До чого призводять авторитарні режимі — чудово продемонстрували останні президентські вибори в Білорусі, що відбулися 19 грудня. Понад 600 осіб заарештовано, всі опозиційні кандидати — за гратами, троє з них — після жорсткого побиття правоохоронцями… І це при тому, що підтримка діючого Президента Олександра Лукашенка і так досить висока (навіть, якщо не вірити цифрам Центральної виборчої комісії, згідно з якими за Лукашенка проголосували 80% виборців). Для чого ж тоді були потрібні всі акції залякування, розгону мирних демонстрантів, побиття чи арешту опозиційних кандидатів? Відповідь очевидна — через власні фобії диктатора. Одна з них — фобія втратити владу, а з нею — гроші і вплив. Однак крім цього, може бути і багато інших, про які відомо хіба що найближчому оточенню Лукашенка, яке може навіть використовувати ці страхи в своїх цілях…
Щось схоже на білоруський сценарій розвитку можемо помітити зараз і в Україні. Ще в 2004-му році я, як журналіст, що працював тоді з прем’єром Віктором Януковичем помітив, що він дуже сильно піддається впливу інших людей. Згадаймо хоча б історію з яйцем в Івано-Франківську. Якби після того свого падіння та “евакуації” охоронцями до лікарні тодішній прем’єр випив би 50 грам коньяку (можна, звичайно, і без) і знову повернувся до університету, навряд чи його перша реакція викликала б потім стільки ж жартів в суспільстві, скільки рішення розіграти з себе жертву нападу “помаранчевих терористів”. Тоді, страх виглядати смішним, зіграв з кандидатом в Президенти від влади “злий жарт”. Але уроків з тієї історії нинішній український глава держави, здається, так і не виніс.
Достатньо лише подивитися на вулиці Києва, рух на яких вимирає, коли ними їде кортеж Президента України. Чи не є це яскравим проявом фобії? А усі повідомлення про те, що на пана Януковича готуються напади, озвучені або ним самим, або Службою безпеки? І це тільки ті, про які ми знаємо, але ж очевидно, що є і інші, які доповідаються “дуже таємно” особисто голові держави. З якою метою? Користуватися його страхами в своїх цілях. Днями про фобії Януковича докладно розповів екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко…
Страхи диктатора, зазвичай, підштовхують його до того, щоб тримати у страху всіх інших. Лише так він відчуває себе спокійніше, і лише цим можна пояснити такі акції, як ті, що відбулися в Білорусі ввечері 19 грудня. Але найгірше для нас, українців, те, що схожі тенденції все більше проявляються в Україні. До них можна віднести кримінальні справи, що порушуються виключно проти опозиціонерів, при чому, виключно проти прихильників Юлії Тимошенко. Та й проти самої Тимошенко, якій вирішили заборонити виїзд з Києва за день до запланованої її участі в саміті Європейської народної партії за досить дивною справою щодо “нецільового використання” коштів, отриманих в рамках Кіотського протоколу — і не на придбання собі резиденції чи нової колекції від Louis Vuitton, а на виплату пенсій (!!!). Невже хтось справді вірить, що обмеживши пересування Тимошенко, вони доб’ються того, що Захід не почує опозицію?
Інший випадок, який викликає щонайменше стурбованість, — побиття депутатів-“бютівців” в парламенті депутатами-“регіоналами”. Чим це побиття відрізняється від нападу на кандидата в Президенті Білорусі Володимира Некляєва? І там, і там, напад було здійснено у підступний спосіб, ззаду. І там, і там — криваві наслідки. Єдина відмінність: у Білорусі силу застосовував спецназ, а в Україні — поки депутати і їх колеги з виконавчої влади. Але до спецназу, здається, залишилося недовго. Тим більше, після того, як тиждень тому “Беркут” в один день затримав журналістів Мустафу Найема та Віталія Сича. До речі, саме з побиття опозиційних депутатів в парламенті Білорусі в 2006 році і почалася справжня диктатура. Щоправда, в сусідній державі опозиціонерів після побиття просто не пустили більше до парламенту, призначивши нові вибори…
Втім, повернемось до України. Єдине запитання, що виникає після подій минулого тижня: як всі ці дії української влади пов’язані з деклараціями про пріоритетність євроінтеграції? Відповідь на це дала нещодавно команда КВК Білорусі, виступаючи на кубку СНД до чергової річниці клубу веселих та кмітливих: “Ми хочемо жити в Євросоюзі, але щоб було, як в СРСР”. Щоправда, так не буває…
9 ответов
Лука не идет ни в какое сравнение с нашим ни как человек, ни как диктатор, ни как гражданин своей страны. Цель отнюдь не оправдывает средств, но у луки все-таки есть цель и эта цель — все таки Беларусское государство, которое он, увы, строит недемократическими методами. Назвать происходящее у нас белорусизацией — не совсем точное определение, потому что эти государство сознательно разрушают и в этом есть сверхцель азаровых, клюевых, колесниковых, чечетовых, ефремовых, колесниченок и прочих “обножков, пыли и грязи Москвы”.
Да! Лукашенко действительно нельзя сравнивать с нашим, хотя бы потому, что несмотря на визг Европы, у него таки есть поддержка большинства населения. Кстати это и демократичная европа признает. А если считать, что он не дал расп..здить страну по кускам, как нашу за 20 лет растянули, то уж лучше диктатура, блядь. И последнее, был в Беларуси в прошлом году. Да немножко пахнет совком…Но дороги, села, работа в конце концов — такое чуство, что они шли вперед, а мы топтались на месте. Ой нет, мы ещё пиз…доболили у шустеров с киселевыми (конечно, оно ж не мешки с карошкой тягать)… Я за белорусизацию
Лукашенко МУЖИК!
Молодец, не дает пропасть народу. И Он его за это любит. Здоровья Батьке и долгих лет жизни!!! Человек, не продающий советь, за то его олигархи ненавидят.
Бацька знает, что делает. И люди его поддерживают. И мы, если мыслить способны, обречены его поддержать. Будущее Украины в союзе с Беларусью. Как бы такой союз положительно повлиял на Россию? А то, сегодня в союз с олигархами России даже коммунисты идти не хотят, только декларируют необходимость объединения. А с Беларусью — с удовольствыем. Поэтому: кто честный — в коммунисты и в союз с Бацькой! Что-то не слыхать “пламенной” революционерки Витренко. А-у…, есть на сайте сторонники?
вы в своем уме или просто любители острых ощущений?
Вот такие мудаки и выбрали ЗЕКа президентом. И завизжат они только тогда, когда ИМ по башке дадут.
Господин воропаев.Если тебе не нравится Лукашенко,перезжай в уркаину, тут таким как ты гарантирована дерьмократия за которую вы на всю Европу так громко визжите.И проявляется она в разоренных колхозах,безработице,приватизированых заводах и миллионах людей,которые чтобы выжить должны торговать китайским гавном на рынках раздавая хабари всем .И молодежи ,которой чтобы получить высшее образование нужно разорить родителей оплачивая по 1000 евро в год (это минимум)за обучение.На месте батьки другой бы выпустил пару очередей из Калаша — митингующих бы сразу поубавилось.
А нефиг двери ломать. Украину в пример привели — все было чинно-благородно. Тов. Bellorussian — с некоторых пор они Belorus’.