Серед осіб, які заявили про наміри боротись за пост глави держави, А.Гриценко останнім часом трохи випав з пполя зору мас-медіа. Відсутня інформація про будь-які політичні і організаційні акції. Ким же є Гриценко — реальним кандидатом, який в результаті участі у президентських перегонах прагне розкрутити власний політичний проект, чи технічний кадидат, який топче помаранчеве електоральне поле і прилеглі території, з тим, щоб перед другим туром голоси його виборців спрацювали на користь більш удачливого конкурента-партнера. Якщо так, то кого? Чи може в нього є якісь реальні шанси? І що можливо чекати від нього у разі такої гіпотетичної, але перемоги. Як він себе зарекомендував, як управлінець, на посаді члена уряду? Посвячені, знавці і просто вільні аналітики, просвітіть сірого.
Важное
27 апреля, 2025
18 ноября, 2024
28 августа, 2024
134 ответа
17 вересня 2009
Лозова-Павлоград. День шостий.
Останній раз я був у Лозовій у 1986-му, саме сюди, до родичів, вивезли з Києва дітей, подалі від Чорнобиля. Через 23 роки Лозова нас зустріла дружньо і класно.
Приїхали у місто раніше, ніж планували. Ненавиджу запізнюватись. Зупинилися на узбіччі, біля автомайстерень. Одну з них не помітити не можна – на її даху стоїть тепер уже раритетний експонат – жовтий «горбатий» Запорожець. Хто був у Лозовій, зрозуміє, де це. Стоїмо, палимо біля машини, чекаємо місцевих активістів «ГП». Мимо йде мужик років 60-ти, мабуть працює десь поряд. Придивляється, не зводячи очей, щуриться. Я привітався, і тут він вибухає прямо посеред дороги: «О, так Ви ж Гриценко, міністр оборони! Я Вас упізнав! Буду за Вас голосувати!» Потиснули руки, побалакали кілька хвилин. Брудний робочий одяг, широкі мозолисті долоні, ясні усміхнені очі, — такий, як колись мій батько, як мільйони українців, що чесно все життя працювали, а сьогодні вже мало на що сподіваються. Іван Кузьмич з вулиці Енгельса мріє, щоб життя його дітей було кращим. На своє, вочевидь, уже махнув рукою. Сфотографувалися на пам’ять…
Тож, Лозова. Рік тому назва цього райцентру Харківської області була на перших шпальтах газет. Пожежа на військовому арсеналі дотепер лякає місцевих жителів, бо проблема не вирішена. Але на всеукраїнському рівні емоції стихли давно, увага журналістів переключена на інше, про Лозову забули. У тому числі – Уряд. Точніше – насамперед Уряд!
Що вдалося вияснити? До 1 жовтня з території колишнього арсеналу буде вивезено 2000 тонн боєприпасів. Спасибі «Укрзалізниці», яка надає Міноборони вагони на безоплатній основі. Залишається на землі ще 6000 тонн. З них 2900 тонн – це неушкоджені боєприпаси першої категорії, які треба перевезти на інші армійські арсенали, і їх можна використовувати для бойової підготовки. Решту 3100 тонн пошкоджених боєприпасів треба знищити, утилізувати. Хто це робитиме, коли і за який кошт – відповідей на ці питання Уряд так і не дав, хоча вже рік минув.
Уряд має невідкладно затвердити Програму ліквідації наслідків пожежі на арсеналі. І чітко визначитися, чи то Міноборони, чи МНС – хто саме з них буде виконавцем програми, розпорядником коштів і відповідатиме за кінцевий результат. Поки що йде листування між двома міністерствами і секретаріатом Кабміну. Пусте і непродуктивне. А коли два міністри не можуть домовитися, мала б включитися прем’єр. Достатньо годинної наради, щоби заслухати обох і прийняти остаточне рішення. Не дуже цікавить, очевидно. А люди тут бояться нових інцидентів, що цілком зрозуміло.
На прес-конференції журналісти з Лозової та Харкова питали переважно про безпеку арсеналів. Як запобігти вибухам? Дав людям слово: якщо у проекті бюджету на 2010 рік не буде коштів на ліквідацію наслідків минулорічного інциденту, не буде передбачено фінансування утилізації – я особисто не голосуватиму за нього. І всіх своїх колег – як членів Комітету, так і решту народних депутатів агітуватиму не підтримувати бюджет, який нехтує безпекою людей. Якщо уряд «забув» про лозовчан, то ми йому нагадаємо.
Потім була тепла зустріч з жителями Лозової і навколишніх районів у місцевому Будинку культури. Прийшло повний зал. Люди дякували, що приїхав, що слухаю, відповідаю на питання. Які питання – про ціну на газ, відносини з Росією, приватну власність на землю, боєздатність армії, перехід на контракт, блокування Ради, про обіцянки Уряду, які не підкріплюються продуманими нормативними документами, і від того на місцях нічого не змінюється. «Ось так би решта депутатів або міністрів», — кажуть, — «А то вони не уявляють, як ми тут живемо». Бачу, втомилися й у Лозовій від неефективної влади та популізму. Більшість вже не вірить обіцянкам. Свідомість поступово змінюється. Все більше переконуюся: вибори принесуть сюрпризи і несподіванки.
Увечері у Павлограді мені кинули своєрідний виклик – запросили до районного офісу партії «Громада», де зібралися представники різних партій, рухів, громадських організацій, депутати міськради, підприємці. З точки зору майбутнього електорального врожаю, зустріч не виглядала продуктивною – важко уявити, що керівник районного осередку Фронту змін, агітуючи за Яценюка, сам голосував би за Гриценка… На диво, розмова виявилася цікавою і не політизованою, навколо найболючіших проблем міста – ракети на ПХЗ, питна вода, умови для підприємництва, навчання дітей із неблагополучних сімей… Домовилися, як будемо взаємодіяти і що робитимемо – інформаційно, законодавчо, організаційно.
І наостанок – нашу тривалу відсутність у Києві центральні ЗМІ таки помітили. Учора приїхала журналіст з «Газети по-київськи», сьогодні – знімальна група «1+1», завтра зранку прямо на веранді «нашого» будинку – розмова з журналістами каналу ICTV.
19 вересня 2009
Павлоград — Новомосковський полігон – Дніпропетровськ — Павлоград. День сьомий.
Цього ранку нас розбудила знімальна група каналу ICTV. Телефон – телефоном, довіра – довірою, але ж вони не були б справжніми журналістами, аби своїми руками не помацали клямку на воротах, не пройшлися по всім кімнатам будинку, де ми живемо, не пересвідчилися, що під вікном на городі дійсно є огірки, помідори, гарбузи і буряки, у саду – сливи і виноград, під парканом – два собаки, на веранді – величезний кіт. Що комп’ютер у нас не виключається цілодобово, їжа в холодильнику є і куплена вона не в Києві. А кількість сумок, валіз і речей у шафах дійсно відповідає заявленій тривалості життя родини за сотні кілометрів од Києва. «Ставка» працює – цей висновок відтепер задокументований ще й на камеру.
З 10 години місто вітало ветеранів війни, вшановувало пам’ять тих, хто загинув у боях за Павлоград. Красиво, по-святковому, марш, салют, солдати, діти, пісні, квіти. Ветеранів війни, які брали участь у бойових діях, у Павлограді залишилося зовсім мало. Моя присутність на центральній площі, у колоні для покладання квітів, для них виявилася несподіванкою. Приємною, бо вже посивілі капітани і майори тієї війни з радістю тиснули руку, згадували бойові епізоди, показували на своїх грудях, якою саме відзнакою міністра оборони їх нагородив Гриценко.
На Новомосковському полігоні працював з командуванням Сухопутних військ, армійського корпусу, повітряного командування «Південь», командирами військових частин. Одразу по завершенню командно-штабних навчань. Розмова була професійною і відвертою. Визначали, як краще забезпечити оборону країни на небезпечному напрямку. Забезпечимо. Деталі – не для блогу…
У Дніпропетровську була зустріч з активістами «Громадянської позиції». Планували ключові етапи кампанії, напрями роботи. Крім того, записав кілька інтерв’ю для місцевих газет і телеканалів. Усі хочуть пересвідчитися, чи справді Гриценко так довго живе в області, а ще дізнатися, які укази президент Гриценко підпише першими. Зрозуміло, що кадрові…
У Павлограді з сьомої вечора до майже півночі на стадіоні ПХЗ гриміла музика, а потім феєрверк явно не районного масштабу – в цей день відзначали 80-річчя відомого в усьому світі підприємства. Стадіон був забитий, тисячі радісних облич, гордих за ПХЗ, за Павлоград… Емоційно вражена такою святковою атмосферою, виступом білоруських «Піснярів», а головне – феєрверком, що на півгодини покрив усе небо і гримів під музику і барабанний дріб київського гурту «ARS NOVA», молодша донька Анька сказала нам – це був найкращий день у її житті. Можливо, вона дещо перебільшила. Але не набагато…
20 вересня 2009
Павлоград — Дніпропетровськ. День восьмий.
Сьогодні разом з містом святкували 225 років з дня заснування Павлограду.
Зранку на центральній площі почалася офіційна церемонія. Місцева влада власною персоною, обласна – на рівні заступників (зачитала письмові привітання Президента і губернатора), гості з інших міст області. Зі сцени лунають пісні, вітальні слова, на площу виходять компактні яскраві колони навчальних закладів і творчих колективів міста. Головні учасники – студенти, учні, спортсмени, танцюристи, малюки в костюмах янголят. Дорослих організовано не долучали, вони стихійно збиралися навколо. Трохи дивно, але ні керівники, ні працівники підприємств, в тому числі крупних, які власне й утримують місто, у святковому дійстві участі не брали взагалі?!
Привітав павлоградців зі святом. Побажав тепла в оселях і Весни в душі. Робочих місць і київських зарплат (адже київські ціни до Павлограду вже дійшли). Відзначив унікальність міста для майбутнього України – через його унікальну історію. Молода Українська держава шукає міцну опору, на якій будуватиме впевнене майбутнє. Павлоград має стати для України однією із опорних точок. І дуже важливою. Щоб ми будували своє майбутнє не на історії поразок, а на історії перемог, проявів сили нашого духу.
Повторюсь, але сьогодні це важливо: історично Павлоград – земля бунтів і повстань. 1930-й рік – бунт з вилами, сокирами і дробовиками, проти насильницького знищення села і селян. 1943-й рік – повстання проти фашистської окупації. Це було єдине місто в усьому Союзі, яке піднялося для збройного опору і звільнило себе від фашистів до наступу Радянської армії. Так, бунт селян був придушений. Так, німці помстилися і потім зруйнували місто. Але не зруйнували дух громадян, готовність боротися за себе – і місто відбудували, воно стало крупним промисловим центром Західного Донбасу. А завдяки оборонним підприємствам стратегічного значення цей невеликий райцентр став потім відомим в усьому світі.
Я наголосив сьогодні, що без Павлограду Україна не матиме власного ракетного щита, власної високоточної зброї. А з Павлоградом – матиме. Ми створимо таку зброю, неядерну, але потужну, вкрай потрібну нашій армії. Але й Павлоград без України, без підтримки з центру не вирішить тих проблем, які турбують його мешканців, призводять до зупинки підприємств і занепаду соціальної сфери.
А дух свободи, дух громадянина нам потрібен сьогодні. І в Павлограді, і по всій країні. Це не історична пам’ятка, яку тримають під склом у музеї і про яку згадують на День міста. Громадянами держави, а не населенням території ми маємо відчувати себе щодня. Щоб тримати владу в тонусі і змушувати її працювати для нас, громадян.
Після офіційних і трохи зарегульованих заходів у справжнє свято включилося все місто. Ми теж нагулялися скверами, не пропускаючи батутів і надувних гірок, з яких Анька злітала разом із місцевою малечою. На розгорнутих прямо на алеях виставках придбали кілька цікавих речей – вишивок і розпису по дереву, зроблених руками місцевих творців. У Києві вони нам нагадуватимуть про 11 днів вересня-2009 у Павлограді.
Вечір провів у Дніпропетровську. Зустріч з представниками середнього бізнесу: як він виживає, що треба змінити, коли і за яких умов це можливо? Потім спільний похід на футбол, грали «Дніпро» і «Карпати». На новому стадіоні був уперше. Стадіон пан Коломойський збудував класний, це точно. Але… Машини ми припаркували біля стадіону на землі, яка ще в грудні 2007-го належала Міноборони. І щоб отримати у власність цю ділянку група «Приват», за моїм наполяганням, тоді мала заплатити Міністерству мінімум 60 мільйонів гривень – на купівлю квартир військовим Дніпропетровського гарнізону. «Но пришел гегемон, и все пошло прахом» — у 2008-му Єхануров віддав цю територію за так. Ніяких 60 млн. ніхто не заплатив. Для квартир військових принаймні…
Команда «Дніпро» сьогодні перемогла – 3:0. Абсолютно заслужено і впевнено, молодці! Але це не була гра в одні ворота, і цікавих, гострих моментів ми побачили чимало багато з обох сторін. Тут, у Дніпропетровську, як ніде в іншому місті, відчувається фактор «свого поля». Підтримка своєї команди з трибун і не тільки – просто шалена і на диво творча. Кожен гол у ворота противника супроводжується піснею Юрія Антонова з гучномовця «Мечта сбывается!». Диктор тричі, щоразу голосніше називає ім’я футболіста, який забив гол, даючи трибунам можливість самим вигукнути його прізвище (фотографія висвічується на двох величезних табло) – і трибуни просто ревуть! Час від часу диктор повторює поточний рахунок матчу, і робить це також оригінально: називає лише команду, а трибуни – кількість забитих голів. Сьогодні це звучало з кожним голом голосніше і голосніше. Не знаю, як воно буває, коли «Дніпро» програє…
А цікаво кого Недзельський підтримує ?
Невже колишнього генерала СБУ ?
А цікаво кого Недзельський підтримує ?
Невже колишнього генерала СБУ ?
Шансы войти во власть имеет ЛЮБОЙ политик, который еще не был у власти и не рулил . Гриценко — толковый и грамотный политик, может …слишком уж резкий и прямолинейный. А что до его образования, так он по моему всю свою жизнь только и делал что образование получал и в США и в Укр. академии и работал, кстати преподом в Киев. авиац. тех. училище..
Вон Яценюк, вообще только в 1991 году школу закончил и в ВУЗе учился у своего папы. В армии отродясь не служил… А туда же клеит борды со своим фейсом и надписями про боеготовую армию
Пану ” а вот вам хрен”. Це ось тобі хєр!!! Ти, як баба, розвозиш соплі і пишеш відверту брехню:”… Гриценко —… что до его образования, так он по моему всю свою жизнь только и делал что образование получал и в США и в УКР. АКАДЕМІЇ …”
Так от, “хрен ты наш , опавший”! Гриценко ніколи не закінчував української Військової Академії!!! Зарубай собі це на носі! Гриценко нагло збрехав, навіть в газеті “Народна Армія” в своїй автобіографії Гриценко написав, що в 1996р. ЗАКІНЧИВ Військову Академію. Гриценко свідомо приховав той факт, що він закінчив всього-навсього “ТРЬОХМІСЯЧНІ КУРСИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ” при академії ЗС України, за що отримав “Свідотсво про закінчення курсів”. Ці курси офіцери жартома називають “Курсы “Выстрел”. Декотрі офіцери умудрялися закінчувати ці курси по декілька разів ( а чого б три місяці не “побити балду”, демонструючи навчання на курсах?!) Тобто, Свідотсво про закінчення трьохмісячних курсів підвищення кваліфікації і Диплом про вищу військову освіту після закінчення Військової Академії — це , як кажуть в Одесі, “две большие разницы”. Проте хитровидраний Гриценко, вирішив всіх обдурити і написав наглу брехню про буцімто наявність в нього академічної вищої військової освіти. А те , що ти, “хрен”, пишеш про кафедру, на якій служив Гриценко — “бортове електричне обладнання літака”, то навіть після пляшки коньяку важко буде встановити ступінь кореляції бортового електричного обладнання літака і проблем військово-політичного характеру в будівництві ЗС України. Одним словом:”Как вы с Гриценком не садитесь, ни в Министры, ни в Президенты не годитесь!” Ха-ха-ха!!!
Щодо твоїх порівнянь Гриценка з Яценюком, так ти ще Борю Моісеєва сюди б приплів. Посилання на Яйценюка доречні тільки в тому сенсі, що між пєдєрастами завжди є щось спільне. Тільки хтось може бути пасивним, а хтось — активним пєдєрастом. А так, що пєдєраст Гриценко, що пєдєраст Яценюк, так вони і в Африці будуть пєдєрастами. Ха-ха-ха!!!
Завжди ваш, винищувач пєдєрастів, полковник Недзельський
а давайте ті, хто називає конкретні факти начебто зловживань Гриценка дасть посилання на матеріали кру чи інші документи, бо написано може й гарно, та поряд з віршами пана полковника вага таких фактів дуже невелика.
також хотілося б почути від вкрай активного пана недзельського оцінку законодавчої роботи гриценка та аналіз дитинства степановича, особливо інформацію про успішність в першому класі.
і останнє — все пізнається в порівнянні. пропонуйте інший кандидатів у президенти, критерії і побачимо, хто кращий/гірший
Пане “Фрат”, дещо наївно лунає Ваша вимога надати посилання на матеріали КРУ. А хіба Вам не достатньо, коли цілий Генеральний Прокурор Медведько, не вдаючись в подробиці виявлених КРУ жахливих порушень в Міністерстві Оборони під керівництвом Гриценка, де було розтринькано” понад шести(!) мільярдів грн., сказав:”НА МІСЦІ ГРИЦЕНКА СПРАВЖНІ ОФІЦЕРИ СТРІЛЯЮТЬСЯ!” Не поводьтеся по-дитячому, пане “Фрат”, Ви ж чудово розумієте, що навіть якщо допустити, що сам Гриценко не крав, а це робив його заступник з економічних питань Кредісов, Гриценко в поній мірі несе відповідальність за “художества” свого підлеглого і не тільки моральну, а й кримінальну. Щодо ознак злочинів в діяннях Гриценка прочитайте статтю під назвою “ЯК “КАКАДЕМІК” ГРИЦЕНКО ЗБРОЙНІ СИЛИ РЕФОРМУВАВ”. Наберіть в гуглі цю статтю, пане “Фрат”, прочитайте, щоб мені не повторюватися. Нагадую, коли Гриценка питали, як так сталося, що він призначив на посаду свого заступника з економічних питань такого собі типа — полковника запасу КРЕДІСОВА, який мав судимість за ШАХРАЙСТВО(!!!), Гриценко, не переймаючись докорами сумління, відповів, що “хотів дати шанс Кредісову виправдати себе на високій посаді”. Класіка! “І щуку кинули у річку!”, а злодюжку Кредісова в Міністерство Оборони на фінансово-економічний напрямок. Тож про яку мораль тут можна казати? Пригадаймо слова Бісмарка:”Самі найкращі починання нічого не варті, якщо за них беруться непорядні люди!” Але в тому-то і річ, що Гриценку до мораліста і реформатора Бісмрка, вибачаюся, “як свині до неба”. То ж нахрена нам такий політичний напівфабрикат — “недольот”, як Гриценко?
Про інших можливих кандидатів — це окрема тема і не хотілося марати людей порівнянням з такою сірою, несимпатичною постаттю, як Гриценко.
“Про інших можливих кандидатів — це окрема тема і не хотілося марати людей порівнянням з такою сірою, несимпатичною постаттю, як Гриценко” — забагато фальші у вас… не хочеться більше дискутувати з такою симпатичною постаттю як ви, полковнику
В пості від 22.09. 10.23 фігурував пан “Фрат”. В останньому пості вже “Фарт”. Це що, дві різні людини? Проте, як би там не було, “Фрат” чи “Фарт”, зважаючи на те, що вибори Президента України — це доленосна подія в історії українського народу, з метою більш детального ознайомлення з постатями кандидатів в Президенти України, вважаю за доцільне на цій гілці розмістити нижче приведену статтю щодо постаті одного з кандидатів в Президента — колишнього Міністра Оборони України Гриценка Анатолія Івановича.
«Политическая реформа – это политическая авантюра власти»
Виктор Ющенко
Военная реформа – политическая авантюра власти?
(Или как «какадемик» А.Гриценко Вооруженные Силы Украины реформировал)
*
Возможно ли такое, чтобы был введен в эксплуатацию мост без научно-технического обоснования крепости свай и конструкций моста и соответственно без обоснования количества техники и пешеходов, которое может выдержать мост? А жилой дом, а пассажирский самолет без научно-технического обоснования колличества пассажиров, которое может взять на борт самолет?
Вопрос не риторический, потому что в Украине, оказывается, можно без обоснования определять численность личного состава силовых структур, которые должны по Конституции Украины обеспечивать святая-святых – Национальную Безопасность Украины.
Понимаю, что у читателя — гражданина и налогоплательщика это может вызвать настоящий шок. Тем не менее настаиваю, что ситуация обстоит именно так.
В Украине отсутствует обоснование численности личного состава силовых структур в том числе и Вооруженных Сил Украины.
Именно поэтому любое утверждение о Военной Реформе, проводимой в Украине, носит характер профанации. Нынешнее сокращение Вооруженных Сил Украины не имеет ничего общего ни с наукой, ни с законами Украины, ни просто со здравым смыслом. Впрочем, все по порядку .
**
Сокращение Вооруженных Сил – это всегда болезненный процесс для тысяч военнослужащих и членов их семей, особенно тогда, когда оно проводится в угоду политической конъюктуре. В свое время в СССР коммунистический лидер Никита Хрущев в одночасье сократил армию на миллион двести тысяч военнослужащих, приснозвисные для них «кило-двести». И хотя с политической точки зрения этот шаг Хрущева ознаменовал начало пресловутой «хрущевской оттепели», т.е. потепления международных отношений между странами социалистического и капиталистического лагерей, то с точки зрения национальной безопасности и социальной защиты сокращенных военнослужащих этот шаг Хрущева был чистой воды авантюрой. Бездумно уничтожалась авиация, а тысячи военнослужащих были просто выкинуты на улицу.
Начавшееся с времен президентства Кравчука и Кучмы необоснованное сокращение Вооруженных Сил Украины с нездоровым азартом было продолжено Министром Обороны Гриценком А.С. и набрало масштабов национальной катастрофы, которую впору назвать «гриценківською відлигою» — «гриценковской оттепелью». Это действо с непонятных причин было названо «военной реформой». Хотя, как известно, «реформировать» в переводе с латинского «reformare» значит «преобразовать», «улучшить», а не банально «сократить».
В отличие от «хрущевской оттепели», что действительно привнесла потепление в международные отношения, «гриценківська відлига» в принципе не может улучшить отношения Украины ни с одним из государств мира. Скорее «гриценківську відлигу» нужно воспринимать как факт завершенного действа — Вооруженные Силы Украины «відлигалися», т.е. «отбрыкались». Маэстро Гриценко, занавес!
(Русское слово «оттепель» на украинском языке – «відлига» (видлыга); в то же время украинское «лигатися» — по-русски «лягаться» (по-лошадиному), «відлигатися» значит «отлягаться», «отбрыкаться».)
Какие же аргументы выдвигает Гриценко на радикальное сокращение Вооруженных Сил Украины?
Если проанализировать военно-политические документы, вышедшие из-под крыши Министерства Обороны Украины за время руководства оным господином Гриценко, а также его статьи и интервью, можна прийти к выводу, что этих аргументов только два: экономический и стандарты НАТО.
По-первому, экономическому, господин Гриценко утверждает, что существующая численность личного состава Вооруженных Сил (ВС) Украины обременяет экономику державы. Об этом говорится в корективах Министерства Обороны, руководимого Гриценком, к «Государственной програмне реформы и развития Вооруженных Сил УКраины на пеприод до 2005 года».
Обращаю внимание, «Государственная программа» предусматривала реформу и развитие Вооруженных Сил Украины. Но вместо реформы и развития Министерством Обороны был разработан «План сокращения Вооруженных Сил Украины до конца 2005 года», в котором была определена главная проблема в ходе реформы Вооруженных Сил Украины – «приведение структуры, численного состава Вооруженных Сил к экономическим возможностям держаавы, потому что Вооруженные Силы все еще обременяют экономику державы».
Т.е. в основе расчета численности личного состава Вооруженных Сил лежит не военно-политический анализ военных угроз и вероятных противников, а чисто экономическая причина – неспособность экономики государства удерживать существующее количество личного состава Вооруженных Сил. Под вывеской «реформы» и «развития» Вооруженных Сил Министерство Обороны Украины проводит их банальное сокращение, которое не выдерживает критики ни с позиций обеспечения национальной безопасности, ни вообще здравого смысла. Как тут не вспомнить старую, как мир, истину: «Не хочешь кормить свою армию, будешь кормить чужую».
Ст.17 Конституции Украины предуматривает, что «защита суверенитета и территориальной целостности Украины – это наиважнейшая функция государства», а значит и Министра Обороны Гриценка, а также каждого из нас – граждан Украины. Поэтому отбросим эмоции и попробуем во всем разобраться как с позиций народа Украины, так и с позиций власти, в данном случае Министра Обороны Гриценка.
Чтобы говорить о целесообразности сокращения Вооруженных Сил, что сегодня именуется господином Гриценком и его ведомством «реформой Вооруженных Сил» и должно было бы предусматривать «преобразование» и «улучшение» (помним латинское «reformare»), нужно принять во внимание следующие факторы, которые влияют на численность Вооруженных Сил Украины.
Во-первых, Украина в свое время в одностороннем порядке отказалась от ядерного оружия. Как должен был повлиять на численность Вооруженных Сил Украины этот популистский политический шаг?
Известно, что ядерное оружие – это пока еще самое могучее оружие, придуманное человечеством. Но не всем известно, что с экономической точки зрения это самое дешевое оружие с точки зрения его содержания. Существуют специальные методики, которыми пользуются специалисты всех армий мира, которые позволяют пересчитать, какому количеству, например, дивизий сухопутных войск соответствует одна ракета с ядерной боеголовкой на эквивалентное количество килотонн тротилового заряда по уровню нанесения непоправимого урона армии противника во время боевых действий. Для простоты понимания, чтобы понял невоенный читатель, это значит, что одна ракета с ядерной боеголовкой на эквивалентное количество килотонн тротилового заряда может нанести врагу урон – невосполнимые потери как, например, одна мотострелковая дивизия своею огневой мощью.
Но ракету с ядерной боеголовкой, будь она в шахте или на передвижной платформе, обслуживает несколько десятков военнослужащих. Тогда как мотострелковая дивизия – это тысячи военнослужащих, которых нужно вооружить, обуть, одеть, накормить, выплатить денежное содержание и т.д. Одним словом, затраты в тысячи раз больше, чем на содержание одной ракеты с ядерной боеголовкой.
Тем не менее, «богатая» Украина отказалась от этого самого дешевого и самого мощного оружия, не решив, а что же она возьмет на вооружение взамен, чтобы не снизить уровень национальной безопасности в связи с отказом от ядерного оружия?
Создание высокоточного оружия, которое могло бы до определенной меры компенсировать отсутствие ядерного оружия, это вопрос будущего. Поэтому логичным будет вывод о необходимости увеличить численность других видов и родов войск, дабы не уменьшать уровень национальной безопасности. Проще говоря, сократила в свое время Украина 176 ракет с ядерными боеголовками, так чтобы не уменьшать уровень национальной безопасности она должна была увеличить армию на 176 мотострелковых дивизий! Это, так сказать, по науке. Но Министр Обороны Гриценко руководствуется какой-то другой «наукой» и убеждает Президента – Главнокомандующего Ющенка, что оказалось довольно просто сделать с человеком по профессии «сельского бухгалтера», принять противоположное решение – на сокращение Вооруженных Сил.
Во-вторых. Украина приняла решение про неучастие в военно-политических блоках, т.е. обеспечивать национальную безопасность вне системы коллективной безопасности..
Как должно было повлиять на численность Вооруженных Сил это популистское решение о не участии Украины в военно-политических блоках? Однозначно, привести к увеличению численности личного состава Вооруженных Сил и бюджетных затрат на их содержание. Ведь участие страны в военно-политическом блоке, например, с двадцатью странами-союзницами в случае возникновения вооруженного конфликта со страной-агрессором приведет к защите вашей страны сразу двадцатью армиями-союзницами блока. Это равнозначно тому, что армия вашего государства сразу увеличится в двадцать раз. Украина, приняв решение о неучастии в военно-политических блоках, теперь вынуждена решать вопросы собственной безопасности самостоятельно. А это должно привести к увеличению численности личного состава Вооруженных Сил и ассигнований на их содержание. Поэтому абсолютно безосновательным есть тезис в Военной Доктрине Украине (п.1.2), где сказано о необходимости учитывать опыт стран Центральной и Восточной Европы, которые уже вступили в НАТО – решили вопрос коллективной безопасности и соответственно определились с численностью личного состава Вооруженных Сил. Эти страны, став субъектом системы коллективной безопасности – вступив в блок НАТО, могут себе позволить содержать Вооруженные Силы, которые не обременяют экономику страны: численность личного состава Вооруженных Сил – не более 0,8-1% от общей численности населения страны, а затраты на их содержание – 3-5% бюджета страны.
Украина, не будучи членом коллективной безопасности, т.е. будучи внеблоковой, должна решать вопросы собственной безопасности самостоятельно, рассчитывая исключительно на собственные силы. Это значит, что количество личного состава Вооруженных Сил и бюджетные ассигнования на их содержание должны быть увеличены.
Тем не менее Гриценко придерживается противоположного мнения – на сокращение Вооруженных Сил, аргументируя это сокращение тем, что таким образом численность личного состава Вооруженных Сил Украины подводится под стандарты НАТО, как это будто бы определено в Военной Доктрине Украины.
Этот тезис Гриценка вообще не отвечает действительности, поэтому складывается впечатление, что Гриценко Военной Доктрины вообще не читал. А зря, все таки Министр Обороны. Военная Доктрина Украины была утверждена Указом Президента Украины 15.7.2004г. В п.21 Военной Доктрины значится следующее: «В рамках усовершенствования системы обеспечения национальной безопасности в военной сфере Украина осуществляет реформу собственных Вооруженных Сил, которые по своему характеру, составу, системе управления, обучения и подготовки должны приближаться к стандартам Вооруженных Сил – членов НАТО».
Как видно из текста Военной Доктрины Украины, кроме перечисленных КАЧЕСТВЕННЫХ характеристик Вооруженных Сил, которые должны приближаться к стандартам НАТО, речь вовсе не идет о КОЛИЧЕСТВЕННЫХ характеристиках., т.е. о численности личного состава Вооруженных Сил Украины. Между КАЧЕСТВОМ и КОЛИЧЕСТВОМ принципиальная философская разница, которая оказалась недоступной для понимания Гриценку. Как тут не вспомнить старый армейский анекдот о прапорщике Пупкине, который «превзошел» самого Энштейна, объединив два философских понятия: ПРОСТРАНСТВА и ВРЕМЕНИ в одном предложении, приказав солдатам: «Будете копать траншею от казармы до обеда!».
Вот так Гриценко, как прапорщик Пупкин, путается в элементарных философских понятиях качества и количества, что недопустимо, когда речь идет о национальной безопасности страны. Ведь невежество, особенно в вопросах национальной безопасности, может привести к трагическим последствиям мирового уровня. В подтверждение приведу случай, имевший место с Президентом США. В свою бытность Рональд Рейган потряс весь мир своим невежеством. Оказывается, только став Президентом, Рейган узнал, что баллистическую ракету с ядерной боеголовкой после пуска невозможно вернуть назад в шахту, как, например, авиационный лайнер. Рейган считал, что баллистическая ракета с ядерной боеголовкой может, как самолет, покружить над территорией СССР, «попугать советы» и вернуться назад в шахту… Оторопь берет от такого невежества Президента США., ведь оно могло спровоцировать начало Третьей Мировой Войны. Очевидно, наши доморощенные украинские политики, типа Гриценка, уничтожая Вооруженные Силы Украины, в своем невежестве не ушли далеко от своих хозяев из Вашингтона.
В-третьих, до развала СССР, государства, входившие в противоборствующие блоки: НАТО и Варшавский Договор определяли количественные и качественные показатели своих Вооруженных Сил, ориентируясь исключительно на подобные показатели у «вероятного противника», который был обязательным компонентом военно-политического документа – «Военной доктрины». Любое увеличение численности или замена видов вооружения на более современные и могучие сразу вызывала адекватную реакцию у вероятного противника. Это и определяло характер военного противостояния – «холодной войны», гонки вооружений стран вероятных противников: численность личного состава армий, качество и характер вооружений, объем бюджетных ассигнований на содержание армий. Об этом было сказано в Военных Доктринах стран-учасниц этих блоков.
Украина же, после провозглашения независимости, объявила, что ни в ком не видит «вероятного противника» и вообще отказывается от этого понятия. Поэтому в военно-политических документах «Концепции национальной безопасности Украины» и «Военной доктрине Украины» вместо понятия «вероятный противник» используются понятия «вызов», «риск», «угроза» возникновения военного конфликта – возможности возникновения угрожающей ситуации и связанных с нею тенденций развития международных отношений, которые могут привести к войне. Вот только не понятно, а кто вероятнее всего может создать эту угрозу? На смену понятия «вероятный противник» пришло размытое, неопределенное понятие вероятности возникновения угрожающей ситуации для национальной безопасности – состояния «вероятной угрозы», «потенциальной угрозы», «риска» возникновения военного конфликта. Т.е., украинская военная мысль так и не выработала нового научно-обоснованного принципа расчета численности личного состава Вооруженных Сил Украины в условиях отказа от понятия «вероятный противник», отказа от ядерного оружия и отказа от участия в военно-политических блоках. А зря, ведь в свое время Министр Обороны Австрии В.Фасслябенд говорил: «Считаю, что для оценки ситуации, которая складывается в мире, недостаточно иметь только военные оценки. Ведь не секрет, что 90% всех военных конфликтов в мире начиналось неожиданно и с военной точки зрения будто бы неоправданно».
Таким образом, в военных оценках, на которых базируется национальная безопасность, и так достаточно неопределенностей, чтобы конкретное понятие источника военного конфликта — «вероятного противника» заменить на неопределенное понятие состояния «вероятной угрозы» возникновения военного конфликта. Понятие «угрозы», если не говорить об вероятном источнике этой угрозы — «вероятном противнике», это качественный показатель состояния международных отношений. Как, например, понятие «болезни» — качественного показателя состояния организма человека, которое не дает ответа об источнике самой болезни. Т.е., «болезнь», как угроза организму, становится невозможной в лечении, если не известен источник этой болезни, будь то инфекция, травма или генетическая наследственность.
Россия, например, как определено в последнем документе об актуальных задачах развития Вооруженных Сил Российской Федерации, придерживается четкой определенности «вероятного противника» и считает НАТО главным военным противником. Соответственно против НАТО рассчитаны качественные и количественные показатели Вооруженных Сил России. Даже не взирая на тот факт, что в свое время Россия заявляла о своем намерении вступить в НАТО, а политические контакты и сотрудничество России с НАТО осуществляется значительно активнее чем между Украиной и НАТО.
Порядок определения «вероятного противника» давно известен. К «вероятным противникам» следует отнести те государства, которые против вашего государства ведут враждебную, агрессивную политику, имеют территориальные претензии, имеют внутри страны политические силы, которые занимают враждебную позицию в отношении к вашей стране. Например, когда российский депутат-шовинист Жириновский заявил, что в случае победы на выборах его партии будут пересмотрены результаты войны 1939 года России с Финляндией, это сразу привело к коррекции финнами своей Военной Доктрины. Россия была названа «вероятным противником», что в свою очередь привело к усилению финской военной группировки на границе с Россией. И это при том, что Жириновский не у власти и вероятность его прихода к власти в России очень мала. Тем не менее мудрые финские политики считают своим долгом перед народом застраховаться на случай возникновения даже такой маловероятной ситуации возникновения военного конфликта с Россией в случае прихода к власти Жириновского.
Тот факт, что Украина ни в ком не видит «вероятного противника», еще не значит, что другие государства вследствие неблагоприятных политических изменений не станут видеть в Украине «вероятного противника» и не предъявят к ней политических претензий, агрессивных намерений, которые могут перерости в открытый вооруженный конфликт. Также, не имея представления о «вероятном противнике», а значит и о качественных и количественных показателях его вооруженных сил, есть проблематично обосновать бюджетные расходы на приоритетное развитие тех или иных видов вооружений, что в свою очередь влияет на развитие определенных видов и родов вооруженных сил. Проще говоря, если вероятный противник имеет большую группировку сухопутных войск и не имеет морских границ с вашим государством, то отдавать приоритет развитию военно-морских сил, а не сухопутных, было бы ошибкой. И наоборот. Вот как на эту проблему смотрели на Западе еще до провозглашения независимости Украины («Зарубежное военное обозрение» №1, 1990г., стр.5): «Важнейшим моментом, который определяет направленность оперативной и боевой подготовки любой армии, есть заложенная в основу Военной Доктрины государства оценка потенциальной угрозы. Штабы и войска должны учиться воевать против конкретного противника, вооруженные силы которого имеют конкретную организацию, вооружение и действуют в соответствии с конкретными уставами и наставлениями».
Не будем вдаваться в подробности исторических предпосылок определения «вероятных противников» для Украины. Это тема отдельной статьи. Отметим только, что против Украины агрессия исходила и со стороны России, и со стороны Германии, Турции, Польши, Венгрии. До настоящего времени в некоторых из этих стран есть политические силы, которые открыто декларируют агрессивные намерения против Украины. Тем не менее, не взирая на эти объективные обстоятельства, украинская военно-политическая мысль, будучи зажатой в глухой угол популистскими политическими решениями об отказе от ядерного оружия, об отказе от участия в военно-политических блоках, об отказе определения «вероятного противника», так и не смогла создать новый научно-обоснованный способ определения общей численности личного состава Вооруженных Сил.
Поэтому имеем, что в Украине вообще отсутствует научное обоснование численности личного состава силовых структур Украины: Службы Безопасности Украины, Внутренних Войск МВД и Вооруженных Сил Украины.
Вот что сказано в «Выводе Главного Научно-Экспертного Управления» от 20.10.2004г. в отношении Закона Украины «Про общую численность Службы Безопасности Украины»: «Считаем также, что к проекту следовало добавить обоснование именно такой, как им предлагается, численности СБУ, где указать, какие именно направления деятельности Службы какой именно численностью сотрудников должны обеспечиваться».
Это значит, что Закон Украины о численности такой силовой структуры, как СБУ, разработан без обоснования такой численности!!!
То же самое имеем и с Законом Украины «Про численность Вооруженных Сил Украины на 2000-2005 года» и Проектом Закона «Про численность Вооруженных Сил Украины на 2007-2011 года», где отсутствует элементарное обоснование такой численности, а реформа Вооруженных Сил Украины сводится к банальному и необоснованному их сокращению. Вот как об этом делает вывод Главное Научно-Експертное Управление от 20.10.2004 г.: «Кроме того, уже сегодня правоохранительные органы имеют численность намного большую чем численность Вооруженных Сил Украины, которые к тому же находятся в процессе реформирования, что в основном сводится к значительному сокращению численности личного состава.»
Поэтому непонятною есть логика господина Гриценка, когда он с одной стороны декларирует необходимость сокращения численности Вооруженных Сил, которая будто бы превышает потребности национальной безопасности Украины. С другой стороны господин Гриценко утверждает о необходимости вступления Украины в блок НАТО для увеличения уровня национальной безопасности.
В условиях принятого политического решения о безядерном и внеблоковом принципах Украины, господин Гриценко должен был бы убеждать Президента Украины, Верховный Совет и Правительство в необходимости увеличения численности личного состава Вооруженных Сил и соответственно увеличения ассигнований на их содержание, чтобы таким образом компенсировать уменьшение уровня национальной безопасности после отказа Украины от ядерного оружия и провозглашении о внеблоковости. Безусловно, увеличение бюджетных затрат на военные нужды и соответственно уменьшение затрат на социальные нужды не понравилось бы ни Верховному Совету, ни Кабинету Министров, ни Президенту. И это могло бы стать для Гриценка серьезным аргументом для вступления в НАТО – орган коллективной безопасности, что привело бы к уменьшению численности Вооруженных Сил Украины и соответственно затрат на их содержание. Но Гриценко противоречит сам себе. С одной стороны декларирует необходимость для Украины вступления в НАТО, чтобы увеличить уровень национальной безопасности. Но еще до вступления в НАТО Гриценко сокращает численность Вооруженных Сил, что уменьшает уровень национальной безопасности (?!) Фрейд отдыхает … .
В этом контексте интересным есть высказывание бывшего главы комитета НАТО, начальника Генштаба Вооруженных Сил Германии генерала Клауса Наумана: « Сегодня Европа нуждается в улучшении возможностей в борьбе с терроризмом и распространением оружия массового уничтожения, в урегулировании ситуаций в государствах, которые разваливаются или развалились. В борьбе с региональными конфликтами и реагировании на гуманитарные катастрофы. Тем не менее затраты Европы на оборонные нужды остаются прежними или уменьшаются…Впереди у многих тяжелый выбор, который к тому же приходится делать неоднократно. Политические лидеры должны создать стимулы и финансовые возможности для проведения необходимых изменений в своих армиях».
Очевидною есть тенденция на увеличение затрат на оборонные нужды даже для стран – участниц НАТО. Для Украины, которая не является членом системы коллективной безопасности, не есть членом НАТО и не известно будет ли, просто Бог велел увеличивать Вооруженные Силы и ассигнования на их содержание. Но Гриценко принимает противоположное решение – на сокращение Вооруженных Сил.(?!) Фрейд опять отдыхает….
Тем не менее украинское законодательство предусматривает уголовную ответственность для государственных служащих за принятие решений, которые наносят урон национальной безопасности государства. Есть все основания возбудить против Министра Обороны Гриценка и его «патрона» — Главнокомандующего ВС Украины Ющенка уголовных дел о нанесении урона национальной безопасности государства необоснованным и незаконным сокращением Вооруженных Сил Украины.
И в заключение. В названии статьи Гриценка названо «какадемиком». В свое время «помаранчевые» долго смеялись с орфографической ошибки, допущенной лидером Партии Регионов В.Януковичем в слове «профессор». Но ни в какое сравнение с орфографическими ошибками не идет откровенная фальсификация, допущенная Гриценком в автобиографии, по вопросу его образования. На официальном сайте Министерства обороны Украины в Интернете, а также в газете «Народная Армия» от 05.02.2005г., т.е. в двух независимых источниках, что исключает случайность ошибки, помещена неправдивая информация о том, что Гриценко в 1995 году закончил Академию Вооруженных Сил Украины.
Категорически заявляю, что эта информация не отвечает действительности, а проще говоря есть обыкновенной ложью. Гриценко никогда не оканчивал Академию ВС Украины! А в 1995 году он окончил трехмесячные курсы повышения квалификации при Академии ВС Укрианы, что не дает ему права говорить о высшем военном академическом образовании. Это то же самое, если бы жена Гриценка окончила «курсы кройки и шитья» для офицерских жен при Академии ВС Украины и после этого говорила , что окончила Академию ВС Украины.
Трагикомедия, да и только. Одним словом, Гиценко – «какадемик»!
Очевидно Гриценко мается фрейдовскими комплексами и чувствует очевидную абсурдность своего назначения на пост Министра ОбороныУкраины и поэтому «немножко соврал» со своим образованием. Известный социальный психолог Лоуренс Питер в свое время доказал, что человек в профессиональной деятельности должен достичь своего уровня некомпетенции. Гриценко, будучи «любым другом» Ющенка и поэтому необоснованно получив пост Министра Обороны, в одночасье оказался в зоне своей полной некомпетенции. Поэтому нервничает, оскорбляет женщин – народных депутатов, Председателя Верховного Совета, даже Генерального Прокурора Украины вызвал на дуэль. Фрейд просто рыдает….
Наше сочувствие Гриценку. Надеемся, что в ближайшее время раздражители, которые вызывают у Гриценка фрейдовские комплексы в связи с отсутствием у него должного образования и опыта службы, будут сняты — Гриценко будет уволен с должности Министра Обороны. А за «невинную ложь» Гриценку все же стоит извиниться перед офицерским корпусом. Ведь тысячи офицеров действительно оканчивали Академию Вооруженных Сил Украины, чтобы потом теоретические знания закрепить практическими навыками службы в войсках, где Гриценко не служил ни секунды!
И последнее. В одном из интервью Гриценко рассказывает, что жена считает его ГЕНИЕМ (снова Фрейд отдыхает, тяжелый случай….).
Избавь Боже Украину от таких “гениев”, а с дураками украинцы разберутся сами.
Полковник Недзельский Петр
Шановний пане Полконику, хєр засуньте собі ..в одне місце. я не стану Вас тут ображати, як робите Ви щодо співрозмовників. Ви тут щось писали про кореляцію, я так розумію йшлося про девіацію. Припустимо Гриценко навчався в США, де Ви , думаю не навчалися. Цього що не досить? У строєвих частинах він служив, принаймі …відразу після військового вчилища пару років.
Не скажу про вибори президента, але вважаю що через пару років на виборах до місцевих рад залишаться тільки націоналісти, прихільники Гриценка та можливо ліві радікали.
Читаючи твій пост, не шановний ” а вот вам хрен”, переконався, що Гриценко приречений на поразку. Що він є політичний труп, якщо його підтримують такі “патріоти” псевдо-націоналісти , як ти. При нагоді я можу засунути і Гриценку, і тобі “хєр в одне місце”. Але мова про те, до якого рівня требв дійти українцям, щоб таке “дєрьмо”, як Гриценко. підтримувати? Ти ж українець, “хрен ти наш опавший”? Похвально, що спілкуєшся українською, але на жаль, рівень твого інтелекту, культури і моральності дуже низький. Запам”ятай і це підтвердить тобі будь-який офіцер, оте кількамісячне навчання в США абсолютно нічого не дає для військового. Американські піндоси придумали ці інтернаціональні навчання тільки для однієї мети — щоб зі слухачів з різних країн, які приїхали в США на навчання, вербувати свою агентуру. Що і було зроблено з Гриценком. Переконаний, що така сциклива розмазня, хоча й амбітна, як Гриценко, не могла устояти проти досконалих методів вербування, які з успіхом застосовують американські спецслужби в США відносно служачів-іноземців в їх військових академіях. Це по-перше. По-друге, назви хоч одну українську патріотичну організацію, в якій Гриценко коли-небудь приймав участь? Жодної!!! Та ж Спілка Офіцерів України, Гриценко жодного разу навіть носа там не показував, бо він не є українцем за духом. І в підтвердження той факт, що покинув першу дружину і одружився на жидівці Юлії Мостовій. Піди, “хрен ти наш опавший”, переконай міського голову Ужгорода Ратушняка, що я не правий? До того ж Мостова — це колишя дружина комсомольського секретаря Разумкова, який довгий час впроваджував злочинну комуністичну ідеологію в Україні, ідеологію, яка знищила мільйони українців! Унікальне поєднання комуно-жидівських складових в портреті кандидата в Президенти України Гриценка, які йдуть в протирічча з ідеологією українського націоналізма і потребують відповіді від самого Гриценка. Твоя відповідь, придуркуватий “а вот вам хрен”, мене, чесно кажучи, не цікавить, бо ти , не ображайся, плєбс. Але в тому то і трагедія України, що вас багато і твій голос плебєя абсолютно рівнозначний з голосом справжнього українського патріота-інтелектуала. Ось на таких, як ти, і розраховують такі брехуни горе-політики, як Гриценко, намагаючись запудрити вам мозок, чи що там у вас залишилося від безпробудної пиятики і повсякденних проблем з тваринним виживанням в нинішніх умовах в Україні. А завдання таких, як я — це відкрити очі українців на таке НЕБЕЗПЕЧНЕ І МЕРЗОТНЕ ЯВИЩЕ., як ГРИЦЕНКО ТОЛЯ.
Маю честь, полковник Недзельський
P.S.Подібні різкі речі мною були сказані і братам Кличко щодо їх політичного невігластва. Почитай в гуглі мою статтю “ВЕСІЛЬНІ ЧЕМПІОНИ”. Може порозумнішаєш.
Ну от, пост “брата Сергія” яскраве підтвердження інтелектуальної і духовної убогості як оточення Гриценка, так і його самого. Важкий випадок. Vожна було б посміятися, але тут плакати треба, бо Гриценко ж балотуєтья в Президенти України!
Не шановний пан Гриценко, моя наполеглива пропозиція — викинь з голови оцю ідею-фікс про твоє, Гриценко, президентство. Це прояви хвороби — паранояльної шизофренії, яка, судячи по всьому, не в стадії ремісії, а навпаки прогресує і загострюється. Мої тобі співчуття.
Полковник Недзельський
Васьок, дякую за комплімент. Але для тебе я не “Петюня”, бо можу і тебе, як оту жидву, вставити “по самі помідори”.
Ото ж в ітозі маємо, що крім Петюні Сімоненко реального кандидата нема.
Ото ж в ітозі маємо, що крім Петюні Сімоненко реального кандидата нема.
Да правильно каждый очередной Министр Обороны, который выслушивал Петуха Пезделю отправляя его с надеждой об кабинете на ОСТРОВЕ давал команду больше на прием этого педороса не записывать, а к ОСТРОВУ на пушечный выстрел не подпускать. Так и болтается это гавно на просторах интернета, чтобы помнили его, кто еще незнает.
А че их искать — Скипальский и Магаляс. Особенно последний и родили этого ублюдка на Острове. ВКР и Халявицкий помагали.
Пля, да что ж это такое! На какую ветку не зайди все только про хмурло и обсуждают. Ветка про Гриценко, а вы даете повод этому убожеству себя попиарить. Говну место в туалете, где оно должно тихонечко вонять. И не надо его от туда вытаскивать, дабы не портить нормальный воздух во всей округе.
А вообще я собирался спросить: куда пропали посты “Я за него”?
“Читающий”, а також “лебезящий”, “лижущий”,”отсасывающий у Гриценка”, ти питаєш, де пости “Я за него”. Висловлю своє припущення, що “Я за него” прочитав мою статтю і нічого не зміг сказати проти моїх аргументів. І на відміну від тебе, хамовитого гриценківського халуя, він тихо, без лайок і матюків просто зник. А от ти, амбітний гриценківський півник, ще трепихаєшся і за відсутністю аргументів, поливаєш мене лайками. Це рефлексія. Але відкрию тобі секрет, для будь-якого нормального мужика найкращі компліменти — це лайки ворогів. Так що ти давай, лайся на мою адресу, мені по-кайфу! Ха-ха-ха!!! І на останнє, передай своєму Гриценку, що всі у захваті від його останнього “біг-борда” ,чи як в народі кажуть “біг-морди”, під назвою “ПЕРШИЙ НЕПРОХІДНИЙ”. Це що, натяк на те, що у українського народу від Гриценка буде ЗАПОР і він є НЕПРОХІДНИЙ тобто ЗАПОРНИЙ? Ха-ха-ха!!! Дуже влучно про Гриценка! І хто ж так в його команді поглузував над Гриценком? “ГРИЦЕНКО — ПЕРШИЙ ЗАПОРНИЙ КАНДИДАТ!” Ха-Ха-Ха!!! Будь ласка, “читающий — лижущий”, повідом прізвище цього дотепника. Особисто відвезу йому пляшку хорошого коньяка, а Гриценку пачку …..ПУРГЕНУ, щоб Толя просрався!!! Тоді вам доведеться міняти надпис на біг-борді з “ПЕРШИЙ НЕПРОХІДНИЙ-ЗАПОРНИЙ” на “ПЕРШИЙ ПРОСРАВШИЙ”! Ха-ха-ха!!!.
Господа форумщики. А можно, всё-таки про Гриценко?
Та-а-ак! Вилупки з УВК (Управління Військових Кретинів?) в своєму репертуарі…. Оці пости під ніком “полковник Недзельський” від 16:55; 17:10; 17:31 за 24.9.09р. не мої. Це провокація. Переконаний, розумний читач, окрім придуркуватого “читающего”, давно про це здогадався. Ну, а провокаторам скажу, давайте, хлопчики, тужтесь. Бо у вас з інтелектом ЗАПОР при народженні. Це називається даунізм. Давайте зустрінемось і поб”ємось об заклад, що ваш Гриценко буде ПЕРШИЙ ПРОСРАВШИЙ кандидат в Президенти України. Ставлю сто баксов. Хто більше? Ха-ха-ха!!!
Дурдом-армию в говно превратили!!! И гриценки-америкосные выродки и все остальные козлы министры обороны с Ющом на пару!!! Кузьмук чуть-чуть что-то сделать хотел и ВСЕ…. только хотел и чуть-чуть….НЕТ АРМИИ-КУЧА ВОРОВ, ЖИВУЩИХ ЗА ИМУЩЕСТВО АРМЕЙСКОЕ!!!!
Авиатору. Кузьмук — знаменитая личность. Ещё с НГУ его помнят, как известного самодура и торговца конверсионной автотехникой. Не говоря уже о зигзагах после попадания ракеты в дом в Броварах и отражение воздушного нападения москалей, которые ьитком набили свой боевой ТУ-154 евреями и “вцілили ним у нашу мирну ракету”. Может, как командир танкового батальона он и неплох, но как политическая фигура, которой должен быть Министр, обгадился по уши.
Может абсурдно звучит, но Гриценко наиболее подготовленный и реально мыслящий кандидат. Абсурдность заключается в том. что шансов у него вероятнее всего до 5 процентов поддержки в обществе.
Дуже влучно, пане 1717? настільки влучно,що Ваш пост варто повторити:”1717 Авиатору. Кузьмук — знаменитая личность. Ещё с НГУ его помнят, как известного самодура и торговца конверсионной автотехникой. Не говоря уже о зигзагах после попадания ракеты в дом в Броварах и отражение воздушного нападения москалей, которые ьитком набили свой боевой ТУ-154 евреями и “вцілили ним у нашу мирну ракету”. Может, как командир танкового батальона он и неплох, но как политическая фигура, которой должен быть Министр, обгадился по уши.”
Єдине, що хотів би добавити, ghj наглючий цинізм Кузьмука, коли він заявив, що йому з першого дня було відомо, що літак збила українська ракета!!! Тобто, цілий тиждень Кузьмук на весь світ брехав, що то не українська ракета, а коли це було з”ясовано (росіяни зафіксували) Кузьмук признався, що знав про це з першого дня. Ну, хіба не дебіл?
Щодо Гриценка, пане Андрію, Ваш пост:”25.09.2009 20:58 Андрей: Может АБСУРДНО звучит, но Гриценко наиболее ПОДГОТТОВЛЕНЫЙ и реально МЫСЛЯЩИЙ кандидат” — це дійсно абсурд. Бо Гриценко, в силу постійних приступів параної у формі манії величі, просто не спроможний бути “реально мислячим” кандидатом.
Прочитайте інтерв”ю нинішньої дружини Гриценка — Ю.Мостової, яка вважає Гриценка “генієм”. Безумовно, це параноя. Що ж до його підготовки, так вона просто відсутня. Гриценка зловлено на брехні, що була розміщена в газеті “Народна Армія” і на офіційному сайті Гриценка, що він буцімто закінчував Академію ЗС України. Гриценко ніколи не закінчував Академії ЗСУ і не має вищої військової освіти!!!! Він служив викладачем на кафедрі “бортового електричного обладнання військового літака”. Чічіков з Хлєстаковим відпочивають.
Вы подтвердили мое сообщение еще с 1-й страницы поста.
Техник самолета не полководець!!!
Недзельский, ты окончательно с ума сошел, если думаешь, что у такого больного хмыря есть враги. Больным людям принято сочувствовать. И еще принято материть особо буйных (которые никак не могут осознать, что они больные), дабы не мешали жить нормальным людям. Тут впору бы написать троекратное “Ха”, но не хочется чиатть потом на форуме твою вонь по поводу плагиата твоих “нетленных” цитат.
“Читающий”, окрім читання, серйозна людина має ще й МИСЛИТИ, тобто бути “мислячим”,щоб потім розумні речі писати, бути “мисляичм пишущим” !!! Той факт, що ти перейшов на образи на мою адресу, свідчить про те, що в тебе просто немає аргументів, щоб заперечити мої доводи про фіаско Гриценка в іпостасі кандидата в Президента України. Ти рефлексуєш і мені вже не цікаво з тобою вести дискусію. Єдине зауважу, що саме Гриценко має психічну хворобу, яка називається “паранояльна шизофренія”, яка проявляється в приступах маніїї величі.. І це підтверджує дружина Гриценка — Юля Мостова, яка в одному інтерв”ю заявила, що вважає Толю “генієм”!!! Проконсультуйся у будь-якого лікаря — психіатра, він тобі роз”яснить, до якої категорії психічнохворих треба віднести “генієв”. Більше того, він буде рекомендувати Гриценку не приймати участь в президентських перегонах, бо у випадку програшу, а він неминучий, як “мировая революция”, хвороба настільки загостриться, що Толя може вчинити суіцид. Це ж серйозні речі. Так що, “Чи тающий” “Чи не тающий” (гавно не тает?), тут дійсно впору завершити свій пост не традиційним “ха”, а ”О-ХО-ХО!!!”