13 лютого 2008 року Вінницька обласна газета «33-й канал» вмістила інтерв’ю з вірною соратницею міністра внутрішніх справ Юрія Луценка — народним депутатом України Катериною Лук’яновою (http://www.33channel.vinnitsa.com/2008/08-08-03.php). Читачам «ОРД» ця видатна діячка «Народної Самооборони», певно, запам’яталася своєю палкою підтримкою недавньої провокації недолугого міністра – незаконного затримання у Вінниці російського громадянина Михайла Гангана.
Нагадаймо, що напередодні Нового 2008 Року Луценко наказав незаконно кинути за ґрати російського політемігранта, 22-річного Михайла Гангана, який перед тим півроку жив в Україні, переслідуваний російською владою за організацію в м.Самара «Маршу незгодних з політикою Путіна». Ганган розпочав процедуру отримання статусу біженця й перебував під захистом низки міжнародних конвенцій, Росія жодних претензій з цього приводу не висловлювала, але раптом Самарському губернатору Артюхову (у недалекому минулому – генералові ФСБ) захотілося мати новорічний подарунок. Виявляється, Артюхов пообіцяв комусь там продемонструвати Гангана в наручниках.
Близькими друзями Артюхова є члени так званої «лужниківської групи» — російські олігархи Бабаков і Воєводін (раніше до цієї групи входив і Максим Курочкін, він же «Макс-Скажений», доки не полаявся з Воєводіним. Тепер про Курочкніна вже кажуть не «Скажений», а «Покійний»). Ну а про зв’язок – абсолютно безкорисливий, ясна річ – між «лужниківськими» та Луценком не писав хіба лінивий. Отже, вислухавши вказівку з Москви, Юрій Віталійович зрадів можливості віддячити спонсорам «Народної Самооборони» й наказав кинути Гангана до міліцейського ізолятора.
Подальший розвиток скандалу досі перебуває на слуху. Після втручання представника Управління Верховного комісару ООН росіянина довелося з ізолятора випускати. А на адресу прокуратури Вінницької області суддя Замостянського суду Алла Чезганова винесла окрему постанову з описом злочинів «собак Луценка». Тому можна лише уявити, з якою нетерплячкою 11 лютого вінничани чекали на приїзд до обласного центру самого пана міністра. Бо всім було цікаво, чи стане Луценко приносити вибачення Гангану. Але після 10-ї ранку надійшла інформація, що улюбленця бабки Параски у Вінниці не буде – замість нього приїхала депутатка Катерина Лук’янова. Саме їй малахольний міністр доручив озвучити свою позицію з усіх наболілих питань. Мадам Лук’янова люб’язно погодилася відповісти на запитання журналіста газети «33-й канал»Романа Ковальського. А «ОРД» з не меншою люб’язністю подає витяг з інтерв’ю повноважного посланця Юрія Луценка. Інтерв’ю розпочалося з обговорення наруги над писком київського градоначальника, вчиненої Луценком у Секретаріаті Президента:
— Пані депутатко, скажіть чесно, вчинок Луценка розглядався вашим парткомом?
— Ну, по-перше, ніяка я не пані та дуже не люблю того помпезного «народна депутатка»… А по суті цієї розкрученої теми скажу, що в Секретаріаті, на мою думку, побились не міністр та мер, а громадяни Юрій Віталійович та Леонід Космосович… Чому? Бо побитий — дрянь і отримав те, чого давно заслуговував. Але це їхні чоловічі справи, а як жінка скажу — мені дуже шкода, що сьогодні у нас відсутня процедура дуелей. Бо інколи так хочеться викликати на дуель відверту дрянь і натиснути на курок…
— А як ви прокоментуєте свій виклик до суду вінницьким журналістом, який вимагає від вас за образу 1000 гривень?
— Знаєте, мені не шкода для нього цієї тисячі гривень, але думаю, що ця сума явно завелика для оцінки його так званої честі та міфічної гідності. Думаю, суд розбереться, хто кого насправді образив.
— Пані Катерино, від своєї позиції щодо «усиновлення» Вінницею російського «нацбола» Гангана ви не відмовились? (Нагадаємо, що Катерина Лук’янова розкритикувала надання в Україні статусу політбіженця російському націонал-більшовику Гангану. — прим.авт.)
— Якщо ви маєте на увазі коментар їхнього сайту, де після оприлюднення моєї громадянської позиції мене обізвали «чорнопикою шавкою Луценка» — то я його читала і нічого іншого не чекала. Бо тепер зрозуміло, звідки ростуть ніжки у цієї теми… Тому я відверто кажу, що проти таких людей, як Ганган у Вінниці. Адже він екстремістсько налаштований молодий лідер і, безумовно, буде підтягувати до себе місцеву молодь. Чим це закінчиться? Мені дуже хотілося б, щоб у Вінниці згодом не прогриміли вибухи…
— Як соратниця міліцейського міністра ви готові назвати прізвища вінницької «криші» місцевих «трамадольників», які роблять з наших дітей наркоманів?
— Я готова разом із журналістами провести таке розслідування, зробити від імені народного депутата відповідні запити і назвати прізвища цих людей, на яких посадах вони не були б. Бо наші вінницькі діти стають наркоманами, а за руки беруть тільки розповсюджувачів. Тому я хочу разом з вами зробити Вінницю зоною, вільною від трамадолу. 13 підприємств, в тому числі, й «Здоров’я народу», виготовляють у країні цей «дурман», і при потребі 2 мільйони доз продукуємо 120 мільйонів за державною ціною 1 гривня доза. Ринкова ж ціна набагато більша. І кому йдуть ці мільйони — «смотрящим» у регіонах та Києві? Для чого все це? Хіба це не корупція? Тому я за те, щоб залишити одного-двох виробників під контролем держави і більше не труїти дітей.
— Ви не боїтесь, що знову розпустять парламент?
— Мені дуже б цього не хотілось, бо нинішня ситуація провокується «регіоналами», які втратили владу і «розкачують човен» сьогодні на тему НАТО, завтра буде тема Луценка, потім впаде метеорит… Все це відбувається через те, що вони втратили владу і хочуть її будь-що повернути.
— Ви можете назвати розмір своєї зарплати?
— Так, це 14 663 гривні… У фракції я відповідаю за картки для голосування і контролюю їх рівно 17, бо 18-ту Олесь Доній нікому не дає… Якщо ви думаєте, що на неї я живу дуже розкішно чи накупилась сумочок від Луї Віттон — помиляєтесь. Сумка у мене та ж сама, що була до парламенту — «Дольче і Габбана» із звичайного базару. Звісно, що на 20-гривневі сніданки у буфеті Верховної Ради мені вистачає та навіть залишається на спонсорську допомогу нашій обласній «Самообороні». Ви дивуєтесь? Так знайте, що хто приходив до нас підзаробити грошей — розчарувався і давно пішов. Службовою машиною не користуюсь, бо мені у Києві на роботу тільки через дорогу треба перейти. А додому до Вінниці катаюсь на електричках та потягах. Тому, якщо ви побачите народного депутата Лук’янову в метро, не дивуйтесь — це не розіграш…
З інтерв’ю «самооборонки» Лук’янової ми з великим здивуванням довідалися, що «ОРД», виявляється, є сайтом націонал-большевістської партії Росії. Треба думати, що проблеми з психікою притаманні не тільки лідерові «Народної Самооборони», але також і його затятим послідовницям. Принаймні, здорова на голову людина чи навряд стала б прилюдно плакатися на народного депутата Олеся Донія, який відмовляється порушувати Конституцію України й не віддає луценківській підручній своєї депутатської картки для голосування. Ми, звісно, розуміємо, що ані міністр внутрішніх справ, ані його недоумкувата соратниця Конституції України в житті не читали. Але логіка мала б їм підказати, що кожний депутат зобов’язаний голосувати особисто. Це – його робота, за яку депутатові якраз і нараховується зарплатня. І що запроваджений міністром Луценком – представником виконавчої влади – збір карток у представників законодавчої влади є злочином, передбаченим статтею 365 Карного Кодексу України («перевищення влади та владних повноважень»). Що ж стосується самої Лук’янової, то її після такого шикарного інтерв’ю треба притягати до відповідальності за фальсифікацію підсумків голосувань в українському парламенті.
Втім, кримінальне переслідування одного з лідерів «Народної Самооборони» немає жодної перспективи. Прочитавши оповідь Лук’янової про те, що вона полюбляє сумки «Дольче і Габбана», придбані на звичайному базарі, будь-який слідчий засумнівається в осудності народної обраниці й негайно призначить їй судово-психіатричну експертизу.
Але все ж таки одне місце з цитованого інтерв’ю настільки нас обурило, що редакція «ОРД» навіть обмірковує можливість звернутися до суду, вимагаючи від Лук’янової спростування, доки вона ще не визнана недієздатною. Річ у тім, що ми ніколи не називали цей світоч інтелекту «чорнопикою шавкою Луценка». Бо хоча пика Лук’янової й відповідає її внутрішньому наповненню, претензій до кольору лук’янівської мармизи сайт «ОРД» ніколи не висловлював. Ми її називали «чорноротою шавкою Луценка», що, погодьмося, не одне й теж. На доказ наводимо повністю той уривок з епопеї Володимира Бойка «Термінатор? – Провокатор!», що присвячений Лук’яновій (/categ_1/article_52310.html) :
Як не дивним це було для Луценка, але російська сторона чомусь продовжувала ігнорувати його незаконні клопотання, і тому Юрій Віталійович випустив на сцену важку артилерію – свою чорнороту шавку (за сумісництвом – народного депутата України) Катерину Лук’янову. Для того, щоби ніхто не сумнівався, що Луценко – «стукач, брехун і провокатор», наводимо повний текст інтерв’ю Лук’янової, яке ця луценківська профура 9 січня 2008 року дала виданню «20 хвилин» (http://20minut.ua/news/78384).
«Я сама достатньо екстремальна людина, але я ніколи не їхала в Росію чи Грузію, щоб з’ясовувати стосунки з українською владою. А саме так сьогодні сприймається затримання Михайла Гангана. У нас є беззахисні діти, юридично неграмотні пенсіонери, яким дійсно потрібна допомога правозахисників, однак їх цікавлять зовсім інші — сексуальні меншини, біженці… А тепер “узнік совісті”, який у 21 рік встиг зробити спробу теракту у приймальні президента Росії Путіна. Якби зараз у приймальні Ющенка якийсь “революціонер” намагався зробити щось подібне, то як би до нього ставилися? Думаю, що як до злодія. І після цього ми ще дивуємося, що на Говерлі вандали знищують наш герб?! Скоро не те що на Говерлі — під носом будуть.
Півроку “дисидент” тихенько відсиджувався у Вінниці, а коли його затримали, то правозахисники криком почали кричати, що йому негайно потрібен статус біженця, інакше в Росії Гангану загрожує тюрма: там його заочно засудили на три роки. Та мене більше хвилює, скільки це коштуватиме Україні, а не тому, хто його захищає. Напевно, у нас забагато демократії… Мене просто бісить, коли читаю програму нацболів — зайдіть на їхній сайт і самі пересвідчитесь, яке місце вони відводять там Україні, а ми тут давайте їх захистимо. Взагалі, чимало питань до правозахисних організацій, який сьогодні чимало. Треба моніторити: хто, кого і за скільки захищає. І чому саме громадянина іншої держави, а не бабу Маню з вінницького села. Невигідно? А таких, як Ганган, у нас своїх вистачає».
Виявляється, для Луценка та його камарильї в Україні «забагато демократії».
Пані Лук’янова, Ви знайшли привід пригадати сексменшини? Вас просто бісить? Вам хочеться про це поговорити? Тоді, на підтримку розмови, повідомляю: після ознайомлення з Вашим виступом я порівняв колишнього міністра юстиції Сергія Головатого та нинішнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, і, нарешті, зрозумів різницю між геями та підарасами. У останньому випадку маємо справу не з особливою сексуальною орієнтацію, а з нетрадиційним станом душі. Що ж стосується теракту відносно пана Ющенка… Думаю, якби якійсь сміливець придушив цього ушльопка, то зразу став би в Україні національним героєм. Відносно ж баби Мані з вінницького села, то за неї я можу не хвилюватися. Оскільки бабу Маню ось вже рік невтомно захищає очолювана Луценком організація «Народна Самооборона».
«ОРД»
