Normal
0
MicrosoftInternetExplorer4
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:”Обычная таблица”;
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-parent:”“;
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin:0cm;
mso-para-margin-bottom:.0001pt;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:10.0pt;
font-family:”Times New Roman”;}
Міжнародні економічні конфлікти мають одну «приємну» властивість – в
країнах-учасницях під їхнім прикриттям тихо і безсоромно розв’язують руки
спецслужбам. Тому «мріялося», що СБУ під ґвалтом заяв і подій навколо газового
конфлікту із Росією протягне пару-трійку законів, наприклад: «Про посилення
відповідальності за корупцію» або «Про заборону діяльності організацій, що
проводять антидержавну політику». Щонайменше очікувалося, що пересаджає
«контора» з десяток крадіїв з теплих кабінетів до холодних камер СІЗО. Між тим,
навіть Київський міський голова, незважаючи на заяву про те, що він та його
заступники прийматимуть громадян з їхніми проблемами виключно за хабар, лишився
на волі, і навіть при посаді. Але законопроект СБУ-шники підготували. Він
називається «Про державний контроль за обігом та використанням спеціальних
технічних засобів негласного отримання інформації та технічних засобів
прихованого отримання інформації».
ЗВІДКИ БЕРУТЬСЯ ЗАКОНИ
Закон, як і соціальний бунт, народжує проблема. Наприклад, масовий маразм
американських пенсіонерів породив закон, що забороняє сушити домашніх тварин у
мікрохвильових печах, і відповідні доповнення в інструкції до тих печей.
Спрощено, повний трагізму шлях будь-якого закону виглядає так: визначається
проблема – обираються оптимальні шляхи її розв’язання – шляхи прописуються на
папері і отримують назву «проект закону» – він приймається Верховною Радою –
потім його підписує Президент – після публікації у ЗМІ, проект набирає чинності
і стає законом. Звідси запитання, чи існує проблема з «обігом та
використанням спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації»?
Такої проблеми не існує. Єдиний доведений випадок «негласного отримання
інформації» – підслуховування майором СБУ Миколою Мельниченком, Президента України
Леоніда Кучми та його співрозмовників. Все! Решта – параноя політиків та
публікація їхніх власних записів розмов із колегами з метою шантажу та
особистого PR. При цьому ніхто не загинув, негативні економічні наслідки не
доведені.
ТРИ ЗАКОНИ
«Обігом та використанням спеціальних технічних засобів негласного
отримання інформації та технічних засобів прихованого отримання інформації», в
Україні, керують три закони:
1. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»; 2.«Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»; 3. «Про оперативно-розшукову діяльність». На цьому «державний контроль за обігом та використанням» не завершується. Є ще два Укази Президента України: 1. № 256 від 13.04.2001 р. «Про впорядкування виготовлення, придбання та застосування технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку»; 2. № 1556 від 07.11.2005 р. «Про додержання прав людини під час проведення оперативно-технічних заходів».
А ще існують дві Постанови Кабінету Міністрів України щодо «технічних
засобів прихованого отримання інформації»:
1. №1450 від 27.10.2001р. «Про затвердження Положення
про порядок розроблення, виготовлення, реалізації
та придбання спеціальних технічних засобів для зняття інформації з
каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації»;
2. №86 від 21.01.2004р. «Про затвердження Порядку здійснення
державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання».
Випуск та обіг зброї контролюється значно скромніше (більшість замовних
вбивств виконується з використанням вогнепальної зброї). Ще менше контролюється
виготовлення та збут наркотичних препаратів (офіційно від наркотиків помирає
щоденно 7-10 українців). І до останнього часу практично не контролювалося
завезення та використання вакцин (інформація про смертність від щеплення, в
Україні приховується).
П’ЯТЬ НА ОДНОГО
У газеті «Дзеркало
тижня», позаминулого року, заступник Голови СБУ І.В. Коновалов навів таку
інформацію:
«…У 2006…2007 роках були
вилучені три комплекси моніторингу мереж стільникового зв’язку, близько 50
закладних пристроїв….Більш 40 осіб були притягнути до адміністративної
відповідальності. По незаконному використанню такої апаратури було порушено
вісім кримінальних справ у регіонах…». Тобто за два роки чверть тисячі
співробітників СБУ – оперативники, техперсонал, слідчі, що цим займалися – по
всій країні, знайшли п’ятдесят три підслуховуючи пристрої? На це є
Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 року №308. В ній викладені
«Методики відстеження результативності регуляторного акту».
Надходження до бюджету згідно з ними, від дворічного полювання за «жуками»
становили: 2006 рік – 3570 гривень, 2007 рік – 3400 гривень, відповідно. Це
менше, ніж місячне утримання одного співробітника СБУ, що цим займався. Цифри
взято з березневого минулорічного звіту на сайті СБУ, якщо перевірити їх із
калькулятором – вони будуть меншими.
НЕМА ЧИМ ЗАЙНЯТИСЯ
Прожект «Закону» можна
теж прочитати на сайті СБУ. Перше враження після прочитання, єдина мета його
створення – отримати право ставити на документах, що супроводжують товар,
резолюцію «Не заперечую». Тобто це звичайне здирництво, що лобіюється СБУ на
законодавчому рівні. В прожекті явно відстежується спроба перетягнути на себе
функції Митниці та деякі функції КабМіну. Мені це не подобається. Я не хочу,
щоб через появу двох «гарних хлопців» у василькових погонах на кордоні або в
магазині, диктофон, як мій, журналістський засіб виробництва, почав коштувати
утричі дорожче, ніж він коштує. Я не хочу доводити на кордоні, що фотоапарат із
моїми особистими знімками не відноситься до «спеціальних технічних засобів», а
у разі прийняття цього закону він буде відноситися саме до них. І взагалі
держава існує для того, щоб не допустити перетворення життя людини на
пекло.
Олена Березовська,
спеціально для «ОРД»
P.S.
20.01.2009, на брифінгу,
прес-служба СБУ повідомила, що в січні 2009 року її
співробітники вилучили 4 (чотири) комплекси прослуховування громадян України.
Вартість чотирьох комплексів, які були вилучені, складає понад 15 млн. грн.
Для довідки:
у світі не існує комплексів прослуховування, що мають таку вартість.
«ОРД»
