Вкотре повертаючись думками до питань обороноздатності нашої країни, згадую відомий вислів першого канцлера Німецької імперії Отто фон Бісмарка: «Якщо народ не хоче годувати чужу армію, він повинен годувати свою». Глибше замислившись над сказаним та переглянувши сторінки історії, очевидним є беззаперечний факт – чужа армія є набагато дорожчою для утримання, аніж своя, як в плані матеріальних витрат, так і в моральному і соціальному вимірі. Однак не буду вдаватися у спогади минулого, аналізувати різноманітні аспекти перебування чужих армій на окупованій території, нещастя та біди для місцевого населення, які приходять разом із завойовниками…відомо ж – переможець отримує все. Натомість виникає логічне запитання, що робиться в Україні для збереження власних Збройних Сил, які залишилися нам у спадок від колись могутньої імперії, що за 17 років незалежності було зроблено керівництвом військового відомства для утримання обороноздатності нашої держави на належному рівні. Повірте, картина на даний час маловтішна – понад 90 відсотків техніки і озброєнь армії вичерпали свій ресурс, на ремонт і заміну грошей катастрофічно не вистачає. На утримання, переоснащення, модернізацію військової техніки впродовж минулих років виділялося трохи більше половини від закладеного у бюджет, якраз стільки, щоб військо виживало, а не розвивалося. При цьому все ж таки виділене фінансування як правило йде не на закупівлю нових видів озброєння та розвиток стратегічно важливих родів військ, а на харчування, іншими словами – проїдання, та мізерне матеріальне забезпечення солдатів. Усе решта, що залишається від злиденного утримання солдатів строкової служби, як правило залишають у своїх кишенях особи, особливо наближені до імператора…себто до самого Міністра оборони…і якщо, за практикою криміналістики, при фінансових махінаціях не вдається довести вину керівника, за все доводиться відповідати головному бухгалтеру. Однак не буду заглиблюватись в алегоричні лабіринти, а спробую навести яскравий приклад повної безвідповідальності перед законом, покривання злочинних механізмів у підконтрольному відомстві, безпосередньої участі у фінансових махінаціях та тотального розкрадання державних коштів Директором департаменту фінансів Міністерства оборони.
Декілька вступних слів про нашого героя — Марко Іван Юрійович, 21.12.1949 року народження, уродженець с. Великі Ком’яти Виноградівського району Закарпатської області (знову ж таки сумнозвісна кузня кадрів для сучасної України), з березня 1997 року — незмінний керівник головного фінансового відомства Міноборони. Так і хочеться вигукнути словами пісні – НАСТОЯЩІЙ ПАЛКОВНІК…от тільки рильце у пана директора таке, ніби об нього розірвали не одну пухову подущину, луплячи з лютої ненависті до ворогів…і якщо наш президент міг із впевненістю сказати сакраментальне «Ці руки нічого не крали», то Іван Юрійович мабуть може спромогтися лише на безневинне – «Ці очі не бачили, як ці руки крали».
В той час, коли армія рідної держави знаходиться на грані розвалу, на утримання одного солдата строкової служби державою виділяється по 20 гривень щоденно, молоді офіцери із заробітною платою не більше двох тисяч гривень на місяць живуть у переоблаштованих бараках, де вітер – рідний брат, а таргани – дорога родина, більшість підготовлених у військових вузах спеціалістів відмовляються від продовження подальшої служби у збройних силах через мізерне матеріальне забезпечення і безнадію отримати коли-небудь житло, тотальне скорочення особового складу ЗСУ призводить до втрати обороноспроможності країни, пан директор у свої неповних 60 є таким собі військовим олігархом, якого жодним чином не торкаються нагальні проблеми війська, а думка про швидке звільнення у зв’язку із досягненням граничного віку перебування на військовій службі (у грудні виповнюється 60 років) примушує вдаватися до втілення у реальність нових корупційних схем та фінансових махінацій задля власної наживи. При цьому, Марком фактично не здійснюється контроль за станом речей у підконтрольному йому відомстві та виконанням прямих службових обов’язків його підлеглими у Департаменті фінансів МО, які також, за мовчазної згоди і при власних інтересах пана директора, активно беруть участь у розкраданні коштів, виділених на потреби армії. Звичайним явищем у Департаменті стали так звані «земельні та речові аукціони», на яких фактично за безцінь у порівнянні із реальною собівартістю, комерційним структурам з молотка продаються десятки та сотні гектарів землі по всій Україні, яка належала Міноборони, будівлі колишніх військових частин, складів, боєздатна та технічно справна техніка військово-господарського призначення (на складах НЗ останніми роками значно поменшало вантажних військових транспортів, тягачів, іншої автотехніки, яку подають як морально застарілу із списують за собівартістю металобрухту). Прослідкувавши документальні матеріали, згідно яких надаються дозволи на продаж чи оренду військового майна, усе вказує на покровительство багато чисельних злочинних фінансових оборудок з боку керівництва Департаменту фінансів та безпосередньо пана Марка.
Ще одним кричущим фактом повної безкарності та тотального нехтування антикорупційним законодавством з боку директора Департаменту є налагодження ним ефективного механізму відмивання державних коштів та легалізації грошей, отриманих злочинним шляхом (у КК України читаємо диспозицію ст.209) через можливості фіктивних комерційних структур та підставних осіб з близького оточення пана Марка. Саме такою особливо наближеною до пана головного бухгалтера армії є його вірна соратниця по гламурному життю та заміських фешенебельних готелях і саунах Ващенко Ірина Василівна, 12.08.1969 р.н., що проживає у м.Києві по вул.Драгоманова, 12, кв.67. Будучи заміжньою та працюючи на посаді начальника кафедри економіки Київського військового інституту при Національному університеті ім. Т.Шевченка, при середньомісячній заробітній платі у 2 тис. гривень, Ірина Василівна є повноправною власницею чотирьох квартир у м. Києві, які отримані Марком в якості подяки у формі так званих «відкатів» від фізичних та юридичних осіб за кришування директором Департаменту фінансів різнопланових оборудок при закупівлях в процесі фінансово-господарської діяльності Міноборони. Поруч з цим, пані Ващенко, при «захмарній» викладацькій зарплатні, є власницею двох автомобілів: джип HUNDAI SANTAFE, н.р. АА0232СН, 2007 року випуску, вартістю близько 54 тис. доларів США, а також джип Mercedes ML 500, н.р. АА 0455 іі, 2008 року випуску, вартістю більше 98 тис. доларів. Виникає логічне запитання, звідкіля у середньостатистичної громадянки такі фінанси…одразу ж відкину думки про сприяння з боку чоловіка, який проживає окремо по вул. Жолудєва, – пан Ващенко їздить на чорному ДЕО-Ланосі і не має найменшого бажання фінансувати коханку головного фінансиста армії.
На цьому досягнення пана Марка не завершуються. Ще одним ефективним та фактично безпрограшним варіантом власної наживи є фінансові махінації по виплаті неаргументованих грошових компенсацій військовослужбовцям, значна частина яких повертається доброму «благодєтєлю» готівкою. Для прикладу, у минулому році військовослужбовцям різних рангів військової частини А 0799, яка належить до Повітряних Сил ЗС МО України та дислокована у м.Києві по вул. Фучика, за невідомих підстав та формальної аргументації, за фіктивними рішеннями судів різних інстанцій, за сприяння І.Марка було виплачено понад 19, 5 млн. гривень в якості компенсацій, в результаті чого 50 відсотків від вказаної суми виплат було повернуто особисто Івану Юрійовичу в якості щирої подяки від вдячних підлеглих. Такий собі відкат на злиднях особового складу. Мабуть саме на ці кошти паном Марком було придбано дві квартири у столиці та збудовано приватний котеджик – таку собі хатинку для відпочинку у Гореничах, що під Києвом.
Це тільки незначна верхівка айсбергу, ім’я якому – фінансова імперія Івана Юрійовича Марка. Усе решту знаходиться під холодною і темною водою, проте становить таку величезну масу зловживань та фінансових махінацій, що крижина, з якою зіткнувся Титанік, це просто льодова скалка в оці хлопчика на ім’я Кай з казки про снігову королеву. І коли на часі постало питання про швидке звільнення пана Марка із займаної посади за віком, він, відчуваючи кінець безкарній наживі за рахунок держави, тільки активізував свою бурхливу діяльність по власному збагаченню. При цьому пан Марко, заручившись підтримкою своїх товаришів по «щастю» — начальника Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України, державного радника юстиції 3 класу Війтєва Юрія Миколайовича та начальника одного з підконтрольних Вітєєву відділів – Дубця Ю.Ю., відчуває повну власну недоторканість і безкарність. При цьому усі фінансові махінації покриваються такими собі показовими процесами над нижчою ланкою у Департаменті фінансів, офіцерами та державними службовцями, які виконують волю Марка і за це несуть суто формальну відповідальність. Тільки за 2007 рік за розкрадання військового майна у великих та особливо великих розмірах до АДМІНІСТРТИВНОЇ відповідальності наказами Міністра оборони було притягнуто понад 40 державних службовців та військовослужбовців-офіцерів. Пояснення цьому доволі просте – видимість боротьби з корупцією у Збройних силах робиться, а орденоносний верховний БУРЯТ на посаді Міністра оборони отримує свої дивіденди від свого головного бухгалтера Марка, одним словом – і вовки ситі, і вівці цілі, щоправда трохи пожовані, і верховний пастух-оленєвод задоволений.
От тільки виникає логічне запитання…якщо факти корупційних дій у вищих командних ешелонах ЗС України мають місце бути, кому ж тоді здійснювати контроль та карати винних. Якщо верховний головнокомандувач, яким за Конституцією є Президент України, зайнятий справами міжнародними, приймає послів із вірчими грамотами та проектує чергові будови століття, Прем’єр-міністр займається газовими «проблемами» і захистом власних шкурних інтересів, крайньою залишається Генеральна прокуратура України і сам пан Єхануров як очільник військового відомства. От тільки, згадуючи відому байку Крилова, кожен тягне у свій бік, у власну кишеню, абсолютно не зважаючи на можливість кримінальної відповідальності та всяко приховуючи свої істині злочинні наміри, а в той час коли віз національної обороноздатності та безпеки народу, який годує поки що власну армію, залишається на старому місці у дуже плачевному стані…
Країна, переповнена власними геніями інженерної та фінансової думки на вищих керівних посадах, впевнено рухається у прірву, і саме тому дуже хочеться простому пересічному громадянину, який щоденно живе думкою про те, що їсти завтра, впасти на коліна і вигукнути – «Позбав, Боже, Україну від таких геніїв, а з дурнями українці розберуться самі».
Андрій Жиглов, спеціально для ОРД
181 ответ
Заспокойтесь! Ніхто нікого судити у нас ше років двісті не буде. Хто крав — той і буде красти. Хоча, з такими управлінцями, як Марек, ми довго не протянем.
С одной стороны хочется сказать молодец автор. Но все же выложенная информация позволяет только посмеятся над героем статьи, и не более того. Да, бабник генерал-лейтенант запаса, ну и что: кто безгрешен. Да долгое время руководит финансами Минобороны, ну и что? Даже “написал” и “защитил” диссертацию а тему финансов Вооруженных Сил. Значит “умный”!?. Мало того, “ученость” Марка позволяет ему работать еще и в должности заместителя начальника кафедры у своей, как написано в статье любовницы (она начальник кафедры).
Да только кажется мне, что статья больше бросает тень не на Марка, а на Ющенка с Ехануровым.
Поэтому видимо следует смотреть глубже. С кем в свое время служил и до сих пор “дружит” пан Марко (Кузьмук, Рудковский, тот же Ющенко с Балогой (Марко тоже родом из Закарпатья) и другие. И поверьте, его покровители думали и думают что Марко их “верный пес”, а на самом деле он четко пользовался и продолжает пользовать тупостью своего окружения и тихо, незаметно “тянет” “свою долю”.
А бабы — это глупость.
В общем все стороны молодцы. Автор за то, что нас посмешил, а Марко за то, что все продолжает уничтожать финансы Вооруженных Сил, не забывая при этом о себе.
Одессит. С фотографиями разобрались? На снимке Би-Би-Си “Фаина”, или ”Ариана”?
А Марко, та йому подібні, гроші клепають. А ви балакайте собі, дурні…
А Марко, та йому подібні, гроші клепають. А ви балакайте собі, дурні…
Не трогайте Марика. Он хороший!
У мне є є одне питання??????
ЯКИЙ “ІДІОТ”- ЦЕ ПИСАВ????
90% всього, що написано не відповідає дійсності, а саме:
-“В той час, коли армія рідної держави знаходиться на грані розвалу, на утримання одного солдата строкової служби державою виділяється по 20 гривень щоденно”-це не правда, оскільки на одного військовослужбовця держава витрачає 31,1 грн. на добу.
-“На цьому досягнення пана Марка не завершуються. Ще одним ефективним та фактично безпрограшним варіантом власної наживи є фінансові махінації по виплаті неаргументованих грошових компенсацій військовослужбовцям, значна частина яких повертається доброму «благодєтєлю» готівкою”-також не правда, оскільки вказані виплати знімаються з рахунків МО України виключно за рішенням судів та відповідним уповноваженим органом Міністерства Юстиції України (Державна виконавча служба)-виключно для автора!!!!!!!!!!!
Як пишуть: продовження буде… і не одне.
За непровіреними даними Кабмін зробив подання на звільнення “героя” з державної служби, строк перебування на якій закінчується для нього в листопаді цього року.
Ну і що? А “герой” зі своїми протеже та прихвостнями видумали новий варіант продовження перебування біля корита, в якому вже навіть для солдата нічого не залишилося.
Так ось за сценарієм пан пенсіонер Марко звільняється з державної служби самостійно…
Але ж, армія без Марка, це не армія. Ось його й призивають на військову дійсну службу на посаду, яку з цивільної зроблено військовою.
Генерал — він і в Африці генерал… Чи надовго???
Оце такої…
Тимошенко продолжает увольнять оборонного Монтрезора
Кабинет Министров уволил Игоря Монтрезора с должности заместителя министра обороны.
Об этом говорится в распоряжении Кабмина 1215-р от 14 октября.
Монтрезор уволен с занимаемой должности в связи недобросовестным исполнением обязанностей – нарушением присяги государственного служащего.
При этом правительство распоряжением 1209-р от 14 октября отменило свое распоряжение 608-р от 10 июня, которым Монтрезор ранее уже был уволен с должности, как такое, что не было реализовано.
Как сообщалось, согласно сообщениям СМИ, Окружной административный суд Киева признал незаконным распоряжение Кабмина 608 об увольнении Монтрезора с должности замминистра обороны.
При этом 13 октября Президент Виктор Ющенко издал указ, которым признал утратившим силу указа 436/2009 от 15 июня, который приостанавливал действие распоряжения Кабмина 608-р об увольнении Монтрезора с должности замминистра обороны.
Еще 14 июля Конституционный Суд отказал в открытии производства по представлению Ющенко о конституционности данного распоряжения Кабинета.
Украинские новости
29 октября военные финансисты будут отмечать 10 годовщину Дня военного финансиста. Так вот киевские ветераны финансовой службы, решая вопрос об участниках встречи по случаю праздника, все как едино условием встречи ставят отсутствие “непотопляемого” руководителя финансовой службы, героя этой статьи, как человека, который развалил финансовую службу Вооруженных сил Украины.
Благо, “подпольный миллионер” и сам чувствует свое место в жизни и, даже после выхода на пенсию, так и не посещает встречи простых и честных ветеранов.
Вот и свершился к 10-й годовщине финансиста Вооруженных Сил позор с “разжалованием” генерала запаса.
Говорят, что герой этой статьи, небезызвестный генерал-лейтенант запаса Иван Марко, в который раз уволен с должности Директора Департамента финансов Минобороны и … снова назначен!!???
Уволен этот господин с гражданской должности, а назначен на должность военную. Специально для товарища генерал-лейтенанта запаса была введена полковничья должность директора Департамента финансов Минобороны (следует заметить что реформа центрального аппарата Минобороны предусматривает действовать как раз наоборот: сокращать должности военные и заменять их на гражданские).
Так вот, генерал-лейтенант назначен на должность “полковника”, что во все времена и во всех армиях мира считается понижением в должности и величайшим позором для офицера.
Однако, несмотря на кризисное время, финансовое корыто Минобороны содержит еще видимо много пищи — “бабла” и на что не пойдешь ради того, чтобы у него удержаться.
Вот и стал генерал ради этого “полковником”. О каком тут стыде говорить.
Хотя, как говорят авторитетные финансисты Вооруженных Сил, именно этого звания (как максимум) и заслуживает руководитель, полностью разваливший финансовую систему украинской армии.
Вот такой, удручающий итог 10-летия Дня финансиста Вооруженных Сил Украины.
P.S.Ходят также слухи, что вышеописанным способом господин И.Марко пытается уйти от нависшего над ним правительственного меча наподобие как в отношении известного Монтрезора. Мол с военным директором Департамента так просто расправиться и можно еще какое-то время надеяться на возвращение к власти бело-голубых и продолжение дерибана армейских финансов.
Правда народ поговаривает, что вся эта возня похожа на известное высказывание: “мертвому припарка…”.
Вот и свершился к 10-й годовщине финансиста Вооруженных Сил позор с “разжалованием” генерала запаса.
Говорят, что герой этой статьи, небезызвестный генерал-лейтенант запаса Иван Марко, в который раз уволен с должности Директора Департамента финансов Минобороны и … снова назначен!!???
Уволен этот господин с гражданской должности, а назначен на должность военную. Специально для товарища генерал-лейтенанта запаса была введена полковничья должность директора Департамента финансов Минобороны (следует заметить что реформа центрального аппарата Минобороны предусматривает действовать как раз наоборот: сокращать должности военные и заменять их на гражданские).
Так вот, генерал-лейтенант назначен на должность “полковника”, что во все времена и во всех армиях мира считается понижением в должности и величайшим позором для офицера.
Однако, несмотря на кризисное время, финансовое корыто Минобороны содержит еще видимо много пищи — “бабла” и на что не пойдешь ради того, чтобы у него удержаться.
Вот и стал генерал ради этого “полковником”. О каком тут стыде говорить.
Хотя, как говорят авторитетные финансисты Вооруженных Сил, именно этого звания (как максимум) и заслуживает руководитель, полностью разваливший финансовую систему украинской армии.
Вот такой, удручающий итог 10-летия Дня финансиста Вооруженных Сил Украины.
P.S.Ходят также слухи, что вышеописанным способом господин И.Марко пытается уйти от нависшего над ним правительственного меча наподобие как в отношении известного Монтрезора. Мол с военным директором Департамента так просто не расправиться и можно еще какое-то время надеяться на возвращение к власти бело-голубых и продолжение дерибана армейских финансов.
Правда народ поговаривает, что вся эта возня похожа на известное высказывание: “мертвому припарка…”.
Вот и свершился к 10-й годовщине финансиста Вооруженных Сил позор с “разжалованием” генерала запаса.
Говорят, что герой этой статьи, небезызвестный генерал-лейтенант запаса Иван Марко, в который раз уволен с должности Директора Департамента финансов Минобороны и … снова назначен!!???
Уволен этот господин с гражданской должности, а назначен на должность военную. Специально для товарища генерал-лейтенанта запаса была введена полковничья должность директора Департамента финансов Минобороны (следует заметить что реформа центрального аппарата Минобороны предусматривает действовать как раз наоборот: сокращать должности военные и заменять их на гражданские).
Так вот, генерал-лейтенант назначен на должность “полковника”, что во все времена и во всех армиях мира считается понижением в должности и величайшим позором для офицера.
Однако, несмотря на кризисное время, финансовое корыто Минобороны содержит еще видимо много пищи — “бабла” и на что не пойдешь ради того, чтобы у него удержаться.
Вот и стал генерал ради этого “полковником”. О каком тут стыде говорить.
Хотя, как говорят авторитетные финансисты Вооруженных Сил, именно этого звания (как максимум) и заслуживает руководитель, полностью разваливший финансовую систему украинской армии.
Вот такой, удручающий итог 10-летия Дня финансиста Вооруженных Сил Украины.
P.S.Ходят также слухи, что вышеописанным способом господин И.Марко пытается уйти от нависшего над ним правительственного меча наподобие как в отношении известного Монтрезора. Мол с военным директором Департамента так просто не расправиться и можно еще какое-то время надеяться на возвращение к власти бело-голубых и продолжение дерибана армейских финансов.
Правда народ поговаривает, что вся эта возня похожа на известное высказывание: “мертвому припарка…”.
Сегодня в кафе “Гренадер” состоялась встреча ветеранов финансовой службы. Встреча была посвящена 10-й годовщине со дня введения праздника: Дня финансиста Вооруженных сил Украины.
Как и следовало ожидать, такие ветераны, как Марко И.Ю. и ему подобные не удосужились хотя бы на минутку посетить сбор сослуживцев и соратников.
В тоже время, до учасников сбора было доведено, что после смены гражданской должности Директора департамента финансов Минобороны на должность военную со штатной категорией “полковник” и назначения на нее героя этой статьи генерала запаса Марка И.Ю. втихую штатную категорию “полковник” все-таки заменили на штатную категорию “огенера-лейтенант”.
Тем не менее, ветераны финансовой службы практически единогласно выразили мнение, что призыв на действительную военную службу генерала запаса Марка есть не что иное , как позор, который тем не менее касется именно личности господлина Марка, который своими действиями в этом деле еще раз подтвердил свою безпринципность и корыстолюбие.
Сбор выразил свое презрение к таким офицерам финансовой службы.
Для дураков и “писАтелей” — ударение на “А”!
Внимательно почитайте результат вашей работы:
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 996/2009
Про відзначення державними нагородами України
За вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності та безпеки Української держави, зразкове виконання військового обов’язку, високий професіоналізм та з нагоди 18-ї річниці Збройних Сил України постановляю:
Нагородити орденом Богдана Хмельницького III ступеня
МАРКА Івана Юрійовича – генерал-лейтенанта
Президент України Віктор ЮЩЕНКО
1 грудня 2009 року
А те шо продают майно ЗС??? А те шо госзакупки “делают” ??? А подполковник Гнилицкий Ю.И. — вообще вор-затейник. Живет на проценты от украденного. Прикидывается гражданином Корейко.
…а вор ворует. А вы пишите что хотите.
23 февраля 2011 года умер полковник ХОЛЧЕВ Виктор Иванович, — аксакал песионного обеспечения военнослужащих. Царствие ему небесное.
На отпевание в церковь Центрального военного госпиталя пришло более 50 сослуживцев и друзей усопшего.
Только у героя этой публикации — Ивана Марка, не хватило времени на прощание со своим подчиненным
Ветераны финансовой службы в очередной раз убедились в отсутствии офицерской чести у этого генерала, который и генералом-то стал благодаря работе таких офицеров чести, каким был усопший и другие еще живые ветераны Департамента финансов Минобороны.
Пусть Господь будет Судьей этому Марку!
А в этом году (2011) эта скотина Марко объявила крестовый поход на Военный институт Киевского университета имени Шевченка. Причина в том, что (его любовницу — “ахвицершу” Ирину Васильевну Ващенко — см. статью) Начальник института не пожелал видеть своим замом по учебной и научной работе. А кто ж захочет в замы зажравшуюся бездельницу (которая и в начальниках кафедры-то оказалась вследствие мощного давления и шантажа Марка — в его грязных руках ведь финансирование института!).
Теперь он через свои связи в МО постоянно инициирует проверки, комиссии, инспекции (в этом году, а год ещё не кончился, уже было 20 всевозможных инспекций и проверок).
Её сын (кстати, отъявленное хамло) в этом году закончил этот же институт. Мамочка постаралась — закончил с отличием. Теперь, она считает, ей можно творить всё, что угодно. Её мозгу невдомёк, что, в отличие от Марка, другие люди не стали бы отыгрываться на ребёнке. Но меряют ведь по себе…
И что интересно, — Министр обороны, другие лица, занимающие высокие посты, пляшут под его дудочку, изображая эдаких шавок, готовых ради подачки на любую подлость. Неужели не стыдно?
О ! А если-бы вы зналм как на местах “жируют” его ставленики — начфины видов Войск … ЭТО , блин , отдельная тема . Если он ЦАРЬ — то эти — КНЯЗЬЯ !
Милейший , где факты ?
И что Вы думаете?
Таки продавил “ахвицершу” на должность зама по учебной работе.
Мафия бессмртна!
А що за вуййко — пане Бондарь на Вінничіні ? Кажуть файний бухгалтер .
З 1 квітня оклади військових зростуть
Оборонний бюджет 2012 має чітке соціальне спрямування. Про це заявив директор Департаменту фінансів Міністерства оборони генерал-лейтенант Іван Марко, передає урядовий портал.
Він поінформував, що в цілому в рамках оборонного бюджету 2012 витрати на утримання Збройних Сил України підвищено на 20,7% — до 13,3 мільярда гривень. Зокрема, на 9% збільшено фонд грошового забезпечення військовослужбовців.
Він також додав, що з 1 квітня цього року Міністерство оборони України планує на 55% підвищити розміри посадових окладів військовослужбовців.
“Є відповідне доручення Уряду, згідно з яким у Міністерстві праці та соціальної політики опрацьовується питання підвищення посадових окладів військовослужбовців на 55% для доведення їх до рівня державних службовців. При позитивному вирішенні цього питання виплату нових посадових окладів планується почати з 1 квітня”, — зазначив генерал-лейтенант Іван Марко.
І знову цей Хенеральчик стелиться перед виборами, так і хоче задобрити військових обіцянками. Та офіцери вже не ті, що були при Кучмі, при якому цей же Хенерал обіцянки роздавав на рік вперед. Зараз бачите вже зкоротив період на квартал. “Обіцяв, не значить, що женився…”, — тому не дочекаєтесь від військових, щоб голосували за обіцяльників типу Марко, Єжель та ін.
что-то поумолкли все?! Неужели больше нечего написать и почитать ?! Как жаль!
А что писать, оклады с 1 апреля подняли. Радуемся…
А чем сейчас занимается пан генерал? Еще служит?
Да уж, постарела, постарела охфицерша! Сказывается беспорядочная половая жизнь…
Брошенная генералом жена даже сейчас посимпатичнее этой разлучницы.
Да и пан “генерал” начал сдавать.
Время всех рассудит и всех поставит на свои места.
У всевышнего зрение хорошее, ох хорошее…
безобразие какое .
милиции в том направлении смотреть не велено!