Хто «замовив» суддю?

 

Дру­гий тиж­день поспіль жи­томирські судді вирішу­ють до­лю трь­ох рівнян у на­радчій кімнаті

 

По 10
років поз­бавлен­ня волі заг­ро­жує трь­ом рівня­нам за інкриміно­ваний
ним розбій­ний на­пад на го­лову Рівненсь­ко­го рай­он­но­го су­ду
Вікто­ра Ло­паць­ко­го. Ви­рок ма­ють ого­лоси­ти 4 груд­ня у
Жи­томирсь­ко­му апе­ляцій­но­му суді. Криміналь­на спра­ва гу­ляє між
су­дами Рівнен­щи­ни і Жи­томир­щи­ни вже три ро­ки. Ад­во­кат
підсуд­них Во­лоди­мир Конд­ра­тюк, пе­реко­наний, що в
пра­во­охо­ронців та слу­жителів Феміди упе­ред­же­не став­лення до
й­ого підза­хис­них. Са­ма спра­ва, на й­ого дум­ку, ши­та біли­ми
нит­ка­ми, ад­же сто­суєть­ся судді.

25
жовт­ня 2005 ро­ку близь­ко півночі на го­лову Рівненсь­ко­го
рай­он­но­го су­ду Вікто­ра Ло­паць­ко­го бу­ло здій­сне­но на­пад.
Злов­мисни­ки в мас­ках на­пали на суд­дю в дворі при­ват­но­го
обій­стя, поб­ли­зу га­ража. Після чо­го, пог­ро­жу­ючи пісто­летом
зап­ха­ли чо­ловіка в й­ого ж ав­то­мобіль та ви­вез­ли за місто, де і
по­били. Тієї ж ночі пан Ло­паць­кий на­писав за­яву і вся рівненсь­ка
міліція бу­ла пос­тавле­на “на ву­ха”. А вже нас­тупно­го дня
пра­во­охо­ронці зат­ри­мала трь­ох рівнян Ва­лен­ти­на Бе­рез­ня­ка,
Та­раса Фіра­на та Іго­ра Ющу­ка. Жо­ден з них не підхо­див під
опи­саних суд­дею на­пад­ників. Крім то­го, всі во­ни ма­ли алібі. Двоє
з них на той час бу­ли вдо­ма з рідни­ми, а третій – зі своїми
то­вари­шами на пе­рего­вор­но­му пункті, після чо­го ра­зом поїха­ли
до­дому. Та на ці свідчен­ня у слідстві не зва­жали.

— Як­що про­аналізу­вати хід дізнан­ня та са­мого слідства, — роз­повідає ад­во­кат Во­лоди­мир Конд­ра­тюк, — скла­даєть­ся
вра­жен­ня, що пра­во­охо­рон­цям по цій справі прос­то потрібно бу­ло
ко­гось зат­ри­мати. Я мо­же про це го­вори­ти  не ли­ше, як ад­во­кат,
а й як лю­дина, яка проп­ра­цюва­ла 15 років суд­дею. У своїх
по­яс­неннях пан Ло­паць­кий на­писав, що мо­же впізна­ти од­но­го з
на­пад­ників, бо той був без мас­ки. Іншо­го, він ніби­то за­пам’ятав
по ок­руглих тем­них очах, та відстов­бурче­них ву­хах. Вду­матей­ся,
се­ред ночі зміг розг­ледіти очі че­рез мас­ку. А треть­ого по го­лосу.
Відвер­то ка­жучи, досі до кінця не зро­зуміло, чо­му са­ме ці лю­ди
пот­ра­пили в по­ле зо­ру міліції.

Пан
Конд­ра­тюк, при­пус­кає, що при­чиною зат­ри­ман­ня цих рівнян, мог­ла
ста­ти опе­ратив­на роз­робка працівників УБО­Зу. У звіті
пра­во­охо­ронців на­водить­ся пе­релік біль­ше де­сят­ка прізвищ
лю­дей, які на їх дум­ку мог­ли ма­ти відно­шен­ня до ць­ого на­паду. У
спис­ку фігу­рува­ли і прізви­ща трь­ох зат­ри­маних. Бе­рез­няк та
Ющук на той час пра­цюва­ли охо­рон­ця­ми. Пер­ший був осо­бис­тим
охо­рон­цем  од­но­го рівненсь­ко­го бізнес­ме­на, а інший – охо­роняв
сто­ян­ку й­ого дру­жини. Третій — Та­рас Фіран, пра­цював і досі
пра­цює зас­тупни­ком ди­рек­то­ра Ур­венсь­ко­го психіат­рично­го
інтер­на­ту. Щоп­равда, яким чи­ном прізви­ща цих трь­ох рівнян мог­ли
пот­ра­пити до ць­ого спис­ку, навіть для ад­во­ката за­лишаєть­ся
нез­ро­зумілим.

— Мені відо­мо, що тро­хи біль­ше міся­ця до на­паду,  —Ка­же пан Конд­ра­тюк, — на мобіль­ний те­лефон дру­жини Ло­паць­ко­го був дзвінок.
Те­лефо­нував 
го­лова Рівненсь­ко­го місь­ко­го су­ду Пет­ро Де­нисюк і поп­ро­сив
пок­ли­кати чо­ловіка до те­лефо­ну. Во­на відмо­вила­ся, оскіль­ки
зна­ла, що чо­ловіки зна­ходять­ся в неп­ри­яз­них сто­сун­ках. Тоді п.
Де­нисюк до­дав: «пок­лич, інак­ше мо­же бу­ти пізно». Швид­ше за все,
ос­танню фра­зу сво­го ко­леги пан Ло­паць­кий сприй­няв, як пог­ро­зу.
Мож­ли­во то­му, і при­пус­тив, що на­пад на нь­ого, бу­ло здій­сне­но
з по­дачі го­лови Рівненсь­ко­го місь­ко­го су­ду. Але, яким чи­ном до
ць­ого мог­ли бу­ти при­четні мої підза­хисні – нез­ро­зуміло.

Рівненсь­ка
про­кура­тура версію па­на Ло­паць­ко­го пе­ревіри­ла і відмо­вила у
по­рушенні криміналь­ної спра­ви про­ти па­на Де­нисю­ка. Не бу­ло
підстав для ць­ого. Та й ар­гу­мен­ти пост­раж­да­лого виг­ля­дали
якось не пе­рекон­ли­во. За версією са­мого Ло­паць­ко­го при­водом для
на­паду на нь­ого мог­ла ста­ти й­ого з па­ном Де­нисю­ком
кон­ку­ренція за ва­кант­ну на той час по­саду го­лови Рівненсь­ко­го
апе­ляцій­но­го су­ду. Хо­ча, цей факт, за­пев­няє пан Конд­ра­тюк, до
кінця не вста­нов­ле­ний. При­най­мні як­що навіть прос­то
про­аналізу­вати свідчен­ня па­на Ло­паць­ко­го з ць­ого при­воду
од­нознач­ний вис­но­вок зро­бити до­сить важ­ко. Спо­чат­ку він про цю
версію го­ворив, потім че­рез пев­ний час вже за­пере­чував, а зго­дом
зно­ву по­вер­нувся до вже ко­лись ска­заних слів.

За
сло­вами па­на Конд­ра­тюка, плу­тав­ся го­лова рай­он­но­го су­ду і
під час впізнан­ня підоз­рю­ваних. Ос­танніх після зат­ри­ман­ня
пра­во­охо­ронці при­вози­ли до Ло­паць­ко­го в лікар­ню. Вка­зував, на
пе­рев­дягну­тих опе­ратив­них працівників. На це тоді ніхто не
зва­жив. Влас­не, як і не зва­жили пра­во­охо­ронці і на той факт, що
пе­ред впізнан­ня го­лосу пан Фіра­на, пост­раж­да­лий суд­дя до ць­ого
без­по­середньо в па­латі мав змо­гу поспілку­вати­ся з підоз­рю­ваним
впро­довж 15 хви­лин. Опе­ратив­ни­ки про­вели об­шу­ки вдо­ма у
зат­ри­маних, але не ви­яви­ли жод­них до­казів їх при­чет­ності до
на­паду. Аналізи за­лишків во­лос­ся в мас­ках, які знай­шли на місці
на­паду, свідчи­ли, що на­лежить во­но зовсім іншим лю­дям. Пе­ревірка
на “де­тек­торі брехні”, яку зат­ри­маним про­води­ли в ході слідства
опе­ратив­ни­ки, теж не підтвер­ди­ла їх при­четність до на­паду.
Ви­лучи­ли опе­ратив­ни­ки в зат­ри­маних і мобільні те­лефо­ни. Втім,
зроб­ле­на розд­руківка дзвінків свідчи­ла про те, що зат­ри­мані на
мо­мент на­паду зна­ходи­лися да­леко від місця де злов­мисни­ки би­ли
го­лову су­ду. Не співпа­ли  і відбит­ки пальців, по­тові та жи­рові
за­лиш­ки слідів на биті, якою на­пад­ни­ки би­ли па­на Ло­паць­ко­го.
Ос­тання, до речі, є власністю го­лови рай­он­но­го су­ду.

— Мені не зро­зуміло, для чо­го го­лові су­ду би­та в ма­шині. – Ди­вуєть­ся ад­во­кат підсуд­них. –
Крім то­го пан Ло­паць­кий стверд­жує, що в нь­ого вкра­ли наг­рудний
хрес­тик, го­дин­ник та  пісто­лет. Ос­танній, до речі, ніде не
чис­лився, оскіль­ки в дозвільній сис­темі жод­них відо­мос­тей про
й­ого реєстрацію не­має. По­годь­те­ся, теж ду­же див­но, для чо­го
го­лові су­ду не­зареєстро­ваний пісто­лет.

Під
час слідства зат­ри­маних прот­ри­мали три місяці під вар­тою, після
чо­го відпус­ти­ла на підпис­ку про не­виїзд. Їх ад­во­кат ка­же, що в
й­ого прак­тиці це пер­ший ви­падок, ко­ли підоз­рю­ваних за та­кою
серй­оз­но стат­тею – “розбій­ний на­пад” (санкція пе­ред­ба­чає
поз­бавлен­ня волі від 7 років) відпус­ка­ють на підпис­ку. Він
по­яс­нює це на­маган­ням пра­во­охо­ронців у будь-який спосіб
прип­лести цих лю­дей до спра­ви. Навіть за відсут­ності до­казів.

До­судо­ве
слідство три­вало у два ета­пи. Спо­чат­ку спра­ву розг­ля­дав
Рівненсь­кий апе­ляцій­ний суд. Взяв її на розг­ляд як пер­ша
інстанція. Зва­жа­ючи на брак до­казів, суд прий­няв рішен­ня
відпра­вити спра­ву на досліду­ван­ня в про­кура­ту. Після чо­го, за
сло­вами па­на Конд­ра­тюка, в хід розг­ля­ду спра­ви втру­тив­ся
по­терпілий. Він звер­нувся до Вер­ховно­го Су­ду Ук­раїни з
про­хан­ням пе­реда­ти спра­ву в будь-яку іншу об­ласть, крім
Рівненсь­кої та Во­линсь­кої. Та­ким чи­ном спра­ва пот­ра­пила до
Жи­томирсь­ко­го апе­ляцій­но­го су­ду. На од­но­му з ос­танніх
засідань су­ду, про­куро­ри та ад­во­кати підсуд­них поп­ро­сили суд
нап­ра­вити спра­ву на досліду­ван­ня. Суд прий­няв це кло­потан­ня Але
зго­дом, після візи­ту па­на Ло­паць­ко­го до Жи­томи­ра, відхи­лив
й­ого. Мов­ляв, невс­та­нов­лені фак­ти, мож­на вста­нови­ти в
су­дово­му засіданні. Те­пер суд вже дру­гий тиж­день зна­ходить­ся в
до­рад­чий кімнаті. Про­кура­тура поп­ро­сить слу­жителів Феміди да­ти
підсуд­ним по 10 років поз­бавлен­ня волі. Яким бу­де їх рішен­ня, на
разі ска­зати важ­ко. Ад­во­кат підсуд­них п. Конд­ра­тюк
пе­реко­наний, що суд зва­жа­ючи на осо­бисті візи­ти до Жи­томи­ра їх
ко­леги з Рівно­го Вікто­ра Ло­паць­ко­го ого­лосить об­ви­нуваль­ний
ви­рок. Навіть не зва­жа­ючи на те, що жод­них до­казів при­чет­ності
до ць­ого зло­чину й­ого підза­хис­них не­має.

Пост­раж­да­лий
суд­дя спілку­вати­ся з пре­сою відмо­вив­ся. Ли­ше заз­на­чив, що до
ви­року су­ду жод­них ко­мен­тарів з ць­ого при­воду не да­вати­ме.

 

Пет­ро Осад­чий