После выступления Народного депутата Кармазина и первой публикации в сети «Интернет» на «ОРД», некоторые Интернет издания опубликовали на своих страницах первую статью (открытое письмо Харьковских судей). Во многих форумах обсуждался и до сих пор обсуждается ситуация, сложившаяся в судейском корпусе Харькова и области.
Нет необходимости цитировать все сообщения и высказывания в адрес Бородина М,М,
Достаточно сесть за компьютер и грамотно воспользоваться поисковой системой. Результат будет вполне внушительным. В некоторых форумах проскакивает и частная информация о причастности Бородина к оказанию давления на судей, лоббировании коммерческих вопросов за деньги и т.д.
Постоянные адреса статьи в Интернете:
/categ_1/article_53019.html
/categ_1/article_53138.html
http://www.antiraider.org/ucp_mod_news_list_show_3203.html
http://www.noviystil.com.ua/statya114.html
Глава апелляционного суда Харьковской области Михаил Бородин подал в суд на народного депутата Украины, первого заместителя главы Комитета Верховной Рады Украины по вопросам правосудия Юрия Кармазина относительно защиты чести, достоинства, деловой репутации и компенсации морального ущерба.
Так, 25 июля 2008 года на телеканале АТ Телерадиокомпания «Фора» в пресс-центре «Площадь свободы» транслировалась пресс-конференция Юрия Кармазина, в ходе которой он озвучил информацию относительно главы апелляционного суда Харьковской области Михаила Бородина, которая, по словам последнего, не соответствует действительности и наносит вред его репутации.
Данная пресс-конференция прошла в прямом эфире, а также транслировалась в записи еще 4 раза – 26, 27, 28 и 29 июля 2008 года.
Исковым заявлением М.Бородина предусматривается предоставление ему ответа на АТ Телерадиокомпания «Фора» для опровержения распространенной Ю.Кармазиным информации в течение 10 мин., а также возмещение морального ущерба в размере 100 тыс. грн., солидарно выплаченного телерадиокомпанией и народным депутатом.
Но так ли непорочен Бородин М.М., ? Ведь как известно — дыма без огня не бывает !
Обратимся к истории:
ПОСТАНОВА
11 березня 2003 року м. Полтава
Октябрський райсуд м. Полтава в складі:
головуючого — судді — Струкова О.М.
при секретарі — ШаригіноїЯ.В.
з участю прокурора — Коваленко В.В., Ткаченко М.С.
адвокат — Оніпко Т.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Октябрсько-го райсуду м. Полтава справу за скаргою Бородіна Михайла Михайловича про визнання дій прокуратури незаконними, —
встановив:
В січні 2003 року Бородін М.М. звернувся до суду зі скаргою на дії про¬куратури м. Харкова, в якій зазначив, що постановою прокурора міста Харкова Коваленка В.В. від 13 січня 2003 року відносно нього, судді Апеляційного суду Харківської області Бородіна М.М., порушена кримінальна справа за ознаками ч. З ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України.
Підставою для порушення кримінальної справи, на думку прокуратури, стали порушення матеріального і процесуального закону при розгляді судовою колегією у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області цивільної справи за заявою Давтяна К.Г., посилаючись на те, що ухвала судової колегії від 25 квітня 2002 року набрала чинності, а також на те, що прокуратура не має права нагляду за розглянутими судами справами, заявник просив скасувати по¬станову про порушення відносно нього кримінальної справи.
6 березня 2003 року Бородін М.М. в судовому засіданні звернувся до суду з додатковою скаргою, про визнання незаконним постанов від 3 березня 2003 року про порушення відносно нього кримінальних справ за ст. ст. 375 ч. 2 КК України та ст. 364 ч. 2 КК України.
Підставою для порушення кримінальних справ відносно Бородіна М.М. за ст. 364 ч. 2 КК України, явилися з точки зору прокуратури умисне порушен¬ня Бородіним М.М. вимог ст. 299 ЦПК України, поскільки він усвідомлював спірний характер правовідносин, порушив норми матеріального та процесуаль¬ного права, тим самим вчинив зловживання владою, а за ст. 375 ч. 2 КК Украї¬ни, явилися з точки зору прокуратури, що він як доповідач судової колегії апе¬ляційного суду, усвідомлював, що своїми діями обумовлює постановлення за-відомо неправосудної ухвали по цивільній справі № 1374/2002 року і бажав цього.
Бородін М.М. вважає, що вказані постанови про порушення відносно ньо¬го кримінальних справ винесені незаконно, поскільки ухвала Харківського апеляційного суду, постановлена 25 квітня 2002 року, в колегіальному складі всту¬пила в законну силу. Вона не була оскаржена прокуратурою м. Харкова у Вер¬ховний Суд України і набрала чинності 25 травня 2002 року, тому просить суд задовольнити його скарги, визнавши незаконними постанови про порушення відносно нього кримінальних справ і скасувати їх.
Прокурор Коваленко В.В. та прокурор Ткаченко М.С. просять суд відмо¬вити Бородіну М.М в задоволенні його скарг, посилаючись на те, що прокура¬турою на законних підставах були порушені кримінальні справи відносно Бо¬родіна М.М., а також в даний час суд, згідно рішення Конституційного суду України від ЗО січня 2003 року не має права розглядати скарги поскільки відно¬сно Бородіна М.М. винесена постанова про притягнення його в якості обвину¬ваченого.
Суд, заслухавши доводи Бородіна М.М., його представника Стовба В.Г., доводи прокуратури, думку адвоката, а також давши оцінку зібраним по даній справі і по кримінальних справах порушених відносно Бородіна М.М. прихо¬дить до слідуючого.
Відповідно до положень статей 55, 64, 124 Конституції України громадя¬нин може звернутися безпосередньо до суду зі скаргою на дії або бездіяльність посадових осіб, органів досудового слідства і прокуратури, а його вимоги мо¬жуть бути розглянутими в порядку встановленому кримінально-процесуальним законодавством України.
Судом встановлено, що 25 квітня 2002 року судовою колегією судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області постановлена ухвала, якою задоволена апеляційна скарга Давтяна О.С. на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 21 березня 2002 року про відмову йому в задо¬воленні заяви про перегляд рішення цього ж суду від 12 березня 2002 року, за нововиявленими обставинами, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала судової колегії набрала чинності. Судами вищої інстанції не ска¬сована і не змінена.
Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 14 ЩІК України, рішення су¬ду, що набрали чинності, є обов'язковими для виконання на всій території України.
Відповідно до глав 40, 41 ЦПК України судові рішення можуть бути оскаржені в діючому на даний час апеляційному і касаційному порядку.
Правом давати правову оцінку судовому рішенню та правом скасування судових рішень в Україні наділені лише судові органи вищої інстанції.
Ніякі інші державні органи і посадові особи таким правом не наділені.
Спроби дати оцінку судовому рішенню, що набрало чинності, іншими державними органами і посадовими особами, є не що інше, як втручання в пра¬восуддя.
Підставою для порушення кримінальної справи відносно судді Бородіна М.М. стали, на думку прокуратури, порушення матеріального і процесуального
права при постановлені судовою колегією ухвали від 25 квітня 2002 року. При цьому в постанові про порушення кримінальної справи заступник прокурора м. Харкова дав правову оцінку зазначеній ухвалі та піддав її сумніву щодо закон¬ності і обгрунтованості.
Ухвала набрала чинності і судами вищої інстанції не скасована. Тому суд вважає, що оскаржені постанови про порушення відносно Бородіна М.М. кри¬мінальних справ не можуть бути визнаними законними і підлягають скасуван¬ню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 236 КПК України, ст. ст. 55, 124 ч. 5, 64, 121, 124 Конституції України, —
постановив:
Скаргу Бородіна Михайла Михайловича — задовольнити.
Постанову заступника прокурора м. Харкова Коваленка В.В. від 13 січня 2003 року про порушення відносно Бородіна Михайла Михайловича криміна¬льної справи за ознаками ст.ст. 365 ч.З, 366 ч.2 КК України, та постанови від З березня 2003 р. про порушення відносно Бородіна Михайла Михайловича кри¬мінальних справ за ознаками ст.ст. 375 ч.2, 364 ч.2 КК України — скасувати, за¬кривши провадження по кримінальних справах порушених відносно Бородіна Михайла Михайловича Із-за відсутності в його діях подій злочину на підставі ст. 6 п.1 КПК України.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційний суд Полтавської області через Октябрський райсуд м. Полтава на потязі семи діб.
Суддя: Струков О.М.
Комментировать КУПЛЕННОЕ Бородиным М,М, «ПОСТАНОВЛЕНИЕ» нет смысла. Достаточно его внимательно прочитать. В «Постановлении» слишком много эмоций и ссылок на неправильные или неверные мысли прокурора. Хотя, как известно прокурор принимает решения на основании ФАКТОВ, а не эмоций.
Портрет судьи, вынесшего такое «Постановление», также описывать не нужно. Достаточно посмотреть в библиотеках подшивки прессы и все становится ясно.
Ссылка на пример действия судьи Струкова
http://www.liga.net/news/show/?id=131238
Комментарии излишни.
Михаил Бородин, согласно указу президента Украины, стал председателем Апелляционного суда Харьковской области.
В 2003 году Леонид Кучма лишил Бородина должности заместителя председателя Апелляционного суда. Но в 2005 году столичный суд — впервые за годы независимости Украины — отменил президентское решение.
Карьерные неурядицы начались у Бородина в то время, когда он рассматривал дела, связанные с выборами в горсовет в первом избирательном округе Харькова. Прокуратура обвиняла Бородина сразу по пяти статьям Уголовного кодекса, в том числе ему вменялось превышение служебных полномочий и подлог документов.
Сам Бородин называл тогда действия прокуратуры «беспределом», а обвинения в свой адрес объяснял политикой.
Михаил Добкин, Дмитрий Святаш и Олег Каратуманов — на тот момент народные депутаты — обращались в Высший совет юстиции с просьбой освободить от должности судьи Михаила Бородина: за нарушения присяги, которые, по их мнению, допустил М. Бородин при рассмотрении дела о выборах с участием кандидатов в депутаты горсовета по первому округу Александра Давтяна и Андрея Гунченко.
Это далеко не полный перечень конфликтных и криминальных ситуаций связанных с нынешним главой апелляционного суда в Харьковской области.
В следующей статье будут приведены документы, прямо подтверждающие коррупционные действия Бородина М.М,
211 ответов
В связи с кризисом в судах рассматривается огромное количество спорных хозяйственных дел.
И глубокоуважаемый Михтл Михайлович под крышей Онопенко, а последнее время упомянает еще Балогу и Самого Гаранта, правит балом беспредела. Свой антикризисный бизнес Бородин наладил четко. Только не понимает бедолага, что на жужой беде не наживаются.
А тут еще масса праздников, “пересичные громадяне” у него в кабинете так и посевают, так и колядуют …
корупция в судах и так далее, ну , что народ кинули тебе кость и ты грызеш. а почему да потому , что суд не у юща а юли вот и хай подняли.КАК ТОЛЬКО ПРОБЛЕМУ РЕШАТ. ВСЕ СТАНЕТ КАК ПРЕжде. ну может уберут пару самых идиозных фигур и все. какой порядок может быть в суде или в жеке если власти нет полный бедлам.
Дело не в том “чей” суд, вопрос в том КАКОЙ СТАЛ СУД и КАКИМ ДОЛЖЕН БЫТЬ СУД.
Убрать пару одиозных фигур, в том же Харькове и это уже 70% решения проблемы. Клан Бородина, покрываемый Онопенко — это же полный абсурд и попирание всех норм Права и морали. Достаточно вспомнить, для примера голосование в Совете Судей Украины, где подавляющим меньшинством был зарегистрирован еще один член так сказать (в добавок еще сверх квоты).
О чем тут спорить ????? Выше есть ссылки на пудликации в СМИ за разные периоды и в разных изданиях ! Этого с головой достаточно, что бы не назначить или снять.
В процессе решения ряда спорных вопросов, Бородин принял участие, В результате чего к концу прошлого года сделал ряд серьезных приобретений, явно не соответствующих его задекларированым доходам.
Уберут одних подрастут другие. у меня друг в Тернополе судья, то ,что он рассказывает про кивалова так его суку давно пора повесить. но его почему то никто не трогает. и кармазин кстати мудак редкосный вы бы слышали , что его братец говорит судьям когда ему “надо решение” и плевать этому уебку на закон про который он так киздит. Короче рыба гниет с головы и выкидывать ее надо всю.
http://ussr.ruxxxvideo.com/?ref=1642
Посмотрите ком мы говорим !!!
: Сведения о привлечении лиц(а) к уголовной ответственности
_________________________________________________________
1: Ф.И.О.,Д.р.: КЕРНЕС ГЕННАДИЙ АДОЛЬФОВИЧ 27.06.59
: Район м/жит: 59 ФРУНЗЕНСКИЙ РАЙОН
: Нас. пункт :
: Улица :
: Дом,корп,кв:
: Статья УК : 206300 Доп. отметки к квалификации
: Группа :
: Уч. в груп.:
: Мера пресеч:
: Резул. расл: УТВ. ОБВИН. ЗАКЛ. И ДЕЛО НАПРАВ. В СУД
: ГО-РО : ДЗЕРЖИНСКИЙ РОВД
: Номер УД : 46089928 Номер лица в УД 13
Бородин Михаил Михайлович:
Протокол о коррупции № 911-370 от 24 вересня 2008р.
про коррупцiйне дiяння передбачене п.”г” ч. 3 ст. 5
Закону УкраIни “Про боротьбу з коррупцiею”
И эти люди устроили в Харькове настоящий дерибан !!!! Таких масштабов воровства не виде ни кто и в страшном сне. Кернес (Гепа), носит деньги Бородину, тот принимает “нужные” решения. И в результате распродаются здания и очень серьезные и значимые для города комунальной собственности.
Так это ж далеко не полный список подвигов наших “любимцев” )))))
У гепы по-моему три судимости. И если память не изменяет, у Бородина тоже не одна проблема с Законом была. За то популярности гепе не занимать. Спросить любого харьковчанина, кто начальник милиции или СБУ — ответят 10-15%. Но если упомянуть гепу — в миру Кернес, знают даже дети. Парадокс конечно, пиар — компанию он провел отличную, вот только не с плюсом, а с минусом.
ПАЗОРИЩЕ, на всю страну !!!! Сявка и председатель СУДА в одной упряжке.
Дааааа уж, не думала, что Бородин так запачкается об Гепу. Теперь и на работу приходить противно.
У Гепы и Допы нет денег на наркоту… и поэтому они обращаются в Конституционный суд
Кризис коснулся уже не только обычных граждан Украины, но и «правящего» класса. Иногда, банально, не хватает денег на «кокс». Как, например, у нынешнего харьковского руководства – Добкина и Кернеса. Поправить свое материальное положение эти господа решили при помощи «самого честного» в Украине суда – Конституционного. Естественно, отстегнув при этом мзду немалую неформальному главе Конституционного суда Украины – Виктору Балоге. А добиться Гепа и Допа хотят немалого – возможности массового перераспределения собственности.
В Украине может начаться процесс массового перераспределения собственности и без проведения конституционной реформы в части полномочий местного самоуправления.
Об этом свидетельствует анализ конституционного представления Харьковского городского совета в Конституционный Суд Украины об официальном толковании положений статьи 144 Конституции Украины, статьи 25, части четырнадцатой статьи 46, частей первой, десятой статьи 59 Закона Украины «О местном самоуправлении».
Путем манипулирования сложными формулировками отечественного законодательства, правовыми позициями органа конституционной юрисдикции, а также Европейской хартии местного самоуправления, казалось бы, под предлогом развития демократических ценностей, постановки деятельности местных советов на конституционную основу, конституционное представление, подписанное Харьковским городским главою М. Добкиным, преследует банально простую цель – получить неограниченную возможность отменять или изменять без каких либо достаточных на то оснований предыдущие решения органов местного самоуправления (в том числе и тех, которые приняты еще во времена УССР). Причем речь идет о решениях не нормативного, а индивидуального характера (тех, которые касаются предоставления в собственность или долговременную аренду земельных участков и нежилых помещений).
Авторов названного конституционного представления не интересует право органов местного самоуправления приводить в соответствие с действующим законодательством Украины свои нормативно-правовые акты (например, касающиеся обеспечения чистоты и порядка в городе, представления членам территориальной общины образовательных и медицинских услуг), а волнует только возможность перераспределять землю и другое коммунальное имущество, выделенное гражданам или предпринимателям предшествующей местной властью. Причем без достаточных для того оснований, например, таких как грубые нарушения законодательства при выделении земли.
При этом городскую власть Харькова не интересует предусмотренная частью второй статьи 144 Конституции Украины возможность судебной отмены незаконных решений органов местного самоуправления. Очевидно, конституционным представлением преследуется цель получить право отменять вполне законные и обоснованные решения предшественников в земельной и иной имущественной сфере.
Такое толкование законодательства о местном самоуправлении, как его видит Харьковская власть, напрочь отобьет желание у любого здравомыслящего инвестора прийти в Украину, поскольку в любой момент он может лишиться своей собственности или имущественных прав.
Результатом создания такого прецедента также следует ожидать и возможность пересмотра во всех инвестиционно привлекательных городах Украины прав распоряжения землей, в том числе предоставленных еще во времена советской власти государственным предприятиям.
По информации, размещенной на Веб-сайте Конституционного Суда Украины, по этому представлению открыто конституционное производство и ведется подготовка дела к рассмотрению. Ниже приводим полный текст конституционного представления.
УКРАЇНА
ХАРКІВСЬКА МІСЬКА РАДА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
61200, м. Харків, майдан Конституції, 7 Тел. +38 (057) 730-73-69, факс +38 (057) 731-60-33
22.09.2008 ^2 08-3/2619/2-08 Г “І
на №_________________ До Конституційного Суду України
01033, м. Київ-33, вул. Жилянська, 14
Суб’єкта права на конституційне подання Харківської міської ради Харківської області
61200, м. Харків, майдан Конституції, 7
Представник суб’єкта права на конституційне подання за законом: Харківський міський голова Добкін Михайло Маркович
61200, м. Харків, майдан Конституції, 7
Уповноважений Харківської міської ради
за дорученням:
Стаматіна Марина Владиславівна
61200, м. Харків, майдан Конституції, 7
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПОДАННЯ
щодо”Офіційногоі тлумачення частини другої статті 19, статті 144 г Конституції України та статті 25, частини 14 статті 46, частин 1,10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Частиною 14 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради. До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.
Частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Отже, у вказаних нормах закону закладена колізія щодо реалізації компетенції місцевих рад у прийнятті та скасуванні власних рішень.
Підставою для звернення Харківської місткої ради до Конституційного Суду України з Конституційним поданням є існуюча в державі практика неоднозначного застосування положень Конституції та законів України судами загальної та спеціальної юрисдикції, що призводить до порушення конституційних прав та свобод Харківської міської ради, як органу місцевого самоврядування та представника інтересів територіальної громади міста Харкова.
1. Постановою господарського суду Волинської області від 18 грудня 2007 року рішення Харківської міської ради «Про скасування та призупинення дії рішень Харківської міської ради» від 26.07.2006 року №73/06 (пункт 8 Додатку №1) в частині скасування пункту 53 додатку до рішення 16 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 24.09.2003 року №178/03 визнано нечинним.
Приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції виходив із того, що орган місцевого самоврядування не має права скасовувати самостійно прийняті ним рішення.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2007 року постанова господарського суду Волинської області від 18 грудня 2007 року залишена без змін, а апеляційна скарга відповідача без задоволення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4 жовтня 2007 року касаційну скаргу Харківської міської ради та касаційне подання заступника прокурора Львівської області відхилено, постанову господарського суду
Волинської області від 18 грудня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2007 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 21 листопада 2007 року у порушенні провадження про перегляд справи за винятковими обставинами відмовлено із посиланням на відсутність підстав для допуску скарги до провадження за винятковими обставинами.
Листом Верховного Суду України від 29 лютого 2008 року повторна касаційна скарга про перегляд за винятковими обставинами повернена із посиланням на врахування при прийнятті ухвали Верховного Суду України від 21 листопада 2007 року законності рішень судів попередніх інстанцій.
В обґрунтування прийнятої ухвали Вищий адміністративний суд України визнав рішення судів першої та апеляційної інстанції вмотивованими тим, що відповідно до ч.9 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» компетенція міської ради щодо скасування актів стосується лише рішень виконавчого комітету ради, прийнятих у межах їх повноважень, якщо такі не відповідають Конституції України чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням ради. Ані Земельний кодекс України, ані Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачають повноваження щодо скасування власного рішення, на підставі якого був укладений договір оренди земельної ділянки.
Таким чином, внаслідок відмови у судовому захисті права органу місцевого самоврядування приймати рішення з питання, яке входить до виключної компетенції міської ради — розпорядження землями комунальної форми власності, яке передбачене пунктом 34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.12 Земельного кодексу України, завдано шкоди власнику земель комунальної форми власності — територіальній громаді міста Харкова, законним представником якої є Харківська міська рада. Хибне тлумачення, що визначення «врегулювання земельних відносин» передбачає тільки прийняття міською радою рішення щодо встановлення права, і не передбачає можливості прийняття рішення щодо зміни раніше встановленого права, або припинення раніше встановленого права (в межах врегулювання земельних відносин), штучно звужує повноваження органу місцевого самоврядування, чим порушує конституційні гарантії місцевого самоврядування з боку держави.
2. Постановою господарського суду Волинської області від 26.06.2007 року (справа №03/85/4-1А) рішення 2 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 31.05.2006 року №40/06 «Про скасування та призупинення дії рішень Харківської міської ради» в частині скасування пункту 143 додатку №1 до рішення від 28.04.2004 року №66/04 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об’єктів» та пункту 171 додатку №1 до рішення від 23.12.2005 року №247/05 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об’єктів» визнано нечинним.
Постановою господарського суду Волинської області від 26.06.2007 року (справа 4/73-11 А) ТОВ «Таміра» було відмовлено у задоволенні позову про визнання нечинним рішення Харківської міської ради від 22 листопада 2006 року №185/06 «Про затвердження проекту землеустрою з організації та встановлення меж території природно-заповідного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення» в частині затвердження проекту землеустрою з організації та встановлення меж території природно-заповідного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення щодо зелених насаджень по вул. Клочківській, 197 (пункт 4 додатку до рішення).
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2007 року справи №03/85/4-1А та 4/73-11А об’єднані для спільного розгляду в одному провадженні за номером справи 22а-3229/07. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2007 року постанова господарського суду Волинської області від 26.06.2007 року про визнання нечинним рішення Харківської міської ради від 22 листопада 2006 року №185/06 «Про затвердження проекту землеустрою з організації та встановлення меж території природно-заповідного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення» залишена без змін, а постанова господарського суду Волинської області від 26.06.2007 року про визнання нечинним рішення 2 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 31.05.2006 року №40/06 «Про скасування та призупинення дії рішень Харківської міської ради» в частині скасування пункту 143 додатку №1 до рішення від 28.04.2004 року №66/04 скасована, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи нове рішення суд зазначив, що за змістом ч.і ст.59, ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень. Міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Пунктом 34 ч.і ст.26 вказаного Закону до виключної компетенції пленарних засідань міських рад віднесено врегулювання питань земельних відносин. Також ст.12 Земельного кодексу України до виключної компетенції міських рад віднесено розпорядження землями у межах відповідного населеного пункту.
Рішенням Харківської міської ради №17/06 від 31.05.2006 року затверджений Регламент Харківської міської ради, пунктом 4 статті 28 якого передбачено право Харківської міської ради скасовувати в порядку контролю прийняті раніше нею рішення індивідуально-правового характеру, що передбачають здійснення певних дій конкретними особами та не виконані в передбачені рішенням строки.
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, виходячи з установлених законодавством умов надання земельних ділянок та використовуючи роз’яснення пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», дійшла висновку, згідно якого не можна вважати таким, що суперечить закону рішення органу
виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування. Суд визнав дії Харківської міської ради та ухвалені нею рішення такими, що відповідають вимогам ст.ст. 25, 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
3. Харківській міській раді відомо про наявність інших рішень судів, які підтверджують право органів місцевого самоврядування скасовувати власне рішення як за власною ініціативою, так і внаслідок розгляду протестів прокурора.
3.1. Постанова Вищого господарського суду України від 05.10.2004 року по справі №13/144.
При розгляді касаційної скарги Хустської міської ради на постанову від 23.02.2004 року Львівського апеляційного господарського суду у справі №13/144 за позовом ТОВ «Перкос» до Хустської міської ради про визнання недійсним рішення відповідача від 12.05.2003 року №184 «Про розгляд протесту прокурора» Вищий господарський суд України задовольнив касаційну скаргу та у мотивувальній частині рішення зазначив, що оспорюване рішення від 12.05.2003р. прийнято відповідачем за результатами розгляду протесту Хустського міжрайонного прокурора від 24.02.2003р. № 27-07/239, принесеного на рішення Хустської міської ради від 15.07.1998р. №78 «Про виділення в постійне користування земельної ділянки для будівництва АЗС стаціонарного типу з комплексом обслуговування ТОВ «Перкос».
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов’язковому розгляду відповідним органом у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. —
Отже, міська рада — орган місцевого самоврядування, який видай опротестований акт (рішення від 15.07.98 № 78), вправі скасувати його як такий, що суперечить законодавству або ж відхилити протест прокурора.
При цьому, скасування органом місцевого самоврядування власного рішення за результатами розгляду протесту прокурора не слід ототожнювати з визнанням акта незаконним (недійсним) в судовому порядку, оскільки згідно з ч. 4 ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним лише у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду.
Висновки суду першої інстанції про порушення відповідачем ст. 144 Конституції України шляхом недотримання судового порядку визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування спростовані судом апеляційної інстанції.
6
У порушенні касаційного провадження з перегляду справи №13/144 за позовом ТОВ «Перкос» до Хустської міської ради про визнання недійсним рішення ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 9 грудня 2004 року відмовлено.
Така оцінка права органу місцевого самоврядування скасовувати прийняти ним рішення не співпадає із застосуванням ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Вищим адміністративним судом України при розгляді справи 03/86-11А.
3.2. Постанова Вищого адміністративного суду України від 31 січня 2007 року.
При розгляді касаційної скарги Львівської міської ради на рішення господарського суду Львівської області від 01 квітня 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14-27 липня 2005 року у справі № 3/169-9/366 за позовом приватного підприємства «Український Медіа Центр» до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Управління ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради, про визнання незаконними п. З Додатку до ухвали № 1558 та визнання недійсною ухвали № 1765 від 30.09.2004 року Вищий адміністративний суд України в постанові від 31 січня 2007 року прямо зазначив, що ухвалою Львівської міської ради (рішення ради) від 30.09.2004 р. №1765 відмінена ухвала міськради № 180. Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції необгрунтовано прийшли до висновків, що Львівська міська рада, скасовуючи ухвалу (власне рішення ради) № 180 про погодження місця розташування земельної ділянки, перевищила свої повноваження, оскільки не мала права визнавати незаконним своє рішення, яке визнається незаконним тільки в судовому порядку.
Вищий адміністративний суд України постановою від 31 січня 2007 року по справі № 3/169-9/366 за позовом приватного підприємства «Український Медіа Центр» до Львівської міської ради спростував висновки судів першої та апеляційної інстанції та зазначив, що в даному випадку міська рада скасувала ухвалу № 180, а не визнала її незаконною.
Таким чином, і Вищий адміністративний суд України розрізняє зазначені дефініції як не тотожні за змістом.
Така оцінка можливості органом місцевого самоврядування реалізувати своє право на скасування в порядку контролю за використанням земель населеного пункту прийнятих радою рішень не співпадає із застосуванням ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Вищим адміністративним судом України при розгляді справи 03/86-11А.
Необхідність в офіційному тлумаченні частини другої статті 19, статті 144 Конституції України та статті 25, пункту 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обумовлена необхідністю з’ясувати суб’єктивні права та юридичний обов’язок органу місцевого самоврядування, виходячи із структури правовідносин та поняття норми права, з метою упровадження однаковості розуміння положень Конституції під час застосування органом місцевого самоврядування норм
7
Конституції до конкретних життєвих обставин, до конкретних фізичних та юридичних осіб, та упровадження принципу однаковості розуміння положень Конституції під час розглядання судами конкретних справ, для забезпечення конституційного принципу рівності.
Неоднаковість застосування статей 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» суперечить конституційним засадам місцевого самоврядування, спричиняє шкоду законним правам Харківської міської ради, штучно та безпідставно обмежує право органу місцевого самоврядування приймати рішення про скасування свого раніше прийнятого рішення та про внесення змін до свого рішення з будь-якого питання, що не виключено з компетенції органу місцевого самоврядування і не віднесено до компетенції іншого органу.
Необхідність в офіційному тлумаченні Конституційним Судом України обумовлена також необхідністю з’ясування сенсу норми частини другої статті 19, статті 144 Конституції України та статті 25, пункту 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з метою реалізації Конституції, та пристосування її норм до потреб держави та суспільства.
Конституція встановлює, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст.6). В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (ст.7).
Одним із важливих принципів демократичного суспільства, однією із форм народовладдя є місцеве самоврядування.
Під місцевим самоврядуванням розуміється право територіальної громади -жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста на самостійне вирішення питань місцевого значення в межах Конституції і законів України (ст.140 Конституції).
Необхідно зазначити, що у світі склались різні напрямки щодо регулювання предметів відання органів місцевого самоврядування. Існує практика, згідно якої в основу регулювання предметів відання муніципальних утворень покладений принцип, відповідно до якого муніципальні органи можуть робити лише те, що їм прямо дозволено законом. Такий принцип затвердився в Великобританії (англосаксонська прецедентна модель), США, Канаді, Австралії. В основу правового регулювання предметів відання місцевого самоврядування у Франції, Германії та в інших країнах покладений принцип, згідно з яким муніципальним органам дозволені всі дії, які прямо не заборонені законом та не віднесені до компетенції інших органів (французька або так звана континентальна модель).
Україна в правовому регулюванні предмету відання місцевого самоврядування є країною континентальної моделі, яка викладена в Європейській Хартії місцевого самоврядування.
Європейська Хартія місцевого самоврядування укладена 15.10.85 року, підписана Україною 06.11.96 року та ратифікована 15.09.97 року згідно з Законом України «Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування» від 15.07.97 року №452/97-ВР. Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 року №1906, чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються Правила міжнародного договору.
Принципове значення має стаття 4 Хартії, в якій закріплюється сфера компетенції місцевого самоврядування, а також відтворені процеси її становлення та динаміки. В ній чітко визначені взаємовідносини місцевого самоврядування і державної влади.
Основні повноваження органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією та законами України.
Встановлена самостійність та незалежність органів місцевого самоврядування в межах власної компетенції. Органи місцевого самоврядування в рамках, визначених законом, мають певну свободу дій для здійснення власних ініціатив з будь-якого питання, що не виключено з їхньої компетенції і не віднесено до компетенції іншого органу.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Вказана норма має загальний характер і її зміст конкретизується іншими нормами даного закону та інших нормативно-правових актів України, які відповідають теоретичним засадам врегулювання місцевого самоврядування.
Правовий акт місцевого самоврядування є зовнішнім виразом владної волі суб’єкта місцевого самоврядування, який здійснює свої повноваження.
Правовий акт органу місцевого самоврядування — це форма управлінської діяльності органу місцевого самоврядування, заснована на Конституції України і законодавчо обумовлена. Змістом правового акту органу місцевого самоврядування є правові норми управлінського характеру або управлінські правові розпорядження, направлені на врегулювання суспільних відносин. Правовий акт органу місцевого самоврядування — це вид управлінського рішення суб’єкта місцевого самоврядування, який здійснюється в рамках компетенції (повноважень) і має односторонній загальнообов’язковий владний характер. Правовий акт органу місцевого самоврядування є підзаконним правовим актом.
Правові акти органів місцевого самоврядування є:
а) джерелом права;
б) правовим актом управління;
в) актом правової інформації;
г) підставою виникнення, зміни або припинення конкретних правовідносин. Загальні вимоги, що пред’являються до правових актів органів місцевого самоврядування, зводяться до того, що правові акти органів місцевого самоврядування мають:
а) здійснюватися, прийматися (видаватися) в рамках Конституції України;
б) ґрунтуватися на законах України і бути спрямовані на їх виконання;
в) здійснюватися, прийматися (видаватися) в межах компетенції або наданих повноважень;
г) мати загальнообов’язковий характер, тобто базуватися на вимогах конституційності, законності, компетентності (повноважності), загальнообов’язковості.
Пунктом 34 ч.і ст. 26 зазначеного Закону встановлено, що до компетенції міських рад відносяться питання щодо регулювання земельних відносин у відповідності до вимог чинного законодавства.
Частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачений спосіб реалізації компетенції органу місцевого самоврядування та встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Стаття 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає право міської ради скасовувати акти виконавчих органів і не забороняє міській раді скашвувахи або вносити зміни до власних рішень міської ради.
Таким чином, на думку заявника, міська рада шляхом прийняття відповідних рішень може вирішувати питання щодо прийняття рішень про надання земельних ділянок або щодо внесення змін до таких рішень, або скасування рішень щодо розпорядження землями в межах населених пунктів за умов наявності порушень норм містобудівного, земельного законодавства, порушення законних прав та інтересів членів територіальної громади та Харківської міської ради як органу, уповноваженого представляти інтереси територіальної громади, або за наявності невиконання умов рішення про надання земельної ділянки тощо.
Конституційний Суд України, розглянувши справу № 1-20/2001 за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Регламенту Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Положення про Рахункову палату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Положення про порядок управління майном, що належить Автономній Республіці Крим або передане в її управління, затверджених відповідними Постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, та Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про заходи щодо посилення кадрової роботи в Автономній Республіці Крим» (справа про правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим) , у пункті 2.2 рішення від 27 лютого 2001 року (№ 1-рп/2001) зазначив, що Конституція України та закони України встановлюють однакові правові підходи до організації і діяльності органів, які мають представницький характер: парламенту — Верховної Ради України, представницького органу Автономної Республіки Крим — Верховної10
Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування -сільських, селищних, міських, районних у містах рад.
Законом України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» від 23.12.1998р. №350-ХІУ затверджено Конституцію Автономної Республіки Крим, стаття 4 якої встановлює, що нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим або їх положення, які суперечать Конституції Автономної Республіки Крим, не мають юридичної сили.
Такі акти можуть бути оскаржені в суд особами, права та інтереси яких порушено, та визнані судом недійсними, якщо інше не встановлено законом України.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим мають право скасувати свої акти цілком або частково.
Зазначені положення цього Закону визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 16 січня 2003 року № 1-рп/2003 (справа про Конституцію Автономної Республіки Крим).
Частиною 14 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що порядок скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради. Рішенням Харківської міської ради 5 скликання від 31.05.2006 року №17/06 був затверджений Регламент Харківської міської ради, стаття 28 якого регулює загальні положення про рішення ради та передбачає право міської ради скасовувати власні рішення.
Регламент не скасований, не визнаний недійсним, а відтак є чинним актом органу місцевого самоврядування нормативного характеру, обов’язковим для виконання.
Зазначене підтверджує право міської ради як органу місцевого самоврядування вносити зміни у власні рішення та скасовувати їх.
Такий підхід при застосуванні норм статей 25, 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підтверджується рекомендаціями Верховного Суду України. Правомірність самостійного скасування раніше прийнятого рішення міською радою як органом місцевого самоврядування підтверджується п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», в абзаці другому якого прямо зазначено, що виходячи з установлених законодавством умов надання земельних ділянок не можна вважати таким, що суперечить закону, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування.
Враховуючи викладене вище, для забезпечення реалізації та захисту конституційних прав Харківської міської ради як юридичної особи та органу11
місцевого самоврядування, на підставі пункту 4 статті 13 та статті 41 Закону України «Про Конституційний Суд України», —
ПРОСИМО:
1. Відкрити конституційне провадження за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України та статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
2. Дати офіційне тлумачення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України та статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо права органу місцевого самоврядування приймати рішення про скасування свого раніше прийнятого рішення та про внесення змін до свого рішення з будь-якого питання, що не виключено з компетенції органу місцевого самоврядування і не віднесено до компетенції іншого органу.
Додатки:
1. Конституційне подання Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України та статті 25, частини 14 статті 46, частин 1,10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
2. Копія рішення Харківської міської ради 5 скликання від 20.06.2008 року №147/08 про схвалення Конституційного подання.
3. Постанова господарського суду Волинської області від 18.12.2007р.
4. Ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2007р.
5. Ухвала Вищого адміністративного суду України від 04.10.2007р.
6. Касаційна скарга Харківської міської ради.
7. Касаційне подання заступника прокурора Львівської області.
8. Ухвала Верховного Суду України від 21.11.2007р.
9. Лист Верховного Суду України від 29.02.2008р.
10. Постанова господарського суду Волинської області від 26.06.2007р. (справа №03/85/4-1 А).
11. Постанова господарського суду Волинської області від 26.06.2007р. (справа №4/73-11 А).
12. Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2007р.
13. Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2007р. із супровідним листом від 02.11.2007р.
14. Постанова Вищого господарського суду України від 05.10.2004 року по справі № 13/144.
15. Постанова Вищого адміністративного суду України від 31.01.2007р.
16. Закон України «Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування» від 15.07.1997р. №452/97-ВР.
17. Європейська Хартія місцевого самоврядування, що укладена 15.10.1985р., підписана Україною 06.11.1996р. та ратифікована 15.09.1997р. 12
18. Витяг із Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004р. №1906.
19. Витяг із Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
20. Витяг із Закону України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» від 23.12.1998р. №350-ХГЛ
21. Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2001 року (№ і-рп/2001).
22. Рішення Конституційного Суду України від 16 січня 2003 року № 1-рп/2003 (справа про Конституцію Автономної Республіки Крим).
23. Рішення Харківської міської ради 5 скликання від 31.05.2006р. №17/06.
24. Витяг з Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».
25. В итяг з Конституції України.
26. Копія рішення Харківської міської територіальної виборчої комісії від 02.04.2006року №380 «Про встановлення результатів виборів Харківського міського голови».
27. Копія протоколу Харківської міської територіальної виборчої комісії від 03.04.2006року про підсумки голосування по виборах Харківського міського голови.
28. Витяг №08-11/2628/2-08 від 22.09.2008року з протоколу пленарного засідання першої сесії Харківської міської ради 5 скликання від 19.04.2006 року.
29. Доручення від 22.09.2008 року № 08-11/2620/2-08 Харківської міської ради уповноважені
Так по паияти у Кернеса еще и 143 статья была. А вот и его биграфия, так сказать
Кернес Геннадий Адольфович, 07.08.1959г. рождения, уроженец и житель г.Харькова, прописан по ул.(–––—), образование неоконченное высшее (студент-заочник коммерческого факультета Национальной юридической академии), ранее судим.
Кернес находится на особом контроле правоохранительных органов, как лидер и авторитет преступной среды, проникший в органы власти и управления. Информация в отношении Кернеса постоянно докладывается высшему руководству МВД, СБУ, ГНА.
Состоит на оперативном учете органов внутренних дел (в том числе и центрального аппарата МВД Украины) как уголовный авторитет, известный под кличкой “Гепа”, учредитель 14 коммерческих структур и соучредитель — 19 (схема прилагается), в своем бизнесе использует криминальные денежные средства.
Первоначальный капитал Кернес накопил, занимаясь скупкой и сбытом похищенных ювелирных изделий, впоследствии руководил швейным цехом, проводил операции с недвижимостью, участвовал в приватизации. Источники информации отмечают, что практически во всех коммерческих сделках Кернес пользуется финансами, имеющими криминальное происхождение. Располагает обширными связями, в том числе международными, среди уголовного мира.
Кернес и его окружение из числа преступного элемента активно проникли в сферу услуг г.Харькова.
В настоящее время является владельцем дома быта “Центральный”, гостиницы “Националь”, значительного процента акций гостиницы “Металлист”. В свое время большая часть городской недвижимости была приобретена Кернесом при непосредственном участии в сделках Дулуба В.Г., прежнего руководителя Фонда городского имущества. Тогда же Дулуб познакомил Кернеса с председателем Харьковского ГИ Кушнаревым Е.П.
В бизнес Кернеса вложены средства преступных группировок г.г.Донецка и Днепропетровска, а также различных уголовных авторитетов Харьковского региона, таких как Журавлев Е.А., кличка “Фикса”. В период выборов 1998 г. Кернес и Журавлев через средства массовой информации создавали себе имидж честных бизнесменов, которые живут прежде всего интересами города (например, в журнале “Деловая жизнь”). По мнению правоохранительных органов, Кернес участвует в работе выборных органов с целью возможного лоббирования решений различных органов власти и управления в пользу криминальных структур.
Имеется информация, что при избрании Кернеса депутатом городского совета часть бюллетеней была подложной и что “помощь” в выборах ему оказывал другой уголовный авторитет (покойный Батозский С.С. — “Батон”).
Кернес занимался приватизацией предприятий энергетического комплекса, перекупал долги предприятий торговли ОПП “Харьковхлеб”, чтобы впоследствии в счет погашения этих задолженностей получить недвижимость всего предприятия. Такую же попытку он предпринял в отношении АП “Центр” (бывший продторг Дзержинского района) и потребовал от его директора Морозова Б.А. передать в счет погашения задолженностей продовольственную базу со складами-холодильниками.
Кернес имеет свои интересы в игорном бизнесе совместно с такими представителями криминалитета, как вышеупомянутый Журавлев (“Фикса”) Бодапростый В.П. (“Испанец”), Димент Ю.Б. (“Димент”), Гуртовой А.В. и др.
Располагая определенным авторитетом среди депутатов Харьковского городского совета, после выборов 2002 г. Кернес намерен укрепить свое влияние в этом органе путем создания мощной депутатской группы из молодых, энергичных, деловых людей, которым он поможет победить на выборах и которые будут обязаны Кернесу. Одним из таких депутатов источники информации называют Добкина Михаила Марковича, 1970 г. рождения. С его отцом — Добкиным Марком Моисеевичем, удачливым бизнесменом в сфере нефтегазового комплекса, Кернеса связывают давние деловые отношения.
“Депутатом Кернеса” также называют Валерия Правдина — президента АО “Эввива”. Такие депутаты помогут Кернесу стать членом исполкома городского совета и занять должность одного из заместителей Городского головы, либо председателя одной из постоянных комиссий Горсовета.
В 1992 г. Кернес привлекался к уголовной ответственности по ст.143 ч.2. Лица, с которыми он проходил по материалам уголовного дела :
-Беженар Николай Георгиевич, судим ;
-Ищенко Сергей Николаевич, судим;
-Кошель Виктор Павлович» судим, клички “Коша”, “Кошелек”;
-Лучников Юрий Алексеевич, судим;
-Ниц Владимир Викторович, судим;
-Борис Александр Всеволодович, судим;
-Мережко Станислав Алексеевич, судим;
-Шеремет Валерий Иванович, судим, кличка “Ширма”;
-Клеба Владимир Константинович, судим, кличка “Гапон”;
-Алеев Ренат Абдулхаевич, судим;
-Дашин Сергей Иванович, судим;
-Ревякин Игорь Олегович, судим;
-Долгих Виктор Данилович, судим, кличка “Кабатя”;
-Лапшин Александр Георгиевич, судим, кличка “Лапа”;
-Шестаков Сергей Владимирович, судим;
-Лукстин Александр Александрович, судим, кличка “Лука”;
-Дунский Станислав Борисович, судим;
-Ивахник Маргарита Алексеевна, судима;
-Спектор Галина Леонидовна, судима;
-Баев Николай Павлович, судим, директор СП “Ново-Салтовский рынок”;
-Фисаков Юрий Николаевич, судим;
-Мерценюк Александр Викторович; судим, учредитель ряда коммерческих структур ;
-Варавин Эдуард Александрович, судим, кличка “Мультик” .
–––––––––––––––––––Кернес Г. А. является руководителем и учредителем следующих структур:
-ООО “Институт самоуправления и общественных связей” (ул. Мироносицкая, 84). Соучредителем данного предприятия является Гусаков Вадим Валентинович;
-АО “НПК — Холдинг” (юридический адрес — ул.Мироносицкая, 84) учредители данного предприятия — “MG Import — Ехроrt” (юридический адрес — Германия, г . Вупперталь , Ауэштрассе, 82), Киричук Г., Л., Милявский Г. А., Привалова Г.С., Семиноженко В.П.;
-АО “Акцептор” (Полтавский Шлях, 56). Соучредитель Милявский Г.А.;
-ООО Аудиторская фирма “ИНЭК” (Полтавский Шлях, 56). В начале 2000 года Кернес стал совладельцем ТРВК “Тонис — центр”.
-АО “Туристический комплекс “Националь” (прт. Ленина, 21), учредителем которого является также Госкомитет Украины по туризму.
Доверенным лицом и специалистом по вопросам купли-продажи недвижимости у Кернеса является Потанин Виктор Николаевич.
Ранее Кернес поддерживал тесные деловые отношения с криминальным авторитетом Журавлевым Евгением Александровичем, 1963 г. рождения, кличка “Фикса”. После конфликта, происшедшего более года назад, Кернес и Журавлев нахадятся в неприязненных отношениях.
Из числа близких деловых связей Кернеса источники называют Абросимова Александра Юрьевича, 1958г. рождения, ранее судимого, по кличке “Шклец”. Абросимов, как и Кернес, является депутатом Харьковского городского совета.
Являясь заметной политической и деловой фигурой в Харьковском регионе, Кернес открыто противостоит Харьковскому городскому голове Пилипчуку М.Д., руководству горисполкома и большей части городского совета. Кернес является членом двух депутатских комиссий:
-постоянной — по вопросам планирования бюджете и финансов;
-временной — по контролю за исполнением бюджета.
В текущем году при активном противодействии Кернеса и “его” депутатов был отклонен проект строительства полигона твердых бытовых отходов, кредитуемый “Европейским банком реконструкции и развития”. В итоге Харьков потерял 20 млн.$ льготного кредитования. По мнению источников информации, вместо уже готового проекта Кернес лоббирует свой собственный, окончательно недоработанный проект, который значительнс дороже, и его финансирование предполагается из городского бюджета.
Кернес финансирует молодежное объединение “Новый Харьков — новые возможности”. Из этого обьединения Кернес готовит новое поколение преданных ему лично молодых политиков и чиновников, которых он планирует расставить на ключевых позициях в Харьковском регионе, а впоследствии и в столице Украины. Из их числа источникам известны:
-Чичетка Сергей Петрович, 1979 г. рождения (в 1999 г. находился под следствием по подозрению в подделке документов);
-Геращенко Антон Юрьевич, 1979 г.рождения;
-Коптева Ольга Сергеевна, 198О г.рождения;
-Клиженко Яна Викторовна, 1979 г,рождения.
–––––––––––––––––––Как отмечалось ранее, АО “НПК-Хопдинг”, возглавляемое Кернесом контролирует гостиницу и казино “Националь”, практически все дома быта города, сеть химчисток “Сатек” (ул.Иванова, 11/13, п Р.Люксембург).
Кернес контролирует также ООО “Север лтд.” (юр. адрес: прт.Ленина 21, директор Лебедев О.М.). Кроме Лебедева соучредителями данного предприятия являются Мартышко В.С. и Мурашко Н.А.
Кернес известен своими операциями на рынке недвижимости:
-продал помещение магазина “Орбита” (.ул.Анри Барбюса,З) площадью 296 кв.м. за 70 000 $ наличными + 12 000 $ по безналичному расчету;
-продал помещение магазина (ул.23 Августа, 43/45) площадью 304 кв. м. за 452 000 $ наличными + 57 600 $ по безналичному расчету;
-продал помещение Дома Быта ( прт,50 лет ВЛКСМ, 54-а) площадь 7397 кв.м. за 270 000 $ наличными + 30 000 $ по безналичному расчету;
-продал помещение по ул. Сумской, 11 площадью 184,6 кв.м. 13 200 $ + 4 800 $ по безналичному расчету;
-продал помещение по ул. Мельникова,4 площадью 389 кв.м. 36 000$ + 17 000$ по безналичному расчету.
Кернес является также крупным владельцем недвижимости, ему принадлежат:
-здание по прт. Ленина, 21 (гостиница “Националь”);
— ООО ТД “Пушкинский” — магазин итальянской сантехники и плитки “Favolo di ora” ( ул. Пушкинская, 54);
-АО “НПК-Холдинг”.
В начале 2000 года Кернес стал совладельцем ТРВК “Тонис-центр” газеты “Вечерний Харьков”, в которых резко критикует работу городских властей.
Кернес — инициатор создания коммунального предприятия “Муниципальная парковка” (руководитель Нехорошков Роман Борисович). Ранее это предприятие находилось в ведении Управления ГАИ УМВД Украны в Харьковской области, в настоящее время контролируется лично Кернесом.
–––––––––––––––––––Родители Кернеса — Кернес Адольф Лазаревич, 1934 г. рождения, уроженец г.Киева и Кернес Анна Абрамовна, 1935 г. рождения, уроженка, г.Кременчуга проживают по адресу: ул. (–––––––)
Его сестра — Кернес Виктория Адольфовна, 1959 г. рождения проживает по ул. (––––—)
Бывшая жена Кернеса — Привалова Галина Сергеевна, 1966 г. рождения, проживает по ул.(–––––-).
Кернес женат на Гайсинской Оксане — дочери зам. Генерального прокурора Украины — прокурора г.Киева, Гайсинского Юрия Александровича. Гайсинская О. по образованию юрист, но по специальности не работает У обоих супругов это второй брак.
Кернес и Гайсинская одно время проживали по адресу: ул.(–––-).
Эта квартира ранее принадлежала Журавлеву, а до этого — Батозскому С.С., кличка “Батон”. 12.07.2001 г. Батозский был застрелен в г.Москве и 14.07.2001 г. похоронен в городе Харькове на 13-м кладбище рядом с матерью. Кернес принимал непосредственное участие в организации его похорон, поминал покойного в ресторане Туркомплекса “Националь”.
Сейчас Кернес и Гайсинская проживают по адресу: ул.(–).
В течении 1998г. по поручению Кернеса работник Харьковского ГорБТИ Тимофеев В.В. приобрел на свое имя у трех бывших владельцев их частые квартиры по вышеуказанному адресу на 4-м этаже 4-х этажного ведомственного дома облгосадминистрации. В сентябре 1998 г. Тимофеев, в свою очередь, по договору дарения, передает право владения квартирой Гайсинской О. Впоследствии Гайсинская получила разрешение произвести надстройку над квартирой, (фактически был надстроен 5-й этаж дома) и общая площадь 2-х этажной квартиры составила 253,2 кв.м. В квартире произведен евроремонт, имеются джакузи, сауна, солярий, зимний сад и т.п.
Как же Бороди, пройдя путь на службе Государства, сумел заиметь в друзьях и компаньнонах сявку Гепу ?????!!!! Значит у трижды уважаемого Бородина М.М., понятие о чести мундира отсутствует.
Да и зачем ему честь ? Теперь легенды о неподкупном борце за правду Бородине, мирно спят под наколядоваными купюрами, отнятыми машинами, не законно отчужденными строениями и на зарплату купленными заправками.
Я в ужасе, как вспомню плакаты по всему городу ,”Оксана прости …”
И с этим мерзопакостным существом дружит наш шеф ??????? Бородин наш оказывается на судебных саседаниях не с той стороны сидит !
“Гепа” и газ
Все крупные состояния в Украине делались на торговле газом. И Кернес стал заместителем директора Харьковского филиала “Торговый дом “Газ Украины”. Согласно акту ревизии за 1999 год, там стали происходить странные дела. Хоть в филиале и был собственный юридический отдел, вести дела поручили фирме “Инюрполис”, за что и заплатили 30000 гривен плюс аванс 150 тысяч за решение вопросов по расчетам с “Харьковгоргазом”. Неслыханной щедрости гонорар для Харькова- юридического конца 90-х! Стоит отметить, что “Инюрполис” принадлежал харьковчанину Степану Гавришу, ныне народному депутату. Еще филиал “Газ Украины” попытался купить компьютеры в ООО “Укрнедраресурс”, которым руководил муж небезызвестной Валентины Гошовской, также народного депутата. Злые языки утверждают, что появление “джипа” у сына супружеской четы Гошовских удивительным образом совпало с невозвратом 709 тысяч гривен предоплаты “Газа Украины” за эти самые компьютеры. Да и сам Геннадий Адольфович тратил казенные деньги как свои, наговорил по служебному сотовому телефону 2942 гривны только за август 99-го, плюс активно пользовался в командировках залами официальных делегаций, что инструкциями и нормативными актами не предусмотрено.
Предприимчивость Кернеса зашла столь далеко, что он начал зарабатывать на журналистах, вчиняя им иски о нанесенном ему – конечно, не “Гепе”, но уже Геннадию Адольфовичу — моральном ущербе. В эфире телекомпании “Симон” в конце 1999 года прошла передача, в которой журналист Зураб Аласания имел несчастье упомянуть о криминальном прошлом “Гепы” и связать это прошлое с его настоящим. Тут же последовал иск в суд на миллион гривен. Чего мелочиться! Суд иск удовлетворил почти в полном объеме — присудил телекомпании выплатить 800 тысяч в пользу истца. Он, мол, потерял сон и аппетит, стал нервозен, чего ранее с ним не бывало, и все это, вместе взятое, негативно отражается на его личной жизни и бизнесе.
Правда, ранее о криминальном прошлом (прошлом ли?) “Гепы” газеты уже писали — и “Слободской край”, и “Наша жизнь”. Но они это сделали раньше, когда “Гепа” еще не вошел в силу, и не чувствовал себя столь безнаказанным. А “Симону”, увы, не повезло…
И еще чуть истории из жизни Гепы. Время идет а рать Гепы пополняется более серьезными “авторитетами” — Бородин М.М. в их числе.
В миллионном Харькове “развод лохов” при помощи игры в наперстки распространился в середине 80-х. “Кидалы” появилась и возле автомагазина “Старт”. Где же людей “на деньги доить”, как не там, где они крупные покупки делают? Шулерская компания с участием некоего “Гепы” “зашибала” неплохо — по его же словам, позже запротоколированным на следствии, от 50 до 200 рублей ежедневно. А еще была “ломка” чеков ( был в советское время такой заменитель валюты; на чеки можно было отовариться импортным ширпотребом в сети фирменных магазинов “Березка”). Сам “Гепа” был рачителен, экономен, являлся пайщиком кооператива “Акцептор”, который специализировался на пошиве курток. А в свободное от “ломки” чеков и наперстничества время прирабатывал простым ночным сторожем.
Аппетиты у гоп-компании росли. И граждане Г. Кернес (он же – “Гепа”), В. Кошель, В. Ниц, В. Шеремет, Н. Беженар, В. Долгих, разводившие доверчивых “лохов” под “Стартом”, ударились в мошенничество более масштабное — стали “продавать” несуществующие машины, то есть – занялись банальным “кидаловом”. Теперь группа стала практиковать избиение особо упорных “клиентов”, вымогательство и даже подозревалась в совершении убийств.
В апреле 1985 года, узнав, что у некоего А. Селина есть деньги и горячее желание приобрести “Волгу”, Кернес, Долгих и Беженар предложили ему “вариант”. На месте взяли у покупателя 20 тысяч рублей, Кернес пошел рассчитываться с продавцом машины, да так и не вернулся. Селин возмущался, требовал вернуть ему деньги, за что был тут же избит, а в его “Жигулях” подонки разбили стекло и проткнули скаты. Впоследствии “Гепу” и компанию суд виновными в хулиганстве не признал – “потасовка”, якобы, явилась лишь следствием взаимных неприязненных отношений.
Еще один несчастный попался на удочку, когда покупал у Кернеса чеки. 19500 рублей как не бывало. Ему потом объясняли, мол, продавца-“барыгу” забрала милиция. Которая, действительно, вывезла Кернеса из гостиницы “Спартак”, где состоялась “сделка”. Но та же милиция его и отпустила через пару сотен метров, и “Гепа” был таков… Потом был арест и следствие, которое прояснило картину похождений Геннадия Кернеса — “Гепы” как организатора преступных групп не только в харьковском, но и в киевском, московском, питерском, одесском, мариупольском, калужском и рязанском регионах!
И какой организатор! “Я никогда не жаловался на здоровье и считал себя, впрочем, как и сейчас, нормальным здоровым человеком. Поэтому совершенно спокойно получил повестку на медкомиссию в связи с призывом на воинскую службу и считал, что меня призовут. Однако меня неожиданно отправили в 15-ю больницу на обследование, и я находился около 10 дней в 15-м отделении больницы. А после выписки меня вызвали в военкомат, и вместо призыва вручили военный билет с записью, что я освобожден от службы на основании ст. 7-Б. Но что это значит, я не знаю. Слышал, что у меня психопатия, но откуда это вывели, я сказать не могу” — рассказывал впоследствии он на допросе. Впрочем, в 1992 году Судебная коллегия по уголовным делам Харьковского областного суда признала склонного к мошенничеству “психопата” Кернеса Г.А. “виновным в преступлении, предусмотренном ст. 141 ч.2 УК Украины” и приговорила к 3 годам лишения свободы “в исправительно-трудовой колонии строгого режима с конфискацией всего имущества, являющегося его личной собственностью”. В ходе следствия гражданин Кернес “способствовал установлению истины, раскаялся”. С учетом вышесказанного, а также срока, проведенного за время следствия в заключении (более 2 лет), суд освободил Кернеса Г.А. из под стражи.
Выйдя из СИЗО, “Гепа” подверг кардинальной ревизии былые методы обогащения: прежний размах “финансовых операций” был явно слабоват, надо было затеять нечто более масштабное. Накопления от наперсточничества, “кидалова” и доля в кооперативе, надо понимать, сохранились и были преумножены друзьями и подельниками, оставшимися на свободе. И стал, теперь уже не “Гепа”, а Геннадий Адольфович Кернес, банкиром, скупив акции харьковского “НПК-банка”. Параллельно активно занялся приватизацией. Благо, возможностей для этого хватало, так как в друзьях у Кернеса в то время пребывал и начальник представительства Фонда госимущества Харькова Валентин Дулуб. Возможно, именно эти дружеские отношения способствовали приватизации “Гепой” самых лакомых, расположенных в центре города объектов: дома быта “Центральный”, гастронома “Центральный”, комиссионного магазина ”Центральный”.
Последний “объект” Кернес, правда, “выкупил” у трудового коллектива. Работники комиссионки приватизировались самостоятельно и стали акционерным обществом. Вот тут-то Кернес и появился. Стал всячески ублажать, обещать золотые горы в обмен на акции. А когда искомое получил — рассчитаться с людьми “забыл”. Теперь этот магазин называется торговым центром “Комильфо” и принадлежит жене Кернеса Оксане (в девичестве – Гайсинской. Да-да, дочери того самого народного депутата из Харькова, юриста, адвоката, прокурорского работника, еще вчера – прокурора Киевской области, чью репутацию можно назвать ”неоднозначной).
И еще множество предприятий и зданий в Харькове приватизировал “Гепа”. Например, огромный гастроном на улице 23-го Августа, который арендовала фирма “Гарант” с правом выкупа. Кроме “Гаранта” вдруг объявился еще один арендатор-покупатель — общество покупателей под предводительством некоего С. Медведева, то ли приятеля, то ли подельника “Гепы” и его товарища еще по криминальной молодости некоего Журавлева (кличка “Фикса”), директора туркомплекса “Националь”. Представительство ФГИУ продало магазин площадью более 3700 квадратных метров Медведеву за 240 тысяч гривен. Фирма “Гарант” не согласилась с таким поворотом дела и подала в арбитраж: цена была явно занижена, открытых торгов почему-то не было. Но пока “Гарант” еще занимал гастроном, туда нагрянули Кернес, Журавлев, Медведев и их приятели. Разбили витрину молотком, стали крушить имущество. А пока шли разбирательства в милиции и в арбитраже, магазин несколько раз был перепродан, причем все его последующие владельцы имели какое-либо отношение к “Гепе”. И суд оставил “Гарант” ни с чем. “Потухло” в милиции и уголовное дело по факту нападения на магазин.
А империя “Гепы” все росла… Выжил и кооператив “Акцептор”, куда Г. Кернес дальновидно вкладывал добытые средства. Ныне это – открытое акционерное товарищество “Акцептор” (код ОКПО 14086867, зарегистрирован 02.09.1994г. исполкомом Ленинского райсовета г.Харькова; юрадрес: улица Полтавский шлях, д. 56). По этому же адресу зарегистрированы многие предприятия “Гепы”. Например, Институт самоуправления и общественных связей, входящий в “Гепин” же “НПК-холдинг”, полное товарищество с труднопроизносимым названием “Акцептор, НПК-холдинг “Ломбард “Акцептор” и т.д. А еще есть ООО “Акцептор”, занимающееся операциями с ценными бумагами, предоставляющее брокерские, маклерские и дилерские услуги…
Помните, как в середине 90-х криминалитет вдруг осознал всю значимость и пользу от владения депутатским мандатом? И наш герой решил баллотировался в Харьковский горсовет по Большой Даниловке. Конкуренту “Гепы” Евгению Назарову методично “не везло”: его доверенных лиц регулярно избивали неизвестные. До тех пор, пока Евгений Александрович не пообщался с “Гепой” и не предупредил того “по-человечески” о неких возможных последствиях. После чего “Гепа” пыл поумерил, сосредоточившись на ублажении избирателей всяческой благотворительностью. Самое интересное, что никто так и не понял, кем же Геннадий Адольфович выдвинут. В одном протоколе он числился самовыдвиженцем, но оказалось, что в округе он не живет и не работает. Тогда на свет появился другой протокол — от городской организации НДП. Попытки городской избирательной комиссии выяснить через суд, какому протоколу верить, результата не дали. Только место работы кандидата подозрений не вызывало — директор ООО “Институт самоуправления и общественных связей”, мозговой центр бизнес-империи “Гепы”. Кстати, довольно странно выглядела и декларация о доходах соискателя депутатского мандата: общий доход за 1997 год составил аж 33830,01 гривен. Из них дивиденды — 32030,01. Автомобилей не имеет. Скудны доходы директорские…
Он все же стал депутатом. И с первого же дня повел непримиримую борьбу с мэром Михаилом Пилипчуком и его заместителем Евгением Назаровым, который, как вы помните, был его конкурентом на округе. Но такая борьба требует денег и возможностей. Тут “Гепа” снова быстро сориентировался: купил себе телекомпанию “Тонис”, а заодно и газету “Вечерний Харьков”. О последней он сейчас скромно говорит, что просто ее финансирует. И с тех пор, как ни включишь 7-й канал (бывший “Тонис”), так и слышишь, какой плохой в Харькове мэр. Впрочем, на сессиях Геннадий Адольфович тоже это утверждал, не стесняясь в выражениях. И фракция “Независимые” во всем ему вторила, действительно независимые — от мэра. Последний тому пример — “мусорный вопрос”. То есть, Михаил Пилипчук договорился о выделении Харькову кредита ЕБРР на строительство нового мусорного полигона, на старый мусор уже не помещается. А “Независимые” под явным руководством “Гепы” этот проект зарубили. Мол, кредит неизвестно чем отдавать, денег нет. А то, что городу некуда девать отходы, никого не волнует.
И своего прошлого Кернес не забывает, не упускает случая тряхнуть стариной. Некая Т. Крутякова была задержана за кражу коллективного имущества. Пострадавшие и следователь поехали к ней домой — на обыск. Вскоре там появился и “Гепа”, который стал угрожать следователю, требуя отпустить Крутякову. А затем выхватил протокол обыска и порвал его. В следующий раз появился в Дзержинском райотделе милиции, куда следователь пригласил Крутякову и потерпевших на допрос. “Гепа” попытался увести свою протеже, размахивая депутатским мандатом. Когда милиционеры не дали ему этого сделать, привычно стал им угрожать. А встретив на улице одного из потерпевших, избил его. Но дело так ничем и не окончилось.
Выходит, круговую поруку в корумпированых органах власти разорвать практически невозможно ?
Если Бородин берет взятку или дает делу обратный ход, его тут же прикрывает Онопенко, тот кто должен искоренять и недопускать подобного. О Кернесе особая тема для разговора. Но вот два, по идее, апонента, объединились !!!!! Против кого ? Ответ прост — против обычных людей, с целью обогащения. А это уже практически бандитизм.
Выходит так, что у кого на сегодняшний день больше судимостей, протоколов о коррупции, админ протоколов, выговоров и т.д. — тот и в дамках.
На Ньютона свалилось яблоко и он поумнел. Что должно свалиться на Бородина и ему подобных ?????
Вспоминается анекдот про два кирпича на крыше ….
Так тут перечислины все не тонущие сбстанции. Если известно, что Бородин кругом в криминале, почему до сих пор он занимает эту должность ?
Чекисты показали во Львове на что способны, ну раз менты говорят, что им все известно…..
Одна команда Луца и все проблемы решены, так нет сидят и боятся.
Как менты тренировались ловить Гепу мы видели, значит задел уже есть. Осталось порепетировать в плпне оперативно розыскных мероприятий в отношении Бородина. Думаю резонансное дело получится.
Мне кажется, что ни Бородин ни ему подобные уже ничего не боятся. Кернес без тени смущения организовывает слежку за людьми. Бородин нанял отставного чекиста и занялся прослушкой.
По 7 каналу фильм показывали в духе Протасов, а автор Кернес. Вот пан Гепа начал изобличать суд в воровстве денег. И додумался же Гепа, что деньги нужно воровать в туалетах — полный пипец !
Пусть к своему корефану Бородину в кабинет заглянет с журналистами (если тот пустит конечно, вот там есть на что посмотреть и за что привлечь.
Да слабо харьковским Бородиным и Гепой заниматься.
Согласно, всем законам физики и не только, критическая масса дерьма не стабильна и скоро распадется.
Трусливым зверьком можно назвать Бородина. Очень часто издает приказ, а как начинается резонанс в коллективе (ведь как правило эти приказу идут в разрез с Законодательством), приказ прячется и начинается всяческое допекание, заметивших подвох.
Собственно теперь понятно, верховодил событиями на клочковской. Не сам судья Шевченко выпускал бандитов после побоища, а команда прошла через Гепу к Бородину и только потом к Шевченко.