Як ми уже говорили минулого тижня, ужгородські медики з громадської організації “Школа здоров’я” торік ДВІЧІ зверталися з офіційними скаргами на дії заступника прокурора міста Ужгорода пана Андрія Малинича до Генеральної прокуратури держави. Але у відповідь – цілковите мовчання. Скоріше за все, у дію вступив закон чиновницької круговерті: Генеральна прокуратура, як водиться, “відфутболила” скарги до прокуратури Закарпатської області, а та, в свою чергу, зробила пас в бік… Ужгородської міської прокуратури, де пан Малинич – провідний гравець на “дикому полі” нашого беззаконня. Наслідки такої “перевірки” скарг до столичних інстанцій цілком закономірні. Тобто НІЯКІ!
Але, можливо, в діях прокуратури і особисто заступника ужгородського прокурора справді не було жодних порушень? Ні, неможливо! По-перше, кримінальну справу прокуратурою було порушено на підставі заяви кума пана Малинича саме тоді, коли цю саму заяву ВЖЕ ПЕРЕВІРИЛА ужгородська міліція і не ЗНАЙШЛА СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ в діях керівництва “Школи здоров’я”: ” Не знайшла цьому підтвердження і міліція, відмовивши у порушенні кримінальної справи (але чому по п.2 а не п.1 ст.6 КПК України?). По суті гр. І.Волошин з корисливих мотивів подав прокурору міста завідомо неправдиве повідомлення про нібито вчинення злочину, за яке заявнику має інкримінуватися злочинні дії, передбачені ст. 383 КК України. Тим більше, що він обмовив членів громадського об’єднання у вчиненні тяжкого злочину: адже шахрайство, нібито вчинене групою (можливо організованою) і у особливо великих розмірах, є тяжким злочином”.
В принципі, за подібне діяння людину, яка подала до органів прокуратури ЗАВІДОМО НЕПРАВДИВУ ЗАЯВУ, можна і треба було б притягти до кримінальної відповідальності. Але цього, звісно, не відбулося, бо хто ж насмілиться “наїхати” на прокурорського кума? Ніхто!!! Хоча підстави для цього були, і не лише ті, що пов’язані з доносом на “Школу здоров’я”. Адже перед тим прокурорський кум “наклепав” ще й на ужгородську підприємницю Наталію Бігунець, яка, власне, й придбала оті злощасні приміщення в будівлі “Школи здоров’я”. І не лише на пані Наталію “наклепав” кум прокурора,але й на її чоловіка – керівника служби внутрішньої безпеки Ужгородської митниці, полковника міліції Мирослава Сливку. Та ще й організував друк наклепницьких матеріалів проти подружжя Бігунець-Сливка і “пікети протесту” біля будинків митниці і… Ужгородської прокуратури. І знаєте, хто вийшов на переговори до “пікетувальників” та наобіцяв їм “розібратися” з пані Наталкою Бігунець? Ви, мабуть, уже здогадалися: особисто сам заступник ужгородського прокурора пан Андрій Малинич! Який, до речі, чудово мав би знати, що “протестувальники” біля стін прокуратури – це не прості ужгородці, а просто найманці його ж власного кума Івана. То чиї ж інтереси привселюдно, у присутності преси, пообіцяв захищати наш заступник прокурора? Держави? Ужгородської міської громади? Та ні! Власного кума! Коли ж ця скандальна затія з “пікетуванням” луснула, немов мильний пухир, а ужгородські газети розкрили таємницю справжніх “ляльководів” вистави з “пікетами”, хтось “невідомий” підпалив серед білого дня автомобіль пані Наталії Бігунець. Палія, звісно, ще й донині шукають… До речі, через півроку за таких же дивних обставин було підпалено автомашину зятя директора “Школи здоров’я” В.Гончарова. Палія також вельми довго шукають, не зважаючи навіть на те, що потерпілий власник спаленої автомашини – офіцер СБУ… Невже там, де йдеться про шкурні інтереси прокурорських кумів, навіть наша хвалена спецслужба не в змозі захистити своїх співробітників? Виходить, що так…
Так чи інакше, але після провалу акції психологічного тиску і “громадського протесту” кум-прокурор дає своїм підлеглим команду порушити кримінальну справу проти… керівництва обкому профспілки медичних працівників. На якій підставі? А ось тут і ховається “родзинка” цієї сумної історії. Нагадаємо вам лише одну цитату зі скарги до Генеральної прокуратури держави:
* * *
“…Слідом за цим з’явилася постанова від 17 червня 2008р. прокурора міста про порушення кримінальної справи №6105408 проти службових осіб Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я за зловживання службовим становищем. Як вбачається із листа заступника прокурора міста Ужгорода А.Малинича, у ході дізнання та прокурорської перевірки нібито було встановлено, що „ … ці службові особи, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, діючи у корисливих інтересах та маючи на меті заволодіти майном профспілок, створили громадське об’єднання “Школа здоров’я”. В подальшому, в порушення ст. 34 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності” дали згоду на передачу у власність частини будинку №6 створеному ними громадському об’єднанню. Реалізуючи злочинний намір, службові особи ГО “Школа здоров’я”, які є одночасно службовими особами Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я, 23.03.2008р. продали частину приміщення першого поверху площею 141 кв.м. громадянам Бігунець Н.І. і Новак Ю.І. за суму 50 тис.грн. при ринковій вартості майна 507 тис.грн. Таким чином інтересам профспілки заподіяно шкоду на суму 457 тис. 600грн. (лист №1314вх.О8 від 04.07.08р. додається)”.
* * *
Зверніть увагу, будь ласка, на ті слова з листа пана Малинича, що ми їх підкреслили у тексті цитати. Цікаво, на підставі яких таких фактів наша “героїчна” і “велемудра” прокуратура зробила висновок про те, що майже 15 років тому (!!!) якісь “ці службові особи” створили громадське об’єднання, маючи на меті “злочинний намір” заволодіти профспілковим майном і продати його (з “корисливою метою”, звісно) аж через 14 років (!!!) потому? Невже у нашій прокуратурі працюють такі “екстрасенси2, які можуть читати чужі наміри і думки навіть через товщу років? Чи просто так заманулося панам прокурорам, яким набагато легше було вигадати чиїсь “злочинні наміри”, аніж шукати реальні ДОКАЗИ злочину? З таким же успіхом можна було б, наприклад, оголосити на весь Божий світ, що “у ході дізнання та прокурорської перевірки” Ужгородська прокуратура достеменно встановила, що 80 років тому певні особи, “діючи в корисливих інтересах” та “маючи на меті заволодіти народним добром”, створили… профспілки України. А чого би й ні? Повірте, доказівбуде не більше й не менше, аніж у “екстрасенсорних” здогадках про “злочинні наміри” посадових осіб Закарпатського обкому профспілки медичних працівників 15 років тому.
Це по-перше. А по-друге, навіть такий фантастичний висновок панів прокурорів не має під собою жодного РЕАЛЬНОГО грунту. Адже ті приміщення “Школи здоров’я”, які нібито й стали об’єктом “посадового злочину” керівників обкому профспілки МАЙНОМ ПРОФСПІЛКИ НІКОЛИ НЕ БУЛИ. Отож керівники обкому профспілки аж ніяк не могли ні “давати згоду” на передачу у власність чужого майна, ні виношувати щодо цього майна жодних планів (ні “злочинних”, ні цілком правових), ні, тим паче, продавати комусь чужу власність. Це вигадка панів прокурорів, яка не виносить жодної, навіть найменшої перевірки. Так само, як і те, що службові особи “Школи здоров’я” є водночас “службовими особами Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я”. Окрім самого лише голови обкому профспілки пана Колесника, НІХТО з очільників “Школи здоров’я” не є і ніколи не був “службовою особою” апарату обкому. І це також дуже легко було перевірити, навіть не маючи у кишені диплому про вищу юридичну освіту.
По-третє, порушуючи цю “фантастичну” кримінальну справу, панове прокурори навіть забули про один з головних принципів нашого законодавства: ЗАКОН ЗВОРОТНЬОЇ СИЛИ НЕ МАЄ! Отож і висувати звинувачення “службовими особами Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я” у порушенні ними ще у 1994 році Закону України ” Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, прийнятому аж у вересні 1999року, пани прокурори не мали жодного права. Як можна було “порушити” закон, якого ще взагалі не існувало у юридичній природі держави? Маячня! Але саме цією маячнею керівника обкому профспілки Колесника ледь не відправили до Царства Небесного…
Словом, майже вся кримінальна справа, пов’язана з майном громадської організації “Школа здоров’я” ґрунтується лише на бурхливій фантазії панів прокурорів, націлених на це дійство своїм безпосереднім начальником паном Малиничем. Для чого? А тут можна простежити дві мети одночасно. Перша – суто приватна: допомогти рідному куму заволодіти цінним приміщенням в центрі міста. В принципі, це саме звичайнісіньке рейдерство, “освячене” іменем українських законів. До речі, якщо посадові особи “Школи здоров’” або навіть обкому профспілки (якщо так уже кортить прокуратурі) скоїли “злочин”, продавши кілька приміщень медичній фірмі пані Н.Бігунець, то чому ж продаж таких самих приміщень кумові прокурора пану Волошину ужгородські “охоронці закону” навіть не збираються кваліфікувати як “злочин”? Виходить, що кумові можна, а всім іншим – тюрма? Логіка – гідна піратів Карибського моря або наших прозаїчних бандитів, але аж ніяк не охоронців закону.
Але у цій дивній “кримінальній фантазії” цілком може бути ще й інша мета. Адже народження прокурорського “фентезі” і спровокований ним подальший “наїзд” на Закарпатський обком профспілки медичних працівників цілком співпадає за часом і за способом дій з генеральним “наїздом” нашої “балаганної” влади на всі профспілкові структури. Головною метою цього “генерального “наїзду” було нахабне загарбання найапетитнішої частки власності профспілок: санаторіїв Закарпаття. Адже саме минулого року “балоган” руками обласних владних структур спробував прибрати до рук санаторії “Карпати”, “Перлина Карпат” та інші. І зробити це без допомоги приручених і прикуплених “правопохоронних” структур було цілком неможливо. Отож, якщо завтра комусь із наших вельмож або прокурорських кумів впаде у око ваше майно (будинок, квартира, машина і т.д.), то не сподівайтеся, що зможете захистити свою власність українським законом. Закон – це зброя. А ця зброя нині – в руках у бандитів!..
* * *
ДО РЕЧІ:
Щойно ми поставили крапку в останньому реченні, як з фронту завоювання чужого майна надійшли останні новини. Виявляється, що минулого понеділка наше обласне “губернаторство” викликало “на килим” керівників всіх силових структур Закарпаття. І перд “силовиками” поставили конкретне завдання : “наїхати” на гральний бізнес в області. І “силовики” миттю кинулися виконувати наказ. Без будь-яких законних підстав і навіть без будь-яких логічних пояснень у бізнесменів просто забирають досить цінне майно: гральні автомати, кожен із яких коштує, як мінімум, 8 тисяч Євро. Скажете, правильно роблять? Немає чого, мовляв, розбещувати наших людей згубним азартом, наживаючись на людській пристрасті? Можливо, воно і так. Але як бути з положенням Конституції про непорушність приватної власності? І у якій нормальній державі можна ось так запросто, без рішення суду і взагалі без будь-яких законних підстав забирати чуже майно? Сьогодні забирають власність, а завтра? А завтра почнуть забирати людей? Можливо… Дуже навіть можливо. І якщо наша влада раптом “прозріла” і стала на захист громадської моралі, то чому ж тоді минулого року наша міліція навіть пальцем не поворушила для того, аби виконати рішення Ужгородської міської ради про обмеження грального бізнесу в місті? І рішення було законне, і підтримка громадської думки, а у відповідь – цілковита бездіяльність. Нині ж на гральні автомати накинулися з таким шаленим азартом, якому можуть позаздрити навіть професійні гравці у “рулетку”. Що за “джек-пот” намагаються виграти наші “силовики” та їхні мукачівські командири? Можливо, весь секрет цієї “Операції “Азарт” криється простоу тому, аби примусити бізнесменів викупляти одібране у них майно за “чорну готівку”? Або знову платити за “дах”? Можливо… Цілком можливо. Адже ідуть вибори, а це означає, що владі потрібні гроші готівкою. Така вже у нас “українська рулетка”.
Богдан Ганжа,
Центр журналістських досліджень
