Спекотне літо 2008 залишилося в минулому, ознаменувавши себе одним з найбільших врожаїв зернових за всю історію незалежності держави, черговими вибухами на вітчизняних складах артозброєння та наймасштабнішою екологічною катастрофою на західноукраїнських землях. І чомусь, як правило, першим запитанням, яке виникає у владних мужів після чергової НП, є риторичне — «Хто винен ?». І щоб не дай Боже царський перст не вказав випадково на неугодного з вердиктом «казнить, нельзя помиловать», усі властьімущі навипередки мчать на робочі місця із чергових відпусток, тим самим засвідчуючи свою працьовитість та турботу за долю ввіреної пастви і акцентуючи увагу «верхів», що «низи» не тільки хочуть, але й можуть.
Наразі не будемо акцентувати увагу читачів на особливостях національного відпочинку в літній період, а спробуємо проаналізувати «ефективність» бурхливої діяльності окремих молодих і обдарованих керівників на фоні вищезазначених негараздів.
Не став виключенням із загального переліку «співчуваючих» та «втомлених сонцем» керівник Тернопільської ОДА Ю.Чижмарь, який із розумінням поставився до проблем і негараздів мешканців підтоплених районів Тернопільщини. Аналізуючи матеріалих місцевих друкованих та електронних ЗМІ, за наполегливість та самопожертву у подоланні наслідків стихії пана Чижмаря саме час нагородити якимось орденом за прикладом «космічного» міського столичного голови. Ще б пак, читаємо: «Юрій Чижмарь зустрівся з мешканцями села на Кременеччині», «Чижмарь вручив постраждалим ключі від новобудови», «Губернатор прозвітував про результати подолання наслідків стихії…» і так кожного дня…Складається враження, що на даний час Тернопільщина живе виборчими перегонами, а Інтернет-ресурс Тернопільської ОДА та «дружні» ЗМІ є вельми ефективними піар-засобами добре продуманої виборчої кампанії і усі навипередки глаголять: «так тримати, пане губернаторе». От він, тобто пан губернатор, і тримає…усе під контролем.
На фоні вдаваного позитиву і розпіареної працьовитості і самопожертви в тіні залишається притаманна нашому керманичу панові Юрку його циганська натура, набута в молоді роки на рідному Закарпатті під час реалізації численних ромських грантових проектів, кошти на які були ефективно залучені до розбудови комерційного радіо ніби то для висвітлення життя ромського (циганського) населення. А натура, як кажуть, це друге «Я», і залишається вона незмінною протягом усього життя, які б владні вершини ти не долав. От і в нашому випадку, користуючись ситуацією, яка склалась, пан Чижмарь з притаманною йому винахідливістю по відмиванню державних коштів та юридичною витонченістю, доволі вдало зумів провести ряд оборудок із виділеними на подолання стихії грошима, закуповуючи по завищених майже втричі цінах інженерне обладнання у «своїх» постачальників, абсолютно не переймаючись можливістю кримінальної відповідальності за фінансові махінації за схемою до болю відомих Україні так званих «відкатів», які з правозастосовчої позиції є фактично недоказувані. В той же час пан Чижмарь, мабуть використовуючи лояльне до себе ставлення з боку прем’єрки Тимошенко, зухвало наголошує, що кошти Кабміном виділяються вкрай погано, або ж взагалі не виділяються, при цьому сам губернатор докладає титанічних зусиль для віднайдення необхідних для ліквідації наслідків стихії за рахунок внутрішніх резервів області, яка, зауважимо, уже не перший рік є дотаційною, тобто фінансованою з держбюджету за рахунок інших промислово розвинутих регіонів. Виникає питання: «Откуда дровишки ?». І напрошується аналогічна відповідь — «Из лесу, вестимо, отец, слышишь, рубит, а я отвожу». От тільки в нашому варіанті батько привозять, тобто надають для цільового використання, а наш «отрок непутевый» вправно ці грошенята «рубит».
Проте, відчуваючи власним атавізмом, тобто кобчиком, кон’єктуру політичного ринку на фоні сучасної політичної ситуації в державі і швидкий кінець «балогівщини», ставлеником якої є наш вельмишановний губернатор, пан Чижмарь активно проводить політику «збереження» природоресурсів регіону, які можуть в майбутньому забезпечити додаткові дивіденди нашому герою у випадку несприятливої кадрової політики. Мабуть перейнявшись проблемою збереження лісових ресурсів в контексті виникнення масштабних пожеж у східних регіонах, пан Чижмарь, як вправний господарник, нещодавно провів нараду з питань вивчення стану додержання лісового законодавства, організації використання лісових ресурсів та земель лісофонду. Авторитетно наголосивши на необхідності збереження довкілля та розвитку лісового господарства області, губернатор дав вказівку здійснити інвентаризацію лісового фонду Тернопільщини та створити робочу групу, яка б вивчила наявні проблемні питання та вжила вичерпних заходів по їх усуненню. От тільки компетентні особи із прихованою долею скептицизму споглядали за вдаваними потугами нашого господарника, який, будучи корінним закарпатцем, як ніхто інший, прекрасно знає ціну лісу і може прорахувати можливі надприбутки у випадку взяття під контроль лісового господарства.
Ще один аспект діяльності губернатора на поприщі збереження ресурсів області викликав справжній фурор серед місцевого населення. Хто б міг подумати, що наш звершник, акі справжній захисник ввіреної йому території та всього, що на цій території знаходиться, вирішить на власному прикладі показати доблесним правоохоронцям, як потрібно охороняти народне добро. Перейнявшись проблемами незаконного використання кар’єрів Тернопільщини, пан Чижмарь, як справжній борець із злочинністю, вирішив, сидячи у справжнісінькій засідці у Кременецькому районі, далі читайте уважно, перевіряти технічний стан кожної вантажівки, яка вивозить пісок чи щебінь з нелегальних кар’єрів на Тернопіллі і конфісковувати несправні авто. Це ж треба до такого доглупати, щоб замість затримання уповноваженими на це органами зловмисників, які, цитую, «вивозить пісок чи щебінь з нелегальних кар’єрів на Тернопіллі», сидіти у засідці і рахувати кількість несправних авто, які є засобом вчинення злочину. При цьому наш Пінкертон авторитетно наголосив, що «якщо попередження не розробляти кар’єри без належних ліцензій не допомагають, авто у власників просто будуть знімати з реєстрації». Це те саме, коли б при злочинних махінаціях із державними коштами вилучали б друкарські машинки, на яких друкувалися фіктивні фінансові документи. В цьому балагані згадується однин анекдот, коли на запитання дружини «де був», чоловік безапеляційно відповідає: «в засаді», а дружина, в свою чергу запитує: «ну і як, засадив»…комедія та й годі.
Однак, не тільки природними ресурсами Тернопільщини останнім часом активно переймається наш любий друзь. Ще на початках свого владарювання, гідно оцінивши потенціал тернопільських земель, пан Чижмарь послідовно проводить рейдерську політику на підконтрольних територіях. Враховуючи те, що земля навколо обласного центру на даний час є найприбутковішим капіталовкладенням, губернатор, в руслі впроваджуваної керівництвом держави політики по зближенню з НАТО, через свого новоспеченого ад’ютанта для особливих доручень, голови Тернопільської райдержадміністрації, уенпіста В.Болещука, активно лобіює питання щодо ліквідації на території Тернопільського району військового полігону поблизу с.Біла, яке фактично вже знаходиться в межах м.Тернополя. Саме на вказаному полігоні тисячі тернопільських старшокласників вперше в житті проводять щорічні стрільби з автоматичної стрілецької зброї, готуючись до проходження служби в лавах ЗС України. Проте, на думку пана Чижмаря, гектари землі, відведені під єдине поблизу Тернополя функціонуюче стрільбище, можуть прекрасно використовуватись під зведення приватних котеджів для так званої місцевої еліти. При цьому, пан губернатор, який в армії жодного дня не служив, абсолютно нехтує намагання керівників держави хоча б якось зберегти обороноздатність країни та прищепити молодому поколінню повагу до власних збройних сил. Натомість, пацифіст Чижмарь мабуть керується словами класика: «запишем Петрушу в солдаты, глядишь, когда вырастет, уже поручиком будет».
Апетит, як відомо, приходить під час споживання продуктів харчування. Так і у нашого героя. Вдало лобіюючи земельні питання та привласнюючи нічийні земельні ділянки, пан губернатор не полишає думки про отримання мзди за уже виділені та приватизовані території. Яскравим прикладом цього є маловідома загалу історія навколо землі, яка знаходиться у власності новозбудованого торгово-розважального комплексу «Подоляни» в обласному центрі. Знову ж таки через свого улюбленця В.Болещука, Ю.Чижмарь зажадав моральної компенсації від власників «Подолян» у сумі 200 тис. американських доларів за приватизовану ними ділянку поблизу торгового центру. У випадку ж непокори голова Тернопільської РДА Володя Болєщук, у підпорядкуванні якого знаходяться навколишні землі, в розмові з одним із членів правління торгово-розважального центру паном Чубаком, пообіцяв, із використанням можливостей свого покровителя, читаємо, губернатора Чижмаря, вилучити вказану територію та створити цілу низку проблем для керівництва «Подолян».
Як бачимо, з кожним днем перебування на території Тернопільщини та біля керма області, пан Чижмарь все більше і більше входить у смак, нехтуючи не тільки думкою місцевого населення, а й можливими правозастосовчими наслідками для власної персони у випадку викриття його злочинних дій. І знову хочеться нагадати пану губернатору один з історичних фактів, коли доведені до відчаю політикою київського князя Ігоря древляни при в спробі чергового збору останнім непомірної данини вирішили це питання радикально, прив’язавши князя поміж нахилених дерев і зробивши з нього наглядний експонат для вивченням місцевими ескулапами нутрощів людського тіла. От тільки не в той час живемо, шановні, і не можемо вчинити суд Лінча за законами дикого Заходу. Натомість напрошується запитання, а може то не Захід такий дикий, а його очільники, знахабнілі від власної пихи і безкарності ?
Гомер Станіславович для “ОРД”
