УВАГА! У цьому матеріалі викладено деякі інструкції (на основі відкритих джерел, чужого та трішки власного досвіду), а більше — міркування стосовно опору НЕЗАКОННИМ діям міліціонерів. Нагадаю, що за протидію ЗАКОННИМ вимогам правоохоронців існує відповідальність. Але у випадку, коли ви можете запобігти тортурам і садизму з боку окремих міліціонерів — краще потім у суді доводити свою правоту і підіймати бучу в засобах масової інформації, ніж жалкувати, що через вашу бездіяльність комусь зламали руку.
Невеличка передмова
Причиною для написання цього матеріалу став випадок на Оболоні, про який багато хто, напевне, вже чув. У переході метро Оболонь кілька міліціонерів затримали хлопця за те, що він дорікнув їм за грубість у поводженні зі старими людьми. Після того хлопця катували, тортурами вибили з нього зізнання та змусили підписати протокол — а тепер його
іще й судять (/categ_1/article_53578.html). Прочитайте, будь ласка, матеріал, щоб зрозуміти, про що йдеться.
Найбільше в усій цій історії мене вразило таке. Якихось кілька міліціонерів — і проти них цілий натовп звичайних людей. Тим не менш, усі ці люди чомусь дозволити “правоохоронцям” забрати хлопця з собою. Я переконаний, причиною цього є винятково нерішучість присутніх. Якби на місці подій були хоча б двоє людей, які знали б, що робити — або й не знали, але були достатньо рішучими — хлопець уникнув би арешту і наступних побоїв.
У березні цього року ми брали участь в акції біля Жовтневої лікарні. Тоді міліціонерів було в кілька разів більше, ніж учасників акції. Більшість учасників акції — ті ж таки старші люди, переважно жінки. Але навіть незважаючи на відсутність будь-якої підготовки з боку людей, міліціонери так і не змогли нікого затримати. Вони були деморалізовані, а учасники протесту протрималися близько години. Зрештою прийшов такий собі генерал міліції Генадій Москаль і остаточно розігнав міліціонерів своїм наказом.
Тут ми не будемо зосереджуватися на якихось спеціальних прийомах, на особливій підготовці. Адже йдеться не про акції протесту і не про бійки футбольних хуліганів. Ідеться про звичайне, побутове насильство окремих міліціонерів на вулиці, свідком якого може стати кожен.
Способи опору — за зростанням
1. Незважаючи навіть на такі випадки, як той, що стався на Оболоні — не треба думати, що all cops are bastards. Не всі менти — падли. Абсолютна більшість із них — такі самі люди, як ми з вами. Вони мають совість, просто влада пробуджує в людині все найгірше. В тому числі садизм. А тому перше, що можна і треба зробити — це <b>спробувати звернутися до людяності міліціонерів:
— краще називати міліціонера “синку” (якщо ви старша людина), “брате”, “друже” чи “чувак”, ніж “падлюка” чи “сволота”. Принаймні, для початку;
— вигукнути, що він діє незаконно.
Міліціонер, як і ви, знає — хоча часто забуває — що виконувати злочинні накази є злочином. нагадаю, що норми Конституції є нормами прямої дії. Стаття 60 Конституції стверджує: «ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність».
Ця стаття стосується як вас — а тому ви можете не виконувати явно злочинного наказу правоохоронця — так і самого міліціонера, який не зобов’язаний слухатися злочинних наказів свого начальства.
2. У більшості випадків накази міліціонерів вам чи накази начальства міліціонерам не є явно злочинними. Та й міліціонери бояться не слухатися начальства, навіть якщо це буде так. А тому, найбільш імовірно, варто перейти до другого етапу — деморалізації. Саме це найбільше подіяло під час акції біля Жовтневої лікарні. Так само, абсолютно правильно робили люди у випадку на Оболоні. — коли людина розуміє, що діє неправильно, вона дуже боїться розголосу. Саме тому треба максимально знімати такі дії на фото та відео.
— необхідно не просити, а вимагати пред’явити посвідчення, і демонстративно та масово записувати імена правоохоронців;
— якщо у когось є посвідчення преси, пред’явити його, представитись і вимагати пояснень. При цьому також записувати все на фото і відео;
— у крайньому разі навіть блефувати — вдавати, що в мобільному є камера чи диктофон.
3. У випадках як Оболоні, так і Жовтневої лікарні такі дії допомогли. Однак на Оболоні ці дії не стали вирішальними, і все закінчилося сумно, а у випадку Жовтневої лікарні — все закінчилося добре. Різниця? На Оболоні не наважилися до кінця довести третю стадію — фізичний опір.
На жаль, у багатьох випадках він може виявитись необхідним. І тут я хочу повторити те, про що казав на початку. Для того, щоб чинити опір у випадку НЕЗАКОННИХ дій правоохоронців:
— не потрібна особлива підготовка;
— достатньо навіть однієї людини в натовпі, щоб надихнути інших.
Кілька зауважень:
1) пам’ятайте, що мета — аж ніяк не нашкодити міліціонерові. Поводитися незаконно чи й по-садистському може один, а потрапити під роздачу натовпу — інший, звичайний сільський хлоп, який не зорієнтувався, побоявся не послухатись або не підтримати товаришів. Тому треба заспокоювати тих, хто хоче бити міліціонерів. Тоді неправими як морально, так і за законом можете виявитись ви.
2) мета — відбити того, кого міліція хоче безпідставно затримати. Особливо в тому випадку, якщо ви бачите чи підозрюєте, що людині можуть загрожувати тортури.
3) опір у більшості випадків повинен бути пасивним: просто стати на дорозі, “випадково” не пропускати, брати сусіда під руку. І лише в крайніх випадках — активним. Але і тоді — уникати бійки, тим більше травмування людей (в тому числі міліціонерів).
Про фізичний опір
Отже. Ми бачимо, що чомусь у більшості випадків “мужиками” виявляються жінки. Часто — старші жінки. І вони, ймовірно, становитимуть значну частину обурених захисників невинної жертви. Незалежно від вашої статі, ви можете сказати ще комусь одному: давайте відіб’ємо людину і сховаємо в натовп.
Пам’ятайте, ми говоримо про неорганізовану групу, непідготованих випадкових учасників подій. Підходьте просто до тих, хто виглядає сильнішим або рішучішим. Двоє людей у натовпі завжди можуть підійти ближче і просто рвонути жертву міліцейської сваволі на себе. При цьому вони просто відходять у натовп, який у тисняві зімкнеться за ними. Після цього людину в центрі натовпу свідків треба відвести в безпечне місце. Головне при цьому — говорити всім, щоб не розходились.
Якщо так виявилося, що людина вже перебуває в міліцейському авто – всі розуміють, що треба блокувати виїзд машини. Але робити це треба рішуче і до кінця. Знову ж, одна людина може вигуками спонукати до цього інших. Незабаром може приїхати міліцейське підкріплення. Якщо це буде «Беркут» — він, на відміну від “кашкетників”, уміє впоратись із натовпом і не буде розбиратися. Тому людину треба визволити якомога швидше.
“кашкетники” переважно боязливі. І вони дуже бояться ушкодження приписаного до них майна. До цього додається деморалізація, яку викликає у міліціонерів опір натовпу. У випадку на Жовтневій лікарні одна людина після години опору залишилась у міліцейському бобику. Я підійшов ззаду і почав намагатися відкрити замкнені двері. Двоє міліціонерів одразу підскочили зі словами “не чіпай машину!” – однак уже навіть не намагалися перешкоджати. “Тоді самі відчиніть!” — крикнув я. Вони були вже настільки деморалізовані, що ключем самі відімкнули машину і випустили ув’язненого.
Нагадаю, що в тому випадку міліціонерів було більше, ніж тих, хто їм не дозволяв затримати людей. У випадку ж на Оболоні була значна перевага на боці свідків. І тому дуже шкода, що ті не виявили рішучості. Хлопець побитий. Йому загрожує підставна справа і ув’язнення ні за що. Наступного разу на його місці може бути ваш друг. Тому знайте, що робити. Або принаймні будьте готові до рішучості.
Насамкінець, як і на початку — дисклеймер. Я не закликаю чинити опір законній діяльності правоохоронців. Тут описані лише випадки, коли міліціонери упиваються владою й діють незаконно. Але, на жаль, такі зустрічаються на кожному кроці.
Артем ЧАПАЙ, http://chapeye.livejournal.com, спеціальна для «ОРД»
