Чергова перемога ЄДАПСУ над черговим Президентом України

6 липня 2010 року Кабінетом Міністрів України за дорученням Президента України прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання державного управління у сфері міграції».

Метою прийняття зазначеної постанови є ліквідація Державної міграційної служби України (далі — ДМС) як цивільного центрального органу виконавчої влади у сфері міграції та повернення міграційних функцій до МВС України та Держкомнацрелігій України.

ДМС було утворено 24 червня 2009 року постановою Кабінету Міністрів України № 643 з метою консолідації повноважень у сфері міграції в одному органі та дотримання міжнародних стандартів у сфері управління міграцією.

Необхідність створення ДМС була визначена в рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 20 липня 2007 року № 657 «Про напрями державної міграційної політики України та невідкладні заходи щодо підвищення її ефективності» та обумовлена міжнародними зобов’язаннями України, зокрема Планом-графіком імплементації Плану дій Україна — ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки, який затверджено 18 червня 2007 року на засіданні Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС. Проект зазначеного Плану схвалений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 червня 2007 р. № 406-р.

Планом передбачено утворення цивільної Державної міграційної служби України для забезпечення належного міжвідомчого співробітництва на центральному, регіональному і місцевому рівні шляхом поєднання існуючих структур у сфері міграції.

Важливим чинником прискорення процесу створення у такий спосіб Державної міграційної служби стала укладена в рамках співробітництва України з ЄС угода про реадмісію.

Створення та функціонування ДМС, наповнення її всіма міграційними функціями є одним з основних факторів розвитку взаємовідносин з ЄС у питаннях надання права безвізового в’їзду громадянам України до країн ЄС.

Основні завдання і функції ДМС визначені постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року № 750 «Питання Державної міграційної служби України», яка пройшла експертизу щодо її відповідності Конституції України.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 17 лютого 2010 року № 6-рп визнав за Державною міграційною службою повноваження з питань міграції, громадянства та імміграції і не виказав жодних заперечень щодо її створення.

Зважаючи на важливість та необхідність оптимізації державного управління у сфері міграції, а також забезпечення повноцінної діяльності ДМС, постановою Верховної Ради України від 19 січня 2010 року № 1807-УІ «Про рекомендації парламентських слухань на тему: „Закордонне українство: сучасний стан та перспективи співпраці», Кабінету Міністрів України доручено до 1 вересня 2010 року поінформувати Верховну Раду України про стан виконання її рекомендації щодо „забезпечення повноцінного функціонування ДМС як центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом та цивільним за змістом діяльності”.

Крім того, Комітет Верховної Ради України з питань європейської інтеграції під час проведення 19 травня цього року розширених слухань на тему: „Законодавче забезпечення безвізового режиму між Україною та Європейським Союзом”   визнав   за   необхідне   подальше   завершення   організаційно-правового

2

оформлення ДМС як важливого інструменту реалізації державної політики у сфері міграції.

Разом з цим, з моменту створення ДМС Міністерством внутрішніх справ та Держкомнацрелігій України, на базі структурних підрозділів яких утворювалася ДМС, була заблокована передача відповідних міграційних функцій, що призвело до порушення законодавства у сфері міграції, громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

З одного боку, ініційована МВС та прийнята постанова Кабінету Міністрів України щодо ліквідації ДМС є намаганням приховати наявні порушення законодавства у міграційній сфері, які відбувалися протягом майже року і полягали у виконанні МВС вилучених у нього функцій, а також прийнятті рішень з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, на які МВС не мало повноважень.

З іншого боку, прийняття зазначеної постанови означає повернення державної політики України від євроінтеграції та матиме суттєві негативні наслідки:

Прийняття постанови позбавило державу дієвого інструменту вирішення актуальних міграційних питань, у тому числі міжнародних, виконання яких на даний час розпорошено між різними органами влади;

означає втрату державного контролю за міграційними процесами окремими групами громадян (концентрації на окремих територіях) що становитиме реальну загрозу національній безпеці та територіальній цілісності. Жоден державний орган у подальшому комплексно цим питанням не займатиметься;

суперечить статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини в частині втручання в приватне життя особи (збирання та зберігання інформації персонального характеру щодо реєстрації місця проживання, видачу паспортних документів є цивільною за своїм характером) та відкладає на невизначений період створення інформаційних баз персональних даних фізичних осіб, які повинні знаходитися у власності держави в особі цивільного, а не поліцейського органу, а також інтегрування в європейську електронну базу даних іноземців Еигодак;

відкладає на невизначений термін введення безвізового режиму для громадян України до країни Євросоюзу;

позбавляє Державний бюджет можливості наповнення за рахунок запровадження на законодавчому рівні контролю за трудовою міграцією, ліцензування у сфері міграції, видачі дозволів на працевлаштування іноземців в країні та належного забезпечення прав громадян України, які виїжджають на заробітки до інших країн.

Таким чином, прийняте Кабінетом Міністрів України рішення щодо ліквідації ДМС як окремого цивільного органу є кроком України назад на шляху становлення національної міграційної політики, проявом відмови від виконання міжнародних зобов’язань, узятих у зв’язку із вступом до ЄС.

Цей крок негативно відобразиться на міжнародному іміджі України.

«ОРД»