Не так давно на сторінках ОРД (/categ_1/article_52596.html) мною було розміщено матеріали щодо діяльності на посаді голови Тернопільської ОДА Ю.Чижмаря та його «цимбори» з числа місцевих напівполяків, напівгаличан, а тепер уже мабуть напівгуцулів…в особі директора ТФ «Будівельник» Зеника Щепановського та його прорабської общини. Попередні матеріали були подані у формі фейлетону з наведенням аналогій із відомими літературними героями Ільфа і Петрова Шурою Балагановим і невмирущим Остапом, автор отримав численні схвальні відгуки від читачів, і тема могла б мати своє продовження, проте час і ситуація в державі вносять свої корективи, і з кожним днем жартувати хочеться все менше й менше.
Тепер спробуємо більш детально та реально охарактеризувати наших героїв, зазирнути у їхнє минуле і віднайти той причинно-наслідковий зв’язок, який допоміг би зрозуміти читачеві, як і звідки все починалось.
Отож, головний герой нашої оповіді Юрій Чижмарь народився 27.10.1974 року в с.Раково Перечинського району Закарпатської області (одразу ж наводимо аналогії з нашою реальністю), хрестився, вчився на слюсаря, потім раптово перекваліфікувався на правознавця в Ужгородському державному університеті, після чого його, мабуть як найуспішнішого юриста Закарпаття, прийняли до Інституту міжнародних відносин Київського університету ім.Т.Шевченка. У 27 років Ю.Чижмарь стає депутатом Ужгородської міськради 4-го скликання, у неповних 30 — заступником начальника Тернопільського обласного управління юстиції – начальником відділу нотаріату (ось тут і приглянулась мабуть молодому і перспективному благодатна Тернопільська земля), у 31 наш дикоростучий організм — радник голови Закарпатської ОДА, начальник управління Закарпатської ОДА, у 32 — робота в міністерстві з надзвичайних ситуацій і з захисту населення від наслідків Чорнобильської аварії, згодом – на посаді керівника Служби Голови Секретаріату Президента України, а в переддень свого 33-х річчя призначений головою Тернопільської ОДА. У старі радянські часи такий різкий кар’єрний ріст та повна безкарність могли бути зумовлені або дуже впливовими родичами або відданою «допомогою» правоохоронним органам, а враховуючи, що родичі нашого героя далеко не впливові, то напрошується другий варіант.
На перший погляд — кар’єра, гідна наслідування і похвали, але мало кому відомо про перші фінансові оборудки майбутнього губернатора і держслужбовця 3-го рангу на рідному Закарпатті, спроектувавши які на теперішню його посаду, можна тільки з острахом замислитись про можливі наслідки його господарювання на Тернопіллі.
Проте, все по черзі. Перші згадки про ефективну економічну діяльність молодого комбінатора з’явилися під час його балотування на посаду міського голови м.Ужгорода у 2005 році, коли рядом місцевих засобів масової інформації на основі свідчень осіб з близького оточення Чижмаря було опубліковано матеріали щодо привласнення останнім коштів Міжнародного фонду «Відродження», наданих на реалізацію грантових проектів в м.Ужгороді. Зокрема, у 2001 році Ю.Чижмарь створює громадську організацію «Товариство громадського самозахисту, м. Ужгород». Під прикриттям вказаної структури готуються проекти на отримання грантів із захисту прав людей, а саме ромам (циганам) – найменш забезпеченій та соціально не захищеній категорії мешканців Закарпаття. За кошти «Відродження» (45 380 дол.США) було розроблено проект створення ФМ радіостанції у м.Ужгороді для висвітлення проблем ромського населення та інших національних меншин в Україні. У 2002 році в рамках проекту з підтримки діяльності ромської національної редакції при громадській ФМ радіостанції в Ужгороді Ю.Чижмарь отримує 21 440 доларів США, поруч з цим, на проект «Зменшення шкоди від вживання наркотиків» виділено 1 200 доларів, на проект щодо профілактичних заходів для попередження ВІЛ/СНІДу серед ромів — 15 000 доларів США, на проведення інформаційно-освітньої роботи за вказаними проектами — 6 000 доларів США.
У 2002 році Ю.Чижмарь готує новий проект по створенню спеціалізованої навчально-тренінгової структури професійної підготовки кандидатів на посаду судді та підвищення кваліфікації суддів Закарпатської області з проведенням навчальних курсів для них. Вартість проекту склала 11 390 доларів США. У 2003 році на проведення семінарів для суддів загальних судів першої інстанції та Апеляційного суду Закарпатської області Ю.Чижмарь отримує 7 660 доларів США. У 2003-2006 р.р. Ю. Чижмар на гроші фонду «Відродження» створює «Громадське мовлення» (вартість проекту – 27 510 доларів США) та незалежний медіа-проект «Нетаємна вечеря» (4500 доларів США). За інформацією осіб, причетних до розробки і реалізації вказаних грантових програм, кошти, отримані від фонду «Відродження», реалізовувалися не за призначенням, а в українське відділення грантодавця надсилались фіктивні звіти про їх цільове використання. І це тільки вершина айсберга…
Політична діяльність Юрія Васильовича проходила не менш бурхливо. В свій час він встиг побувати в лавах молодіжки СДПУ(о) за кращих для цієї партії часів, проте в 2002-му його виключив з її лав особисто Іван Різак (який очолював тоді Закарпатську обласну організацію есдеків) за підтримку кандидата в мери Ужгорода — представника «Нашої України». Як зазначав згодом сам пан Чижмарь, «ще навчаючись в університеті, брав участь у національно-демократичному русі. У 23-річному віці разом із товаришами сприйняв соціал-демократичну ідею, оскільки соціальну демократію досі вважаю привабливою. Але швидко зрозумів, що партія СДПУ (о) і соціал-демократія не мають нічого спільного». А може просто у такому молодому віці не пускають до великого корита, а амбіції не сприйняли такого брутального поводження із власною персоною?
Наразі можна тільки здогадуватись, як реалізовував і на даний час втілює в реальність свої далекосяжні грандіозні плани пан чи то товариш Чижмарь, перебуваючи на посаді губернатора області.
І все було б гаразд в плані подальшого особистого збагачення пана губернатора, якби на початку 2008 року в країні не виникло протистояння між Кабінетом Міністрів та Секретаріатом Президента, за протекцією голови якого, представника сонячного Закарпаття В.Балоги, Ю.Чижмарь був призначений на займану посаду. На початку травня конфронтація перейшла у відкрите русло, з уст великих українців неоднозначно прозвучали звинувачення в адресу Голови Секретаріату в узурпації влади, у кумівській кадровій політиці, у блокуванні ініціатив уряду та ще масі гріхів різного роду важкості. І, здавалося б, «непотопляемый» Балогів ковчег дав тріщину і впевнено почав занурення у безодню, а як наслідок уся «цимбора» відчула присмак майбутніх кадрових перестановок далеко не на свою користь.
Але як відомо давно, першими з тонучого корабля тікають щурі та всякого роду хвостата живність. Не став виключенням і наш «любий друг» пан Чижмарь. Ні, не подумайте, що крісло губернатора уже звільнилося, ось тільки робота його спрямована далеко не на вирішення проблем регіону, а на швидке, поки ще є можливість хапнути побільше, власне збагачення.
Зважаючи на можливе швидке зміщення із займаної посади, Ю.Чижмарь активізовує «дружні» стосунки з регіональним будівельником З.Щепановським, використовуючи свої службові повноваження, активно захищає інтереси очолюваного Щепановським товариства «Будівельник», застосовуючи адміністративний тиск на Тернопільську міськраду, лобіює прийняття депутатами Тернопільської міської ради рішень щодо виділення ТФ «Будівельник» земельних ділянок під забудову в м.Тернополі та районі, узгодження необхідної для введення новобудов в експлуатацію документації (попередньо відсутньої), за що, відповідно, йому обіцяно передачу у власність ряду новозбудованих приміщень та квартир, які реєструються на підставних осіб. Також на даний час «Будівельником» уже завершується будівництво приватних котеджів для губернатора у Тернопільському районі та під Києвом. За свідченнями людей знаючих, 1 сотка землі у 20-ти кілометровій зоні по Житомирській трасі поблизу Києва (а саме там губернатор добудовує свою резиденцію) вартує від 30 до 50 тис. мертвих американських президентів. Виникає питання: звідки ж такі кошти у держслужбовця ? Ще одна цікава ініціатива пана Чижмаря – активне лобіювання, шляхом вчинення тиску на керівництво Тернопільської міськради, питання щодо перенесення Тернопільського речового ринку та автовокзалу за межі міста, що дасть змогу вивільнити близько 10-12 гектарів площі, яка в подальшому буде вигідно, звичайно ж за сприяння губернатора, передана місцевим забудовникам та комерційним структурам під реалізацію бізнес-проектів. Також паном Чижмарем на Тернопільщині в дію було впроваджено ноу-хау по ефективному збагаченню на торгівлі посадами в органах влади. Зокрема, нашим героєм, встановлена тарифна сітка, своєрідний «табель о рангах», згідно якої посада керівника райдержадміністрації вартує 30-40 тис. доларів, начальника управління ОДА – близько 200 тис. (саме стільки забажав отримати Ю.Чижмарь від начальника управління охорони здоров’я області за залишення його на займаній посаді, після чого останній довго лікувався від нервового стресу). Амбіціям та наглості діючого голови ОДА справді немає меж. Це ж треба було додуматися вимагати кошти в ректора Тернопільського національного економічного університету, професора Юрія, який особисто знайомий з Президентом України, а після відмови у фінансуванні, запропонувати натомість передати у власність міста (читаємо – у власність Чижмаря) земельні ділянки загальною площею близько 1 400 га. Схожа картина мала місце і з тиском на керівництво державних установ, лікувальних та освітніх закладів міста, в яких губернатор вимагав відчуження землі на користь міста та області. Мета таких дій, сподіваюся, не вимагає детального пояснення.
Проте активи молодого можновладця були б не повними без наявності у власності землі, і пан губернатор, уявивши себе великим латифундистом, через голову Тернопільської РДА, отримав у власність, зареєструвавши на підставних осіб, близько 1,5 га земельних ділянок у Тернопільському районі та домігся виділення своєму поплічнику Щепановському під забудову 6 га землі в межах м. Тернополя.
Чомусь усе вищеперераховане нагадує мені дії пересічного громадянина під час пожежі у власній хаті, тільки з невеличкою поправкою на закарпатський менталітет. Коли стає зрозуміло, що приміщення уже не врятуєш, людина виносить найдорожче, зароблене власними руками, щоб мати засоби для існування, у нашому ж випадку з хати тягнуть не своє власне, а чуже, народне, державне, загалом усе, що можна з часом вигідно продати.
Пане губернатор, а можливо краще задуматися над подальшими наслідками і відповідальністю якщо не перед людьми, то перед Богом і, за прикладом ваших земляків, поїхати на заробітки або піти в управдоми з юридичним ухилом до вашого благодійника Щепановського ? Адже на роздуми з кожним днем залишається все менше часу, а подальші наслідки вашої бурхливої діяльності у чужому для Вас регіоні можуть бути абсолютно непередбачуваними і далеко не на Вашу користь.
Учасник “ОРД” “Гомер Станіславович”
