Деякі подробиці із життя Балтської прокуратури – цар я чи не цар?

Десь на півночі Одеської області, вдалині від цивілізації та широких шляхів, серед мальовничих пагорбів розкинувся Балтський район з однойменним райцентром Балтою, нічим нібито не примітний та особливо не цікавий. Один із районів, яких багато на нашій ненці Україні. Як водиться, є в ньому, як то треба, різні державні органи, в тому числі і прокуратура є. Теж нібито нічим не примітна, якщо б не деякі… нюанси. Як-то кажуть, не місце красить людину, а людина місце. І якщо придивитись уважніше, харизматична фігура тамтешнього керівника заслуговує на увагу, якщо не сказати більше – на дуже прискіпливу увагу, тому знайомтеся – Іван Грозний наших часів, прокурор Балтського району Сакал С.В.

В посаді прокурора Балтського району Сакал С.В. працює більш ніж 5 років. Діяльність прокуратури при ньому ознаменувалась рядом гучних скандалів, які мали до останнього саме безпосередньо відношення. Але про це пізніше. З приходом такого одіозного керівника в особі Сакала С.В. — прокуратура, як правоохоронний орган, втратила своє обличчя й так сліпої Феміди та стала інструментом, за допомогою якого вирішуються питання особистого характеру. Критерії оцінки діяльності підлеглих Сакалу С.В. прокурорських працівників полягають не в якісному виконанні своїх службових обов’язків, а в тому, наскільки конкретна посадова особа віддана Скалау С.В. особисто, наскільки сумлінно вона займається приписками звітності, покірливо продає матеріали на стадії прокурорських перевірок та приймає «правильні» рішення при обранні міри запобіжного заходу – арешт… При цьому, його дуже тішить та задовольняє, що підлеглі, намагаючись бути йому корисними, поступаються своїми людськими чеснотами: порядність, чесність, принциповість, об’єктивність, тощо. Культивуючи повне падіння норм службової етики та насаджуючи жорстоку тиранію, Сакал С.В. не обділяє вірних йому підлеглих своєю увагою та завжди заохочує їх як матеріально, так і дисциплінарно. Такі особи мають переваги у кар’єрному рості, отриманні позачергового житла, отриманні у повному обсязі премій і таке інше. Непокірливих, хто не приносить йому «прибутку», він постійно гнобить, знущається, ображає перед колегами, притягає до дисциплінарної відповідальності та змушує звільнятись чи переводитись в другі райони. За час перебування Сакала С.В. в займаній посаді, колектив майже повністю «очищався» тричі. Всі порядні та кваліфіковані робітники врешті решт мусять переводитись до інших прокуратур.

З призначенням Сакала на посаду прокурора Балтського району діяльність прокуратури звелась до задоволення його особистих потреб та збагачення за рахунок держави. Під «дахом» Сакала С.В. опинились ігровий бізнес, вирощування орендарями риби, нелегальні пункти прийому металобрухту, які розкидані по населеним пунктам району, переробка деревини на вугілля, та взагалі весь лісовий бізнес, володарі яких справно, щомісячно платять йому «податки».
Яскравим прикладом такої діяльності є подія, яка відбулась за участю Сакала С.В., де він вимагав підвищення сплати «податків» з «холопів» своєї вотчини. В серпні 2009 р. Сакал С.В. прибув на чергову «забиту стрілку» на водоймищі в селі Гольма, де має частку бізнесу з вірменом Артуром. Там Сакал С.В. зустрівся з братами Марчуками, з яких вимагав підняти суму «податків», що він постійно отримував за закривання очей на незаконні пункти прийому металобрухту в районі. Коли ті відмовились виконати його умови, Сакал С.В. спровокував бійку, а потім викликав міліцію, звинувативши Марчуків в нападі на нього. Щомісячно Сакал С.В., посилаючись на Укази Президента «Про боротьбу зі злочинністю», збирає з підприємців району сотні літрів бензину. Пальне розтрачає на поїздки приватного характеру (що може підтвердити його приватний водій Гінкул Р.), а коли підлеглим стає потреба виїжджати до обласного центру (чи то на здачу звітів, чи на семінари) він наголошує, що ми повинні їхати за свої кошти та треба кожному шукати пальне самостійно. Були приклади, коли підприємці зважувались писати скарги до вищестоящих органів, однак Сакал С.В. перед приїздом перевірок викликав скаржників та прочищав їм мозки. Таким прикладом можна назвати скаргу підприємця Станіславського О., який вказував на те, що Сакал С.В. примушував безоплатно купувати йому оргтехніку. Перед приїздом перевірки Сакал С.В викликав Станіславського О. до прокуратури та в ході тривалої на протязі 2 годин бесіди примусив написати пояснення, що той ніяких претензій до нього не має. Таких прикладів теж дуже багато.

Разом з тим, збираючи з бізнесменів великі «податки» нібито на закупку канцтоварів, оплату за зв’язок, електроенергію, тощо, Сакал С.В. не забезпечує прокуратуру навіть мінімумом — необхідними канцтоварами та папером. Все це приходиться нам купувати за свої власні кошти, заправляти принтери фарбою, ремонтувати оргтехніку, тощо. З метою економії зібраних «податків» він заборонив нам використовувати стаціонарні телефони для міжміського, мобільного зв’язку та використовувати в зимовий період індивідуальні обігрівачі, хоча температура в зимовий час в приміщені прокуратури була нестерпно низькою. Також хочеться розповісти про те, як Сакал С.В., використовуючи службові повноваження, вирішує свої житлові питання та житлові питання близьких йому працівників. Деякий час вся діяльність з нагляду за додержанням законодавства України у сфері бюджетного законодавства була зосереджена лише на Балтській міській раді. Виявлені факти зловживань та розкрадань бюджетних коштів завжди знаходили «порозуміння» з боку Сакала С.В., оскільки його метою було не прокурорське реагування, а те, щоб тиснути на міського голову Барбаша І.Г. з метою виділення йому квартири та виділення коштів на її шикарне облаштування за рахунок місцевого бюджету. У всіх випадках Сакал С.В. гальмував можливість прокурорського реагування на виявлені порушення, а матеріали з доказами зловживань приховував. У 2008 р., назбиравши достатньо доказів зловживань з боку міського голови Барбаша І.Г. та «дожавши» його цим пресом, Сакал С.В. нарешті отримав в Балті трьохкімнатну квартиру, та в більшій частині за рахунок бюджетних коштів зробив в ній ремонт і прописав туди своїх родичів. В минулому році, розглядаючи питання щодо виділення квартири підлеглим працівникам, Сакал С.В., керуючись не законом та моральними принципами, а лише особистою користю та бажанням мати в майбутньому вірних опричників, вирішив виділили квартиру своєму помічнику, який не мав права її отримувати, тому що на черзі перед цією особою знаходились працівники, які були переведені з інших районів та мали пріоритетне право на отримання житла.
Для вирішення проблеми з євроремонтом в квартирах, а також для виправдування збору з бізнесменів «податків» Сакал С.В. знайшов не зовсім оригінальний, але дієвий вихід з положення. З першого дня свого призначення на посаду він затіяв довгостроковий (на весь час його роботи) ремонт прокуратури району та прилеглої території. Як то кажуть, ремонт з процесу перетворився на стиль життя. Разом з ремонтом прокуратури ремонтувались квартири, приватний автомобіль «Тойота-камрі» (який розбивав водій Гінкул Р.), а решта коштів просто привласнювалась.
Наочним прикладом збору «податків» та знущання над підприємцями е неодноразові виклики до прокуратури та тривале вмовляння на «співпрацю» приватного підприємця Гуцул Світлани. Під час таких «аутотренінгів», Сакал С.В. спочатку нагадував, що у її чоловіка неприємності (оскільки щодо нього в іншому районі на той час була порушена кримінальна справа) та він може впливати на хід її розслідування, вимагав кошти на облаштування душової кімнати в прокуратурі. Під тиском загроз ця бідна жінка вимушена була відати все – тільки б Сакал С.В. залишив її сім’ю в покої. Потім збирались кошти на ремонт та шикарне облаштування службових приміщень з шкіряними кріслами, кімнати відпочинку з телевізором та диванами, встановлення броньованих дверей та інше. Таких прикладів, коли Сакал С.В. викручував руки підприємцям, можна навести безліч. Ось вона — підприємливість вітчизняних правоохоронців на справі. Жаль тільки чесних слідчих та помічників, які багато років дійсно не мають житла, мешкають у вонючих гуртожитках та безнадійно стоять на квартирному обліку. Прояви зловживання своїм службовим становищем з боку Сакала С.В. мають місце і при працевлаштуванні в прокуратуру району. Так, за переведення в прокуратуру району Коваля О.В. (зі слів самого Коваля О.В.) Сакал С.В. отримав великі гроші, але й після цього не гидився брати по 3-5 тон зерна щороку у його батька, який займається в селі фермерським господарством. Після відверто скандальної події Коваля О.В. було звільнено з посади і тепер Сакал С.В. опікується за поновлення Коваля О.В. на роботі через суд, за підтримки місцевого олігарха Вербецького М.Л. (слід зазначити, що в останнього фінансовий вплив на місцеві органи неабиякий). Цікавою є позиція Сакала С.В. при вирішенні питань про заявлення чи незаявлення певних господарських позовів. Така «позиція» призводить до розбазарювання земель району, недоотримання податків, незаконного привласнення майна тощо, оскільки позови заявляються лише як кількісний показник, а сама якісна суть представницької діяльності залишається на другому плані. Зокрема, після вдалої квартирної історії Сакал С.В. так би мовити «по корешам» з міським головою Барбашем І.Г. Демонстративно пишаючись дружніми стосунками з Сакалом С.В., Барбаш І.Г. приймає на свій розсуд незаконні рішення про видачу суб’єктам господарської діяльності земельних ділянок під забудови комерційних приміщень, приватизацію майна тощо. Потім деякі земельні ділянки неодноразово перепродаються, на інших без будь-яких дозвільних документів будуються приміщення, однак Сакал С.В., знаючи про такі порушення ніяк не реагує, позови про знесення самовільно збудованих об’єктів не заявляє, питання щодо вилучення незаконно виданих земельних ділянок не вирішує …
Ще одним прикладом є стосунки з арбітражним керуючим Даріенко В.Д., якого Сакал С.В. з початку знайомства часами пригощав в своєму кабінеті кавою та щиро кормив обіцянками допомоги при вирішені інтересів держави та громадян. Коли справи дійшли до внесення відповідних актів прокурорського реагування стосовно деяких «поважних» осіб Балтського району, Сакал С.В. якось розсварився з ним. Законні вимоги Даріенко В.Д. реагувати на порушення закону зі сторони «поважних» людей в районі ігнорував, приховував документи та безпідставно відмовлявся виносити будь-які акти прокурорського реагування.

Таким чином Сакал С.В. та деякі його підлеглі своїми діями ганьблять та паплюжать високе звання «державного службовця — прокурора», котрі відповідно до займаних посад наділені повноваженнями щодо нагляду за додержанням законів України, захисту прав громадян та інтересів держави. Набридло дивитись на це та працювати пліч опліч з такими хапугами. Зазначені факти та обставини можуть підтвердити більшість прокурорських працівників, однак із зрозумілих причин вони не наважуються про це розповідати до тих пір, поки Сакал С.В. перебуває прокурором району.
Організація роботи прокуратури дійшла до абсурду. Свої функціональні обов’язки в частині, що стосується нагляду за досудовим слідством в райвідділі міліції, Сакал С.В. заставляє виконувати малодосвідчених помічників. Ті абияк вивчають справи, що направляються до суду, а потім ці справи купами повертаються з суду назад. Сакал С.В. поводиться з підлеглими дуже зухвало, знахабніло та жорстоко, особливо з тими, хто не заплатив йому при прийомі на роботу та не виконує злочинні вказівки. Постійно їх ображає, принижуючи людську гідність навіть під час службової розмови при всьому колективі. На протязі останніх років Сакал С.В. керує підлеглими в телефонному режимі. Як правило на роботу приходить не раніше 10-11 годин, а потім змушує підлеглих знаходитись на роботі до 22-23 години. Перед здачею звітів ми цілодобово знаходимось на роботі, збиваючи до купи «вигадані» показники. В результаті такого аврального «стаханівського» режиму роботи не можна казати про її якість, з цієї причини неодноразово зривались судові засідання.
От і представте собі, як можна працювати порядному слідчому у обстановці повної деспотії, під страхом безжалісної розправи. Криза все поглиблюється, ми живемо та працюємо на грані колапсу. Але ми не опускаємо руки і знаємо, що скільки мотузок не в’ється, а кінець завжди знайдеться. І є така думка, що дуже скоро.

Голос Балти