На таке питання можна отримати
відповідь, прослідкувавши хронологію кар’єрного зростання “судді — колядувальника”.
Почнемо.
Суддею Львівського апеляційного адміністративного
суду Зварич І.С. обраний 16 грудня 2005 року рішенням Верховної Ради України,
яке приймалося на підставі подання Голови Вищого адміністративного суду України
Пасенюка О.М.
Вже з березня наступного року
починається посилене форсування Пасенюком О.М. вирішення питання про
призначення Зварича І.С. на посаду голови цього суду. Так, 28 березня 2006 року
ним вноситься Президенту України подання про таке призначення. Оцінку Зварича
І.С. Пасенюком О.М. можна прочитати в самому документі. Причому це питання було
предметом розгляду і ради суддів адміністративних судів України, яка також
визнала Зварича І.С. достойним кандидатом.
Далі кандидатуру Зварича І.С., а
також подання Пасенюка О.М. оцінює Глава Секретаріату Президента України. І, на
диво, ця оцінка є негативною. Секретаріат виявляє обставини, які унеможливлюють
таке призначення, та повертає матеріали без розгляду. Можливо, це пов’язано із
тим, що Секретаріат у той час очолював Рибачук О.Б., який напевне
небезпідставно довів Президенту України про неможливість такого призначення.
Здається на цьому б і поставити
крапку Голові ВАСУ. Але він вирішив зачекати слушного моменту, і мав рацію. 7
вересня 2006 року Рибачука О.Б. звільняють з посади. Але це все ж таки поки ще
не той момент. А от 15 вересня того ж року і починається зірковий злет Зварича
І.С. У цей день Президентом України на посаду Глави його Секретаріату
призначено Балогу В.І.
Уже через три дні (18 вересня 2006
року) Пасенюк О.М., мабуть відчуваючи серйозність моменту, звертається до ради
суддів адміністративних судів України з проханням повторно погодити кандидатуру
Зварича І.С. на посаду голови суду у зв’язку із тим, що в перший раз йому
необґрунтовано відмовили в Секретаріаті Президента України. При цьому він у
черговий раз підкреслює, що Зварич І. має “високу кваліфікацію та моральні
якості”. Із рішення ради суддів адміністративних суддів України, засідання
якої відбувається на наступний день (19 вересня 2006 року), вбачається, що
Голова ВАСУ про кандидатуру Зварича І.С. доповідав особисто. І йому не
становило великих складнощів переконати раду суддів адміністративних судів
України, що ця кандидатура є найприйнятнішою, рішення позитивне.
Сам Зварич І.С. лише після рішення
ради суддів адміністративних судів України 20 вересня 2006 року звертається з
проханням призначити його на посаду голови суду письмово у формі заяви. Постає
логічне питання – хто в такому призначені був більше зацікавлений Зварич І.С.
чи можливо Балога В.І. та Пасенюк О.М.?
І знову долю
“судді-колядника” починає вирішувати Президент України та його
Секретаріат. І воно успішно вирішується після
призначення 13 жовтня 2006 року Президентом України заступником Глави
Секретаріату Пукшина І.Г., на якого покладається повноваження щодо розгляду
матеріалів про призначення голів судів.
Повторно розглянувши подання Пасенюка
О.М. щодо призначення голови Львівського апеляційного адміністративного суду,
Балога В.І. та Пукшин І.Г. переконалися, що Рибачук О.Б. був неправий. Напевне
і президент у цьому переконався, адже 20 листопада 2006 року видав указ про
призначення Зварича І.С. на цю посаду.
Друга спроба виявилася вдалою і для
Пасенюка О.М., і для Балоги В.І., і для того ж таки Пукшина І.Г., і що саме
головне, для Зварича І.С. Хоча в цьому ланцюгу важко визначитися, для кого
спроба була вдалою. Але те, що перші три особи в цьому були зацікавлені, –
беззаперечно, адже підтверджується документально.
Можливо Зварич І.С. уже і не так
сильно хотів стати головою суду, адже його заява датована після відповідних
подання Пасенюка О.М., рішення ради суддів адміністративних судів України. І
напевне для того, щоб знищити останні краплі сумніву у горе-голови, а також
оцінивши його діяльність на посаді голови суду (мабуть було що оцінювати),
Пасенюк О.М. 1 жовтня 2007 року звертається до ради суддів адміністративних
суддів України з проханням розглянути питання про надання рекомендації щодо
присвоєння Зваричу І.С. почесного звання “Заслужений юрист України”.
А далі все вирішується із
блискавичною швидкістю падаючої зірки. Того ж дня рада суддів адміністративних
судів України задовольняє подання Голови ВАСУ. І у цей же день Голова ВАСУ
відправляє відповідне подання Президенту України. Знаючи те, як наш Президент з
допомогою своїх помічників, у даному випадку Пукшина І.Г. та Балоги В.І.,
швидко приймає мудрі та виважені рішення, ніхто не сумнівався у тому, що
подання буде розглянуте оперативно. І дійсно, настільки поспішали, що, на
порушення порядку представлення до нагородження та вручення державних нагород
України, вже 4 жовтня 2007 року, через три дні після звернення Пасенюка О.М.,
президент видав відповідний указ про нагородження. Таке нагородження відбулося
з нагоди дня юриста. Для тих, хто так сильно поспішає, нагадуємо, що згідно із
зазначеним порядком, затвердженим указом Президента України, такі подання
вносяться не пізніше ніж за місяць до відповідної дати, а голова Вищого
адміністративного суду України взагалі не наділений повноваженнями щодо
внесення таких подань.
Таким чином, Пасенюк О.М., Балога В.І.,
Пукшин І.Г. та Зварич І.С. ще раз підтвердили, що вони люди справи і своїх не забувають.
Невідомо, скільки ще таких кандидатур
як Зварич І.С. було повернуто Голові ВАСУ, крім тих, про які йдеться у листі
Рибачука О.Б. Скільки таких кандидатур таки стали головами судів завдячуючи
Президенту України з допомогою Пасенюка О.М., Балоги В.І. та Пукшина І.Г.
Залишється тільки сподіватися, що історія “судді-колядувальника” остання.
“ОРД”
