Деякі українські мас-медіа сьогодні аж захлинаються від захоплення: СБУ нарешті схопило суддю-хабарника Зварича і доправило його до в’язниці. Час торжества справедливості настав! Та невже? Не знаю, як кому, а нам не дуже то й віриться, що всі правоохоронні структури держави кілька місяців поспіль так наполегливо і безуспішно шукали суддю-втікача, якого вже встигли оголосити навіть… покійником. А “покійник” тим часом, як виявилось, навіть не думав ховатися, а спокійнісінько жив …у своїй же власній квартирі. Там його і “пов’язали”.
Ця історія дуже нагадує старий анекдот про «невловимого Джо»: «Він тому «невловимий», що його дійсно ніхто не може спімати? Та ні, він просто нікому на хрен не потрібний». Можливо, що спочатку так воно й було з хабарником Зваричем, але він, здається, негайно став «потрібним» уже після того, як “невловимий” суддя наважився дати своє інтерв’ю для українських мас-медіа. І в цій своїй “сповіді із підпілля” суддя-хабарник сказав досить чітко: “…Зараз на найвищих посадах в Україні сидять такі хабарники, що я у порівнянні з ними – жалюгідний учень, такий собі фокусник-невдаха. …Навіть якщо мене не вб’ють, а просто посадять, я впевнений, що нічого не зміниться ні на йоту, що решта хабарників і корупціонерів будуть спокійнісінько, не лякаючись правосуддя, і надалі ходити собі на свободі та провертати свої темні справи. Це ще гірше! …Ми взагалі дуже скоро провалимося на дно прірви, з якої немає виходу. Але моя прірва – це прірва однієї людини, а хвороба країни – це доля всіх людей без винятку. І в якості спокути я хочу застерегти наш народ, доки ще не втрачено останнього шансу”.
Звісно, такі застереження з вуст людини, яка безсоромно грабувала той самий народ, за долю якого нині так вболіває, виглядають досить таки парадоксально. Але ми з вами, на жаль, живемо у країні суцільного парадокса, де злочинці – судді та охоронці закону, аферисти – вершителі долі держави і нації, зрадники – народні герої і так далі, і так далі, і так далі, аж до безкінечності абсурду… Але, з іншого боку, суддя Зварич на протязі досить довгого часу був “своїм” у цьому звіринцеві українського “потойбіччя”. Отож він чудово знає все те, від чого нині й застерігає український народ. Якщо один з тих, хто сам копав прірву для нас, каже, що це провалля вже поруч, то йому просто треба повірити. І цілком зрозуміло, що така “сповідь” невдахи із вовчої зграї вкрай небезпечна для тих хижаків, які все ще “…будуть спокійнісінько, не лякаючись правосуддя, і надалі ходити собі на свободі та провертати свої темні справи”. Каяття хижака – небезпечніше за капкани мисливців! І суддю-втікача вмить “пов’язали”. Тепер, у камері Лук’янівської в’язниці, набагато легше буде тримати його язик на припоні… А якщо арештант все ж спробує «сповідатись», називаючи гучні імена, то у тюремній камері набагато простіше примусити його замовкнути навічно. Досвіду тюремної «мокрухи» у наших «стражів закону» — більше, аніж достатньо…
Таким чином арешт “погорілого” львівського судді навряд чи можна вважати однією з небагатьох перемог на фронті боротьби з гідрою мафії. Скоріше, вся ця історія схожа на такий собі “епізод” із загального сценарію по створенню в Україні “надзвичайного стану”. Адже досить організувати кілька таких “гучних справ”, аби оголосити на весь Божий світ: “Організована злочинність уже “задовбала” державу! Війна!!!”. І всі зрозуміють необхідність “залізної руки” і “жорстких заходів”. Не всі, правда, зрозуміють, що ота “залізна рука” буде всього лише одним із щупальців саме того мафіозного спрута, який нині вже став Владою в Україні і не хоче втратити цю висоту. Отже, “спрут” починає “боротися” зі своєю власною тінню, для чого йому будуть потрібні ще декілька серйозних “спектаклів” на тему “боротьби за законність”. І підтвердження цього уже з’являються майже щодня. Так, наприклад, ще не встигла наша і світова громадськість оговтатися від збройного нападу співробітників СБУ на головний офіс компанії “Нафтогаз України”, як випещений олігарх Хорошковський, якого Секретаріат Президента посадив у крісло заступника голови СБУ, уже заявляє, що не сьогодні-завтра автоматники “Альфи” захоплять і український Кабінет Міністрів, поклавши весь наш уряд “мордою в грязь”. І цю заяву пан Хорошковський робить не десь у зашторених кабінетах, а в прямому ефірі українського телебачення, та ще й повторює ці погрози у присутності самого Президента держави. І Президент мовчить!.. Він, виходить, не заперечує проти того, що просто перед його ясновельможним зором есбеушний чиновник відверто оприлюднює план… ДЕРЖАВНОГО ПЕРЕВОРОТУ! План, неминучим наслідком якого стане або громадянська війна, або торжество… диктатури в самісінькому центрі Європи. І про те, що такий підлий план дійсно уже втілюється у життя, свідчать не лише скандальні виступи пана В.Хорошковського, але й деякі сенсаційні повідомлення в пресі. Ось одна із таких нещодавніх сенсацій:
* * *
Балога на тропе информационной войны
“Виктор Балога продолжает свой поход по тропе информационной войны. Поход настолько «тупорылый», что со стороны это больше всего напоминает приключения «мистера Бина». С той лишь разницей, что «мистер Бин» не руководил Президентом Украины.
2 марта этого года некий предприниматель Х. передал сотруднику Службы внешней разведки Украины некие четыре странички текста на английском языке. По словам Х., текст был передан ему неким журналистом Спенсеном Томасом, якобы являющегося сотрудником британской разведки. По словам Х., в этом тексте содержится информация о противоправной деятельности некоторых лидеров «БЮТ» в сфере контрабанды наркотиков и их связей из числа бывших сотрудников СБУ. Предприниматель Х. очень просил передать этот текст руководителю СВРУ Николаю Маломужу. И что примечательно, в этот же день столь секретный текст был опубликован на страницах одного подконтрольного Балоге издания. Когда же на следующий день Х. поинтересовался у встречавшегося с ним сотрудника СВРУ о судьбе переданного материала, то сотрудник выразил удивление тем, что материал уже был опубликован в СМИ. Х. выразил искреннее удивление, в которое, однако, сложно поверить. По всей видимости, в результате несогласованности действий, «компромат» попал на страницы прессы раньше, чем на стол к Маломужу.
В принципе, весь этот идиотизм мог бы вызвать лишь улыбку, если бы не информация о том, что в целях дискредитации БЮТ руководители СБУ Хорошковский и Дурдинец готовят провокацию в отношении руководителей БЮТ. В частности запланировано «подбрасывание» наркотиков в груз, следующий морским путем в адрес кого-то из членов семьи одного из руководителей БЮТ.
Балога и компания давно уж не брезгуют самыми грязными методами, стараясь удержать власть в своих руках. Однако то, что сейчас они совершают эти провокации руками сотрудников СБУ, заставляет предположить, что из страха перед грядущей ответственностью эта компания не остановится ни перед чем. Ни перед провокациями, ни перед покушениями. Загнанная крыса становится опасной. Балога же загнан давно и прочно”.
Иван Демидов, «ОРД», 10.03.20099 г.
* * *
Класно, чи не так? До останнього часу підкидання наркотиків «клієнтам» було суто міліцейською «забавою», яка досить часто допомагала ментам відправляти за грати тих, кого їм хотілося: винуватих чи не винуватих, особливої ролі не грало. А сьогодні, як бачимо, цією «ментовською збавою» вже користуються і українські спецслужби, аби скомпрометувати «ворогів» Президента. Що ж, тепер стає зрозуміло, навіщо президентський «балоган» так щедро насичував кадри органів держбезпеки «викиднями» із міліції. Останній приклад – чудесне «воскресіння» вигнаного з міліції екс-начальника Закарпатського УМВС Віктора Чепака, якого не лише позбавили крісла, але й розжалували з генералів міліції. Один помах «чарівної палички» з кишені пана Балоги – і розжалуваний «мент» Віктор Чепак вмить стає… генералом СБУ і заступником начальника Львівського управління «безпеки». Таке не снилося навіть генералу Віталію Максимову, якого двічі викидали з кабінету начальника УМВС Закарпаття, і двічі він благополучно приземлявся у кабінеті начальника Тернопільського УМВС. Після цього не варто і дивуватись, що навіть закарпатські керівники «правопохоронних» структур не визнають навіть своє власне центральне керівництво в столиці, заявляючи в очі високим начальникам: «У нас лише один керівник – Віктор Балога». Про це йшлося навіть на засіданнях профільного Комітету Верховної Ради, який нарешті занепокоївся тим, що вся система правоохоронних органів Закарпаття перетворилась на «приватну фірму» клану Балоги. Було навіть ухвалено рішення провести виїзне засідання Комітету на Закарпатті, аби покласти край цій правовій аномалії. Це має статися влітку, але до того часу дуже багато води сплине в Ужі, Тисі і Латориці. І хто його знає, чи не попливе за тією водою і сама Верховна Рада, і Кабінет Міністрів, і всі ті органи державної влади та українські політики, які досі ще не стали «власністю» клану Балоги. Принаймні, як бачимо, активна підготовка до перевороту вже йде. Адже досить оголосити «злочинцями» всіх опонентів, починаючи з уряду, як «балоган» уже буде не зграєю змовників, а загоном «борців зі злочинністю». Таке уже було кілька років тому на Закарпатті, коли пан Балога став губернатором області. Ледве вмостившись у губернаторське крісло, він негайно розпочав жорстокі репресії проти своїх опонентів. “Кримінальними злочинцями” були оголошені і колишній губернатор області Іван Різак, і кілька його заступників, керівники обласної міліції та кількох підрозділів ОДА. Цих “злочинців” арештовували не просто демонстративно, а БРУТАЛЬНО й демонстративно. Чимало хто з вас, шановні друзі, мабуть, пам’ятає, як автоматники в чорних масках взяли штурмом… обласний кардіологічний диспансер, звідки витягли екс-губернатора Різака, заламавши йому (хворій людині!!!) руки за спину. При цьому ще й встигли від гамселити кількох народних депутатів України, начхавши на їхню цілковиту недоторканність. Згодом суд встановив, що Івана Різака взагалі не було за що арештовувати і тягти до в’язниці. Так само, як і його заступника Віктора Дядченка, якого також демонстративно й брутально схопили посеред білого дня в центрі Мукачева озброєні гобліни в чорних масках, налякавши мало не до смерті маленького онука пана Віктора Дядченка. Така самісінька доля спіткала і колишнього першого заступника УМВС полковника міліції Віктора Русина, якого “маски” витягли із лікарні одразу ж після завершення досить складної хірургічної операції. Готувалися ще й арешти кількох відомих в області журналістів, які виступали проти “фокусів” клану Балог, але на таке відверте блюзнірство “балоган” все ж все ж не наважився: аж занадто це б суперечило “ідеалам Майдану” (Господи, прости!). А те, що до наглої смерті довели кількох шанованих на Закарпатті людей, і взагалі залишилось поза увагою і правосуддя, і всеукраїнської преси, і європейських “стовпів” демократії. Більше того, і Європа, і наші пришелепуваті “патріоти” гучно аплодували тоді команді нашого “балогану” за… “героїчну боротьбу із злочинним режимом”. Вбивць і садистів оголосили “героями”! Отож і не дивно, що нині такий самий “кримінальний спектакль” ці “герої” готують уже в масштабах не області, а цілої держави.
І саме в цьому ключі цілком логічною виглядає дивна історія з таємничим «замахом» на ужгородського суддю О.Ціцака, про яку минулого тижня уже писали майже всі закарпатські газети та деякі всеукраїнські мас-медіа. Отож ми не будемо повторювати те, про що ви вже читали. Але протягом цілого тижня ми намагалися з’ясувати, звідки, власне, пан суддя дізнався, що на його життя готується замах? Адже нічого ж, власне, не сталося, і пан Ціцак, слава Богу, живий і здоровий. Що ж спонукало його написати заяву про “замах”, який нібито готувався на нього? Можливо, зізнання самих “терористів”? Але ця “явка з повинною” була зроблена аж у Хмельницькому уже після того, як в прокуратурі Ужгорода з’явилася заява пана судді. Виходить, що вірогідна жертва “замаху” дізналася про нього ще до того, як “кілер” написав зізнання? Виходить, що так… Але чим пояснити таку дивну здогадливість пана судді? Чи, можливо, хтось “підказав”? Прошепотів на вушко, так би мовити… Можливо, що й так. Але “прошепотіти” в даному випадку міг лише той, хто знав або й планував цей не скоєний “злочин”. Так чи інакше, але поки що громадськості невідомо про будь-які реальні докази того, що на життя ужгородського судді дійсно готувався “замовлений замах”. Є лише заява самого пана судді і зізнання “кілера”, який поквапився… повіситись у СІЗО. А будь-які зізнання, як відомо, самі по собі не можуть доказами провини. Тим паче такі, після яких злочинці, що зізнались, кінчають життя самогубством… Але це не завадило правоохоронним структурам поширити у мас-медіа інформацію про те, що ужгородський мер нібито “замовив убивство” судді Ціцака. Хоч би прізвищ не називали! Доведуть це “замовлення” чи не доведуть, але особа мера Ратушняка вже заздалегідь заляпано чорною фарбою. Старий, як сама підлота, прийом: ми сказали, а ти тепер доведи, що все це – неправда. І дай довідку, що ти – не верблюд!.. Саме таким чином, до речі, фабрикувались майже всі кримінальні справи проти людей, які заважали діючим владним режимам: від НКВС Берії та сталінського прокурора Вишинського до КДБ “дисидентських” часів, а відтак — до СБУ і прокуратури Балоги.
До речі, досить дивним чином заява пана судді з’являється саме тоді,коли ужгородський мер Ратушняк звернувся з офіційним листом до Голови Верховного Суду, в якому просив розібратися з деякими неправомірними діями… судді О.Ціцака. Отож ужгородському меру залишалося просто чекати наслідків перевірки, а не “замовляти” суддю. Погодьтеся, що це просто безглуздо. А ось те, що саме в цей час з’являється версія про “замах” на пана суддю, аж ніяк не виглядає “безглуздям”: найкращий захист – це напад. Та й у прокуратурі міста Ужгорода саме в цей час працює бригада співробітників Генпрокуратури держави, яка перевіряє заяву того ж таки Сергія Ратушняка про вимагання у нього величезного хабара деякими посадовими особами ужгородської прокуратури. Дивно виходить: прокуратуру перевіряють на вірогідну причетність до злочину, скоєного проти Ратушняка, а ця прокуратура в цей же час порушує проти нього кримінальну справу з досить важкою підозрою. Хоча, як сказали нам досвідчені фахівці, таку кримінальну справу, навіть тоді, якщо для неї були підстави, мала би порушувати і розслідувати прокуратура області, а не міста. І ось тут зверніть увагу на таку дивну деталь: в тій інформації, що з’явилася в пресі минулого тижня, говориться про те, що кримінальну справу про “замах” на суддю Ціцака порушила і розслідує Генпрокуратури України, хоча в дійсності, як з’ясувалось, це зробила Ужгородська міська прокуратура. Навіщо ж і кому була потрібна ось така підтасовка фактів у пресі? Щоб легше було обпаскудити ужгородського мера і, водночас, важче було здогадатись, звідки “ноги ростуть” у цього дивного “криміналу”?
Ну, що тут скажеш? Звісно, слідство триває, а чим воно завершиться знає хіба що… Сатана та його підручні на Закарпатті. Адже, якщо можна підкинути “наркоту” або “контрабанду” Кабінету Міністрів, то чому би не підкинути “замах” іншому ворогу клану – ужгородському меру? У нас все можливо… Можливо навіть відверто, навіть не намагаючись замаскуватись, готувати державний переворот для збереження особистої влади в державі, яка давно уже стала схожою на злодійську “малину”. Скажете, такий уже час? Еге ж, час підлоти…
Ігор Чарнота,
Центр журналістських досліджень
