Україну в його особі, у Європі б довідались лише після того, як народні маси стали би громити міліцейські відділки. Але мовчати пан міністр не може: він приходить у Верховну Раду, розкриває рота й теревенить, теревенить, теревенить.

Ось і 14 січня 2011 року Анатолій Володимирович розповідав з парламентської трибуни про розуміння владою настанов українського законодавства та міжнародних зобов’язань України в галузі прав людини.

«Теперь то, что касается в отношении Билозир, — саме так, «Білозір», іменував Могильов журналістку Олену Білозерську, виправдовуючи обшук в її оселі, — так сказать, интересный, вообще оригинальный путь у вас. Смотрите, в феврале прошлого года на центральных улицах Киева вот здесь забрасывают магазин дымовыми шашками и лампочками с краской. Через какое-то время появляется на блоге журналистки Билозир, как вы говорите, появляется картинка со всем этим делом. Закономерный вопрос, спросить ее, материалы, что она снимала и выяснить данный вопрос. Закономерно? Вполне. Не закономерно? Значит так, в соответствии с действующим Уголовно-процессуальным кодексом там нет отдельной графы «журналист», а там написано, что милиция обязана установить все лица, которые могут данный дать об этом. Это второй с ним эпизод.

Теперь эпизод последний по этому факту. 1 января в полвторого ночи забрасывают бутылку с зажигательной смесью в квартиру на первом этаже жилого дома, заметьте, жилого дома бутылку с зажигательной смесь. Это офис одной из партий, я не буду говорить какой, чтобы рекламу не делать. Поджигает эту вещь. Через два часа в интернете появляется видеозапись этого броска. Устанавливаем, это сообщение, съемка эта пришла с сайта гражданки Билозир. Закономерно у нее попросить фотографии, документы, потому что она снимала … Закономерно или нет? Закономерно. Теперь, когда изымают у нее информацию, я может быть, так сказать, в рамках… расскажет несколько иное. Я вам рассказываю, на сайтах, которые изъяли там у нее, изымаем – инструкция по изготовлению напалма. У нее на сайте на ее».

Як говорив тов. Жданов щодо творчості тов. Шостаковича, «сумбур замість музики».

Якщо перекласти на нормальну мову те міліцейське марення, що лунало з трибуни Верховної Ради, то картина виглядає наступним чином. У Києві було вчинено кілька хуліганських витівок, про які найпершою сповістила журналіст Інформаційного агентства «Поряд з вами» Олена Білозерська (Оксана Білозір тут явно ні до чого). У міліціонерів виникла підозра, що Олена може знати осіб, причетних до інцидентів, від яких, начебто, і отримала інформацію та відеозаписи. Таке припущення має право на існування – чому б ні? І навіть, більш того, може спрямувати оперативно-розшукові заходи в певному напрямку. Але здобувати інформацію оперативним шляхом – то довго й нецікаво. Не кажучи вже про те, що для цього підлеглим Могильова треба мати певний розумовий рівень і певні професійні навички. А оскільки і те, й те в нинішній міліції – велика рідкість, то за повного схвалення з боку пана міністра міліціонери влаштували трус у помешканні журналістки, вилучивши комп’ютер, фотоапарат, диктофон, мобільний телефон – коротше, все, що їм приглянулося.

Якщо міліція намагається з’ясовати потрібну інформацію не шляхом проведення оперативних заходів, а за допомогою обшуків квартир журналістів, наражаючи керівництво країни на черговий скандал, що це, дійсно, клініка. Оскільки відповідно до ч.2 ст. 17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він користується у своїй роботі». І тому «попросить фотографии, документы, потому что она снимала» підлеглі Могильова в журналістки не можуть – це прямо заборонено законом. Не кажучи вже про міжнародні зобов’язання України, яка ратифікувала Конвенцію про захист прав і основних свобод людини, одночасно визнавши для себе джерелом права рішення Європейського суду. А рішення ці однозначно стверджують: те, що зробили міліціонери в помешканні Білозерської є брутальним беззаконням.

МВС України систематично, день за днем, зі смаком плює в бік Європи: обшукує журналістів, влаштовує погроми в офісах правозахисних організацій і, навіть, шантажує дипломатів, вимагаючи від них припинити контакти з правозахисниками (підкреслюємо – без відома Міністерства закордонних справ України!). Але й це не все. Унікальний документ опублікував координатор Вінницької правозахисної групи Дмитро Гройсман: начальник слідчого управління ГУ МВС України у Вінницькій області Анатолій Хорзов звертається до Уряду Сполучених Штатів Америки в особі аташе з юридичних питань посольства США в Україні Девіда Шепарда з проханням зобов’язати адміністраторів соціального інтернет-ресурсу http:// livejournal.com заблокувати Живий Журнал Дмитра Гройсмана та видалити інформацію, що там міститься.

http://di-mur.livejournal.com/135962.html

Причина: вінницькі міліціонери, бачте, вважають, що зміст ЖЖ Гройсмана «ображає та принижує державну символіку України, честь і гідність органів і посадових осіб держави України».

Цікаво, як пан Хорзов уявляє виконання Урядом США того, про що він просить? І чи уявляє взагалі?

Ну, гаразд, Могильов з Хорзовим не розуміють, якою буде реакція на цей лист американського посольства. Але в МЗС і Адміністрації Президента мають розуміти? Чи там також вважають, що цивілізований світ буде спокійно дивитися на систематичні порушення Україною прав людини й взятих на себе міжнародних зобов’язань?

До речі, запитання виникають не тільки до Могильова, чий розумовий рівень вже став предметом анекдотів. А, передусім, до судді, який санкціонував обшук у журналістки. Припустимо, міліціонери, готуючи подання до суду на трус в оселі Білозерської, не здогадувались, що робити подібні речі в Україні не дозволяється. Але ж суддя повинен був це знати. Інакше навіщо б законодавець встановлював процедуру отримання в суді санкції на обшук? – Саме з метою судового контролю за діяльністю правоохоронних органів.

Виникають запитання й до заступника Генерального прокурора України Євгена Блажівського, який має наглядати за тим, що чудить міліція… Хоча, ні, до кого-кого, а до Євгена Миколайовича запитань ми не маємо. Могильов у порівнянні з ним – високоосвічений юрист і інтелектуал милістю Божою.

Феєричні фрази лунали 14 січня під куполом Верховної Ради: «я вам рассказываю, на сайтах, которые изъяли там у нее, изымаем – инструкция по изготовлению напалма. У нее на сайте на ее».

М-да… І багато сайтів вилучили, Анатолію Володимировичу? Скільки кілограмів?

Що ж стосується «инструкции по изготовлению напалма», то ми залюбки передруковуємо статтю Артема Чапая з цього питання, аби пан міністр мав щонайменше уявлення про предмет своїх виступів з трибуни Верховної Ради.

Чекаємо на обшук.

Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»

* * *

Як зробити коктейль Молотова

Артем Чапай

http://infocorn.org.ua/2008/04/07/molotov-2

Чомусь усе більше мешканців українського інтернету говорять про коктейлі Молотова. Тож мабуть, буде справедливо, якщо вони знатимуть у деталях про те, про що говорять. Отже.

Коктейль Молотова: необхідні компоненти; виготовлення; ФОТО І ВІДЕО; за і проти; зауваження.

Що потрібно?
1. Скляна пляшка, 0.5 або навіть 0.7 літра чи 1 літр. Пляшки з тонкими стінками легше розбиваються — а це необхідно для того, щоб коктейль Молотова спрацював. Добре підходять пляшки від горілки радянського типу, гірше — пляшки від вина чи пива.
2. Бензин.
3. Ганчірка. Зазвичай це смуга завтовшки сантиметрів 10-15 і завдовжки 20-35 см. НЕСИНТЕТИЧНА тканина.

Щоб коктейль був більш дієвим і горів довше, гарячіше та концетрованіше — потрібно зробити не бензин, а щось на кшталт напалму. В такому разі, потрібні також
3. Ацетон.
4. Пінопласт. Його треба ламати на дрібні шматки. Добре підходить пінопласт, який уже складається з невеликих кульок.
Або
замість 3 і 4. Машинне масло.
Якщо процес виготовлення та запуску коктейлю Молотова передбачається безпечним, знадобляться також
5. Корок. Бажано щільний.
6. Скотч.

Виготовлення коктейлю
У найпростішому випадку використовують просто бензин. У цьому разі він швидко вигоряє, не налипає до поверхні об’єкту.
Відео виготовлення та використання найпростішого коктейлю (без дотримання техніки безпеки виконавця)

Щоб підвищити час та температуру горіння, а також прилипання запальної суміші до об’єкту, роблять так званий
напалм. Найпростіший спосіб його виготовлення:
В ацетон додають пінопласт і помішують до розчинення.
Близько 100 г ацетону для початку достатньо, а пінопласт додають до утворення густого сиропу. Пінопласту може бути потрібно значно більше, ніж здається на перший погляд.
Потім до “сиропу” додають бензин у співвідношенні 1:1.
Суміш дуже добре і довго горить, налипаючи в місці влучання “снаряду”, щільно налипаючи практично до будь-якої поверхні.
Деякі види пінопласту краще й рівномірніше розчиняються одразу в суміші бензину й ацетону.

Треба зауважити, що саморобний “напалм” буквально за один день розкладається на шари: більш тяжкі елементи осідають внизу, легші опиняються вгорі. Тоді він перетворюється просто на суміш своїх елементів.

Інші рецепти “напалму”:
Бензин+скипидар (без пінопласту)
Бензин+машинне масло (проблема в тому, що масло все ж дорожче)
Бензин+мазут (проблема в тому, що суміш потрібно підігрівати для розчинення мазуту — виключно на електричній плитці й повільно — а це все ж небезпечно)

Техніка безпеки
Основне: поблизу не повинно бути джерел відкритого вогню. Здається, це очевидно.
Друге — випари бензину й ацетону небезпечні для здоров’я. Тому виготовлення рекомендують проводити на відкритому повітрі, у крайньому разі — в провітрюваних приміщеннях.
І ще таке. Про процес не повинні знати правоохоронні органи (про це нижче).

Виготовлення “снаряду”
Пляшку заповнюють обраною рідиною — наприклад, приблизно на три чверті. Або менше в разі нестачі суміші.
Для зберігання, якщо снаряд не призначено для використання одразу, після цього пляшку щільно закривають корком або металевою кришкою-закруткою.
Пластикові кришки не дуже підходять, оскільки суміш може розчинити пластик.

Оскільки зі зберіганням суміш розпадається — з кожною годиною коктейль Молотова стає все менш дієвим.

Виготовлення запалу:
Як уже говорилося, тканина має бути несинтетичною — синтетика може частково розчинитись у запальній суміші. Крім того, просякнута запальною сумішшю, синтетика після запалювання згоряє дуже швидко і може догоріти ще до того, як коктейль долетить до цілі.
Смуга тканини вставляється так, щоб приблизно половина була всередині. Тоді вона просякає сумішшю.
Іншу половину слід просякнути тією ж рідиною окремо.
В найпростішому випадку, вільний кінець гноту просто звисає і підпалюється.

Техніка безпеки
Для збільшення безпеки того, хто користується снарядом, смуга тканини змочується не повністю. Залишається сухою та частина, що йде біля горла (ручки 😉 пляшки.
Змочену ж частину можна примотати скотчем до пляшки, щоб не обпектися при киданні.
За наявності, замість гноту можна також використати мисливські сірники — це такі великі сірники, що не гаснуть за будь-якого вітру. Вони також примотуються до пляшки скотчем. Це значно безпечніше, ніж “класичний” простий запал. Саме так виготовлявся свого часу коктейль Молотова фабричним способом.
Не пошкодить готовий “снаряд” обтерти спиртом і дати підсохнути. По-перше, тоді нічого не горітиме прямо на пальцях того, хто використовує коктейль. По-друге, це стирає відбитки тих самих пальців.
І ще таке. Руки після цього варто добре вимити, щоб не пахли бензином. А при використанні вдягати рукавиці.
Для фітіля також використовують просякнуті жіночі тампони.

Як він діє
Тут усе дуже елементарно. Тканина легко запалюється й не гасне на вітрі, тому що її просякнуто запальною сумішшю. (Або тому, що це спеціальний пристрій на кшталт мисливських сірників)
Запалювати треба хорошою запальничкою — краще такою, яка не гасне на вітрі.

При попаданні в твердий об’єкт пляшка розбивається й вивільняє енергію 0.5-1 літра суміші.
Кидати треба сильно і по твердому. Пляшка повинна розбитися від удару.
Бензин вигоряє дуже швидко, розтікається й не прилипає до об’єкту. Саме тому було вироблено кілька рецептів (власне “коктейлю”) для підвищення температури, часу горіння, а також в’язкості та зчеплення з поверхнями.

“Плюси” та “мінуси”
Плюси:
— коктейль Молотова насправді доволі безпечний у використанні, за умови дотримання правил безпеки.
— його використання, на відміну від інших форм протесту, важче використати політикам для власного піару. Тобто, цей засіб не кооптується владою.
— за умови виготовлення суміші, здатен знищити техніку.
— водночас, малоймовірне випадкове підпалення будинків: коктейль не здатен завдати значної шкоди (крім естетичної) зовнішнім стінам будинків сучасного великого міста.
— “снаряд” випадково може нашкодити людині не більше, ніж пляшка: при польоті вона об людину не розіб’ється.

Мінуси:
Тут питання іншого характеру — але дуже важливі.
— Настільки радикальні засоби майже ніколи не знаходять громадської підтримки.
Поки залишаються суто ненасильницькі методи — вони є, як правило, більш дієвими у стратегічному плані. Щодо цього див. Прагматичні правила для громадянських активістів.

Недоречне застосування надто радикального методу може стати зрадою мети заради засобу.

— І нарешті, виготовлення і тим більше застосування коктейлю Молотова загрожує не тільки адміністративною, але й кримінальною відповідальністю (який сюрприз!)

Так, виготовлення і зберігання може підпасти під ч.1 ст.263 Кримінального кодексу:
Носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт,
передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної
мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових
пристроїв без передбаченого законом дозволу —
караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
Власне кажучи, коктейль Молотова не є ані вибуховою речовиною (сам коктейль), ані вибуховим пристроєм (“снаряд”) — як було вказано вище, він діє як запал. Але ймовірно, доводити це доведеться вже адвокатові 😉

Використання коктейлю може спричинити до ще серйозніших юридичних наслідків, за ч.2 ст. 194 Кримінального кодексу:
Умисне знищення або пошкодження майна … вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим
загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в
особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші
тяжкі наслідки, —
карається позбавленням волі на строк від трьох до п’ятнадцяти років.
Тут адвокатові доведеться доводити, що загальної небезпеки не було, а заподіяна шкода не перетнула межу між цивільною й адміністративною та кримінальною відповідальністю… але це може виявитися складним завданням.
Власне, в Україні юридично все виглядає розпливчато. Але те, що нагляд з боку правоохоронних органів забезпечений — гарантовано.

Трішки про назву
Суміш, а потім і “снаряд” іронічно названо “коктейлем Молотова” фінськими партизанами на честь міністра (народного комісара) закордонних справ СРСР Вячеслава Молотова. Під час Зимової війни 1939-1940 за його допомогою фінни боролися проти Радянських військ, які вторглися до Фінляндії.
Молотов у радіозверненнях заявляв, що СРСР не напав на Фінляндію, а допомагає фіннам проти голоду. Тоді фінни стали іронічно називати радянські бомби “продуктовими кошиками Молотова”, а основний засіб боротьби з радянськими танками — коктейлями Молотова. Їх навіть промислово виготовляла фінська національна алкогольна компанія Alko. Дані про те, що коктейлі Молотова зупиняли танки, видаються скоріше міфами, ніж правдою.

Втім, вигадали цей засіб не фінни. Імпровізовані запальні снаряди використовували вже під час громадянської війни в Іспанії в 1936-1939 роках. За однією з версій, назва виникла ще тоді — адже інтернаціоналісти, зокрема за наказом Молотова, допомагали республіканцям-анархістам.
А вже в 1941 році й радянський нарком оборони підписав постанову, за якою горілчані заводи перекваліфікувалися на виробництво “Протитанкових запалювальних гранат-пляшок”.

disclaimer
Усю інформацію взято з відкритих джерел в інтернеті та викладено тут із освітньою метою: хімія, фізика, історія. Аффтар (фактично укладач-перекладач) і сайт/ресурс не при ділах у разі, якщо хтось раптом використає інформацію недобросовісно (мать-перемать)
Використані джерела:
Wikipedia — Molotov Cocktail (коктейль Молотова — англійською)
Wikipedia — The Composition of Napalm (склад напалму — англійською)
Abbie Hoffman — Steal This Book (Еббі Гофман. “Укради цю книжку” — англійською)
Anti-Tank Weapons (протитанкова зброя — англійською: детальний склад коктейлю Молотова, який використовували фінни під час Зимової війни)
Изобретатель и риционализатор (російською)
Газета по-киевски. Коктейль Молотова вместо водки (російською)

Такі суміші завжди робили, роблять і робитимуть, і боротись з цим явищем шляхом заборон та покарань неможливо, оскільки всі компоненти — легкодоступні, а в інтернеті повно детальних інструкцій. А тому все, що ми можемо зробити — це застерегти:
1) людей. НЕ РОБІТЬ ЦЬОГО! А якщо все-таки робитемете — дотримуйтесь правил безпеки та знайте, чим це вам загрожує! Як у кримінальному, так і в стратегічному плані.
2) представників влади. НЕ ДОВОДЬТЕ ДО ЦЬОГО. Радикальні методи — лише наслідок беззаконня з боку самої держави та недієвості ненасильницьких методів.

Артем Чапай
lj-chapeye

як роблять простий коктейль:

Як правильно кидають коктейль (для перегляду треба засвідчити, що людині виповнилось 18 років)

використання у Празі в 1968 році

а ось листівка, яку в 1980-х розповсюджувало в Нікарагуа американське ЦРУ: