http://lb.ua/analitic/politics/2010/06/29/53164_tyagnibok-natsionalist.html
Авт ор: Соня Кошкина, 29.06.10
Новое – хорошо забытое старое. Персонально Олег Тягнибок с забвением незнаком. Однако, как ПР когда-то называли «партией одного региона» (максимум – двух), так и его «Свобода», долгое время, считалась политсилой западных областей. Он сам – лидером маргиналов-националистов. Этакий антипод Натальи Витренко десятилетней давности.
Только после прошлогоднего прорыва на перевыборах в тернопольский облсовет, да недавнего участия Тягнибока в президентской (результат скромен, но тут важно не догнать — согреться), о них заговорили как «о новой оппозиции», «о надежде всех, несогласных с властью». Социологи оптимистично пророчат им фракцию в Раде, называя Тягнибока более перспективным, чем Симоненко и уж точно более перспективным, чем Литвин.
Тягнибок замелькал в эфирах, его риторика смягчилась – ни «жидов», ни «москалей». Складывается впечатление: он старается стать солиднее, респектабельнее, что ли – так, как подобает лидеру силы действительно общенационального масштаба. Силы, которую поддерживает не только Галичина.
Аналогия с «российским сценарием», где власти выгодна оппозиция или смешная (в беспомощности своей и глупости – как большинство наших демократов ныне) или – страшная (как Витренко или тот же Тягнибок – каким его многие мнят), очевидна. Очевидно и то, что в руководство РФ и делает все для того, чтоб их оппоненты именно так и выглядели. Тогда граждане сами не захотят за них голосовать – даже фальсифицировать не придется. «Запасной» вариант – «прикормить» такую оппозицию и предъявлять ее Западу – как свидетельство своей демократичности. Неровен час – и наши кормчие сподобились до этого додуматься, предположил Lb.ua и позвонил Тягнибоку.
Лидер «Свободы» не верит, конечно, что его карту могут «разыграть». Стремления достигнуть политических высот покруче, да вернуться в Киев (в четвертом созыве, избравшись по мажоритарке, он уже депутатствовал), не скрывает. Вместе с тем, уверяет: ради расширения электоральной базы принципами не поступится. То бишь, в Луганске и Крыму, называть Бендеру героем не прекратит. «Переконаний: наша послідовність, принциповість, щирість – як ви самі говорите, рано чи пізно, дасть шалений прорив», — говорит спокойно.
Кампании 2009-го и 2010-го головы ему не вскружили – предпочитает идти к цели медленно, но по прямой. Lb.ua действительно считает его искренним. Взглядов Тягнибока можно не разделять, с ним можно не соглашаться, можно говорить с ним на разных языках (честно пытаясь переключиться на украинский, вскоре все равно ловила себя на том, что говорю по-русски. Готовя к печати текст беседы, переводить предпочла не ответы – вопросы , иначе передать своеобразный колорит устной речи Тягнибока не получилось бы, — С.К.), но невозможно не признать того, что у этого человека есть собственная концепция мироздания и политического устройства, в рамках которой, он может ответить на любой, абсолютно любой, вопрос. И, что еще более парадоксально, четко разъяснить стратегию и тактику деятельности своей политсилы на ближайшее время. От Тимошенко этого не добьешься (вполне возможно, потому, что ни того, ни другого у БЮТ нет), от остальных лидеров оппозиции – подавно.
При ближайшем рассмотрении, Тягнибок кажется идеалистом. Только идеализм и большая политика – понятия несовместимые. Лидер «Свободы» убежден: сумеет доказать обратное. Что из этого получиться – увидим после 31-го октября.
И еще. В канун окончания политического сезона, это интервью задумывалось попыткой «во всем дойти до самой сути». Разобраться, по крайней мере, тот ли Тягнибок, за кого себя выдает – правильный и честный; тот ли, за кого его принимают многие в Киеве – националист и бендеровец (не самые, как для столицы, лестные характеристики). Результатом разбирательств стали фразы типа: «я не є галицьким сепаратистом і прибічником федерації», «я не є шовіністом», «націоналізм – це любов». Что из этого получилось – судить вам.
«Потенційних «тушок» обіцяли «первиховати. Але ж це не дитячий садок!»
Почнемо з останніх ваших заяв. Саме – ініціативи проведення «внутрішньої люстрації в опозиції». Яких механізмів вона потребує?
Тут два аспекти. Перший – досвід країн Східної Європи, які, після розвалу Союзу, перш, ніж братися до реформ, провели внутрішню люстрацію – очистили владу. Усунули – принаймні на п´ять років — тих, хто співпрацював з комуністами, зі спецслужбами. Усунули як на центральному рівні, так і на місцевому.
Будучи нардепом, я пропонував проект закону «про люстрацію». За основу взяв аналогічні закони, що приймалися, свого часу, у Польші, Чехії, Німеччині, країнах Балтії. Суть – принцип трьох «К»: кагебісти, комуністи та кучмісти, яких потрібно відсторонити від керма. Втім, закон не був прийнятий.
Наразі, «Свобода» продовжує наполягати проведенні люстрації загальнонаціонального масштабу. А до слід додати четверте «К» — корупціонери.
Часів Ющенко?
Люди, які були при владі і спаскудили національну ідею тим, що на Майдані обіцяли одне, а ставши до керма — почали працювати на власну кишеню. Хіба їх не потрібно піддавати люстрації?
Ви говорите про люстрацію, закріплену законодавчо, а ми обговорюємо способи «очищення» опозиції.
По порядку. Другий аспект – внутрішня люстрація в опозиції .
За час, що я в політиці, сотні разів доводилося вести переговори щодо різних форматів можливих об´єднань. Кожного разу, спілкуючись із лідерами політсил – потенційних союзників, стикався з двома, знову ж таки, моментами.
Перший – ідеологічної близькості. Другий – внутрішньої люстрації. Нам, «свободівцям», у співпраці з кимось, важливо було не просто здобути владу – чітко розуміти, що ми з нею робитимемо: як виконуватимемо обіцянки, як працюватимемо. Наших співбесідників, на жаль, цікавило, як правило, інше: взяти владу, а там – хоч трава не рости. Згадую байку Руданскього: «Цигане, що робитимеш, як царем станеш?» — «Нацарюю сто рублів і втечу».
Для нас це є неприйнятним, тому – завжди говорили про люстрацію; про те, кого, власне, беремо в список. Доведено: якщо приймати в список за гроші, то людина – якщо вона не є ідеологічно близькою, якщо не має інших, окрім фінансових, зв´язків з політ силою, в один момент – коли треба приймати дійсно принципове рішення, почне «з’їжджати». Мовляв, я ж гроші заплатив, чого ще?
Приймати бізнесменів також небезпечно. Вони, так чи інакше, залежні від влади, а влада може змінюватися. По-людські, їх можна зрозуміти. Але виборець того не зрозуміє! Бо я маю виборцю гарантувати за кожного – абсолютно за кожного, хто йде за мною.
Минулоріч, перед тернопільськими виборами, у нас було 120 кандидатів. Всіх, абсолютно всіх, я зібрав на величезній сцені в центрі міста. Зібрав і звернувся до людей, що з´їхалися з області: «всі кандидати на депутатство в облраді перед вами. Частина з них отримає мандати. Прошу, скажіть: хто з них не може вас представляти, кого ви не сприймаєте, кого не хочете?». Звернувся й до кандидатів: «зараз я за вас гарантую перед громадою, тож станете депутатами – пам*ятайте: поступитеся принципами – проблеми матиму я».
Сьогодні бачимо ефект: жодних скандалів, в тому числі корупційних – облрада працює нормально, мені нема за що червоніти.
Це, скоріше, сувора селекція на етапі «до» входження у владу. Наш етап — «після».
Звісно, коли помаранчева влада програла, легше вийти і сказати: «у нас всіх рильце в пушку, всі винні, але давайте боротися». Боротися за що? Чи може нація піти за тими, хто її обдурював?
Багато, хто з політиків каже: давайте перегорнемо сторінку, не будемо згадувати вчорашнє. Як це «не будемо»?! В 2006-му, 2007-му, вивчивши списки БЮТ, «Нашої України», «Свобода» прямо вказувала на потенційних зрадників. Це ж було очевидно! Нас називали провокаторами, запевняли: ми їх перевиховаємо. Що значить «перевиховаємо»? Це ж не дитячий садок! Сьогодні ті, на кого ми вказували — в перших рядах «тушок». Це легко перевірити.
Отож, як «очистити» опозицію?
Опозиція є парламентська і позапарламентська. Ми – позапарламентська, у нас трохи інша специфіка. Ми перевіряємо людину ще на етапі вступу до лав «Свободи». У нас є власна служба безпеки, центральна служба обліку кадрів і партійний суд, спеціальна школа, де ми готуємо майбутніх кандидатів з елементарних питань депутатської діяльності.
Щодо парламентської опозиції, то вона має представництво не тільки у ВР, але й на місцях. У 15-ти з 25-ти облрад більшість у «Нашої України» та БЮТ. Вдумайтесь: вони мають таке потужне представництво, але не можуть із ним впоратися!
Згадаймо 27-ме квітня. Ми розуміли, що ратифікацію харківських угод зупинити важко, а от поставити під сумнів її легітимність було цілком можливо. Варто було БЮТ та «Нашій України» привезти своїх голів облрад, своїх депутатів з усієї країни і на площі перед ВР провести спільну відкриту сесію. Уявіть: величезна кількість людей, всі – депутати, представники простого народу, всі стоять перед національним парламентом і спільно висловлюються проти того, що відбувається в його стінах. Це побачив би увесь світ! На Заході б знали, що половина українського суспільства тих рішень не сприймає. Ось, що зтаке цивілізований політичний тиск!
Ну, добре, цей момент пропустили. Далі. Ви – більшість в облраді, без погодження з вами, Президент відправляє в область губернатора. Чому йому одразу не висловити недовіру? Не тому, що він поганий — тому, що думку більшості, при його призначенні, не враховували?Раз висловити, два — допоки Банкова того не почує! І Банкова, рано чи пізно, буде вимушена і чути, і рахуватися!
До речі, в Тернополі недовіру Сухому ми висловили одразу. Результат вам відомий. На жаль, у львівській облраді «свободівці» мають лише десять голосів.
Коли б місцеві еліти не мовчали, наш Президент отримав би додаткові важелі в переговорах з тими двома карликами російськими – Путіним і Медвєдєвим, з інших питань. Бо міг би сказати: «вибачте, половина моєї країни з тим не погодиться».
Який взагалі нинішній стан справ в опозиції, як його охарактеризуєте? Вона роз*єднана, деморалізована, що ще?
Дійсно, об’єднаної опозиції немає. Є Тимошенко, є окремі лідери, які на неї орієнтуються, які підтримували її на виборах…
А тепер створили Комітет нацпорятунку – «під Юлю», як ви висловилися.
Хіба я неправий? Проте, Комітет хоч щось робить. Інше питання – який від того результат…
Далі. Є «помаранчеві» — узагальнимо так. Хто в них лідер? Важко сказати. Ющенко? Навряд. Про нього не чути. Наливайченко, Кириленко, Яценюк? Від них лунають якісь заяви, але дій ми не бачимо.
Потенційних лідерів в демократичній опозиції вистачає. Ви забули ще про Гриценка і про себе, до речі.
Ми, «свободівці», не належимо до демократичного табору. Ми – націоналісти. Ми — за демократію, але проти того, аби називатися демократами, бо саме поняття «демократії» спаплюжене.
«Демократи» — загальноприйнята назва тих, хто підтримував Ющенко 2004-го. Це умовна назва.
Ну, хіба що умовна.
То, якою є ваша – з поміж інших опонентів влади – роль?
Ми виступаємо проти політики Януковича. Відтак, готові координувати дії, поєднувати зусилля з однодумцями. Якщо вони проводять якісь акції – приєднуватимемося; проводитимемо їх самі – запрошуватимемо до приєднання їх.
Однак, від претензій на лідерство у цій опозиції ми відмовилися. У нас свій шлях.
До речі, після першого туру виборів, ми відкрито звернулися до Тимошенко – порекомендували, як отримати підтримку націоналістичного виборця.
Як?
Пункт перший — оприлюднити таємні домовленості між нею та Путіним в січні 2009 року. Зараз, вона каже: готова все розповісти. Чому не тоді — це хвилювало багатьох?
Пункт другий — публічно покарати потенційних зрадників, також тих, хто рекомендував зробити Лозинського Героєм України.
Турчинова! Можете не продовжувати перелік. Тепер я розумію, чому Юлія Володимирівна згодом скаржилася: її потенційні партнери на Заході України не те, що їй не допомагали – працювали проти неї. З моральної точки зору – з вашою правотою не посперечатися, однак будь-який з цих кроків означав би для ЮВТ політичну смерть, не кажучи про руйнування базису команди.
Ні, людям потрібна чесність. Вони її дуже цінують. Ми працювали серед людей і радили це не просто так. З нашої сторони, то було вельми шляхетно. Думаєте, Юлія Володимирівна звернулася до мене: “Олеже, підтримай мене”. Ні! Я був восьмим, поміж кандидатів в Президенти – непогано, як на перший раз. Я маю свого виборця і частина цих виборців могла б її підтримати. Тимошенко вела хитру гру: з одного боку – не хотіла відкрито просити про підтримку, з другого – не хотіла, щоб їй заважали.
Вважаєте, вона – збитий льотчик? Чи має шанс піднятися?
Я не казав, що вона – збитий льотчик. Шанс є завжди. Наразі вона також має підтримку людей, просто меншу. Це приблизно як зі збірна Франції на світовому чемпіонаті з футболу. На минулому чемпіонаті вони були віце-чемпіонами і програли італійцям тільки тому, що їм трохи завадили. На цьому ж чемпіонаті – вилетіли геть зі скандалом.
Опозиції обов´язково об´єднуватися задля перемоги?
Потрібна хоча б координація дій. Поодинці дуже важко. Але чи варто об’єднувати трьох інвалідів, аби вийшов Геракл? Щоб боротися за владу, потрібен саме Геракл, а не скопище інвалідів чи трупів, які ні на що не здатні.
Може, річ не в тому, що не здатні – в тому, що в суспільстві всім задоволені. Влада має великий кредит довіри і КПД будь-яких опозиційних дій наразі нульове. Вам би трохи почекати…
Чому, говорячи про опозицію, кажете до мене — «ви»? Я не представляю цю опозицію, про яку йдеться, я лише намагаюся координувати з нею свої дії. Ми це вже обговорювали.
Добре, даруйте за некоректну дефініцію. Отже, опонентaм влади успішні тоді, коли люди їх підтримують, коли в суспільстві панують відповідні настрої.
Люди сильно розчаровані новою владою.
Соціологія свідчить протилежне.
Я постійно зустрічаюся з людьми, повірте, вони розчаровані і розгублені. Особливо ті, хто належить до національно-патріотичного табору. Більше того: є й трохи панічних настроїв.
Дійсно, кредит довіри ще не вичерпано, ще діє переможна інерція. Але чому Янукович поспішає провести вибори восени? Бо очевидно, що після суворої зими, отримавши квитанції за комунальні послуги, громадяни переглянуть своє ставлення до влади.
Сьогодні передреволюційної ситуації в Україні немає. Вона виникає тоді, коли люди готові залишити абсолютно все – родини, роботу і йти захищати свої права – національній, громадянські, соціальні . Залишити, розуміючи: ту ж роботу, можна втратити. Однак, в такі періоди не те є головним.
В приватних розмовах – на зупинці, на кухні, незадоволених багато, але такого, щоб була готовність все покинути й боротися… Ні, такого немає.
Гадаєте, щось подібне Майдану може повторитися?
Звичайно! Кожне чудо — добре організоване чудо.
Разом з тим, історія має певні цикли, а життя наше подібне синусоїді – вверх-вниз, вверх-вниз.
Звісно, якщо влада й далі діятиме так, як сьогодні…
За формою, виглядає так, що Янукович наразі робить те, що Ющенко мав би робити 2005-го року. Він діє жорстко, конкретно, принципово, рішуче. Інша справа: ми не погоджуємося зі змістом його дій і тому протестуємо.
Демократію можна вводити, коли наведеш порядок, якщо запроваджувати її на руїнах – ти приречений.
То, може, Янукович зараз наведе порядок, потім – запровадить демократію і поїде собі грати в гольф?
Я не є прихильником демократії. Точніше, я не розумію, що конкретно ви маєте на увазі, коли говорите «демократія». Те, що робить Янукович, ідеологічно, це не відповідає моєму світогляду. Якби це робив хтось інший – те саме за формою, але інше за змістом…
ДАЛІ БУДЕ…
125 ответов
Гарно критикуєте, а що пропонуєте взамін, а ще краще — що робити, щоб прийшла альтернатива Вашому буденному життю? Демократію хочете — так її в чистому виді ніколи не було, якщо хтось проти — то дайте відповідь про те, де і коли вона була. Будете кивати на Європу? — Так недавнім події в Афінах, Франції, інших країнах Європейського Союзу зараз показують, хто був істинними господарем. Чи може робітники запросто так для спортивного інтересу виходять на мітинги, сутички з поліцією? Звичайно прав людини в Європі більше, чим у нас, але і вони далеко від ідеалу. А чи взагалі є в природі колективне управління? Досвід показує, що чим вище рівень розвитку мозку, тим більше відчувається ступінь узурпації влади. Навіть рослини борються за місце під сонцем, а що про людину говорити! Ні, я не проти демократії, і до неї потрібно рухатись, але в чистому виді її немає! А в чому полягає націоналізм — це підпорядкування приватновласницьких інтересів інтересам нації. Чим більший колектив згуртованих однією ціллю індивідуумів, тим більше в них можливостей вибороти для себе прав. Тягнибок по крайній мірі хоч відкрито висловлює свої ідеї, а Ви так, з під поли, під прикриттям псевдонімів мудруєте.
Товарищ Новенький, не будьте идеалистом сами и не склоняйте к этому других. Все мы здесь в курсе, как надо жить. И не политики далеко и люди не публичные, естественно. Поэтому неверно упрекать нас, что “из-под полы”. Речь в даном случае идёт о неподходящем фигуранте. Вернее, образе, который он скурпулёзно создаёт сам и дополняют лепкой такие,как Вы, романтики. Тягныбок и иже с ними — умные люди, уже опытные в политике сам он депутат не одного склыкання. политика для него, как вода для рыбы. Всё это славно и даёт надежду на красивую революцию национал-патриотов против сволочей олигархов космополитических и просто украинофобов с украиножерами. Дабы подчинить все их ресурсы интересам нации, реальной украинской державе. Но это без террора невозможно! И весь мир этого не допустит. Выгодно такое положение вещей (приход к власти истинных патриотов) Кремлю — автоматически Украина колеться на две части. Одна тут же присоединяеться с Крымом к Российской Федерации, другая, поменьше — будуэ свою настоящую Украину под пыльным апетитным присмотром Польши, Румынии, Чехии, Словакии. Тягныбок необходим Москве во всех самых ярких и правильных, чётких, принципиальных его поглядах. Правильно ранее замечено на форуме: Олег как нарочно, пробузит на востоке, словно, водичку подливает в увядающую Витренко. Ещё раз — он чистой воды провокатор. К построению и сохранению целосности Украины необходимо идти аккуратно, давая возможность всем порулить, проявить себя, а не спекулировать на трудах теоретиков, обозначая себя державником с большой буквы и претендуя на единственно верную истину. Такими как Тягныбок штурмовать хорошо, протестовать. Украинский Дом захватывать, но правители с них никакие. На агрессии ничего путнего не строиться, а диктатура в условиях Украины сами видели, к чему приводит.
Кот :)пышытэ “Все мы здесь в курсе, как надо жить.” — так подэлитесь с общэсственностью, можэ й мы тада будэм вкурсе?
В смысле за чей счет жыть надо? 🙂
Делюсь. Жить надо на свои.
Ты не делишся — ты исповедуешся:)
Ja! Ты подозрителен, как побутовый алкоголик. Какая тебе разница, исповедуется человек или делиться советом на твою банальную просьбу — “за чей счёт пожить”. Не красит.
Панэ Кортэс, спецом для Вас, как для человека тактичного, докладываю: социализм — это отрицание правил, которые передали нам пророки Единого.
Обращу Ваше внимание, что демократию Тягнибок отвергает, желает, чтоб социализм устанавливали националисты, а это уже абсолютное отрицание правил Единого.
При этом Тягнибок получает в Киеве квартиру за бюджетные средства, собранные с лиц разных национальностей. Сей поступок свидетельствует, чт Тягнибок по сути интернациональный либерал, который поддерживает льготы для депутатов ВР разных национальностей. А расхождение между словом и делом доказывает, что Тягнибок — брехун.
Пану Коту. Говорите без терору неможливо. Може й так, коли йде мова про перелом спротиву, а він є і буде. Говорите не дадуть, а хто питати буде, нація сама справиться. Говорите країна розколиться — хто його знає, чи надовго.
Товарищ Новенький, уверен, что Вы сами сомневаетесь в этих представлениях о национальной крепкой державе. По этой теме нарботано много научных трудов и развивать эту теорию будут постоянно. Но, на практике эти идилии рушаться быстро из-за других внешних влияний, очень мощных. Не говоря о внутренних противоречиях. Красочный пример, свидетелем которому были все мы — Помаранчевая революция, как выплеск самых высоких патриотических национальных чувств и то, как они были растоптаны этим же помаранчевым жлобьём. О какой ещё революции Вам мечтается? Такой потенциал, который несла в себе волна подьёма народа в 2004-05 году даруется нации раз на несколько столетий. А что касается Украины, так ещё реже. А Тягныбок и иже с ним, прекрасно понимая это, бузит, пытаясь изобразить из себя пугало для востока Украины в виде кровожадных “бандеровцев”, “СС Галичыны” и т.п., исправно выколачивая для своей жизнедеятельности бабло от самых разных источников: одурманеных, романтично настроеных, мстительных за НКВД-шные рассправы и т. п. предпринимателей-захыднякыв и таких же в меньшем количестве схиднякив до спецслужб как отечественных (крышевание), так и зарубежных, в первую очередь — российских. И ещё одна деталь — присмотритесь, в рядах “насосов” наибольшее количество членов — врачи. Та категория професий, которая знает, как умело доить больных и их родственников. Не сталкивались часом? А Вы про революциии национал-патриотов… Тягныбок и его “насосы” — это такие себе робин гуды, но с нашим оттенком — бедным ничего от них не перепадает. Самим хорошо пожить охота.
Да, помаранчеві підмочили репутацію, зате Ющ отримав довічно державну дачу у подарунок. Однак зневіра — це початок кінця. Поки живеш — приходиться карабкатись вверх.
Йоханный рябой! Тока путать не нада, да? Тягнибок не нацыонал-патриот, а нацыонал-соцыалист. Или некатарые разницу не секут?
Отож. Націоналізм — нічого у ньому дурного немає, але якщо його схрестити з соціалізмом та “антидемократією” (тоталітаризмом або авторитаризмом) плюс надунітаризація держави — це щось нагадує з досвіду деяких нині високорозвинених і демократичних європейських країн. Навіть реальні та потенційні диктатори брешуть, що вони таки ж демократи, просто — трохи інші. А цей взагалі прямим текстом… Ще раз схиляюся до того, що він свідомо або несвідомо консолідує проросійсько-шовіністичних мракобісів та совків на Сході і Підні. Навіть цього його висловлювання досить, щоб у уяві пересічного кримчанина виникла примара Освенціму та страшного, як граф Дракула, Шухевича, який тамує спрагу кров”ю російських немовлят.
“Национал патриот” — имелось ввиду более широкое определение, чем партийно-политическое “национал-социалист”. И так ясно, что в “Свободе” ядром является бывшая СОЦИАЛ-националистична партия Украины (СНПУ — ”насосы”).
А що ж Ви пропонуєте взамін? “Свобода” — це єдина, на мій погляд, партія яка може відстоювати національні інтереси. Хто для захисту інтересів України виводить людей на вулиці ще так, як ця партія? Звичайно є недоліки в її роботі, але вона здатна згуртувати народ при умові, якщо він не буде інертним. А якщо буде інертним, то раб заслуговує свого становища — і нічого тоді сопіти. Я колись читав книгу “Спартак”, в якій було сказано цікаву фразу: багато хочуть бути вільними, але мало хто хоче за це покласти свого живота. А те, що діяльність Тягнибока консолідує проросійсько-шовіністичних мракобісів та совків на Сході і Підні, то вони і без цього консолідуються. А робити щось треба, бо дійсно скотимось до становища рабів.
Совсем не против, пусть будет. Вообще великолепная идея, вовремя насосам на ум пришедшая, сделать вид дистанционирования от ультра и придать партии болле привлекательный, не радикальный символизм — “Свобода”. Но нутро фальшивое, вот в чём проблемма. Массы под любой козой поднять, встревожить можнаиламитическими с. Но создавать, клеить, лепить, удержать государство, как целостное образование с такими авантюристами невозможно на практике в Украине. Слишком упрощённый взгляд на построение национального государства. Напоминаю — никто не мешал быстро организоваться в 2004-05 и застолбить реальную Украину. Наоборот, все от страха здрыснули и Писуары начали возводить в панике. Что же привело к краху? незрылысть? высокий уровень бандитизмя в стране? послевторой мировой войны разруха? голод? Так что не заморачивайтесь и не думайте, что, мол, вторая такая попытка будет успешной. Просрали золотой шанс и тишимся прочтением “Спартака”, самобичуясь по поводу собственной инертности. Уместнее молча проанализировать всю тупость и недолугость идеи мононациональной Украины, самоограничение себя и выставление на посмешище перед миром. Все страны, которые сегодня имеют такую прелесть — быть мононациональными для Украины служить примером не могут никак. Так сложилось. Потому что за своё государство необходимо бороться неистово! До последней капли крови, стар, млад, женщины, дети. На этой крови (и побольше) замешаной и возводяться державы. А так, как кусок хорошего пирога в 1991 году на шару себе отсечённого получили и надеемся, что сохранит нам эту державу Господь Бог и “насосы”. Так доложу Вам, кто сохранит и кто, как Вы спрашиваете, может быть взамен — реанимированый КГБ! А “насосы” и подобные — их первые на этом пути скрытые помощники. Открытые нам явны.
1 липня 2010 року членів Херсонського обласного комітету ВО Свобода М. Ставицького та Д. Семена було викликано на допит в Суворовський РВ УМВС в м. Херсоні. Приводом для виклику стало знову ж те, що свободівці брали участь у мирній акції протесту під стінами Верховної Ради проти ратифікації Харківських угод, яка відбулась 27 квітня 2010 року.
29 червня 2010 року керівників Полтавської обласної організації ВО “Свобода” допитували у ПМУ УМВС України у Полтавській області. Приводом для допиту стало те, що “свободвці” Полтавщини брали участь у мирній акції протесту під стінами Верховної Ради проти ратифікації Харківських угод, яка відбулась 27 квітня 2010 року.
Що про це, панове, скажете? Ще називати приклади? А де Ви, пане Кот, були із своєю “неисотовой борьбой”? Щодо помаранчової революції, то дійсно втратили шанс, однак будь-яка дія наступає тоді, коли назріють умови. “Свобода” на той час на якому рівні організації була? Тільки в останній час про неї широко стали говорити в народі і вона набуває невпивно популярності, чи не так? Саме тому їх тягають по відділам міляції, спробуючи залякати.
Согласен с Вами. Более в общем рассуждаю. Это вещи тактического порядка. Естественно,они необходимы. И, конечно, чем сильнее будет натиск России, тем популярнее будут ультра, как силовая единица. Типа радикального крыла Хамаса. Но, напоминаю, мы живём в Украине, а не в учебнике по её истории. Необходимо соизмерять с реальностями. Они не в пользу национальной свидомости. Пример — харьковские домовлености. А по РОВД тягают студентов — заблудших овец без пфенинга в кармане, с надёждой на горбу модной идейной и агрессивной партии выбиться в люди. Работать не хотят, а не то, что б там им в Херсоне что-то за Украину самостийну болело.
Кажете студенти робити не ходять, а на хвилі агресивної партії хочуть видертися наверх. Ну, по-перше, партія, яка не буде наполегливою у досягненні своєї цілі (якщо хочете, то назвемо агресивною), непотрібна, бо нічого не досягне. По-друге, той, хто віддає себе політичній боротьбі, також по-своєму працює, кожна робота має свою специфіку. По-третє, людина буде працювати в будь-якій сфері, якщо бачитиме конкретний корисний для себе результат. Якщо студенти не бачать свою діяльність у виробничій сфері, бо хтось присвоює левову частину результатів їх праці, а раціонально націлюють свій рух спочатку на створення належних умов існування та праці шляхом партії через зміну існуючої влади, то це їх вибір.
Мистэр “новенький”, папрашу ответить на прямые вапросы:
Вы являетесь партийным работником партии Тягнибока?
Скоко денег ежемесячно Вы лично получаете за агитацыю партии Тягнибока?
Мамой клянуся, як говорять грузини, не являюсь членом ніякої партії і за агітацію не отримую ні гроша. Крім цього, невже Ви рахуєте, що мої вислови являються агітацією?! Це так, роздуми в голос. Ви ще не бачили дійсну агітаційну роботу, коли земля горить в тих, проти кого вона направлена. Агітація — це організована планомірна ціленаправлена постійно посилююча робота з масами з метою їх організації для досягнення поставленої цілі. От більшовики в 17-му проводили агітацію, а наші опудала городні тільки блазнювати можуть. Агітація в кінці-кінців це діалог з масами, а не монологи з трибун сцен, після яких вискакують артисти та співають чортзна-що зовсім не по темі.
Панэ Роботяга, вы пана Новенького ловили на том, шо он совсем новенький, а щас такие вапросы задаете, стыдна да дарагой?
Кстати сказать, раз речь о денежном довольствии зашла, Олег не забывал членов своей СНПУ поддерживать материально. В отличии от других партийных организаций типа ХДС, КПУ и т.п., где члены партий могли расчитывать лишь на определённо условное крышевание, усердно пополняя партийную кассу своими взносами. В начале 2000-х в СНПУ насчитывалось чуть больше 150 членов по Львовщине, в основном, в восточных районах. Как правило, представители молодой интелигенции районного масштаба: педагоги, хранители музеев, лыкари. Так многие из них тогда жили на пособие от лидера. Т.е., довольно толково Олег относииться к партийному строительству. А что касается платных агитаторов, то здесь ситуация такова — им не платят ни гроша, мотивируя единым — надобно за идею глотку порвать, а не за гроши! Хитро. Ведь правы, не партия ж регионов, не ещё какая помаранчевая или другого исскуственного забарвлення, а высокоидейная! Вот на эти высоких идеях они лохов сетями ловят. Тот подкормленный вовремя 150-членный костяк на сегодняшнем этапе — как старая наполеоновская гвардия на верху МММ-пирамиды, а всё остальное, пониже, одурманеное псевдонаучными трактатами о роли нации и необходимости борьбы за национальную державу, будет “воевать за идею”, ломая себе жизнь и загоняя свою душу в глубокие противоречия. Не так то просто даже мало-мальськи образованому человеку разобраться в своих духовных потребностях, где и обитают такие категории как “патриотизм” или “любовь к Родине”. Поэтому никаким студентам, в этом плане далеко ещё не сформированым не верю и Вам бы не советовал восхищаться их подвигом нахождения на допыте в РОВД по “политычным мотивам”. Елементарное желание нагрести баллов. И все эпатажные выпады “насосов” этому подчинены — ничего путнего, лишь какие-то примитивно-провокационные трюки. Нет бы, как молодой Шухевич польського министра МВД Пернацкого завалил. Вот это да, вот это сила, вот это по делу. И не ждали тогда молодые пацаны, пока их организация разрастётся. Но на практике “насосы” по другому — демократичним шляхом (как все, впрочем). А всё потому, что важен сам процесс, сама тягомотина, словоблудие. Кому тот результат нужен? Ответственность за результаты нести необходимо. А на фига? Всё мирно, гладко, гроши ручейками текут, жить — красота! а надо будет — факельное шествие организуем, ляпаса по морде кому-нибудь дадим известному, яйцами лотками закидаем. Кому этот цирк нужен? Для хохмы, поиронизировать над ограниченными способностями партии регинов и их лидера? Прохохмили уже! Всю Украину вот так, играючись, как в театральной постановке, проиронизировали, не соображая, что всё вокруг нас происходит в реальности. И ещё, товарищ Новенький. Виктора Фёдоровича в тюрьме жизнь научила главному — реальности. Всё, за что в жизни берёшся — делаешь только реально, а не колупаешся в носи и фантазируешь на тему прочитанного в книжках. Потому очень правильная мысль была раньше на форуме,что Тягныбок зависть испытывает к действиям Фёдоровича — ему далеко до него. Два сапога. Только размером на порядок разные.
Кот: Жылаю Тебе, шоб и тебя “жизнь научила реальности”!!! А обкурюваться нынада:)
Ja! Себе пожелай. Для тебя, как видно. реальность в дефиците. Драпом балуешься?
Кот: шо такэ “драп” представлЯю слаба. Но шо такэ ты представляю отлично!
Ага, панэ “новенький”, теперь панятна. Вы, оказуетца, здесь чиста парассуждать заходите, типа, хто сильней — ужЪ или цаплЪ? Я-то думал, шо у Вас активная жызненная позицыя, а Вы чиста планктоните за компом. Ваше право. Вапросов до пан “новенького” больше не имею.
Панэ “йяа”. чот Вы з намьйоками и шуточками трохи пэрэбильшуетэ. Пан “новенький” положытельно оценивает Тягнибока, произвёл впечатление нэофита, шо я и указал, а после моего уочнения он гаварит, шо просто почухатца сюда заходит. Я его не оскорбил, так шо нехай тебе будет стыдно, панэ “йяа”, за то шо ты меня стыдиш необоснованно, даже безосновательно.
Ja,потактичнее будь. Мне, например, без разницы, что ты из себя представляешь, хотя и выпирает какая-то убогость. Зачем оно тебе? Пиши по делу лучше, коль есть охота.
Кот — ты нехорошый большэвик, хотя и в галстуке — отэто твои слова К ПРИМЕРУ:”надеемся, что сохранит нам эту державу Господь Бог и “насосы”” — ты Кот так легко эти все термины в один ряд поставил. Хаму — будет соответствуещее отношэние, а нэ ”тактичность”.
А пану Работяге. скажу так — про Тягныбока я не вкурсе, потому предлагаю выяснять бэз мордобоя… Ны трэба пана Новенького ставить в ситуацыю оправдующегося, по даному вопросу могут быть думкы… А про стыдно — так то после выяснения вопроса по Тягныбоку, отак.