Читаю Льва Гумилева.” Этногенез и биосфера земли”. Гумилев считает, что процесс формирования народа (нации), “зачинается героическими, подчас жертвенными поступками небольших групп людей” , т.е. у истоков жизни каждого из народов, находится “героический век”.
Выходит, без героев не будет нации? А как определить: герой или не-герой? Ответ нашелся у Б.Акунина (новые книги Акунина здесь) Помните, у Фандорина был верный человека -японец Маса. Вот что думал Маса о героях : “Всякий мужчина сам решает, герой он или нет. Нужно сделать выбор и потом уже ему не изменять. Мужчина, который сначала решил быть героем, но потом раздумал, являет собой жалкое зрелище. А мужчина, который посередине жизни вдруг перешел из негероев в герои, рискует испортить себе карму. — Мужчина-герой посвящает свою жизнь служению какой-нибудь идее. Чему или кому он при этом служит — неважно. У героя могут быть жена и дети, но лучше обойтись без этого. Печальна участь женщины, связавшей свою судьбу с героем. Еще жальче детей. Страшно расти, чувствуя, что отец всегда готов тобою пожертвовать ради своего служения. — Маса горько вздохнул. — Другое дело, если ты негерой. Такой мужчина выбирает семью и служит ей. Геройствовать ему нельзя. Это все равно что самурай предаст своего сюзерена ради того, чтобы покрасоваться перед публикой”.
255 ответов
Фишбейнам. М-да, ну эти ничем не брезгуют, они наверно и Гитлера отмазывали, если б bv бабки заплатили. А Печерский суд — инстанция достойная уважения. Самый гуманный, честный, неподкупный суд.
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/03/9/4844346/ Прочитайте и поразмыслите.
Прочитал, рекомендованную статью 1717. Попытки опровержений фактов сотрудничества Вермахта с УПА выглядят мало убедительными.Хотелось бы получить ответы на такие вопросы. Почему Вермахт не проводил карательных акций против УПА, как проводил против партизан? Почему УПА не провела ни одной операции, которая хоть как-то бы повлияла на ход войны ( Для примера можно взять рельсовую войну советских партизан). Почему при отступлении немецкий войск УПА не встретила их огнем? Почему УПА не провела ни одной акции в отношении немецкого командования, хотя освободителя Украины Ватутина они убили.А ответ прост- немцам не выгодно было уничтожать УПА. Вреда от них было мало,по отношению к Вермахту УПА занималось мелким мародерством, а оставив украинские земли, УПА могла кусать за пятки советские войска.Но и здесь немцы просчитались. С советской армией УПА боялась вступать в бой, она себя “зарекомендовала” после войны в борьбе с председателями, учителями и строителями.
Формально УПА було створено 1942 року. Однак із різних об’єктивних і суб’єктивних причин боротьба Української повстанської армії проти окупантів розгорнулася пізніше, у 1943 році. І вже навесні 1943 року бійці УПА утворили новий фронт проти німців, що розтягся на багато сотень кілометрів у Волинській і Подільській областях. 7 лютого 1943 року одна з бойових сотень УПА атакувала місто Володимирець і звільнила з місцевої в’язниці всіх ув’язнених. У ніч з 10 на 11 березня 1943 року інша сотня УПА атакувала Орисев, знищивши в ході цієї операції 60 німців. 10 квітня 1943 року загони УПА одночасно атакували Ковель, Дубно, Крем’янець, Луцьк та інші міста, звільнивши з німецьких в’язниць і концтаборів сотні ув’язнених. 28 березня 1943 року відбувся багатогодинний і запеклий бій між одним із загонів УПА і великим каральним загоном німців (близько 1500 солдатів і офіцерів). Чотири атаки карателів на позиції націонал-партизанів успіху не мали. Німці змушені були відступити, втративши при цьому 58 чоловік убитими. 2 травня 1943 року повстанцям вдалося знищити генерала СС Віктора Лютце, який був довіреною особою Адольфа Гітлера. Тоді ж, у травні, партизани УПА знищили в одному з боїв 200 німецьких карателів, помстившись їм тим самим за знищення села Стежок . У серпні 1943 року 1 курінь і 2 сотні УПА захопили місто Камень-Каширський, взявши як трофеї 5 кулеметів, 100 пістолетів, 20 тис. патронів, 16 автомашин, 7 мотоциклів, 4 радіоприймачі і 11 коней. На початку жовтня 1943 року недалеко від села Устиновка партизани УПА знищили 83 німецьких жандарми, захопивши при цьому 8 кулеметів, багато патронів і гранат.
Відомо, що до початку літа 1943 року бійці УПА контролювали великі території Волинсько-Подільського району з населенням 4 млн 212 тис. чоловік. До того ж улітку — восени 1943 року географія дій УПА значно розширилася, охопивши також Вінницьку, Житомирську, Київську області, а також Галичину.
Чимало фактів свідчать, що німецьке командування боролося з партизанами УПА не менш серйозно, ніж з радянськими партизанами. Улітку 1943 року керівником антипартизанської каральної акції був призначений обер-группенфюрер Бах-Залевський, у розпорядженні якого було 10 тис. карателів, а також техніка — 50 танків і 27 літаків. Під час запеклих боїв німці втратили убитими і пораненими близько 3 тис. солдатів і офіцерів, а партизани УПА — 1 237 осіб. Восени 1943 року німці втратили в боротьбі проти націоналістичних загонів 1500 чоловік, а самі партизани — більш як 400 вояків . Можна без перебільшення сказати, що каральні походи німців закінчилися практично безрезультатно. УПА, як і раніше, була досить солідною військовою силою, яка й далі контролювала значні території України.
На контрольованих загонами УПА великих територіях працювали промислові підприємства, школи, надавалася ефективна медична допомога цивільним хворим і потерпілим під час воєнних дій. Крім того, партизанам і місцевим селянам вдалося добре організувати сільськогосподарські роботи і зберегти за собою 75% зібраного врожаю.
9 січня 1944 року українські повстанці розгромили велику німецьку колону в районі Кам’янця-Подільського, захопивши при цьому 7 кулеметів, 2 міномети, 10 гвинтівок, 500 гранат і близько 30 тис. патронів Щоправда, не завжди сотні і курені УПА виходили переможцями з сутичок із ворогом. У червні 1944 німці завдали їм великої поразки, знищивши 30 і взявши в полон 250 партизанів . Однак під час декількох боїв, у серпні 1944 року, повстанці-націоналісти взяли переконливий реванш над ворогом, захопивши в полон 180 німців і 30 возів зі зброєю . Останній бій між УПА і вермахтом відбувся 1 вересня 1944 року в горах на південь від Коломиї. У цьому бою німці втратили дві особи вбитими і двох полонених. Такі ж втрати були й у партизанів.
Отже, коли йдеться про таке відоме поняття, як партизанська війна в Україні в 1941–1944 роках, неправильно зводити її тільки до відомих бойових дій радянських партизанів. За детальнішого розгляду партизанський рух в Україні в період Другої світової війни постає як рух більш складний і політично неоднорідний. Цікаво відзначити, що чисельно партизани-націоналісти (їх було біля 100 тис. бійців) майже вдвічі перевершували радянських партизанів, яких налічувалося не менш як 50 тис. бійців) . Додамо (про це, звичайно, не згадують «критики» УПА), що це була багатонаціональна армія, у якій воювали також євреї, грузини, азербайджанці й ін.
Навіть людині, яка професійно не займається історією стає ясно, що уявлення про масовий колабораціонізм українських націоналістів — не більш ніж міф. Однак, з іншого боку, такий міф не міг виникнути на порожньому місці. Які ж аргументи наводять ті історики й публіцисти, які дотримуються згаданої думки? Вони, звичайно, посилаються на військові формування українських націоналістів типу «Нахтігаль», «Роланд», «СС-Галичина» й інші, які по суті пішли на службу до німців і стали складовими частинами вермахту. Задля історичної справедливості слід визнати, що подібні факти, справді, були. «Роланд», «СС-Галичина» справді існували, ті, хто в них служив, дійсно, приймали присягу на вірність Адольфу Гітлеру. До цього варто додати, що чимало українських націоналістів добровільно пішли служити в частини союзної німцям української поліції (у так звані шуцманшафт-батальйони). Правда і те, що діяли ці збройні формування не тільки в Україні, а й за її межами (у Білорусії, Польщі…) Однак і з українським колабораціонізмом не все так просто, як його намагаються представити колишні й теперішні противники українського націоналізму. По-перше, факти, наведені в цій статті, свідчать, що далеко не всі українці-націоналісти виявили схильність до співробітництва з німцями (за своєю чисельністю колабораціоністські формування помітно поступалися збройним силам УПА). По-друге, якщо знов-таки формувати уявлення про них на підставі конкретних фактів, то можна зробити висновок, що перераховані вище формування виявилися досить недовговічними. Наприклад, «Нахтігаль» і «Роланд» припинили своє існування досить рано — вже в 1941 році, основною причиною їхнього розформування німцями стали яскраво виражені патріотичні настрої солдат і офіцерів. Ще один промовистий факт: чимало тих, хто служив у «Нахтігалі», «Роланді» і «СС-Галичині», згодом поповнили бойові ряди УПА. Наприклад, саме з «Нахтігалю» перейшов в УПА Роман Шухевич (псевдонім — Тарас Чупринка), який згодом став головнокомандувачем Української повстанської армії . А з дивізії «СС-Галичина» на бік партизанської армії перейшли близько 1 тис. офіцерів.По-четверте, саме керівництво УПА ставилося до будь-яких фактів колабораціонізму з німцями вкрай негативно.
Відомо, що у червні 1944 року УПА і вермахт були за два кроки до того, щоб укласти військову угоду про спільну боротьбу проти радянських військ, які наступали. Дійсно, такі переговори велися, причому — на найвищому рівні. Однак, по-перше, було б несправедливо трактувати цей факт так, що керівництво УПА хотіло стати на бік окупантів. Справа була в іншому: у бажанні керівників партизанського руху уникнути цілком реальної одночасної війни на два фронти — як проти німецьких, так і проти радянських військ. По-друге, згадану угоду так і не було укладено: ОУН-УПА і фашистський вермахт виявилися запеклими ворогами.
Таким чином, про якийсь поголовний колабораціонізм українських націоналістів у 1941–1944 з німцями не могло бути й мови. Слід узяти до уваги діяльність стотисячної УПА, а також перехід на її бік багатьох українських колаборантів. Утім, якщо поставити питання трохи ширше, можна також стверджувати, що по тому як німецько-фашистські війська залишили територію України, УПА таки полегшила становище німців, почавши воювати винятково проти радянських військ. Але історики, які спробують використовувати цей очевидний факт задля обґрунтування своїх помилкових концепцій, нехай урахують також інше: 1943 року, здійснюючи руйнівні рейди по Україні, знищуючи тисячі німців, перешкоджаючи викачуванню з України продовольчих ресурсів, Українська повстанська армія фактично була спільницею радянської армії.
Очередная фальшифка соторнников УПА. На территории Украины в годв ВОВ действовало 39 партизанских соединений, общей численностью более 500 тыс человек. А генерал Виктор Лутце погиб в автомобильной катастрофе недалеко от Потсдама.
Бру-га-га. Уж больно весело. 1717, немного истории. в 92-94 годах я общался с историками, которые тогда писали иcторию УПА. Братию я эту знаю, и про 800 танков немцев уничтоженых УПА, и как все остальное писалось. И как вместо научного комунизма вводился научный национализм. И кто это писал тоже знаю. Посему приводите источники. Бо одно упоминание о переходе к партизанам 1000 солдат (даже не солдат, а офицеров. Ага, в дивизии столько было офицеров-по одному на 12 солдат) 14 дивизии СС, которая разгромила соединение Ковпака.И громила партизан по всей Европе. Просто смешно. Не верю. Давайте источники.
Дончанину. Очередная фальшивка НКВД — КГБ. На территориях, где действовала УПА, красных партизан было с гулькин нос. Рельсовую войну организовывал ЦШПД, подконтрольный НКВД. Сотни самолёто-вылетов по доставке диверсантов, мин. взрывчатки, радиостанций. Чем бы воевала свою “рельсовую войну” УПА?
Да ничем она и не воевала.УПА по лесам гоняла безоружных поляков и евреев.А весь героизм УПА- это мыльный пузырь, придуманный бандерлогами, чтобы хоть как-то скрасить свою никчемность.Приведите хоть один документ Вермахта, где бы говорилось о борьбе с УПА, я владею немецким, смогу прочитать и в оригинале.
Ага, нашел откуда это стыбзили.Статья написаная на основе двух источников- Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. — Париж–Нью-Йорк–Львів. — 1993. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації XIX–XX столптя. — К., 2000. Ну это круто. Особенно первый автор, да и второй тоже крутой историк. Как и автор статьи. Да и поэтому “9 січня 1944 року українські повстанці розгромили велику німецьку колону в районі Кам’янця-Подільського, захопивши при цьому 7 кулеметів, 2 міномети, 10 гвинтівок, 500 гранат і близько 30 тис. патронів”-Каменец был освобожден 26 марта 44 года. В это время там шли бои Советской армии с немцами. Вранье. Ты к нам приезжай, в Хмельницкую область. Много нового узнаешь. Вранье.
Дончанину. “Безоружные поляки” — это отряды Армии Крайовой, подчиненныё правительству сикорского в Лондоне и осадники? Про поляков не очень гони, мой дед как раз был тем осадником, который в 20 сбежал из украины в Польщу. а в 23 переехал с Польщи на Волынь, где ему нарезали отобранной у украинцев земли, могу тебе побольше рассказать. В Генерал-губернаторстве полякам было туго, вот они на кресах и отрывались, хотели оттуда возродить Великую польщу. Да и шуцманы на Волыни были в основном поляки. А про евреев. Почитай Эфраима Севелу “Знаменосец Моня Цацкис”, у него там интересные мысли, почему народы, окупированные в 39-40 г.г. СССР после того, как их “переоккупировали” гитлеровцы, мягко говоря, плохо относились к ефреям. Есть такая мысль об извечной еврейской традиции приспосабливаться к любой власти и “всплывать” любой ценой. Кстати, об этом очень неплохо пишет и второй еврей М. Веллер в своем “Батька Махно”. Во всяком случае, доблестное НКВД в Катыни и под Харьковом уничтожило поляков в разы больше, чем бандеровцы. И евреев в застенках НКВД в 39-41 и в 45-53 погибло тоже не меньше. Каждый воевал за ту Украину, какой он хотел её видеть. Все герои и все палачи. Пора успокоиться и просто отдавать дань памяти этим людям. а не скрипеть зубами. То, что бандеровцы воевали не за Россию, это однозначно, но это проблема не украинского народа.
За Украину бандеровцы тоже не воевали. Они не знали, что это такое.Они родились в Австро-Венгрии, выросли в Польше и им было плевать на ту Украину, как и Украине и украинцам на них.Если они и воевали, то только за свободу Галиции, что было глупостью от начала и до конца.И все жертвы этой “борьбы” лежат на совести именно вояк УПА, именно из-за них пострадали их семьи,я уже не говорю за тех, кто погиб от их рук восстанавливая их край.Для меня это быдло были и будут убийцами, как бы их не пытались обелить.
Не нравитца Дончанину, што украинцы западных областей партизанили против немцев. Это патамушта историеская память у каждого разная. Дончане работали на немецев, а галычане немцам давали отпор, вот теперь Дончанин решыл, шт он настоящий русскоязычный Дончанин будет рассуждать об Украине, патамушта украинских украинцев Дончанин украинцами не считает, он считает украинцами только русских украинцев, которые немцам производили уголь и сталь, водили немецкие эшелоны.
Сплошные противоречия. По мнению Дончанина, украинцы — это которые родились в Российской империи и выросли в Республике Советов — СССР, а потом в донецких шахтах работали то на Сталина, то на Гитлера.
Вишь, Дончанин , какая у тебя уникальная точка зрения.
Патамушта ты споришь со всеми. Тов. Сталин разделял в своих приказах Донбасс и Украину, а Галычину и Украину Сталин не разделял. То ты и с тов. Сталиным не согласен. Во какой уникальный Дончанин, по нацыональному вапросу у него сопственная точка зрения, которую чотко сформулировать не может.
А тема ветки — “Герои”. Дончнин, хто там у вас-донецких герои? Фима Звягильский — настоящий украинец. А кого ты ещо из дончанских героев знаеш? У вас же есть современные герои?
Работяга, привет. Ты из какого схрона вылез? Твоя точка зрения опять уникальна.”Дончане работали на немцев, а галичане против немцев воевали (Надо полагать в дивизиии СС “Галичина”). Тупее, наверное, придумать уже было нечего.Ты, наверно, опять залез на сайт без помощи консультатнтов? Я уже заметил, когда ты говоришь от себя, то несешь неслыханную чушь. Когда тебя кто-то проконсультирует, у тебя даже что-то появляется со здравым смыслом. А вообще, ты бы мог уже запомнить, что твое мнение меня не интересует.
Дело не в мойом мненийи. Дело в истории Донбасса. Как во время Великой Отчественной Войны жыли дончане? Дончане работали на захваченных немцами шахтах и металлургических комбинатах и возили уголь и металл в Германию, доказывали Гитлеру, што Донбасс порожняк не гонит. Ковали победу в немецком тылу, но не получилось у дончан.
А теперь мнения у дончан расходятца. В Краматорске (Донецкая область) местные активисты из украинско-немецкого общества «Возрождение» обратились в мэрию за разрешением установить на одном из домов в районе «Старый город» мемориальную табличку Владимиру Шопену, который управлял Краматорском во время немецкой оккупации 1941—1943 годов. Во время правления бургомистра Шопена была налажена хозяйственная и культурная жизнь, работали заводы, кинотеатр и даже выпускалась «Краматорская газета». Во как!
А некатарые дончане не хочут помнить правду, не хочут вспоминать как их дончанские предки ковали фашыстский меч. Как вкалывали для немцев на шахтах заводах и как фашысты привозили им не токо продукты, но даже кино.
Работяга, я понял, где ты был все это время. В психушке. Тебя, наверное, помыться выпустили. Лечись, дорогой. Не буду отвлекать от курса лечения своими разговорами.
Вопрос не в том де я был и де буду. Главное, што дончане во рвемя войны на заводах и шахтах вкалували. Отэтого факта не отмахнёшся.
http://www.donoda.gov.ua/main/ru/publication/content/2825.htm
“ОУНівське підпілля Донеччини.
Героїчні сторінки боротьби українського підпілля на Донбасі довгі роки залишалися прихованими від загалу шаром секретності архівів. Довгі роки ця тема була поза очами дослідників історії донецького краю. Але тепер, коли архіви СБУ стали доступні українцям, відкрилася й тема, що стала суспільно важливою та вкрай цікавою через свою актуальність та малу дослідженість.
Саме темі українського націоналістичного підпілля на Донбасі у часи другої світової війни присвячене дослідження донецького історика Олександра Добровольського «ОУНівське підпілля Донеччини», що вийшло друком наприкінці 2009 року.
Досліджуючи архіви СБУ та свідчення очевидців тих подій, Добровольський розповідає нам, ким були ті підпільники, що у далекі часи не жаліли власного життя та долі задля побудови Незалежної України. Автор то сухою мовою документів чи протоколів допитів, то емоційно-переконливо доводить нам, що міф про Донбас, що ніколи не відігравав ролі у боротьбі українців за власну державу – вигадка радянських та сучасних пропагандистів-антиукраїнців.
Боротьба українського національного підпілля під час другої світової війни тривала не тільки на західній Україні, як було прийнято вважати, а й діяла на Сході та Півдні України. Осередки ОУН діяли у Маріуполі, Слов`янську, Костянтинівці, Горлівці, Сталіно, Бахмуті та інших містах та селах Донеччини.
«Цілком можливо, що при правильній державній політиці згодом ми зможемо на прикладі українських підпільників, на досвіді їх жертовної боротьби виховувати молодь Донбасу. Ми зможемо навчити дітей та молодь патріотизму, любові до Батьківщини та показати, що тут, на Донеччині, є приклади героїчної боротьби українців», — розповів автор дослідження Олександр Добровольський кореспонденту порталу NGO.DONETSK.UA.”
http://ngo.donetsk.ua/print/donsociety/13553
Слава Україні!
Ликбез и украинець, ваи лозунги оторваны от жызни, патамушта человеку нада постоянно кушать еду. А потому обясните где ваши донбасские герои, подпольщики и остальные донеччане брали пищу во время фашыстской оккупацыйи.
Я вам точно скажу, што жратву из СССР донеЧЧанам на самольотах не возили.
Свой уровень с/х производства на донеччине низкий, плюс массовый уход крестянства в армию. А патаму рассказувать сказки щас можна, а вы спросите у пережывших окуппацыю хто кормил донеччан во время фашистской окуппации. Они ответят: работали на захваченных немцами шахтах, заводах, железной дороге, коммунальных службах, работали на тыл неметцкой армии. Донбасс — не Волынь с полями-огородами, погребами-хлевами. Донбасс — это ИНДУСТРИЯ, причом тяжолая. Не пойдёш у шахту или завод — здохнеш с голода.
Люди, будьте серйозней.
Интересно, вот говорят что западєнцы служили в СС “Галичина”. Некоторые служили. И сразу проводится параллель между “Галичиной” и УПА. А такой вопрос. Сколько дончан и вообще людей с Юго-Востока служило в РОА? В казачьих дивизиях и бригадах Краснва? Что характерно, на Донбассе партизан-то не особо…. Ни тех, кто подчинялся ЦШПД, ни “диких”. Вот на Черниговщине, Сумщине, Житомирщине и Ривненщине были и те и другие. Уже на Ривнещине и в ЗУ доминировали “хлопци з партызанки”. Так вот, стоит ли проводить паралели между, например, власовцами и неподконтрольными ЦШПД партизанами. О зверствах. Не секрет, что множество карательных акций фашистов против мирного населения имели характер спровоцированных. Почитайте историю корюковской трагедии, где немцы в ответ на нападение партизан захватили в заложники их родственников. Заложники партизанами были отбиты. Но когда фашисты жгли и расстреливали 7 тысяч жителей городка, федоровцы им на выручку не пришли… И грабили они мирное население не по-децки. Мы вот так рассуждаем по принципу — “наши-немцы”, подразумевая “русские-немцы”. А может быть “наши” — это всё таки украинцы? Независимо от цвета флага. А врагами украинцев были и немцы. Тоже…
В пику западенской громаде нынешний херант по логике должен бы в противовес герою Бандере присвоить звание героя Украины Ахатю Брагину (Алику Греку) “за весомый вклад в дело становления чиста-канкретнай пацанскай идеологии в массах людских”.
Герои — не-герои, а ордена вручены.Оден князя Ярослава Мудрого І степени председателю Государственного совета и совета министров Республики Куба Раулю Кастро Рус, орден «За заслуги» І степени первому секретарю Коммунистической партии Кубы Фиделю Кастро Рус. Кто ж Фиделю Кастро ордена II и III степеней вручал? Неужто Ющенко?!
А ещо Бенюк 27 марта получил от Януковича орден за фильм “Кандагар”. Отак, Анна Павловна, героев щас определяют. Причём Бенюк параллельно являетца ещо и активным политиком от Тягнибока, дважды у ВР выдвигался, активист автоматычно.
Некатарые могут закосить на невъезжание в темму, но за вазможность сниматца на российских площадках такие тягнибоковцы ещо тута погеройствуют.
А за какие такие заслуги перед Украиной эти кастровцы получили высшие правительственные награды или помогут нам деньгами больше чем НАТО и Евросоюз,они сами последний без соли доедают.
Ну ты Поляк. Белый Орел нам с тобой спать не дает? РОА впомнил. Еще Армию краеву вспомни и бельску бяла. Почему Речи Посполитой нет?
А никто и не говорит, что они герои. Героя Украины не присваевает. Они предатели и убийцы, впрочем как и 14 дивизия СС “Галичина” и УПА.
А говорят что Рауль Кастро педераст, а наградили значит именем Ярослава Мудрого, того самого что ВЕЛИКИМ назвали в Украине, а работяга значит Украину не любит, а почему не любит и всем об этом распинается. Вывод у работяги не стоит и он пасивный(а всю жизнь мечтал быть активным).
Фиделя и Рауля “Гильотину” наградили. Не за образцово-показательный разгон акции протеста, имевший место 2 недели назад? Т.с. — передовой опыт вознаграждён.
Формальный повод — годовщина аварии на ЧАЭС. То, что Куба помогала в лечение украинских и белорусских детей — вопросов нет! Страна тем самым и свою медицину подтянула и развила. Ющенко, когда надо было для дела — награждал Каддафи орденом Богдана Хмельницкого. Янукович, по-видимому, удовлетворяет амбиции коми.
Ана Паловна, слюши, какой ты умный жэнщин,а! Я тожит так думаю как и ты. Дэти-чиринобыльцы лечились на Кубэ и за это цяцьци давали Кастрам. Имено так, Януковыч амбыцыи удавлетворил симаненкавцам.