Упевнившись, що Гонгадзе Г.Р. не виявляє ознак життя, Протасов М.К. і
Костенко В.М. з особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження,
скинули його тіло у викопану заздалегідь Поповичем О.В. прямокутну яму. З метою
приховати скоєні тяжкі злочини, Попович О.В., за вказівкою особи, справа
відносно якої виділена в окреме провадження, дістав з багажного відділення
автомобіля каністру з пальним, облив ним труп Гонгадзе Г.Р., який потім вони
підпалили. У подальшому підсудні з особою, справа відносно якої виділена в
окреме провадження, закидали яму з тілом Гонгадзе Г.Р. землею, замаскували
місце поховання травою, викинули у лісі кавуни, які були у Гонгадзе Г.Р. при
затриманні, перевірили чи не залишили вони у даній місцевості власних речей та
на службовому автомобілі «Хюндай-Соната» з місця злочину зникли.
Повертаючись до м. Києва, Попович О.В., з метою приховати скоєні злочини,
замінив раніш встановлені на автомобілі номерні знаки, викинувши при цьому
іноземні. Також по дорозі підсудні з особою, справа відносно якої виділена в
окреме провадження, викинули у різних місцях належні Гонгадзе Г.Р. особисті
речі, зокрема куртку, парасольку, туфлі та ключі. Крім того, пізніше Попович
О.В. з особою, справа відносно якої виділене в окреме провадження, позбавились
сумки та мобільного телефону Гонгадзе Г.Р.
Надалі невстановлені слідством особи розчленували та перепоховали
обезголовлений труп Гонгадзе Г.Р., який 02 листопада 2000 року був виявлений місцевими мешканцями у лісовому
масиві Улашівського лісництва Таращанського району Київської області.
Протасов М.К., допитаний як підсудний, винним себе визнав частково.
Зокрема,
Протасов М.К. визнав, що він, будучи працівником міліції, прийнявши 16-17
вересня 2000 року разом із Поповичем О.В., Костенком В.М. та особою, справа
відносно якої виділена в окреме провадження, участь у затриманні та вивезенні
Гонгадзе Г.Р. на службовому автомобілі у ліс і спільному позбавленні там останнього життя, скоїв таким чином
винні дії, що супроводжувались насильством
та були болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, завдали
істотної шкоди охоронюваним законом правам
та інтересам Гонгадзе Г.Р. та спричинили тяжкі наслідки, а також вчинив умисне вбивство групою
осіб. Крім того, Протасов М.К. визнав, що 15.09.2000 року, він, будучи
залученим до проведення оперативних заходів особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження,
погодився спільно з Поповичем О.В., Костенком В.М. та вказаною особою затримати
Гонгадзе Г.Р., приймаючи в подальшому участь у заходах з метою реалізації затримання
в обумовлений заздалегідь спосіб.
Одночасно в своїх показаннях Протасов М.К. заперечував наявність у нього в
період вчинення інкримінованих дій статусу службової особи та у зв’язку цим
перевищення ним влади і службових повноважень, завдання істотної шкоди
державним інтересам, умислу на незаконне затримання та вбивство Гонгадзе Г.Р.,
вчинення злочинів з мотивів особистої зацікавленості, а також наявність
попереднього зговору з підсудними та особою, справа відносно якої виділена в
окреме провадження, на вчинення умисного вбивства. На свій захист підсудний
посилався на те, що приймаючи участь в подіях, він, не замислюючись, лише
виконував вказівки свого керівника — особи, справа відносно якої виділена в
окреме провадження; при цьому зовнішнє спостереження в коло його функціональних
обов’язків не входило, у період 15-17 вересня 2000 року на службі він не
знаходився, а перебував у відпустці; про наміри вбити Гонгадзе Г.Р. не знав;
розмови та попередньої домовленості про це з вказаною особою та підсудними в
нього не було; уважав, що Гонгадзе Г.Р. буде доставлений до органу внутрішніх
справ; утримуючи останнього під час здушування, також не усвідомлював в повній
мірі, що відбувається вбивство, наслідків у виді смерті не передбачав і не
бажав.
По суті обвинувачення та конкретних обставин вчинення злочинів підсудний
Протасов М.К. суду показав, що з 1977 року він працював на оперативній роботі в
Управлінні кримінального пошуку МВС України в м. Києві, з липня 2000 року
перейшов до Головного управління кримінального пошуку МВС України, де станом на
15-17 вересня 2000 року обіймав посаду помічника начальника чергової частини та
мав спеціальне звання підполковник міліції. Керівником його був Пукач О.П., з
яким він знайомий з 1975 року та підтримував дружні стосунки. З підсудними
Костенком В.М. і Поповичем О.В. Протасов М.К. перебував у службових стосунках,
знає їх відповідно з 1994 та 1998 року, зокрема з часу, коли вони разом
працювали в Управлінні кримінального пошуку МВС України в м. Києві. Крім того,
у своїх показаннях підсудний підтвердив, що
він, як працівник міліції, давав присягу бути завжди відданим народові України, захищати життя, здоров’я, права і свободи
громадян та у своїй діяльності зобов’язаний був дотримуватись Конституції
України, законів
України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», а також відповідних наказів МВС України, у т.ч. наказу № 005
від 04.06.1992 року.
Розповідаючи у своїх вільних показаннях суду про обставини подій, Протасов
М.К. вказував, що на початку вересня 2000 року, під час перебування підсудного
у відпустці, йому
зателефонував керівник ГУКП МВС України Пукач О.В., відносно якого органами
досудового слідства матеріали справи виділені в окреме провадження у зв’язку з
розшуком, та повідомив про наявність термінового службового завдання. Вранці 15
вересня 2000 року Пукач О.В.,
зателефонувавши вдруге, наказав йому прибути на службу. У службовому кабінеті
Пукача О.П. між ними відбулась розмова, в ході якої він, Протасов, дізнався про
необхідність проведення оперативної комбінації. Її мета
полягала у підставленні службового транспорту громадянину, стосовно якого
проводяться оперативні заходи, затриманні цього громадянина з доставкою до
органу внутрішніх справ. У зв’язку з таким завданням Протасов М.К. при
спілкуванні з Пукачем О.П. підтвердив останньому свою спроможність здійснювати
оперативні заходи. У подальшому, 15.09.2000 року, будучи фактично залученим до
заходів, він разом із Пукачем О.П. на службовому автомобілі «Хюндай-Соната»,
яким керував Попович О.В., переміщувались по вулицям м. Києва, отримуючи від
інших співробітників ГУКП МВС України інформацію про місце знаходження особи,
стосовно якої здійснювалось спостереження. При цьому вони також були обізнані
про звичку особи користуватися послугами таксі. Приймаючи участь у заходах,
біля 14 години, він, Протасов, побачив, що з будинку по вулиці Володимирській
вийшов чоловік з темно русим волоссям, на зріст приблизно 1 м. 90 см, одягнутий у джинси та
світлого кольору светр, взутий у черевики темного кольору. Тоді ж Пукач О.П.
повідомив підсудному про те, що саме цей чоловік і є фігурантом заходів,
прізвище якого виявилось Гонгадзе Г.Р. Упродовж дня 15.09.2000 року за Гонгадзе
Г.Р. працівниками ГУКП МВС України продовжувалось здійснюватись спостереження.
Відповідно до переміщень Гонгадзе Г.Р. по м. Києву та отриманої оперативної
інформації рухався також автомобіль «Хюндай-Соната» під керуванням Поповича
О.В., в салоні якого знаходились підсудний із Пукачем О.П. Крім того, в цей же
автомобіль періодично сідали інші, залучені до заходів, працівники спеціального
підрозділу, які доповідали про перебіг подій. Приблизно о 18 годині надійшла
оперативна інформація, що Гонгадзе Г.Р. із жінкою, прізвище якої виявилось
Притула, вийшли зі свого офісу, розташованого по вулиці Володимирській, та
рухаються у бік вулиці Хрещатик. З огляду на це Попович О.В. скерував
автомобіль «Хюндай-Соната», в якому перебували Протасов М.К. із Пукачем О.П., у
тому ж напрямку. Під час зупинки автомобіля на вулиці Прорізній підсудний
побачив, що Гонгадзе Г.Р. разом із Притулою О.Ю. та невідомим Протасову М.К.
чоловіком зайшли у кафе. Потім Протасов М.К. із Пукачем О.П. на автомобілі
«Хюндай-Соната» під керуванням Поповича О.В. прослідували на бульвар
Л.Українки, зупинившись неподалік від будинку № 7, де до них приєднався залучений до проведення заходів
начальник відділення Костенко В.М. Далі надійшло повідомлення, що Гонгадзе Г.Р.
з Притулою О.Ю. зайшли до квартири за
місцем мешкання останньої, в будинок № 7 по бульвару Л. Українки. В цей же
проміжок часу, Пукач О.П. поставив перед підсудними завдання підставити під
виглядом таксі службовий автомобіль «Хюндай-Соната» особі, відносно якої здійснюються заходи, тобто Гонгадзе
Г.Р., затримати останнього та доставити до органу внутрішніх справ. При цьому передбачалось,
що Попович О.В. мусить один під’їхати до особи, на яку йому вкаже рукою Пукач
О.П. та запропонувати їй послуги по перевезенню. Одночасно з посадкою вказаної
особи в автомобіль на заднє сидіння також повинні були сісти він, Протасов, з
Костенком В.М., а Пукач О.П. — на переднє пасажирське, і таким чином затримати Гонгадзе Г.Р. Узгодивши план
затримання, уважаючи його законним, підсудний разом із Костенком В.М. і Пукачем
О.П. вийшли з автомобілю та у зв’язку з надходженням інформації про вихід
Гонгадзе Г.Р. з будинку № 7 по бульвару Л. Українки прослідували ближче до
вказаного будинку. В цей час Попович О.В. залишався за кермом транспортного засобу
очікувати умовного сигналу. Проте в зазначений день затримати Гонгадзе Г.Р. в
обумовлений спосіб не вдалось, оскільки він, вийшовши з будинку на проїжджу
частину бульвару Л.Українки, встиг зупинити інший автомобіль, на якому прибув
до місця свого проживання. За таких обставин Пукач О.П. наказав Протасову М.К.
прибути на службу наступного дня, призначивши йому зустріч приблизно о 12-й
годині 16.09.2000 року біля станції метро «Республіканський стадіон». В
присутності Протасова М.К. отримав вказівку прибути на службу також Попович
О.В. З урахуванням перебігу подій він, Протасов, зрозумів, що 16.09.2000 року
здійснення заходів щодо Гонгадзе Г.Р. буде продовжено.
16.09.2000 року, прибувши в обумовлений час до станції «Республіканський
стадіон», підсудний зустрівся з Пукачем О.П., який приїхав на службовому
автомобілі «Хюндай-Соната» під керуванням Поповича О.В. Далі вони разом на
вказаному автомобілі прослідували на вулицю Саксаганського в м. Києві та
фактично продовжили приймати участь в оперативних заходах з метою затримання
Гонгадзе Г.Р. в обумовлений 15.09.2000 року спосіб. За твердженням Протасова
М.К., особисто його завдання полягало у посадці Гонгадзе Г.Р. в автомобіль та
доставці затриманого до органу внутрішніх справ. У подальшом, упродовж дня
підсудний разом із Пукачем О.П., отримуючи від інших, залучених до проведення
заходів співробітників ГУКП, інформацію стосовно Гонгадзе Г.Р., переміщувались
по м. Києву на автомобілі «Хюндай-Соната», яким керував Попович О.В. Увечері,
приблизно о 21-й годині, після надходження повідомлень, що Гонгадзе Г.Р. із
Притулою О.Ю. залишили місце роботи та, відвідавши кафе, йдуть у напрямку місця
мешкання Притули О.Ю., він, Протасов М.К., із Пукачем О.П. на автомобілі
«Хюндай-Соната», яким керував Попович О.В., прибули на бульвар Л.Українки в м.
Києві, зупинившись трохи вище будинку № 7. У той же період часу до них
приєднався Костенко В.М., який мав при собі спеціальний технічний засіб
зв’язку. Перебуваючи в автомобілі «Хюндай-Соната», Пукач О.П. дав підсудним
вказівку затримати Гонгадзе Г.Р., підставивши йому
16.09.2000
року службовий автомобіль, а потім доставити до
органу міліції. При проведенні затримання також передбачалось, що в салоні
автомобіля Пукач О.П. розміститься на передньому сидінні, а він, Протасов М.К.,
з Костенком В.М. на задньому
таким чином, щоб Гонгадзе Г.Р. опинився між ними. Узгодивши спосіб затримання і
порядок проведення дій, він, Протасов, Костенко В.М. і Пукач О.П. вийшли з
автомобіля «Хюндай-Соната» та в подальшому перебували на вулиці, очікуючи виходу
Гонгадзе Г.Р., а Попович О.В. залишався за кермом «Хюндай-Соната». Приблизно
після 21 години надійшла інформація про
вихід Гонгадзе Г.Р. з
будинку, де мешкала Притула О.Ю. При цьому підсудний бачив, що Гонгадзе Г.Р
відвідав магазин та, перетнувши бульвар Л.Українки, повернувся у двір
зазначеного будинку. За таких обставин Протасов М.К із Костенком В.М. і Пукачем
О.П. продовжили перебувати на вулиці та очікувати на появу Гонгадзе Г.Р. Біля
22 години 30 хвилин, отримавши
відповідну інформацію, підсудний побачив, що Гонгадзе Г.Р., одягнутий у куртку
з темної щільної тканини, джинси, з сумкою через плече і поліетиленовим пакетом
у руці, прослідував на бульвар Л. Українки та почав зупиняти автомобіль. В цей
час Пукач А.П. знаходився майже поруч із Гонгадзе Г.Р., а він, Протасов, та
Костенко В.М. перебували неподалік. Тоді ж, відповідно до розробленого плану,
до Гонгадзе Г.Р. під’їхав автомобіль «Хюндай-Соната», за кермом якого був
Попович О.В. Після зупинки транспортного засобу, Гонгадзе Г.Р. відчинив передні
дверцята, але потім, поспілкувавшись з Поповичем О.В., відчинив задні та став
сідати в салон на заднє пасажирське сидіння. У цей момент він, Протасов,
одночасно з Костенком В.М., діючи згідно попередньої домовленості, сіли на
заднє сидіння по обидва боки Гонгадзе Г.Р., закривши за собою дверцята. Разом
із ними в «Хюндай-Соната» на переднє пасажирське сидіння сів Пукач О.П. Після
цього автомобіль під керуванням Поповича О.В., став рухатись спочатку у бік
Бессарабської площі, а далі у протилежному від місця знаходження ГУ МВС України
в м. Києві напрямку. Перебуваючи в автомобілі, Протасов М.К. з Костенком В.М.
за вказівкою Пукача О.П. завели Гонгадзе Г.Р. руки за спину, а також нахилили
униз голову, утримуючи в подальшому в такому положенні. Пукач О.П. розвернувся
та, посилаючись на відвідування Гонгадзе Г.Р. посольства США, наніс йому
гумовим кийком декілька ударів по тулубу. Затриманий Гонгадзе Г.Р. категорично
заперечував скоєння ним будь яких злочинів, повідомив своє ім’я, прізвище а,
також що він журналіст. Крім того, Гонгадзе Г.Р., вказуючи про наявність в
нього вогнепальних поранень, прохав його не бити, а також прохав надати
можливість передати дружині ключі. Проте всі звернення затриманого були
залишені поза увагою. Після нанесення Пукачем О.П. Гонгадзе Г.Р. ударів гумовим
кийком, він, Протасов М.К., зрозумів, що їх дії є незаконними. Незважаючи на
це, продовжив разом із підсудними та Пукачем О.П. утримувати Гонгадзе Г.Р. в
автомобілі «Хюндай-Соната», на якому вони після короткочасної зупинки на вулиці
Ямській прослідували у напрямку Одеської площі та зупинились за постом ДАІ на
виїзді з міста на трасу «Київ — Одеса». У зазначеному місці Пукач О.П.,
вийшовши з автомобіля, віддав розпорядження співробітникам ГУКП МВС України,
які перебували в іншому оперативному транспортному засобі, припинити роботу і повертатись до місця розташування підрозділу. Далі підсудні
разом із Пукачем О.П., продовжуючи утримувати
Гонгадзе Г.Р., прибули на автомобілі «Хюндай-Соната» в с. Сухоліси до
будинку тестя Пукача О.П. Біля подвір’я Пукач О.П. і Попович О.В. вийшли з автомобіля. Згодом Протасов почув, як
відчинявся та закривався багажник
і що до нього покладено предмети, якими виявились використані у подальшому на місці вбивства мотузка та лопата.
Після повернення Поповича О.В. і Пукача О.П. до «Хюндай-Соната», підсудні,
продовжуючи утримувати Гонгадзе Г.Р., виїхали на автомобілі за межі с. Сухоліси
та прибули в ліс, зупинившись на галявині. У зазначеному місці Пукач О.П. з
Поповичем О.В. вийшли з автомобіля, а він, Протасов, разом із Костенком В.М.
залишились утримувати Гонгадзе Г.Р. в салоні транспортного засобу. При цьому Гонгадзе
Г.Р., намагаючись довести необґрунтованість затримання, стверджував, що він
журналіст і сталось непорозуміння, пропонував для з’ясування всіх питань
повернутись до нього в офіс у м. Київ. Проте,
він, Протасов, відповіді Гонгадзе Г.Р. по суті не надав, оскільки
був необізнаний про підстави його затримання. Тоді ж в автомобілі підсудний побачив
на руці Гонгадзе Г.Р. перстень з білого металу. Приблизно через 20 хвилин
повернувся Пукач О.П. та дав вказівку вивести Гонгадзе Г.Р. з автомобіля, яку
Протасов М.К. із Костенком В.М. виконали. При цьому з Гонгадзе Г.Р. була знята
куртка. Також при виведенні Гонгадзе Г.Р. з автомобіля та утримуванні за руку
на його зап’ястку підсудний відчув на дотик браслет. Потім він, Протасов, разом
із Костенком В.М. та Пукачем О.П. повалили Гонгадзе Г.Р. на землю. Костенко
В.М. за вказівкою Пукача О.П. зв’язав Гонгадзе Г.Р. мотузкою та зняв з нього
чорні черевики зі шнурками. Після цього Протасов М.К. із Костенком В.М. та
Пукачем О.П. перенесли Гонгадзе Г.Р. до викопаної Поповичем О.В. ями, поклавши
обличчям до землі. Костенко В.М. за вказівкою Пукача О.П. обшукав Гонгадзе Г.Р.
та вилучив у нього ключі і носову хусточку, які віддав Пукачу О.П. Потім вони
перевернули Гонгадзе Г.Р. обличчям догори. Далі Пукач О.П., запхавши носову
хусточку до рота Гонгадзе Г.Р., став здавлювати йому шию протягом приблизно
двох хвилин. При цьому Гонгадзе Г.Р. утримували він, Протасов М.К., разом із
Костенком В.М. Оскільки у такий спосіб удавити Гонгадзе Г.Р. не вдалось,
Попович О.В. за вказівкою Пукача О.П. витягнув із штанів потерпілого ремінь та
надав його Пукачу О.П. Останній зробив з ременя петлю і, накинувши її на шию
Гонгадзе Г.Р., впираючись коліном в потерпілого, став із силою здавлювати йому
шию ременем. В цей час Гонгадзе Г.Р. утримували він, Протасов, за плече, а
Костенко В.М. за ноги. Тоді ж, як зазначив підсудний, він зрозумів, що Гонгадзе
Г.Р. буде вбито. Крім того, згідно показань Протасова М.К., через те, що
Гонгадзе Г.Р. у процесі удушення, опираючись, набрав у легені повітря, Пукач
О.П. наказав Поповичу О.В. вдарити його в живіт. За таких обставин Гонгадзе
Г.Р. помер на місці подій внаслідок його удушення ременем. Експертний висновок
про причину смерті Гонгадзе Г.Р. — механічна странгуляційна асфіксія, Протасов
М.К. не заперечував. Одночасно в своїх показаннях підсудний вказував про
відсутність у нього умислу на позбавлення життя Гонгадзе Г.Р. та попередньої
змови з іншими учасниками злочину на його вбивство. За твердженням Протасова
М.К він уважав, що Пукач О.П. відпустить Гонгадзе Г.Р., якого вони потім
доставлять до органу внутрішніх справ.
Також Протасов М.К.
показав, що тіло вбитого Гонгадзе Г.Р. він разом із Костенком В.М. І Пукачем
О.П. скинули у викопану Поповичем О.В яму. Потім Попович О.В. дістав з багажнику
автомобіля каністру з пальним, облив ним труп, який підпалили. Приблизно через 20 хвилин, після того, як
вогонь згас, підсудні з Пукачем О.П. закидали яму землею та замаскували зверху
травою. Далі, впевнившись,
що не залишили у даній місцевості власних речей, поїхали з місця подій на автомобілі
«Хюндай-Соната», на якому Попович О.В. в ході вчинення злочинів неодноразово змінював
номерні знаки. Повертаючись до м. Києва, по дорозі відвідати кафе, де він,
Протасов, вжив горілку, з’їв сосиски, борщ чи солянку. Крім того, по дорозі в
різних місцях вони викинули особисті речі Гонгадзе Г.Р., зокрема зв’язку
ключів, куртку, черевики, парасольку. Прибувши до м. Києва, Пукач О.П. і Костенко В.М. вийшли з «Хюндай-Сонати» біля своїх домівок, а
його, Протасова М.К., із Поповичем О.В. після паркування автомобіля у
відповідному місці доставили до
місця мешкання на черговому службовому транспортному засобі. Події, що
відбулись 15-17.09.2000 року відносно Гонгадзе Г.Р., Пукач О.П. наказав
підсудним забути. Після вчинення злочинів він, Протасов, через короткий
проміжок часу, відповідно 28.09.2000, 13.11.2000, 11.12.2000 року був
нагороджений почесним знаком МВС України, отримав підвищення по службі та йому
достроково було присвоєне спеціальне звання — полковник міліції.
Розповідаючи в ході судового слідства про обставини справи, підсудний наполягав на тому, що вбитою
фактично з його участю в ніч з 16 на 17 вересня 2000 року особою був саме Гонгадзе
Г.Р., якого він мав можливість роздивитись. При цьому зазначав, що і раніш, до
подій з Гонгадзе Г.Р., був випадок вивезення співробітниками ГУКП МВС України
громадян за межі м. Києва.
Крім того, в судовому засіданні Протасов М.К.
стверджував про добровільність дачі ним показань, категорично заперечував
обмову себе та інших підсудних.
(продолжение следует)
«ОРД»
Часть первая: /categ_1/article_52572.html
