«Прослушка» мобильных телефонов в нашей стране стала уже не только каким-то национальным видом спорта, но и настоящим бизнесом. Бороться с этим явлением власть то ли не может, то ли не хочет. «Слушают» все: МВД, СБУ, налоговая, пограничники и даже таможенники. Это не считая частных «фирм». И все-таки, наиболее опасно для общества, когда этим занимаются именно МВД и СБУ. Масштабы, знаете ли, поражают. Автору этого материала на этой неделе довелось в очередной раз убедиться, что его слушают и даже получить на руки аудизаписи своих и чужих телефонных переговоров. За деньги.
Дело было так.
Неделю назад мне позвонил неизвестный и предложил встретиться, так располагает информацией, которая, по его словам, должна меня безусловно заинтересовать. По его предложению мы встретились в одном кафе, причем, неподалеку от центрального офиса СБУ на Владимирской,33. Незнакомец представляться не стал, заявил о том, что он лишь посредник и уполномочен сообщить мне о том, что меня начиная с января активно «слушает» СБУ в связи с тем, что у меня как журналиста и бывшего главы пресс-службы СБУ имеются широкие связи в правохранительных структурах и органах власти. Затем молодой человек предложил за определенное финансовое вознаграждение предоставить доказательства этого. Меня это предложение безусловно заинтересовало, так как я уже давно получал неподтвержденную информацию о том, что то ли «менты», то ли «контора» активно меня слушают. Последней каплей была информация о том, что высшее руководство МВД запросто обменивается распечатками моих переговоров и живо их, понимаешь ли, обсуждает. Даже от «ментов» я подобной ублюдочности не ожидал и начал немного шуметь. «Менты» очень интересно оправдывалсь тем, что «распечатки» не их, а «эсбэушные», которые им чисто по дружбе принесли. Меня, конечно, удивило, что в МВД не нашлось ни одного порядочного человека, который это безобразие бы пресек. Впрочем, это, вероятно, просто выше понимания обитателей «петушиного угла» на улице Богомольца. И тут вдруг такая удача. Приносят доказательства.
И вот, 26 апреля утром, мы опять встретились с незнакомцем. Незнакомец попросил взять с собой ноутбук. С собой он принес компакт диск, который попросил скопировать, а затем вновь забрал себе. На диске было больше десятка аудиофайлов записей телефонных переговоров. Моих и не только моих. На мой вопрос, насколько законно проводилась эта «прослушка», незнакомец завил, что слушает меня Управление внутренней безопасности СБУ по делу групповой оперативной разработки под номером 9-321 под названием «Говоруны». Заведено дело было 12 января 2007 года. Кроме того, незнакомец сообщил, что слушают в рамках этого дела не только меня, но и двух сотрудников СБУ, один из которых — мой близкий друг Игорь Походзило, а также слушают и его товарища Василия Бедрия. Со слов незнакомца, для придания видимости законности этой «прослушки», сотрудниками Управления внутренней безопасности была придумана легенда о якобы допущенной Походзило и Бедрием утечки через меня секретной информации, то есть — разглашении гостайны. Мы трое являемся объектами этого дела, но параллельно естественно «слушают» и все наши связи. Кроме того, за нами осуществляется наружное наблюдение, фиксируются наши контакты и связи. В частности, у меня в доме проведено мероприятие «Татьяна», то есть, просверлены стены соседней квартиры, туда введены микрофоны и прослушиваются мои разговоры дома. Основной причиной заведения ОРД, со слов неизвестного, являюсь я. Именно из-за широкого круга общения среди политиков. То есть, основной целью «прослушки», по большому счету, являются политики и правоохранители, с которыми я контактирую. Я приведу ряд записей, в которых я узнал и свой голос, и голос своих собеседников. Надеюсь, что и собеседники себя узнают и не оставят безнаказанным это преступление.
Разговор с народным депутатом Олегом Ляшко.
www.ord-ua.com/audio/Ljashko.wav
— Алло.
— Олег вітаю.
— Привіт, Стас.
— Як справи?
— Дякую, нічого.
— Слухай, тут така дивна чутка, що Коломойського застрелили. Нічого у вас не чути?
— Нічого не чув.
— Не чути нічого?
— Нє. Не чув.
— Зрозуміло. Будемо ще перевіряти. Як взагалі справи?
— Та нічого. Ти ж бачиш.
— Переможемо?
— Сподіваюся. Докладемо всіх зусиль.
— Як газета?
— Нічого. Виходить.
— А я тут знову з прокуратурою, з конторою, з ментами, це якесь просто. Постійні проблеми.
— Ну то як треба допомога звертайся.
— Добре. Та треба якось зустрітися буде.
— Не заперечую.
— Добренько. Ну домовились.
— Тримаємо зв’язок, Стас.
— Тримаємо, тримаємо. Давай. Пока.
Разговор с народным депутатом Олегом Калашниковым
www.ord-ua.com/audio/kalashnikov.wav
— Але!
— Але! Да, слушаю вас.
— А ви мені телефоновали.
— Вітаю вас.
— Доброго дня.
— Пане Сергію?
— Ні. Кому ви телефонували? Моє прізвище Калашников. Мені було з цього телефона…
— А, Олег Іванович! Я переплутав. Моє прізвище Речинський Станіслав. Сайт ОРД. Я хотів запитати як про двигається робота комісії по ГУР?
— Яка комісія? Комісія не працює. Працює генеральна прокуратура. Це питання до генеральної прокуратури вже. Вони займаються ціми питаннями. Ми ж не можемо тиснути на Генеральну прокуратуру.
— А ще ніяких висновків?
— Ті факти, що я сам особисто бачив, те, що я тримав в руках, і оприлюднили, зараз займається генеральна прокуратура ними. В них є терміни відповідно до норм законодавства. Тому…
— А коли ці терміни виходять?
— Знаєте, це вам треба звертатися до Генеральної прокуратури. І до речі ми питання не ставили виключно в площині ГУРу. Ми ставили питання щодо того, що міністр оборони, безпосередньо порушуючи норми діючої Конституції та законодавства, заборонив народнім депутатам здійснювати парламентський контроль, зокрема, за частинами спеціального призначення. Так що…
— А ви не знаєте хто займається цим питанням в ГПУ?
— Я знаю є воєнна прокуратура і вони займаються. В нас є доручення. Бо там до цього питання приєдналися ще близько 50 комісії народних депутатів України, які теж стурбовані тим, що міністром оборони безпосередньо не виконуються норми діючого законодавства. Звернення було від майже 60 народних депутатів.
— Ну а як ви вважаєте взагалі якісь наслідки вашого виступу у Верховній Раді з цього приводу є?
— Наслідки вже безумовно є. Якщо би не було наслідків, то мабуть президент за годину не оприлюднив би на прес-конференції свою позицію щодо цієї заяви, а міністр оборони б не брюзжав би 2 дні брудними речами. Розумієте, да? Якщо б жодна інформація, яка була мною викладена і те, що я особисто бачив під час проведення парламентського контролю не існувало б, то мабуть би такої жорсткої реакції і брудної збоку міністра оборони б не було. Це є головне підтвердження того… ми влучили туди, куди він боявся. Я не хочу уподобатися міністру оборони. Порушуючи законодавство робити якісь висновки. Але його брудні наклепницькі заяви є підтвердженням того, що ця інформація відповідає дійсності.
— Дякую
— А зараз ми очікуємо, яке рішення прийме Генеральна прокуратура. Це їх справа. Ми не збираємося втручатися в діяльність військового відомства. Моя позиція була пов’язана виключно з одним: щоб ми мали можливість здійснювати парламентський контроль і більш нас нічого не турбувало. Інформації велика кількість. Але саме з боку міністра оборони ми отримали перешкоду у вигляді відмови щодо здійснення парламентського контролю. Но його реакція вона підтверджує… ви знаєте, коли нема, чого турбуватися, то і не будеш втрачати тих слів і енергетики. А він майже за годину після мого виступу уже почав… Там ще інша є інформація про його дії, но ми не будемо сьогодні поки що про це говорите. Але те що він почав за годину вже коментувати, брудно коментувати, предвзято, непрофесійно, некоректно, це ще раз підтверджує що те, що я оприлюднив відповідає дійсності.
— Тобто ви підозрюєте, що іде ще й прослуховування?
—
— А прослуховування це окрема тема. Прослуховуванням займається комісія. Я до речі туди теж вхожу, яка утворена. Цим займається тимчасова слідча комісія парламенту на чолі з Самойленком Юрієм Павловичем. Ми не тільки підозрюємо, ми переконані, в тому, що це здійснюють. Є конкретні факти. Те, що виконуючий обов’язки Голови Служби безпеки шановний Валентин Олександрович Наливайченко за майже півдоби тричі подавав згоду прибути на комітет, потім письмово повідомив, що прибуде, а потім повідомив, що він взагалі не приїде, бо він вважає, що комітет Верховної Ради не існує, це є теж підтвердження того, що то занепокоєння, яке сьгодні мають народні депутати воно має підґрунтя і підстави. Є підстави. І про це вже теж була інформація. Вони не прибула на засідання комітету, заяви робив у нас перший заступник голови комітету Самійленко Юрій Павлович, я виступав… Як вам сказати, до речі елементи які складаються в чітку схему. Ми як фахові військові все це розуміємо, єдине ми не хочемо збуджувати громадян України, ми хочемо це робити в межах закону і Конституції, але ж нас примушують. Примушують дії, які робить міністр оборони. Примушують робити такі заяви такі листи і заяви Наливайченка. Так шо…
— Олег Іванович, ще в мене таке питання. В мене така була інформація, що ваші помічники зустрічалися з кримінальними авторитетами Ахметом і Джигітом?
— Хто? Мої помічники? Ні. Це ні. Я можу сказати, що моїх помічників прослуховують, в мене була така інформація, всіх 4-х що знаходяться на державній службі. А що стосується будь-яких кримінальних авторитетів, це така ж брудна інформація, як яку розповсюджує міністр оборони щодо мене. Це виключно провокація брудні наклепницькі заяви. По своєму житті я не мав такого роду стосунків. До речі те, що ви прізвища назвали, я їх не знаю цих людей, і знати не хочу існують вони взагалі чи ні. За своїх помічників я можу відповісти, що це порядні люди, які працюють на Україну, на державу, і якщо ви привернете увагу до того, що робить безпосередньо Олег Калашников, він все робить в межах діючого законодавства. Якщо я пробував, я особисто Олег Калашников роззброював частину спеціального призначення, витягував у них кулемети, витягував знаряджені набоями магазини, розгрузки спецназівські … сам особисто своїми руками, і ніхто не заперечував, ні ні міністр оборони, ні президент, я це робив особисто. І для того, щоб не збуджувати населення я це робив 7, я 10 зустрічався з міністром оборони, де він в брутальній формі відмовився давати можливість проведення контролю і я примушен був лише 12 квітня з трибуни Верховної Ради звернутися до співгромадян і до президента з проханням усунути перешкоджання діяльності народних депутатів що стосується парламентського контролю.
— Зрозуміло.
— І саме це викликає таке знаєте, не тільки таке брудне ставлення і ще якесь, викликає таку реакцію неадекватну, яка для мене підтверджує: ту інформацію, яку я оприлюднив, вона відповідає дійсності. І те, що міністр оборони взяв на себе керування спецназом, те що міністр оборони особисто відмовився від надання можливості депутатам контролювати спец підрозділи, він офіційно заявив, що не допустить до с особового складу. Що він не дасть можливість побачити в якому стані бойової готовності знаходяться, саме це нас спонукало мене особисто, моїх колег. Міністр оборони за мою парламентську діяльність міністр оборони загрози звільнити всіх, позбавити якогось звання, то його справа. Я служу народу України. А те, що він порушує Конституцію України, переконаний, що він за це ще буде відповідати відповідно до норм діючого законодавства.
— Зрозуміло, а чи не надходила до вас інформація про те, що Третяков якісь приватні охоронні структури привозив до Києва і спробував озброювати?
— Особисто до мене така інформація не доходила. Ми з паном Третьяковим весь час плідно співпрацювали в комітеті з національної безпеки та оборони, і я хочу сказати нема такої інформації, що стосується Третякова, він закінчив військове училище, має розуміння в тій частині проблем, за яку я відповідав в комітеті. Багато речей дуже розумних він викладав. В мене з цього приводу даже сумніву не було що він фахівець, працює фахово. …У нас даже по деяким питанням, коли ми обговорювали законопроекти, були однакові думки, однакові позиції. А цю інформацію, яку ви кажете, я від вас взагалі чую перший раз.
— Дуже дякую, Олег Іванович. До побачення.
— До побачення Вего найкращого.
Разговор с журналистом Дмитрием Пономарчуком:
www.ord-ua.com/audio/ponomarchuk.wav
— Ало! Дмитре? Ти телефонував? Я на іншій лінії був.
— Так. Температура 38,8.
— А-а-а.
— До зустрічі не готовий. … Тому що поміряв температуру. Давай спробуємо пізніше.
— Так це ж не терміново. Це ж ради Бога. Воно ж не прив’язано до якоїсь там дати чи ше щось.
— А.Ага. Добре. Ну я взяв собі на замітку.
— Я думаю до дня народження Гонгадзе взагалі підборочку зробити.
— А все зрозумів. Коли? День народження коли?
— 21 травня. Час ще є.
— Ага. Час ще є. Так. Але треба робити. Так. Але це треба робити. Правильна думка. .
— Як у тебе справи?
— Та нічого. Потихеньку. Працюємо.
Без расшифровки я выкладывают разгворы моих «подельников» по ОРД, сотрудников СБУ Походзило и Бедрия. Гостайны в этих разговорах на мой непросвещенный взгляд не содержится. А если содержится – то нехрен этой гостайной торговать.
Разговоры Игоря Походзило и Василия Бедрия
www.ord-ua.com/audio/pohodzilo.wav
www.ord-ua.com/audio/pohodzil1.wav
Такая вот история. В связи с которой возникает сразу несколько вопросов. Например, на каком основании мои частные разговоры постоянно прослушиваются правоохранительными органами? Я имею право говорить о том, что прослушиваются они постоянно, так как до заведения дела «Говоруны» меня около года «слушали» в рамках другого дела, связанного с якобы имевшим место разглашением информации об операции по поимке генерала Пукача. Вот только до сих пор никто никакого разглашения до сих пор доказать не смог. Хотя и на допросы походить пришлось, и жесткий диск из редакционного компьютера изымали. До этого было дело под названием «Махновцы», связанное с убийством криминального авторитета «Прыща». Тоже ничем не кончилось. То есть, как только у ребят из СБУ кончаются сроки по одному делу, они сразу же заводят новое. Для чего? Да просто для того, чтобы иметь возможность слушать. Меня, политиков, своих сотрудников. А потом – торговать этими записями. Кстати, мне были переданы и записи разговоров сотрудников СБУ со своим же руководством в ранге зампредов, в которых раскрываются некоторые специфические методы работы этой организации. И раз эти разговоры были проданы мне, то почему они не могли быть проданы, например, бандитам, которых эти сотрудники разрабатывают? А ведь это может привести уже к угрозе жизни тех же сотрудников СБУ. Вообще, непонятно, почему СБУ, вроде бы «пропрезидентская», слушает вполне «оранжевого» журналиста и своих, вполне патриотичных сотрудников? Это двурушническая позиция руководства СБУ или Управление внутренней безопасности является в «службе» некой «пятой колонной», неизвестно на кого работающей? Кстати, примечательно, что заводилось это ОРД при алкоголике Левченко, в то время исполнявшем обязанности руководителя УВБ, а продолжается при хвастающемся на каждом углу своей близостью к Наливайченко ТВО УВБ Козловском. Интересно, как объясняет необходимость этого явно незаконного ОРД Козловский Наливайченко? Тем, что можно быть в курсе разговоров украинских политиков? Но тут ведь и нарваться можно. Или это просто бизнес, и ничего личного? Кстати, следует заметить, что УВБ курирует непосредственно глава спецслужбы и, соответственно, он не мог не знать об этой «разработке». Или же Наливайченко просто не руководит в действительности «конторой»?: А руководит кто-то другой, кто и использует возможности «конторы» для отслеживания политиков, журналистов, собственных сотрудников? Кстати, тот же незнакомец, который передал мне эти записи, утверждал, что по мне и моим друзьям «работают» не только УВБ, но и руководство Главка «К» в лице господ Пидболячного и Похилько. Это, кстати, наводит на мысль о том, что сейчас СБУ по-прежнему руководит, но уже из своего «Укрсиббанка» Иван Герасимович и его «бригада».
Очень еще интересно, кому еще продают «записи»? И чьих разговоров? Сколько человек в «конторе» имеет к ним доступ? Насколько прибылен этот «бизнес»?
Все это было бы смешно, если бы не было так грустно. Ведь получается, что СБУ, вместо того, чтобы ловить шпионов, бороться с угрозами нацбезопасности,с коррупцией – тупо продолжает тратить свои мощности и силы своих сотрудников на «прослушку» журналистов и политиков, на слежку за ними? И потом просто торгует «добытым». Видимо, что-то очень сильно загнило в той организации, которую Президент считает своим надежным оплотом и охранителем государственных устоев. Видимо, в СБУ нужно очень многое и серьезно менять.
Станислав Речинский, «ОРД»
