1686 р. — Ліквідація автономної української церкви, незаконне й насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського патріархату і встановлення Московським патріархом контролю в Україні над церквою, освітою і культурою.
1689 р. — Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха.
1690 р. — “Анафема” Московського собору на “киевские новьіе книги” — книжки П.Могили, К.Ставровецького,І.Галятовського та інших, писані тодішньою українською літературною мовою.
1708 р., листопад — Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців — 6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено).
1720 р. — Указ Петра І про заборону друкування нових книжок українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі книжки перед друкуванням було наказано привести у відповідність з російськими.
1721 р. — Указ Петра І про цензурування українських книжок. Знищення Чернігівської друкарні.
1729 р. — Указ царя Петра ІІ, який зобов'язував переписати з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження.
1755,1766,1769,1775,1786 рр. — Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.
1764 р. — Інструкція Катерини ІІ князю О. В'яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.
1769 р. — Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг.
1784 р. — Русифікація початкової освіти в Україні.
1786 р. — Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про обов'язковість російської мови в Київській академії.
1800 р. — Наказ Павла І про запровадження в Україні будівництва церков у московському синодальному стилі й заборона церковного будівництва в стилі козацького бароко.
1817 р. — Закриття Києво-Могилянської академії.
1831 р. — Скасування царським урядом Магдебурзького права (це поклало край неросійському судочинству, виборам урядовців та місцевій автономії в Україні).
1834 р. — Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації Південно-Західного краю.
1847 р., 5 квітня — Арешт і безстрокове заслання Тараса Шевченка рядовим солдатом в окремий Оренбурзький корпус за резолюцією Миколи І під найсуворіший нагляд,із забороною писати й малювати, що було рівнозначне ув'язненню (пробув там до 2 серпня 1857 р.).
1862 р. — Закриття українських недільних і безплатних шкіл для дорослих.
1863 р, 18 липня — Циркуляр міністра внутрішніх справ Росії П.Валуєва про заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії.
1869, 1886 рр. — Укази царської адміністрації про доплати чиновникам російського походження в Україні за успіхи в русифікації.
1876, 18 травня — Таємний Ємський указ Олександра ІІ про заборону ввезення з-за кордону до імперії будь-яких українських книг і брошур, заборону українського театру й друкування українською мовою оригінальних творів художньої літератури, текстів українських пісень під нотами.
1881 р. — Циркуляр міністерства внутрішніх справ на роз'яснення Ємського указу всім губернаторам Росії.
1881 р. — Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою.
1883 р. — Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина,Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця заборона діяла протягом 10 років (до 1893 р.)
1888 р. — Указ Олександра ІІІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення дітей українськими іменами.
1895 р. — Заборона українських книжок для дітей.
1899, 1903 р.р. — Заборона української мови на Археологічному з'їзді в Києві та на відкритті пам'ятника І.Котляревському в Полтаві.
1907 р. — Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація виданої в роки революції 1905-1907 рр. української літератури, репресії проти діячів української культури.
1908 р. — Указ сенату Російської імперії про “шкідливість” культурної та освітньої діяльності в Україні.
1910 р. — Циркуляр П.Столипіна про заборону створення неросійських асоціацій, у тому числі українських та єврейських, незалежно від їхньої мети.
1914 р., березень — Заборонення царським режимом святкування 100-річчя від дня народження Т.Шевченка.
1914 р. -Указ Миколи ІІ про скасування української преси. Заборона в окупованих російською армією Галичині та на Буковині вживання української мови, друкування книг, газет і журналів українською мовою. Розгром товариства “Просвіта”, зруйнування бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка. Депортація багатьох тисяч свідомих українців до Сибіру.
1921 р., 22 листопада — Розстріл більшовиками 359 полонених бійців армії УНР під проводом А.Тютюнника під м.Базар на Житомирщині.
1921-1923 рр. — голод у степових районах України, спричинений політикою “воєнного комунізму” та продовольчою розверсткою на селі, унаслідок якого загинуло до 1,5 млн. селян.
1929 р. вересень — Арешт визначних діячів української науки, культури, й УАПЦ — за “належність” до вигаданих ОДПУ Спілки визволення України (СВУ) та Спілки Української молоді (СУМ).
1929-1930 рр. — Перша фаза колективізації й “розкуркулення” в Україні. Виселення сотень тисяч українських заможних селян до Сибіру та на Далекий Схід.
1930 р., 28-29 січня — Надзвичайний Церковний Собор у Києві ліквідував УАПЦ — і Всеукраїнську Православну Церковну Раду (ВПЦР). Арешт митрополита М.Борецького та інших церковних діячів.
1930 р., 9 березня-19 квітня — Судовий процес у Харкові над 45-ма діячами української науки, літератури, культури,УАПЦ — за належність до так званої “Спілки Визволення України” (СВУ).
1932 р., 23 квітня — Постанова ЦК ВКП(б) про ліквідацію літературних організацій і утворення єдиної Спілки письменників СРСР.
1932-33 р.р. — Організація більшовицьким режимом штучного голодомору в Україні, унаслідок якого загинуло 8 млн. українських селян. Масове переселення росіян у вимерлі українські села.
1933 р. — Самогубство декількох культурних діячів, включаючи М.Хвильового, як протест проти погрому більшовицьким керівництвом української культури.
1933 р. — Погром українців на Кубані.
1934-41 рр. — Знищення архітектурно-культурних пам'яток у різних містах України, арешт і страта 80% української інтелігенції.
1934 р. 13-15 грудня — У зв'язку з убивством С.Кірова засудження до розстрілу діячів української культури, серед яких — письменники Г.Косинка, К.Буревій, Д.Фальківський, О.Влизько, І.Крушельницький та ін.
1936 р., жовтень-1938 р., листопад — Чергова чистка КП(б)У і масовий терор в Україні(так звана “єжовщина”).
1937 р., листопад — Масовий розстріл ув'язнених на Соловках українських письменників та інших діячів української культури (до 20-річчя жовтневого перевороту).
1938 р. — Сталінська постанова “Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР”.
1938 р., 24 квітня — Впровадження російської мови як обов'язкової в усіх школах України.
1939-1941 рр. — Широкомасштабні репресії органів НКВС проти українців західних областей. Масові депортації українського населення у віддалені райони СРСР.
1941 р., січень — “Процес 59” членів ОУН у Львові.
1946 р. 8-10 березня — ліквідація греко-католицької церкви і підпорядкування її Російській православній церкві.
1946 р., березень — Закритий судовий процес у Києві над греко-католицькою церковною ієрархією на чолі з митрополитом Й.Сліпим
(ред.: Й.Сліпого було засуджено до тяжких каторжних робіт в Сибіру, де він провів 18 років, відморозив ноги та став інвалідом. Його було звільнено лише завдяки особистому втручанню Папи Римського Івана ХХІІІ та президента Кеннеді).
1946 р., 24 серпня — Постанова пленуму ЦК КП(б)У “Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури у “Нарисі історії української літератури”, різка критика часописів “Вітчизна” і “Перець” (ця постанова була згодом підтверджена 16-м зїздом КП(б)У 25-26 січня 1949 р.)
1947 р.,3 березня — Призначення Л.Кагановича першим секретарем ЦК КП(б)У і нова “чистка” серед українських культурних кадрів, звинувачених в “українському буржуазному націоналізмі”.
1949 р.- Чергова “чистка” в КП(б)У у зв'язку з рішеннями її 16-го зїзду 25-28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від січня 1949 р. до вересня 1952 р. було виключено з партії 22175 її членів).
1949 р., 28 серпня — Скасування уніатської греко-католицької церкви на Закарпатті на релігійному з'їзді в Мукачеві.
1951 р., 2 липня — Погромні статті в московській газеті “Правда” проти “націоналістичних ухилів в українській літературі” (різка критика вірша В.Сосюри “Любіть Україну” та лібрето опери “Богдан Хмельницький” О.Корнійчука і В.Василевської).
1954 р. 23-24 березня — 18 з'їзд КПУ схвалив набір юнаків і дівчат з України на Cибір і до Казахстану для освоєння цілинних і перелогових земель (протягом 1952-1956 рр. туди виїхало приблизно 100 тис.осіб).
1954 р.,7 липня — Таємна постанова ЦК КПРС про посилення антирелігійної пропаганди.
1957-61 рр. — Посилені антирелігійні акції в УРСР, ліквідація приблизно половини церковно-релігійних установ (парафій, монfстирів, семінарій).
1958 р., 12 листопада — Постанова Пленуму ЦК КПРС “Про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток народної освіти”, на основі якої Верховна Рада УРСР ухвалила закон від 17 квітня 1959 р., спрямований на посилену русифікацію України (зокрема, про необов'язкове, а “за бажанням батьків” вивчення української мови в російських школах України).
1959 р., 15 жовтня — Убивство C.Бандери агентом КДБ Б.Сташинським.
1961 р., січень — Закритий суд у Львові над членами Української
Робітничо-Селянської Cпілки (Л.Лук'яненко, І.Кандиба, С.Вірун та ін.), які обстоювали право виходу УРСР зі складу CРСР. Засудження Л.Лук'яненка до смертної кари.
1961 р., жовтень — Прийняття нової програми КПРС її 22-м з'їздом, яка проголошувала політику “злиття націй” і подальшу русифікацію союзних республік.
1962 р. — Судовий процес над 20 членами Львівського Українського Національного Комітету, чотирьох з яких було засуджено до розстрілу.
1963 р. — Підпорядкування національних Академій наук союзних республік московській Академії наук СРСР.
1964 р., 24 травня — Умисний підпал Державної Публічної Бібліотеки АН УРСР у Києві; протест громадськості (самвидавний матеріал “З приводу процесу над Погружальським”).
1965 р., серпень-вересень — Перша велика хвиля арештів українських діячів в Україні (Богдан і Михайло Горині, П.Заливаха, С.Караванський, В.Мороз, М.Осадчий, А.Шевчук та ін.).
1968 р., 26 листопада, 14 грудня — Зумисні підпали у Видубицькому монастирі в Києві.
1969 р., червень — Лист українських політичних в'язнів (М.Гориня, І.Кандиби, Л.Лук'яненка) до Комісії охорони прав людини в ООН про отруювання політв'язнів.
1970 р., 28 листопада — Трагічна смерть (вбивство) української художниці А.Горської у Василькові на Київщині.
1972 р., січень-травень — Друга велика хвиля арештів інтелігенції в Україні.
1972 р., травень — Усунення з посади першого секретаря ЦК КПУ П.Шелеста за український націоналізм; чистка керівних кадрів КПУ.
1977 р., 5 лютого — Арешт членів Української Гельсінської групи (УГГ) М.Руденка й О.Тихого; суд над ними 23 червня — 1 липня і вирок М.Руденкові 7 років ув'язнення та 5 років заслання й О.Тихому відповідно 10 та 5 років.
1977 р., 4 квітня — Арешт членів УГГ М.Матусевича і М.Мариновича(засуджені 23-30 березня 1978 р. на 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму і 5 років заслання).
1978 р., 11 листопада — Директива колегії Міністерства освіти УРСР “Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітних школах республіки”(посилення русифікації).
1979 р., березень-жовтень — Нові арешти українських діячів в Україні: О.Бердника (6 березня), Ю.Бадзя (23 квітня), Ю.Литвина (6 серпня), М.Горбаля (23 жовтня) та ін. (усі вони були засуджені до максимальних строків ув'язнення в таборах суворого режиму й заслання у віддалені райони Росії).
1979 р., 18 травня — Загадкове вбивство композитора В.Івасюка біля Львова.
1979 р., 29 травня — Ухвала Ташкентською конференцією нових русифікаторських заходів щодо неросійських народів CРСР.
1980-81 р. — Арешт українських політичних діячів С.Набоки, Л.Мілявського, Л.Лохвицької.
1983 р. — Постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови в школах і виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови та літератури (“Андроповський указ”) та директива колегії Міністерства освіти УРСР “Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загально-освітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки”, спрямована на посилення русифікації.
1984 р. — Померли в таборах О.Тихий, Ю.Литвин, В.Марченко.
1985 р., 4 вересня — У концтаборі помер поет В.Стус.
1986 р., 26 квітня — Катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції (побудованій за рішенням Москви всупереч протестам українських учених і широкої громадськості), яка призвела до тяжких наслідків, рівнозначних геноциду.
1989 р. — Постанова Пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову (російську) в СРСР.
1990 р., квітень — Постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР.
231 ответ
“Во Львове в послевоенные годы украинскую речь невозможно было услышать. Говорю, как коренной житель. Народ говорил на ополяченном суржике. Только благодаря школе, книгам, радио и телевидению выросли поколения украиноязычных горожан. Старики в селах вокруг тоже слушая радио подтянулись. Вот только ответили здешние жители за всё сделанное для них такой же черной неблагодарностью, как и за ту богатую Украину, приняв которую 20 лет назад они сумели превратить её сегодня в нищую содержанку на задворках Европы.” (из http://2000.net.ua/2000/svoboda-slova/natsija/67033 // 01.06.2010, 19:34)
Пановэ, прошу вас внимательней читать тексты хохла-зюки, некоторые думают, что он жыд, так я вам скажу, што зюка не жыд, а хохол, а када хохол родился — жыд заплакал.
Зюка уже дошол до опровержений Толкового словаря Даля, который обясняет чтотакое Украина и ктотакие хохлы. зюка придумал выражение “западные хохлы”, но такого словосочетания нет ни в одном словаре.
для чего зюка врёт? А он обясняет — чтоб не работать. При этом хохлы-зюки не хочут жыть в России, бо там такая наглость не проходит.
Толковый словарь Даля чотко обясняет что такое Украина, как территория. А государство должно совпадать с территорией. Когда государство выходит за пределы своей территории, то такой выход являетца началом кончины такого государства.
Где главная территория хахлов? Возле Запорожья. Исторически хахлы — грабители и барыги, производительный труд им чужд, отношение к крестьянину-гречкосею презрительное, к поляку враждебное. Москаль нужен хохлу, чтоб за спину москаля прятатца, а потом выгодно предать москаля туркам или шведам.
Объединить вместе украинцев и хохлов в Хохляндию (УССР) додумалась верхушка партии большевиков в 1918 году и с тех пор политику “объединения” Кремль настойчиво проталкивает в жызнь.
А потому, послушайте мои слова, которые я начал говорить ещо в 80-е годы прямо на Лубянке: хохлы должны жыть вместе с русскими, но не вместе с украинцами. Нехай москали сами со своими братанами-хохлами разбираютца, не нада врать, што хохлы имеют отношение к украинскому народу. От!
“за ту богатую Украину, приняв которую 20 лет назад ..” Преестно. Оказуетца 20 лет назад была богатая Украина. Ага, в буфетах областных обкомов партийи КПСС и в столовках областных УКГБ продавались сосиски и масло, чтоб подкормить сотрудников.
А какие богатства были для остального народа? Может украинский народ был богат кремльовскими танками и ракетами или кремльовскими АЭС и трубопроводами?
Господа форумчеги, обратите внимание, што эта зюка ни хрена даже не знает как люди жыли двадцать лет назад. Это перед нами салабон, но с характерным хохляцким менталитетом.
Ага-га-га-га! Давай, брат, Работяга! Жги энтих зюков-хохлов каленым правдивым словом! “Это перед нами салабон, но с характерным хохляцким менталитетом”. От это по-нашему.
Панэ Роботяга, в ваши комменты вкрадуются некоторые оскорбительные неточности: “Где главная территория хахлов? Возле Запорожья. Исторически хахлы — грабители и барыги”. Панэ Роботяга Ви не забувайте, шо козаки свою тимчасову вiйськову дiяльнicть у вiдрядженнях на Запорiжжя, дуже вправно поэднували з господарською на власних землях, i така от звичка, за ними збереглася на столiття. Рiст вiдносного вiдсотку землеволодiнь саме козацькоi верстви збiльшувався до 1910, а iнших верств населення, вiдповiдно зменшувався…(Стат. данные земских-календарей губерний Российской империи, там доречi дуже детальна i вивiрина статистика http://mnib.malorus.org/kniga/267/) Так от, панэ Роботяга — стремление к “личное обагощение”, и стремление к “дерибанам” суть вещи разные…
А ще я вам можу нагадати князя Ярему Вишневецько (про його пращура князя Дмитра Вишневецького — засновника Сiчi на Запорiжжi, Ви мабуть чули:)- так от завдяки вiрнiй концепцii розвитку сiльського господарства (Knowhow), вiн лише за своэ життя став одним iз найбагатших феодалiв Европи. Його ciльськогосподарський бiзнес розвинувся на територiю — десь з cучасну Бельгiю… Здаэться вiн i солдатом був:)
18 травня Верховний суд Росії ухвалив рішення про ліквідацію Об’єднання українців Росії і вилучення його з Єдиного державного реєстру юридичних осіб.
27 січня 2010 року рішенням Верховного суду РФ було остаточно ліквідовано Федеральну національно-культурну автономію українців Росії (ФНКА УР), яка існувала з 27 березня 1998 року.
18 травня Верховний суд Росії ухвалив рішення про ліквідацію Об’єднання українців Росії і вилучення його з Єдиного державного реєстру юридичних осіб.
27 січня 2010 року рішенням Верховного суду РФ було остаточно ліквідовано Федеральну національно-культурну автономію українців Росії (ФНКА УР), яка існувала з 27 березня 1998 року.
Работяга, друже, не пускай бульбы! житья файно! хохлы,жиди, оно тебе надо? хочешь я тебе Одесской тюлички с привоза, свежой! передам? фосфор для твоего телячего мозга ой как нужин, ой вэй!!!
Чечени вже пи.дят москалів у самій москві!
Що тут ще можна казати? Це свято для УНА-УНСО та Ірці Фаріон!!!
Незабаром чехі будуть москальок просто у скверах ї.ати на очах у москалів-алкоголіків!
Работяга, скоро чечени і тебе в дупу будуть мати раз на день.
Давай-давай, москалю недороблений. Їдь в свою маскву, ти там зараз дуже потрібний у образі “работяги”. Дупцею поработать для чеченів.
Точно! Настав твій звьоздний час работяг’а. І тебе, як ту Настю-випускницю, по телеку будуть висвітлювати, та по усіх інтернет-сайтах, як чечени з тебе разом зі всіма москалями роблять порнозірок для дешевого східноєвропейського порно.
Петро! Не радуйся,знаешь,как в москальской поговорке:”не рой другому яму…” Скоро они и тебя ебать будут,пока вы все “патриоты” москалей ненавидите(которые к вам нормально относятся)и тратиие силы на пиздеж,умные,хитрые чеченцы захватывают экономические плацдармы,скоро самого тебя ебать они будут)))
Славяне! А, шо это Вы так ругаетесь? Хватит лаяться! Давайте жить дружно, по-понятиям, по — закону, кто как хочет, только дружно! Шо, Вы как с цепи сорвались? Для Управленца, который руководит здесь всем, понятно что он не находится и никогда ненаходился в Киеве, Вы ВСЕ одинаковые. Ликеро-водочным пойлом травят всех славян! Не делитесь, Вы, каждый лично от этого проигрывает! Стыдно, БРАТЬЯ! У НАС есть почва для объединения — Православие!
Для 12345.
У пишущих на этом сайте почва для объединения — ДЕРЬМОСЛОВИЕ!
Брат,я тебя полностью поддерживаю.Наши предки когда-то ссорились,интриганили,делились,а потом 300 лет за это расплачивались.
А чо это надо объединятца православием, а не мусульманством? Тоже мировая религия, однако.
Работяга, я готов объединиться с тобой на основе любой религии, в т.ч. и мусульманства. Только основная Наша задача прекратить гавкаться. Ведь Мы один Народ, разделенный, как немцы когда-то бетонной стеной, языковым барьером. Что восточные, что западные жители по отношению к “Управленцам” — “обычная биомасса”(электро Оральное Поле) и не более того.
А, вот вопрос который Мы сейчас обсуждаем, поднят провокатором. Потому, что он спровоцировал ругань одинаково бесправних людей.
А для того, чтобы обединиться нужно жить так как жили Наши Деды, а именно по-совести. И пресекать попытки других жить иначе. Вот и все!
Кстати, “Отцы Родные”, а Вы не забыли что 200 лет назад Наши Деды (в славном 1812 году) отважно и что главное совместно, отбили атаки бесчисленнных европейских орд. Несших на Нашу замлю “Загальноєвропейські цінності” ввиде рабства и прочих “общечеловеческих” прелестей. Вот на что равняться надо!
Тогда и говорили на одном языке и Родину вместе обороняли.
На территории государства Украина живёт только украинский народ. Другие народы на территории государства Украина не живут. Форумчег “12345”, украинский народ общается на украинском языке и не имеет внутреннего языкового барьера. У каждого народа свой язык. Такие дела.
Я, лично объединяюсь с Работягою.
А вы с кем хотите. Он много и правильно думает и даже делает. Его ВЧК даже кулаком или куркулем переименовал. От.
Куркуля-Работягу на гетьмена!
У нас на ветке должен быть свой Гетьман.
Старый мент-ВЧК, пора уже определиться. Ты за большевиков или за коммунистов?
ВЧК уже хохляцкого гетьмана захотел. Не вапрос. Токмо нету моего согласия быть гетьманом у хохлов. Я не русский и не православный, а потому , ВЧК, уверен, шо москали и хохлы без меня запросто обойдутца.
ВЧК, я ж не против шобы ты во имя Пэти Симоненко трудился на шахте и жыл в бараке. Отдавать безвозмездно результаты труда Пете Симоненко — это твоё право. Я не хочу безвозмездно отдавать Пэте Симоненко результаты своего труда, ивседела. И ты видиш шо у ВАС с Пэтей Симоненко в голове? Ринат Ахметов для ВАС единомышленник, а крестьянин для вас идеологический противник.
Интерэсные вы пацанчики.
ВАМ нужен гетьман, так изберите ВАШЕГО единомышленника. Мне гетьман и даром не нада, я в ВАШИ гетьманы не гожусь и гетьмана выбирать не буду.
О! Шутяра! Шолом! Слушай, ты не в курсе почему хохлы любят выступать в роли шутов перед москалями? Возьми хотя-бы для примера Верку Сердючку, или Александра Цекало, или хотя-бы Хрущова, который гопака плясал перед Сталиным и членами Политбюро ЦК ВКПБ. Што за хохляцкая тяга быть клоуном у москалей?
Шут, ты не в курсе?
Шуту:
я — за Интернацыонал.
И друг мой, Cтарый мент — за Интернационал.
И Василий Иванович — за Интернационал.
А от Куркуль (бывший Работяга) — за сельское и мало того, гаварит, за мусульманское хозяйство. Отак.
… таки так.
и ВЧК — обизательно за Интернационал ..
А ты, бувши Работяга, соглашайся. Отобрать булаву увсегда успеют. Или украдут. А чи ты, вазможно не знаеш, шо з нею рабыть?
Пане Работяга, такой себе Виктор Пелевин сформулировал так:
Если не хочешь работать клоуном у п…сов, будешь работать п…сом у клоунов. За тот же самый мелкий прайс.
Приветствую тебя, Работяга! Почему хохлы называются хохлами — это есть, как говорится, историческая закономерность. Верка Сердючка и Микита Хрущов — хохляры известные. А вот уважаемый мной за юмор Александр Цекало есть типичный семит украинского разлива. Убедительна пелевинская трактовка шутовского ремесла, на которую сослался пан Кортес. Хохлячий дух, как говорится, имеет свою специфику. От условий проживания, особенностей истории, сопредельных государств обусловлен тот или иной психотип народа и вместе с тем и его (народа) мировоззрение. Думаю,изучение психической составляющей народонаселения есть необходимое условие для определения возможностей страны. Там, где на протяжении веков жестоко подавлялись протестные движения и культивировалось раболепие, закономерно холуйство возведено в принцип. Таким образом, рабское положение сформировало хохляцко-шутовскую психологию.От!
Кортэсу. Виктор Пелевин — москаль. Он пишет о москалях и о москальских порядках именно в Московии. А я спрашиваю у Шута за хохлов. От!