Постійні суперечки,
«перетягування ковдри» між Кабміном, Секретаріатом Президента і ВР не можуть не
дратувати українське суспільство. Ну це ж ненормально, коли високооплачувані
державні діячі більшу значну частину свого дорогоцінного часу витрачають на
суперечки. Боротьба за владу під час виборів – це нормально. Після виборів
треба працювати на країну.

Зміни до Конституції щодо
розподілу владних повноважень явно назріли. Але ж які? Виглядає ненормальною
ситуація, коли в державі існують два формальних центра виконавчої влади –
Президент і Прем’єр-міністр,
а фактично, ще й третій – Голова секретаріату Президента.

Може варто було б
повернутися до традиційної української схеми і термінології? Є один Гетьман,
якого обирають прямим голосуванням. Гетьман є головою держави і головою
виконавчої влади. Тобто, “старший відповідальний” за все, що в державі
відбувається. Структура виконавчої влади стає простою і зрозумілою. Питання
“хто віддає накази” і “хто винен”(раптом щось трапилось) виникати просто не
будуть.

З Верховною Радою
ще цікавіше. Коли була мажоритарна система і було 450 виборчих округів, таку
кількість депутатів можна було якось виправдати. Тепер, при пропорційній
системі та імперативному мандаті, більшість цих “народних обранців” просто не
потрібні. Тим більше, що за своїм інтелектуальним рівнем вони придатні хіба що
для блокування трибуни. І ці “бички” отримують чималеньку депутатьську
зарплатню і різні компенсації.

Якщо прохідний
бар’єр на виборах до ВР становить 3%, цілком достатньо,
щоб у Верховній Раді було 33 депутата. Тоді партія чи блок, які набрали 3%
голосів, отримають одне депутатське місце. А ті, хто набрав більше –
відповідно, більше місць. Напевне, від такого скорочення ефективність роботи
ВР, як законодавчого органу, тільки збільшиться. А витрати на його утримання
суттєво зменшаться.

В такий самий
спосіб можна “прорідити” і депутатів місцевих рад. Шкоди від того державі,
певно, не буде. А економія буде точно.

Семенович Олексій

інженер

Київ