Аналізуючи певні історичні періоди нашої держави в цілому та Тернопільщини зокрема, вкотре переконуєшся, що якою б не була влада, вона все одно врешті решт стане антинародною та такою, яку докорінно треба міняти. І одразу ж усі «невдоволені» забувають той незаперечний факт, що якихось півтора-два роки назад самі обирали собі таку владу, до нестями кричали популістські гасла на мітингах, запевняли рідних, близьких і сусідів по під’їзду, що саме той чи інший кандидат чи то в нардепи, чи до органів місцевої влади є представником чесної політичної сили, яка дбає про інтереси народу. А проходить еволюційно визначений для української політики період часу, і максимум за 2 роки «улюбленці публіки» стають «державними злочинцями». Здавалося б, така наша доля – спочатку вірити і завзято аплодувати новим обранцям, а згодом думати-гадати над вічним питанням – хто винен ?
Однак не будемо вдаватися до банальних звинувачень задуреного і збайдужілого народу у невігластві, а спробуємо розібратися у причинах такої нелюбові і перипетіях владного Олімпу на мікрорівні на прикладі керівництва Тернопільської міськради та її очільника Р.Заставного.
Йдучи на місцеві вибори у 2006 році, тернополяни вибирали свого міського голову з поміж декількох найбільш відомих представників міста, серед яких впевнено лідирували власник будівельної фірми ТФ «Будівельник» Зеник Щепановський, екс-міський голова, спеціаліст по чоботах та сандалях, Богдан Левків, та власник місцевої птахофабрики, молодий і амбіційний представник «Нашої України» Роман Заставний, за яким в період виборчої кампанії закріпилось кумедне прізвисько «Ромко – добре яйце». Подейкують, що саме на його птахофермі було знесено чудобронебійне яйце, яке в далекому 2004 у Івано-Франківську звалило з ніг «проффесора» і «тому що канкретного» Віктора Федоровича.
Наслідуючи велику любов до «важкого тупого предмету», національно свідомі тернополяни віддали шану яйцю і обрали своїм мером «яйцемета» Рому Заставного, повіривши у його добру посмішку і молоді перспективи.
Проте, впевнено закріпившись у мерському кріслі та розставивши своїх людей по найбільш «дохідних» посадах в мерії, пан Заставний розпочав реалізовувати свій стратегічний план по «об’єднанню земель Руських» з подальшою їх передачею у надійні підприємницькі руки за прикладом верховного київського князя Черновецького, батька всіх обездолених гуманоїдів.
Уже не перший місяць місто активно обговорює м’яко кажучи «непрозорі», та «не зовсім законні» маніпуляції із землевідводами. Міська рада перетворилася майже в благодійну організацію, в атракціон добрих послуг, бо «просто так», за безцінь, без будь-яких надходжень до міського бюджету, наліво й направо роздає гектари із міського земельного фонду. Забуваючи про тендери, аукціони, міські депутати, з доброї волі Заставного, найбільш актуальними питаннями життя міста визначили проблеми щодо передачі десятків гектарів землі місцевим забудовникам заради отримання ласого шматка у власну кишеню. Лобіюючи інтереси місцевих олігархів, які, як гриби після дощу, зросли на благодатному тернопільському асфальті та прагнуть якомога більше землі відхопити під зведення новобудов, пан Заставний із своєю молодою командою дерибанить наліво й направо все те, що ще не забудоване і не приносить прибутку у власну кишеню. У своєму всепоглинаючому прагненні до збагачення не гребують народні обранці ні місцевими природоохоронними угіддями, ні ландшафтними парками.
Врешті решт, абсолютно безкарні зловживання міської влади своїми повноваженнями спричинили обурення з боку представників місцевих політичних сил, з ініціативи яких наприкінці червня в Тернопільську міськраду прибула високоповажна Тимчасова Слідча Комісія Верховної Ради по перевірці законності діяльності міськради в галузі земельних відносин та виявлення порушень чинного законодавства України.
В ході вказаних перевірок було виявлено численні зловживання посадовців міськради при оформленні документів на виділення землі без проведення земельних аукціонів таким фірмам як ТІЗ «Добробут», ТОВ «РОВЕКС», ТОВ «ЖИТЛО», «АРЕНА РОЗВАГ» тощо. І це далеко не весь перелік ощасливлених Р.Заставним власників земельних наділів. Латифундизм в Тернополі досяг свого апогею. Однак, враховуючи той факт, що звіт про результати перевірки комісії планувалось заслухати у парламенті, а на даний час наша Рада в котре «опущена» і недієздатна, питання по Тернополю залишилося відкритим. В іншому випадку, за повноцінного функціонування парламенту, Заставному та його братії світили б як мінімум перевибори, як максимум – багатотомні кримінальні справи в прокуратурі.
Але як співається у відомій пісні – «Народ і партія — єдині». Мається на увазі обласну і міську прокуратуру та місцеву владу на чолі з паном Заставним. Адже усі звинувачення та заяви, які надходили протягом останнього часу до прокуратури щодо зловживань посадовцями міської ради, або спростовувалися за не підтвердженням, або просто не бралися до уваги за відсутності доказів.
Ще одним кричущим фактом безкарності команди Заставного та бездіяльності органів прокуратури є фактично похована кримінальна справа, заведена у березні поточного року на посадовців міськради. Зі слів керівництва місцевої міліції, згадана справа була заведена на підставі заяв місцевих підприємців, яких задля отримання дозволів на приватизацію ряду об’єктів комунальної власності, змушували переводити кошти на рахунок благодійного фонду, який очолює дружина Тернопільського міського голови Оксана Заставна. Однак, у даному випадку можна впевнено цитувати закінчення відомої байки Крилова, де сказано, «що віз і нині там».
На неодноразові звернення в прокуратуру керівництва обласної міліції в Тернопільській області щодо результатів перевірки зазначених зловживань, за матеріалами якого й було заведену вказану кримінальну справу, жодних відповідей отримано не було. Складається враження, і не безпідставне, що пан Заставний заручився негласною підтримкою керівництва прокуратури і зумів покласти розгляд справи у довгий ящик, або ж взагалі домогтися її припинення.
У своєму прагненні підпорядкувати собі бодай якусь правоохоронну структуру місцевого масштабу у ще у минулому році пан мер навів тісні контакти з міською прокуратурою, зокрема з міським прокурором м.Тернополя Шараварою, за кришування якого міською радою неодноразово прокручувались різноманітні земельні афери та лобіювались питання по фактично незаконному будівництву без виготовлення обов’язкової при цьому технічної документації і оренді комунального майна міста. Для закріплення «дружби народів» пан мер з свого боку виділив ряд квартир працівникам міськпрокуратури і пролобіював ряд земельних питань. В подальшому фактично усі сесії міськради проходили під невсипущим оком представника вказаного органу, заступника міського прокурора, пані Василишин, ніби то для попередження зловживань з боку депутатів та керівництва ради. Натомість пан Заставний активно почав впроваджувати свої задуми по корегуванню кадрової політики в міській прокуратурі і лобіювати призначення на посади своїх перевірених людей. Однак, як знаємо, апетит приходить під час їжі, і наш мер зрозумів, що міська прокуратура, якою б «прихваченою» вона не була, не може дати повної гарантії власної безкарності і в повній мірі захистити від можливої кримінальної відповідальності. Відповідно, на зміцнення «криші» було кинуто додаткові ресурси і налагоджено контакти на вищому рівні, тобто в прокуратурі області, що в подальшому дало позитивні результати і забезпечило меру чергові гарантії спокійного сну.
Якщо проаналізувати загалом стосунки мера Заставного і керівництва обласної прокуратури, напрошується висновок, що за часів попереднього прокурора Тернопільської області пана Голуба наглість все таки мала свої межі, натомість новопризначений головний прокурор області Іван Мельничук абсолютно не гребує можливістю маніпулювання місцевими можновладцями за принципом Остапа Бендера, який збирав матеріали на підпільного мільйонера Корейко не для передачі їх у руки компетентних органів, а задля власної вигоди. Підтвердженням цьому може слугувати «широкий жест доброї волі» Р.Заставного, який пролобіював через рішення міськради питання щодо виділення прокурору області І.Мельничуку, всього лише через місяць перебування на посаді, новенької квартири в престижному районі Тернополя загальною площею 180 м2. Про подальшу долю вищезгаданої кримінальної справи за фактами зловживань у міськраді висновок робіть самі.
Здавалося б, прискіплива увага до власної персони з боку правоохоронців повинна була б зупинити на деякий час амбіційного мера, однак, задобривши пана Мельничука і заручившись його підтримкою в майбутньому, Р.Заставний продовжує напихати власний гаманець за рахунок комунального майна та мешканців міста. А щоб черговий раз пропіаритись перед місцевим населенням, «зрозумівши» нарешті, що не у всіх мешканців є можливість користуватися індивідуальним опаленням і обігрівати власні помешкання, пан Заставний з доброї душі наприкінці жовтня задумав черговий «крок на зустріч людям», «нагнувши» місцевих підприємців і пригрозивши їм розірванням численних договорів оренди комунального майна, зібрав оброк з міста і поволочив чемодан з даниною в м.Київ. Мабуть сума виявилась чималою, і уже 28 жовтня промерзлим тернополянам включили теплу воду. При цьому мало не у всіх місцевих ЗМІ наголошувалося на «великому» подвигу мера, який, за прикладом Прометея, дав вогонь в котельні і тепло в домівки, натомість всяко було критиковано вказівку керівництва держави заощаджувати енергоресурси і відключати від опалення усіх боржників. Однак, якщо врахувати, що більшість будинків у місті опалюються через центральну систему обігріву, а на 100 квартир обов’язково знайдеться десяток боржників, то відключати треба весь будинок. От така проста арихметика. Весь задум доволі простий — мовляв, люди, я добрий і пішов фактично на протиправний крок всупереч вказівкам вищого керівництва, але мені покивали пальчиком і у мене не було виходу. Виходить, наш Ромко — білий і пухнастий, а усі інші – байдужі і жорстокі. Справжній народний захисник і батько усіх знедолених.
Однак, змальована вище проблема полягає не стільки в Заставному, Черновецькому чи ще якомусь мерові, яких підозрюють у зловживанні своїм службовим становищем та тотальному дерибані землі, а в тому, що ми самі приводимо до влади таких людей. І потрібно визнати, що гектари йдуть з молотка в обхід аукціонів, за підкилимними домовленостями, не лише на Тернопіллі, а по всій Україні, яка суцільно оповита корупційним спрутом.
І найбільш ефективним методом вирішення вказаної проблеми є, мабуть, створення такої собі «партії снайперів», члени якої були б уповноважені на відстріл без суду і слідства усіх, хто нехтує інтересами народу та ігнорує будь-які моральні норми і чинні закони, збагачуючись щоденно і розкрадаючи те, що ще залишилось не розграбованим.
Гомер Станіславович для „ОРД”
