Львівські убозівці вполювали у Рогатині кримінального авторитета Костю Рембо, якого шукали рік

22 травня, у м.Рогатин Івано-Франківської області співробітники Львівського управління боротьби з організованої злочинністю затримали кримінального авторитета Костянтина Литвиненка (у кримінальних колах Червонограда його знають як Костю Рембо). Про це ЗІКу повідомив головний редактор газети “Ратуша” Микола Савельєв.

Як повідомив Микола Савельєв разом з Литвиненком затримано ще шість членів кримінального угруповання.

Костя Рембо за грабежі і вбивство був засуджений до 15 років позбавлення волі, однак відсидів з них 11 і втік. З липня 2008 року перебував у розшуку.

Довідка ЗІКу.

7 травня 2009 року газета “Ратуша” подала таку інформацію:

Минулого тижня в Соснівці повним провалом завершилась операція львівського УБОЗу із затримання відомого кримінального злочинця Костянтина Литвиненка, який у кримінальних колах Червонограда і Львівщини був більше знаний на прізвисько “Рембо”. За квартирою, у якій переховувався Литвиненко, спершу встановили технічне спостереження, а потім до затримання підключили спецпідрозділ “Сокіл”. Але все відразу пішло якось не так. До “Рембо”, який вийшов на вулицю з вдягнутим на голову мотоциклетним шоломом, підскочив “сокольонок” і вистрілив у нього холостими набоями. Костя лише мотнув головою і, вихопивши пістолет, забіг назад у під’їзд п’ятиповерхівки. Через балкон він перебрався до сусіда-”зека”, де несподівано лоб у лоб зустрівся з… двома працівниками технічного відділу, які і здійснювали за ним стеження зі сусідського помешкання (і які, до речі, виступали категорично проти облаштування пункту спостереження в квартирі колишнього засудженого). Зорієнтувавшись у ситуації, Литвиненко взяв одного з “технарів” у заручники і вийшов із ним на вулицю. “Сокіл” не відважився активно діяти, побоюючись за життя свого колеги. “Рембо” відійшов із заручником за ріг будинку, принагідно вистріливши одному з “бійців “Сокола” в стегно з травматичного пістолета на гумові кулі (саме за легалізацію цієї зброї так ратує міністр внутрішніх справ Юрій Луценко). У втікача теж вистрілили і теж з пістолета на гуму, але він був одягнутий у бронежилет і тому не постраждав. Скориставшись загальною розгубленістю і вибухом світло-шумової гранати, переслідуваний копнув заручника і безслідно зник. На думку експертів “Ратуші”, в цій ситуації Литвиненко вчинив навіть благородно, бо ті, хто знають подробиці його легендарної біографії, розуміють, що “Рембо” міг залишити за собою і гору трупів… Костя Литвиненко — окрема сторінка кримінального життя Червонограда, і, поза всяким сумнівом, про його жорстокі діяння та факти біографії ще зніматимуть телесеріали.

До 1997-го року він перебував в бігах. Двічі Литвиненка намагалися затримати на території Львівщини, але Костя, стріляючи по міліціонерах із пістолета, втік. Був непрогнозований — зброю завжди застосовував не задумуючись. Мав прізвисько “Рембо”: свого часу займався легкою атлетикою і єдиноборствами. Стріляв із двох рук, добре маскувався, хоча в жодних військах спецпризначення, попри чутки, ніколи не служив. Між собою опера називали Литвиненка “Лісник”, бо жив відчайдух у лісопосадці в землянці: луки заливало водою, і без знання місцевості добратися до нього було непросто. Незважаючи на погоду по два-три рази на день плавав у Західному Бузі — загартовувався. Займався чистим рекетом. Жодних злочинних “понятій” не дотримувався, мав серед криміналітету Червонограда, швидше, статус “прокаженого” — міг не прийти на “стрілку”, а ввечері постукати у двері до того, хто її “набив”, “і, завдаючи удару, поцікавитись: „Ти щось хотів?!” Його боялись, але не поважали. Весь Червоноград, включно з місцевою міліцією і прокуратурою він тримав у кулаку і страху, активно користуючись силовими методами і корупційними моментами. Основна заслуга в тому, що Литвиненка все ж спіймали, — це оперативна розробка офіцера міліції Ігоря Пилипчука (до речі, уродженця Соснівки), з яким Литвиненко знався ще з дитинства.

На думку оперів, Литвиненкові на слідстві довели далеко не всі злочини, та навіть того, що довели, виявилося достатньо. У 1997 році обласний суд засудив “Рембо” на 15 років — Литвиненку інкримінували й вбивство: разом із подільниками, кримінальниками з Волині, вони закатували до смерті кримінального авторитета на прізвисько “Мурованський” (ще живій цій людині обсмалювали на вогнищі ноги). Співучасників Костя так і не назвав, хоча, скажімо, своїх колег по пограбуванню квартир у Львові “Лісник” здав просто так, не задумуючись. На допитах слідчим хамив, залякував свідків і співучасників, міг несподівано відповісти віршами. Опинившись у Сокальській колонії для особливо небезпечних злочинців дуже ображався, що до нього не приїжджають навіть опера, адже “він має що розказати”. Стверджував, що “на мєнтів зла не тримає, але Ігореві Пилипчуку обов’язково помститься”… Коли Литвиненко відсидів 11 років, його перевели на поселення в село Боровиця на Волині. В лютому 2008 року Литвиненко з цього поселення несподівано втік. Відразу пішли чутки, що його бачили у Червонограді й у Львові, де “Рембо”, за традицією, обклав бізнесменів даниною і за півроку нібито “зняв” понад 300 тисяч доларів США.

Полковник Ігор Пилипчук у липні 2008 року доводив автору цих рядків, що “Литвиненка бачили навіть в приймальній Президента України Ющенка”, хоча що він там робив і на що він хотів відкрити очі Гаранту, Пилипчук тоді не зміг вмотивувати. Окрім того, екс-убозівець був переконаний, що саме Литвиненко напряму причетний до розстрілу 17 липня 2008 року у Львові на вулиці Фредра львівського бізнесмена Ігоря Кульчицького (сина відомого футболіста львівських “Карпат” Ігоря Кульчицького). Сам полковник Пилипчук, на превеликий жаль, загинув цього тижня при сходженні в Непалі, тому довідатися подробиці перипетій пошуку, виловлення і особистісних взаємостосунків полковника УБОЗ і кримінальника Литвиненка, на жаль, вже ніколи не вдасться. Невловимий Костя-”Рембо” кілька днів тому встиг передати привіт колишньому “зеку”, в квартирі якого в Соснівці і була встановлена техніка для прослуховування невловимого червоно­градського “Рембо”. І ці погрози як завжди небезпідставні”
”ZIK”