Давно хотел узнать мнение тех, кто получает пенсии с 40 лет.
Как вы сами считаете-это нормально, что в стране с самыми нищими доходами одновременно миллионы 40 летних пенсионеров.
Вы понимаете, что с людей, получающих зарплату дерут дикие 32+2% в ПФ вам на пенсии?
для сравнения, в швейцарии 7+7%.
Вы понимаете, что вы этим убиваете будущее своих детей.
Просто хотелось-бы услышать ваше мнение.
Важное
4 января, 2026
10 ноября, 2025
13 325 ответов
Начался массовый отказ отставных офицеров от военной пенсии в знак протеста против нищенских выплат
Оказывается, сердюковская реформа привела к тому, что материальное положение военных резко упало. «Ни для кого не секрет, что доля окладов денежного содержания в общей структуре денежного довольствия … снизилась с 70-80% до 20%, соответственно, снизились и размеры пенсии уволенных с военной службы», — посетовал Медведев и подчеркнул, что структура денежного довольствия в конечном счете должна быть унифицирована, а размеры выплат — повышены, но … с учетом экономических возможностей государства.
Далее по ссылке: http://svpressa.ru/society/article/26145/
Письмо Медведеву от военных (подписали письмо около 150 военных):
«Простите за то, что я жив. Простите за то, что не сбили вертолет, на котором летели я и мои сослуживцы в Душанбе из Калай-Хумба, хотя стреляли по нему со стороны Афганистана. Простите, что не сгорел на пожаре в декабре 93-го, когда полыхала крыша казармы, подожженная населением доброго таджикского кишлака Мургаб. Простите за то, что ел хлеб, выпеченный из муки, которая была полита кровью солдат, расстрелянных в машине снабжения Хорогского погранотряда. Простите меня и за них. Простите и Антона Злобина, погибшего при подрыве фугаса 2 января 1995 года. Он не может просить у вас прощения за себя… Он уже ничего не может.
Простите и тех 25 солдат и офицеров 12-й заставы Московского погранотряда, погибших в июле 1993 года. Погибших, но не пропустивших озверевших от крови «духов».
Простите и тех ребят, что погибли в Хороге и Калай-Хумбе в апреле 1995-го, десятки российских и казахских воинов, расстрелянных в колоннах, на блокпостах, в боевых группах.
Простите и тех ребят, что бились с душманами на Турге в том же Московском погранотряде в 1994-м. Олега Хмелева, вызвавшего огонь артиллерии на себя, потому что иначе было не остановить бандитов…
Простите ребят, бившихся трое суток в окружении в Дашти-Язгулёмском ущелье на участке Хорогского погранотряда в апреле 95-го. Я понимаю, что тогда вам была важнее дележка чеченской нефти, так что – простите.
Простите погибших в сентябре 1996 года вертолетчиков, посадивших подбитую машину в Калай-Хумбе… Двое из них – Будай и Стовба – стали Героями России посмертно. Третий герой-летчик выжил. Простите и его за это…
Простите погибших 2 апреля 1999 года вертолетчиков, офицеров штаба группы войск и бойцов ОГСпР… Жизнь почти 20 ребят оборвалась в секунды под обломками рухнувшей машины…»
Здесь прервемся ненадолго, переведем дух. Самое страшное здесь, мне кажется, что «просят прощения» не только у «НИХ», но и у всех нас. По меркам сегодняшнего зазеркалья – вполне «нормально». Для ненормальных. Например, для тех, кто воскликнут: «Мы-то здесь при чем?!» и отвернутся, когда инвалид «войны без войны» попросит о помощи.
Для того чиновничьего «прыща», отказывающего в необходимой справке (дескать, «я Вас туда не посылал»). Врешь, гад: ты состоишь на службе у государства, которое отправляло своих лучших ребят в пекло, а значит, и ты к этому причастен. Либо бросай свое насиженное кресло. Тогда и только тогда к тебе не будет «лишних вопросов».
Они извиняются перед врачами и фармацевтами, убеждающих участников «локальных смертоубийств» в том, что «лечиться даром – это даром лечиться». Они просят прощения за то, что «докучают» всем нам, которым повезло.
«Простите за осенний бой в Висхарвском ущелье, когда был положен конец безраздельной власти т. н. «оппозиции» на Памире. И того казахского солдата, младшего сержанта Батырканова Раджана, который погиб там, тоже простите. И лейтенанта Костю Селюка, выносившего его, еще живого, истекающего кровью из пробитой бедренной артерии, тоже простите…
Простите погибшего в январе 1994-го в санрейсе капитан-лейтенанта Иванова Сергея Владимировича, посмертно награжденного орденом Мужества, прикомандированного из окружного госпиталя КТПО, и весь экипаж и пассажиров того вертолета…
Простите лейтенанта Куц, расстрелянного в машине в районе Курган-Тюбе… Простите и тех саперов, которые снимали мины с дорог, мостов, с вещмешка, в котором лежали отрезанные головы солдат, погибших в том же 1995 году. Простите ребят из Выборгской мотоманевренной группы, защищавших погранпост «Доска почета» на участке Московского ПОГО. Им было ой как не сладко… Обстрелы, холод, недостаток кислорода… Их грело то, что они защищают Россию, а теперь Россия вашими, господа, руками и действиями их предает…»
Кого угодно спроси, среди самых ненавистных грехов предательство будет на первом месте. Потому что предают только свои, те, кого любишь, на кого надеешься, кому веришь, за кого погибаешь. Что за дурацкий обычай (именно обычай, потому как традиции бывают лишь при цивилизованных отношениях) – вспоминать своих героев (да и то не всех) только по круглым датам, отдариваясь железными побрякушками и монументальными постаментами. И то если кому-то и по каким-то причинам выгодно. Написаны эти строки давно и по другому поводу, но как актуально звучат сейчас: «Мы живем, под собою не чуя страны!»
«Простите меня за то, что вы сейчас считаете, что я просто вас пытаюсь обмануть, и никакой войны не было… Простите за то, что мы в Таджикистане не белили бордюры, не сажали деревья и не проводили митинги российско-таджикской дружбы. Особенно Вы, Николай Николаевич Бордюжа, простите меня. Простите за то, что в начале 1996 года Ваша группа, решив проехать по участку Калай-Хумба на машинах, а не пролететь на вертолетах, как обычно, выгребли (для форса, наверное) все отрядные «оружейки». Зачем? Мы ж не воевали… Или я все-таки не прав?
И Вы меня простите, Юрий Михайлович Лужков, за Вашу пафосную и эмоциональную речь в Московском погранотряде. Простите меня за Ваши высокопарные, но абсолютно пустые и лживые речи.
В том, что Таджикистан сегодня – не горячая точка, большая заслуга и российских пограничников. Но их героизм сегодня не оценен. Участники боевых действий на таджикско-афганской границе периода 1990–2004 гг. до сих пор не являются ветеранами. Значит, ни они, ни семьи погибших, ни инвалиды, ни получившие ранение или контузию не имеют права на помощь государства, т. к. де-юре никакие мы не ветераны, а так, самые обычные граждане, которых никто и не думает приглашать на торжественные мероприятия. Нам закрыт вход в госпитали для ветеранов, и боевые раны, которые иногда болят, надо лечить в самой обычной поликлинике, выстояв огромную очередь. Поэтому предпочитаем не лечить: сами пройдут. Простите и за то, что за 10 лет войны в Таджикистане погибло намного больше пограничников, чем за 10 лет в афганской войне, причем по официальной статистике. Простите меня за то, что благодаря вашим действиям мы теперь не просто забыты, а, говоря словами С.Говорухина, «прокляты и забыты». Да, благодаря вам мы прокляты и забыты!!!!
А вот ответьте мне: за что?
За честно выполненный нами долг? За угробленное здоровье и нервы? За бессонные ночи? За слезы матерей, жен и детей погибших пограничников и солдат 201-й дивизии? За то, что мы не только охраняли, НО И ОБОРОНЯЛИ те далекие и не чужие нам рубежи?
Вы не можете ответить? Или не хотите? Или у вас – другая Россия, Россия спецмашин, спецкормушек, спецдач? А нашу Россию – страну воинов и тружеников – вы предали и продали».
Пусть Вас (вернее, всех нас) не смущает, что повествование ведется от первого лица: под письмом стоит более 150 подписей, не по порядку, не по чинам и званиям.
«Чупраков Владислав Николаевич, капитан запаса;
Юркевич Игорь Николаевич, лейтенант запаса, в ГПВ РФ В РТ с 1994 по 1998 гг.;
Двоев Роман Александрович, сержант запаса в/ч 2114;
Рулёв Виктор Викторович, г. Москва, рядовой запаса 479 ПООН в/ч 3807;
Андреев Владимир, майор запаса, в 1993–1998 гг. в ГПВ РФ В РТ;
Шамков Александр Иванович, ефрейтор погранвойск, 1979–1981 гг., Нарынский ПО КВПО КГБ СССР, в/ч 2058;
Воронов Андрей Анатольевич, подполковник запаса, в/ч 2111, с 2.12.1994 по 30.09.1996 гг.;
Подлесных Андрей Викторович, КСЗПО, сержант, 1976–78 гг.
Подписываюсь под письмом и отказываю в малейшем уважении людям, которым оно адресовано…»
Кто-то уволился, кто-то, вопреки всему, продолжает служить. Рядовые, сержанты, капитаны, подполковники… Они защищали не государство, а Родину, а Родина – это не «Москва, Кремль». Родина – это все мы. Проще всего кивнуть наверх и развести руками, а потом сидеть по кухням, рассуждая, отчего у нас все так плохо. Мы не только думать, мы помнить разучились. А кричать «ура» и махать флажками можно и на автопилоте. Это нас они спрашивают (у чиновников в ушах – давно профессиональные тампоны): «Вы помните этих людей? Вы знаете, кем они были, о чем говорили за секунды до катастрофы, чем жили, как они любили своих детей, матерей, жен? Как ОНИ любили свою Россию?» Промолчим. Так ведь легче? А еще лучше – пусть диалог ведут мертвые. «А в ответ – тишина, он вчера не вернулся из боя».
В заключение – еще несколько строк:
«Иногда чувствуется некое «Да фиг с ним: это уже давнишнее, буду выживать так же, как и на войне». Это – уже привычка, вросшая привычка. Что на войне практически ничего не требовали от верхушки, честно выполняя свой долг, что на гражданке… «Привыкли бить врага реального, а эти думы – нечто виртуальное». Согласен: это неправильно, для многих и для меня в т. ч., но это есть, и это тоже можно понять. Но пока мы помним себя, мы просто не имеем права в буднях дня, горести неудач и радости свершений забыть тех, кто погиб, но дал нам – тем, кто вернулся оттуда, – свободу жить, творить, бороться и исправлять ошибки свои и государства. Иначе в нашей жизни нет смысла!»
Ссылка:
http://news.km.ru/prostite_nas_chto_my_ostalis_zhi
Украинских мужчин оставят без пенсии
http://job.ukr.net/news/ukrainskih-muzchin-ostavjat-bez-pensii/
Все правильно. Если человек молчит и позволяет, то почему и нет. Если военных наклонили а они ждут в опотивании. Да и вообще, разве это армия? Тут уж лучше чужую кормить чем свою.
Абсолютно з Вами згоден.
У нас в погранцах чуть-чуть накинули на 500 гринов (получаю 2200 — с учётом повышения), пока хватит, а вдруг если чё прижмут свалим на другое место. Пенсия не скоро — свалить на ДМБ не получится, не хватает годков. Так что будем служить…
“Реальность”- тебе не надоело х… заниматься?
Тебе 60 страниц написали что ты Дятел, а ты все о том же.
Интересно когда пенсии отменят, ты что надеешься лучше жить?
Чего же вы уроды, ВР или Кабмин не бомбанули, сцыте когда страшно? (там ведь 60 страниц базара не будет, либо паяльник в ж… или в лесу закопают)
Вы же как трупоеды кидаетесь на слабых и добиваете, а сильных боитесь (а то что все правоохранительные органы слабы увы это факт).
Чего же вы уроды, ВР или Кабмин не бомбанули, сцыте когда страшно? И не бомбанете, мы же их защищаем, а они нам платят. А вам не платят. Завидуйте дальше.
«Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» від 02.06.2010 -де можна найти та прочитати цю програму Адміністрації Президента, відповідно до якої силовики в 60 років будуть іти на пенсію? На сайті цієї установи не має.
Азаров збільшує пенсійний вік: більшість чоловіків не доживуть до пенсії
10 червня 2010, 10:04
Написати коментар 78 Версія для друку
В Україні підвищуватиметься пенсійний вік, але поступово.
Про це повідомили в прес-службі Міністерства праці та соціальної політики..
Мінпраці пропонує підвищення пенсійного двома шляхами. Перший – це поступове вирівнювання пенсійного віку жінок та чоловіків. Пенсійний вік для жінок пропонується підвищувати з 2012-го до 2021 року.
У 2012 році передбачається розпочати підвищення пенсійного віку для жінок через щорічне його збільшення на 6 місяців — до досягнення 60 років. Наприклад, у 2012 році пенсійний вік для жінок становитиме 55 років і 6 місяців, у 2013 році — 56 років і т. д. Таким чином, у 2021 році пенсійний вік для жінок досягне 60 років.
Другий напрямок пенсійної реформи стосуватиметься тих, хто увійде в другий рівень накопичувальної пенсійної системи на дату впровадження ІІ рівня (до кінця 2012 року). Ці громадяни виходитимуть на пенсію у 65 років. Але це стосуватиметься лише осіб, котрим зараз менше 35 років. Тому що, за розрахунками спеціалістів, для побудови накопичувальної системи другого рівня знадобиться 30 років.
У 2009 році в Україні середня тривалість життя у жінок становила 74 роки, у чоловіків – 62,3 року, пише proUA. http://4post.com.ua/politics/168594.html. Ось таке у нас «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». Я просто удивляюсь, что еще кто-то сомневается в “благих” намерениях родного правительства по отношению к горячо любимым правоохранительным органам, людям в погонах. Если это кто-то не понял то наверное по уровню развития вы как раз подходите для этой (язык не поворачивается) “службы”. Крепчайтесь! И заграница нам как раз в этом не поможет, курс у нас сейчас не тот!
Детальніше про про те, що нас жде, дослівно із програми Президента:
РЕФОРМА СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ
Проблеми Україна відстає від країн пострадянського простору з проведення пенсійних реформ і створення адекватної до ринкових умов системи соціального захисту громадян, які втратили працездатність. З початку національної пенсійної реформи в 2004 р. більшість проблем залишаються невирішеними:
– низький розмір пенсій переважної більшості пенсіонерів і нерівні умови пенсійного забезпечення. Пенсія 55 % пенсіонерів не перевищує 800 грн, а їх частка в загальній сумі видатків на виплату пенсій складає усього 38 %. Разом з тим 12 % пенсіонерів з порівняно високими пенсіями (понад 1500 грн) одержують 28 % від загального обсягу місячних видатків на виплату пенсій. Тільки 3,2 тис. пенсіонерів одержують дійсно високі пенсії (понад 10000 грн), з них третину складають особи, які мають видатні заслуги перед Батьківщиною (Герої України);
– пенсійні видатки зростають випереджальними темпами порівняно з можливостями економіки щодо їх забезпечення: питома вага пенсійних видатків у ВВП в Україні одна з найвищих у світі й має тенденцію до збільшення (у 2004-2007 рр. – 12-14 %, у 2008 р. – 15,8 % ВВП). У кризовому 2009 р. цей показник досяг 18,0 % ВВП, при цьому трансферти з держбюджету склали майже 40 % доходів Пенсійного фонду.
Високі пенсійні зобов’язання відволікають ресурси економіки від цілей розвитку, ставлять під загрозу виконання державою своїх функцій.
В основі згаданих вище проблем є такі ключові причини:
– пенсійний вік жінок на 5 років нижчий, ніж у чоловіків, що є однією з причин низького розміру їх пенсій, а також суперечить гендерній рівності з трудових і соціальних прав;
– численні пенсійні пільги за професійною й соціальною ознаками ставлять під сумнів справедливість пенсійної системи й знижують стимули участі у ній;
– низький рівень залучення населення до пенсійного страхування – внески
сплачують тільки ¾ зайнятих або понад половину населення працездатного віку.
На 10 платників внесків припадає 9 пенсіонерів. Унаслідок високого рівня тінізації зайнятості й доходів майже третина застрахованих осіб сплачує пенсійні внески із зарплати, що не перевищує мінімальну;
– недостатня диверсифікованість механізмів пенсійного забезпечення. В Україні повною мірою функціонує лише солідарний рівень пенсійного страхування, тоді як впровадження II рівня (обов’язкової накопичувальної системи) постійно відкладається, розвиток добровільного пенсійного забезпечення обмежується нерозвиненістю фондового ринку, низьким рівнем доходів і недовірою населення до фінансових інститутів. Програма економічних реформ України на 2010-2014 рр.
Мета та завдання
Метою реформи пенсійної системи є посилення соціального захисту осіб, які втратили працездатність, забезпечення гідного рівня їх життя в результаті стійкого розвитку пенсійної системи.
Для цього необхідно вирішити такі завдання:
– стабілізувати солідарну пенсійну систему;
– запровадити загальнообов’язкове накопичувальне й розвивати добровільне накопичувальне пенсійне страхування;
– поліпшити адміністрування пенсійної системи.
Необхідні кроки
Для стабілізації солідарної пенсійної системи необхідно:
– підвищити мінімальну тривалість страхового стажу для одержання пенсії за віком з поточних 5 до 15 років;
– вирівняти пенсійний вік для жінок і чоловіків (поступово з кроком 0,5 року протягом 10 років);
– наблизити пенсійний вік до європейських стандартів (65 років) для учасників II рівня пенсійної системи;
– стимулювати більш пізній вихід на пенсію шляхом підвищення нормативної тривалості стажу з 20/25 років до 30/35 років з одночасним збільшенням коефіцієнта обліку кожного року наднормативного стажу або кожного року відтермінування виходу на пенсію;
– звільнити солідарну систему від невластивих для неї виплат (дострокові й пільгові пенсії);
– обмежити максимальний розмір пенсій, що виплачуються з солідарної системи й/або за рахунок коштів державного бюджету;
– здійснювати виплату пенсій за віком для всіх пенсіонерів, які працюють, у розмірах, визначених Законом про обов’язкове пенсійне страхування;
– поступово перерозподіляти частку внеску на пенсійне страхування від роботодавця до працівника;
– визначення умов участі самозайнятих осіб у соціальному страхуванні, відокремлення внеску на соціальне страхування від єдиного податку;
– створення рівних умов індексації пенсій незалежно від закону, за яким призначена пенсія;
– скорочення пільг щодо дострокового виходу на пенсію й зі сплати внесків.
Для введення й розвитку накопичувальних складових пенсійної системи необхідно:
– уточнення умов запровадження II рівня (у т.ч. розмір внеску, оцінювання величини одного року стажу в солідарній системі для учасників дворівневої системи тощо);
Особи, яким у 2012 р. виповниться не більше 35 років. Програма економічних реформ України на 2010-2014 рр.
– передання Пенсійному фонду України функцій збирання й адміністрування коштів II рівня пенсійної системи, ведення системи єдиних пенсійних рахунків;
– забезпечення можливості залучення приватних компаній для управління активами й спрямування внесків II рівня до недержавних пенсійних фондів за бажанням і вибором застрахованих осіб;
– забезпечення виплат дострокових (підвищених) пенсій для особливих категорій професій, пов’язаних з ризиком для життя, за рахунок запровадження корпоративних (професійних) пенсійних схем;
– диверсифікованість схем приватного недержавного пенсійного страхування.
Для поліпшення адміністрування пенсійної системи необхідними є:
– запровадження єдиного соціального внеску;
– удосконалення регулювання діяльності накопичувальних пенсійних фондів, у т.ч. перехід до пруденційного нагляду на основі оцінювання й аналізу ступеня ризиків;
– розмежування страхових і невластивих страхуванню видатків, посилення цільового використання страхових коштів;
– забезпечення регулярної звітності фондів обов’язкового соціального страхування; регулярне інформування громадян про їхні права щодо виплат зі страхових фондів.
Етапи реформи
I етап (до кінця 2010 р.):
– запровадження фіксованого розміру пенсійного внеску для суб’єктів підприємницької діяльності, які працюють за спрощеною системою оподаткування;
– розробка системи інформування громадян про страховий стаж і коефіцієнт заробітної плати;
– обмеження максимальних пенсій;
– уточнення умов запровадження II рівня пенсійної системи, здійснення організаційно-підготовчої роботи.
II етап (до кінця 2012 р.):
– створення стимулів для пізнішого виходу на пенсію й збільшення мінімальної тривалості страхового стажу для одержання пенсії за віком;
– удосконалення порядку призначення й індексації пенсій;
– скасування необґрунтованих пільг щодо дострокового виходу на пенсію й зі сплати внесків;
– початок поступового вирівнювання пенсійного віку жінок і чоловіків;
– запровадження єдиного соціального внеску;
– поступовий перерозподіл ставки внеску на пенсійне страхування від роботодавця до працівника;
– підвищення ефективності нагляду за накопичувальними пенсійними фондами; Програма економічних реформ України на 2010-2014 рр.
– запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
– запровадження обов’язкових корпоративних пенсійних схем для фінансування дострокових і спеціальних пенсій для особливих категорій професій, пов’язаних з ризиком для життя.
III етап (до кінця 2014 р.):
– диверсифікованість схем приватного пенсійного страхування, його економічне стимулювання, запровадження програм спільного інвестування тощо.
Індикатори успіху:
– коефіцієнт заміщення (співвідношення середніх розмірів пенсій і зарплат)
– не менше 45 %, у т.ч. із солідарної системи – 40 %;
– співвідношення середніх розмірів пенсій жінок і чоловіків – не нижче 75 %;
– ставка відрахувань на пенсійне страхування – не більше 35%;
– співвідношення обсягу пенсійних видатків із ВВП – не більше 12 % до 2014 р.
Бла..Бла..Бла.. Менты короче — есть 35 лет на 01012011 — раскрываем преступления, расслабляемся водочкой и живем… Нет 35 — уево…
Ні, мент. Це, якщо маєш 35 років, то пенсійний вік буде 60 років, а не 65, як для ІІ-го рівня пенсійного забезпечення.А так все рівно замість 45 років — отримаєш 60, з чим і вітаю. Але в час, коли падають кредитні спілки, банки, то яка може бути розмова про ІІ-й рівень пенсійного забезпечення. Будеш весь вік відкладати кошти, а потім вони тю-тю комусь у кишеню.
А про оцих ВЕЛИКИЙ КОНСТРУКТОР РЕФОРМ не забув:
За інформацією ТСН (http://tsn.ua/groshi/reyting-naybagatshih-ukrayinciv-znovu-ocholiv-ahmetov.html) власник групи СКМ Рінат Ахметов знову очолив список найбагатших людей України та СНД, його капітал оцінено у 18,8 мільярда доларів. Про це свідчить рейтинг “Золота сотня”, складений журналом “Корреспондент”. При цьому Ахметов за статками на 2 мільярди доларів випередив найбагатшого росіянина Володимира Лісіна, а фінансовий результат донецького підприємця став рекордним за останні роки. Друге і третє місце в рейтингу посіли представники фінансово-промислової групи “Приват” — Ігор Коломойський з капіталом 6,5 мільярда доларів другий, Геннадій Боголюбов (6,3 мільярда доларів) — третій. На четвертому місці Віктор Пінчук, у якого 3,1 мільярда доларів. Замикає першу п’ятірку українських мільярдерів Костянтин Жеваго з 2,4 мільярда доларів. Крім того, до десятки найбагатших людей України увійшли Віктор Нусенкіс (2,3 мільярда доларів), Олексій Мартинов (2,1 мільярда доларів), Віталій Гайдук (1,5 мільярда доларів), Юрій Косюк (1,3 мільярда доларів), Олексій Вадатурський (1,1 мільярда доларів). Вадатурського назвали сенсацією року, оцінивши його агрохолдинг “Нібулон” в суму понад мільярд доларів. “Він не просто найбагатший зерновий трейдер країни, але й найактивніший інвестор галузі”, — відзначили укладачі рейтингу. Крім цього, планку в мільярд доларів в Україні подолали Сергій Тарута (1,06 мільярда) — 11-е місце, і Олег Мкртчан (1,06 мільярда доларів) — 12-е місце. Серед примітних фактів рейтингу ТОП-100 найбагатших українців 2010 те, що вперше в списку найбагатших людей країни опинився шеф спецслужби — голова Служби безпеки України Валерій Хорошковський, у якого 804 мільйона доларів і 14-е місце. 15-е місце зі статком 797 доларів мільйонів за Олександром Ярославським. Мер Києва Леонід Черновецький з капіталом в 776 мільйонів доларів теж потрапив у першу двадцятку списку, закріпившись на 16-му місці. Замикає двадцятку Володимир Бойко, директор ММК ім.Ілліча, у якого нарахували 589 мільйонів доларів. Віце-прем’єр-міністр Сергій Тігіпко, статок якого оцінений в 566 мільйонів доларів, на 21-му місці. 28-е місце посів Таріел Васадзе (390 мільйонів доларів), 29-те — Петро Порошенко (384 мільйони доларів), 33-є — Дмитро Фірташ (354 мільйони доларів), 35-те — Василь Хмельницький (340 мільйонів доларів), 36-те- Григорій та Ігор Суркіси (314 мільйонів доларів), 42-е — Сергій та Олександр Буряки (261 мільйон доларів), 47-ме — Володимир Константинов (246 мільйонів доларів) 48-ме — Борис Колесніков (231 мільйон доларів), 49-те — Олександр Фельдман (215 мільйонів доларів), 64-те Андрій і Сергій Клюєви (100 мільйонів доларів), 90-те — Богдан Губський (40 мільйонів доларів), 96-те — Василь Горбаль (33 мільйони доларів). За підрахунками журналу, колективний гаманець “Золотої сотні України” — 66,5 мільярда доларів. Причому 62,9 мільярда доларів з них припадають на перші 50 місць. “За рівнем капіталізації український бізнес повернувся до підсумків 2007 року, коли сумарні статки першої півсотні було приблизно такими саме”, — відзначають укладачі, додаючи, що до рекорду 2008 року, коли ТОП-5-коштував 112,8 мільярда доларів, поки далеко навіть всій сотні. Рейтинг показав, що найбагатша політична партія України — Партія регіонів. “Біло-блакитні” делегували в “Золоту сотню” 17 людей, їхній сумарний капітал — майже третина списку — 20,9 мільярда доларів. Другий за заможністю БЮТ, який у сотню делегував 11 осіб, які накопичили 5,26 мільярда доларів.
Хтось пробував із розробників цієї Програми влаштуватись на роботу, хоча б в 50-річному віці, коли непрацюючої молоді хоч греблю гати? Кого роботодавець швидше прийме на роботу: людину в 30 років, чи в 60? Ну, що виграє держава, коли замість пенсії людина похилого віку до 65 років буде отримувати допомогу для непрацюючих? А на жінок як наїхали, схоже цих розробників не матері родили. А хтось пробував дитину виносити, доглянути немовля? Та ця ж програма відразу є утопією. А де це взято інформацію, що на 10 працюючих припадало 9 пенсіонерів? У нас що, кожен другий дорослий — пенсіонер? Ба, та якщо тих 12% пенсіонерів, які мають пенсію більше 1500 грн. всіх віднести до льготних категорій (шахтарі, міліція і т.п.), які виходять раніше на пенсію, то і то таке співвідношення навряд чи отримаємо. А де це в нас біля 1000 Героїв України взялось? Та під час війни 41-45 років минулого століття їх і то було менше. Це ж за які заслуги вони за час незалежності героями стали, чи не за розвал держави? Я зарані вибачаюсь перед тими, хто дійсно жертвував життям на благо людям, їх я не маю на увазі. Ну, а економічні підстави: 18% ВВП припадає на пенсійні видатки. Стах та й годі. Та хто ж Вам винуватий, що економіку розвалили. Менше собі в кишені крадіть, то і менший цей відсоток буде. Сміх та й годі виставили на показ народу.
у нас льготников младше пенсионного возраста получающих пенсию 3 млн-этого уже хватит, на них половина ПФ идет.
Проснись та розкрий очі. В програмі сказано, що пенсія 55 % пенсіонерів не перевищує 800 грн, а їх частка в загальній сумі видатків на виплату пенсій складає усього 38 %. Разом з тим 12 % пенсіонерів з порівняно високими пенсіями (понад 1500 грн) одержують 28 % від загального обсягу місячних видатків на виплату пенсій. Оце скоріш за все і є твої льготники, наприклад військові та міліціонери саме таку пенсію і отримують, а їх виходить 12%. Таким чином 77% пенсіонерів отримують 66% пенсійних витрат. А 23% пенсіонерів — 33% пенсійних видатків з яких нібито 3,2 тис. пенсіонерів одержують дійсно високі пенсії (понад 10000 грн), з них третину складають особи, які мають видатні заслуги перед Батьківщиною (Герої України).
Читай http://un.ua/ukr/article/264304.html — Голова правління Пенсійного фонду Борис Зайчук оцінює кількість пенсіонерів з пенсіями понад 20 тис. гривень в 50-60 людей. Про це він повідомив на брифінгу.”(Пенсію) понад 20 тис. гривень отримують 50-60 людей, не більше”, — сказав Зайчук. З його слів, це в основному науковці, конструктори, які отримували значні зарплати, льотчики-випробувачі.Депутати Верховної Ради, зі слів голови правління ПФ, отримують пенсії в середньому 14 тис. гривень. Зайчук також повідомив, що пенсії понад 10 тис. гривень одержують близько 3,2 тис. людей, зокрема Герої Радянського Союзу, Герої Праці,Герої України.
Значить, оце ті 23% пенсіонерів, на яких припадає 33% пенсійних витрат. Третина від від 3,2 тис. — це 1000 героїв України.Наводжу іншу статтю:
http://www.radiosvoboda.org/content/article/1835706.html — Ціна звання «Героя України» – 5 мільйонів доларів – таку інформацію, оприлюднену депутатом-бютівцем Андрієм Сенченком …«Сьогодні надання нагород перетворилося на інструмент заохочення потрібних осіб, а інколи – на спосіб заробітку», – заявляє депутат Андрій Сенченко. За його словами, нагороди та почесні звання часто продаються…Корумпованість процедури призвела, зокрема, до надмірної кількості Героїв України, що нівелює це звання. За словами Андрія Сенченка, з 2003 року і до цього дня Героями України стало 149 осіб. Рекордним щодо присвоєння кількості героїв став останній рік президентства Леоніда Кучми – 2004-й – тоді «героєм» стала 41 особа.
Оце розподіл твоїх пенсій розумнику!
Статистику по возрасту найди-секрет за 7 печатями.У нас 50% ПФ идет на молодых льготников.А ты какую-то х-йню постиш.Все дело в том, что у нас миллионы молодых пенсионеров-без разницы кто они-шахтеры или мусора-факт в том, что их слишком много.Неужели эта простая мысль не доходит?-дело даже не в высоких пенсиях-их в % немного-1-25, дело в 3 млн людей с пенсиями 1-5 тис грв не достигших пенсионного возраста-именно на них идет половина ПФ.Соответственно старым не хватает.
Не зря пинзеник-человек, к которому можнл по разному относится. но который умеет считать говорит о том, что у нам ИМЕННО МОЛОДЫХ пенсионеров много.Не депутатов и чиновников-на них 1-2% идет, а именно молодых пенсионеров-балерин. мусоров, вояк. шахтеров инвалидов х з чего, чернобыльцев.Так вот 3 млн молодых пенсинеров с средней пенсией 2000 грв в год сжирают 72 млд из 170 млрд всего ПФ.Вроде 2000 не много-но льготников 3 млн, в этом и есть причина проблем с пенсиями.Понятно?
Да, багата земля Українська двинутими на всю голову. От ще один не може перемножити 3 млн. на 2000 грн, так повідомляю, що це буде 6 млрд, а не 72 млрд, іди в школу вчись по другому кругу. Та й звідки взяв статистику, що льготчиків половину пенсіонерів, якщо сам стверджуєш, що статистика за 7 замками? Якщо висосав із пальця, то не мути воду, завиваючи на місяць. А Думаючий також неправий, оскільки в програмі Президента не сказано, яка доля пенсіонерів, які отримують пенсі від 800 до 1500 грн. Отже тих, що отримують більше 10 тис. грн. значно менше, ніж 23 %. Хоча в дечому він близький до істини. Пенсіонери-міліціонери дійсно отримують 1000-2000 грн. пенсії, якщо не рахувати міністра, керівників управлінь та їх заступників, яких набереться десь сотня — дві по Україні. А тепер порахуцй розумнику, хай в міліції працює 200 тис. (воно десь близько до цього) чоловік і хай всі через 20 років вислуги виходять на пенсію. Тоді щорічно звільняється 10 тис. чоловік (200000/20=10000 для одарених від природи), за 20 років незалежності пішло на пенсію аж 200 тисяч осіб. А скільки за цей час їх померло? Ну, хай ще вйськових пішло стільки ж, ну аж максимум на 600-700 тис. льгтчиків витягнеш, не більше, а де взяв 3 млн.? Думай, що говориш. Зрозуміло, що мої розрахунки приблизні, але вони хоч в якійсь мірі відповідають істині.
в году 12 месяцев, бы дло дурное.
Да, вибачаюсь, ти взяв період не за місяць, а рік , через те й вийшло 72 млрд, але де ти взяв 3 млн. льготчиків-пенсіонерів??? По крайній на міліцію не гони бочку, а дай конкретний розрахунок.
Откуда 3 млн, если данных конкретно по возрасту по статьям нет?-элементарно-в стране 14 млн пенсионеров, а всего людей старше 55 лет женщин и старше 60 лет мужчин в 2001 году было 10 млн, прмерно за 10 лет на 1 млн возросло, итого 14-11=3 млн.Все ясно?Проблема этой страны в том, что этот народ просто тупой, тупой народ и керивныки такие-же тупые-и юлька, и азаров, и все все все.я вообще быдлостану поражаюсь-удивительно, как можно все делать через Ж, и не замечать этого.
Самое интересное-это то, что ихз этого нет выхода-надо тупо отменить пенсии всем младше 60 лет из ПФ, и некоторым-мусорам (не овиру) платить из бюджета мвд, шахтерам-из доходов шахтеров.Просто посмотреть как это во всем мире-а у нас плодят какой-то дебилизм.Причем именно дебилизм-вон, азару на пдв ахмету не хватает, а он, дурашка, 40 летним бугаям пенсии платит.Откровенно-это маразм-украинская пенсионная система.
Надо признать, что немеряное количество льготников-причем хрен уже там с депуатами. а именно миллионы обычных людей-шахтеров, инвалидов х з чего, вояк, мрео-овир,, чернобыльцев (непонятно, откуда их столько ) содержать на пенсии с 35-40 лет просто невозможно и признать, что пенсии молодым надо просто отменить-причем и тем. кто уже получает.Тут накакого выхода другого нет.
Слухай, розумнику, а ти увірений, що кількість чоловіків з віком за 60 років та жінок з віком за 55 років за 9 останніх років зросло лише на 1 млн., не помилився випадково? У мене зараз часу не має сидіти в Інтерненті, а то б я з тобою поспілкувався. По крайній мірі пенсіонерів-міліціонерів ти назбираєш аж 200- 300 тис. осіб, ще така сума військових. Хай 100 тис. шахтарів, ну до 1 млн. дойдеш, а хто ж тоді інші 2 млн. льготчиків?
Ну, вроде у тебя голова есть на плечах.
Возрастная структура населения Украины свидетельствует о регрессивном типе возрождения поколений: в ней насчитывается свыше 14,3 млн. пенсионеров, из них по возрасту – свыше 10,3 млн. человек http://glavred.info/archive/2008/07/25/095109-5.html
кто эти 2 млн-да всякие и мвд по инвалидности липовой, и шахтеры. и чиновники-все кто могут липовую справку организовать.
Кстати мвд у нас под 400 тис. а не 200-200 тис в германии.сама система полностью дебильная. причем на собственно депутатов и чиновников с большими пенсиями идет всего 2%-их тысячи. а простых блатников мелких миллионы-в них проблема.
Кому кажется, что их заслуги не уважают, обсуждая вопрос пенсионного обеспечения, скажу — спокойно, вам все выплатят до копеечки!!! а еще и добавят наверное. В случе чего нулей на купюрах дорисуют… Но вот одна незадача, сколько нулей не дорисовуй, а если куры дохнут — то яичницу придется кушать реже… А среди кур мор идет понарастающей…
Да на хрен нам куры, у нас ишаки есть.
Или вы у них есть:) Петюня, рассказывай по теме, а то ты привык все лозунгами да лозунгами, холоднокровней надо…