Великі воїни приходить тоді, коли настає час великих битв. Одного дня якийсь маловідомий полковник чи генерал із залізним блиском в очах скаже народу кілька правильних фраз — і вже завтра ми побачимо іншу Україну.
Дорогий російський газ сприяє системним перетворенням в Україні. Логіка проста: якщо не буде дешевого газу, доведеться змінювати структуру економіки. По-перше, будуть самоліквідовані енергозатратні підприємства, що лише забруднюють Україну, а на експорт гонять не готову продукцію, а сировину і напівфабрикати. По-друге, доведеться радикально модернізувати частину існуючих виробництв і здійснити капіталовкладення у створення нових, передусім інформаційних, машинобудівних та сільськогосподарських.
Для цього потрібні великі гроші. Де їх взяти? Про це знають навіть діти. По-перше, владній верхівці треба менше красти. Це ж ненормально, що населення зубожіє, а мільйонери і мільярдери ростуть як гриби після дощу.
По-друге, владній верхівці треба дати можливість здійснити реструктуризацію заборгованості. «Еліта» ж заборгувала перед народом? Заборгувала. Борги треба віддавати? Треба. Як віддавати? Та так само, як віддають ЖЕКам борги за комунальні послуги — на основі договору з помісячним графіком повернення боргу до його повного погашення.
Очевидно, що на такі оздоровлюючі заходи є потужне соціальне замовлення. Так само очевидно, що нинішня «еліта» розвивати економіку не буде — не та ментальність. Віддавати ж борги не захоче. Тобто захоче, але лише тоді, коли їй зроблять пропозицію, від якої вона не зможе відмовитись. Отже, є запит на того, хто таку пропозицію зробить. Кажуть, що потрібен рішучий державний лідер з мисленням і духом воїна. Потрібен Гетьман.
А може не треба? Може й не треба, але ж Росія… Постійно погрожує: то їй Крим давай, то українську газотранспортну систему з її газосховищами. Боротьба за незалежність України триває. До того ж українські силовики вже засиділися без цікавої роботи. Ну хіба це діло — обслуговувати місцевих бандюг. Ні сенсу, ні драйву! Щира ж душа козацька хоче чогось великого, справедливого, славного.
Добре, а як відреагує населення? Можна не сумніватися: будь-які рішучі кроки до відновлення справедливості населення сприйме з палким ентузіазмом! Якщо ж Гетьман почне саджати в клітку найбільших корупціонерів або не згодних з реструктуризацією заборгованості, то народ обливатиметься сльозами радості. Причому однаково радітимуть і Лівобережна, і Правобережна, і Крим. Бо всіх однаково дістали. Це буде справжнє свято Злуки і Соборності.
Щоправда, попервах народ може подумати, що рішучі дії Гетьмана — це чергові міжкланові розборки за «корито». Як розвіяти такі підозри? Елементарно: ліквідувати «корито». Для цього достатньо «чуть-чуть» підправити існуючу систему.
По-перше, встановити чітку мету держави, тобто сукупність показників, які Гетьман зобов’язується досягнути протягом 5 років. Найкращий показник той, який можна точно порахувати, — це індекс якості людського життя за методикою ООН плюс рівень народжуваності корінного населення. Все має бути зафіксовано в юридичному договорі між Гетьманом і народом.
По-друге, має бути персональна відповідальність Гетьмана за досягнення цієї мети його власним майном і власною свободою.
По-третє, зарплата Гетьмана має залежати від щорічної динаміки наближення до мети: чим краще живе народ, тим більшу винагороду отримує Гетьман.
По-четверте, потрібні всенародні вибори голови Рахункової палати. Тоді цей головний контрольний орган держави буде незалежним, бо відповідатиме лише перед народом. Рахункова палата щоквартально інформуватиме народ про об’єктивні результати діяльності Гетьмана. За якісне виконання контрольної функції голова РП нестиме персональну відповідальність своїми майном і свободою.
Лишилося лише знайти українського Піночета, Де Голля, Лі Кван Ю, Франко (виберіть на власний розсуд). Де його взяти? Ви ж розумієте: якщо є таке потужне соціальне замовлення на лідера, то він обов’язково з’явиться. Великі воїни приходить тоді, коли настає час великих битв. Одного дня якийсь маловідомий полковник чи генерал із залізним блиском в очах скаже народу кілька правильних фраз — і вже завтра ми побачимо іншу Україну.
Ігор Каганець
