Протягом ось уже кількох місяців у закарпатських і всеукраїнських мас-медіа час від часу з’являються повідомлення, що в Ужгороді нібито працює група співробітників Генеральної прокуратури України. І, якщо вірити цим повідомленням, перед цією групою стоїть чітке завдання: перевірити заяву ужгородського мера Сергія Ратушняка про корупційні діяння заступника прокурора міста Ужгорода пана Андрія Малинича та заступника голови Ужгородського міськрайонного суду пана Олега Ціцака. Якщо ж говорити конкретніше, то ми нагадаємо закарпатцям, що саме ці особи намагалися одержати від ужгородського мера ПІВМІЛЬЙОНА доларів США в якості “гонорару” за позитивне вирішення спірних питань розподілу міських земельних ресурсів.
Саме про це офіційно заявив Сергій Ратушняк не лише у своєму зверненні до Генерального прокурора України, але й у пресі. При цьому ужгородський мер поставив перед Генпрокуратурою цілком закономірне питання: звідки у прокурорського чиновника Андрія Малинича, який не має (принаймні, легально) жодного власного бізнесу, з’явилися солідні фінансові статки, дорогі автівки і ще дорожча нерухомість? Адже прокурорської платні на всі ці розкоші не вистачить аж ніяк?!.. Ті самі питання стосувалися і “скарбів” судді О.В.Ціцака, які також з’явилися з “небуття”, немов за помахом чарівної палички. Але то лише у казках палаци з повітря дарує своїм улюбленцям “Добра фея”, а у реальному життя ім’я цієї “феї” – КОРУПЦІЯ.
З часу звернення Сергія Ратушняка до Генпрокуратури держави минуло вже кілька місяців. І весь цей час то в пресі, то в повідомленнях “Агентства “Одна баба сказала” регулярно з’являлися чутки про те, що бригада прокурорських чиновників з Києва “трусить” і заступника ужгородського прокурора, і суддю Ціцака. Ці чутки стали ще наполегливішими тоді, коли у пресі з’явилася чергова кримінальна “сенсація”: на життя судді Ціцака готується замах! Тоді майже всі закарпатські та українські мас-медіа (друковані та Інтернет-видання) повідомили українську громадськість, що в Ужгороді працює група слідчих з Генеральної прокуратури України, яка, принагідно, “вивчає” матеріали кримінальної справи, порушеної УЖГОРОДСЬКОЮ ПРОКУРАТУРОЮ (а не обласною і не Генеральною, зауважте!) за заявою судді О.В.Ціцака про підготовку замаху на його дорогоцінне життя. До цього “замаху”, звісно, блискавично приплели особу невгамовного ужгородського мера. І навіть повідомили, що затримали “кілерів”, які й написали своє “зізнання”. Щоправда, один з тих “кілерів” негайно повісився, інший також загинув за досить дивних обставин… А ще трошки згодом в будинку судді Ціцака стався вельми дивний вибух, який більше схожий не на теракт, а на… звичайнісіньку провокацію. Але про будь-яку реакцію на цей “акт” з боку Генеральної прокуратури, фахівці якої нібито працюють в Ужгороді, досі анічогісінько невідомо. Чому? Чи Генпрокуратуру не цікавить безпека наших суддів, якщо цій безпеці загрожує не Сергій Ратушняк? Чи їй чудво відомо, що безпеці пана судді взагалі нічого не загрожувало, а все те, що вже сталося, то лише “цирк для мавпи з гранатою”? Нехай так, але ж і про наслідки перевірки ОФІЦІЙНОЇ ЗАЯВИ Сергія Ратушняка також НІЧОГО ще не відомо!
Цілком спокійно почуває себе і прокурор Андрій Малинич. Він тепер більше зайнятий не перевіркою своєї особи з боку Генпрокуратури держави, а “клепанням” кримінальної справи проти працівників обкому профспілки медичних працівників та громадської організації “Школа здоров’я”. І весь “фокус” цієї кримінальної справи полягає просто у тому, що одному з ужгородських бізнесменів, близькому другу, куму і компаньйону пана Малинича страшенно кортить прибрати до рук старовинну будівлю на площі Театральній в Ужгороді. А медики, які є власниками цієї будівлі, прокурорському куму цей будинок продавати не хочуть. Наступили на гаманець бізнес-прокурорській “малині”! Ну, де ви бачили, аби таке “нахабство” минало безкарно?! І не мине! Спритний “бізнесюк” негайно пише заяву до прокуратури, а там цю заяву негайно пускають “в роботу”: уже довели до інфаркту керівника обкому профспілки медичних працівників, вдерлися з обшуками до офісів та квартир лікарів, перетягали на допити кілька сотень людей, які бодай колись хоча би заходили до “Школи здоров’я”. І все це – для задоволення “шкурного” інтересу прокурорського кума і компаньйона. До речі, адвокати “Школи здоров’я” розповіли, що у цій “приватній” кримінальній справі несподівано вигулькнули документи, викрадені минулого літа з офісу “Школи здоров’я” (про це викрадення було офіційно заявлено до Ужгородського МВВС), а також “липові” документи, завірені нотаріусом… Малинич, дружиною нашого заступника прокурора. Словом, якщо добряче перевірити цей “медичний кримінал”, то на лаву підсудних доведеться саджати не медиків, а прокурорських чинів, які відверто влаштовують перерозподіл власності в Ужгороді на користь своїх кумів, цимборів, родичів та інших “близьких людей”. Не ображаючи, звісно, і свою власну кишеню при цьому.
Але вся біда в тому, що таку перевірку просто немає кому здійснити сьогодні. Порівняйте, будь ласка, самі: одну заяву пише до Генпрокурора цілком офіційна особа – мер міста Ужгорода; іншу заяву строчить до свого прокурорського кума звичайнісінький “бізнес-пройдисвіт”. І що ж? “Кумівська” заява негайно запускається “в обіг”, калічачи на своєму шляху життя і здоров’я людей. А по офіційній заяві офіційної посадової особи, направленої не до кума, а до Генпрокурора, навіть кінь не валявся! Більше того, зацікавившись впертим і тривалим мовчанням органів прокуратури щодо результатів роботи отієї загадкової “групи слідчих ГПУ” в Ужгороді, ми раптом з’ясували цілком неймовірне: навіть у прокурорському середовищі Закарпаття ніхто достеменно не знає, чи була така перевірка з Києва в Ужгородській прокуратурі, чи її взагалі не було, а отже і жодна “група слідчих” до нашого міста не приїздила! Отож і не дивно, що прокурорські чини досі ще не повідомили громадськість про будь-які наслідки перевірки заяви ужгородського мера. Ну, хоча би про те, що, мовляв, перевірили, але, як завжди, “факти не підтвердилися”. Може, ще не вигадали, яку “лапшу” цього разу навішати ужгородцям на вуха? Можливо… Але, що стосується громадської думки населення нашого міста щодо суддівських, прокурорських та інших “правопохоронних” чинів, то ця думка давно уже ствердилась і без будь-яких спеціальних перевірок. “Князівські” палаци панів прокурорів і суддів – реальний факт, який від людських очей не сховаєш. Хіба що підірвеш гранатою… І хоч як не крути, а вся історія лише стверджує давню народну мудрість: “Крук крукові очі не виб’є!”. А нам? А нам повибивають і очі, і мізки, якщо так далі піде…
Сlipnews.info
