Митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел просить Президента України Віктора Януковича вирішити питання про повернення інституту Сухопутних військ зі Львова до Одеси. Про це йдеться у відкритому листі Митрополита Президенту, розміщеному на сайті Одеської єпархії УПЦ Московського патріархату.
Агафангел у листі підкреслює, що Одеський інститут Сухопутних військ веде свою історію від часів заснування Одеського кадетського корпусу в 1899, і в цьому навчальному закладі впродовж 110 років формувалася школа військової освіти. У той же час, пише Митрополит, у Львові була відкрита австрійська школа кадетів піхоти, а згодом був розташований польський кадетський корпус, випускники якого «здійснювали експансію проти православного населення Західної України».
Мотивуючи необхідність повернення учбового закладу до Одеси, Агафангел пише: «Західний регіон України є осередком греко-католицької церкви, яка перебуває під впливом Папи Римського. Католицька церква впродовж століть бажала і робила все можливе для захоплення земель, які населяють православні християни, силою зброї і насильницького нав’язування католицької віри. На території Академії сухопутних військ (м. Львів) існує греко-католицька церква, яка здійснює вплив на світогляд, моральні і духовні цінності майбутніх офіцерів Української армії. В Одеському військовому інституті функціонує православний храм».
«Ви – єдиний сьогодні, як дбайливий господар країни, маєте можливість зберегти історичне надбання українського народу й укріпити обороноздатність нашої держави, ухваливши рішення про повернення підготовки курсантів командного профілю – майбутніх військових начальників, які стоятимуть на захисті незалежності України і православної віри», – йдеться у листі.
Агафангел просить В. Януковича відвідати Одесу і «на власні очі переконатися, яка сила закладена ще православним Царем у сторічний фундамент підготовки патріотів і захисників держави».
Довідка.
У 2005 році Міноборони вирішило закрити Одеський інститут Сухопутних військ до 2007 року, і перевести його на базу Львівського військового інституту Національного університету «Львівська політехніка».
30 серпня 2006 року Кабмін реорганізував Одеський інститут Сухопутних військ, створивши військовий інститут на базі Одеського національного політехнічного університету. Майно і земельні ділянки Інституту були залишені в управлінні Міністерства оборони без права відчуження.
565 ответов
ОФИЦЕРЫ — люди, достойные уважения!!!
А уродов хватает везде.
Таковы украинцы по своей сути!!!
До Військової академії прибуло молоде поповнення призову «Весна-2012». Двадцять юнаків з Луганської області вже поповнили лави нашого навчального закладу для проходження строкової служби.
Майбутніх солдат привітав ТВО заступника начальника академії підполковник Володимир Луханін. Він побажав хлопцям бути гідними продовжувачами військових традицій вихованців академії.
Військова академія зустрічає молоде поповненняПерший день для юнаків був дуже насиченим — вони зустрілися зі своїми майбутніми командирами, командуванням Академії, пройшли медичний огляд та ознайомилися з об’єктами нашого навчального закладу, який стане для них рідною домівкою на найближчі дванадцять місяців. Усі новобранці були забезпечені новим речовим майном. Службами тилу академії організоване миття в лазні, переодягання, юнаків поставили на котлове забезпечення.
Командир роти молодого поповнення майор Юрій Максименко зауважив, що до урочистого складання Військової Присяги, яке відбудеться 12 травня, усі молоді солдати мають вивчити елементи стройової підготовки, ознайомитись з основними зразками озброєння і військової техніки, засвоїти основи ведення загальновійськового бою. Також вони виконають практичні стрільби з автомату.
Весь цей час новобранцям будуть допомагати адаптуватися до нелегкого армійського побуту їх більш досвідчені товариши – молодші сержанти Олександр Вельшанський та Максим Недвига.
Слід зазначити, що питанню відбору призовників на військову службу в академії приділялася належна увага, але ж більшість з них буде проходити службу в роті охорони, на яку покладена функція несення вартової служби.
01.11.1918 во Львове восстание подняли поляки.
Если они для вас украинцы, то тогда не удивляюсь, почему это в итоге в 1920-м множество бойцов и офицеров УГА предало родину и сбежало на сторону Польши…
Молодое пополнение…Двадцать человек…Для прохождения срочной службы…Блин, убирать территорию и туалеты академии. Бесплатная рабочая сила. Но ничего: дембель неизбежен как крах мирового социализма!
У Військовій академії (м. Одеса) розпочався 20-й Огляд на кращу організацію фізичної підготовки і спортивно-масової роботи у Збройних Силах України.
На відкритті цього важливого заходу виступив генерал-майор Анатолій Сиротенко. Він закликав офіцерів, прапорщиків, сержантів і курсантів академії докласти всіх зусиль щодо підвищення свого особистого рівня фізичної підготовки.
20-й Огляд спортивно-масової роботиСвою майстерність у володінні зброєю, прийомами рукопашного бою та інших видів спорту на плацу академії продемонстрували військово-патріотичний клуб «Чорноморський Вітязь» та курсанти другого курсу Військової академії.
Особовий склад перевірявся по вправам:
біг на 100 м зі старту лежачи;
біг на 60 м зі старту лежачи;
біг на 100 м;
підтягувані на перекладині;
згинання і розгинання рук в упорі лежачі;
загальна контрольна вправа на смузі перешкод;
виконання вправ з гирями.
Перевіряючий підполковник Роман Биков залишився задоволеним підсумками першого дня, серед кращих він відмітив курсантів 3-го курсу академії.
…чтобы съ.батся смогли… если вдруг что…
У Військову академію (м. Одеса) на заключному етапі 20-го Огляду на кращу організацію фізичної і спортивно-масової роботи у Збройних Силах України завітав випускник Одеського військового училища 1956 року, відомий Олімпійський чемпіон зі спортивної ходи Стемоухов Борис Михайлович. В свої 78 років він виглядав дуже гарно. Його військова кар’єра розпочалась у цих історичних стінах, тут він одержав свою першу перемогу у спорті. В 1959 році на спартакіаді Збройних Сил в місті Києві на дистанціях 10 і 30 кілометрів із спортивної ходи він отримав срібну та бронзову нагороду відповідно. Згодом він став рекордсменом Збройних Сил і Союзу, переміг дворазового Олімпійського чемпіона по спортивній ході Володимира Голубничего на дистанції 20 кілометрів.
Звертаючись до курсантів він закликав їх бути гідними продовжувачами славних традицій цього військового закладу. Згадуючи свою юність, він наголосив, що спортивна хода розпочинається з повсякденних тренувань з бігу, у комплексі із штангою, з обов’язкового кросу на велику відстань та плавання і спортивних ігор. Цей вид легкої атлетики самий найважчий. Відстань, яку подолав у тренуваннях і змаганнях Борис Михайлович, вистачило би, щоб тричі обігнути Земну кулю. Крім, того він складає вірші які друкує в періодичних виданнях.
Поважний гість згадав, як він був старшим викладачем у Одеському артилерійському училищі, як передавав свій досвід, знання майбутнім офіцерам, як він займався з ними офіцерським багатоборством, проводив змагання з кросу на великі дистанції – одним словом, виховував у них витримку, мужність.
Серед його вихованців на той час був курсант – Володимир Петрович Шкідченко, який у майбутньому досяг звання генерала-армії України та посади начальника Генерального штабу Збройних Сил України, міністра оборони України.
Більш, ніж десять майстрів спорту з легкої атлетики підготував Борис Михайлович, один з них – Микола Якович Тихоненко – доктор фізико-математичних наук, професор.
Життєвий шлях Бориса Михайловича, його військова служба невід’ємно пов’язана зі спортом. Він був старшим офіцером відділу управління бойової підготовки фізичної підготовки і спорту Одеського військового округу, bookначальником спортивного клубу Одеського військового округу.
Наприкінці свого перебування у стінах Військової академії Борис Михайлович поклав квіти до пам’ятного знаку «Сквер курсантської пам’яті та звитяги» та пам’ятника засновнику Одеського кадетського корпусу князю Костянтину Костянтиновичу Романову, згадав всіх тих, хто навчався в цих стінах.
Заступник начальника Військової академії з виховної роботи полковник Сергій Іванович Пальчик вручив відомому спортсмену пам’ятний вимпел Військової академії (м. Одеса). Полковник запасу, поет, чемпіон Олімпійських ігор, майстер спорту зі спортивної ходи залишив свій автограф і подарував свою книгу «До перемоги вела мене воля».
28 квітня, до Військової академії (м. Одеса), яку очолює ТВО начальника генерал-майор Анатолій Сиротенко, прибув начальник аеромобільних військ Командування Сухопутних військ Збройних Сил України полковник Сергій Лісовий.
Під час зустрічі з керівництвом академії було обговорено перспективи створення у Військовій академії факультету аеромобільної та розвідувальної підготовки.
Перебуваючи на факультеті підготовки офіцерів запасу, який очолює декан Микола Бут, полковник Сергій Лісовий разом з начальником кафедри бойового застосування аеромобільних військ Олександром Масленчуком, викладачами парашутно-десантної підготовки Олександром Кисельовим та Сергієм Уманцем оглянули навчально-матеріальну базу кафедри.
Гість відмітив великий вклад колективу кафедри та Військової академії в справу якісного забезпечення навчального процесу, потім виступив перед студентами факультету з лекцією за темою: «Досвід застосування аеромобільних, парашутно-десантних підрозділів у локальних збройних конфліктах, миротворчих операціях кінця ХХ — початку ХХI століть» і побажав студентам факультету якісно вивчати військову справу, щоб в подальшому, під час проходження служби у Збройних Силах України, гідно нести звання офіцера-десантника і бути взірцем виконання службових обов’язків.
У якій лише іпостасі не перебував військово-навчальний заклад Львова за понад сотню років свого існування. За Австро-Угорщини та Польщі тут була кадетська школа. За Радянських часів — військово-політичне училище, яке з 1962 року набуло статусу вищого, і в його стінах готували військових журналістів та культурно-просвітницьких працівників.
За понад двадцять років незалежності України ВНЗ шість разів змінював свою назву. Однак жодного разу не відходив від свого правила готувати висококласних спеціалістів для Українського війська та інших силових структур держави.
Нині навчальний заклад функціонує в статусі Академії сухопутних військ Збройних Сил України. Тут створено кваліфікований колектив науково-педагогічних працівників, у складі якого 21 доктор наук, 113 кандидатів наук, 82 чоловіка мають вчене звання професора, доцента та старшого наукового співробітника, 89 офіцерів та генералів отримали оперативно-тактичний та оперативно-стратегічний рівень освіти, мають досвід керівництва частинами та з’єднаннями усіх родів військ. Понад півсотні офіцерів та працівників ЗС України з навичками ведення бойових дій.
Навчання курсантів забезпечують 202 аудиторії, в тому числі 159 спеціалізованих та 18 лекційних. Вже обладнано 22 комп’ютерних класи, 3 лінгафонні кабінети. Навчальний процес забезпечений 740 комплектами ПЕОМ, які органічно пов’язані у єдину інформаційну мережу, що забезпечує обмін службовою інформацією та управління підпорядкованими підрозділами, користування інформаційними базами даних власної навчально-методичної інформації та вихід до мережі «Інтернет» та «Дніпро».
У навчальному процесі використовується більше 200 зразків тренажерних засобів, переважна частина яких функціонує на основі новітніх комп’ютерних технологій. Для організації практичних занять в пункті постійної дислокації та під час польових виходів використовуються понад 500 зразків озброєння та техніки.
Навчально-матеріальна база академії постійно удосконалюється у відповідності до вимог підготовки офіцерських кадрів. Лише протягом минулого року здійснено повну реконструкцію Музею історії, обладнано тренажерну спортивну залу, реконструйовано три кафедри, побудовано танкодром, введемо в дію сучасний комп’ютерний тренажерний комплекс механізованих та танкових підрозділів, повітрянодесантної підготовки, дообладнано навчальні поля підготовки інженерних підрозділів, створено смугу психологічної підготовки особового складу. А об’єкти соціальної інфраструктури визнані кращими у Збройних Силах України. Це — курсантська їдальня на 2 500 осіб, клуб Академії на 500 посадочних місць, поліклініка з сорока п’ятиліжковим лазаретом.
Підготовка військових фахівців для Українського війська протягом останнього десятиліття зазнавала значних трансформаційних процесів. Навчальний процес удосконалювався з урахуванням досвіду підготовки офіцерських кадрів у провідних країнах світу, сучасних збройних конфліктів та міжнародних миротворчих операцій. Відтак офіцер по завершенні навчання ( для командного фаху – чотири роки, для інженерного та гуманітарного – п’ять ) покликаний фахово керувати підпорядкованим підрозділом як у бойовій обстановці, так і в повсякденній життєдіяльності.
Нинішня діяльність видового навчального закладу є цілком самодостатньою, а відтак у навчальний процес не залучаються жодні, навіть незначні, сторонні структури та організації. Всі цивільні дисципліни прищеплюють майбутнім офіцерам необхідні лідерські якості, розуміння психології саме військових колективів, закономірностей збройної боротьби, оволодіння науковим фундаментом щодо принципів функціонування зразків озброєння та військової техніки тощо.
Навчально-виховний процес Академії вивчають військові освітяни із близького та далекого зарубіжжя, а відтак з року в рік кількість візитів іноземних військових делегацій постійно збільшується. Лише протягом 2011-2012 навчального року львівський ВНЗ відвідали майже півсотні іноземних делегацій із США, Польщі, Франції, Канади, Німеччини, Великобританії, Монголії, Чехії, Данії та інших країн світу за різними напрямками діяльності.
Найзначимішими були візити Президента Монголії Цахіагійна Елбегджоржа, якому присвоєно звання «Почесний доктор Академії», Посла США в Україні Джона Треффта, командувача Сухопутних військ США в Європі генерала Хертлінга, які високо оцінили роботу командування та науково-педагогічних працівників, сучасну навчально-матеріальну базу Академії. До речі, минулого року навчальний заклад визнано кращим у Збройних Силах України за кількістю та якістю проведених міжнародних заходів.
Понад 10 років в Академії в межах Програми «Партнерство заради миру» успішно функціонують курси з поглибленого вивчення англійської мови за системою мовної підготовки НАТО. Що важливо: цей курс, окрім мовного аспекту, включає вивчення стандартних процедур та відповідної документації країн-членів Альянсу. А це забезпечує українським військовослужбовцям ефективно та вправно виконувати завдання за призначенням у миротворчих місіях в проблемних регіонах світу.
И ни слова про свою “хатинку” о которой писалось в этой ветке… Откуда? За зарплату? А весь этот текст “Copy-Past” одного из докладов подготовленного подчинёнными….
Чего тебе, быдло, до моей хатынки?
Иди работай и тоже себе когда-то купишь.
Врял ли бы Ткачук так написал… А за быдло — ответишь, и тебя за быдло считать будут…
Чего тебе, быдло, до моего “написал”?
Ты бы назвался чмо.
А то кляузы, аноним хренов строчишь тут.
А подъехать к Академии слабо! По зубам боишься получить от курсантов!
Курсанти Військової академії (м. Одеса), яку очолює ТВО начальника генерал-майор Анатолій Миколайович Сиротенко напередодні свята 9 Травня побували на творчій зустрічі з заслуженим діячем мистецтв України, кінооператором, режисером-постановником Одеської кіностудії Вадимом Васильовичем Костроменко. Зараз йому 78 років. Це – людина-легенда, чия діяльність в кінематографі налічує п’ятдесят п’ять років. Він робить все необхідне, аби зберегти пам’ять про радянське минуле в Одеській кіностудії: проводить екскурсії, друкує книги, веде телепередачі, зустрічається з військовими. Він знає те, чого не знають навіть кіномани, йому пощастило працювати на одному знімальному майданчику з багатьма відомими режисерами і артистами.
Зустріч курсантів з режисером-постановником Вадимом Костроменко.Представляючи майбутнім офіцерам відомого одесита інструктор культурно-художнього відділу 59 будинку офіцерів Тамара Петрівна Микитась привітала курсантів із святом Перемоги і побажала їм приємного спілкування та перегляду.
Свій виступ Вадим Васильович розпочав з розповіді всім присутнім, що перше кіно з’явилося в Одесі, а всесвітній кінематограф виник не де-небудь в Голівуді, а саме в Одесі. Просто брати Люм’єри виявилися хитрішими. Одеський інженер Йосип Андрійович Тимченко винайшов перший в світі кіноапарат. Саме в Одесі розташовувалася найпотужніша в царській Росії перша кінофабрика, був знятий кращий фільм всіх часів і народів – “Броненосець Потьомкін”, відкрила свій блискучий талант «королева німого екрану» Віра Холодна, розпочали свою кар’єру метри вітчизняного кіно: Олександр Довженко, Василь Шукшин, Петро Тодоровський, Володимир Висоцький, Станіслав Говорухін, Кіра Муратова та багато інших. На одеській кіностудії були зняті популярні художні фільми різних періодів: «Весна на Зарічній вулиці», «Астенічний синдром», «Вертикаль», «Місце зустрічі змінити не можна», «Звенигора», «Чародії», «Спрага».
Кінострічка “Спрага” (1959)Про цей останній кінофільм Вадим Васильович розповів більш детально. Цією стрічкою він дебютував у кінематографі. В музеї, де зараз він працює, є дивовижний документ – карточка на воду. Її видавали у 1941 році, коли Одеса була в оточенні. Фашисти захопили село Біляївку, де знаходилась насосна станція, яка забезпечувала місто дністровською водою. Видача води одеситам була дозована. Для того, щоб відбити станцію, була сформована спеціальна група матросів, яка повинна була проникнути в тил ворога, включити подачу води і якийсь час утримувати позиції.
Змучені обличчя, відра, бідони і тази – люди стоять в черзі за водою. Так розпочинається фільм «Спрага», який був знятий на Одеській кіностудії в 1959 році. Через 14 років після війни місто ще не було відбудовано повністю, і всі зйомки в місті були справжніми.
Зустріч курсантів з режисером-постановником Вадимом Костроменко.Курсанти академії уважно прислуховувались до кожного слова Вадима Васильовича, який поступово інтригував присутніх. “…Так, десь була артезіанська свердловина, десь були криниці у дворах, але на все місто і на армію цього було недостатньо, було поставлено завдання: будь-якою ціною, хоча б на деякий час дати місту воду, щоб зробити запаси. Це завдання повинні були виконати морські піхотинці.”
Далі він розповів, що на одному із всесоюзних кінофестивалів Петро Юхимович Тодоровський одержав премію за фільм, за операторську роботу. Всі зйомки проводилися не в Біляївці, а в Одесі на старій водокачці, яка розташована по вулиці Водопровідній. Цікаво зазначити, що декілька епізодів в цьому кінофільмі знімав Вадим Васильович Костроменко.
Завдяки відомому кінооператору, режисеру-постановнику курсанти дізнались, що цей кінофільм є одним із перших, в якому знявся В’ячеслав Тихонов, одягнутий в німецьку військову форму. Його герой-розвідник Олег Безбородько, як і всі учасники операції, загинули.
avtograf-smallВадим Костроменко також розповів про героя-розвідника Григорія Михайловича Поженяна – автора сценарію кінофільму «Спрага». Саме він з групою розвідників пробився до водонапірної башти, знищив фашистську охорону і «напоїв місто». Йому і двом бійцям пощастило – вони прорвалися через оточення і залишились живими, а всі інші потрапили в полон і були розстріляні.
Перед показом кінострічки курсанти привітали відомого оператора, режисера-постановника з наступаючим святом і подарували букет квітів, а Тамара Петрівна вручила пам’ятну адресу. По завершенню зустрічі Вадим Васильович залишив їм автограф.
Григорій Михайлович ПоженянГригорій Михайлович Поженян (20.09.1922 – 20.09.2005) – відомий російський поет, письменник, сценарист, режисер, двічі лауреат Державної премії Росії.
…Президент Росії нагородив Г.М. Поженяна орденом «За заслуги перед Отечеством», один із самих почесних, який носиться на ленті, перекинутій через шию.
Нагороджений: двома орденами “Отечественной войны” I ступені, двома орденами “Красной звезды”, орденом “Боевого Красного знамени”, орденом “За заслуги перед Отечеством” III ступені, орденом “Знак почёта”. Безліч медалей: “За Одессу”, “За Севастополь”, “За Кавказ”, “За Белград”, “За Заполярье”, “За боевые заслуги”… Двічі представлявся до “Героя Радянського Союзу”… Видано 30 книг, 50 пісень..
Вы, уважаемый, слишком просто относитесь к оценке исторических личностей и событий. Мягко говоря, это не совсем корректно называть всех офицеров УГА предателями. Они воевали за Украину. А то, что в этой войне они схлестнулись с большевиками и сделало их “врагами” собственного народа на долгие десятилетия. Историю переписывает победитель. То, что они бежали в большинстве своем на Запад — так это вполне объяснимо, ведь в Украине они подверглись репрессиям. Яркий пример тому — судьба бывшего командующего украинскими войсками во Львове Гриця Коссака. После разгрома УГА в 1924 году вернулся в Украину. Преподавал украинознавство в школе красных старшин в Харькове. В 1931 арестован и вскоре расстрелян. Предателями можно и нужно назвать тех, кто поднял свое оружие против собственного народа. А таких и среди офицеров УГА, и среди офицеров РККА хватало.
4 травня в Академічній залі відбулося засідання Вченої ради Академії сухопутних військ.
Із вітальним словом виступив начальник Академії генерал-лейтенант Павло Ткачук, який вручив диплом доктора технічних наук підполковнику Максиму Яковлеву, дипломи кандидатів історичних наук підполковнику Олександру Юрчуку і майору Петру Лозинському, а також атестати старших наукових співробітників підполковникам Олексію Фуртесу, Тарасу Мацевку.
Після цього були розглянуті питання стану реалізації Концепції освітньої діяльності Академії у 2011-2012 навчальному році, допуску курсантів вишу до державної атестації та затвердження рейтингових списків випускників та інше.
У Військову академію (м. Одеса) на заключному етапі 20-го Огляду на кращу організацію фізичної і спортивно-масової роботи у Збройних Силах України завітав випускник Одеського військового училища 1956 року, відомий Олімпійський чемпіон зі спортивної ходи Стемоухов Борис Михайлович. В свої 78 років він виглядав дуже гарно. Його військова кар’єра розпочалась у цих історичних стінах, тут він одержав свою першу перемогу у спорті. В 1959 році на спартакіаді Збройних Сил в місті Києві на дистанціях 10 і 30 кілометрів із спортивної ходи він отримав срібну та бронзову нагороду відповідно. Згодом він став рекордсменом Збройних Сил і Союзу, переміг дворазового Олімпійського чемпіона по спортивній ході Володимира Голубничего на дистанції 20 кілометрів.
Звертаючись до курсантів він закликав їх бути гідними продовжувачами славних традицій цього військового закладу. Згадуючи свою юність, він наголосив, що спортивна хода розпочинається з повсякденних тренувань з бігу, у комплексі із штангою, з обов’язкового кросу на велику відстань та плавання і спортивних ігор. Цей вид легкої атлетики самий найважчий. Відстань, яку подолав у тренуваннях і змаганнях Борис Михайлович, вистачило би, щоб тричі обігнути Земну кулю. Крім, того він складає вірші які друкує в періодичних виданнях.
Поважний гість згадав, як він був старшим викладачем у Одеському артилерійському училищі, як передавав свій досвід, знання майбутнім офіцерам, як він займався з ними офіцерським багатоборством, проводив змагання з кросу на великі дистанції – одним словом, виховував у них витримку, мужність.
Серед його вихованців на той час був курсант – Володимир Петрович Шкідченко, який у майбутньому досяг звання генерала-армії України та посади начальника Генерального штабу Збройних Сил України, міністра оборони України.
Більш, ніж десять майстрів спорту з легкої атлетики підготував Борис Михайлович, один з них – Микола Якович Тихоненко – доктор фізико-математичних наук, професор.
Життєвий шлях Бориса Михайловича, його військова служба невід’ємно пов’язана зі спортом. Він був старшим офіцером відділу управління бойової підготовки фізичної підготовки і спорту Одеського військового округу, начальником спортивного клубу Одеського військового округу.
Наприкінці свого перебування у стінах Військової академії Борис Михайлович поклав квіти до пам’ятного знаку «Сквер курсантської пам’яті та звитяги» та пам’ятника засновнику Одеського кадетського корпусу князю Костянтину Костянтиновичу Романову, згадав всіх тих, хто навчався в цих стінах.
Заступник начальника Військової академії з виховної роботи полковник Сергій Іванович Пальчик вручив відомому спортсмену пам’ятний вимпел Військової академії (м. Одеса). Полковник запасу, поет, чемпіон Олімпійських ігор, майстер спорту зі спортивної ходи залишив свій автограф і подарував свою книгу «До перемоги вела мене воля».
В Астані в рамках роботи ІІ-ї Міжнародної виставки озброєння та військово-технічного майна “KADEX – 2012” відбулася зустріч Міністра оборони України Дмитра Саламатіна з Президентом Республіки Казахстан Нурсултаном Назарбаєвим.
Глава вітчизняного оборонного відомства Дмитро Саламатін особисто презентував Президенту Казахстану українську експозицію, представлену державним концерном “Укроборонпром”, та зосередив його увагу на окремих зразках продукції українського ОПК, які можуть стати предметом для нових двосторонніх проектів.
Президент Республіки Казахстан Нурсултан Назарбаєв високо оцінив якість продукції українського ОПК.
Довідка. 3 травня у Астані (Республіка Казахстан) відкрилася Міжнародна виставка озброєння та військово-технічного майна “KADEX – 2012”. Україну на виставці представляють Державний концерн “Укроборонпром” і Державна компанія “Укрспецекспорт”.
На організованій ДК “Укрспецекспорт” експозиції представлено натурні зразки, макети і моделі військової техніки, яка виробляється провідними підприємствами оборонно-промислового комплексу України. Національна експозиція України включає натурні зразки танка Т-72 UA4, бронетранспортерів БТР-4 і “Дозор-Б”, автомобіля КрАЗ-5233, бойового модуля БМ-3 “Штурм”.
Крім того, фахівці та відвідувачі виставки зможуть ознайомитися з габаритно-ваговими макетами пострілу з протитанковою керованою ракетою “Стугна”, пострілу з протитанковою керованою ракетою “Комбат”, переносного протитанкового ракетного комплексу “Скіф”, станції оптико-електронного придушення “Адрос-КТ-01АВЕ”.
Також представлені макети десантного корабля на повітряній подушці “Зубр”, катерів “Орлан”, “Гюрза” і “Сокіл”, катера “958”, а також макети авіаційних і протитанкових ракет Р-27Т, Р-27ЕТ, Р-27Р, Р-27ЕР, Тип-621, Тип-211.
У масштабі 1:15 демонструються моделі танка “Оплот”, бронетранспортерів БТР-3Е1 і БТР-4, багатофункціонального легкоброньованого транспортного засобу МТ-ЛБ, станції радіоелектронної розвідки “Кольчуга”.
Для більш повного ознайомлення з продукцією та перспективними розробками підприємств ОПК України відвідувачам виставки запропоновано широкий вибір інформаційних і рекламних матеріалів.
Да, последовательная работа на этом сайте видна. Но сколько бы “позитива” вы не размещали, ребятки, а Агафангел все равно педик и хохлы с высшим военным образованием Украине не нужны
Військова академія (м. Одеса) напередодні Дня Перемоги радісно відчинила свої двері всім бажаючим школярам міста, ліцеїстам з посиленою фізичною підготовкою, ветеранам Великої Вітчизняної війни, Збройних Сил України, випускникам військових одеських училищ, всім тим, хто має добре серце і щиру душу. Вони завжди відкриті для співпраці, для налагодження дружніх та ділових стосунків, культурних та економічних зв’язків. Військовий учбовий заклад, який сьогодні очолює ТВО начальника генерал-майор Анатолій Сиротенко, має цікаву багатолітню історію і заслуговує на досить перспективне майбутнє.
Найбільшою гордістю академії завжди були і залишаються його люди. В цих стінах навчались люди, які прославили місто-герой Одесу. В роки Великої Вітчизняної війни 98 випускникам присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В стінах одеських військових училищ підготовлено одного маршала і понад 500 генералів. Серед вихованців училища відомі воєначальники сучасних Збройних Сил України: генерали армії В.Радецький, В.Шкідченко, генерал-полковники П.Шуляк, О.Затинайко, С.Чернілевський та багато інших. Дружна сім’я військовослужбовців і працівників Збройних Сил України по-справжньому люблять свій рідний заклад і злагоджено працюють, примножуючи велику бойову і трудову доблесть, пильно оберігають вікові традиції.Командування і особовий склад академії раді кожній такій зустрічі! На урочистому прийомі гостей зі словами привітання виступив генерал-майор Анатолій Сиротенко — він побажав своїм підлеглим примножувати бойові традиції старовинного учбового закладу, а ветеранам Великої Вітчизняної війни міцного здоров’я. Перед запрошеними також виступили заступник голови Одеської обласної ради Олексій Гончаренко, генерал-полковник Сергій Чернілевський. Вони поздоровили всіх з наступаючим Днем Перемоги і побажали всім присутнім бути гідними продовжувачами бойової слави захисників .Після виступів на плацу академії відбувся святковий концерт. З показовими номерами з рукопашного бою виступили курсанти 2-го курсу, вони продемонстрували чітку злагоджену підготовку, а молодіжний клуб «Вітязь» виконав танок з шаблями. Після концертної програми школярі одеських шкіл вручили ветеранам війни квіти.
В урочистій-траурній ході з нагоди 67-ї річниці Великої Перемоги ветерани війни разом з генерал-майором Анатолієм Сиротенко поклали вінки до підніжжя «Скверу курсантської пам’яті і звитяги».
Приємною несподіванкою була друга частина святкового заходу. Тилова служба Військової академії разом з офіцерами виховного відділу організувала «Фронтовий привал». В розробці цього сценарію були задіяні кваліфіковані офіцери: начальник оркестру майор Юрій Літовко, офіцери відділу виховної роботи майор Василь Галигін, старший лейтенант Ольга Богуш. Викладачі кафедри тилового забезпечення разом з курсантами проявили максимум творчості і продемонстрували своє вміння в розгортанні польової кухні. У даний захід вони задіяли фірму ПП «Артек-Союз». Завідуюча їдальні Анна Гаврилівна Недова з своїми кухарями приготували святковий обід. Інтер’єр розгорнутої польової кухні нагадував ветеранам і запрошеним гостям умови, наближені до бойових. На вході імпровізованої польової їдальні були виставлені вартові у формі часів Великої Вітчизняної війни, гаубиця, колісна польова кухня. Запрошених ветеранів війни, випускників одеських військових училищ, а також представників обласної і міської держадміністрації пригощали запашним солдатським кулішем з рибною юшкою, картоплею з оселедцями, свіжими овочами і «бойовими сто грамами». Для гостей курсанти академії та офіцери підготували виступ учасників художньої самодіяльності.На цьому заході прозвучали тости від ветеранів війни. Фронтові пісні «Тёмная ночь», «У чёрного моря», «Бомбардировщики», «Тоня об Одессе», «Одессит Мишка», «Смуглянка», «День Победы» доповнили атмосферу зустрічі з ветеранами. В цей час школярі одеських шкіл та ліцеїсти мали змогу відвідати музей академії, учбові класи, аудиторії, приміщення, де живуть курсанти. На плацу академії викладачі і курсанти кафедри артилерійського озброєння знайомили всіх присутніх з сучасними зразками стрілецької зброї, яка знаходиться на озброєні нашої армії.
Был я на вашем открытии.
Возле КПП стоят три курсанта и громко, по русски, по богатырски… кроют матом!
Бабулька что-то им пробурчала, а в ответ получила “гусарское” приветствие в том же (смотри выше) духе!
…Не-е-е, я понимаю, “защитникам” все можно…
Ткачук ти вже купив помаранчеву білизну? Скоро буде — “прошу пана до гілляки”!!!
Науковий семінарУ третю суботу травня в Україні відзначається професійне свято — День науки. Він встановлений Указом Президента від 14.02.1997 № 145/97. З цієї нагоди у Військовій академії (м.Одеса) відбувся науковий семінар «Військова наука. Сьогодення та майбутнє».
Цей захід розпочався під гаслом “Той, хто починає нову війну методами минулої війни – приречений на поразку (Олександр Македонський)»
В засіданні взяв участь ТВО начальника академії кандидат технічних наук генерал-майор Анатолій Сиротенко. У своєму вступному слові він розкрив роль науки в обороноздатності держави та формуванні нового обрису ЗС України. Побажав науковцям військового вишу продовжувати у подальшому дослідницьку роботу у Військовій академії.
На семінарі були розглянуті важливі питання воєнної політики у Збройних Силах України. Більш детально про це говорили провідні фахівці Військової академії.
Начальник Наукового центру бойового застосування Сухопутних військ, кандидат технічних наук, старший науковий співробітник підполковник Антон Гончарук, виступив з доповіддю “Шляхи формування та пріоритети воєнної політики у Збройних Силах України“.
Він загострив свою увагу на основних тенденціях розвитку воєнно-політичної обстановки у світі та довкола України. В повній мірі розкрив потенційні ризики і небезпеку. Наглядно продемонстрував на слайдах пріоритетні напрями формування та реалізації воєнної політики України, розкрив основні пріоритети реформування ЗУ України, виділив важливі складові в підготовці військ і матеріально-технічного забезпечення, а також у кадровій політиці в галузі освіти, науково-технічній, військово-технічній, воєнно-економічній політиці.
Наступний виступаючий – начальник кафедри тактики кандидат військових наук, доцент полковник Вадим Клименко – розповів про вплив розвитку озброєння на зміни у тактиці механізованих і танкових підрозділів.
Доцент кафедри гуманітарних та соціально-економічних дисциплін кандидат економічних наук підполковник Андрій Ревва привернув увагу слухачів на гуманітарну сферу на сучасному етапі розвитку військової науки.
Начальник кафедри електротехніки та інженерної механіки, кандидат технічних наук, доцент працівник ЗС України Володимир Миргород наглядно продемонстрував архітектуру сучасних систем управління.
Провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії кандидат технічних наук, професор працівник ЗС України Володимир Головань, заступник декана факультету Підготовки офіцерів запасу кандидат військових наук, доцент працівник ЗС України Микола Андрєєв закцентував присутніх на військовій науці як складовій частині якісної підготовки офіцерів запасу для ЗС України.
Наприкінці семінару підполковник Антон Гончарук підвів підсумки і відмітив в кращу сторону полковника Клименко В.М., працівників ЗС України Голованя В.Г. та Миргорода В.Ф
Ткачук ти вже купив помаранчеву білизну? Скоро буде — “прошу пана до гілляки”!!!
Близько 40 військовослужбовців 28-ї окремої гвардійської механізованої бригади 6-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України розпочали перепідготовку за цивільними спеціальностями в рамках спільного проекту Міністерства оборони України та ОБСЄ “Допомога в соціальній адаптації звільненим військовослужбовцям Збройних Сил України”.
Відкриваючи черговий, сьомий за три роки існування програми, курс з перепідготовки військовослужбовців в Одеській області, головний спеціаліст сектору оборонної роботи відділу взаємодії з правоохоронними органами, запобігання та виявлення корупції і оборонної роботи апарату обласної державної адміністрації Володимир Хорєв розповів слухачам про роботу державних органів влади у напрямку соціальної адаптації військовослужбовців, що звільнились у запас чи відставку, особливості працевлаштування у сучасних умовах, наголосив на необхідності освоєння нових спеціальностей для успішного пристосування до цивільного життя.
Про особливості курсу, по завершенні якого військовослужбовці отримають спеціальність “Менеджер організації та офісний працівник” розповіла організатор навчального процесу Олена Делік. За її словами, протягом двох з половиною місяців слухачі займатимуться за трьома напрямками – психологія, економіка та юриспруденція. Заняття проводитимуть провідні викладачі кращих навчальних закладів Одеси.
Організатори максимально адаптували програму навчання до сучасної економічної ситуації в Україні.
По завершенні курсу слухачі складуть заліки та отримають свідоцтва і сертифікати міжнародного зразка.
Варто зазначити, що за три роки в рамках спільного проекту Міністерства оборони України та ОБСЄ “Допомога в соціальній адаптації звільненим військовослужбовцям Збройних Сил України” в Одеській області отримали цивільні спеціальності понад 700 звільнених військовослужбовців.
Ткачук ти вже купив помаранчеву білизну? Скоро буде — “прошу пана до гілляки”!!!
Сьогодні, 17 травня, розпочався візит української військової делегації на чолі з Міністром оборони України Дмитром Саламатіним до Республіки Польща.
У рамках візиту у Варшаві відбудеться зустріч Дмитра Саламатіна з Міністром національної оборони Республіки Польща Томашем Семоняком, а також переговори у складі делегацій двох країн.
У ході зустрічі керівники оборонних відомств України і Польщі планують обговорити великий спектр питань розвитку двостороннього та регіонального співробітництва в оборонній сфері. Зокрема, щодо створення литовсько-польсько-української миротворчої бригади “ЛитПолУкрбриг”, спільної участі військовослужбовців обох країн у складі Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані.
Значну увагу Дмитро Саламатін і Томаш Семоняк планують приділити обговоренню питань співпраці оборонних відомств України і Польщі щодо забезпечення безпеки повітряного простору обох держав під час проведення фінальної частини Євро-2012.
Перебуваючи у Польщі, представники української військової делегації планують відвідати низку підприємств оборонно-промислового комплексу цієї країни, зокрема, науково-виробничий центр професійної електроніки “RADWAR” АТ БУМАР “Електроніка”, “Промисловий центр оптики” АТ БУМАР “Солдат”, науково-дослідний центр механічних пристроїв “OBRUM” в місті Глівіце, а також АТ “Військовий механічний завод”, що у місті Сєміновіце Шльонськє.
Міністр оборони України Дмитро Саламатін 16 травня здійснив позапланову робочу поїздку до Деснянського гарнізону, що у Чернігівській області. Глава вітчизняного оборонного відомства зненацька перевірив реальний стан справ у 169-му Навчальному центрі Сухопутних військ ЗС України. Міністра оборони супроводжував начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних Сил України генерал-лейтенант Володимир Замана.
Дмитро Саламатін заслухав командира Навчального центру Сухопутних військ ЗС України генерал-майора Віктора Бокія та командирів частин і підрозділів, ознайомився з усією інфраструктурою військового містечка: відвідав навчальні корпуси, парки бойової та спеціальної техніки, їдальні та казарми, перевірив технічний стан штатної техніки підрозділів, її готовність до виконання завдань за призначенням.
Особливу увагу Міністр приділив організації навчального процесу в частині, яка не одне десятиліття готує молодших командирів та фахівців за різними військовими спеціальностями. В контексті переходу Збройних Сил України до комплектування виключно контрактниками дуже важливо визначитися з тим, яке місце посяде ця навчальна частина в системі підготовки кадрів для української армії, як з максимальною ефективністю використати все те, що створювалося не одним поколінням захисників Вітчизни.
Перед нами стоїть завдання збудувати принципово нову армію, яка буде комплектуватися виключно військовослужбовцями за контрактом. І ми його виконаємо. Система призову на строкову службу – це вчорашній день. А ми повинні рухатися уперед, — зазначив Дмитро Саламатін.
Майбутнє української армії – за професійними військовими, — підкреслив Міністр.
На переконання глави оборонного відомства, перехід до комплектування армії виключно військовослужбовцями за контрактом дуже важливе і відповідальне завдання, поставлене Президентом України, тому необхідно максимально ефективно використати усі можливості, ресурси, досвід і навчальну базу, щоб в найкоротший термін провести необхідні реформи.
Під час перебування у Десні, Міністр оборони України Дмитро Саламатін доручив командуванню навчального центру протягом двох місяців усунути усі недоліки в організації життєдіяльності військової частини, виявлені в ході раптової перевірки.
«Дунайская война»: Румыния наносит удар по Украине
В конце января на украинско-румынском дипломатическом фронте произошло событие, которое осталось пока без продолжения и по каким-то непонятным причинам не получило должного резонанса в Украине. Хотя должно было сразу насторожить украинскую общественность и рассматриваться через призму давних «приятельских» отношений Киева и Бухареста.
А именно: Министерство иностранных дел Украины передало послу Румынии ноту с требованием проведения расследования нападений на украинские суда в румынской части реки Дунай. «26 января мы пригласили в МИД представителя посольства Румынии в Украине и передали ему соответствующую ноту, где высказали обеспокоенность фактами нападений бандитов на украинские суда. Мы требуем проведения всестороннего расследования этих инцидентов и просим проинформировать украинскую сторону насчет расследования», – сообщили в МИДе.
Таким образом МИД отреагировал на инциденты, которые произошли 4 и 7 января. «МИДу известны факты нападения на украинские суда, баржи, которые проходили по Дунаю, со стороны преступников, которые нападали именно с румынской территории», – сообщил пресс-секретарь МИД Александр Дикусаров. Он назвал напавших на украинские суда «преступниками и бандитами». «Они имели при себе холодное оружие, угрожали членам экипажа оружием, они украли несколько сот метров буксировочных тросов», – сказал он. МИД также поручил посольству Украины в Румынии обратиться к румынским правоохранительным органам с целью оперативного обмена информацией о ходе расследования.
Заметим, что подобные случаи нападений румынскими «правонарушителями» на украинские суда на Дунае – вовсе не редкость, они отмечаются как минимум с 2010 года. Но по какой-то причине они не получают должного резонанса, хотя явно должны. Как сообщает Украинское Дунайское пароходство, особенно достается несамоходным судам. Наиболее опасен район от 240 до 350 километра Дуная, где корабельные составы переформируются для прохождения рукавом Борча-Бала. Этот участок является альтернативным судоходным путем для речных судов в период мелководья.
Особенно стоит обратить внимание на то, что, как отмечают в Украинском Дунайском пароходстве, пиратские нападения происходят «при полном попустительстве со стороны румынских властей». К тому же украинское пароходство несет большие финансовые потери, а груз не доставляется по месту назначения, — соответственно, к судоходной компании предъявляются коммерческие претензии и штрафные санкции.
Вроде бы ничего особо удивительного не происходит. Казалось бы, если в уже перманентно кризисной Европе вспыхивают настоящие бунты, отчего бы не появиться на ее просторах и пиратам? Тем более в далекой от благоденствия и процветания Румынии. Отметим для себя и ключевую фразу о том, что все случаи пиратства происходят «при полном попустительстве со стороны румынских властей».
Не помешает вспомнить и события, происходившие в приграничных с Румынией районах Украины осенью-зимой прошлого, 2011, года. Местные СМИ тогда рассказывали о фактах появления на Буковине и в Бессарабии (украинская Черновицкая и Одесская области) листовок с надписями на румынском языке: «Здесь Румыния» и «Бессарабия — это Румыния». Они не содержали никакой информации о том, кто их распространил, был указан только адрес интернет-сайта распространенного в Румынии движения «Акция-2012». Это движение до последнего времени проявляло серьезную активность в соседней Молдове, но, как видим, зона ответственности румынских «активистов» шагнула ближе к Днепру.
Собственно, «война на Дунае» между Украиной и Румынией началась еще в начале 2000-х годов, когда украинская сторона начала строительство судоходного канала «Дунай — Черное море». Официальное открытие его первой очереди состоялось 26 августа 2004 года. Как известно, Румыния на тот момент уже имела подобные судоходные каналы в дельте Дуная, потому украинский проект являлся прямым конкурентом и был для румын крайне нежелательным.
Бухарест избрал обходную тактику – он принялся заявлять, что Киев нарушает экосистему и своим проектом создает «экологическую опасность» в регионе, в связи с чем Румыния обращалась в международные инстанции, в том числе и в международный Комитет Эспоо (Конвенция Эспоо 1991 г, названная по названию финского города, где находится Комитет, декларирует обязательство государств не наносить вреда окружающей среде на территории соседних стран во время осуществления трансграничных проектов, причем это должно предусматриваться на ранних стадиях их планирования).
В 2005 году, когда Румыния обратилась в комитет Эспоо с жалобой на Украину, она аргументировала свои претензии тем, что строительство канала оказывает значительное негативное трансграничное влияние и Украине следует указать на несоблюдение ею норм конвенции. По утверждению Бухареста, Украина грубо нарушила процедуры уведомления о деятельности по восстановлению навигационных глубин и возобновлению судоходства. В свою очередь, украинская сторона утверждала, что румынские претензии не обоснованы, поскольку Киев поставил в известность румынскую сторону относительно работ еще 18 декабря 2002 года, то есть за два года до начала реализации проекта «Дунай — Черное море». Причем общее число уведомлений составило более двух десятков.
В 2005 году Украине не удалось убедить комитет по реализации Конвенции Эспоо в своей правоте, и судоходство по гирлу Быстрое было прекращено, а украинская власть фактически пустила дело на самотек. Румыния продолжала атаковать Комитет Эспоо в надежде, что Украине полностью запретят строительство, но тут она перегнула палку: в июне 2007 года комитет Эспоо отклонил очередную жалобу Румынии и предложил решать проблему в двустороннем порядке. Киев тогда почему-то и пальцем не пошевелил, чтобы решить вопрос в свою пользу. Как результат, в мае 2008 года на заседании комитета Эспоо в Бухаресте от Украины потребовали прекратить работы по проекту строительства глубоководного судового хода «Дунай — Черное море», а также отменить решение Кабинета министров Украины от 28 декабря 2007 года о начале второго этапа проекта, предусматривавшего доведение проходных глубин до 7,2 метров.
Такое решение было принято даже несмотря на то, что Румыния так и не смогла представить подтверждающие материалы негативного трансграничного влияния судового хода в гирле Быстрое с момента его открытия в августе 2004 года.
На сегодняшний день вопрос так и не решен. Весной 2011 года стало известно о том, что Комитет Эспоо может вынести предупреждение правительству Украины о несоблюдении норм Конвенции в части реализации проекта «Создание глубоководного судового хода (ГСХ) р. Дунай-Черное море» на украинском участке (через устье Быстрое). Украинские эксперты считают, что в случае вынесения Украине такого предупреждения, Румыния может использовать это решение для создания международного юридического прецедента, заблокировать любую хозяйственную деятельность Украины в дельте Дуная и практически лишить Украину торгового выхода к морю.
Кроме того, что украинский ГСХ «Дунай-Черное море» серьезно снижает грузопоток по румынским каналам, есть еще один очень важный момент для Бухареста в «войне на Дунае». А именно: постоянно обвиняя Украину в «неправильных» работах на Дунае, Румыния сама усиленно реализует проекты по углублению дна своей части реки. При этом выбросы значительного количества ила и песка в Килийский рукав Дуная, которые практикует Румыния в ходе дноуглубительных работ на своей территории, заметно уменьшает территорию Украины.
В частности, значительная часть выбросов ила с румынской стороны оседает за струенаправляющей дамбой на мысе Измаильский Чатал на румынском берегу, образовывая мель в Килийском рукаве Дуная, которая постепенно увеличивается. Результаты украинской космической съемки показывают: если в начале 2003 года этой мели еще не было, то в марте 2006-го ее площадь составляла уже 4,3 тысячи кв.м, а в августе 2008 года — почти 20 тысяч кв.м.
Дальнейшее увеличение мели с румынской стороны приведет к сдвигу фарватера реки, по которому проходит государственная граница, в украинскую сторону. А здесь уже возникает и вопрос принадлежности островов на Дунае (еще одна больная в украинско-румынских отношениях тема), и вопрос дальнейших работ на реке с украинской стороны.
Заметим также, что «пиратство» при странном попустительстве румынских властей – отличный способ снизить грузопоток с украинской стороны. А это значит, что эти грузы, идущие в Европу, пойдут через иные порты – понятно, румынские. В то же время это и отличный способ давления на Украину с целью «прессинга» на развитие ее ГСХ «Дунай-Черное море». Таким образом, «культивацией» пиратства Бухарест убивает сразу двух зайцев: наносит удар в торговой (точнее, транзитной) войне и одновременно прикрывает свои «территориальные шалости» в отношении Украины.
Если связать вместе эти факты, включая «дунайских пиратов» и листовки на Буковине, получается не самая красивая история. В ноябре прошлого года теперь уже бывший министр иностранных дел Румынии Теодор Баконски заявил, что у Румынии нет никаких территориальных претензий к Украине. «Я хочу однозначно ответить на этот вопрос: Румыния — сторонник неприкосновенности границ государств. У нас нет никаких претензий по отношению к территориальной целостности других стран», — сказал он во время визита в Киев. Украинские политики тогда обрадовались этому заявлению – но, видимо, рано радовались.
Не менее интересно поведение Украины в складывающейся ситуации. Последние случаи нападения на украинские суда, как мы отметили выше, произошли 4 и 7 января. Украинское Дунайское пароходство сразу же разместило об этом информацию в средствах массовой информации. И только через три недели(!), 26 января, МИД Украины соизволил отреагировать на ситуацию маловразумительным заявлением. Это промедление трудно понять.
Когда в конце прошлого года глава МИД Румынии рассказывал об отсутствии территориальных претензий к Украине, его ход был понятен – тогда в Украине наблюдался серьезный резонанс в связи с размещением в Румынии элементов европейской ПРО США/НАТО. И задачей румынской стороны было успокоить соседей, сняв излишние проблемы на этом направлении. Но отчего в самой Украине поверили в румынские сказки – понять трудно.
Ведь от своей давней идеи «Великой Румынии» Бухарест не отказывался. Как свидетельствует мировой опыт, во время подобных «тихих противостояний» сторона, которая становится жертвой территориальных претензий, должна жестко реагировать на любой выпад против себя. А именно этого Киев, увы, сегодня и не демонстрирует.
У третю суботу травня в Україні відзначається професійне свято — День науки. Він встановлений Указом Президента від 14.02.1997 № 145/97. З цієї нагоди у Військовій академії (м.Одеса) відбувся науковий семінар «Військова наука. Сьогодення та майбутнє».
Цей захід розпочався під гаслом “Той, хто починає нову війну методами минулої війни – приречений на поразку (Олександр Македонський)»
В засіданні взяв участь ТВО начальника академії кандидат технічних наук генерал-майор Анатолій Сиротенко. У своєму вступному слові він розкрив роль науки в обороноздатності держави та формуванні нового обрису ЗС України. Побажав науковцям військового вишу продовжувати у подальшому дослідницьку роботу у Військовій академії.
На семінарі були розглянуті важливі питання воєнної політики у Збройних Силах України. Більш детально про це говорили провідні фахівці Військової академії.
Начальник Наукового центру бойового застосування Сухопутних військ, кандидат технічних наук, старший науковий співробітник підполковник Антон Гончарук, виступив з доповіддю “Шляхи формування та пріоритети воєнної політики у Збройних Силах України“.
Він загострив свою увагу на основних тенденціях розвитку воєнно-політичної обстановки у світі та довкола України. В повній мірі розкрив потенційні ризики і небезпеку. Наглядно продемонстрував на слайдах пріоритетні напрями формування та реалізації воєнної політики України, розкрив основні пріоритети реформування ЗУ України, виділив важливі складові в підготовці військ і матеріально-технічного забезпечення, а також у кадровій політиці в галузі освіти, науково-технічній, військово-технічній, воєнно-економічній політиці.
Наступний виступаючий – начальник кафедри тактики кандидат військових наук, доцент полковник Вадим Клименко – розповів про вплив розвитку озброєння на зміни у тактиці механізованих і танкових підрозділів.
Доцент кафедри гуманітарних та соціально-економічних дисциплін кандидат економічних наук підполковник Андрій Ревва привернув увагу слухачів на гуманітарну сферу на сучасному етапі розвитку військової науки.
Начальник кафедри електротехніки та інженерної механіки, кандидат технічних наук, доцент працівник ЗС України Володимир Миргород наглядно продемонстрував архітектуру сучасних систем управління.
Провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії кандидат технічних наук, професор працівник ЗС України Володимир Головань, заступник декана факультету Підготовки офіцерів запасу кандидат військових наук, доцент працівник ЗС України Микола Андрєєв закцентував присутніх на військовій науці як складовій частині якісної підготовки офіцерів запасу для ЗС України.
Наприкінці семінару підполковник Антон Гончарук підвів підсумки і відмітив в кращу сторону полковника Клименко В.М., працівників ЗС України Голованя В.Г. та Миргорода В.Ф.