Якщо в посольствах палять папери – це явна ознака скорої війни. Якщо в міліції починають терміново нищити стоси документів, це значить, що підлеглі чергового міністра внутрішніх справ попалися на провокаціях проти журналістів.
І таки дійсно попалися. Ось вже тиждень як в УБОЗ УМВС України в Київській області, що на Подолі, судомно ріжуть документи. Під ніж ідуть оперативно-розшукові справи, офіційне листування, матеріали щодо виявлених корупціонерів. У міліції, про всяк випадок, наводять лоск у зв’язку з дорученням Президента України провести перевірку фактів, викладених у відкритому зверненні на ім’я міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка редактора сайту «ОРД» Станіслава Речинського /categ_1/article_52356.html та статті «Цифра» в законі» /categ_1/article_52354.html автора цих рядків. Так і хочеться заспокоїти начальника Київського обласного УБОЗ Корнича та начальника ГУБОЗ МВС України Бедріківського, руки яких ніколи не крали: «Хлопці, не турбуйтеся, ніхто ті документи перевіряти не стане. Бо Президент – він такий же законослухняний, як і Ви».
Хоча, направду сказати, вказівка з Банкової застала «собак Луценка» зненацька. Оскільки відкритий лист Станіслава Речинського пан Луценко свого часу викинув у кошик на сміття. Бо журналіст – уявляєте, який нахаба – вимагав притягнути хоча б до дисциплінарної відповідальності двох заступників начальника обласного УБОЗ – Олександра Анциферова та Миколу Таранова, що зустрілися з Речинським та погрожували його «переїхати гусеницею» у випадку, якщо на сайті «ОРД» не припиняться викривальні публікації. А Таранов, будучи начальником Розвідувально-аналітичного центру УБОЗ, ще й примудрився здійснити незаконний аудіозапис цієї бесіди (навіщо це йому знадобилося, Таранов, мабуть, досі пояснити не може).
Зрозуміло, що в Службі внутрішньої безпеки МВС України ані Станіслава Речинського, ані того підприємця, що був свідком феєричної бесіди, навіть опитувати не стали. Бо, навіщо? Хто такий журналіст Речинський, щоби заради його життя, здоров’я й можливості безперешкодно працювати в СБВ розпочинали службову перевірку щодо вірного луценківського служаки? Це коли пану Яценюку під час приватної поїздки здалося, що йому показав середній палець водій з іншого автомобіля, то того водія два дві всім миром ловили. А як розшукали й з’ясували, що він – з міліції, так негайно й звільнили «за дискредитацію». Без усяких формальностей. А Анциферова за що виганяти? За розпальцовку, за розповідь про «гусеницю», за попередження, що журналістові можуть у під’їзді по голові дати? Так якщо за подібні витівки з посад звільняти, то ані в міліції, ані в прокуратурі взагалі не буде кому працювати. Бо їх – анциферових, таранів та інших луценків – рать. І на нас їм – … Правильно…
Так би й залишилися ратні подвиги сподвижників Луценка без жодної уваги, якби не звернувся народний депутат України Григорій Омельченко з листом до Президента, доклавши публікації з «ОРД». А той – у свою чергу – не переадресував того листа в Генеральну прокуратуру. Звісно, ніяка ГПУ наводити порядок у міліції не збиралася – крук крукові, як відомо, око не виклює. Але для порядку вказівку Президента спустили в прокуратуру Київської області з вимогою швиденько за тиждень щось там перевірити.
В обласній прокуратурі миттєво опитали Анциферова з Тарановим, написали постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, а потім пригадали, що було б непогано, для проформи, ще й журналістів на бесіду запросити. Тобто, постанова вже є, але без пояснень Речинського та Бойка вона виглядає якось сиротливо. Довелося йти – також для проформи. Та залишити ось такі пояснення. На виконання вказівки Президента.
Прокуророві Київської області
Державному радникові юстиції 2 класу
О.ГАРДЕЦЬКОМУ
БОЙКА Володимира
вул. …, буд. …, кв. …, м.Київ;
тел. (050) ….
П О Я С Н Е Н Н Я
У зв’язку з перевіркою за дорученням Президента України фактів, викладених мною в статті «Цифра» в законі», що розміщена Інтернет-ресурсом «ОРД» на сторінці /categ_1/article_52354.html, повідомляю наступне.
Автором зазначеної публікації, у який описуються деякі епізоди з кримінального життя першого заступника УБОЗ УМВС України в Київській області Олександра Анциферова (він же «Цифра», він же «Циферблат», він же «Саша-по-чем-вопрос») є я, журналіст Володимир Бойко. З огляду на обсяг статті в публікації наведено лише незначну кількість епізодів злочинної діяльності Анциферова, найближчим часом я планую більш докладно висвітлити в пресі подвиги «Циферблата» та його покровителів з Міністерства внутрішніх справ України.
Також повідомляю, що всі факти протиправної діяльності Анциферова мною ретельно перевірялися та підтверджуються як свідченнями багатьох очевидців його злочинів, так і тими документами, які я маю в своєму розпорядженні. Перевірити ці факти за встановленим законом порядком не становить жодної проблеми, оскільки всі вони пов’язані зі зловживанням Анциферовим своїм службовим становищем. За наявності бажання Служба внутрішньої безпеки МВС України давно вже могла провести необхідні оперативно-розшукові заходи та викрити Анциферова разом з його спільниками. Тим більше, що редактор Інтернет-ресурсу «ОРД» Станіслав Речинський публічно звертався з подібним проханням до міністра внутрішніх справ України Ю.Луценка й вимагав притягнути Анциферова до відповідальності за перешкоджання його законній журналістській діяльності. Але попри оприлюднення відкритого листа до міністра, С.Речинський навіть не був опитаний у Службі внутрішньої безпеки МВС України з приводу погроз, які надходили на його адресу від Анциферова у зв’язку з критичними публікаціями. Більш того, Анциферов у присутності працівників УБОЗ УМВС України в Київській області недавно вихвалявся, що він сплатив певну суму одному з керівників МВС України й тепер є особою недоторканною.
Ця обставина засвідчує, що перевірка, яка проводяться за моїми публікаціями, має на меті лише обілити Анциферова та не допустити його притягнення до кримінальної відповідальності. Більш того, з відома заступника начальника ГУБОЗ МВС України Солов’я впродовж останнього тижня в УБОЗ УМВС України в Київській області здійснюється масове знищення документів, які можуть свідчити про злочинну діяльність Анциферова. Зокрема, знищені адміністративні матеріали та протокол про вчинення корупційного діяння головою сільради с.Бородянка, складений 15 січня цього року. Цей протокол не був направлений до суду завдяки хабару, який Анциферов отримав від корупціонера. Також зараз нищаться матеріали оперативно-розшукової справи, заведеної на голову селищної ради с.Чабани. Цими матеріалами Анциферов шантажував зазначеного голову з тим, щоби в с.Чабани незаконно була відведена земельна ділянка для зведення будинку заступником начальника ГУБОЗ МВС України Солов’єм. Також нищаться оперативні документи щодо голови Києво-Святошинської райдержадміністрації М.Пашинського, який перебуває з Анциферовим в особливих стосунках і навіть передав йому у фактичне володіння землі садового товариства «Зелена діброва» площею 4 га.
Окрім того, після публікації моєї статті «Цифра» в законі» щодо мене стали посилено здійснюватися незаконні оперативно-розшукові заходи, зокрема зовнішнє спостереження кількома екіпажами. Я неофіційно звертався до ГУБОЗ МВС України та СБУ з пропозицією зняти «наружку», пригрозивши в протилежному випадку оприлюднити в пресі номери автомобілів зовнішнього спостереження, фотографії оперативних працівників та адреси конспіративних квартир. Після цього зовнішнє спостереження, дійсно, було знято, але незаконне прослуховування мого телефону продовжується до цього дня. Я пов’язую такі дії працівників правоохоронних органів бажанням покровителів Анциферова встановити мої зв’язки та з’ясувати джерела інформації, зокрема, щодо злочинної діяльності перших осіб ГУБОЗ МВС України та УБОЗ УМВС України в Київській області.
Виходячи з наведеного, з огляду на повну бездіяльність Служби внутрішньої безпеки МВС України та Генеральної прокуратури України щодо перевірки фактів злочинної діяльності Анциферова, а також враховуючи, що відносно мене здійснюються незаконні оперативно-розшукові заходи, а Станіславу Речинському надійшли прямі погрози від Анциферова, я не можу повідомити джерела й передати документи, які викривають Анциферова в протиправній діяльності. Позаяк такий крок з мого боку буде становити очевидну загрозу моїй власній безпеці.
У той же час я підтверджую, що всі факти, викладені мною в статті «Цифра» в законі» є достовірними й мають численні докази. Зокрема, я стверджую, що і Анциферову, і начальникові УМВ України в Київській області Яловенку достеменно відомі подробиці вбивства підприємця з м. Білої Церкви Олександра Гудика та юриста, що вів земельні справи в Бориспільському районі, Олега Шеремета. Подробиці останнього злочину також мають бути відомі міністру внутрішніх справ України Юрію Луценку та його брату Сергію, оскільки саме вони є активними учасниками «земельних війн», що відбуваються на теренах Київської області.
Звертаю увагу на те, що покійний Шеремет був спільником компаньйону братів Луценків – раніше судимого Ярослава Годунка (лідер однієї з організацій «ПОРА»). Зараз Годунок очолює фракцію «Народної Самооборони» в Бориспільській міській раді та Київську обласну організацію «Антикримінальний вибір», створену Сергієм Луценком. 25 січня 2008 року Юрій Луценко, Сергій Луценко та Ярослав Годунок зустрілися з представниками уральсько-московського угруповання, яке є власником російського товариства «Металінвест». Метою зустрічі було обговорення участі міністра внутрішніх справ в незаконному захопленні від 100 до 300 га землі в Бориспільському районі, де «Металінвест» планує побудувати металобазу та термінали для потреб металургійного заводу, який це підприємство намагається спорудити в м.Біла Церква. З усіх питань сторони досягнули згоди, керувати операцією по захопленню землі має Сергій Луценко, виконавці – Годунок і Яловенко.
Водночас представником інтересів «Металінвесту» в Україні є депутат Бориспільської міської ради Ігор Левітас (у минулому – рекетир, що близько контактував з кримінальними авторитетами «Черепом» і «Савлохою»). Останнім часом Левітас, Годунок і покійний Шеремет намагалися скупити в мешканців Бориспільського району земельні паї, вже були продані цими мешканцями структурам, афільованим з підприємцем Михайлом Гріншпоном. З цією метою Годунок підбурював колишніх власників землі домагатися визнання недійсними попередніх договорів продажу земельних ділянок, а Шеремет здійснював представництво колишніх власників у судах. При цьому Годунок, підбурюючи колишніх власників земельних паїв, аргументував свою «турботу за селян» тим, що він, у випадку оголошення недійсними раніше укладених договорів продажу, готовий скупити цю землю за ціною 1500 доларів США за «сотку». У той час, як попередні покупці виплатили селянам по 1000 доларів США за «сотку». Таким чином Годунку вдалося підбурити селян на повторний продаж тих земельних ділянок, які вже були продані ними раніше. Але Шеремету Годунок повідомив, що начебто скупляє землю не по 1500, а по 3000 доларів США. До речі, за таку ж саму ціну – по 3000 доларів США за «сотку» Годунок пропонував купити в нього землю під Борисполем багатьом моїм знайомим. Шеремету довгий час про цей обман нічого відомо не було. Коли ж він викрив Годунка в нещирості, між спільникам виник конфлікт. Після чого Шеремет був вбитий. Мабуть, це вбивство абсолютно випадково співпало з конфліктом між цими двома пройдисвітами. Принаймні, і тодішній начальник УБОЗ УМВС у Київській області Анциферов, і нинішній начальник УМВС України в Київській області Яловенко, і міністр внутрішніх справ України Луценко в цьому свято переконані. Бо інакше Луценко б не доручив Яловенку й Анциферову здійснювати оперативне обслуговування намагань Годунка в аналогічний спосіб захопити понад 100 га землі для будівництва складських терміналів російським товариством «Металінвест».
Також ніякої таємниці не становить і прізвище замовника вбивства підприємця з м. Білої Церкви Олександра Гудика. Це прізвище достеменно відомо пану Анциферову, оскільки саме він зі своїм кумом Олегом Жигирем і обслуговував замовника, а також нинішньому Бориспільському міжрайонному прокуророві Бутовичу, на той час – начальникові управління прокуратури Київської області, який, навпаки, перебував з покійним у дуже теплих відносинах і намагався відвернути сумний фінал.
Докладно подробиці про цей та інші епізоди з діяльності Анциферова я можу повідомити в органи прокуратури, але виключно після того, як Анциферов буде притягнутий до відповідальності за погрози на адресу Станіслава Речинського. До того вважатиму, що всі перевірки фактів, викладених у моїх публікаціях, носять недобросовісний характер і слугують виключно відмиванню злочинців у погонах від підозр у скоєнні тяжких службових злочинів.
В.Бойко
26 лютого 2008 року
Боротися двом журналістам з луценківською раттю – справа невдячна. Бо за ними – оперативно-технічне управління МВС, служби зовнішнього спостереження, мовчазна кишенькова преса, корумпована Генеральна прокуратура та безпорадна й жадібна до грошей Служба безпеки України. У них – державний бюджет, армада виконавців і повна відсутність будь якої моралі. У нас – лише скромні інформаційні можливості сайту «ОРД». І ви – наші читачі. Тож борімося – поборемо.
Володимир Бойко, спеціально для «ОРД»
