Чи потрібен Київміськбуд Ахмєтову?
Ситуація довкола можливого тіньового продажу Київміськбуду загострюється. Як уже неодноразово повідомлялося, Київрада нещодавно скасувала власне ж рішення про заборону приватизації 80% акцій у холдингу Київміськбуд. Фактично, це означає початок продажу найбільшого будівельного підприємства України. Однак процедура приватизації пішла відверто тіньовим і незаконним шляхом. Уже з’явилася інформація про те, що продаж буде непрозорим, на основі закулісних домовленостей столичного мера Черновецького. Про наслідки концентрації контрольного пакету акцій монополіста на ринку київської нерухомості також відомо. Це призведе до неминучого різкого подорожчання житла. Від 2 тисяч доларів за квадратний метр зараз до ймовірно 4 – 4 з половиною тисяч – протягом року – півтора.
Щодо можливих покупців КМБ офіційної інформації немає. Попри галас у пресі мерія хоче провести оборудку тихо. Після „Криворіжсталі” КМБ може стати найбільшою приватизаційною аферою. Адже вартість КМБ фахівці оцінюють у 1,5 – 2 мільярди доларів. В той час, як є інформація, що контрольний пакет акцій, який належить місту, Черновецький уже пообіцяв віддати всього лише за кількасот мільйонів доларів.
Достеменно відомо про доволі успішні переговори між мером і представниками російської будівельної корпорації. Також відомо про активізацію, яку проявляє команда мера, скуповуючи акції підприємств холдингу, що належать міноритаріям. Повідомлялося, що скуповування акцій відбувається не без психологічного тиску. Головну роль у тому, що відбувається, джерела відводять В’ячеславу Супруненку – зятю Леоніда Черновецького і депутату Київради.
Між тим, нещодавно преса серед бажаючих придбати КМБ назвала донецького мільярдера Ріната Ахмєтова. Про це писали Економічні ізвєстія , Українська правда та інші видання. Висловлювалася дуже вірогідна, на перший погляд, версія. Мовляв минулою зимою Ахмєтов через Євгена Кушнарьова зробив Черновецькому серйозну пропозицію. Після загибелі Кушнарьова історія нібито мала своє продовження. І що зараз купівля КМБ є нібито одним із пріоритетів Ахмєтова. Як доказ наводилося введення у керівництво холдингу людей, близьких до Ахмєтова.
Офіційно ні Ахмєтов, ні СКМ ніяких коментарів з цього приводу не давали. Проте версія вірогідна лише на перший погляд. Є ряд моментів, які змушують засумніватися у можливості такого ходу подій. Перше. Покійний Кушнарьов і Ренат Ахмєтов хоча і належали до однієї політичної сили – Партії регіонів – ніколи не були партнерами по бізнесу. Більше того, знаючі джерела запевняють, що в Партії Регіонів за життя Кушнарьова існувало три майже конфронтуючі, принаймні конкуруючі гілки. Головна – так звана група Ахмєтова – сьогодні фактично є домінуючою. Лідерами двох інших були брати Клюєви та власне покійний Кушнарьов. Тому доволі сумнівно, щоб Кушнарьов виконував роль свата між Ахмєтовим і Черновецьким. Більше того, для такої ролі міг цілком підійти Василь Горбаль – банкір-депутат, який курує у Регіонах всі питання пов’язані з Києвом – і роботу Київради в тому числі.
Друге – і найголовніше. На сайті головної компанії Ахмєтова – СКМ – можна знайти майже вичерпну інформацію про бізнес-інтереси власника футбольного клубу „Шахтар”. За останні роки і Ахмєтов і СКМ змінилися – стали публічними, прозорими, ведуть бізнес по-європейськи. Інформації сайту цілком можна довіряти. Врешті, нічого невідомого там нема. Лише підтвердження. Серед пріоритетів у бізнесі Ахмєтова – важка промисловість, металургія, сировинна база, енергетика, комунікації і транспорт. Ніколи Ахмєтов не цікавився будівництвом. Як пише сайт СКМ: http://www.scm.com.ua/index.php?page=40&l=3 СКМ володіє цілим рядом підприємств, які, складаючи лише невелику частку в загальному бізнесі компанії, все-таки створюють цінні робочі місця, надають послуги місцевому населенню й сприяють підвищенню рівня суспільного добробуту в Донецькій області.
Найвідомішим із цих підприємств є донецький футбольний клуб «Шахтар», репутація якого в європейських футбольних колах постійно зростає.
Машинобудівний бізнес СКМ зосереджений на виробництві дорогих залізничних вагонів й іншого транспортного устаткування. Крім цього, компанія володіє підприємствами харчової промисловості, АЗС, розроблювальними родовищами глини й найкращим у Донецьку готелем — п’ятизірковим «Донбас Палас».
І все. Не важко також помітити, що Ахмєтов вкладає великі гроші лише у проекти, які обіцяють бути рентабельними довго – принаймні протягом одного людського життя. Будівництво може дати значно вищий відсоток рентабельності. Але чи надовго? Операція з купівлі КМБ в будь-якому разі є ризикованою. Навіть збільшивши ціни до максимуму, покупець не має гарантії, що зможе відбити вкладені гроші. З однієї простої причини – ринок житла в будь-який момент може не витримати і обвалитися. Ахмєтов не любить ризикувати.
З викладених причин абсолютно зрозуміло, що серйозної цікавості до КМБ Ахмєтов проявляти не міг. Отже, інформація у пресі про його намір купити КМБ – не більше ніж деза. Очевидно, умисно кимось розпущена.
Уже наступне питання – навіщо. Хто і навіщо – питання у нашому випадку пов’язані. Мерія, намагаючись продати КМБ без галасу і не прозоро, створює тіньові неконкуренті умови. Наслідок – зниження ціни об’єкта. Не лише для казни, чого власне всі і добиваються, але й для тих, хто наділений владними повноваженнями цю ціну утворювати. В такому випадку команді Черновецького дуже вигідно хоча би „придумати” конкурента для росіян. Мовляв, так – не хочете ви, дамо іншому. Ціна питання зросла. Типовий хід. Цікаво лише, як Ахмєтову почуватися у ролі „підсадного гравця” в цих м’яко кажучи брудних технологіях Супруненка та родини?
Не виключений, до речі, і інший варіант. В’ячеслав Супруненко, як відомо, представник, так званої „золотої молоді”. В юності мав проблеми із законом. Поводиться, як твердять джерела, дуже зухвало і самовпевнено. І не виключено, що мріє, користуючись хаотичною ситуацією, прибрати КМБ до власних рук – „кинувши” і москвичів. Саме Супруненко зараз у будь-який не завжди законний спосіб займається скуповуванням акцій у міноритаріїв. За деякою інформацією, у Супруненка в руках на даний момент опинився великий пакет у підприємствах холдингу – понад 10 %. Заплутати ситуацію, ввівши у гру міфічного, далекого і серйозного гравця, на зразок Ахмєтова, йому на руку. Проте, схоже, ні Супруненко, ні його тесть, абсолютно не звикли думати про наслідки своїх дій. Не йдеться навіть про те, чим обернеться тіньовий продаж КМБ для Києва і киян. Дані дії далеко перейшли межі чесного ведення бізнесу – раз. Крім того, з наявної інформації, вони тягнуть на кримінальну відповідальність – два. Крім того, гравці, вплутані у гру – за власним бажанням чи без нього – дуже вже серйозні. І, дізнавшись про те, ким насправді вони були у цій схемі, цілком можуть захотіти перетворити „мера всіх киян” на персону значно доступнішу для правосуддя.
Сергій Поляков, спеціально для «ОРД»
