Заява Вінницької правозахисної групи
у зв’язку з масовими та брутальними порушеннями прав біженців правоохоронними
органами України
Вінницька міська громадська організація «Вінницька правозахисна група» з
великою тривогою відзначає, що протягом двох останніх років в Україні
різко почастішали випадки масових та брутальних порушень прав біженців. Нас
особливо непокоїть безкарність, яка є ознакою кожного випадку порушення прав
біженців в Україні.
В лютому 2006 року в ході
спільної операції СБУ та МВС України із залученням Головного Управління
міграційної служби в АРК було видворено з України 11 шукачів притулку з
Республіки Узбекистан, які згодом були засуджені до різних строків позбавлення
волі в ході судових процесів, що не відповідали міжнародно-визнаним стандартам
справедливого судочинства, без гарантій дотримання свободи від катувань,
жорстокого і принижуючого людську гідність поводження. Хоча повернення шукачів
притулку до Узбекистану викликало хвилю міжнародних протестів та осуду в
Україні, ніхто із винуватців незаконної депортації досі не покараний.
В грудні 2007 року за прямої
вказівки вищого керівництва МВС України, співробітниками УБОЗ МВС України у
Вінницькій області було здійснено спробу таємної екстрадиції з України шукача
притулку з Росії Михайла Гангана, вказану екстрадицію було зупинено виключно
завдяки широкому розголосу протиправних дій МВС України та принциповій позиції
судової влади. Проте попри наявність окремої ухвали суду у справі Михайла Гангана
жоден співробітник МВС, причетний до організації спроби його незаконної
екстрадиції досі не покараний.
В лютому 2008 року МВС України
вчинило нове брутальне порушення міжнародного права, повернувши, з порушенням
більшості стандартів в галузі прав людини до Шрі-Ланки 11 тамільських біженців,
не надавши їм доступу до справедливої процедури визначення статусу біженця у
відповідності до норм національного та міжнародного права. До затриманих не
допустили представників організацій-партнерів УВКБ ООН, а персоналу
Регіонального Представництва УВКБ ООН в Україні, Білорусі та Молдові надали
право лише побачити шукачів притулку за кілька хвилин до депортації. Ця
незаконна брутальна акція МВС також викликала засудження в світі, але не
призвела до справедливої перевірки та покарання винуватих в депортації шукачів притулку.
23 травня 2008 року Україна
здійснила екстрадицію до РФ чотирьох осіб, які на момент екстрадиції перебували
в процедурі надання статусу біженця в Україні.
29 липня 2008 року за
розпорядженням Генеральної прокуратури України було здійснено екстрадицію до
країни походження громадянина Росії Олега Кузнєцова, якому було надано статус
біженця в Україні рішенням Держакомнацрелігій України. За екстрадицією
визнаного державою біженця Олега Кузнєцова послідувало брутальне та цинічне
пояснення правової
позиції Генпрокуратури, яке зводиться до того, що цей орган державної влади
ставить себе вище за національну судову систему і вважає, що має право видавати
біженців до країн походження попри міжнародні зобов’язання України. Ми вважаємо таку правову позицію
Генеральної прокуратури кричущим викликом усім правовідносинам в державі,
посяганням на конституційні принципи верховенства права та розподілу гілок
влади. Ми вважаємо, що рішення про примусове повернення до країни походження
особи, якій надано статус біженця в Україні, є діянням, яке має бути перевірене
на наявність ознак злочину, передбаченого Ст.364 та 365 КК України.
Ми вважаємо за необхідне таким чином прокоментувати правову позицію
Генеральної прокуратури України у справі Кузнєцова:
- Незаперечним фактом є те, що держава Україна має міжнародні
зобов’язання щодо участі в міжнародній боротьбі із злочинністю, які
передбачають також і обов’язок передавати на запити країн іноземців, яких
звинувачено, або засуджено за вчинення кримінальних злочинів за
відсутності підстав, що перешкоджають видачі. - Ми нагадуємо, що відповідно до Ст.33 добровільно ратифікованої Україною
Конвенції ООН «Про статус біженців»
забороняється повернення або вислання біженців в країни, з яких вони
прибули. Вказана заборона міститься також і в приписах Ст.3 ЗУ «Про біженців». - Як відомо, Олегу Кузнєцову було надано статус біженця в Україні рішенням
Держкомнацрелігій Украни, проте Генеральна прокуратура опротестувала це
рішення, а після його відхилення оскаржила надання статусу біженця до
суду. - Згідно до приписів Ст.21 ЗУ «Про
прокуратуру» подання до суду заяви прокурора про оскарження
нормативно-правового акту зупиняє його дію, проте відносно осіб, стосовно
яких оскаржується рішення про надання статусу біженця це означає, що
чинним лишається попереднє рішення – тобто рішення про оформлення документів для вирішення питання про
надання статусу біженця, прийняте відповідно до Ст.12 ЗУ «Про біженців».
Це означає, що особа, відносно якої оскаржується рішення про надання
статусу біженця, перебуває в процедурі надання статусу біженця і не
може примусово повернутою до країни походження до завершення вказаної
процедури включно із усіма стадіями оскарження. - Нас особливо обурює те, що Генеральна прокуратура України ухвалила
рішення про екстрадицію Кузнєцова всупереч рішенню Київського окружного
адміністративного суду, яким було відхилено заяву Заступника Генерального
прокурора України Кудрявцева про скасування рішення Держкомнацрелігій
України про надання Кузнєцову статусу біженця. Більше того, грубо
порушивши принцип розподілу гілок влади, позбавивши Кузнєцова права на справедливий та ефективний
судовий розгляд, гарантованого Конституцією України, Генеральна
прокуратура також позбавила Кузнєцова і права на оскарження рішення про
екстрадицію, негайно виконавши його. - Ми вважаємо, що таке безвідповідальне та зухвале перекручення норм
права з боку органу, який за Конституцією України зобов’язаний опікуватися
наглядом за додержанням прав і свобод людини і громадянина,
додержанням законів з
цих питань органами
виконавчої влади, органами
місцевого самоврядування, їх
посадовими і службовими особами може мати надзвичайно
шкідливі наслідки для дотримання прав людини в Україні. Таке кричуще
беззаконня не може толеруватися і потребує негайної реакції як всередині
України, так і за її межами.
Ми не можемо розглядати випадок із екстрадицією визнаного Україною біженця
Олега Кузнєцова окремо від інших брутальних порушень прав біженців.
Вінницька правозахисна група закликає:
1.
Верховну Раду України
1.1. Створити Тимчасову слідчу комісію
ВР України для перевірки фактів порушень прав людини та міжнародних зобов’язань
України щодо біженців.
1.2. Активізувати роботу Тимчасової
слідчої комісії з розслідування висвітлених у засобах масової інформації фактів
щодо можливих порушень законодавства України та прав людини Міністром
внутрішніх справ України Луценком Юрієм Віталійовичем.
1.3. Відповідно до повноважень,
визначених в Конституції України, висловити недовіру Генеральному прокурору
України Олександру Медведько.
1.4. Висловити недовіру Міністру
внутрішніх справ України Юрію Луценко.
1.5. Невідкладно усунути законодавчу
колізію між приписами Ст.21 ЗУ «Про прокуратуру» та ч.3 Ст.117 КАС України щодо
порядку зупинення дії оскаржуваного у порядку адміністративного судочинства
акту суб’єкта владних повноважень.
2.
Суб’єктів права на конституційне подання в Україні
2.1. Невідкладно звернутися до
Конституційного Суду України з конституційним поданням про визнання
неконституційними положень ЗУ «Про прокуратуру» в частині наділення прокуратури
функції нагляду за додержанням законів на території України.
3.
Президента України
3.1. Звільнити Олександра Медведька з
посади Генерального Прокурора України.
4.
Прем’єр-Міністра України
4.1. Внести до Верховної Ради України
подання про звільнення Луценко Юрія Віталійовича з посади Міністра внутрішніх
справ України.
5.
Уповноваженого ВР України з прав людини
5.1. Об’єднати в одному провадженні
відкриті раніше за фактом порушення прав та свобод людини щодо шукача притулку
Михайла Гангана, за фактом примусової депортації 11 шукачів притулку з
Шрі-Ланки в лютому 2008 році та підтвердити факт відкриття провадження за
фактом екстрадиції визнаного Україною біженця, громадянина РФ Олега Кузнєцова.
5.2.
Негайно відвідати усіх затриманих осіб, щодо яких існують запити на
здійснення екстрадиції, і які перебувають в процедурі надання статусу біженця.
6.
Міністерство закордонних справ України
6.1. Через дипломатичну місію України
в Російській Федерації запитати Уряд Російської Федерації щодо надання гарантій
незастосування відносно підданого екстрадиції з України громадянина Кузнєцова
Олега видів поводження, які суперечать приписами Ст.3 Європейської Конвенції
про захист прав людини та основоположних свобод.
7.
Регіональне Представництво УВКБ ООН в Україні, Білорусії та Молдові
7.1. Виступити з публічною заявою, в
якій засудити факти брутального та системно-безкарного порушення прав біженців
та шукачів притулку на території України, расистських та ксенофобських
висловлювань народних депутатів та членів Уряду України.
7.2. Ініціювати через дипломатичні
канали привернення уваги міжнародного співтовариства до кричущих фактів
недотримання Україною добровільно узятих на себе міжнародних зобов’язань в
галузі прав людини.
7.3. Невідкладно відвідати усіх
шукачів притулку, які утримуються в місцях тимчасового ув’язнення в Україні в
очікуванні екстрадиції чи будь-яких інших форм примусового видворення з
території України.
8.
Органи і установи Ради Європи
8.1. Вимагати від уряду Російської Федерації
надання гарантій незастосування відносно підданого екстрадиції з України
громадянина Кузнєцова Олега видів поводження, які суперечать приписами Ст.3
Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод
8.2. Провести обговорення стану
дотримання Україною прав людини міжнародних зобов’язань в галузі прав людини
щодо біженців та шукачів притулку.
8.3. Рекомендувати урядам країн-членів
Ради Європи до притягнення Україною до відповідальності осіб, винних в масових
порушеннях прав біженців та шукачів притулку, призупинити будь-які форми
співпраці з Генеральною прокуратурою України та МВС України щодо подолання та
протидії нелегальній міграції, зміцнення технічного оснащення вказаних органів
та навчання персоналу, крім навчання правам людини.
9.
Уряд Французької Республіки (як країни, що головує в ЄС)
9.1. Повідомити країни ЄС про системні
та брутальні порушення Україною прав біженців та шукачів притулку,
запропонувавши ЄС до притягнення Україною до відповідальності осіб, винних у
масових порушеннях прав біженців та шукачів притулку, призупинити будь-які
форми співпраці з Генеральною прокуратурою України та МВС України щодо
подолання та протидії нелегальній міграції, зміцнення технічного оснащення вказаних
органів та навчання персоналу, крім навчання правам людини.
10. Правозахисні організації України
та приватних адвокатів та фахівців в галузі права, які надають правову допомогу
біженцям та шукачам притулку
10.1.
Враховуючи відверту ворожість органів виконавчої влади України щодо
біженців та шукачів притулку негайно повідомляти Регіональне Представництво
Управління Верховного Комісару ООН у справах біженців в Україні про кожен
випадок звернення за наданням статусу біженця, що надходить від осіб, стосовно
яких існують запити про екстрадицію, чи рішення про депортацію з території
України, чи які перебувають в місцях затримання.
Вінницька правозахисна група
продовжить надавати допомогу усім біженцям та шукачам притулку і закликає усі громадські
організації України та громадських активістів до об’єднання зусиль в цьому напрямку.
Дмитро Гройсман
Координатор ВПГ
