Прочитавши повідомлення в ЗМІ Глави Секретаріату Президента України В.Балоги про те, що Секретаріат Президента особисто керував штабом по визволенню „Фаїни”, я ледве не просльозився, тільки В.Балога не вказав, де знаходився штаб в Женеві, в Берні, чи в Мукачево, оскільки, під час полону моряків Віктор Іванович був у Швейцарії.
Питання в одному, що дача хабара сомалійським піратам преподноситься в Україні, як якийсь героїзм, а не капітуляція і даний факт показав, що чиновники вищого ешелону влади навіть не знають як дати хабара, оскільки звикли тільки брати. З повідомлень ЗМІ з керівником Зовнішньої розвідки України п.Маломужем в Кенію вилетів нібито невідомо звідки об’явившийся власник „Фаїни”, а в аеропорту „Бориспіль” його як героя зустрів Президент України В.Ющенко. Так хто такий Вадим Альперін, який не давав про себе знати і визнав, що він є власником судна „Фаїна”, тільки після того, як сомалійські пірати отримали викуп.
Виникає питання, чому гроші на викуп не надав власник — Вадим Альперін, страховій компанії, які страхували вантаж, сухогруз та членів екіпажу. Відповідь одна – непрозорі схеми торгівлею зброї в Україні. І як власник компанії Waterlux AG міг дати викуп, якщо уставний фонд компанії становить 10 тис. доларів США.
Альперін Вадим Олександрович має два ідентифікаційні коди №2632420633 та №2632415796, відомий одеський бізнесмен, колишній депутат Одеської міської ради від Партії Регіонів. За даними деяких ЗМІ, власник українських компаній ТОВ «Темп-Прогрес», ПП «Логістик-Сервіс», ТОВ «Металопродукт». Займається різними операціями у сфері нерухомості, посередництва та перевезення. Відомий організатор «сірих схем» по зменшенню виплат ПДВ і оптимізації податків. Має значний інтерес в контрабанді через Одеський порт. Також, активно займався рейдерськими операціями. В.Альперін має українське та ізраїльське громадянство. Військову службу, начебто, проходив в Збройних Силах Ізраїлю.
Із неофіційних джерел стало відомо, що свою «бізнесову» кар’єру Вадим Альперін, відомий в деяких колах на прізвисько «Вадік», розпочинав з Одеського порту розмитнюючи вантажі через підприємство «Олімпія», котре мало значні податкові пільги. В результаті цього вартість розмитнених товарів була значно нижча за ринкову, що дозволяло на той час отримувати надприбутки і накопичити потужний початковий капітал.
За тими ж даними, в 2001-2002 роках «Вадик» познайомився з Черним Вадимом Львовичем, 08.08.1972 р.н. На той час Вадим Львович був головою концерну «Юніком-Юг» та лідером політичної партії «Союз анархістів України» (ЄДРПОУ: 26343565. Юридична адреса: м.Одеса, пров.Романа Шухевича,5, приміщ.5). Разом з В.Черним Вадим Олександрович зареєстрував ряд фіктивних підприємств на громадян України, які фактично проживають на території Придністров’я, через котрі напрацьовує схеми повернення ПДВ з державного та місцевого бюджетів та ухилення від сплати податків через взаєморозрахунки з крупними підприємствами-платниками ПДВ. Серед вказаних фіктивних структур називають ПП «Славута», ПП «Молоко Бесарабіє», ПП «Галатея» та інші.
Отримавши значний досвід в таких «сірих схемах», інформація про що неодноразово потрапляла в поле зору друкованих та інших ЗМІ, та налагодивши необхідні зв’язки в цій сфері, Вадим Альперін в 2002-2004 роках потоваришував із своєю колишньою конкуренткою — відомою в регіоні комерсанткою Івченко Любов’ю Євгенівною. В кінці 2006 року використовуючи корупційні зв’язки у вищих органах влади та силових структурах, а саме, через Голову ДПА України в Одеській області Лаврешова Андрія Юрійовича, вищевказаними схемами на рахунки фіктивних фірм Вадима Олександровича та Любові Євгенівни були нараховані значні суми ПДВ. Так, протягом листопада-грудня 2006 року Лаврешовим А.Ю. було повернено Івченко (Виробничо-комерційна фірма «Алів» у вигляді ТОВ, ЄДРПОУ: 20924752)-6 126 000 грн. Альперину:
— ТОВ «Темп-Прогрес» ЄДРПОУ: 32539970)- 1 054 000 грн.;
— ТОВ «Логістик-Сервіс» — 2 564 000 грн.;
— ТОВ «Металопродукт» — 1 556 000 грн.
За повідомленнями ЗМІ, в цих схемах також були задіяні ТОВ виробничо-комерційна фірма «Екран» (ЄДРПОУ: 32539588), ПП «Рішон» (ЄДРПОУ: 30492357), ПП «Конар» та „інші комерційні структури, що опосередковано належали Альперіну та Івченко. За тими ж даними, у відношенні посадових осіб ПП «Конар» за матеріалами УДСБЕЗ ГУМВС України в Одеській області Прокуратурою Одеської області було порушено кримінальну справу.
З неофіційних джерел стало відомо, що після смерті одеського бізнесмена Бурбана Григорія Марковича, під час терористичного акту «Норд-Ост» в м. Москва (2002 рік), Вадим Альперін у родичів викупив його частку найбільшого імпортера побутової техніки в Одеській області ТОВ «Корпорація «Алгрі» (ЄДРПОУ: 30127112). Таким чином, «Вадик» став співзасновником ТОВ «Корпорація «Алгрі» та бізнес-партнером іншого співзасновника, а на даний час фактичного власника товариства — Ойбермана Олександра Юрійовича.
Основним видом діяльності О.Ойбермана є імпорт товарів промислового призначення, побутової техніки, поліетилену (більшість обороту складають товари ввезені в Україну контрабандним шляхом).
З метою невтручання правоохоронних органів в діяльність Альперіна та Ойбермана, вони використовують свої особисті тісні стосунки з:
— мером Одеси Едуардом Гурвіцем;
— раніше судимий, бригадир ОЗУ «Стоянова», кримінальне прізвисько «Ваня-Болгарин»;
— кримінальним авторитетом на прізвисько «Богомол» (м.Москва).
За неофіційними даними, на 2004 рік щомісячний дохід Вадима Альперіна складав близько 1 млн. доларів США, з якого близько 60% він з метою заохочення «роздавав» своїм корупційним зв’язкам в органах влади і управління, правоохоронних органах.
Також, в ЗМІ неодноразово повідомлялось, що В.Альперін має інтереси і в лікеро-горілчаному бізнесі, а саме виробництво продукції на власних заводах в с.Маяки Біляївського району Одеської області (ТОВ «Корпорація Альфа Груп», ЄДРПОУ: 34319863), та м.Котовськ Одеської області (ТОВ «Котовський винзавод», ЄДРПОУ: 30827073), використовуючи так звані «донецькі горілчані схеми», а саме виробництво горілки із спирту, ввезеного контрабандою із Молдови та Придністров’я, поза документацією фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств, та використовуючи дублікати марок акцизного збору.
За тими ж даними, з 2005 року Альперін та Ойберман активно займаються рейдерством. Так, серед отриманих у власність таким чином об’єктів повідомлялося про офісний центр в м.Одеса по вул.Сонячній,5, де на даний час знаходиться офіс Вадима Олександровича та Олександра Юрійовича. Також, у власність були отримані цілісні майнові комплекси таких підприємств як ЗАТ «Електронмаш», ВАТ «Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття», та інші. По деяким з цих фактів порушено кримінальні справи.
З 2007 року Вадим Альперін активно займається імпортом легкових автомобілів з країн Близького Сходу (ОАЕ, Сірія) створюючи реальну конкуренцію офіційним дилерам закордонних автовиробників в Україні.
Останнім часом бізнесові інтереси Вадима Альперіна стосувались переважно морських перевезень. Так, він є фактичним власником декількох морських суден, зокрема сухогрузу «Герої Плевни», та сухогрузу «Фаїна», котрий перевозив озброєння і був захоплений сомалійськими піратами.
Існує окрема думка, що вантаж «Фаїни» був лише дрібним «гвинтиком» в потужному механізмі контрабанди зброї. В Україні цим займається колишній співробітник КДБ Жуков Олександр Борисович, 1954 р.н. (на початку 90-х років через власний кооператив «Синтез» плідно співпрацював з компанією «Росвооружение»). В кінці 90-х О. Жуков активно займався поставками зброї до під час протистояння на Балканах. Так, він організував перевезення зброї сухогрузом, котрий було затримано в територіальних водах Італії. Тоді Туринські правоохоронці порушили кримінальну справу в результаті чого в квітні 2001 року затримали Жукова О.Б., який на той час постійно мешкав на Італійському острові Сардинія. За деякими даними, в теперішній час Олександр Жуков постійно проживає в м. Москва.
Вищеперелічені особи безпосередньо організовували перевезення зброї
через складні схеми: фрахтування суден, страхування вантажу, чисельні фірми посередники (представники, експедитори), що зареєстровані в офшорних зонах.
Про це свідчить і спосіб організації рейсу «Фаїни». Власником суховантажу є панамська компанія Waterlux AG.
Цікаво, що контактні телефони представництв компаній Waterlux AG та фрахтувальника TOMEX Team в Одесі ідентичні.
Виникає питання, невже за розведену в Україні мафію і корупцію при торгівлі зброєю мають платити чесні бізнесмени, як Вітор Пінчук.
Продовження буде…
Геннадій Москаль
народний депутат України
